| dbo:abstract
|
- Prostitution in Japan hat eine vergleichsweise vielseitige Geschichte. Durch das Anti-Prostitutionsgesetz von 1956 wurde Geschlechtsverkehr gegen Entgelt offiziell verboten. Dennoch gibt es weiterhin verschiedene Wege, das Verbot zu umgehen, wie beispielsweise durch Anal-, Oral- oder Schenkelverkehr (素股 Sumata). In der Vergangenheit florierte Prostitution vor allem durch die Verbindung mit weit verbreiteten Künsten wie Musik und Tanz. Heute ist sie jedoch illegal und wird nur noch mehr oder weniger verborgen praktiziert. (de)
- الدعارة في اليابان موجودة في جميع أنحاء البلاد ولطالما كانت موجودة على مر التاريخ، فعلى الرغم من أن قانون مكافحة البغاء الذي سُنَّ عام 1956 ينص على أنه «لا يجوز لأي شخص البغاء أو أن يصبح عميل بغاء [قواد]» إلا أن هذا القانون لم يُحترم بسبب كثرة الثغرات فيه من جهة وبسبب ازدهار صناعة الجنس وصعوبة بل استحالة السيطرة عليها من جهة ثانية، هذا وتجدر الإشارة إلى معاملات صناعة الجنس في اليابان تُقدر بنحو 2.3 تريليون ين (24 مليار دولار) سنويا. يُحدد القانون الياباني البغاء على أنه «جماع مع شخص غير محدد [لا تربط بين الاثنين أي علاقة] مقابل دفع أحدهم المال للآخر»، وبالتالي فإن باقي الخدمات على غرار المحادثة [الفضفضة]، الرقص أو الاستحمام تظل قانونية. ومع ذلك، فاستطلاعات الرأي التي أُجريت من قبل ميو ومركز التعليم الوطني الياباني وجدت أن ما بين 20% و40% من الرجال اليابانيين قد سبق لهم الدفع مقابل ممارسة الجنس. (ar)
- La prostitution au Japon a fait l'objet de réglementations dès le début du XVIIe siècle, au cours de l'époque d'Edo (env. 1600-1868). Une loi concernant le quartier de Yoshiwara tendait à criminaliser l'activité des prostitués et les contraignait à se faire enregistrer auprès des pouvoirs publics. Cette loi qui réglementait la prostitution était avant tout un moyen pour le pouvoir de s'assurer des rentrées fiscales. Les prostituées étaient hiérarchisées afin que leurs clients puissent faire appel à leurs services en fonction de la position sociale qui était la leur dans la ville. À l'heure actuelle, la prostitution est plutôt bien considérée à Tokyo pour ses prestations de haut niveau et sa clientèle importante. Elle continue à prospérer en raison de la position de Tokyo comme l'une des cinq villes principales pour l'industrie et le commerce. La clientèle, faite d'hommes d'affaires, de commerçants aussi bien que de touristes, continue de recourir aux services des prostituées et sont à l'origine de profits économiques importants pour la métropole asiatique. La légalité de la prostitution à Tokyo est constamment débattue. En dépit d'un décret de 1956 précisant que « nul ne peut se prostituer ni devenir un client… », la légalité des actes sexuels, mis à part le coït est habituellement admise. Bien que différents mouvements d'opinion tentent régulièrement de légaliser ou, au contraire, de criminaliser toute forme de prostitution librement consentie, la loi de 1956 paraît résister à l'épreuve du temps et aux efforts d'amendements répétés. Divers échappatoires, interprétations libérales de la loi et contournements ont permis à l'industrie du sexe de se développer et de rapporter, bon an mal an, un gain estimé à 2,5 milliards de yens (environ 19 millions d'euros en 2009). On remarque au Japon l'existence de réseaux parallèles ou informels, pratiquement absents dans les autres sociétés occidentalisées, de prostitution de jeunes filles et d'adolescentes scolarisées. (fr)
- Prostitution in Japan has existed throughout the country's history. While the Prostitution Prevention Law of 1956 states that "No person may either do prostitution or become the customer of it", loopholes, liberal interpretations and a loose enforcement of the law have allowed the Japanese sex industry to prosper and earn an estimated 2.3 trillion yen ($24 billion) per year. Sex trade and sex services may be referred to as fūzoku (風俗), which also means "manners", "customs" or "public morals". Since Japanese law defines prostitution as "intercourse with an unspecified person in exchange for payment", most fūzoku services offer specifically non-coital services, such as conversation, dancing or bathing, sometimes accompanied by sexual acts that legally are not defined as "intercourse", in order to remain legal. (en)
- 일본의 성매매는 그 유서가 깊다. 1956년 일본에서는 “누구라도 매춘하지 않아야 하며, 또는 그 상대방을 소개해서는 아니 된다.”는 내용의 매춘 방지법(売春防止法)이 제정되었지만, 빠져나갈 구멍은 많았다. 법에 대한 자의적인 해석과 사법당국의 어수룩한 법집행 등의 이유로 사실상 일본 내에서 성 산업이 성행하는 것이 용인되었다. 현재 일본 내에서 매춘업에 종사하는 이들은 연간 2.3조엔(한화로 약 34조원)의 수익을 올리고 있으며, 이는 일본 GDP의 0.2~0.3%에 해당하는 액수이다. 일본에서의 ‘성 산업’은 성매매 또는 매춘과 동의어가 아니다. 일본법에서는 성매매를 ‘대상을 받아 또는 받는 약속으로, 불특정의 상대방과 성교 행위를 하는 것’으로 정의하고 있다. 따라서 일본 내 대부분의 성 산업 판매처들은 합법적으로 유지하기 위해 성교 행위는 하지 않고 있다. 이에 대해 《핑크박스》(Pink Box)의 저자 존 싱클레어는 일본의 성 산업은 아이러니하게도 ‘성교를 제외한 상상할 수 있는 모든 것을 제공한다.’고 밝힌 바 있다. (ko)
- 日本における売買春（にほんにおけるばいばいしゅん）では、日本の歴史を通して存在している日本の売買春について述べる。1956年に制定された売春防止法は「何人も、売春をし、又はその相手方となつてはならない」と定めているが、この法律の抜け道と厳格でない解釈、（主に警察による）ゆるい施行によって、国のGDPの0.4から0.5%に相当する年間推定2兆3千億円にも上る性風俗関連特殊営業名目での性産業が許されている。 日本では、「性風俗関連特殊営業（=表向きの「性産業」）」は売買春と同義ではない。日本の法律が売買春を「対償を受け、又は受ける約束で、不特定の相手方と性交すること」（※注：ここで性交はを含まない。）と定義しているため（売春防止法2条）、ほとんどの性風俗店が（表向きには）性交を伴わないサービス（要するに性交類似行為等）のみを営業で提供している。 『Pink Box:Inside Japan's Sex Clubs』の著者であるジョアン・シンクレア（Joan Sinclair）は、日本の性産業は皮肉にも「セックス以外の想像できる限りの全てを提供している」と述べている。 (ja)
- La prostituzione in Giappone è esistita lungo tutto il corso della storia del paese. Mentre la legge anti-prostituzione del 1956 afferma che «nessuno può compiere attività legate alla prostituzione o diventarne avventore» esistono a ciò scappatoie; interpretazioni liberali e applicazione a larghe maglie della legge hanno permesso all'industria del sesso di prosperare ed arrivare a guadagnare, secondo una stima, fino a 2,3 trilioni di yen (24 miliardi di euro) all'anno. In Giappone la cosiddetta industria del sesso (風俗 fūzoku?, letteralmente "morale pubblica") non è sinonimo di prostituzione. Dal momento che il diritto giapponese definisce la prostituzione come «il rapporto sessuale con una persona non specificata in cambio di un pagamento» la maggior parte dei locali fūzoku per rimanere entro la legalità offre solamente servizi che non comprendono il coito come la conversazione, la danza e attività legate all'igiene personale. Purtuttavia i sondaggi del MiW e del National Women's Education Center of Japan hanno rivelato che tra il 20 e il 40% degli uomini giapponesi ha pagato per ricevere in cambio servizi sessuali. (it)
- A prostituição no Japão existiu durante toda a história do país. Embora a Lei de Anti-Prostituição de 1956 declare que “Nenhuma pessoa possa prostituir-se ou usufruir da prostituição”, lacunas, interpretações independentes e negligências permitiram a prosperidade da indústria do sexo, acumulando um estimado de 2,3 trilhões de ienes por ano. No Japão, a “indústria do sexo” (風俗 fūzoku?) não é mais um sinônimo de prostituição. Uma vez que a lei japonesa define prostituição como “relação sexual com um indivíduo desconhecido em troca de pagamento”, a maior parte da indústria oferece apenas serviços que não envolvam o coito, como conversas, danças ou banhos para permanecer dentro da lei. Contudo, pesquisas pelo Centro Nacional de Educação Feminina do Japão concluíram que aproximadamente 20 a 40% dos homens japoneses já pagaram por sexo. (pt)
- Юдзё (яп. 遊女 ю:дзё или асобимэ, дословно «женщина для удовольствий») — собирательное название проституток и куртизанок, но не гейш, существовавших на протяжении всей японской истории. В 1956 году японским правительством был принят закон о запрете проституции (売春防止法 байсюмбо:сихо:). Однако, до его принятия в Японии на проституцию смотрели лишь как на одну из профессий. Законы защищали права проституток, взамен те должны были регулярно платить налоги. (ru)
- Юдзьо (яп. 遊女 — «жінка для задоволень») — збірна назва повій та куртизанок (але не гейш), що існувала протягом всієї японської історії. У 1956 японським урядом прийнятий закон про заборону проституції (яп. 売春防止法 — байсюмбо: Сіхо:), який говорить: «проституція принижує людську гідність, суперечить моральності в суспільстві, що піклується про власний вигляд» (яп. 売春が人としての尊厳を害し、性道徳に反し、社会の善良の風俗をみだすものである). Проте, у Японії до його ухвалення проституцію розглядали лише як на одну з професій. Закони захищали права повій, натомість ті повинні були регулярно платити податки. Оборот ринку проституції, за оцінками, перевищує 2,3 трильйони єн, що становить 0,4-0,5 % ВВП. В Японії «секс-індустрія» та «проституція» — не те ж саме. Японське законодавство трактує проституцію як статевий акт за плату, легальні секс-клуби пропонують послуги, не пов'язані з коїтусом, наприклад, оральний секс. (uk)
- 日本性服务业（日语：日本における売買春／にほんにおけるばいばいしゅん），自古便有之。1956年，日本通过《卖春防止法》，规定卖淫与嫖娼都是应该防止的行为。但由于法律漏洞以及对法律的不严谨解释，加之执法不严等问题，日本性服务业依旧繁荣，行業年收入约达2.3万亿日元（240亿美元）。 在日本，“风俗”一词常被用来指代性服务。由于日本法律将卖淫定义为以通过性交换取金钱的行为，大多数的“風俗”服务为规避法律提供非性交行为的聊天、舞蹈、洗浴，有时也会加有一些未被法律严格定义为性交的性行为。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Prostitution in Japan hat eine vergleichsweise vielseitige Geschichte. Durch das Anti-Prostitutionsgesetz von 1956 wurde Geschlechtsverkehr gegen Entgelt offiziell verboten. Dennoch gibt es weiterhin verschiedene Wege, das Verbot zu umgehen, wie beispielsweise durch Anal-, Oral- oder Schenkelverkehr (素股 Sumata). In der Vergangenheit florierte Prostitution vor allem durch die Verbindung mit weit verbreiteten Künsten wie Musik und Tanz. Heute ist sie jedoch illegal und wird nur noch mehr oder weniger verborgen praktiziert. (de)
- 일본의 성매매는 그 유서가 깊다. 1956년 일본에서는 “누구라도 매춘하지 않아야 하며, 또는 그 상대방을 소개해서는 아니 된다.”는 내용의 매춘 방지법(売春防止法)이 제정되었지만, 빠져나갈 구멍은 많았다. 법에 대한 자의적인 해석과 사법당국의 어수룩한 법집행 등의 이유로 사실상 일본 내에서 성 산업이 성행하는 것이 용인되었다. 현재 일본 내에서 매춘업에 종사하는 이들은 연간 2.3조엔(한화로 약 34조원)의 수익을 올리고 있으며, 이는 일본 GDP의 0.2~0.3%에 해당하는 액수이다. 일본에서의 ‘성 산업’은 성매매 또는 매춘과 동의어가 아니다. 일본법에서는 성매매를 ‘대상을 받아 또는 받는 약속으로, 불특정의 상대방과 성교 행위를 하는 것’으로 정의하고 있다. 따라서 일본 내 대부분의 성 산업 판매처들은 합법적으로 유지하기 위해 성교 행위는 하지 않고 있다. 이에 대해 《핑크박스》(Pink Box)의 저자 존 싱클레어는 일본의 성 산업은 아이러니하게도 ‘성교를 제외한 상상할 수 있는 모든 것을 제공한다.’고 밝힌 바 있다. (ko)
- 日本における売買春（にほんにおけるばいばいしゅん）では、日本の歴史を通して存在している日本の売買春について述べる。1956年に制定された売春防止法は「何人も、売春をし、又はその相手方となつてはならない」と定めているが、この法律の抜け道と厳格でない解釈、（主に警察による）ゆるい施行によって、国のGDPの0.4から0.5%に相当する年間推定2兆3千億円にも上る性風俗関連特殊営業名目での性産業が許されている。 日本では、「性風俗関連特殊営業（=表向きの「性産業」）」は売買春と同義ではない。日本の法律が売買春を「対償を受け、又は受ける約束で、不特定の相手方と性交すること」（※注：ここで性交はを含まない。）と定義しているため（売春防止法2条）、ほとんどの性風俗店が（表向きには）性交を伴わないサービス（要するに性交類似行為等）のみを営業で提供している。 『Pink Box:Inside Japan's Sex Clubs』の著者であるジョアン・シンクレア（Joan Sinclair）は、日本の性産業は皮肉にも「セックス以外の想像できる限りの全てを提供している」と述べている。 (ja)
- Юдзё (яп. 遊女 ю:дзё или асобимэ, дословно «женщина для удовольствий») — собирательное название проституток и куртизанок, но не гейш, существовавших на протяжении всей японской истории. В 1956 году японским правительством был принят закон о запрете проституции (売春防止法 байсюмбо:сихо:). Однако, до его принятия в Японии на проституцию смотрели лишь как на одну из профессий. Законы защищали права проституток, взамен те должны были регулярно платить налоги. (ru)
- 日本性服务业（日语：日本における売買春／にほんにおけるばいばいしゅん），自古便有之。1956年，日本通过《卖春防止法》，规定卖淫与嫖娼都是应该防止的行为。但由于法律漏洞以及对法律的不严谨解释，加之执法不严等问题，日本性服务业依旧繁荣，行業年收入约达2.3万亿日元（240亿美元）。 在日本，“风俗”一词常被用来指代性服务。由于日本法律将卖淫定义为以通过性交换取金钱的行为，大多数的“風俗”服务为规避法律提供非性交行为的聊天、舞蹈、洗浴，有时也会加有一些未被法律严格定义为性交的性行为。 (zh)
- الدعارة في اليابان موجودة في جميع أنحاء البلاد ولطالما كانت موجودة على مر التاريخ، فعلى الرغم من أن قانون مكافحة البغاء الذي سُنَّ عام 1956 ينص على أنه «لا يجوز لأي شخص البغاء أو أن يصبح عميل بغاء [قواد]» إلا أن هذا القانون لم يُحترم بسبب كثرة الثغرات فيه من جهة وبسبب ازدهار صناعة الجنس وصعوبة بل استحالة السيطرة عليها من جهة ثانية، هذا وتجدر الإشارة إلى معاملات صناعة الجنس في اليابان تُقدر بنحو 2.3 تريليون ين (24 مليار دولار) سنويا. (ar)
- Prostitution in Japan has existed throughout the country's history. While the Prostitution Prevention Law of 1956 states that "No person may either do prostitution or become the customer of it", loopholes, liberal interpretations and a loose enforcement of the law have allowed the Japanese sex industry to prosper and earn an estimated 2.3 trillion yen ($24 billion) per year. Sex trade and sex services may be referred to as fūzoku (風俗), which also means "manners", "customs" or "public morals". (en)
- La prostitution au Japon a fait l'objet de réglementations dès le début du XVIIe siècle, au cours de l'époque d'Edo (env. 1600-1868). Une loi concernant le quartier de Yoshiwara tendait à criminaliser l'activité des prostitués et les contraignait à se faire enregistrer auprès des pouvoirs publics. Cette loi qui réglementait la prostitution était avant tout un moyen pour le pouvoir de s'assurer des rentrées fiscales. Les prostituées étaient hiérarchisées afin que leurs clients puissent faire appel à leurs services en fonction de la position sociale qui était la leur dans la ville. (fr)
- La prostituzione in Giappone è esistita lungo tutto il corso della storia del paese. Mentre la legge anti-prostituzione del 1956 afferma che «nessuno può compiere attività legate alla prostituzione o diventarne avventore» esistono a ciò scappatoie; interpretazioni liberali e applicazione a larghe maglie della legge hanno permesso all'industria del sesso di prosperare ed arrivare a guadagnare, secondo una stima, fino a 2,3 trilioni di yen (24 miliardi di euro) all'anno. (it)
- A prostituição no Japão existiu durante toda a história do país. Embora a Lei de Anti-Prostituição de 1956 declare que “Nenhuma pessoa possa prostituir-se ou usufruir da prostituição”, lacunas, interpretações independentes e negligências permitiram a prosperidade da indústria do sexo, acumulando um estimado de 2,3 trilhões de ienes por ano. (pt)
- Юдзьо (яп. 遊女 — «жінка для задоволень») — збірна назва повій та куртизанок (але не гейш), що існувала протягом всієї японської історії. У 1956 японським урядом прийнятий закон про заборону проституції (яп. 売春防止法 — байсюмбо: Сіхо:), який говорить: «проституція принижує людську гідність, суперечить моральності в суспільстві, що піклується про власний вигляд» (яп. 売春が人としての尊厳を害し、性道徳に反し、社会の善良の風俗をみだすものである). Проте, у Японії до його ухвалення проституцію розглядали лише як на одну з професій. Закони захищали права повій, натомість ті повинні були регулярно платити податки. Оборот ринку проституції, за оцінками, перевищує 2,3 трильйони єн, що становить 0,4-0,5 % ВВП. (uk)
|
