| dbo:abstract
|
- الجراحة المجسمة هي نظام ثلاثي الابعاد يوفر الحد الأدني من التدخل الجراحي، حيث يستخدم احداثيات النظام ثلاثي الأبعاد لتحديد موضع الأهداف الصغيرة داخل الجسم وإجراء بعض الإجراءات مثل الإجتثاث، وخزعة، والحقن، وبعض الجراحات الإشعاعية، الخ.من الناحية النظرية، أي جهاز داخل الجسم يمكن أن يخضع لعملية جراحية مجسمة. ومع ذلك، فإن الصعوبات في إنشاء إطار مرجعي يمكن الاعتماد عليه مثل العظام والتي تحمل علاقة مكانية ثابتة مع الأنسجة الرخوة، وهذا يعني أن تطبيقاتها كانت ولا زالت وحتى وقت قريب تقتصر على جراحة المخ. إلى جانب الدماغ، يتم إجراء خزعة وجراحة علي الثدي بشكل روتيني لتحديد موقع الورم، وأخذ عينة (خزعة) وإزالة الأنسجة. يمكن أيضا استخدام صور الأشعة السينية العادية (التصوير الشعاعي)، والتصوير المقطعي، وتصوير بالرنين المغناطيسي. (ar)
- Stereotaktische Hirnoperationen (zu griechisch στερεός stereós „hart, starr“ und τάξις táxis „Anordnung, Einrichtung“) bezeichnet minimalinvasive Verfahren der Neurochirurgie und der Strahlentherapie, bei denen der Kopf des Patienten und die medizinischen Instrumente in einem fest verschraubten Rahmen fixiert sind, um höchste Genauigkeit zu erreichen. Heutige stereotaktische Eingriffe verwenden außerdem oft Echtzeitbildgebung mittels Computertomographie und Kernspintomographie sowie computergestützte Instrumentenführung. Die bildgesteuerte, computerassistierte Berechnung der Wege und Abstände erlaubt ein nahezu verletzungsfreies Bewegen des versierten Arztes im Körperinneren. Tief gelegene Erkrankungsherde können diagnostisch genauestens identifiziert werden. Mittels Stereoelektroenzephalographie können Aktivierungsmuster klassifiziert werden. Durch Punktierung können Zellproben entnommen werden. Krebswucherungen im Hirn sowie andere Gefäßmissbildungen können beseitigt werden (Onkologische Stereotaxie). Bewegungsstörungen wie Tremor, Tourette-Syndrom oder Erscheinungen des Morbus Parkinson sowie einige Formen chronifizierter Schmerzen können ebenfalls behandelt werden (Funktionelle Stereotaxie). Außer der therapeutischen Eingriffe am Gehirn haben sich besonders im Bereich der HNO-Chirurgie weitere extrakranielle (d. h. außerhalb der Kopfpartie stattfindende) Anwendungen herausgebildet. (de)
- Cirugía estereotáctica (o estereotáxica) es un tipo de intervención quirúrgica mínimamente invasiva que utiliza un sistema de coordenadas tridimensional para localizar pequeñas estructuras dentro del cuerpo y para realizar acciones tales como ablación (extirpación), biopsia, lesión, inyección, estimulación, implantación de dispositivos, radiocirugía etc. Procedente del griego στερεός stereós "duro, rígido" y τάξις táxis "ordenación" En teoría, cualquier órgano puede ser intervenido mediante cirugía estereotáctica. A pesar de ello, la dificultad para obtener un buen sistema de referencia (como pueden ser los puntos de referencia del hueso, que guardan una relación espacial constante en relación con los tejidos blandos), hacen que este tipo de cirugía se aplique únicamente a la neurocirugía. Además del cerebro, se hacen rutinariamente biopsias y cirugías de la mama. Para ayudar al procedimiento, se pueden utilizar imágenes de rayos X (mamografía) o tomografía axial computarizada. (es)
- La stéréotaxie est une technique utilisée en neurochirurgie pour atteindre des zones du cerveau de manière précise. Elle permet de définir la position d'une structure grâce à un système de coordonnées 3D dans l'espace et de l'atteindre pour procéder à un traitement, une biopsie, etc. La méthode assure une meilleure précision tout en étant moins invasive qu'une intervention classique : elle ne cible que les cellules malades ou toxiques. (fr)
- Stereotactic surgery is a minimally invasive form of surgical intervention that makes use of a three-dimensional coordinate system to locate small targets inside the body and to perform on them some action such as ablation, biopsy, lesion, injection, stimulation, implantation, radiosurgery (SRS), etc. In theory, any organ system inside the body can be subjected to stereotactic surgery. However, difficulties in setting up a reliable frame of reference (such as bone landmarks, which bear a constant spatial relation to soft tissues) mean that its applications have been, traditionally and until recently, limited to brain surgery. Besides the brain, biopsy and surgery of the breast are done routinely to locate, sample (biopsy), and remove tissue. Plain X-ray images (radiographic mammography), computed tomography, and magnetic resonance imaging can be used to guide the procedure. Another accepted form of "stereotactic" is "stereotaxic". The word roots are stereo-, a prefix derived from the Greek word στερεός (stereos, "solid"), and -taxis (a suffix of New Latin and ISV, derived from Greek taxis, "arrangement", "order", from tassein, "to arrange"). (en)
- Operasi stereotaktik atau Stereotactic surgery adalah operasi otak yang dilakukan tanpa (pembukaan tulang kepala) dengan menempatkan 3 koordinat dalam 3 dimensi yang diarahkan ke suatu tempat tertentu di dalam otak. Tempat tersebut dipasang elektrode berupa silet dan kemudian dibakar dengan elektrokoagulasi. Alat yang digunakan untuk operasi stereotaksis dijelaskan pada tahun 1908 oleh ahli saraf dan ahli bedah Inggris serta fisiolog Inggris . Alat tersebut akhirnya dinamakan Horsley-Clarke. Operasi stereotaksis sering digunakan untuk menemukan bagian yang luka di otak dan untuk memberikan terapi radiasi. Pada operasi yang melibatkan otak, seperti terapi ablasi pada penyakit , kepala dimasukkan ke dalam cincin kepala (frame halo). Lalu, area yang luka diposisikan dalam tiga koordinat berdasarkan informasi dari sinar X, pemeriksaan tomografi dan resonansi magnetik (elektrode). Pada terapi radiasi, stereotaksis digunakan untuk memfokuskan radiasi intensitas tinggi pada area tertentu untuk mengecilkan tumor atau menghilangakn malformasi arteri. (in)
- La radiochirurgia stereotassica, anche detta radiochirurgia, è una metodica di trattamento dei tumori, tramite irradiazione con radiazioni ionizzanti e con computer treatment planning system 3D apposito. È un intervento chirurgico che utilizza radiazioni, cioè la distruzione di aree esattamente selezionate di tessuto utilizzando radiazioni ionizzanti piuttosto che l’escissione con una lama. Come altre forme di radioterapia, viene usata solitamente per il trattamento dei tumori.Un approccio simile lo si ha anche per lesioni non tumorali come nel caso delle Malformazioni Vascolari Cerebrali (MAV), utilizzando l'effetto sclerotizzante e occludente delle radiazioni ionizzanti sui vasi sanguigni.La tecnica di radiochirurgia stereotassica permette di indirizzare in una singola frazione una dose elevata di radiazioni ionizzanti direttamente sul bersaglio; (alternativa alla chirurgia). La radiochirurgia è stata originariamente definita dal neurochirurgo svedese Lars Leksell come "una singola frazione di radiazione ad alta dose, stereotatticamente indirizzata a una regione intracranica di interesse". Nella radioterapia stereotattica (SRS), la parola "stereotattica" si riferisce ad un sistema di coordinate tridimensionale che consente una correlazione accurata di un obiettivo virtuale con la posizione effettiva del paziente. Questo avviene prendendo a riferimento precedenti immagini diagnostiche del paziente. Quando usata al di fuori del SNC può essere chiamata terapia radioterapia stereotassica (SBRT) o radioterapia ablativa stereotattica (SABR). I miglioramenti tecnologici dell'immagine medica e del calcolo hanno portato ad una maggiore adozione della pratica clinica della radiochirurgia stereotattica e hanno ampliato il suo campo di applicazione nel ventunesimo secolo. La precisione del trattamento e l’accuratezza della localizzazione, che sono implicite nella parola "stereotattica", rimangono di massima importanza per gli interventi radiochirurgici. L'accuratezza e la precisione stereotattica sono notevolmente aumentate utilizzando un dispositivo denominato N-localizer. È stato inventato dal medico e informatico americano Russell Brown, ed è diventato ampiamente utilizzato in diversi sistemi stereotassici chirurgici e radiochirurgici. Vi è anche la radioterapia stereotassica frazionata (FSR), eseguita solitamente in 2 - 3 sedute. Nel ventunesimo secolo il concetto originale di radioterapia è stato sviluppato fino a comprendere trattamenti che prevedono un massimo di cinque frazioni. Tale approccio di frazionamento nell'erogazione di prende il nome, come riportato sopra, di “radioterapia stereotassica frazionata” (FSR). La radiochirurgia stereotattica è stata ridefinita come una disciplina neurochirurgica distinta che utilizza radiazioni ionizzanti esternamente generate per inattivare o eliminare obiettivi definiti, tipicamente nella testa o nella colonna vertebrale, senza la necessità di un'incisione chirurgica. Indipendentemente dalle somiglianze tra i concetti di radioterapia stereotattica e la , l'intento di entrambi gli approcci è fondamentalmente diverso, sebbene entrambe le modalità di trattamento abbiano risultati identici per alcune indicazioni. Lo scopo della radiochirurgia stereotassica è quello di distruggere il tessuto bersaglio pur conservando il tessuto normale adiacente, mentre la si basa su una diversa sensibilità alla dose totale di radiazioni accumulata del bersaglio e del tessuto normale circostante. Storicamente, il campo della si è evoluto dal concetto originale di radiochirurgia stereotassica dopo la scoperta dei principi cardine della radiobiologia: riparazione, riassortimento, ripopolamento e reossigenazione. Oggi, la radiochirurgia è complementare alla radioterapia frazionata, poiché i tumori che possono essere resistenti a quest'ultima potrebbero invece rispondere bene alla radiochirurgia, e viceversa i tumori troppo grandi o troppo vicini agli organi critici per la radiochirurgia possono essere candidati idonei per la radioterapia frazionata (it)
- Cirurgia estereotáxica ou estereotaxia é uma forma minimamente invasiva de intervenção cirúrgica que usa um sistema de coordenadas tridimensional para localizar pequenos alvos no interior do corpo e para executar nestes alguma atividade, tal como ablação, biópsia, lesão, injeção, , implante, radiocirurgia etc. O método estereotáxico quando aplicado ao ser humano convencionalmente é referido como estereotáctico, ou seja cirurgia estereotáctica embora o termo mais utilizado seja estereotáxico. O termo estereotáxico é reservado para manipulação e procedimentos em animais de experimentação. (pt)
- Стереотаксическая хирургия (или стереотаксис, от греч. движущийся в пространстве) является малоинвазивным методом хирургического вмешательства, когда доступ осуществляется к целевой точке внутри тела или толщи тканей какого-либо органа с использованием пространственной схемы по заранее рассчитанным координатам по трехмерной декартовой системе координат. В современной хирургии стереотаксис применяется главным образом в нейрохирургии головного мозга, когда требуется исключительная точность доставки инструмента хирургического воздействия (биопсии, деструкции или стимуляции) в заранее определенную зону сквозь толщу мозга без опасности повреждения критических для здоровья и жизни пациента структур. Метод стереотаксиса был изобретен в 1908 году двумя исследователями из Лондонской Университетской клиники нейрохирургом сэром Виктором Горслеем и инженером Робертом Х. Кларком. применялся для экспериментальных операций на животных (доступ к у обезьян) и использовал для расчета трехмерную систему координат. Усовершенствованный в 1930-м году аппарат Хорсли-Кларка был признан стандартом стереотаксиса для экспериментальных операций на животных и по сей день применяется во многих лабораториях по исследованиям функции центральной нервной системы. Использование аппарата Хорсли-Кларка для операций на мозге человека было сопряжено с рядом трудностей. Причиной тому служит большая вариабельность соответствий между формой черепа и геометрией головного мозга. Использование точек-ориентиров только на анатомических образованиях черепа давало значительную погрешность метода. Однако использование контрастной радиографии мозга (см. также: , ) стало возможным определять точки-ориентиры в толще ткани мозга. Первые операции на головном мозге человека проводились по маркерным точкам, в качестве которых выступали шишковидная железа и . Позднее к ним добавились передняя и задняя щели, которые стали наиболее часто используемыми ориентирами. (ru)
- Стереотаксична хірургія (або стереотаксис[джерело?], від грецьк. рух в просторі) являється , коли доступ здійснюється до цільової точки всередині тіла або товщі тканин якого-небудь органу з використанням просторової схеми за попередньо розрахованими координатами по тривимірній декартовій системі координат. В сучасній хірургії стереотаксис застосовується основним чином в нейрохірургії головного мозку, коли вимагається виключна точність доставки інструменту хірургічного впливу (біопсії, деструкції чи стимуляції) в попередньо визначену зону крізь товщу мозку без небезпеки пошкодження критичних для здоров'я та життя пацієнта структур. Метод стереотаксису був винайдений в 1908 році двомя дослідниками з Лондонської Університетської клініки нейрохірургом та інженером Робертом Кларком. застосовувався для експериментальних операцій на тваринах (доступ до зубчастого ядра в мавп) та використовував для розрахунку тривимірну систему координат. Вдосконалений в 1930-му році апарат Хорслі-Кларка був визнаний стандартом стереотаксису для експериментальних операцій на тваринах і дотепер використовується в багатьох лабораторіях по дослідженню функції центральної нервової системи. Використання апарату Хорслі-Кларка для операцій на мозку людини було пов'язано з рядом труднощів. Причиною цьому служить велика варіабельність відповідності між формою черепа та геометрією головного мозку. Використання точок-орієнтирів тільки на анатомічних утвореннях черепа давало значну похибку методу. Завдяки використанню мозку (див. також: , ) стало можливим визначати точки-орієнтири в товщі тканин мозку. Перші операції на головному мозку людини проводились по маркерних точках, в якості яких виступали шишкоподібна залоза та . Згодом до них додались передня і задня щілини, які стали найбільш часто використовуваними орієнтирами. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- الجراحة المجسمة هي نظام ثلاثي الابعاد يوفر الحد الأدني من التدخل الجراحي، حيث يستخدم احداثيات النظام ثلاثي الأبعاد لتحديد موضع الأهداف الصغيرة داخل الجسم وإجراء بعض الإجراءات مثل الإجتثاث، وخزعة، والحقن، وبعض الجراحات الإشعاعية، الخ.من الناحية النظرية، أي جهاز داخل الجسم يمكن أن يخضع لعملية جراحية مجسمة. ومع ذلك، فإن الصعوبات في إنشاء إطار مرجعي يمكن الاعتماد عليه مثل العظام والتي تحمل علاقة مكانية ثابتة مع الأنسجة الرخوة، وهذا يعني أن تطبيقاتها كانت ولا زالت وحتى وقت قريب تقتصر على جراحة المخ. إلى جانب الدماغ، يتم إجراء خزعة وجراحة علي الثدي بشكل روتيني لتحديد موقع الورم، وأخذ عينة (خزعة) وإزالة الأنسجة. يمكن أيضا استخدام صور الأشعة السينية العادية (التصوير الشعاعي)، والتصوير المقطعي، وتصوير بالرنين المغناطيسي. (ar)
- La stéréotaxie est une technique utilisée en neurochirurgie pour atteindre des zones du cerveau de manière précise. Elle permet de définir la position d'une structure grâce à un système de coordonnées 3D dans l'espace et de l'atteindre pour procéder à un traitement, une biopsie, etc. La méthode assure une meilleure précision tout en étant moins invasive qu'une intervention classique : elle ne cible que les cellules malades ou toxiques. (fr)
- Cirurgia estereotáxica ou estereotaxia é uma forma minimamente invasiva de intervenção cirúrgica que usa um sistema de coordenadas tridimensional para localizar pequenos alvos no interior do corpo e para executar nestes alguma atividade, tal como ablação, biópsia, lesão, injeção, , implante, radiocirurgia etc. O método estereotáxico quando aplicado ao ser humano convencionalmente é referido como estereotáctico, ou seja cirurgia estereotáctica embora o termo mais utilizado seja estereotáxico. O termo estereotáxico é reservado para manipulação e procedimentos em animais de experimentação. (pt)
- Cirugía estereotáctica (o estereotáxica) es un tipo de intervención quirúrgica mínimamente invasiva que utiliza un sistema de coordenadas tridimensional para localizar pequeñas estructuras dentro del cuerpo y para realizar acciones tales como ablación (extirpación), biopsia, lesión, inyección, estimulación, implantación de dispositivos, radiocirugía etc. Procedente del griego στερεός stereós "duro, rígido" y τάξις táxis "ordenación" (es)
- Stereotaktische Hirnoperationen (zu griechisch στερεός stereós „hart, starr“ und τάξις táxis „Anordnung, Einrichtung“) bezeichnet minimalinvasive Verfahren der Neurochirurgie und der Strahlentherapie, bei denen der Kopf des Patienten und die medizinischen Instrumente in einem fest verschraubten Rahmen fixiert sind, um höchste Genauigkeit zu erreichen. Heutige stereotaktische Eingriffe verwenden außerdem oft Echtzeitbildgebung mittels Computertomographie und Kernspintomographie sowie computergestützte Instrumentenführung. (de)
- Operasi stereotaktik atau Stereotactic surgery adalah operasi otak yang dilakukan tanpa (pembukaan tulang kepala) dengan menempatkan 3 koordinat dalam 3 dimensi yang diarahkan ke suatu tempat tertentu di dalam otak. Tempat tersebut dipasang elektrode berupa silet dan kemudian dibakar dengan elektrokoagulasi. Alat yang digunakan untuk operasi stereotaksis dijelaskan pada tahun 1908 oleh ahli saraf dan ahli bedah Inggris serta fisiolog Inggris . Alat tersebut akhirnya dinamakan Horsley-Clarke. (in)
- Stereotactic surgery is a minimally invasive form of surgical intervention that makes use of a three-dimensional coordinate system to locate small targets inside the body and to perform on them some action such as ablation, biopsy, lesion, injection, stimulation, implantation, radiosurgery (SRS), etc. Another accepted form of "stereotactic" is "stereotaxic". The word roots are stereo-, a prefix derived from the Greek word στερεός (stereos, "solid"), and -taxis (a suffix of New Latin and ISV, derived from Greek taxis, "arrangement", "order", from tassein, "to arrange"). (en)
- La radiochirurgia stereotassica, anche detta radiochirurgia, è una metodica di trattamento dei tumori, tramite irradiazione con radiazioni ionizzanti e con computer treatment planning system 3D apposito. È un intervento chirurgico che utilizza radiazioni, cioè la distruzione di aree esattamente selezionate di tessuto utilizzando radiazioni ionizzanti piuttosto che l’escissione con una lama. Come altre forme di radioterapia, viene usata solitamente per il trattamento dei tumori.Un approccio simile lo si ha anche per lesioni non tumorali come nel caso delle Malformazioni Vascolari Cerebrali (MAV), utilizzando l'effetto sclerotizzante e occludente delle radiazioni ionizzanti sui vasi sanguigni.La tecnica di radiochirurgia stereotassica permette di indirizzare in una singola frazione una dose (it)
- Стереотаксическая хирургия (или стереотаксис, от греч. движущийся в пространстве) является малоинвазивным методом хирургического вмешательства, когда доступ осуществляется к целевой точке внутри тела или толщи тканей какого-либо органа с использованием пространственной схемы по заранее рассчитанным координатам по трехмерной декартовой системе координат. (ru)
- Стереотаксична хірургія (або стереотаксис[джерело?], від грецьк. рух в просторі) являється , коли доступ здійснюється до цільової точки всередині тіла або товщі тканин якого-небудь органу з використанням просторової схеми за попередньо розрахованими координатами по тривимірній декартовій системі координат. (uk)
|
.png){kind=link}
