Hanno the Great (Punic: 𐤇‬𐤍‬𐤀‬‬, ḤNʾ) may refer to any of three different leaders of ancient Carthage, according to Gilbert Charles-Picard and Colette Picard: Hanno I the Great, Hanno II the Great, and Hanno III the Great. According to Warmington, there were three elders of Carthage called Hanno who were given the same nickname but he conjectures that it was a family nickname or a term not well understood by the ancient Greek or Roman writers. Warmington discusses only two of them (the Picards' Hannos I and II) but he does not use Roman numerals for them. Lancel mentions only one Hanno the Great, the Picards' "Hanno I". He references "Hanno II" but calls him simply "Hanno".

Property Value
dbo:abstract
  • حنّون الكبير قد يشير الاسم إلى أي واحد من قادة الثلاثة المختلفين لقرطاجة القديمة، وفقًا لجيلبرت تشارلز بيكارد وكوليت بيكارد: حنّون الكبير الأول وحنّون الكبير الثاني، وحنّون الكبير الثالث. وفقًا لوارمنجتون، كان هناك ثلاثة شيوخ من قرطاج يدعون حنّو الذين حصلوا على نفس الاسم المستعار لكنه خمن أنه كان لقب عائلة أو مصطلح غير مفهومة جيدًا من قبل الكتاب اليونانيين أو الرومانيين القدماء. يناقش وارمنجتون اثنين منهم فقط (حنّوالأول والثاني لبيكاردس) لكنه لا يستخدم الأرقام الرومانية لهما. يذكر Lancel واحدًا فقط حنّو الكبير، البيكاردس "حنّون الأول". يشير إلى "حنّون الثاني" لكنه يطلق عليه ببساطة "حنّو". (ar)
  • Hannó el Gran (Μέγας) segons diu Appià, anomenat així pel que sembla pels seus èxits a Àfrica. Fou durant anys líder del partit aristocràtic de Cartago i per tant adversari polític d'Amílcar Barca i els seus parents. És esmentat la primera vegada com a comandant a la Primera Guerra Púnica quan encara er molt jove i consta que va prendre part a la conquesta d'una ciutat anomenada Hecatompylus, suposadament molt rica però de situació desconeguda. Durant aquesta campanya es va destacar i va adquirir un gran prestigi. Fou encara millor vist pel govern pel malament que va tractar als africans i pel rigor amb què recaptava les taxes amb què els africans eren carregats. La flota de Cartago que comandava fou derrotada per la marina romana encapçalada per Gai Lutaci Catul en la Batalla de les Àgates, lliurada el 10 de març del 241 aC durant la primera guerra púnica, i la victòria romana va obligar a finalitzar el conflicte, amb l'avantatge de Roma. Al retorn dels mercenaris de Sicília el 240 aC es van reunir a Sicca i fou Hannó que els va informar que no cobrarien una part dels salaris que se'ls devien. Això fou molt mal acollit i Hannó va intentar negociar sense èxit i finalment va retornar a Cartago. Els mercenaris dirigits per Espendi i Mató es van revoltar (vegeu guerra dels mercenaris) i Hannó fou nomenat comandant de l'exèrcit; aquesta campanya era més complexa i no tenia prou experiència per portar-la; encara que primer va derrotar els rebels sota els murs d'Útica, després el seu camp fou sorprès pels mercenaris i van seguir diverses proves de manca de capacitat que van obligar al senat a recórrer a Amílcar Barca, però sense privar a Hannó del seu comandament sinó en associació; els dos generals no es van poder avenir i quan el govern va haver de decidir quin dels dos seria únic general va deixar l'elecció als soldats que van triar a Amílcar. Al lloc d'Hannó fou nomenat Anníbal però subordinat a Amílcar. Quan Anníbal va morir en el setge de Tunis, el govern va imposar una reconciliació entre Amílcar i Hannó i poc després, junts, van derrotar a l'exèrcit rebel en una batalla decisiva. La conquesta d'Útica per Amílcar i la de Hippo per Hannó va completar la campanya (237 aC). Segon Appià, Hannó i Amílcar van fer després una campanya contra els númides. Fou cridat a Cartago per respondre d'uns càrrecs aixecats contra ell pel partit popular. Després ja no va participar en les campanyes militars i es va dedicar a la política i es va enfrontar amb Amílcar Barca i la seva família que per mitjà del partit popular havien assolit el poder. Durant trenta anys es va oposar a totes les mesures dels Barca, des del desembarcament a Hispània, a la guerra amb Roma a Itàlia, i fou partidari de la pau amb els romans. Sembla que fou qui va defensar als ambaixadors romans de la fúria del poble el 202 aC (un any abans de la batalla de Zama el 201 aC); amb la derrota cartaginesa fou un dels ambaixadors enviats a demanar la pau a Escipió. Després de la guerra fou dirigent del partit romà mentre l'oposició era partidària del rei Masinissa I de Numídia. Es desconeix la data de la seva mort. (ca)
  • Hano la Granda estis riĉa aristokrato el Kartago de la 3-a jarcento a.K. Li posedis grandajn teritoriojn en Magrebo kaj gvidis la kartagan frakcion, kiu kontraŭis daŭrigi la batalon kontraŭ Romo dum la unua punika milito. Li preferis daŭre konkeri terojn en Nordafriko anstataŭ efektivigi ŝipan militon kontraŭ Romo, kiu ne havigus al li personajn avantaĝojn. Liaj interesoj rekte alfrontis tiujn de la kartaga generalo Hamilkar Barka. Hano elmuntis la maran kartagan floton en la jaro 244 a.K., Donante tempo al Romo por rekonstrui sian floton kaj fine venki super Kartago en la jaro 241 a.K. Post la milito li rifuzis pagi la militsoldulojn dungitajn de Hamilkar. Ribelo ekis, konata kiel la Milito de la solduloj, kaj Hano ekkomandis la armeo npor sufoki ĝin. Lia provo ne sukcesis kaj li redonis la komandon al Hamilka. Fine, ambaŭ kunlaboris por venki la ribelulojn en la Bagradas Rivero en 238 a.K. Lia kromnomo, "La Granda", ŝajne estis atribuita al li pro siaj konkeroj en Afriko. Li daŭre kontraŭis la konflikton kun Romo, kiu nepre engaĝigis marameajn koliziojn. Dum la Dua Punika Milito, li gvidis la por-romian frakcion en Kartago, kio malfaciligis sendi plifortikigojn al la filo de Amilkar, Hanibalo, post lia venko ĉe la Batalo de Cannas. Post la kartaga malvenko ĉe la batalo de Zama (202 aK), li estis inter la senditaj ambasadoroj por negoci pacon kun Romo. (eo)
  • Hanno the Great (Punic: 𐤇‬𐤍‬𐤀‬‬, ḤNʾ) may refer to any of three different leaders of ancient Carthage, according to Gilbert Charles-Picard and Colette Picard: Hanno I the Great, Hanno II the Great, and Hanno III the Great. According to Warmington, there were three elders of Carthage called Hanno who were given the same nickname but he conjectures that it was a family nickname or a term not well understood by the ancient Greek or Roman writers. Warmington discusses only two of them (the Picards' Hannos I and II) but he does not use Roman numerals for them. Lancel mentions only one Hanno the Great, the Picards' "Hanno I". He references "Hanno II" but calls him simply "Hanno". (en)
  • Hannón el Grande fue un rico aristócrata cartaginés del siglo III a. C. Poseía grandes extensiones de tierra en el Magreb y lideró la facción cartaginesa que se oponía a continuar la lucha contra Roma durante la primera guerra púnica. Prefería continuar conquistando tierras en el Norte de África en lugar de librar una guerra naval contra Roma, que no le proporcionaría beneficios personales. Sus intereses se enfrentaban directamente a los del general cartaginés Amílcar Barca. Hannón desmovilizó la marina cartaginesa el año 244 a. C., dando tiempo a Roma para reconstruir su flota y derrotar finalmente a Cartago hacia el 241 a. C. Tras la guerra rehusó pagar a los mercenarios contratados por Amílcar. Estalló una revuelta, conocida como Guerra de los Mercenarios, y Hannón tomó el mando del ejército para sofocarla. Su intento fue infructuoso y devolvió el mando a Amílcar. Finalmente, ambos cooperaron para derrotar a los rebeldes en el río Bagradas el año 238 a. C. Su apodo, "El Grande", le fue atribuido aparentemente por sus conquistas en África. Siguió oponiéndose al conflicto con Roma, que implicaría necesariamente enfrentamientos navales. Durante la segunda guerra púnica, lideró la facción prorromana en Cartago, dificultando el envío de refuerzos al hijo de Amílcar, Aníbal, tras su victoria en la batalla de Cannas. Después de la derrota cartaginesa en la batalla de Zama (202 a. C.), se encontraba entre los embajadores enviados a negociar la paz con Roma. (es)
  • Hanno der Große war ein karthagischer Heerführer und Herrscher in der zweiten Hälfte des 3. Jahrhunderts v. Chr. Während des Ersten Punischen Krieges war er der Anführer jener karthagischen Fraktion, die gegen die Fortführung des Krieges gegen Rom plädierte. Da sein Reichtum auf Landbesitz in Nordafrika basierte, brachte ihm der Seekrieg keine Aussicht auf Gewinn, stattdessen wollte er weitere Gebiete in Nordafrika erobern. Dadurch wurde er zum Gegner von Hamilkar Barkas. Die karthagische Flotte wurde 244 v. Chr. von Hanno demobilisiert, was den Römern Zeit gab, ihre Marine zu erneuern und so Karthago in der Schlacht bei den Ägatischen Inseln 241 v. Chr. zu besiegen. Als sich Hanno nach dem Krieg weigerte, die Söldner zu bezahlen, die Hamilkar in Dienst genommen hatte, erhoben sich diese und es kam zum sogenannten Söldnerkrieg. Hanno übernahm den Befehl über die karthagische Armee, jedoch gelang es ihm nicht, den Aufstand niederzuwerfen. Deshalb musste er Hamilkar den Oberbefehl zurückgeben; möglicherweise schlugen sie den Aufstand 238 v. Chr. auch gemeinsam nieder. Das Söldnerheer wurde dabei völlig vernichtet. Den Beinamen „der Große“ hat er sich offensichtlich bei seinen Zügen gegen Karthagos afrikanische Feinde verdient. Dem Seekrieg gegen Rom stand er weiter ablehnend gegenüber; auch während des Zweiten Punischen Krieges stand er der prorömischen Fraktion vor und verweigerte Hamilkars Sohn Hannibal die Unterstützung bei dessen Feldzügen. Laut Livius warnte er die Karthager 218 v. Chr. vor einem Krieg mit Rom: „Hanno sprach vor dem [punischen] Senat als einziger für den [Ebro-]Vertrag und alle Zuhörer schwiegen. […] Bei den Göttern, den richtenden Zeugen der Verträge, beschwor er sie, keinen Krieg gegen Rom durch einen Krieg gegen Sagunt zu entfachen. Er habe sie ja ermahnt und früh genug gewarnt, sie sollten Hamilkars Spross [=Hannibal] nicht zum Heer entsenden.“ – Livius: Buch XXI/10.2 Nach Karthagos erneuter Niederlage war Hanno an der Aushandlung des Friedensschlusses mit Rom beteiligt. (de)
  • Hannon le Grand ou Hannon le Rab était un homme politique, stratège et riche aristocrate carthaginois du IIIe siècle av. J.-C. Il a joué un rôle politique important dans l'histoire de Carthage. La richesse d'Hannon provenait des terres qu'il possédait en Afrique du Nord. (fr)
  • Terdapat tiga pemimpin Kartago yang dijuluki Hanno yang Agung, menurut dua sejarawan. Tiga tokoh tersebut adalah: Hanno I yang Agung, Hanno II yang Agung, dan Hanno III yang Agung. Hanno I yang Agung adalah pemimpin politik dan militer pada abad ke-4 SM. Hanno II yang Agung adalah aristokrat kaya pada abad ke-3 SM. Hanno III yang Agung adalah politikus ultra-konservatif di Kartago selama abad ke-2 SM. (in)
  • Annone il Grande (Hanno Ben Baalyaton) (... – III secolo a.C.) è stato un condottiero e ricco possidente cartaginese, la cui ricchezza veniva dalle sue terre in Nordafrica. (it)
  • 大ハンノ(英: Hanno the Great)と呼ばれる人物は、歴史上3人いる。 (ja)
  • 한노 대왕(Hanno the Great)은 고대 카르타고의 왕이자 귀족으로 3명의 지도자가 있었다. 이들 인물들은 편의상 대(大)한노 1세, 대 한노 2세, 그리고 대 한노 3세으로 불렸다. '한노'는 가족의 성으로 추정된다. (ko)
  • Hanno de Grote was een aristocraat uit Carthago en leefde in de derde eeuw voor Christus. Hanno was een rijk man, hij bezat landbouwbedrijven in Afrika en Spanje. Zijn bijnaam De Grote kwam voort uit zijn voortdurende inzet om de Carthaagse invloed en het Carthaagse gebied in Afrika te vergroten. Tijdens de Eerste Punische Oorlog leidde hij de Carthaagse factie, die tegen oorlog met Rome was, en was voorstander van het verder veroveren van gebieden in Afrika, waarschijnlijk omdat hij hierdoor zijn bezittingen kon uitbreiden. Hierdoor stond hij lijnrecht tegenover de Carthaagse generaal Hamilcar Barkas. In 244 demobiliseerde Hanno de Carthaagse vloot, waarna Rome tijd had om een vernieuwde grote vloot te bouwen. In 241 versloeg de Romeinse vloot de Carthaagse vloot waarna de Romeinen de Middellandse Zee beheersten. Na de Eerste Punische Oorlog weigerde Hanno de Carthaagse huurlingen te betalen. Zij kwamen daarna in opstand. Hanno nam daarop het bevel over het Carthaagse leger op zich om de huurlingen te verslaan, maar faalde daarin. Tijdens de Tweede Punische Oorlog leidde hij opnieuw de factie die tegen oorlog met Rome was. Hij zorgde ervoor dat Hannibal geen versterking kreeg na de Slag bij Cannae tijdens zijn veldtocht tegen Rome in Italië. Hierdoor kon Hannibal Rome niet een beslissende slag toedienen. Nadat Carthago verslagen was in de Slag bij Zama behoorde Hanno tot de diplomaten die met de Romeinen over vrede onderhandelden. (nl)
  • Hannon Wielki (III w. p.n.e.) – kartagiński arystokrata, polityczny przeciwnik rodu Barkidów (szczególnie Hamilkara Barkasa). Zdobył numidyjskie miasteczko Theveste (dziś Tebessa). Przez pewien czas był strategiem Libii. Następnie dowodził kartagińczykami przeciw zbuntowanym najemnikom. Pod koniec życia prowadził negocjacje z Masynissą. (pl)
  • Houve três líderes da Cartago Antiga que ficaram conhecidos como Hanão, o Grande, segundo os historiadores Gilbert Charles Picard e Colette Picard. Por conveniência, eles são chamados de Hanão I, o Grande, Hanão II, o Grande, e Hanão III, o Grande. Segundo outro historiador, B. H. Warmington, houve três antigos cartagineses conhecidos como Hanão "de mesmo epíteto", ou seja, "o Grande", mas ele conjectura que este seria um sobrenome familiar ou um termo ainda não compreendido corretamente pelos escritores gregos e romanos antigos. Warmington discute apenas dois deles (I e II), mas não usa os numerais para distingui-los. Outro historiador, Serge Lancel, menciona apenas um Hanão, o Grande, o número "I". O número "II", ele discute, mas o chama simplesmente de "Hanão", sem o epíteto. Claramente, é anômalo que várias pessoas recebam o epíteto de "o Grande" e, evidentemente, havia muitas outras pessoas chamadas "Hanão" em Cartago na antiguidade. (pt)
  • Hanno den store var en kartagisk fältherre och politiker, och huvudman för det freds- och romarvänliga regeringspartiet i Kartago under 200-talet före Kristus. Hanno var hätsk motståndare av det av Hamilkar Barkas och det av hans släkt ledda krigspartiet. (sv)
  • Ганно́н II Вели́кий — государственный деятель Карфагена, который стоял во главе проримский партии во время Второй Пунической войны с Римом (218—201 годы до н. э.). Помимо него, имя Ганнона Великого в источниках носят также карфагенские политики IV и II вв. до н. э. (см. Список известных карфагенян). В 241 году до н. э. возглавил пунийскую флотилию на помощь своим в Сицилии, однако в ключевом морском сражении при Эгатских островах потерпел полное поражение. Это сражение стало для пунийцев невосполнимой утратой и они были вынуждены искать мира с Римом. После заключения мира возникла серьёзная проблема с выплатой жалованья наёмникам, воевавшим в Сицилии. Ганнон заявил наёмникам об отсутствии возможности выплатить жалованье в ближайшее время и намеревался вовсе сократить его размер. Это заявление спровоцировало наёмников на восстание, которое поставило Карфаген на грань катастрофы. В 240 году до н. э. Ганнон был направлен на подавление вышеупомянутого восстания. В силу отсутствия полководческого таланта и численного превосходства противника он на протяжении двух лет не мог подавить восстание, и только передача командования Гамилькару Барке решило дело. Представляя интересы сословия торговцев, Ганнон не одобрял завоевательных планов Гамилькара и его сына Ганнибала, а во время войны всячески препятствовал военным предприятиям Ганнибала и его братьям в Испании и Италии. Когда Ганнибал потерпел поражение, Ганнон возглавил переговоры о мире с римлянами. Вероятно, после войны он был изгнан из карфагенского сената и вскоре умер. Однако, по другой версии, был казнён сторонниками Ганнибала из-за своей привязанности к римлянам и принятия тяжёлых для Карфагена условий мира. (ru)
  • Ганнон, Ганнон Великий — карфагенський полководець і державний діяч IV ст. до н. е.. За статками Ганнона вважали однією з найзаможніших людей Карфагена. Проте спільної мови з олігархією він не знайшов. Можливо тому, що прагнув одноосібної влади. І заради цього був готовий використовувати навіть найекзотичніші засоби. Так, за повідомленням Клавдія Еліана Ганнон придбав безліч співочих птахів, яких тримав у своєму домі і змушував повторювати своє ім'я та гасла на кшталт «Ганнон — бог». Проте відпущені на волю потенційні агітатори одразу ж забули «науку» і повернулися до звичних співів. Але Ганнон руки не склав і зосередився на підтримці напівтаємних чоловічих союзів або братств — так званих . Серед їхніх членів були й вояки, колишні і чинні, які з з ностальгією згадували часи Магонідів, коли карфагенці здобували численні перемоги над греками. Завдяки своїй щедрості Ганнон швидко став для мізра «своїм», а члени братств охоче агітували за нього як за майбутнього командувача, здатного взяти реванш і здолати таки ненависних греків. Не меншу щедрість Ганнон виявляв і до пересічних карфагенців. І вони віддячували йому взаємністю. Зрештою, наприкінці 70-х рр. IV ст. до н. е. народ домігся обрання Ганнона головнокомандувачем і початку нової війни з Сіракузами. Щоправда, суфет Сун'ятон звинувачував його у неквапливості і лінощах. Ганнону це, звісно, не подобалося, він скаржився на те, що Сун'ятон обмежує свободу його дій і цим допомагає ворогу. Військове щастя спочатку і справді було на боці сиракузців. Сіракузький тиран Діонісій захопив Селінунт і взяв в облогу Лілібей, який після знищення греками Мотії став головною карфагенською базою на острові. Ганнон зрештою відмовився узгоджувати кожен свій крок із Сун'ятоном, у 367 році до нашої ери із флотом у 200 кораблів атакував греків під Ерікою і здобув блискучу перемогу. Заскочений Діонісій невдовзі помер. А син тирана поквапився укласти з карфагенцями мир на умовах відновлення статус-кво і кордону по річці Галик. Ганнон повернувся до Карфагена як переможець і одразу ж звинуватив свого головного опонента Сун'ятона у державній зраді. Мовляв, із заздрощів до талантів і популярності Ганнона той вирішив цілком добровільно відкрити військові таємниці ворогу. І надсилав Діонісію листи, в яких повідомляв про плани пересування військ та ведення кампанії проти сиракузців. Члени адіри не хотіли бути запідозреними в співучасті в змові і співпраці з ворогом — тому проголосували за арешт та страту суфета. А карфагенські народні збори за інціативою якихось патріотично налаштованих ораторів, а може й самого Ганнона, ухвалили закон, за яким карфагенцям заборонили вчити грецьку мову. Автори, мабуть, були впевнені, що знайшли справжню «протиотруту проти шпигунства» — адже позбавили потенційних зрадників можливості повідомити ворогу державні таємниці зрозумілими для нього словами. Втім, закон цей залишився лише побажанням і реально не діяв. Патріотичне піднесення вже зробило Ганнона найвпливовішою людиною в державі. Як головнокомандувач, він вже невдовзі вирушив у нові походи — і відзначився перемогами в Африці та Іспанії, за які й отримав прізвисько Великий. Коли в Сіракузах спалахнула громадянська війна, Ганнон знову вирушив до Сицилії. Сіракузяни змушені були звернутися за допомогою до своєї метрополії — Коринфа, який надіслав військо під командуванням вправного, хоча й знеславленого братовбивством воєначальника, славетногоТімолеонта. Той завдав карфагенянам дошкульних ударів. І адіра, яка тільки й чекала нагоди, щоб помститися народному ватажку, відкликала Ганнона на батьківщину. Командування передали Магону. але й він зазнав поразки і змушений був відступити від Сіракуз. Ганнон був ображений і обурений. І вирішив помститися адірі та вбити усіх її членів. Для цього він запросив їх до себе дододому на весілля доньки. Проте його план був викритий. Тоді колишній командувач втік з міста до свого маєтку, де на власні кошти озброїв 20 тисяч рабів. Але повстання було швидко придушено. Від вчорашнього улюбленця відвернувся і простолюд, який побачив що за «народолюбством» і «патріотизмом» ховається лише нестримне прагнення влади. Ганнона схопили і жорстоко стратили — разом з більшістю родичів — як державного зрадника, що прагнув до тиранії. (uk)
  • 根據兩位歷史學家(庇卡底) ,在古迦太基有三個領袖都被稱為偉人漢諾,分別為偉人漢諾一世,偉人漢諾二世及偉人漢諾三世。根據另一個歷史學家(沃明),有三個迦太基人名為漢諾也「給予相同的暱稱」:偉人,但他推測,這是一個家庭姓氏暱稱或是一個古希臘及羅馬作家長期不理解的一個用語。沃明只討論其中兩個(漢諾一世和漢諾二世),但他沒有使用「一世」及「二世」來分別。 另一位歷史學家(蘭姿)只提及漢諾一世為偉人漢諾,而偉人漢諾二世他就只稱為「漢諾」。雖然同時有三位人物被稱為偉人漢諾是非常異常。但總之,在古迦太基有許多歷史人物都命名為漢諾。 (zh)
dbo:thumbnail
dbo:wikiPageExternalLink
dbo:wikiPageID
  • 446236 (xsd:integer)
dbo:wikiPageLength
  • 7176 (xsd:integer)
dbo:wikiPageRevisionID
  • 981461295 (xsd:integer)
dbo:wikiPageWikiLink
dbp:wikiPageUsesTemplate
dct:subject
rdf:type
rdfs:comment
  • حنّون الكبير قد يشير الاسم إلى أي واحد من قادة الثلاثة المختلفين لقرطاجة القديمة، وفقًا لجيلبرت تشارلز بيكارد وكوليت بيكارد: حنّون الكبير الأول وحنّون الكبير الثاني، وحنّون الكبير الثالث. وفقًا لوارمنجتون، كان هناك ثلاثة شيوخ من قرطاج يدعون حنّو الذين حصلوا على نفس الاسم المستعار لكنه خمن أنه كان لقب عائلة أو مصطلح غير مفهومة جيدًا من قبل الكتاب اليونانيين أو الرومانيين القدماء. يناقش وارمنجتون اثنين منهم فقط (حنّوالأول والثاني لبيكاردس) لكنه لا يستخدم الأرقام الرومانية لهما. يذكر Lancel واحدًا فقط حنّو الكبير، البيكاردس "حنّون الأول". يشير إلى "حنّون الثاني" لكنه يطلق عليه ببساطة "حنّو". (ar)
  • Hanno the Great (Punic: 𐤇‬𐤍‬𐤀‬‬, ḤNʾ) may refer to any of three different leaders of ancient Carthage, according to Gilbert Charles-Picard and Colette Picard: Hanno I the Great, Hanno II the Great, and Hanno III the Great. According to Warmington, there were three elders of Carthage called Hanno who were given the same nickname but he conjectures that it was a family nickname or a term not well understood by the ancient Greek or Roman writers. Warmington discusses only two of them (the Picards' Hannos I and II) but he does not use Roman numerals for them. Lancel mentions only one Hanno the Great, the Picards' "Hanno I". He references "Hanno II" but calls him simply "Hanno". (en)
  • Hannon le Grand ou Hannon le Rab était un homme politique, stratège et riche aristocrate carthaginois du IIIe siècle av. J.-C. Il a joué un rôle politique important dans l'histoire de Carthage. La richesse d'Hannon provenait des terres qu'il possédait en Afrique du Nord. (fr)
  • Terdapat tiga pemimpin Kartago yang dijuluki Hanno yang Agung, menurut dua sejarawan. Tiga tokoh tersebut adalah: Hanno I yang Agung, Hanno II yang Agung, dan Hanno III yang Agung. Hanno I yang Agung adalah pemimpin politik dan militer pada abad ke-4 SM. Hanno II yang Agung adalah aristokrat kaya pada abad ke-3 SM. Hanno III yang Agung adalah politikus ultra-konservatif di Kartago selama abad ke-2 SM. (in)
  • Annone il Grande (Hanno Ben Baalyaton) (... – III secolo a.C.) è stato un condottiero e ricco possidente cartaginese, la cui ricchezza veniva dalle sue terre in Nordafrica. (it)
  • 大ハンノ(英: Hanno the Great)と呼ばれる人物は、歴史上3人いる。 (ja)
  • 한노 대왕(Hanno the Great)은 고대 카르타고의 왕이자 귀족으로 3명의 지도자가 있었다. 이들 인물들은 편의상 대(大)한노 1세, 대 한노 2세, 그리고 대 한노 3세으로 불렸다. '한노'는 가족의 성으로 추정된다. (ko)
  • Hannon Wielki (III w. p.n.e.) – kartagiński arystokrata, polityczny przeciwnik rodu Barkidów (szczególnie Hamilkara Barkasa). Zdobył numidyjskie miasteczko Theveste (dziś Tebessa). Przez pewien czas był strategiem Libii. Następnie dowodził kartagińczykami przeciw zbuntowanym najemnikom. Pod koniec życia prowadził negocjacje z Masynissą. (pl)
  • Hanno den store var en kartagisk fältherre och politiker, och huvudman för det freds- och romarvänliga regeringspartiet i Kartago under 200-talet före Kristus. Hanno var hätsk motståndare av det av Hamilkar Barkas och det av hans släkt ledda krigspartiet. (sv)
  • 根據兩位歷史學家(庇卡底) ,在古迦太基有三個領袖都被稱為偉人漢諾,分別為偉人漢諾一世,偉人漢諾二世及偉人漢諾三世。根據另一個歷史學家(沃明),有三個迦太基人名為漢諾也「給予相同的暱稱」:偉人,但他推測,這是一個家庭姓氏暱稱或是一個古希臘及羅馬作家長期不理解的一個用語。沃明只討論其中兩個(漢諾一世和漢諾二世),但他沒有使用「一世」及「二世」來分別。 另一位歷史學家(蘭姿)只提及漢諾一世為偉人漢諾,而偉人漢諾二世他就只稱為「漢諾」。雖然同時有三位人物被稱為偉人漢諾是非常異常。但總之,在古迦太基有許多歷史人物都命名為漢諾。 (zh)
  • Hannó el Gran (Μέγας) segons diu Appià, anomenat així pel que sembla pels seus èxits a Àfrica. Fou durant anys líder del partit aristocràtic de Cartago i per tant adversari polític d'Amílcar Barca i els seus parents. És esmentat la primera vegada com a comandant a la Primera Guerra Púnica quan encara er molt jove i consta que va prendre part a la conquesta d'una ciutat anomenada Hecatompylus, suposadament molt rica però de situació desconeguda. Durant aquesta campanya es va destacar i va adquirir un gran prestigi. Fou encara millor vist pel govern pel malament que va tractar als africans i pel rigor amb què recaptava les taxes amb què els africans eren carregats. (ca)
  • Hanno der Große war ein karthagischer Heerführer und Herrscher in der zweiten Hälfte des 3. Jahrhunderts v. Chr. Während des Ersten Punischen Krieges war er der Anführer jener karthagischen Fraktion, die gegen die Fortführung des Krieges gegen Rom plädierte. Da sein Reichtum auf Landbesitz in Nordafrika basierte, brachte ihm der Seekrieg keine Aussicht auf Gewinn, stattdessen wollte er weitere Gebiete in Nordafrika erobern. Dadurch wurde er zum Gegner von Hamilkar Barkas. Die karthagische Flotte wurde 244 v. Chr. von Hanno demobilisiert, was den Römern Zeit gab, ihre Marine zu erneuern und so Karthago in der Schlacht bei den Ägatischen Inseln 241 v. Chr. zu besiegen. (de)
  • Hano la Granda estis riĉa aristokrato el Kartago de la 3-a jarcento a.K. Li posedis grandajn teritoriojn en Magrebo kaj gvidis la kartagan frakcion, kiu kontraŭis daŭrigi la batalon kontraŭ Romo dum la unua punika milito. Li preferis daŭre konkeri terojn en Nordafriko anstataŭ efektivigi ŝipan militon kontraŭ Romo, kiu ne havigus al li personajn avantaĝojn. Liaj interesoj rekte alfrontis tiujn de la kartaga generalo Hamilkar Barka. Hano elmuntis la maran kartagan floton en la jaro 244 a.K., Donante tempo al Romo por rekonstrui sian floton kaj fine venki super Kartago en la jaro 241 a.K. (eo)
  • Hannón el Grande fue un rico aristócrata cartaginés del siglo III a. C. Poseía grandes extensiones de tierra en el Magreb y lideró la facción cartaginesa que se oponía a continuar la lucha contra Roma durante la primera guerra púnica. Prefería continuar conquistando tierras en el Norte de África en lugar de librar una guerra naval contra Roma, que no le proporcionaría beneficios personales. Sus intereses se enfrentaban directamente a los del general cartaginés Amílcar Barca. Hannón desmovilizó la marina cartaginesa el año 244 a. C., dando tiempo a Roma para reconstruir su flota y derrotar finalmente a Cartago hacia el 241 a. C. (es)
  • Hanno de Grote was een aristocraat uit Carthago en leefde in de derde eeuw voor Christus. Hanno was een rijk man, hij bezat landbouwbedrijven in Afrika en Spanje. Zijn bijnaam De Grote kwam voort uit zijn voortdurende inzet om de Carthaagse invloed en het Carthaagse gebied in Afrika te vergroten. Na de Eerste Punische Oorlog weigerde Hanno de Carthaagse huurlingen te betalen. Zij kwamen daarna in opstand. Hanno nam daarop het bevel over het Carthaagse leger op zich om de huurlingen te verslaan, maar faalde daarin. (nl)
  • Houve três líderes da Cartago Antiga que ficaram conhecidos como Hanão, o Grande, segundo os historiadores Gilbert Charles Picard e Colette Picard. Por conveniência, eles são chamados de Hanão I, o Grande, Hanão II, o Grande, e Hanão III, o Grande. Segundo outro historiador, B. H. Warmington, houve três antigos cartagineses conhecidos como Hanão "de mesmo epíteto", ou seja, "o Grande", mas ele conjectura que este seria um sobrenome familiar ou um termo ainda não compreendido corretamente pelos escritores gregos e romanos antigos. Warmington discute apenas dois deles (I e II), mas não usa os numerais para distingui-los. Outro historiador, Serge Lancel, menciona apenas um Hanão, o Grande, o número "I". O número "II", ele discute, mas o chama simplesmente de "Hanão", sem o epíteto. Claramente (pt)
  • Ганно́н II Вели́кий — государственный деятель Карфагена, который стоял во главе проримский партии во время Второй Пунической войны с Римом (218—201 годы до н. э.). Помимо него, имя Ганнона Великого в источниках носят также карфагенские политики IV и II вв. до н. э. (см. Список известных карфагенян). В 241 году до н. э. возглавил пунийскую флотилию на помощь своим в Сицилии, однако в ключевом морском сражении при Эгатских островах потерпел полное поражение. Это сражение стало для пунийцев невосполнимой утратой и они были вынуждены искать мира с Римом. (ru)
  • Ганнон, Ганнон Великий — карфагенський полководець і державний діяч IV ст. до н. е.. За статками Ганнона вважали однією з найзаможніших людей Карфагена. Проте спільної мови з олігархією він не знайшов. Можливо тому, що прагнув одноосібної влади. І заради цього був готовий використовувати навіть найекзотичніші засоби. Так, за повідомленням Клавдія Еліана Ганнон придбав безліч співочих птахів, яких тримав у своєму домі і змушував повторювати своє ім'я та гасла на кшталт «Ганнон — бог». Проте відпущені на волю потенційні агітатори одразу ж забули «науку» і повернулися до звичних співів. (uk)
rdfs:label
  • حنون الكبير (ar)
  • Hannó el Gran (ca)
  • Hanno der Große (de)
  • Hanno the Great (en)
  • Hano la Granda (eo)
  • Hannón el Grande (es)
  • Hannon le Grand (fr)
  • Hanno yang Agung (in)
  • Annone II il Grande (it)
  • 大ハンノ (ja)
  • 한노 대왕 (ko)
  • Hannon Wielki (pl)
  • Hanno de Grote (nl)
  • Hanão, o Grande (pt)
  • Hanno den store (sv)
  • Ганнон Великий (ru)
  • Ганнон Великий (uk)
  • 偉人漢諾 (zh)
owl:sameAs
prov:wasDerivedFrom
foaf:depiction
foaf:isPrimaryTopicOf
is dbo:commander of
is dbo:wikiPageDisambiguates of
is dbo:wikiPageRedirects of
is dbo:wikiPageWikiLink of
is dbp:commander of
is foaf:primaryTopic of