An Entity of Type: person, from Named Graph: http://dbpedia.org, within Data Space: dbpedia.org

Guido of Arezzo or Gudio d'Arezzo (c. 991–992 – after 1033) was an Italian music theorist and pedagogue of High medieval music. A Benedictine monk, he is regarded as the inventor—or by some, developer—of the modern staff notation that replaced the predominate neumatic notation and was thus massively influential to the development of Western musical notation and practice. Perhaps the most significant European writer on music between Boethius and Johannes Tinctoris, after the former's De institutione musica, Guido's Micrologus was most widely distributed medieval treatise on music.

Property Value
dbo:abstract
  • Guido von Arezzo (auch: Guido d’Arezzo der Ältere, (Guido) Aretinus und Guido Monaco; * um 992 in der Gegend von Paris; † unsicher: 17. Mai 1050 in Avellana) war ein Benediktinermönch, Musiktheoretiker und Lehrer. (de)
  • كان غيدو الأريتسوي (أيضًا، غيدو أريتينوس أو غيدو أريتينو أو غيدو موناكو أو غيدو موناكو بومبوسيانو أو شاب أريتسو) (991/992 – بعد عام 1033) صاحب نظريات موسيقية إيطالي من العصور الوسطى. يُعد مخترع التدوين الموسيقي (تدوين المدرج الموسيقي) الذي حل محل التدوين النيومي (بالحركات أو الإشارات). كانت أطروحته، الميكرولوغاس، ثاني أكثر أطروحة منتشرة بشكل كبير عن الموسيقى في العصور الوسطى (بعد كتابات بوثيوس). (ar)
  • Guido z Arezza, (též Guido Aretinus nebo Guido da Arezzo či d'Arezzo, nebo Guido monaco, 991/992–1050) byl benediktinský mnich a přední středověký hudební teoretik působící převážnou část svého života v italském městském státě Arezzo. Jeho velkým přínosem v oblasti hudby bylo zdokonalení chorální notace, která do té doby používala jednolinkovou, později též dvoulinkovou notovou osnovu, která nahradila starší (bezlinkovou) neumovou notaci. (cs)
  • Guido d'Arezzo, Guiu d'Arezzo, Guido Aretinus, Guido da Arezzo o Guido Monaco (Arezzo, la Toscana (o potser a Codigoro o a Ferrara, 991/992 – Arezzo (o potser en el monestir di Fonte Avellana?, després de 1033 fou un teòric de la música medieval. Fou el creador de la notació musical moderna o solfeig, que reemplaçà el sistema de notació neumàtic, i per això se'l considera el pare de la música occidental. El seu text Micrologus esdevingué el segon tractat de música més estès en l'edat mitjana després dels escrits de Boeci. És venerat com a beat per l'Església catòlica. (ca)
  • Ο Γκουίντο ντ' Αρέτσο (Guido d'Arezzo, περ. 995 - 1050) ήταν ιταλός θεωρητικός της μουσικής κατά τον Μεσαίωνα. Επινόησε το σύγχρονο σύστημα μουσικής σημειογραφίας, το μουσικό πεντάγραμμο, που αντικατέστησε τη νευματική σημειογραφία. Ο Γκουίντο ήταν Βενεδικτίνος μοναχός στην ιταλική πόλη-κράτος Αρέτσο. Ξεκίνησε την καριέρα του στο Μοναστήρι της Πομπόζα, που βρίσκεται στην Αδριατική, δίπλα στην Φερράρα. Ενώ βρισκόταν εκεί, συνειδητοποίησε ότι οι είχαν πρόβλημα στην απομνημόνευση των ύμνων του Γρηγοριανού μέλους. Τότε επινόησε μία μέθοδο για να μαθαίνονται ευκολότερα και γρηγορότερα. Η μέθοδος έγινε σύντομα διάσημη στη βόρεια Ιταλία. Παρόλα αυτά συνάντησε την εχθρότητα των μοναχών του αββαείου και του δόθηκε εντολή να μετακινηθεί στο Αρέτσο, μία πόλη που δεν έχει αββαείο, αλλά είχε πολλούς τραγουδιστές για να τους διδάξει. Εκεί επινόησε πολλά διδακτικά «εργαλεία», όπως το πεντάγραμμο, το εξάχορδο μουσικό σύστημα και τα ονόματα των (ντο-ρε-μι, κτλ). Τα ονόματα των φθόγγων προέρχονται από έναν γρηγοριανό ύμνο όπου κάθε στίχος ξεκινά από την αμέσως ψηλότερη νότα. Από την πρώτη συλλαβή κάθε στίχου πήραν οι νότες το όνομά τους. Αυτή η ονομασία των φθόγγων χρησιμοποιείται μέχρι σήμερα στις χώρες της Νότιας Ευρώπης (Ελλάδα, Ιταλία, Γαλλία, κτλ). (el)
  • Guido de Arezzo (ankaŭ: Guido d'Arezzo la pli maljuna, (Guido) Aretinus kaj Guido Monaco, esperantigite ankaŭ: Gŭido el Areco; * ĉirkaŭ 992; † necerta: 17-an de majo 1050) en estis benediktana monaĥo, muzikteoriisto kaj instruisto. (eo)
  • Guido Arezzokoa —Guido d'Arezzo, Guido Monaco eta Guido Pomposiano izenez ere ezaguna— (Arezzo, Toskana, Italia, 991/992 - , Toskana, Italia, c. 1050) musikako teorizatzailea izan zen. (eu)
  • Manach Beinidicteach is teoiricí ceoil a rugadh in Arezzo na hIodáile, meastar ab ea Guido d'Arezzo (c 990-c 1050. D'fhionn sé an chliath ceoil, agus thug isteach an córas ina n-ainmnítear is a scríobhtar nótaí an scála mar shiollaí. (ga)
  • Guido de Arezzo, en italiano Guido D'Arezzo (991/992-posterior al 1033) fue un monje benedictino italiano, teórico musical y figura central de la música de la Edad Media junto con Hucbaldo (840-ca. 930). Se le considera el padre de la notación musical moderna a través de la adopción del tetragrama y la organización y nombramiento de las notas musicales. (es)
  • Guido d'Arezzo — également appelé Gui ou Guy d'Arezzo voire Gui l'Arétin en français, Guidus Aretinus en latin ou encore Guido monaco (Guy le moine) en italien — est un moine bénédictin italien né en 992 et mort après 1033. Il est célèbre pour sa contribution à la pédagogie musicale, notamment à l'élaboration d'un système de notation musicale sur portée. (fr)
  • Guido of Arezzo or Gudio d'Arezzo (c. 991–992 – after 1033) was an Italian music theorist and pedagogue of High medieval music. A Benedictine monk, he is regarded as the inventor—or by some, developer—of the modern staff notation that replaced the predominate neumatic notation and was thus massively influential to the development of Western musical notation and practice. Perhaps the most significant European writer on music between Boethius and Johannes Tinctoris, after the former's De institutione musica, Guido's Micrologus was most widely distributed medieval treatise on music. Biographical information on Guido is only available from two contemporary documents; though they give some—albeit little—background, their lack of dates results in much speculation in the understanding of his life and career. By around 1013 he began teaching at Pomposa Abbey, but his antiphonary Prologus in antiphonarium and novel teaching methods based on staff notation brought considerable resentment from his colleagues and he moved to Arezzo in 1025. Under the patronage of Bishop Tedald of Arezzo he taught singers at the Arezzo Cathedral and wrote the multifaceted Micrologus, attracting attention from around Italy. Interested in his innovations, Pope John XIX called him to Rome, but after arriving and beginning to explain his methods to the clergy, sickness sent him away in the summer. The rest of his life is largely unclear, but he settled in a monastery near Arezzo, probably one of the Avellana of the Camaldolese order. (en)
  • Guido monaco, o Guido Pomposiano, meglio noto come Guido d'Arezzo (991-992 circa – dopo il 1033, è stato un teorico della musica e monaco cristiano italiano.Fu un importante teorico musicale ed è considerato l'ideatore della moderna notazione musicale, con la sistematica adozione del tetragramma, che sostituì la precedente notazione adiastematica. Il suo trattato musicale, il Micrologus, fu il testo di musica più diffuso del Medioevo, dopo i trattati di Severino Boezio. (it)
  • 귀도 다레초(Guido d'Arezzo, 991년?~1033년?) 또는 아레초의 귀도는 이탈리아의 음악이론가이다. 기존에 쓰였던 을 대체하게 된 현대적인 기보법을 발명했으며, 계이름을 도입했다. 토스카나의 아레초 또는 그 근교 출신으로 베네딕도회의 수도사가 되었으나 후에 아레초의 주교좌대성당(主敎座大聖堂)에서 음악을 가르쳤으며, 로마 교황에게도 초대되어 음악 이론을 강의하였다. 만년에는 아레초 부근의 아베라나의 수도원장을 지냈다. 귀도는 성 요한 찬가의 각 시구(詩句) 첫째 음이 (6음 음계)의 음의 순으로 되어 있는 것을 이용하여 각개의 음절(우도, 레, 미, 파, 솔, 라)을 따서 계명창법(階名唱法)을 시작하였고, 또한 다른 헥사코드 사이의 바꾸어 읽기(變調)의 방법도 확립하여 계명창법과 변조의 이해를 쉽게 하기 위해 손바닥의 각 부분을 음이름으로 한 귀도의 손에 의한 교수법도 고안했다. 또 그때까지 사용되고 있던 바(F)음의 빨간 줄(赤線)과 다(C)음인 노란줄에 2줄의 까만 줄을 더하여 4선보표를 만들어 음고를 보다 정확하게 나타내려고 하였다. 한편 구이도는 그의 저작 <미크롤로구스>에서 2성(二聲) 오르가눔의 작곡법을 상술하였다. 이 문서에는 다음커뮤니케이션(현 카카오)에서 GFDL 또는 CC-SA 라이선스로 배포한 글로벌 세계대백과사전의 내용을 기초로 작성된 글이 포함되어 있습니다. (ko)
  • Guido van Arezzo (Arezzo, 991 - Fonte Avellana (Serra Sant'Abbondio), 17 mei? 1033) (Italiaans: Guido d'Arezzo) was een Italiaanse benedictijner monnik die wordt beschouwd als een van de belangrijkste grondleggers van de muzieknotatie. Guido van Arezzo werd onderwezen in de benedictijnenabdij van Pomposa, nabij Ferrara. Daar onderkende hij de moeilijkheden die zangers hadden met het onthouden van toonhoogten in de Gregoriaanse gezangen en besloot er iets aan te doen. Hij ontwierp zijn eigen notenbalk die het mogelijk maakte Gregoriaanse gezangen veel sneller te leren. Omstreeks 1025 werd hij door bisschop aangesteld om muziekonderricht te geven in de kathedraal St. Donatus. Het bekendste geschrift van Guido van Arezzo is de , die zijn lesmethode en aantekeningen over muzieknotatie bevat. Door zijn heldere overzichtelijkheid was de Micrologus het meest uitgedragen muziekleerboek van de middeleeuwen. Daarnaast zijn overgeleverd de , en . (nl)
  • グイード・ダレッツォ(Guido d'Arezzo:Guido Aretinus, Guido Monaco とも表記される、991年または992年 - 1050年)は、中世イタリアの音楽教師。現在用いられる楽譜記譜法の原型を考案した。また、Micrologusと呼ばれる、中世の音楽史上に広く受け入れられた論文を発表したことでも知られる。 (ja)
  • Guido d'Arezzo (992 — 1050 foi um monge italiano e regente do coro da Catedral de Arezzo (Toscana, província de seu nascimento. Foi o criador da notação moderna, com a criação do tetragrama, encerrando com o uso de neumas na História da Música, e batizou as notas musicais com os nomes que conhecemos hoje: dó, ré, mi, fá, sol, lá e si (antes, ut, re, mi, fa, sol, la e san, baseando-se em um texto sagrado em latim do hino a São João Batista: * Ut queant laxis * Resonare fibris * Mira gestorum * Famuli tuorum * Solve polluti * Labii reatum * Sancte Ioannes Que significa: "Para que teus grandes servos,possam ressoar claramentea maravilha dos teus feitos,limpe nossos lábios impuros, ó São João." O Guido d'Arezzo é também atribuído a invenção da "Mão Guidoniana", um sistema mnemônico usado para o ensino da leitura musical, em que os nomes das notas correspondiam a partes da mão humana. O sistema de Guido d'Arezzo sofreu algumas pequenas transformações no decorrer do tempo: a nota Ut passou a ser chamada de dó, para facilitar o canto com a terminação da sílaba em vogal, derivando-se provavelmente da proposta lançada por Giusepe DONI, nome de um músico italiano, que escolheu a primeira sílaba do seu sobrenome para essa nova denominação e a nota si (por serem as inicias em latim de São João: Sancte Ioannes, novamente facilitando o canto com a terminação de uma vogal. (pt)
  • Gwido z Arezzo, Aretinus, Guido Monaco (ur. 990–1000, zm. 1045–1050) – włoski benedyktyn z opactwa Pomposa, teoretyk muzyki, czczony jako błogosławiony Kościoła katolickiego. Pierwsze nauki pobierał w opactwie w Pomposa koło Ferrary. W 1025 roku, za wstawiennictwem bpa Teobalda, otrzymał stanowisko nauczyciela chóru chłopięcego w Arezzo, gdzie też przebywał przez dłuższy czas. Później sporo podróżował odwiedzając m.in. Saint-Maur-des-Fossés, Évreux, Saint-Denis i Canterbury. Potem wezwał go Jan XIX, któremu mógł wręczyć swoje Antiphonarium, streszczenie reguł rytmiki, z którego zachowała się Praefatio. Prawdopodobnie w ostatnich latach życia wstąpił do klasztoru kamedułów. Tęsknił za życiem mnicha-eremity w duchu św. Romualda, więc osiadł najpierw w klasztorze w Fonte Avellana, następnie w Camaldoli, w końcu powrócił do klasztoru Św. Krzyża w Fonte Avellana. Udoskonalił zapis nutowy i wprowadził nową metodę śpiewu – solmizację, opartą na nazwach poszczególnych dźwięków heksachordu (diatonicznego postępu 6 dźwięków), utworzonych od początkowych zgłosek wierszy w hymnie na cześć św. Jana Chrzciciela: ut, re, mi, fa, sol, la (w XVII w., ze względu na trudność w wykonywaniu sylaby ut, zmieniono ją na do i dodano si). W słynnym traktacie Micrologus (Micrologus de disciplina artis musicae) opisał praktykę polifoniczną swoich czasów – technikę organalną.Napisał również pełny traktat o muzyce, oraz jego wierszowaną przeróbkę pod tytułem Regulae rhytmicae jak i Epistola de ignoto cantu. Muzyka liturgiczna wczesnego średniowiecza, uprawiana w Europie Zachodniej, zapisywana była przy pomocy specjalnych znaków zwanych neumami (z języka greckiego vευμα - znak, skinienie). Podstawą notacji były dwa znaki: VIRGA (I) - kreska i PUNCTUM (.) - kropka). Najpierw neumy pisano na jednej linii, a na przełomie X i XI wieku Guido z Arezzo wprowadził dwie kolorowe linie – czerwoną dla dźwięku f i żółtą dla dźwięku c1. Z czasem zaczęto używać czterech linii spełniających jednocześnie funkcję kluczy, co rozwiązało problem wysokości dźwięków. Notacja diastematyczna - zastąpiła ona notację cheironomiczną ( z gr. cheir χέρι - ręka). Notacja diastematyczna, była to już notacja liniowa różnicująca położenie neum. * Pamiątka Gwidona z Arezzo, który stworzył system sol-fa. * Hymn na cześć św. Jana Chrzciciela. Dzięki zasługom na niwie muzycznej, od XVI wieku zaczęto czcić Gwidona jako błogosławionego. Jego imieniem nazwano krater na Merkurym (1976). Wspomnienie liturgiczne bł. Gwidona obchodzone jest w Kościele rzymskokatolickim 7 września. (pl)
  • Гвидо д’Ареццо, Гви́до Арети́нский (итал. Guido d'Arezzo, лат. Guido Aretinus) (ок. 990 — ок. 1050) — итальянский теоретик музыки и педагог, один из крупнейших в эпоху Средних веков и самых значимых во всей истории западноевропейской музыки. Монах-бенедиктинец. (ru)
  • Guido från Arezzo (italienska: Guido d’Arezzo, latin: Guido Aretinus, även kallad Guido Monaco ('Guido, munken' och Guido Pomposiano ('Guido från Pomposa', född på 990-talet, död efter 1033, var en italiensk musikteoretiker som haft en avgörande betydelse framför allt för den moderna notskriftens tillkomst. (sv)
  • 阿雷佐的圭多(Guido of Arezzo,991/992年 – 1033年之后),也称圭多·达莱佐(Guido d'Arezzo)或圭多·莫纳科(Guido Monaco),意大利中世纪音乐理论家,常被认为是现代音乐记谱法(五线谱)的发明者。早年曾在科迪戈罗的彭波萨修道院求学,1025年因修道院僧侣反对他的音乐革新而离开彭波萨。后受阿雷佐主教之聘任大教堂学校教师,并受托写出了《辨及微芒:音乐理论剖析》(Micrologus de Disciplina Artis Musicae)一书。 (zh)
  • Гвідо д'Ареццо (Ґвідо Аретинський) (лат. Guido Aretinus, італ. Guido d'Arezzo, Guido Aretino, бл. 990 — бл. 1050) — італійський музичний теоретик, один з найвидатніших у добу середньовіччя. Монах-бенедиктинець. Освіту одержав у монастирі біля Феррарі. Був бенедиктинським ченцем, учителем хорового співу, протягом деякого часу працював у монастирі в Ареццо (Тоскана). Гвідо д'Ареццо — один з найбільших реформаторів у області музичної практики середньовіччя. Він увів у музичну практику систему сольмізації, 4-х лінійний нотний стан з літерним позначенням висоти звуку на кожній лінії і ключ. Реформа нотного письма Гвідо д'Ареццо створила передумови для точного запису музичних творів, зіграла важливу роль у розвитку композиторської творчості й лягла в основу сучасної нотації. Заміна невменної системи нотації на нову допомогла також скоротити строк навчання півчих — з десяти до двох років. Теоретично обґрунтував систему гексахордів. У дидактичних цілях (швидке розучування незнайомих пісень) придумав систему сольмізації — (позначається терміном Гвідонова рука), в якій встановив збережені донині складові назви ступенів звукоряду (ut, re, mi, fa, sol, la) на основі акровірша молитви до Іоанна Хрестителя «Ut queant laxis»: UT queant laxis → доREsonare fibris → реMIra gestorum → міFAmuli tuorum → фаSOLve polluti → сольLAbii reatum → ляSancte Iohannes (Si) → сі У перекладі з латинської мови: «Щоби слуги твої голосами своїми змогли оспівати чудні діяння твої, очисти гріх з наших зганьблених вуст, о, Святий Іоанне». Склад «ut» — закритий, проспівати його подібно іншим важко; тому назва першої ноти октави «ut», в XVI столітті замінили на «do». (uk)
dbo:thumbnail
dbo:wikiPageExternalLink
dbo:wikiPageID
  • 69402 (xsd:integer)
dbo:wikiPageLength
  • 35789 (xsd:nonNegativeInteger)
dbo:wikiPageRevisionID
  • 1041628409 (xsd:integer)
dbo:wikiPageWikiLink
dbp:align
  • right (en)
dbp:bgcolor
  • #c6dbf7 (en)
dbp:colwidth
  • 30 (xsd:integer)
dbp:footer
  • Statue of Guido by Lorenzo Nencini at the Loggiato of the Uffizi, Florence ; Salvino Salvini's statue of Guido in Arezzo (en)
dbp:group
  • n (en)
dbp:image
  • Guido Aretino Florence.jpg (en)
  • Guido Monaco, statue.JPG (en)
dbp:name
  • Epistola (en)
dbp:pid
  • 57 (xsd:integer)
dbp:pname
  • Guido of Arezzo (en)
dbp:quote
  • "Guido [...] perhaps attracted by the fame of what was considered one of the most famous Benedictine abbeys, full of hope of new spiritual and musical life, he enters the monastery of Pomposa, unaware of the storm that, in a few years, it would hit him. In fact [...] it will be his own brothers and the abbot himself who will force him to leave Pomposa." (en)
dbp:source
  • Angelo Mafucci, from Italian (en)
dbp:width
  • 25 (xsd:integer)
  • 150 (xsd:integer)
  • 200 (xsd:integer)
dbp:wikiPageUsesTemplate
dct:subject
gold:hypernym
schema:sameAs
rdf:type
rdfs:comment
  • Guido von Arezzo (auch: Guido d’Arezzo der Ältere, (Guido) Aretinus und Guido Monaco; * um 992 in der Gegend von Paris; † unsicher: 17. Mai 1050 in Avellana) war ein Benediktinermönch, Musiktheoretiker und Lehrer. (de)
  • كان غيدو الأريتسوي (أيضًا، غيدو أريتينوس أو غيدو أريتينو أو غيدو موناكو أو غيدو موناكو بومبوسيانو أو شاب أريتسو) (991/992 – بعد عام 1033) صاحب نظريات موسيقية إيطالي من العصور الوسطى. يُعد مخترع التدوين الموسيقي (تدوين المدرج الموسيقي) الذي حل محل التدوين النيومي (بالحركات أو الإشارات). كانت أطروحته، الميكرولوغاس، ثاني أكثر أطروحة منتشرة بشكل كبير عن الموسيقى في العصور الوسطى (بعد كتابات بوثيوس). (ar)
  • Guido z Arezza, (též Guido Aretinus nebo Guido da Arezzo či d'Arezzo, nebo Guido monaco, 991/992–1050) byl benediktinský mnich a přední středověký hudební teoretik působící převážnou část svého života v italském městském státě Arezzo. Jeho velkým přínosem v oblasti hudby bylo zdokonalení chorální notace, která do té doby používala jednolinkovou, později též dvoulinkovou notovou osnovu, která nahradila starší (bezlinkovou) neumovou notaci. (cs)
  • Guido d'Arezzo, Guiu d'Arezzo, Guido Aretinus, Guido da Arezzo o Guido Monaco (Arezzo, la Toscana (o potser a Codigoro o a Ferrara, 991/992 – Arezzo (o potser en el monestir di Fonte Avellana?, després de 1033 fou un teòric de la música medieval. Fou el creador de la notació musical moderna o solfeig, que reemplaçà el sistema de notació neumàtic, i per això se'l considera el pare de la música occidental. El seu text Micrologus esdevingué el segon tractat de música més estès en l'edat mitjana després dels escrits de Boeci. És venerat com a beat per l'Església catòlica. (ca)
  • Guido de Arezzo (ankaŭ: Guido d'Arezzo la pli maljuna, (Guido) Aretinus kaj Guido Monaco, esperantigite ankaŭ: Gŭido el Areco; * ĉirkaŭ 992; † necerta: 17-an de majo 1050) en estis benediktana monaĥo, muzikteoriisto kaj instruisto. (eo)
  • Guido Arezzokoa —Guido d'Arezzo, Guido Monaco eta Guido Pomposiano izenez ere ezaguna— (Arezzo, Toskana, Italia, 991/992 - , Toskana, Italia, c. 1050) musikako teorizatzailea izan zen. (eu)
  • Manach Beinidicteach is teoiricí ceoil a rugadh in Arezzo na hIodáile, meastar ab ea Guido d'Arezzo (c 990-c 1050. D'fhionn sé an chliath ceoil, agus thug isteach an córas ina n-ainmnítear is a scríobhtar nótaí an scála mar shiollaí. (ga)
  • Guido de Arezzo, en italiano Guido D'Arezzo (991/992-posterior al 1033) fue un monje benedictino italiano, teórico musical y figura central de la música de la Edad Media junto con Hucbaldo (840-ca. 930). Se le considera el padre de la notación musical moderna a través de la adopción del tetragrama y la organización y nombramiento de las notas musicales. (es)
  • Guido d'Arezzo — également appelé Gui ou Guy d'Arezzo voire Gui l'Arétin en français, Guidus Aretinus en latin ou encore Guido monaco (Guy le moine) en italien — est un moine bénédictin italien né en 992 et mort après 1033. Il est célèbre pour sa contribution à la pédagogie musicale, notamment à l'élaboration d'un système de notation musicale sur portée. (fr)
  • Guido monaco, o Guido Pomposiano, meglio noto come Guido d'Arezzo (991-992 circa – dopo il 1033, è stato un teorico della musica e monaco cristiano italiano.Fu un importante teorico musicale ed è considerato l'ideatore della moderna notazione musicale, con la sistematica adozione del tetragramma, che sostituì la precedente notazione adiastematica. Il suo trattato musicale, il Micrologus, fu il testo di musica più diffuso del Medioevo, dopo i trattati di Severino Boezio. (it)
  • グイード・ダレッツォ(Guido d'Arezzo:Guido Aretinus, Guido Monaco とも表記される、991年または992年 - 1050年)は、中世イタリアの音楽教師。現在用いられる楽譜記譜法の原型を考案した。また、Micrologusと呼ばれる、中世の音楽史上に広く受け入れられた論文を発表したことでも知られる。 (ja)
  • Гвидо д’Ареццо, Гви́до Арети́нский (итал. Guido d'Arezzo, лат. Guido Aretinus) (ок. 990 — ок. 1050) — итальянский теоретик музыки и педагог, один из крупнейших в эпоху Средних веков и самых значимых во всей истории западноевропейской музыки. Монах-бенедиктинец. (ru)
  • Guido från Arezzo (italienska: Guido d’Arezzo, latin: Guido Aretinus, även kallad Guido Monaco ('Guido, munken' och Guido Pomposiano ('Guido från Pomposa', född på 990-talet, död efter 1033, var en italiensk musikteoretiker som haft en avgörande betydelse framför allt för den moderna notskriftens tillkomst. (sv)
  • 阿雷佐的圭多(Guido of Arezzo,991/992年 – 1033年之后),也称圭多·达莱佐(Guido d'Arezzo)或圭多·莫纳科(Guido Monaco),意大利中世纪音乐理论家,常被认为是现代音乐记谱法(五线谱)的发明者。早年曾在科迪戈罗的彭波萨修道院求学,1025年因修道院僧侣反对他的音乐革新而离开彭波萨。后受阿雷佐主教之聘任大教堂学校教师,并受托写出了《辨及微芒:音乐理论剖析》(Micrologus de Disciplina Artis Musicae)一书。 (zh)
  • Ο Γκουίντο ντ' Αρέτσο (Guido d'Arezzo, περ. 995 - 1050) ήταν ιταλός θεωρητικός της μουσικής κατά τον Μεσαίωνα. Επινόησε το σύγχρονο σύστημα μουσικής σημειογραφίας, το μουσικό πεντάγραμμο, που αντικατέστησε τη νευματική σημειογραφία. (el)
  • Guido of Arezzo or Gudio d'Arezzo (c. 991–992 – after 1033) was an Italian music theorist and pedagogue of High medieval music. A Benedictine monk, he is regarded as the inventor—or by some, developer—of the modern staff notation that replaced the predominate neumatic notation and was thus massively influential to the development of Western musical notation and practice. Perhaps the most significant European writer on music between Boethius and Johannes Tinctoris, after the former's De institutione musica, Guido's Micrologus was most widely distributed medieval treatise on music. (en)
  • 귀도 다레초(Guido d'Arezzo, 991년?~1033년?) 또는 아레초의 귀도는 이탈리아의 음악이론가이다. 기존에 쓰였던 을 대체하게 된 현대적인 기보법을 발명했으며, 계이름을 도입했다. 토스카나의 아레초 또는 그 근교 출신으로 베네딕도회의 수도사가 되었으나 후에 아레초의 주교좌대성당(主敎座大聖堂)에서 음악을 가르쳤으며, 로마 교황에게도 초대되어 음악 이론을 강의하였다. 만년에는 아레초 부근의 아베라나의 수도원장을 지냈다. 귀도는 성 요한 찬가의 각 시구(詩句) 첫째 음이 (6음 음계)의 음의 순으로 되어 있는 것을 이용하여 각개의 음절(우도, 레, 미, 파, 솔, 라)을 따서 계명창법(階名唱法)을 시작하였고, 또한 다른 헥사코드 사이의 바꾸어 읽기(變調)의 방법도 확립하여 계명창법과 변조의 이해를 쉽게 하기 위해 손바닥의 각 부분을 음이름으로 한 귀도의 손에 의한 교수법도 고안했다. 또 그때까지 사용되고 있던 바(F)음의 빨간 줄(赤線)과 다(C)음인 노란줄에 2줄의 까만 줄을 더하여 4선보표를 만들어 음고를 보다 정확하게 나타내려고 하였다. 한편 구이도는 그의 저작 <미크롤로구스>에서 2성(二聲) 오르가눔의 작곡법을 상술하였다. (ko)
  • Guido van Arezzo (Arezzo, 991 - Fonte Avellana (Serra Sant'Abbondio), 17 mei? 1033) (Italiaans: Guido d'Arezzo) was een Italiaanse benedictijner monnik die wordt beschouwd als een van de belangrijkste grondleggers van de muzieknotatie. Guido van Arezzo werd onderwezen in de benedictijnenabdij van Pomposa, nabij Ferrara. Daar onderkende hij de moeilijkheden die zangers hadden met het onthouden van toonhoogten in de Gregoriaanse gezangen en besloot er iets aan te doen. Hij ontwierp zijn eigen notenbalk die het mogelijk maakte Gregoriaanse gezangen veel sneller te leren. (nl)
  • Gwido z Arezzo, Aretinus, Guido Monaco (ur. 990–1000, zm. 1045–1050) – włoski benedyktyn z opactwa Pomposa, teoretyk muzyki, czczony jako błogosławiony Kościoła katolickiego. Pierwsze nauki pobierał w opactwie w Pomposa koło Ferrary. W 1025 roku, za wstawiennictwem bpa Teobalda, otrzymał stanowisko nauczyciela chóru chłopięcego w Arezzo, gdzie też przebywał przez dłuższy czas. Później sporo podróżował odwiedzając m.in. Saint-Maur-des-Fossés, Évreux, Saint-Denis i Canterbury. Potem wezwał go Jan XIX, któremu mógł wręczyć swoje Antiphonarium, streszczenie reguł rytmiki, z którego zachowała się Praefatio. Prawdopodobnie w ostatnich latach życia wstąpił do klasztoru kamedułów. Tęsknił za życiem mnicha-eremity w duchu św. Romualda, więc osiadł najpierw w klasztorze w Fonte Avellana, następnie w (pl)
  • Guido d'Arezzo (992 — 1050 foi um monge italiano e regente do coro da Catedral de Arezzo (Toscana, província de seu nascimento. Foi o criador da notação moderna, com a criação do tetragrama, encerrando com o uso de neumas na História da Música, e batizou as notas musicais com os nomes que conhecemos hoje: dó, ré, mi, fá, sol, lá e si (antes, ut, re, mi, fa, sol, la e san, baseando-se em um texto sagrado em latim do hino a São João Batista: * Ut queant laxis * Resonare fibris * Mira gestorum * Famuli tuorum * Solve polluti * Labii reatum * Sancte Ioannes Que significa: (pt)
  • Гвідо д'Ареццо (Ґвідо Аретинський) (лат. Guido Aretinus, італ. Guido d'Arezzo, Guido Aretino, бл. 990 — бл. 1050) — італійський музичний теоретик, один з найвидатніших у добу середньовіччя. Монах-бенедиктинець. Освіту одержав у монастирі біля Феррарі. Був бенедиктинським ченцем, учителем хорового співу, протягом деякого часу працював у монастирі в Ареццо (Тоскана). UT queant laxis → доREsonare fibris → реMIra gestorum → міFAmuli tuorum → фаSOLve polluti → сольLAbii reatum → ляSancte Iohannes (Si) → сі (uk)
rdfs:label
  • غيدو الأريتسوي (ar)
  • Guido d'Arezzo (ca)
  • Guido z Arezza (cs)
  • Γκουίντο ντ' Αρέτσο (el)
  • Guido von Arezzo (de)
  • Guido de Arezzo (eo)
  • Guido de Arezzo (es)
  • Guido Arezzokoa (eu)
  • Guido d'Arezzo (fr)
  • Guido d'Arezzo (ga)
  • Guido of Arezzo (en)
  • Guido d'Arezzo (it)
  • グイード・ダレッツォ (ja)
  • 귀도 다레초 (ko)
  • Gwido z Arezzo (pl)
  • Guido van Arezzo (nl)
  • Guido de Arezzo (pt)
  • Гвидо д’Ареццо (ru)
  • Guido från Arezzo (sv)
  • Гвідо д'Ареццо (uk)
  • 圭多 (阿雷佐的) (zh)
owl:sameAs
prov:wasDerivedFrom
foaf:depiction
foaf:isPrimaryTopicOf
is dbo:wikiPageDisambiguates of
is dbo:wikiPageRedirects of
is dbo:wikiPageWikiLink of
is dbp:eponym of
is foaf:primaryTopic of
Powered by OpenLink Virtuoso    This material is Open Knowledge     W3C Semantic Web Technology     This material is Open Knowledge    Valid XHTML + RDFa
This content was extracted from Wikipedia and is licensed under the Creative Commons Attribution-ShareAlike 3.0 Unported License