| dbo:abstract
|
- حنّون الكبير الأول هو سياسي وقائد عسكري قرطاجي من القرن الرابع قبل الميلاد. اسماه المؤرخ الروماني جستن «أمير القرطاجيين». يكاد يكون من المؤكد أن اللقب لا يشير لمكانة نبيلة أو لخلفية ملكية. أطلق على منافسه سيناتوس (Suniatus) اسم potentissimus Poenorum أو «أقوى القرطاجيين» في عام 368. أتهم سنياتوس لاحقا بالخيانة العظمى لمراسلته حكام سرقوسة ويرجح أن تم إعدامه. في عام 367 قاد حنّون العظيم أسطولًا مكونًا من 200 سفينة، وحقق انتصارًا بحريًا حاسمًا على يونانيي صقلية. أدى انتصاره إلى منع خطط ديونيسيوس الاول حاكم سرقوسة من مهاجمة مرسى علي، وهي مدينة في غرب صقلية متحالفة مع قرطاجة. بقي حنّون الكبير الأول شخصية مؤثرة في قرطاجة طوال حوالي عشرين عامًا، ويعتقد المؤرخين انه كان أثرى أثرياء قرطاجة. في العقد الرابع من القرن الثالث قبل الميلاد خطط حنّون ليصبح الحاكم المطلق لقرطاجة. قام حنّون بـتوزيع الطعام على السكان، واستعرض قوته العسكرية بالهجوم واستغلال عبيد محليين وزعيم أمازيغي لهذا الغرض، مع أنّ هؤلاء لا يمثلون تهديدًا عسكريًا لقرطاجة. تم القبض على حنّون واتهم بالخيانة وتعرض للتعذيب حتى الموت، كما تم إعدام العديد من أفراد عائلته. تلقى ابن حنّون جيسكو قيادة سبعين سفينة قرطاجية وطاقم من المرتزقة اليونانيين أرسلوا إلى مرسى علي، ونتج عن ذلك تفاوض قرطاج على السلام مع السرقوسي. سجل التاريخ مكانة عائلة حنّون ونفوذها في قرطاج. يعتقد ان حنّون هو أحد أسلاف . (ar)
- Hanno I the Great (Punic: 𐤇𐤍𐤀, ḤNʾ) was a Carthaginian politician and military leader of the 4th century BC. The Roman historian Justin calls him princeps Carthaginiensium, prince of the Carthaginians. The title almost certainly signifies "first among equals", rather than noble or royal status. His rival, Suniatus, was called the potentissimus Poenorum, or "the most powerful of the Carthaginians", in the year 368. Several years later, Suniatus was accused of high treason (for correspondence with Syracuse) and probably executed. In 367, Hanno the Great commanded a fleet of 200 ships which won a decisive naval victory over the Greeks of Sicily. His victory effectively blocked the plans of Dionysius I of Syracuse to attack Lilybaeum, a city in western Sicily allied to Carthage. For about twenty years, Hanno the Great was the leading figure of Carthage, and perhaps the wealthiest. In the 340s, he schemed to become the tyrant. After distributing food to the populace, the time for a show of force came and he utilized for that purpose the native slaves and a Berber chieftain. Although not a military threat to Carthage, Hanno was captured, found to be a traitor, and tortured to death. Many members of his family were also put to death. Later, Hanno's son Gisgo was given the command of seventy ships of Carthage crewed by Greek mercenaries and sent to Lilybaeum, after which peace was negotiated by Carthage with Timoleon of Syracuse (c. 340). Thereafter, this family's prestige and influence at Carthage would tell in later generations. Hanno I was probably an ancestor of Hanno II the Great. (en)
- Hannon IV.a Kartagokoa, edo Hannon I.a Handia K.a. IV. mendeko kartagotar politikaria, buruzagi militarra eta lur jabe aberatsa izan zen, bere aberastasuna Afrikako iparraldean zituen lurretatik zetorkion, eta Kartagoko errege bihurtu zen. Justinoren arabera, princeps Cathaginiensium zuen izenburua. Litekeena da izenburuak berdinen artean lehena adieraztea, noblezia edo erregetza titulua izatea baino. Suniato aurkariari potentissimus foenorum edo kartagotarren artean boteretsuena deitu zioten 368. urtean. Hainbat urte geroago, Suniato goi-mailako traizio egiteaz leporatu zioten (Sirakusarekin korrespondentzia izateagatik) eta ziur aski exekutatu zuten. K.a. 367. urtean Hannonek 200 ontziko flota zuzendu zuen Siziliara eta hango greziarrak garaitu zituen. Bere garaipenak Dionisioren Lilibeo erasotzeko asmoak eragotzi zituen, Siziliako mendebaldeko Kartago hiri aliatua. Hannon hogei urte inguru, izan zen Kartagoko pertsonaiarik nagusiena. K.a. 340an, tirano bihurtzeko asmoa izan zuen. Pobreei janaria banatu ondoren, bertako esklaboen matxinada bat antolatu zuen, Libiako kontratatutako kapitain berbere batek zuzentzen zuena. Kartagorentzat arrisku militarra ez zen arren, Hannon harrapatu zuten, traizio egiteaz leporatu eta torturatu egin zuten. Bere familiako kide asko hil zituzten. Hala ere, geroago, Giskon semeari greziar mertzenarioek gidatutako Kartagoko hirurogeita hamar itsasontzien agindua eman eta Lilibeora bidali zuten. Ondoren Kartagok bakea negoziatu zuen Sirakusako Timoleonekin, K.a. 340aren inguruan. Hortik aurrera, familia honen ospea eta Kartagon izandako eraginak ondorengo belaunaldietan iraun zuen. Hannonek K.a. 340tik gobernatu zuen. eta K.a. 337an, Giskon semea izan zen haren ordezkoa. Ziurrenik Hannon II.a Handiaren arbaso bat izan zena. (eu)
- Annone I il Grande (... – IV secolo a.C.) è stato un condottiero e ricco possidente cartaginese, la cui ricchezza veniva dalle sue terre in Nordafrica, e che divenne Re di Cartagine. Il suo rivale Suniato fu accusato di alto tradimento per aver mantenuto una corrispondenza con i Siracusani e probabilmente giustiziato.Nel 367 a.C. Annone comandò una flotta di 200 navi che sconfisse i Greci in Sicilia. La sua vittoria bloccò i piani di Dionisio I di Siracusa di attaccare Lilibeo, una città alleata di Cartagine nella Sicilia occidentale. Per circa venti anni Annone fu la figura di spicco di Cartagine. Nel 340 cominciò a progettare di diventare tiranno. Dopo aver distribuito cibo ai poveri, guidò una rivolta di schiavi nativi e assoldò un capitano libico. Anche se non era un pericolo militare per Cartagine, Annone fu catturato, giudicato colpevole di tradimento e torturato a morte. Molti membri della sua famiglia furono messi a morte. Annone governò tra il 340 a.C. e il 337 a.C. Gli successe il figlio Giscone. Probabilmente fu un antenato di Annone II il Grande. (it)
- Ганнон I Великий — карфагенский военачальник и политик. (ru)
- Ганнон І Великий — карфагенський полководець і державний діяч IV ст. до н. е.. Римський історик Юстин у своїх працях Ганнона І Великого називає «принцепсом Карфагену». За статками Ганнона вважали однією з найзаможніших людей Карфагена. Проте спільної мови з олігархією він не знайшов. Можливо тому, що прагнув одноосібної влади. І заради цього був готовий використовувати навіть найекзотичніші засоби. Так, за повідомленням Клавдія Еліана Ганнон придбав безліч співочих птахів, яких тримав у своєму домі і змушував повторювати своє ім'я та гасла на кшталт «Ганнон — бог». Проте відпущені на волю потенційні агітатори одразу ж забули «науку» і повернулися до звичних співів. Але Ганнон руки не склав і зосередився на підтримці напівтаємних чоловічих союзів або братств — так званих . Серед їхніх членів були й вояки, колишні і чинні, які з з ностальгією згадували часи Магонідів, коли карфагенці здобували численні перемоги над греками. Завдяки своїй щедрості Ганнон швидко став для мізра «своїм», а члени братств охоче агітували за нього як за майбутнього командувача, здатного взяти реванш і здолати таки ненависних греків. Не меншу щедрість Ганнон виявляв і до пересічних карфагенців. І вони віддячували йому взаємністю. Зрештою, наприкінці 70-х рр. IV ст. до н. е. народ домігся обрання Ганнона головнокомандувачем(рабімаханатом) і початку нової війни з Сиракузами. Щоправда, суфет Сун'ятон звинувачував його у неквапливості і лінощах. Ганнону це, звісно, не подобалося, він скаржився на те, що Сун'ятон обмежує свободу його дій і цим допомагає ворогу. Військове щастя спочатку і справді було на боці сиракузців. Сиракузький тиран Діонісій захопив Селінунт і взяв в облогу Лілібей, який після знищення греками Мотії став головною карфагенською базою на острові. Ганнон зрештою відмовився узгоджувати кожен свій крок із Сун'ятоном, у 367 до н. е. на чолі флоту у 200 кораблів атакував греків під Ерікою і здобув блискучу перемогу. Заскочений Діонісій невдовзі помер. А син тирана поквапився укласти з карфагенцями мир на умовах відновлення статус-кво і кордону по річці Галик. Ганнон повернувся до Карфагена як переможець і одразу ж звинуватив свого головного опонента Сун'ятона у державній зраді. Мовляв, із заздрощів до талантів і популярності Ганнона той вирішив цілком добровільно відкрити військові таємниці ворогу. І надсилав Діонісію листи, в яких повідомляв про плани пересування військ та ведення кампанії проти сиракузців. Члени адіри не хотіли бути запідозреними в співучасті в змові і співпраці з ворогом — тому проголосували за арешт та страту суфета. А карфагенські народні збори за ініціативою якихось патріотично налаштованих ораторів, а може й самого Ганнона, ухвалили закон, за яким карфагенцям заборонили вчити грецьку мову. Автори, мабуть, були впевнені, що знайшли справжню «протиотруту проти шпигунства» — адже позбавили потенційних зрадників можливості повідомити ворогу державні таємниці зрозумілими для нього словами. Втім, закон цей залишився лише побажанням і реально не діяв. Патріотичне піднесення вже зробило Ганнона найвпливовішою людиною в державі. Як головнокомандувач, він вже невдовзі вирушив у нові походи — і відзначився перемогами в Африці та Іспанії, за які й отримав прізвисько Великий. Коли в Сиракузах спалахнула громадянська війна, Ганнон знову вирушив до Сицилії. Сиракузяни змушені були звернутися за допомогою до своєї метрополії — Коринфа, який надіслав військо під командуванням вправного, хоча й знеславленого братовбивством воєначальника, славетного Тімолеонта. Той завдав карфагенянам дошкульних ударів. І адіра, яка тільки й чекала нагоди, щоб помститися народному ватажку, відкликала Ганнона на батьківщину. Командування передали Магону. але й він зазнав поразки і змушений був відступити від Сиракуз. Ганнон був ображений і обурений. І вирішив помститися адірі та вбити усіх її членів. Для цього він запросив їх до себе до додому на весілля доньки. Проте його план був викритий. Тоді колишній командувач втік з міста до свого маєтку, де на власні кошти озброїв 20 тисяч рабів. Але повстання було швидко придушено. Від вчорашнього улюбленця відвернувся і простолюд, який побачив що за «народолюбством» і «патріотизмом» ховається лише нестримне прагнення влади. Ганнона схопили і жорстоко стратили — разом з більшістю родичів — як державного зрадника, що прагнув до тиранії. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Ганнон I Великий — карфагенский военачальник и политик. (ru)
- حنّون الكبير الأول هو سياسي وقائد عسكري قرطاجي من القرن الرابع قبل الميلاد. اسماه المؤرخ الروماني جستن «أمير القرطاجيين». يكاد يكون من المؤكد أن اللقب لا يشير لمكانة نبيلة أو لخلفية ملكية. أطلق على منافسه سيناتوس (Suniatus) اسم potentissimus Poenorum أو «أقوى القرطاجيين» في عام 368. أتهم سنياتوس لاحقا بالخيانة العظمى لمراسلته حكام سرقوسة ويرجح أن تم إعدامه. في عام 367 قاد حنّون العظيم أسطولًا مكونًا من 200 سفينة، وحقق انتصارًا بحريًا حاسمًا على يونانيي صقلية. أدى انتصاره إلى منع خطط ديونيسيوس الاول حاكم سرقوسة من مهاجمة مرسى علي، وهي مدينة في غرب صقلية متحالفة مع قرطاجة. (ar)
- Hanno I the Great (Punic: 𐤇𐤍𐤀, ḤNʾ) was a Carthaginian politician and military leader of the 4th century BC. The Roman historian Justin calls him princeps Carthaginiensium, prince of the Carthaginians. The title almost certainly signifies "first among equals", rather than noble or royal status. His rival, Suniatus, was called the potentissimus Poenorum, or "the most powerful of the Carthaginians", in the year 368. Several years later, Suniatus was accused of high treason (for correspondence with Syracuse) and probably executed. (en)
- Hannon IV.a Kartagokoa, edo Hannon I.a Handia K.a. IV. mendeko kartagotar politikaria, buruzagi militarra eta lur jabe aberatsa izan zen, bere aberastasuna Afrikako iparraldean zituen lurretatik zetorkion, eta Kartagoko errege bihurtu zen. Justinoren arabera, princeps Cathaginiensium zuen izenburua. Litekeena da izenburuak berdinen artean lehena adieraztea, noblezia edo erregetza titulua izatea baino. Hannonek K.a. 340tik gobernatu zuen. eta K.a. 337an, Giskon semea izan zen haren ordezkoa. Ziurrenik Hannon II.a Handiaren arbaso bat izan zena. (eu)
- Annone I il Grande (... – IV secolo a.C.) è stato un condottiero e ricco possidente cartaginese, la cui ricchezza veniva dalle sue terre in Nordafrica, e che divenne Re di Cartagine. Il suo rivale Suniato fu accusato di alto tradimento per aver mantenuto una corrispondenza con i Siracusani e probabilmente giustiziato.Nel 367 a.C. Annone comandò una flotta di 200 navi che sconfisse i Greci in Sicilia. La sua vittoria bloccò i piani di Dionisio I di Siracusa di attaccare Lilibeo, una città alleata di Cartagine nella Sicilia occidentale. (it)
- Ганнон І Великий — карфагенський полководець і державний діяч IV ст. до н. е.. Римський історик Юстин у своїх працях Ганнона І Великого називає «принцепсом Карфагену». За статками Ганнона вважали однією з найзаможніших людей Карфагена. Проте спільної мови з олігархією він не знайшов. Можливо тому, що прагнув одноосібної влади. І заради цього був готовий використовувати навіть найекзотичніші засоби. Так, за повідомленням Клавдія Еліана Ганнон придбав безліч співочих птахів, яких тримав у своєму домі і змушував повторювати своє ім'я та гасла на кшталт «Ганнон — бог». Проте відпущені на волю потенційні агітатори одразу ж забули «науку» і повернулися до звичних співів. (uk)
|
