| dbo:abstract
|
- La puntuació és un grup de grafies sense cap unitat fonètica associada. Afecten la sintaxi o la morfologia, o totes dues coses, de la tira fònica, a les quals s'associen, marcant pauses, entonacions o incisos d'una frase. (ca)
- الترقيم أو الترفيد في اللغة هو علم غير مستقل (يتبع النحو العربي والصرف والبلاغة) يوظف علامات ورموز اصطلاحية تستعمل في تنظيم الكتابة؛ تستعمل علامات الترقيم منها في الفصل بين كلمات أو أجزاء من الجملة أو لإنهاء المعنى أو استمراره ولتنويع النبرات الصوتيَّة أثناء القراءة. علامات الترقيم هي علامات ورموز متفق عليها توضع في النص المكتوب بهدف تنظيمه وتيسير قراءته وفهمه، وهي لا تعتبر حروفاً، وهي غير منطوقة. وقد تختلف استخدامات علامات الترقيم وقواعدها حسب اللغة وتطور تلك اللغة عبر الزمن. ومن الاستخدامات الشائعة لعلامات الترقيم في اللغة العربية: الفصل بين أجزاء الحديث والمعاني، تحديد مواقع الوقوف في النص والاقتباس النصي وإظهار التعجب أو الاستفهام وتحديد علاقة الجمل ببعضها. من أهم قواعد طباعة اللغة العربية وأيضًا بعض اللغات غير العربية بعلامات الترقيم هي أن تضع مسافة فقط بعد علامة الترقيم وليس قبلها؛ باستثناء الأقواس والتي تكون ملاصقة للجملة التي بداخل القوسين ولا تلامس الكلام الذي يحيط بالأقواس من الخارج، وأيضًا باستثناء الثلاث نقاط (...) والتي ترمز إلى كلام محذوف أو فترة صمت تتخلل حديث؛ هذه النقاط الثلاث تلامس كل ما يحيطها من كلام على الاتجاهين وإن كان البعض يجعلها تتبع نفس القاعدة العادية لعلامات الترقيم بلصقها بما يسبقها فقط من كلام وفصلها عما يتبعها. وكمثال: في صياغة الجملة العربية، لا تكتب أو تطبع الجملة هكذا: «أعتزّ بلغتي العربية ، وأحب الخط العربي جدًا !»، بل أكتبها هكذا: «أعتزّ بلغتي العربية، وأحب الخط العربي جدًا!». ومن الأسباب وراء هذه القاعدة سبب قد يساعدك على تذكرها، وهو أنك إذا وضعت مسافة قبل علامة الترقيم، وفجأة لم يكن في السطر مساحة كافية لعلامة الترقيم في النهاية، فسيبدأ البرنامج السطر الجديد بعلامة الترقيم، وهذا بالتأكيد سيبدو غريبًا. (ar)
- Unter Interpunktion (von lateinisch interpunctio, auch Zeichensetzung) versteht man das Setzen von Satzzeichen in Sätzen zur Verdeutlichung syntaktischer Strukturen und das Setzen von Wortzeichen in Wörtern zur Verdeutlichung morphologischer Strukturen. Die Interpunktion folgt in jeder geschriebenen Sprache entsprechenden Interpunktionsregeln. (de)
- Interpunkcio estas sistemo de skribaj legohelpaj signoj. Tiuj helposignoj kutime ne estas kalkulataj inter la literoj, ĉar oni ne elparolas ilin. ReVo: interpunkcio estas skribo de la silentoj en la parolado. La reguloj de interpunkcio estas parto de la ortografio apud aliaj formaj ecoj, kiaj uskleco (grandaj kaj etaj literoj), tipografia prezento (marĝenoj, litergraso, litergrando...) en la pli ĝenerala kadro de enpaĝigo. (eo)
- La ponctuation a pour but l’organisation de l’écrit grâce à un ensemble de signes graphiques. Elle a trois fonctions principales. Elle anime le texte en indiquant des faits de la langue orale, comme l’intonation ou les pauses de diverses longueurs (indications prosodiques). Elle marque les degrés de subordination entre les différents éléments du discours (rapports syntaxiques). Enfin elle précise le sens et définit les liens logiques entre ces éléments (informations sémantiques). Destinée à faciliter la compréhension du texte, elle est un élément essentiel de la communication écrite. Un seul signe de ponctuation peut modifier la nature d’une phrase, la rendant énonciative, exclamative, injonctive, interrogative, changeant donc son sens et la manière de la prononcer. Exemple
* Vous sortez maintenant.
* Vous sortez maintenant ?
* Vous sortez maintenant !
* Vous sortez maintenant…
* etc. On recense traditionnellement en français onze signes de ponctuation qui s’insèrent dans le texte : le point ., le point d'interrogation ?, le point d'exclamation !, la virgule ,, le point-virgule ;, le deux-points :, les points de suspension …, les parenthèses, les crochets [ ], les guillemets « », le tiret –. Grevisse y rajoute la barre oblique /. Les accolades {} sont également largement utilisées. (fr)
- Is iad na marcanna , camóg agus , úsáidte le haghaidh abairtí a scaradh agus a mbaill agus brí a shoiléiriú í poncaíocht. (ga)
- Punctuation (or sometimes interpunction) is the use of spacing, conventional signs (called punctuation marks), and certain typographical devices as aids to the understanding and correct reading of written text, whether read silently or aloud. Another description is, "It is the practice, action, or system of inserting points or other small marks into texts in order to aid interpretation; division of text into sentences, clauses, etc., by means of such marks." In written English, punctuation is vital to disambiguate the meaning of sentences. For example: "woman, without her man, is nothing" (emphasizing the importance of men to women), and "woman: without her, man is nothing" (emphasizing the importance of women to men) have very different meanings; as do "eats shoots and leaves" (which means the subject consumes plant growths) and "eats, shoots, and leaves" (which means the subject eats first, then fires a weapon, and then leaves the scene). The sharp differences in meaning are produced by the simple differences in punctuation within the example pairs, especially the latter. The rules of punctuation vary with language, location, register, and time and are constantly evolving. Certain aspects of punctuation are stylistic and are thus the author's (or editor's) choice, or tachygraphic (shorthand) language forms, such as those used in online chat and text messages. (en)
- La punteggiatura (o interpunzione) è un sottosistema di segni paragrafematici utilizzati nell'ortografia, comprendente un insieme di segni (detti "segni interpuntivi") che servono a separare o a evidenziare parole, gruppi di parole (o "sintagmi") e frasi; col punto a terminare il periodo oppure, come in certa prosa giornalistica, a frammentarlo. Variabile da una lingua all'altra, l'impiego della punteggiatura è definito parte dalle regole proprie di una lingua (non ancora codificate in italiano), parte dalle credenze dello scrivente. (it)
- Interpunctie is het gebruik van leestekens (punten, komma's enzovoort) in een tekst. De benaming interpunctie stamt uit de zestiende eeuw en is afgeleid uit het Latijn (inter = tussen; punctum = punt). Aanvankelijk gaf ze de manier aan waarop in het Hebreeuws de klinkers werden aangeduid. In het Hebreeuws worden alleen de medeklinkers geschreven, de waarde van de klinkers wordt aangegeven door puntjes onder de medeklinkers. Pas tussen 1650 en 1750 evolueert de betekenis van het woord 'interpunctie' naar zijn huidige waarde: leestekens die de betekenis van de tekst verduidelijken of de leesbaarheid verhogen. Interpunctie is van belang voor het interpreteren van de tekst. Er is een wezenlijk verschil tussen de zinnen:
* Ik houd van je, lieve vriendin.
* Ik houd van je lieve vriendin. De eerste zin kan een man met een gerust hart aan zijn vrouw schrijven, de tweede zin kan uitmonden in een echtscheiding. Enerzijds dienen leestekens de lezer of de publieke spreker als hulptekens bij zijn lezing, maar anderzijds hebben de tekens ook een syntactische en soms zelfs semantische functie en in dit opzicht is het gebruik ervan minder arbitrair. Interpunctie wordt ook gebruikt om citaten te markeren. (nl)
- Interpunkcja (łac. inter – pomiędzy, punctum – punkt) – graficzny odpowiednik intonacji, rytmu i tempa mowy, akcentu wyrazowego i zdaniowego. Stanowi ją zbiór znaków przestankowych (we współczesnej polszczyźnie jest ich 10) uzupełniających zapis literowy tekstu oraz norm ich stosowania. Nie odpowiadają one ani fonemom języka mówionego, ani leksemom. Znaki te pozwalają na odzwierciedlenie w tekście pisanym zależności składniowych między członami wypowiedzenia lub między wypowiedzeniami, na wyodrębnienie, podkreślenie – ze względów znaczeniowych lub emocjonalnych – pewnych wyrazów lub fragmentów tekstu, a także na ujednoznacznienie tekstu pisanego. Jedną z ważniejszych funkcji znaków przestankowych jest zapewnienie tekstowi jednoznaczności, np. w przypadku wypowiedzi „babcia Zosia i ja” i „babcia, Zosia i ja”. Ułatwiają one także interpretację, zrozumienie oraz wygłaszanie tekstu (sugerując przerwy między wypowiedziami, intonację, zawieszenie głosu etc.). W razie wątpliwości związanych z użyciem znaków przestankowych należy się kierować przede wszystkim zasadą zrozumiałości zapisywanego tekstu i stosować taką interpunkcję, która zapewni najlepszy odbiór zapisanych treści. Znakami interpunkcyjnymi nie są znaki wewnątrzwyrazowe, międzywyrazowe, diakrytyczne, czy też wypunktowania. (pl)
- В лингвистике термин пунктуа́ция (ср.-век. лат. punctuatio, от лат. punctum — точка) имеет несколько значений:
* система знаков препинания в письменности какого-либо языка;
* правила их постановки в письменной речи;
* а также раздел грамматики, изучающий эти правила. Пунктуация делает наглядным синтаксический и интонационный строй речи, выделяя отдельные предложения и члены предложений, что облегчает устное воспроизведение написанного.Знаки препинания не являются частями речи. (ru)
- Пунктуа́ція (лат. punctuatio: від punctum — «крапка») —система правил уживання на письмі розділових знаків і розділ мовознавчої науки про використання розділових знаків. Пунктуація — нормована правописом система правил про вживання розділових знаків для розчленування тексту відповідно до його значеннєвологічних, синтаксичних та інтонаційних особливостей. У давніх рукописах уживалися на грецький лад: кома, крапка, чотири й три крапки, хрестик, рідше крапка-кома. Нинішня система розділових знаків (крапка, кома, знаки оклику й запитання, двокрапка, крапка з комою, розділка, риска, дужки, лапки, абзац, виділення письмівкою, а спершу й скісна риска) склалися у нас з поширенням друку в 16 — 17ст. під зах. впливом. Різні засади вживання розділових знаків для членування тексту синтаксичного (комою виділяти звертання, відокремлені звороти, вставні слова, підрядні речення, одне головне від іншого), логічного (лапками виділяти цитати й іронічно вжиті слова, дужками вставний коментар до тексту, а абзацами логічно завершені частини тексту) та інтонаційного (паузи позначувати коротші — комою, а довші — крапкою, рискою, при недокінченій думці — трьома крапками; питальну інтонацію позначувати знаком запиту, а емфатичну — після вигуків і звертань — знаком оклику) перехрещуються і ті самі знаки уживаються в різних функціях. Окремі знаки уживаються ще й у ідеографічно-цінувальній функції (крапка — на вираз скорочення слова; знак запиту в дужках після цитати як вираз сумніву чи здивування; знак оклику в дужках там таки як вираз здивування, обурення, іронії чи підкреслення, що цитоване не є опискою). До синтаксично-логічного членування тексту належить і писання слів окремо, разом чи з розділкою. Найдавніші рукописи писали текст без поділу на слова (початковий і кінцевий склад слова могли інколи позначуватися значком акуту чи ґравісу, а у випадках назвучного голосного ще й значками придиху), а в 15 — 17ст. друковані ще прийменники разом з ім'ям. (uk)
- Pontuação é um ramo ou recurso da ortografia, que permite expressar exclusivamente na língua escrita um espectro de matizes rítmicas e melódicas características da língua falada, pelo uso de um conjunto sistematizado de sinais sintáticos (sinais gráficos e não gráficos). Ou seja, a pontuação têm por finalidade assinalar as pausas e as entonações da linguagem falada na linguagem escrita, separando expressões e orações que precisam ser destacadas. Os sinais de pontuação são marcações gráficas que servem para compor a coesão e a coerência textual além de ressaltar a clareza e especificidades semânticas e pragmáticas. (pt)
- 标点符号，书面上用于标明句读和语气的符号。“标点符号是辅助文字记录语言的符号，是书面语的组成部分，用来表示停顿、语气以及词语的性质和作用。” 西方的標點符號在16世紀主要有朗誦學派和句法學派兩個學派，主要是由古典時期希臘文和拉丁文演變而來，在17世紀後進入穩定階段。俄文的標點是依希臘文而來，到了18世紀採用西歐的標點方法。 中國古籍印刷中自有標點符號。近人管錫華研究指出古代中文標點符號發達，近代自歐美舶來了數種標點，與固有符號糅合，漸成今式。日本在8世紀時，在阅读中国文言文（漢文訓讀）时会使用訓點（如返點）作为標點。日本在明治维新之后，也将传统句读和西式标点相结合，逐渐形成现代日文标点使用方法。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- La puntuació és un grup de grafies sense cap unitat fonètica associada. Afecten la sintaxi o la morfologia, o totes dues coses, de la tira fònica, a les quals s'associen, marcant pauses, entonacions o incisos d'una frase. (ca)
- Unter Interpunktion (von lateinisch interpunctio, auch Zeichensetzung) versteht man das Setzen von Satzzeichen in Sätzen zur Verdeutlichung syntaktischer Strukturen und das Setzen von Wortzeichen in Wörtern zur Verdeutlichung morphologischer Strukturen. Die Interpunktion folgt in jeder geschriebenen Sprache entsprechenden Interpunktionsregeln. (de)
- Interpunkcio estas sistemo de skribaj legohelpaj signoj. Tiuj helposignoj kutime ne estas kalkulataj inter la literoj, ĉar oni ne elparolas ilin. ReVo: interpunkcio estas skribo de la silentoj en la parolado. La reguloj de interpunkcio estas parto de la ortografio apud aliaj formaj ecoj, kiaj uskleco (grandaj kaj etaj literoj), tipografia prezento (marĝenoj, litergraso, litergrando...) en la pli ĝenerala kadro de enpaĝigo. (eo)
- Is iad na marcanna , camóg agus , úsáidte le haghaidh abairtí a scaradh agus a mbaill agus brí a shoiléiriú í poncaíocht. (ga)
- La punteggiatura (o interpunzione) è un sottosistema di segni paragrafematici utilizzati nell'ortografia, comprendente un insieme di segni (detti "segni interpuntivi") che servono a separare o a evidenziare parole, gruppi di parole (o "sintagmi") e frasi; col punto a terminare il periodo oppure, come in certa prosa giornalistica, a frammentarlo. Variabile da una lingua all'altra, l'impiego della punteggiatura è definito parte dalle regole proprie di una lingua (non ancora codificate in italiano), parte dalle credenze dello scrivente. (it)
- В лингвистике термин пунктуа́ция (ср.-век. лат. punctuatio, от лат. punctum — точка) имеет несколько значений:
* система знаков препинания в письменности какого-либо языка;
* правила их постановки в письменной речи;
* а также раздел грамматики, изучающий эти правила. Пунктуация делает наглядным синтаксический и интонационный строй речи, выделяя отдельные предложения и члены предложений, что облегчает устное воспроизведение написанного.Знаки препинания не являются частями речи. (ru)
- 标点符号，书面上用于标明句读和语气的符号。“标点符号是辅助文字记录语言的符号，是书面语的组成部分，用来表示停顿、语气以及词语的性质和作用。” 西方的標點符號在16世紀主要有朗誦學派和句法學派兩個學派，主要是由古典時期希臘文和拉丁文演變而來，在17世紀後進入穩定階段。俄文的標點是依希臘文而來，到了18世紀採用西歐的標點方法。 中國古籍印刷中自有標點符號。近人管錫華研究指出古代中文標點符號發達，近代自歐美舶來了數種標點，與固有符號糅合，漸成今式。日本在8世紀時，在阅读中国文言文（漢文訓讀）时会使用訓點（如返點）作为標點。日本在明治维新之后，也将传统句读和西式标点相结合，逐渐形成现代日文标点使用方法。 (zh)
- الترقيم أو الترفيد في اللغة هو علم غير مستقل (يتبع النحو العربي والصرف والبلاغة) يوظف علامات ورموز اصطلاحية تستعمل في تنظيم الكتابة؛ تستعمل علامات الترقيم منها في الفصل بين كلمات أو أجزاء من الجملة أو لإنهاء المعنى أو استمراره ولتنويع النبرات الصوتيَّة أثناء القراءة. علامات الترقيم هي علامات ورموز متفق عليها توضع في النص المكتوب بهدف تنظيمه وتيسير قراءته وفهمه، وهي لا تعتبر حروفاً، وهي غير منطوقة. وقد تختلف استخدامات علامات الترقيم وقواعدها حسب اللغة وتطور تلك اللغة عبر الزمن. ومن الاستخدامات الشائعة لعلامات الترقيم في اللغة العربية: الفصل بين أجزاء الحديث والمعاني، تحديد مواقع الوقوف في النص والاقتباس النصي وإظهار التعجب أو الاستفهام وتحديد علاقة الجمل ببعضها. (ar)
- Punctuation (or sometimes interpunction) is the use of spacing, conventional signs (called punctuation marks), and certain typographical devices as aids to the understanding and correct reading of written text, whether read silently or aloud. Another description is, "It is the practice, action, or system of inserting points or other small marks into texts in order to aid interpretation; division of text into sentences, clauses, etc., by means of such marks." (en)
- La ponctuation a pour but l’organisation de l’écrit grâce à un ensemble de signes graphiques. Elle a trois fonctions principales. Elle anime le texte en indiquant des faits de la langue orale, comme l’intonation ou les pauses de diverses longueurs (indications prosodiques). Elle marque les degrés de subordination entre les différents éléments du discours (rapports syntaxiques). Enfin elle précise le sens et définit les liens logiques entre ces éléments (informations sémantiques). Destinée à faciliter la compréhension du texte, elle est un élément essentiel de la communication écrite. Exemple (fr)
- Interpunctie is het gebruik van leestekens (punten, komma's enzovoort) in een tekst. De benaming interpunctie stamt uit de zestiende eeuw en is afgeleid uit het Latijn (inter = tussen; punctum = punt). Aanvankelijk gaf ze de manier aan waarop in het Hebreeuws de klinkers werden aangeduid. In het Hebreeuws worden alleen de medeklinkers geschreven, de waarde van de klinkers wordt aangegeven door puntjes onder de medeklinkers. Pas tussen 1650 en 1750 evolueert de betekenis van het woord 'interpunctie' naar zijn huidige waarde: leestekens die de betekenis van de tekst verduidelijken of de leesbaarheid verhogen. (nl)
- Interpunkcja (łac. inter – pomiędzy, punctum – punkt) – graficzny odpowiednik intonacji, rytmu i tempa mowy, akcentu wyrazowego i zdaniowego. Stanowi ją zbiór znaków przestankowych (we współczesnej polszczyźnie jest ich 10) uzupełniających zapis literowy tekstu oraz norm ich stosowania. Nie odpowiadają one ani fonemom języka mówionego, ani leksemom. Znaki te pozwalają na odzwierciedlenie w tekście pisanym zależności składniowych między członami wypowiedzenia lub między wypowiedzeniami, na wyodrębnienie, podkreślenie – ze względów znaczeniowych lub emocjonalnych – pewnych wyrazów lub fragmentów tekstu, a także na ujednoznacznienie tekstu pisanego. (pl)
- Pontuação é um ramo ou recurso da ortografia, que permite expressar exclusivamente na língua escrita um espectro de matizes rítmicas e melódicas características da língua falada, pelo uso de um conjunto sistematizado de sinais sintáticos (sinais gráficos e não gráficos). Ou seja, a pontuação têm por finalidade assinalar as pausas e as entonações da linguagem falada na linguagem escrita, separando expressões e orações que precisam ser destacadas. (pt)
- Пунктуа́ція (лат. punctuatio: від punctum — «крапка») —система правил уживання на письмі розділових знаків і розділ мовознавчої науки про використання розділових знаків. Пунктуація — нормована правописом система правил про вживання розділових знаків для розчленування тексту відповідно до його значеннєвологічних, синтаксичних та інтонаційних особливостей. У давніх рукописах уживалися на грецький лад: кома, крапка, чотири й три крапки, хрестик, рідше крапка-кома. Нинішня система розділових знаків (крапка, кома, знаки оклику й запитання, двокрапка, крапка з комою, розділка, риска, дужки, лапки, абзац, виділення письмівкою, а спершу й скісна риска) склалися у нас з поширенням друку в 16 — 17ст. під зах. впливом. Різні засади вживання розділових знаків для членування тексту синтаксичного (комою (uk)
|
.svg?width=300)
.svg?width=300){kind=link}
.svg){kind=link}
.svg){kind=link}
.svg){kind=link}
.svg){kind=link}
.svg){kind=link}
_–_variant.svg){kind=link}
.svg){kind=link}
.svg){kind=link}
_–_variant.svg){kind=link}
.svg){kind=link}
.svg){kind=link}
.svg){kind=link}
.svg){kind=link}
.svg){kind=link}