| dbo:abstract
|
- الهاتف (الجمع: هَوَاتِف) أو المسرة (الجمع: مِسَرَّات) هو آلة أو جهاز يستخدم لنقل الصوت بشكل فوري بين مكانين متصلين بخط هاتف ثم خلال البدالة ويوجد جهاز هاتف على كل طرف منهما، واخترعه الإيطالي أنطونيو ميوتشي وسجله كمخترع لهُ سنة 2002 ، فقد اعترف مجلس النواب الأمريكي رسمياً في سنة 2002م بتاريخ 11 يونيو بأن ميوتشي أول مخترع لفكرة الهاتف في قرار المجلس رقم 269 وذلك بعد مرور 113 عاما على وفاته أي منذ عام 1889م. وهذا يعني أن ألكسندر غراهام بيل فقط صنع الهاتف بناءً على فكرة اختراع وجدها في نموذج من نماذج اختراعات ميوتشي.والهاتف له ايضًا معنى آخر:الهاتف.اسم فاعل من مصدر الفعل: هتف يهتف هتفا هو ما يسمع صوته ولا يرى شكله فالمقصود بهذا الأختراع الحديث في مجال الأتصال والتواصل الذي يقرب المسافات بين الناس من خلال نقل الأخبار بينهم عبر الصوت. (ar)
- El telèfon (del grec τῆλε, tēle, llunyà i φωνή, phōnē, veu) és un dispositiu de telecomunicacions que s'usa per transmetre i rebre so (normalment veu) a través de llargues distàncies. Normalment la conversa és entre dues persones, tot i que ocasionalment pot haver-n'hi tres o més. El telèfon és un dels electrodomèstics més comuns. La majoria de telèfons funcionen sobre una complexa Xarxa Telefònica Commutada. Va ser inventat per Antonio Meucci, qui el 1854 va construir el seu primer prototip, encara que no el va patentar per dificultats econòmiques, presentant només una breu descripció de l'invent a l'Oficina de Patents dels Estats Units el 1871. Entre les dues dates, el 1861, Johann Philipp Reis ja havia desenvolupat un altre prototip independentment, per tant la sol·licitud de Meucci va arribar tard. Pocs anys després, el 1876, Alexander Graham Bell va ser el primer en patentar-ho formalment, i durant molts anys, amb Elisha Gray, van ser considerats els inventors del teléfon. L'11 de juny del 2002, el Congrés dels Estats Units d'Amèrica va aprovar la resolució 269, en la que es reconeix que el verdader inventor del telèfon va ser Antonio Meucci, qui el va nomenar teletròfon. Inicialment transmetien el so mitjançant un senyal d'àudio que es codificava en un senyal elèctric analògic, a través de cables de coure. Avui dia han evolucionat fins als telèfons mòbils, que duen el senyal usant l'aire com a medi físic, en forma d'ones hertzianes, i que codifiquen el senyal d'àudio de forma digital, que permet major compressió, correcció d'errors, etc. (ca)
- Telefon (řecky: téle = vzdálený a fóné = hlas) je telekomunikační zařízení, které přenáší hovor (zvuk) prostřednictvím elektrických signálů. Pokusně se vyskytly i telefony založené na jiných principech. Klasický telefon s pevně instalovaným telefonním přístrojem a drátovou linkou ke každému účastníkovi se během 20. století velmi rozšířil a v roce 2009 bylo po světě 1,3 miliardy telefonních stanic. Od konce 20. století jej postupně vytlačují mobilní telefony s bezdrátovým přenosem signálu. Roku 2014 jich bylo po světě 7 miliard a od roku 2013 mezi nimi převažují tzv. chytré telefony (smartphony). (cs)
- Το τηλέφωνο είναι μία συσκευή συνδιάλεξης η οποία μεταφέρει τον ήχο μέσω ηλεκτρικών σημάτων. Συγκεκριμένα πρόκειται για συσκευή που μετασχηματίζει τις ηλεκτρικές ταλαντώσεις σε ηχητικές. Η συσκευή αυτή αποτελείται από πομπό και δέκτη και συνδέεται με καλώδιο με το τηλεφωνικό κέντρο. Ο πομπός έχει μέσα σ' ένα σωλήνα μια μετάλλινη πλάκα μπροστά σε ηλεκτρομαγνήτη. Μόλις ακουστεί η φωνή μας επάνω στην πλάκα, αυτή αρχίζει να κάνει παλμικές κινήσεις ισχυρές ή αδύνατες, ανάλογα με τον τόνο που έχει η φωνή μας, που επηρεάζουν τον ηλεκτρομαγνήτη. Με τη βοήθεια του ηλεκτρικού ρεύματος, τα ηχητικά κύματα περνουν από το καλώδιο και φτάνουν στον δέκτη που έχει κι αυτός έναν ηλεκτρομαγνήτη μ' ένα διάφραγμα μπροστά του. Το διάφραγμα του δέκτη με τη σειρά του αρχίζει να έχει παλμικές κινήσεις από τα ηχητικά κύματα του πομπού που μεταδίδει ο ηλεκτρομαγνήτης. Μ' αυτόν τον τρόπο η ανθρώπινη ομιλία ξανακούγεται στο ακουστικό με την αναπαραγωγή των ήχων. Ο πομπός και ο δέκτης ενός τηλεφώνου είναι τοποθετημένοι σ' ένα όργανο που λέγεται ακουστικό. (el)
- Ein Telefon, in älterer Schreibung Telephon (von altgriechisch τῆλε tēle „fern“ und φωνή phōnē „Laut, Ton, Stimme, Sprache“; Begriff geprägt von Philipp Reis), auch Fernsprechapparat (kurz FeAp) oder Fernsprecher (bahninterne Abkürzung Fspr) genannt, ist ein Kommunikationsmittel zur Übermittlung von Tönen und speziell von Sprache mittels elektrischer Signale. Die Begriffe Fernsprecher und Fernsprechapparat gehen auf das Wirken des Generalpostdirektors und Sprachpflegers Heinrich von Stephan zurück. Zur Unterscheidung vom Mobiltelefon wird heute auch häufig das Retronym Festnetztelefon verwendet. Umgangssprachlich wird mit dem Begriff „Telefon“ neben dem Endgerät des Telefonnetzesoft auch das Gesamt-Telefonsystem bezeichnet. In der Schweiz ist mit „Telefon“ oft auch ein Telefongespräch (Telefonat) gemeint: „Geben Sie mir ein Telefon“ bedeutet dann „Rufen Sie mich an“. Das Telefonsystem enthält drei Hauptkomponenten:
* Die Apparatur zur Umsetzung von Schall in elektrische Signale und zurück, sowie Komponenten zur Steuerung der Verbindung, den eigentlichen Telefonapparat (auch Endgerät)
* Die Fernsprech-Vermittlungsanlage (Ortsvermittlungsstelle)
* Der Übertragungskanal – ursprünglich eine mit Gleichstrom gespeiste Doppelader, heute auch Zeitschlitze oder Funkkanäle (de)
- Telefono (kunmetaĵo de la greklingvaj esprimoj τῆλε, tēle, "malproksima", kaj φωνή, phōnē, "voĉo") estas aparato por interkomuniki aŭde kaj parole. Komunikadon inter telefonoj estigas telefoncentralo, al kiu telefonoj estas ligitaj diversmaniere: aŭ per konduktiloj, aŭ per radio. Historie, unue aperis konduktilaj telefonoj. Ili ĝis nun estas plej stabilaj funkcie, sed devigas uzon en difinita fiksa loko. (eo)
- El teléfono es un dispositivo de telecomunicación creado para transmitir señales acústicas a distancia por medio de señales eléctricas. Fue inventado por el italiano Antonio Meucci, quien en 1854 construyó su primer prototipo, aunque no formalizó su patente por dificultades económicas, presentando solo una breve descripción de su invento en la Oficina de Patentes de Estados Unidos el año de 1871. Años después, en 1876, el escocés Alexander Graham Bell fue el primero en patentarlo formalmente, y durante muchos años, junto a Elisha Gray, fueron considerados los inventores del teléfono. El 11 de junio de 2002, el Congreso de los Estados Unidos de América aprobó la resolución 269, en la que se reconoce que el verdadero inventor del teléfono fue Antonio Meucci, que lo llamó teletrófono. (es)
- Telefonoa urrutitik seinale elektrikoen bidez seinale akustikoak transmititzeko diseinatutako telekomunikazio-gailu bat da. Antonio Meuccik asmatu zuen, 1854an lehen prototipo bat eraiki zuena, bere patentea zailtasun ekonomikoengatik formalizatu ez zuen arren, bere asmakizunaren deskribapen labur bat bakarrik aurkeztuz Estatu Batuetako 1871ko Patente Bulegoan. Bi data horien artean, 1861ean, k beste prototipo bat garatu zuen, bereiz, eta, beraz, Meucciren eskaera berandu iritsi zen. Urte batzuk geroago, 1876an, Alexander Graham Bell izan zen patentatu zuen lehena, eta urte askotan zehar, Elisha Grayrekin batera, telefonoaren asmatzailetzat hartu ziren. 2002ko ekainaren 11n, Ameriketako Estatu Batuetako Kongresuak 269 ebazpena onartu zuen, non telefonoaren benetako asmatzailea Antonio Meucci izan zela aitortzen den, teletrofono deitu zuena. (eu)
- Is gléas teileachumarsáide é an guthán, ón nGréigis τηλέ (i bhfad) agus φωνή (guth), a úsáidtear chun fuaim (nó ach go háirithe) a tharchur agus a ghlacadh, go hiondúil idir bheirt nó níos mó ag caint le chéile. Tá an guthán, nó an teileafón agus an fón mar a tugtar air chomh maith, i measc na ngléasanna tí is coitianta sa domhan nua-aimseartha. Mar aon le sin, is ceann dos na huirlisí gnó is tábhachtaí ar domhan é. Is beag gnólacht nach bhfuil guthán acu. (ga)
- Telepon adalah pesawat dengan listrik dan kawat, untuk bercakap-cakap antara dua orang yang berjauhan tempatnya. Kebanyakan telepon beroperasi dengan menggunakan transmisi sinyal listrik dalam jaringan telepon sehingga memungkinkan pengguna telepon untuk berkomunikasi dengan pengguna lainnya. (in)
- A telephone is a telecommunications device that permits two or more users to conduct a conversation when they are too far apart to be easily heard directly. A telephone converts sound, typically and most efficiently the human voice, into electronic signals that are transmitted via cables and other communication channels to another telephone which reproduces the sound to the receiving user. The term is derived from Greek: τῆλε (tēle, far) and φωνή (phōnē, voice), together meaning distant voice. A common short form of the term is phone, which came into use early in the telephone's history. In 1876, Alexander Graham Bell was the first to be granted a United States patent for a device that produced clearly intelligible replication of the human voice at a second device. This instrument was further developed by many others, and became rapidly indispensable in business, government, and in households. The essential elements of a telephone are a microphone (transmitter) to speak into and an earphone (receiver) which reproduces the voice at a distant location. The receiver and transmitter are usually built into a handset which is held up to the ear and mouth during conversation. The transmitter converts the sound waves to electrical signals which are sent through the telecommunication system to the receiving telephone, which converts the signals into audible sound in the receiver or sometimes a loudspeaker. Telephones permit transmission in both directions simultaneously. Most telephones also contain an alerting feature, such as a ringer or a visual indicator, to announce an incoming telephone call. Telephone calls are initiated most commonly with a keypad or dial, affixed to the telephone, to enter a telephone number, which is the address of the call recipient's telephone in the telecommunication system, but other methods existed in the early history of the telephone. The first telephones were directly connected to each other from one customer's office or residence to another customer's location. Being impractical beyond just a few customers, these systems were quickly replaced by manually operated centrally located switchboards. These exchanges were soon connected together, eventually forming an automated, worldwide public switched telephone network. For greater mobility, various radio systems were developed for transmission between mobile stations on ships and automobiles in the mid-20th century. Hand-held mobile phones were introduced for personal service starting in 1973. In later decades, their analog cellular system evolved into digital networks with greater capability and lower cost. Convergence in communication services has provided a broad spectrum of capabilities in cell phones, including mobile computing, giving rise to the smartphone, the dominant type of telephone in the world today. (en)
- Le téléphone est un appareil de communication initialement conçu pour transmettre la voix humaine et pouvoir communiquer à distance. Pour fonctionner, le téléphone nécessite une infrastructure terrestre ou spatiale : le réseau téléphonique. Après y avoir raccordé son terminal fixe ou avoir allumé son téléphone mobile, l'utilisateur ayant souscrit un abonnement auprès d'un opérateur de télécommunications peut passer un appel téléphonique à un destinataire également raccordé en composant son numéro qui lui est propre, ce qui déclenche généralement la sonnerie du téléphone destinataire. Si la personne appelée accepte l'appel, une conversation téléphonique peut commencer. Le téléphone a été conçu afin de pouvoir communiquer sur des distances lointaines, et permettre ainsi aux personnes de communiquer instantanément lorsqu’une interaction physique n’était pas possible. Exception faite des appels d'urgence passés à des numéros spéciaux, les appels passés via un téléphone sont possibles grâce à un abonnement souscrit à un opérateur de télécommunications le plus souvent. En dehors du coût des forfaits, le coût des appels est déterminé par des tarifs d'appel établis en fonction de leur durée, du pays de destination du correspondant et de la qualité du numéro. La téléphonie représente ainsi un marché important du secteur des télécommunications. (fr)
- 전화(電話, 영어: Telephone, Phone)는 음성을 전기신호로 바꾸어 먼 곳에 전송하고, 이 신호를 다시 음성으로 재생하여 거리를 둔 두 사람 사이의 통화를 가능하게 하는 기술 또는 그러한 장치이다. 그러한 장치를 전화기(電話機)라고도 한다. 다양한 종류의 전화기가 있으며, 1980년대 중반부터는 휴대전화가 개발되어 들고 다니면서 언제 어디서나 통화를 할 수 있게 되었다. 하지만 성능은 그리 좋지 않았다.또한 1980년대 후반부터는 컴퓨터의 모뎀을 이용하여 컴퓨터끼리 통화를 할 수 있게 되었다. 많은 국가들은 또한 거리에 공중전화를 설치하여, 필요할 때마다 이용료를 내도록 하는 대신 공중전화에서 통화를 쉽게 할 수 있도록 하였다. (ko)
- 電話機（でんわき、英: telephoneあるいはphone）とは、音声を電気信号に変換して、離れた場所に送り、また送られてきた電気信号も音声に戻して通話をするための機械。単に「電話」とも言う。 (ja)
- Een telefoontoestel of telefoon is een apparaat waarmee gesprekken mogelijk zijn tussen personen die zich buiten gehoorbereik van elkaar bevinden. Voor een dergelijk gesprek zijn minstens twee telefoons nodig en een netwerk waarop de telefoons zijn aangesloten. (nl)
- Telefon (z gr. τηλέ – „daleko” oraz φωνή – „dźwięk, głos”) – urządzenie końcowe dołączane do zakończenia łącza telefonicznego. (pl)
- Telefone é um sistema de telecomunicações capaz de transmitir som através de sinais elétricos nas redes de telefone. É definido como um aparelho eletroacústico que permite a transformação, no ponto transmissor, de energia acústica em energia elétrica e, no ponto receptor, a energia elétrica é transformada novamente em acústica, permitindo desta forma a troca de informações (através da fala) entre dois ou mais usuários. Para haver êxito nessa comunicação, os aparelhos necessitam estar comutados (ligados) a uma central telefônica. (pt)
- Il telefono (dal greco antico: τηλε-, tēle-, «lontano» e φωνή, phōnḗ, «voce») è un dispositivo di telecomunicazione di tipo elettrico/elettronico dotato di un microfono e di un ricevitore che permette a chi lo utilizza di comunicare (parlare e ascoltare) a distanza verso chi utilizzi un dispositivo analogo. Evoluzione tecnologica sono i telefoni cellulari e gli smartphone, questi ultimi consentono di navigare su Internet, in quanto le schede SIM da essi utilizzati possono utilizzare il traffico dati. (it)
- En telefon (av grekiskans tēʹle, ’fjärran’, och phōnēʹ, ’röst’ eller ’ljud’) är en apparat för telefoni – överföring av samtal via telekommunikationsnät eller datakommunikationsnät mellan vanligtvis två, ibland flera, samtalsparter. De första telefonerna introducerades på 1870-talet. Då var det fasta telefoner, där apparaten är uppkopplad via teleledning till telefonnätet. Efter att radiotelegrafin utvecklats nådde man framgångar också med radiotelefoni, under början av 1900-talet. På 1920-talet kunde man installera radiotelefoner i bilar, dock så att de upptog mycket stor plats. Under andra världskriget hade man redan tillgång till bärbara radiotelefoner. Mobiltelefonin har utvecklats sedan 1940-talet. Digital mobiltelefoni och IP-telefoni blev tillgängliga på 1990-talet. I världen i stort dominerar mobiltelefoni, speciellt har utvecklingen av mobiltelefonanvändningen varit kraftig i områden som tidigare saknat nät för fast telefon. Mobiltelefonin hade 2010 blivit vanligare än fast telefoni i Sverige och från 2010-talet är kopparnätet för fast telefoni och ADSL under etappvis avveckling i Sverige. Ett arbete som beräknas slutföras under 2026. (sv)
- Телефо́н (від дав.-гр. τῆλε «далеко» + φωνή «голос», «звук») — вид електрозв'язку, що дає змогу передавати і приймати мовлення на відстань за допомогою електричних сигналів (що передаються дротами) або радіосигналів. (uk)
- Телефо́н (от др.-греч. τῆλε «расстояние» + φωνή «голос», «звук») — аппарат для передачи и приёма звука (в основном — человеческой речи) на расстоянии. Современные телефоны осуществляют передачу посредством электрических сигналов. С точки зрения экономики и общества возможность осуществления телефонных переговоров рассматривается как благо и важное условие комфортной жизни человека. Область науки и техники, связанная с изучением направлений развития телефонной связи, получила название телефонии. (ru)
- 电话（和製漢語：電話，舊譯：德律风，英語：telephone，義大利語：telefono，德語：Telefon）出自希臘語：τῆλε（tēle，意為“遠”）和φωνή（phōnē，意為“聲音”），指一種可以傳送與接收聲音的遠程通信裝置。早在十八世紀欧洲已有「電話」一詞，用來指用線串成的話筒（以線串起杯子）。電話的專利擁有權屬於亚历山大·格拉汉姆·贝尔，早期電話機的原理為：說話聲音為空氣裡的複合振動，可傳輸到固體上，透過電脈衝於導電金屬上傳遞，內含電磁鐵。美国国会2002年6月15日269号决议确认安东尼奥·穆齐为电话的发明人。穆齐于1860年首次向公众展示他的发明，並在纽约的意大利语报纸上发表关于这项发明的介绍，但是因為穆齐家中是貧困，1874年未能延長專利期限。1860年也發明一種基本的電話。貝爾於1876年3月申請電話的專利權。 電話的基本元件包括將聲音轉換為信號的麥克風（發射器）及可以將信號還原為聲音的耳機（接收器）。此外，大部份的電話都有鈴或蜂鳴器，可以發出聲音，提醒有人打電話來，也有撥號盤，若要打電話給其他人時可以輸入電話號碼。在1970年代以前的電話是用旋轉式的撥號，但AT&T在1963年發表雙音多頻的按鈕式撥號盤，後來撥號轉盤也都被按鈕所取代。。電話的麥克風和耳機大部份會整合成電話聽筒，在打電話時有手拿著，麥克風和耳機分別放在口及耳朵的旁邊。發射器可以將音波轉換為信號，藉由電話線路傳送到受話端，受話端將信號轉換為耳機（或是喇叭）中的聲音。 历史上对电话的改进和发明包括：碳粉话筒、人工交换板、拨号盘、、程控電話交換機、双音多频拨号、语音等。近年来的新技术包括，ISDN、DSL、網絡電話、類比式行動電話系統和數字移動電話等。 这一行业通常分为电话设备制造商和电话网络运营商。在历史上，网络运营商通常都拥有全国性的垄断。近年来，随着全球电信市场的开放和整合以及技术的发展，逐渐出现多家运营商在同一市场竞争的局面。例如，贝尔系统，即AT&T的下属公司曾拥有美国电话市场的80%。1984年，由于美国司法部反垄断诉讼，贝尔系统被迫分割成多个独立的地方贝尔公司。 電話最早只是設計作為簡單的語音通訊使用，但許多現代的電話（特別是行動電話）增加許多額外的功能。例如答錄機、傳送接收文字訊息、拍攝及顯示照片或影片、播放音樂及上網，現在移動電話的趨勢是整合移動電話通訊及大部份相關的運算功能，稱為智能手机。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- الهاتف (الجمع: هَوَاتِف) أو المسرة (الجمع: مِسَرَّات) هو آلة أو جهاز يستخدم لنقل الصوت بشكل فوري بين مكانين متصلين بخط هاتف ثم خلال البدالة ويوجد جهاز هاتف على كل طرف منهما، واخترعه الإيطالي أنطونيو ميوتشي وسجله كمخترع لهُ سنة 2002 ، فقد اعترف مجلس النواب الأمريكي رسمياً في سنة 2002م بتاريخ 11 يونيو بأن ميوتشي أول مخترع لفكرة الهاتف في قرار المجلس رقم 269 وذلك بعد مرور 113 عاما على وفاته أي منذ عام 1889م. وهذا يعني أن ألكسندر غراهام بيل فقط صنع الهاتف بناءً على فكرة اختراع وجدها في نموذج من نماذج اختراعات ميوتشي.والهاتف له ايضًا معنى آخر:الهاتف.اسم فاعل من مصدر الفعل: هتف يهتف هتفا هو ما يسمع صوته ولا يرى شكله فالمقصود بهذا الأختراع الحديث في مجال الأتصال والتواصل الذي يقرب المسافات بين الناس من خلال نقل الأخبار بينهم عبر الصوت. (ar)
- Telefono (kunmetaĵo de la greklingvaj esprimoj τῆλε, tēle, "malproksima", kaj φωνή, phōnē, "voĉo") estas aparato por interkomuniki aŭde kaj parole. Komunikadon inter telefonoj estigas telefoncentralo, al kiu telefonoj estas ligitaj diversmaniere: aŭ per konduktiloj, aŭ per radio. Historie, unue aperis konduktilaj telefonoj. Ili ĝis nun estas plej stabilaj funkcie, sed devigas uzon en difinita fiksa loko. (eo)
- Is gléas teileachumarsáide é an guthán, ón nGréigis τηλέ (i bhfad) agus φωνή (guth), a úsáidtear chun fuaim (nó ach go háirithe) a tharchur agus a ghlacadh, go hiondúil idir bheirt nó níos mó ag caint le chéile. Tá an guthán, nó an teileafón agus an fón mar a tugtar air chomh maith, i measc na ngléasanna tí is coitianta sa domhan nua-aimseartha. Mar aon le sin, is ceann dos na huirlisí gnó is tábhachtaí ar domhan é. Is beag gnólacht nach bhfuil guthán acu. (ga)
- Telepon adalah pesawat dengan listrik dan kawat, untuk bercakap-cakap antara dua orang yang berjauhan tempatnya. Kebanyakan telepon beroperasi dengan menggunakan transmisi sinyal listrik dalam jaringan telepon sehingga memungkinkan pengguna telepon untuk berkomunikasi dengan pengguna lainnya. (in)
- 전화(電話, 영어: Telephone, Phone)는 음성을 전기신호로 바꾸어 먼 곳에 전송하고, 이 신호를 다시 음성으로 재생하여 거리를 둔 두 사람 사이의 통화를 가능하게 하는 기술 또는 그러한 장치이다. 그러한 장치를 전화기(電話機)라고도 한다. 다양한 종류의 전화기가 있으며, 1980년대 중반부터는 휴대전화가 개발되어 들고 다니면서 언제 어디서나 통화를 할 수 있게 되었다. 하지만 성능은 그리 좋지 않았다.또한 1980년대 후반부터는 컴퓨터의 모뎀을 이용하여 컴퓨터끼리 통화를 할 수 있게 되었다. 많은 국가들은 또한 거리에 공중전화를 설치하여, 필요할 때마다 이용료를 내도록 하는 대신 공중전화에서 통화를 쉽게 할 수 있도록 하였다. (ko)
- 電話機（でんわき、英: telephoneあるいはphone）とは、音声を電気信号に変換して、離れた場所に送り、また送られてきた電気信号も音声に戻して通話をするための機械。単に「電話」とも言う。 (ja)
- Een telefoontoestel of telefoon is een apparaat waarmee gesprekken mogelijk zijn tussen personen die zich buiten gehoorbereik van elkaar bevinden. Voor een dergelijk gesprek zijn minstens twee telefoons nodig en een netwerk waarop de telefoons zijn aangesloten. (nl)
- Telefon (z gr. τηλέ – „daleko” oraz φωνή – „dźwięk, głos”) – urządzenie końcowe dołączane do zakończenia łącza telefonicznego. (pl)
- Telefone é um sistema de telecomunicações capaz de transmitir som através de sinais elétricos nas redes de telefone. É definido como um aparelho eletroacústico que permite a transformação, no ponto transmissor, de energia acústica em energia elétrica e, no ponto receptor, a energia elétrica é transformada novamente em acústica, permitindo desta forma a troca de informações (através da fala) entre dois ou mais usuários. Para haver êxito nessa comunicação, os aparelhos necessitam estar comutados (ligados) a uma central telefônica. (pt)
- Il telefono (dal greco antico: τηλε-, tēle-, «lontano» e φωνή, phōnḗ, «voce») è un dispositivo di telecomunicazione di tipo elettrico/elettronico dotato di un microfono e di un ricevitore che permette a chi lo utilizza di comunicare (parlare e ascoltare) a distanza verso chi utilizzi un dispositivo analogo. Evoluzione tecnologica sono i telefoni cellulari e gli smartphone, questi ultimi consentono di navigare su Internet, in quanto le schede SIM da essi utilizzati possono utilizzare il traffico dati. (it)
- Телефо́н (від дав.-гр. τῆλε «далеко» + φωνή «голос», «звук») — вид електрозв'язку, що дає змогу передавати і приймати мовлення на відстань за допомогою електричних сигналів (що передаються дротами) або радіосигналів. (uk)
- Телефо́н (от др.-греч. τῆλε «расстояние» + φωνή «голос», «звук») — аппарат для передачи и приёма звука (в основном — человеческой речи) на расстоянии. Современные телефоны осуществляют передачу посредством электрических сигналов. С точки зрения экономики и общества возможность осуществления телефонных переговоров рассматривается как благо и важное условие комфортной жизни человека. Область науки и техники, связанная с изучением направлений развития телефонной связи, получила название телефонии. (ru)
- El telèfon (del grec τῆλε, tēle, llunyà i φωνή, phōnē, veu) és un dispositiu de telecomunicacions que s'usa per transmetre i rebre so (normalment veu) a través de llargues distàncies. Normalment la conversa és entre dues persones, tot i que ocasionalment pot haver-n'hi tres o més. El telèfon és un dels electrodomèstics més comuns. La majoria de telèfons funcionen sobre una complexa Xarxa Telefònica Commutada. Pocs anys després, el 1876, Alexander Graham Bell va ser el primer en patentar-ho formalment, i durant molts anys, amb Elisha Gray, van ser considerats els inventors del teléfon. (ca)
- Telefon (řecky: téle = vzdálený a fóné = hlas) je telekomunikační zařízení, které přenáší hovor (zvuk) prostřednictvím elektrických signálů. Pokusně se vyskytly i telefony založené na jiných principech. (cs)
- Το τηλέφωνο είναι μία συσκευή συνδιάλεξης η οποία μεταφέρει τον ήχο μέσω ηλεκτρικών σημάτων. Συγκεκριμένα πρόκειται για συσκευή που μετασχηματίζει τις ηλεκτρικές ταλαντώσεις σε ηχητικές. Η συσκευή αυτή αποτελείται από πομπό και δέκτη και συνδέεται με καλώδιο με το τηλεφωνικό κέντρο. Ο πομπός έχει μέσα σ' ένα σωλήνα μια μετάλλινη πλάκα μπροστά σε ηλεκτρομαγνήτη. Μόλις ακουστεί η φωνή μας επάνω στην πλάκα, αυτή αρχίζει να κάνει παλμικές κινήσεις ισχυρές ή αδύνατες, ανάλογα με τον τόνο που έχει η φωνή μας, που επηρεάζουν τον ηλεκτρομαγνήτη. Με τη βοήθεια του ηλεκτρικού ρεύματος, τα ηχητικά κύματα περνουν από το καλώδιο και φτάνουν στον δέκτη που έχει κι αυτός έναν ηλεκτρομαγνήτη μ' ένα διάφραγμα μπροστά του. Το διάφραγμα του δέκτη με τη σειρά του αρχίζει να έχει παλμικές κινήσεις από τα ηχητι (el)
- Ein Telefon, in älterer Schreibung Telephon (von altgriechisch τῆλε tēle „fern“ und φωνή phōnē „Laut, Ton, Stimme, Sprache“; Begriff geprägt von Philipp Reis), auch Fernsprechapparat (kurz FeAp) oder Fernsprecher (bahninterne Abkürzung Fspr) genannt, ist ein Kommunikationsmittel zur Übermittlung von Tönen und speziell von Sprache mittels elektrischer Signale. Die Begriffe Fernsprecher und Fernsprechapparat gehen auf das Wirken des Generalpostdirektors und Sprachpflegers Heinrich von Stephan zurück. Zur Unterscheidung vom Mobiltelefon wird heute auch häufig das Retronym Festnetztelefon verwendet. (de)
- El teléfono es un dispositivo de telecomunicación creado para transmitir señales acústicas a distancia por medio de señales eléctricas. Fue inventado por el italiano Antonio Meucci, quien en 1854 construyó su primer prototipo, aunque no formalizó su patente por dificultades económicas, presentando solo una breve descripción de su invento en la Oficina de Patentes de Estados Unidos el año de 1871. Años después, en 1876, el escocés Alexander Graham Bell fue el primero en patentarlo formalmente, y durante muchos años, junto a Elisha Gray, fueron considerados los inventores del teléfono. (es)
- Telefonoa urrutitik seinale elektrikoen bidez seinale akustikoak transmititzeko diseinatutako telekomunikazio-gailu bat da. Antonio Meuccik asmatu zuen, 1854an lehen prototipo bat eraiki zuena, bere patentea zailtasun ekonomikoengatik formalizatu ez zuen arren, bere asmakizunaren deskribapen labur bat bakarrik aurkeztuz Estatu Batuetako 1871ko Patente Bulegoan. Bi data horien artean, 1861ean, k beste prototipo bat garatu zuen, bereiz, eta, beraz, Meucciren eskaera berandu iritsi zen. (eu)
- Le téléphone est un appareil de communication initialement conçu pour transmettre la voix humaine et pouvoir communiquer à distance. Pour fonctionner, le téléphone nécessite une infrastructure terrestre ou spatiale : le réseau téléphonique. Après y avoir raccordé son terminal fixe ou avoir allumé son téléphone mobile, l'utilisateur ayant souscrit un abonnement auprès d'un opérateur de télécommunications peut passer un appel téléphonique à un destinataire également raccordé en composant son numéro qui lui est propre, ce qui déclenche généralement la sonnerie du téléphone destinataire. Si la personne appelée accepte l'appel, une conversation téléphonique peut commencer. (fr)
- A telephone is a telecommunications device that permits two or more users to conduct a conversation when they are too far apart to be easily heard directly. A telephone converts sound, typically and most efficiently the human voice, into electronic signals that are transmitted via cables and other communication channels to another telephone which reproduces the sound to the receiving user. The term is derived from Greek: τῆλε (tēle, far) and φωνή (phōnē, voice), together meaning distant voice. A common short form of the term is phone, which came into use early in the telephone's history. (en)
- En telefon (av grekiskans tēʹle, ’fjärran’, och phōnēʹ, ’röst’ eller ’ljud’) är en apparat för telefoni – överföring av samtal via telekommunikationsnät eller datakommunikationsnät mellan vanligtvis två, ibland flera, samtalsparter. (sv)
- 电话（和製漢語：電話，舊譯：德律风，英語：telephone，義大利語：telefono，德語：Telefon）出自希臘語：τῆλε（tēle，意為“遠”）和φωνή（phōnē，意為“聲音”），指一種可以傳送與接收聲音的遠程通信裝置。早在十八世紀欧洲已有「電話」一詞，用來指用線串成的話筒（以線串起杯子）。電話的專利擁有權屬於亚历山大·格拉汉姆·贝尔，早期電話機的原理為：說話聲音為空氣裡的複合振動，可傳輸到固體上，透過電脈衝於導電金屬上傳遞，內含電磁鐵。美国国会2002年6月15日269号决议确认安东尼奥·穆齐为电话的发明人。穆齐于1860年首次向公众展示他的发明，並在纽约的意大利语报纸上发表关于这项发明的介绍，但是因為穆齐家中是貧困，1874年未能延長專利期限。1860年也發明一種基本的電話。貝爾於1876年3月申請電話的專利權。 历史上对电话的改进和发明包括：碳粉话筒、人工交换板、拨号盘、、程控電話交換機、双音多频拨号、语音等。近年来的新技术包括，ISDN、DSL、網絡電話、類比式行動電話系統和數字移動電話等。 電話最早只是設計作為簡單的語音通訊使用，但許多現代的電話（特別是行動電話）增加許多額外的功能。例如答錄機、傳送接收文字訊息、拍攝及顯示照片或影片、播放音樂及上網，現在移動電話的趨勢是整合移動電話通訊及大部份相關的運算功能，稱為智能手机。 (zh)
|
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
