| dbo:abstract
|
- The term Indian classical drama refers to the tradition of dramatic literature and performance in ancient India. The roots of drama in the Indian subcontinent can be traced back to the Rigveda (1200-1500 BCE), which contains a number of hymns in the form of dialogues, or even scenes, as well as hymns that make use of other literary forms such as animal fables However, Indian drama begins its classical stage in the 3rd-4th century BCE with the composition of the Nātyaśāstra (lit. The Science of Drama). Indian classical drama is regarded as the highest achievement of Sanskrit literature. The Buddhist playwright, poet and philosopher Asvaghosa, who composed the Buddhacarita, is considered to have been one of the first Sanskrit dramatists along with Bhāsa, who likely lived in the 2nd century BCE, and is famous for writing two of the only surviving tragedies in Sanskrit drama. Despite its name, a classical Sanskrit drama uses both Sanskrit and Prakrit languages giving it a bilingual nature. Sanskrit drama utilised stock characters, such as the hero (nayaka), heroine (nayika), or clown (vidusaka). Actors may have specialised in a particular type. Mahābhāṣya by Patañjali contains the earliest reference to what may have been the seeds of Sanskrit drama. This treatise on grammar provides a feasible date for the beginnings of theatre in India. Kālidāsa in the 4th-5th century CE, was arguably one of ancient India's greatest Sanskrit dramatists. Three famous romantic plays written by Kālidāsa are the Mālavikāgnimitram (Mālavikā and Agnimitra), Vikramōrvaśīyam (Pertaining to Vikrama and Urvashi), and Abhijñānaśākuntalam (The Recognition of Shakuntala). The last was inspired by a story in the Mahabharata and is the most famous. It was the first to be translated into English and German. Śakuntalā (in English translation) influenced Goethe's Faust (1808–1832). The next great Indian dramatist was Bhavabhuti (c. 7th century CE). He is said to have written the following three plays: Malati-Madhava, Mahaviracharita and Uttararamacarita. Among these three, the last two cover between them the entire epic of Ramayana. The powerful Indian emperor Harsha (606–648) is credited with having written three plays: the comedy Ratnavali, Priyadarsika, and the Buddhist drama Nagananda. Other famous Sanskrit dramatists include Śhudraka, Bhasa, and Asvaghosa. Though numerous plays written by these playwrights are still available, little is known about the authors themselves. (en)
- Фрагменты санскритской драмы относят к 1 столетию н. э.. Трактат Махабхашья (санскр. महाभाष्य mahābhāṣya), написанный Патанджали, содержит самые первые упоминания про возможные корни санскритской драмы. Этот трактат о грамматике содержит возможную дату возникновения театра в Индии. Санскритская драма считается самым высоким достижением Санскритской литературы. В актёрский состав драмы входили такие персонажи как герой (наяка), героиня (наика) и шут (видусака). Актёры могли делится на отдельные типы. В 3-4 столетиях н. э. Калидаса был одним из самых выдающихся стародавних санскритических драматургов Индии. Малавикагнимитрам (Малавика та Агнимитра), Викраморваши (Тот, который относится к Викраму и Урваши) и Абхиджняна-Шакунтала (Признанная по кольцу Шакунтала) — это три наиболее известные романтические пьесы Калидасы. Последняя была вдохновлена историей, описанной в «Махабхарате», и является наиболее известной. Эта пьеса была переведена на английский и немецкий языки. Под влиянием Шакунталы (в переводе на английский) была написана трагедия Гёте «Фауст» (1808—1832). Следующим выдающимся индийским драматургом был Бхавабхути (7 столетие н. э.). Считают, что он написал следующие три пьесы: «Малати-Мадхава», «Махавирачарита» та «Уттар Рамачарита». Среди этих трёх пьес, последние две охватывают весь эпос «Рамаяна». Могущественному индийскому императору Харше (606—648) принадлежат 3 пьесы: комедия Ратнавали, Приядарсика и буддистская драма Нагананда. Другими известными санскритскими драматургами были Шудрака, Бхаса и Ашвагхоша. Хоть до нас дошло много пьес этих драматургов, но про самих авторов нам известно немного. (ru)
- Фрагменти санскритської драми відносять до 1 століття н.е. Трактат (санскр. महाभाष्य ), написаний Патанджалі, містить найперші згадки про можливе коріння санскритської драми. Цей граматичний трактат містить можливу дату започаткування театру в Індії. Санскритська драма вважається найвищим досягненням Санскритської літертури. До акторського складу входили такі персонажі як герой (наяка), героїня (наїка) та блазень (відусака). Актори могли поділятися на окремі типи. У 3-4 столітті н.е. Калідаса був одним із найвидатніших стародавніх Санскритичних драматургів. Малавікагнімітрам (Малавіка та Агнімітра), Вікраморваші (Той, що стосується Вікрама та Урваші) і Абхіджняна-Шакунтала (Визнана за перснем Шакунтала) - це три відомі романтичні п'єси Калідаси. Остання була натхненна історією, описаній в «Махабхараті» і є найбільш відомою. Ця п'єса була перекладена англійською та німецькою мовами.Під впливом Шакунтали (в перекладі англійською мовою) була написана трагедія Гете "Фауст"(1808-1832). Наступним визначним індійським драматургом був Бхавабхуті (7 століття н.е.). Вважається, що ним написано наступні три п'єси: "Малаті-Мадхава", "Махавірачаріта" та "Уттар Рамачаріта". Серед цих трьох п'єс, останні дві охоплюють увесь епос про Рамаяну. Могутньому індійському імператору Харші (606-648) належать 3 п'єси: комедія Ратнавалі, Пріядарсіка і буддистска драма Нагананда. Іншими відомими Санскритськими драматургами були Шудрака, Бхаса та Ашвагхоша. Хоч до нас дійшло багато п'єс цих драматургів, але про самих авторів нам відомо небагато. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- The term Indian classical drama refers to the tradition of dramatic literature and performance in ancient India. The roots of drama in the Indian subcontinent can be traced back to the Rigveda (1200-1500 BCE), which contains a number of hymns in the form of dialogues, or even scenes, as well as hymns that make use of other literary forms such as animal fables However, Indian drama begins its classical stage in the 3rd-4th century BCE with the composition of the Nātyaśāstra (lit. The Science of Drama). Indian classical drama is regarded as the highest achievement of Sanskrit literature. (en)
- Фрагменты санскритской драмы относят к 1 столетию н. э.. Трактат Махабхашья (санскр. महाभाष्य mahābhāṣya), написанный Патанджали, содержит самые первые упоминания про возможные корни санскритской драмы. Этот трактат о грамматике содержит возможную дату возникновения театра в Индии. (ru)
- Фрагменти санскритської драми відносять до 1 століття н.е. Трактат (санскр. महाभाष्य ), написаний Патанджалі, містить найперші згадки про можливе коріння санскритської драми. Цей граматичний трактат містить можливу дату започаткування театру в Індії. (uk)
|
