| dbo:abstract
|
- البابا ديوسقورس الأول (بالقبطية: Ⲡⲁⲡⲁ Ⲇⲓⲟⲥⲕⲟⲣⲟⲥ ⲁ̅) (المتنيح في 7 توت 171 ش؛ الموافق 454 م) البابا رقم 25، وعميد المدرسة اللاهوتية بالإسكندرية وكان مساعدًا لكيرلس الأول بابا الإسكندرية المسمى بعمود الدين. رافق كيرلس الأول إلى المجمع المسكوني الثالث الذي انعقد في أفسس حيث راقب ووعي نتائج ومواقف بعض الأساقفة تجاه الكنيسة المصرية. رسم بابا الأسكندرية رقم 25 عام 444 في عهد الإمبراطور ثيؤدوسيوس الثاني. وفي عهده انشقت الكنائس الشرقية عن الكنيسة الرئيسية في المجمع المسكوني بخلقيدونية في 28 يوليو 451، مما أدى إلى نفيه وتعذيبه حتى استشهد عام 457. الكنائس المشرقيّة (القبطيّة والأرمنيّة والسريانيّة) يُعتبر البابا ديوسقورس الأول قديساً. في هذا اليوم من سنة 451 م توفي ديوسقورس، الخامس والعشرون من باباوات الإسكندرية في جزيرة غانغرا مدافعاً عن الإيمان الأرثوذكسي. وذلك أنه لما دعي إلى المجمع المسكوني الخلقدوني بأمر الملك مارقيان، رأى جمعاً كبيراً من أساقفة يبلغ عددهم ستمائة وثلاثين أسقفاً، فقال ما هو الذي تنقصه الأمانة حتى اجتمعت هذه الجماعة العظيمة؟ فقالوا له ان هذه الجماعة اجتمعت بأمر الملك، فقال إن كان هذا المجمع بأمر السيد المسيح، فأنا أحضره، وأتكلم بما يتكلم به الرب على لساني وإن كان قد اجتمع بأمر الملك، فليدبر الملك مجمعه كما يريد، وأذ رأى أن لاون بطريرك رومية قد علم أن للمسيح طبيعتين ومشيئتين من بعد الاتحاد، انبرى لدحض هذا المعتقد الجديد فقال "إن المسيح واحد، هو الذي دُعي إلى العرس كإنسان، وهو الذي حول الماء خمراً كإله، ولم يفترق في جميع أعماله"، واستشهد بقول البابا كيرلس "إن اتحاد كلمة الله بالجسد، كاتحاد النفس بالجسد، وكاتحاد النار بالحديد، وإن كانا من طبيعتين مختلفتين، فباتحادهما صارا واحداً"، كذلك السيد المسيح، مسيح واحد، ورب واحد، طبيعة واحدة، مشيئة واحدة. فلم يجسر أحد من المجتمعين في المجمع أن يقاومه وقد كان فيهم من حضر مجمع أفسس الذي اجتمع على نسطور وأعلموا الملك مارقيان والملكة بولكيريا، أنه لم يخالف أمركما في الأمانة إلا ديوسقورس بطريرك مدينة الإسكندرية. فاستحضراه هو والمتقدمين في المجمع من الأساقفة، واستمروا يتناقشون ويتباحثون إلى أخر النهار، والقديس ديسقورس لا يخرج عن أمانته، فشق ذلك على الملك والملكة، فأمرت الملكة بضربه على فمه، ونتف شعر لحيته، ففعلوا ذلك، فاخذ الشعر والأسنان التي سقطت، وأرسلها إلى الإسكندرية قائلاً: هذه ثمرة الإيمان، أما بقية الأساقفة فانهم لما رؤوا ما جرى لديوسقورس، وافقوا الملك، لأنهم خافوا أن يحل بهم ما حل به، فوقعوا بإيديهم على وثيقة الاعتقاد بأن للمسيح طبيعتين مختلفتين مفترقتين، فلما علم ديوسقورس، أرسل فطلب الطومس (أي الإقرار الذي كتبوه) زاعماً أنه يريد أن يوقع مثلهم، فلما قرأه كتب في أسفله بحرمهم وحرم كل من يخرج عن الأمانة المستقيمة، فاغتاظ الملك وأمر بنفيه إلى جزيرة غانغرا، ونفى معه القديس مقاريوس أسقف إدكو، واثنان آخران، وظل المجمع بخلقيدونية. ولما مضوا بالقديس ديوسقورس إلى جزيرة غانغرا Gangra، قابله أسقفها مظهرا الاستخفاف بشأنه والاستهانة بشخصه، لأنه كان نسطورياً، غير أن الله أجرى على يد القديس ديسقورس آيات وعجائب كثيرة فأطاعوه كلهم وبجلوه. وأما القديس مقاريوس رفيقه في المنفى فقال له القديس ديسقورس أنت لك إكليل في الإسكندرية. ثم أرسله مع أحد التجار المؤمنين إلى هناك وفيها نال الشهادة. أما القديس ديوسقورس. فقد واصل جهاده في جزيرة غانغرا حتى تنيح عام 457 ودفن هناك. لما علم الأقباط في مصر بموته تشاوروا مع رجال الدين وانتخبوا تيموثاوس الثاني تلميذ ديوسقورس ليصبح البابا الجديد. وأصبحت تلك الطريقة في انتخاب باباوات الإسكندرية هي المتبعة في اختيار كل باباوات الإسكندرية بدون تدخل من البطاركة البيزنطيين. (ar)
- Diòscor d'Alexandria nascut en època desconeguda, va ser patriarca d'Alexandria del 444 al 451. Va ser ardiaca de Ciril fins que l'any 444, quan Ciril va morir, va ser nomenat patriarca. Va seguir les doctrines cristològiques d'Eutiques de Constantinoble que deia que només hi havia una natura en Crist, que era la divina i mai havia tingut natura humana. Quan Eutiques va ser condemnat, Diòscor va convocar un concili a Efes l'any 449, conegut entre els catòlics com el Lladronici d'Efes o Λῃστρικὴ Σύνοδος, on va voler rehabilitar Eutiques i les seves doctrines monofisites, que després van ser condemnades al Concili de Calcedònia que es va fer dos anys després, el 451, en el que Diòscor va ser condemnat i enviat a l'exili, cosa que va provocar una gran divisió entre els fidels alexandrins. Enviat a Gangra, a Paflagònia, hi va morir el 454. (ca)
- Ο Διόσκορος Α΄ ήταν Πατριάρχης Αλεξανδρείας, ο οποίος καθαιρέθηκε από την Δ΄ Οικουμενική Σύνοδο της Χαλκηδόνας το 451. Η Κοπτική Εκκλησία δεν αναγνωρίζει αυτή την καθαίρεση του Διόσκορου και θεωρεί ότι ο Διόσκορος ήταν ο κανονικός Πατριάρχης Αλεξανδρείας μέχρι το τέλος της ζωής του. Απεβίωσε εξόριστος στο νησί Γάνγρα της Παφλαγονίας, τον Σεπτέμβριο του 454. Θεωρείται άγιος από την Κόπτικη Εκκλησία και άλλες Προχαλκηδόνιες Εκκλησίες. (el)
- Dioskoro la 1-a de Aleksandrio (antikve-greke Δῐόσκορος, Dióskoros; floris en la 5-a jarcento) estis la 16-a episkopo de Aleksandrio ekde 444 ĝis 451, kiam estis eloficigita dekrete de la Koncilio de Kalcedono pro lia subteno al monofizitismo de Eŭtiko (378-454). (eo)
- Dioskoros I. (latinisiert auch Dioscorus oder Dioskur; † 4. September 454 in Gangra in Paphlagonien) war von 444 bis 451 Patriarch von Alexandrien. (de)
- Dióscoro I de Alejandría (444- Gangra, Paflagonia, 454) fue el vigesimoquinto patriarca de Alejandría, sucediendo a Cirilo en 444. En 449 presidió un concilio en Éfeso, recordado por los católicos como el Latrocinio de Éfeso, que trataba de rehabilitar a Eutiquio. Fue excomulgado por el papa León I por rechazar el Concilio de Calcedonia y afirmar el Miafisismo. Murió desterrado y es considerado santo por la Iglesia copta y las demás iglesias de la Iglesia Ortodoxa Oriental. Dióscoro sigue siendo una figura importante para las relaciones entre los Ortodoxos Orientales y las demás comuniones cristianas. Los cristianos coptos lo veneran como un defensor de la fe, quién resguardó la ortodoxia contra los demás obispos del imperio que había vuelto nestorianos. Para ellos, es un héroe y una víctima de las maquinaciones del Papa Leo magno y los funcionarios del imperio. Por su parte, las Iglesias Católicas y Ortodoxas Griegas lo recuerdan como un tirano en su Sede y un asesino que causó la muerte del obispo de Constantinopla Flaviano en el Latrocinio de Éfeso y representó mal la fe de San Cirilo, que supuestamente retomó. Su cristología, que afirmaba "una sola naturaleza encarnada del divino Logos (Verbo)", se declaró herética por implicar que las naturalezas de Cristo se confundieran. Los católicos argumentaron que si lo divino y lo humano formaron una sola naturaleza entonces Cristo fue una nueva criatura, no el Verbo ni un auténtico humano, sino una nueva creación. Dióscoro no apoyarían estas conclusiones y protestó que sus enseñanzas eran las de Cirilo y eran la única manera de salvaguardar la unidad de la persona de Cristo, quién tomó una carne que fue verdaderamente suya, no un objeto extraño que operó fuera de sí mismo. Pese a sus esfuerzos, la gran mayoría de los obispos, incluidos algunos de los cleros de Egipto, que acompañaron Dióscoro al Concilio de Calcedonia, decidieron que dos naturalezas antes de la encarnación y una después no fue la fe de los padres ni era teológicamente sostenible. (es)
- Dioscorus I (Greek: Διόσκορος Α΄ ὁ Ἀλεξανδρείας), also known as Dioscorus the Great, was the pope of Alexandria and patriarch of the See of St. Mark who was deposed by the Council of Chalcedon in 451. He was recognized as patriarch by the Coptic Church until his death. He died in Gangra, Paphlagonia, in September 454. He is venerated as a saint by the Coptic and other Oriental Orthodox Churches. (en)
- Paus Dioskorus I dari Aleksandria adalah Paus Aleksandria ke-25 & Patriarkh Tahta St. Markus. Ia digelari sebagao santo oleh Koptik dan gereja-gereja Ortodoks Oriental lainnya. (in)
- Dioscore Ier d'Alexandrie, Dioscorus ou Dioskur en latin (mort le 4 septembre 454 à Gangra), 25e patriarche d'Alexandrie, succéda à Cyrille en 444. Il fut déposé au concile de Chalcédoine le 13 octobre 451. Sa déposition, refusée par la majorité de l'Église d'Alexandrie, fut à l'origine de la crise monophysite. (fr)
- Dioscoro I di Alessandria conosciuto anche come Dioscuro (Alessandria d'Egitto, ... – Gangra, 4 settembre 454) fu il 25º Papa della Chiesa copta (massima carica del Patriarcato di Alessandria d'Egitto) dal 444 al 451, quando fu deposto dal concilio di Calcedonia a causa del suo sostegno al monofisismo di Eutiche. È considerato santo da tre Chiese non calcedonesi: copta ortodossa, Chiesa ortodossa siriaca e apostolica armena. (it)
- Dioscorus was de opvolger van Cyrillus als patriarch van Alexandrië. Op de zogenoemde Roverssynode van Efeze in 449 schakelde hij zo'n 200 gewapende 'monniken' in om zijn gelijk te halen. Op het concilie van Chalcedon in 451 werd hij veroordeeld omdat hij drie keer niet op kwam dagen toen hij opgeroepen werd door de Romeinse legaten om zich tegen enkele aanklachten te verweren. Dioscorus was een miafysiet. Dat houdt in dat in Christus de goddelijke en menselijke natuur zijn samengegaan in één natuur, één godmenselijke natuur, zonder enige scheiding, zonder verwarring en onveranderlijk. Deze christologie wordt beleden in de huidige miofysiete kerken (de Oriëntaals-orthodoxe Kerken). Door de chalcedonische kerken werd deze leer als een vorm van het monofysitisme beschouwd. De miofysiete kerken verwerpen echter de monofysitische leer van Eutyches. De kerk van Alexandrië wees de uitspraken van Chalcedon af. Deze afwijzing ligt aan de basis van de vorming van de Koptisch-orthodoxe Kerk. (nl)
- Патриарх Диоскор (греч. Διόσκορος Α΄ ὁ Ἀλεξανδρείας; умер 4 сентября 454, Гангры) — патриарх (архиепископ) александрийский (27.06.444—13.10.451), преемник по кафедре и, возможно, родственник св. Кирилла, хотя известен преследованиями его племянника священника Афанасия, выступившего обвинителем Диоскора на Халкидонском соборе. Святой древневосточных церквей, кроме Ассирийской Церкви Востока, Древней Ассирийской Церкви Востока, Армянской апостольской церкви, которая в то же время признаёт святым его архидиакона и преемника как главы монофизитов Тимофея II Элура, в некоторой степени разделявшего его богословские взгляды, но признававшего Первый Константинопольский собор и принявшего в евхаристическое общение православных протериан, против чего в своё время возражал Диоскор. При Тимофее II радикальные последователи Диоскора образовали отдельную церковь диоскориан. Приобрёл в церковной истории известность защитой еретика Евтихия и участием в монофизитской смуте. Евтихий, осуждённый за ересь на константинопольском поместном соборе 448 года под председательством Флавиана, патриарха Константинопольского, нашёл сильных покровителей в лице всемогущего министра Хрисафия и самого императора Феодосия Младшего. (ru)
- Dioskoros av Alexandria (latiniserat Dioscurus), död 4 september 454, var patriark av Alexandria från 444 till 451. Innan han blev patriark tjänande han som rektor. Denna artikel om en historisk person saknar väsentlig information. Du kan hjälpa till genom att lägga till den. (sv)
- Dioskur I (zm. 454 albo 458) – patriarcha Aleksandrii w latach 444–451, święty kościołów przedchalcedońskich. (pl)
- Діоскор Александрійський (грец. Διόσκορος Α΄ ὁ Ἀλεξανδρείας, помер 4 вересня 454, Гангри) — патріарх (архієпископ) Александрійський (27.06.444—13.10.451), наступник по кафедрі і, можливо, родич св. Кирила, хоча відомий переслідуваннями його племінника священика Афанасія, який виступив обвинувачем Діоскора на Халкидонському соборі. Святий давньосхідних церков, крім Ассирійської Церкви Сходу, Стародавньої Ассирійської Церкви Сходу, Вірменської апостольської церкви, яка в той же час визнає святим його архідиякона і наступника як глави монофізитів Тимофія II Елура, в основному, поділяв його богословські погляди, але прийняв в євхаристійне спілкування православних протеріан, проти чого свого часу заперечував Діоскор. За часів Тимофія II радикальні послідовники Діоскора утворили церкву діоскоріян. Набув в церковній історії популярності через захист єретика Евтиха (Євтихія) і участю в монофізитській смуті. Євтих, засуджений за єресь на помісному константинопольському соборі 448 року під головуванням Флавіана, патріарха Константинопольського, знайшов сильних покровителів в особі всемогутнього міністра Хрисафія і самого імператора Феодосія Молодшого. До них приєднався і Діоскор. Евтихіанство розвинулося з крайнощів александрійських поглядів, і Діоскор як представник александрійської церкви і александрійської богословської школи вважав за потрібне взяти його під своє заступництво в боротьбі з протилежною антіохійською христологією. Крім того, до богословського протистояння домішувалася боротьба за ієрархічну першість. Єпископи Константинополя, нової столиці Імперії, навіть не будучи патріархами, придбали першість честі між усіма єпископами Сходу і мали великий вплив на всі церковні справи. Александрійська церква, як давніша і до того ж апостольського походження, могла вважати за собою більше прав на таку першість, і тому у деяких александрійських єпископів помічалося суперництво з єпископами константинопольськими. До їх числа належав і Діоскор. Він знав, що александрійський єпископ Феофіл судив єпископа константинопольського Івана Золотоустого, а Кирило Александрійський — Несторія. Справа Євтиха для нього уявлялася зручною нагодою провести інтриги проти константинопольського патріарха Флавіана і стати його суддею. Спонукуваний сильною придворною партією, імператор скликав у 449 р. Вселенський собор в Ефесі для обговорення справи Євтихія. Головування на соборі було надано Діоскору, який явно зловживав своїм становищем: противники Євтиха від собору були усунені, його явні прихильники і противники Флавіана були запрошені на собор, навіть якщо за канонами вони і не мали на те права. Флавіан перед собором з'явився підсудним; його засудили за введення нових догматів і заслали, після чого він невдовзі помер. Разом з ним були засуджені Євсевій Дорилейський (обвинувач Євтиха на константинопольському соборі), Домен Антіохійський, Феодорит Киррський, Іва Едеський та ін. єпископи. Папа Лев I Великий був відлучений від церковного спілкування. В той же час Євтиха було повністю виправдано. Проте торжество Діоскора було нетривалим. Слабкі протести проти собору на Сході були посилені папою Левом. Він зібрав собор в Римі і засудив «ефеський розбій» (latrocinium Ephesenum), Діоскора і Евтиха, про що і написав кліру, сенату і народу Константинополя. В 450 р. Феодосій помер, і престол зайняв Маркіян, який одружився з Пульхерією, сестрою Феодосія, шанувальницею Флавіана. За розпорядженням нового імператора у 451 р. зібрався новий вселенський собор у Халкидоні. На першому ж засіданні цього собору, відомого як Четвертий Вселенський, відбувся суд над «розбійницьким собором в Ефесі. Показаннями свідків були встановлені неправди і насильства, до яких вдавався Діоскор. Не з'явившись після триразового запрошення, він був засуджений за підтримку Євтиха, порушення канонів, відлучення Льва та інші злочини. Засудження, надіслане Халкідонським собором Діоскору: «Святий, великий і вселенський собор, благодаттю Божою за велінням найблагочестивіших і боголюбивих імператорів наших зібрався в вифинском місті Халкидоні, в церкві святої і добропереможної мучениці Євфімії, — Діоскору. Дізнайся, що ти — за презирство божественних канонів і за твій непослух цьому святому і вселенського собору, а крім того, крім інших твоїх проступків, в яких ти винен, за те, що, бувши в третій раз викликаний цим святим і великим собором, згідно з божественним канонами, для відповіді на висунуте проти тебе звинувачення, ти не з'явився, — цього місяця жовтня в тринадцятий день святим і вселенським собором позбавлений єпископства і відчужений від усякої церковної посади». Після собору Діоскор був засланий в Пафлагонію, в Гангри, де і помер 4 вересня (7 тота) 454 р. (uk)
- O Papa de Alexandria Dióscoro I de Alexandria foi o Patriarca de Alexandria a partir de 444. Ele foi deposto pelo Concílio de Calcedônia em 451, mas continuou sendo reconhecido como Patriarca pela Igreja Ortodoxa Copta até a sua morte. Ele morreu na Ásia Menor em 17 de setembro de 454. Ele é venerado como santo pelos coptas e por outras igrejas ortodoxas orientais. (pt)
- 亞歷山大教宗聖狄奧斯庫若一世（Dioscurus，(科普特文：Ⲡⲁⲡⲁ Ⲁⲃⲃⲁ Ⲇⲓⲟⲥⲕⲟⲣⲟⲥ ⲡⲓⲙⲁϩ ⲟⲩⲁⲓ，阿拉伯语：البابا ديسقوروس，?－454年），是埃及亞歷山太城的第25任主教。其一生最著名的事件是主導449年8月8日的第二次以弗所會議，後稱「強盜會議」。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Ο Διόσκορος Α΄ ήταν Πατριάρχης Αλεξανδρείας, ο οποίος καθαιρέθηκε από την Δ΄ Οικουμενική Σύνοδο της Χαλκηδόνας το 451. Η Κοπτική Εκκλησία δεν αναγνωρίζει αυτή την καθαίρεση του Διόσκορου και θεωρεί ότι ο Διόσκορος ήταν ο κανονικός Πατριάρχης Αλεξανδρείας μέχρι το τέλος της ζωής του. Απεβίωσε εξόριστος στο νησί Γάνγρα της Παφλαγονίας, τον Σεπτέμβριο του 454. Θεωρείται άγιος από την Κόπτικη Εκκλησία και άλλες Προχαλκηδόνιες Εκκλησίες. (el)
- Dioskoro la 1-a de Aleksandrio (antikve-greke Δῐόσκορος, Dióskoros; floris en la 5-a jarcento) estis la 16-a episkopo de Aleksandrio ekde 444 ĝis 451, kiam estis eloficigita dekrete de la Koncilio de Kalcedono pro lia subteno al monofizitismo de Eŭtiko (378-454). (eo)
- Dioskoros I. (latinisiert auch Dioscorus oder Dioskur; † 4. September 454 in Gangra in Paphlagonien) war von 444 bis 451 Patriarch von Alexandrien. (de)
- Dioscorus I (Greek: Διόσκορος Α΄ ὁ Ἀλεξανδρείας), also known as Dioscorus the Great, was the pope of Alexandria and patriarch of the See of St. Mark who was deposed by the Council of Chalcedon in 451. He was recognized as patriarch by the Coptic Church until his death. He died in Gangra, Paphlagonia, in September 454. He is venerated as a saint by the Coptic and other Oriental Orthodox Churches. (en)
- Paus Dioskorus I dari Aleksandria adalah Paus Aleksandria ke-25 & Patriarkh Tahta St. Markus. Ia digelari sebagao santo oleh Koptik dan gereja-gereja Ortodoks Oriental lainnya. (in)
- Dioscore Ier d'Alexandrie, Dioscorus ou Dioskur en latin (mort le 4 septembre 454 à Gangra), 25e patriarche d'Alexandrie, succéda à Cyrille en 444. Il fut déposé au concile de Chalcédoine le 13 octobre 451. Sa déposition, refusée par la majorité de l'Église d'Alexandrie, fut à l'origine de la crise monophysite. (fr)
- Dioscoro I di Alessandria conosciuto anche come Dioscuro (Alessandria d'Egitto, ... – Gangra, 4 settembre 454) fu il 25º Papa della Chiesa copta (massima carica del Patriarcato di Alessandria d'Egitto) dal 444 al 451, quando fu deposto dal concilio di Calcedonia a causa del suo sostegno al monofisismo di Eutiche. È considerato santo da tre Chiese non calcedonesi: copta ortodossa, Chiesa ortodossa siriaca e apostolica armena. (it)
- Dioskoros av Alexandria (latiniserat Dioscurus), död 4 september 454, var patriark av Alexandria från 444 till 451. Innan han blev patriark tjänande han som rektor. Denna artikel om en historisk person saknar väsentlig information. Du kan hjälpa till genom att lägga till den. (sv)
- Dioskur I (zm. 454 albo 458) – patriarcha Aleksandrii w latach 444–451, święty kościołów przedchalcedońskich. (pl)
- O Papa de Alexandria Dióscoro I de Alexandria foi o Patriarca de Alexandria a partir de 444. Ele foi deposto pelo Concílio de Calcedônia em 451, mas continuou sendo reconhecido como Patriarca pela Igreja Ortodoxa Copta até a sua morte. Ele morreu na Ásia Menor em 17 de setembro de 454. Ele é venerado como santo pelos coptas e por outras igrejas ortodoxas orientais. (pt)
- 亞歷山大教宗聖狄奧斯庫若一世（Dioscurus，(科普特文：Ⲡⲁⲡⲁ Ⲁⲃⲃⲁ Ⲇⲓⲟⲥⲕⲟⲣⲟⲥ ⲡⲓⲙⲁϩ ⲟⲩⲁⲓ，阿拉伯语：البابا ديسقوروس，?－454年），是埃及亞歷山太城的第25任主教。其一生最著名的事件是主導449年8月8日的第二次以弗所會議，後稱「強盜會議」。 (zh)
- البابا ديوسقورس الأول (بالقبطية: Ⲡⲁⲡⲁ Ⲇⲓⲟⲥⲕⲟⲣⲟⲥ ⲁ̅) (المتنيح في 7 توت 171 ش؛ الموافق 454 م) البابا رقم 25، وعميد المدرسة اللاهوتية بالإسكندرية وكان مساعدًا لكيرلس الأول بابا الإسكندرية المسمى بعمود الدين. رافق كيرلس الأول إلى المجمع المسكوني الثالث الذي انعقد في أفسس حيث راقب ووعي نتائج ومواقف بعض الأساقفة تجاه الكنيسة المصرية. رسم بابا الأسكندرية رقم 25 عام 444 في عهد الإمبراطور ثيؤدوسيوس الثاني. وفي عهده انشقت الكنائس الشرقية عن الكنيسة الرئيسية في المجمع المسكوني بخلقيدونية في 28 يوليو 451، مما أدى إلى نفيه وتعذيبه حتى استشهد عام 457. (ar)
- Diòscor d'Alexandria nascut en època desconeguda, va ser patriarca d'Alexandria del 444 al 451. Va ser ardiaca de Ciril fins que l'any 444, quan Ciril va morir, va ser nomenat patriarca. Va seguir les doctrines cristològiques d'Eutiques de Constantinoble que deia que només hi havia una natura en Crist, que era la divina i mai havia tingut natura humana. Quan Eutiques va ser condemnat, Diòscor va convocar un concili a Efes l'any 449, conegut entre els catòlics com el Lladronici d'Efes o Λῃστρικὴ Σύνοδος, on va voler rehabilitar Eutiques i les seves doctrines monofisites, que després van ser condemnades al Concili de Calcedònia que es va fer dos anys després, el 451, en el que Diòscor va ser condemnat i enviat a l'exili, cosa que va provocar una gran divisió entre els fidels alexandrins. Env (ca)
- Dióscoro I de Alejandría (444- Gangra, Paflagonia, 454) fue el vigesimoquinto patriarca de Alejandría, sucediendo a Cirilo en 444. En 449 presidió un concilio en Éfeso, recordado por los católicos como el Latrocinio de Éfeso, que trataba de rehabilitar a Eutiquio. Fue excomulgado por el papa León I por rechazar el Concilio de Calcedonia y afirmar el Miafisismo. Murió desterrado y es considerado santo por la Iglesia copta y las demás iglesias de la Iglesia Ortodoxa Oriental. (es)
- Dioscorus was de opvolger van Cyrillus als patriarch van Alexandrië. Op de zogenoemde Roverssynode van Efeze in 449 schakelde hij zo'n 200 gewapende 'monniken' in om zijn gelijk te halen. Op het concilie van Chalcedon in 451 werd hij veroordeeld omdat hij drie keer niet op kwam dagen toen hij opgeroepen werd door de Romeinse legaten om zich tegen enkele aanklachten te verweren. De kerk van Alexandrië wees de uitspraken van Chalcedon af. Deze afwijzing ligt aan de basis van de vorming van de Koptisch-orthodoxe Kerk. (nl)
- Патриарх Диоскор (греч. Διόσκορος Α΄ ὁ Ἀλεξανδρείας; умер 4 сентября 454, Гангры) — патриарх (архиепископ) александрийский (27.06.444—13.10.451), преемник по кафедре и, возможно, родственник св. Кирилла, хотя известен преследованиями его племянника священника Афанасия, выступившего обвинителем Диоскора на Халкидонском соборе. Святой древневосточных церквей, кроме Ассирийской Церкви Востока, Древней Ассирийской Церкви Востока, Армянской апостольской церкви, которая в то же время признаёт святым его архидиакона и преемника как главы монофизитов Тимофея II Элура, в некоторой степени разделявшего его богословские взгляды, но признававшего Первый Константинопольский собор и принявшего в евхаристическое общение православных протериан, против чего в своё время возражал Диоскор. При Тимофее II ра (ru)
- Діоскор Александрійський (грец. Διόσκορος Α΄ ὁ Ἀλεξανδρείας, помер 4 вересня 454, Гангри) — патріарх (архієпископ) Александрійський (27.06.444—13.10.451), наступник по кафедрі і, можливо, родич св. Кирила, хоча відомий переслідуваннями його племінника священика Афанасія, який виступив обвинувачем Діоскора на Халкидонському соборі. Святий давньосхідних церков, крім Ассирійської Церкви Сходу, Стародавньої Ассирійської Церкви Сходу, Вірменської апостольської церкви, яка в той же час визнає святим його архідиякона і наступника як глави монофізитів Тимофія II Елура, в основному, поділяв його богословські погляди, але прийняв в євхаристійне спілкування православних протеріан, проти чого свого часу заперечував Діоскор. За часів Тимофія II радикальні послідовники Діоскора утворили церкву діоскорі (uk)
|
