| dbo:abstract
|
- Pradžňápáramitá (v sanskrtu, tibetsky Yumčen-mo, česky „Dokonalá moudrost“ nebo „Moudrost dovršená do dokonalosti“) je ženským buddhou reprezentující dokonalost moudrosti všech buddhů. (cs)
- Perfekteco de saĝo (sanskrite Prajñāpāramitā) povas ankaŭ esti tradukita kiel saĝperfektigado en Mahajana budhismo. Prajñāpāramitā signifas tiun perfektan manieron serĉi la naturon de realo, same kiel korpon de sutroj kaj la personigon de la koncepto en la bodisatvon konatan kiel la Granda Patrino (tibete Yum Chenmo). La vorto Prajñāpāramitā kombinas la sanskritajn vortojn prajñā, saĝo de homo kiu rimarkis sian veran mision en homara vivo kun pāramitā, perfekteco aŭ perfektigado. La perfekteco de saĝo estas centra koncepto en Mahajana budhismo kaj estas ĝenerale asociita kun la doktrino de (śūnyatā) aŭ "manko de " kaj la verkojn de Nagarĝuno. Ĝia praktikado kaj komprenado estas nemalhaveblaj elementoj de la bodisatva vojo. Laŭ , la estas kolekto el ĉ. kvardek tekstoj… komponitaj en Barato inter ĉ. jaroj -100 kaj 600. Oni kredas, ke kelkaj sutroj de la "perfekteco de saĝo" estas inter la plej fruaj Mahajanaj sutroj. Unu el la gravaj trajtoj de la sutroj de "perfekteco de saĝo" estas (nenaskita, senorigina). (eo)
- Prajnaparamita (Sanskrit, f., प्रज्ञापारमिता, Prajñāpāramitā; aus prajna: „Weisheit“ und paramita: wörtl. „anderes Ufer“ im Sinn von „Transzendenz/Vollkommenheit“, also: „transzendente/vollkommene Weisheit“) bezeichnet im Mahayana-Buddhismus die Höchste der sechs Paramitas (transzendenten Tugenden), die den Pfad eines Bodhisattvas zum Nirwana charakterisieren. (de)
- Prajñāpāramitā significa "la Perfección de la Sabiduría (Trascendente)" en el Budismo Mahāyāna. Prajñāpāramitā se refiere a esta forma perfeccionada de ver la naturaleza de la realidad, así como a un cuerpo particular de sutras y a la personificación del concepto en el Bodhisattva conocido como la "Gran Madre" (tibetano: Yum Chenmo). La palabra Prajñāpāramitā combina las palabras sánscritas prajñā "sabiduría" con pāramitā "perfección". Prajñāpāramitā es un concepto central en el budismo Mahāyāna y generalmente está asociado con la doctrina del vacío (Shunyata) o 'falta de Svabhava' (esencia) y las obras de Nagarjuna. Su práctica y comprensión se consideran elementos indispensables del camino del Bodhisattva. Según Edward Conze, los Prajñāpāramitā Sutras son "una colección de unos cuarenta textos... compuestos en algún lugar alrededor del subcontinente indio entre aproximadamente 100 aC y 600 dC". Se piensa que algunos sajras de Prajnāpāramitā están entre los sūtras más antiguos de Mahāyāna. Una de las características importantes de los Sutras de Prajñāpāramitā es (nonato, sin origen). (es)
- Prajñāpāramitā (Sanskrit: प्रज्ञापारमिता) means "the Perfection of Wisdom" or "Transcendental Knowledge" in Mahāyāna and Theravāda Buddhism. Prajñāpāramitā refers to a perfected way of seeing the nature of reality, as well as to a particular body of Mahāyāna scriptures (sūtras) which discusses this wisdom. It also refers to the female deity Prajñāpāramitā Devi, a personification of wisdom also known as the "Great Mother" (Tibetan: Yum Chenmo). The word Prajñāpāramitā combines the Sanskrit words prajñā "wisdom" (or "knowledge") with pāramitā "perfection" or "transcendent". Prajñāpāramitā is a central concept in Mahāyāna Buddhism and is generally associated with ideas such as emptiness (śūnyatā), 'lack of svabhāva' (essence), the illusory (māyā) nature of things, how all phenomena are characterized by "non-arising" (anutpāda, i.e. unborn) and the madhyamaka thought of Nāgārjuna. Its practice and understanding are taken to be indispensable elements of the Bodhisattva path. According to Edward Conze, the Prajñāpāramitā Sūtras are "a collection of about forty texts ... composed somewhere on the Indian subcontinent between approximately 100 BC and AD 600." Some Prajnāpāramitā sūtras are thought to be among the earliest Mahāyāna sūtras. (en)
- La littérature prajñāparamitā (terme sanskrit ; devanagari: प्रज्ञापारमिता) ou perfection de la sagesse est un ensemble de textes du bouddhisme mahāyāna développant le thème de la perfection (paramita) de la sagesse transcendante (prajna, de jñā « connaître » précédé du préfixe d’insistance pra), perception aiguë permettant de reconnaître la nature réelle de toutes choses et concepts comme vide (shunya), et d’atteindre à l’éveil de la bouddhéité. Il s’agit d’un des corpus mahāyāna les plus anciens et les plus importants, aussi bien par sa taille que par son influence. Les éléments les plus connus, préservés et traduits par Kumarajiva, en sont le Sūtra du Cœur et le Sūtra du Diamant ; le second occupe une place particulière dans le courant chan / zen. Un Traité de la mahāprajñāpāramitā est attribué à Nāgārjuna. La tradition hindoue a reçu son influence par l’intermédiaire de Gaudapada et d’Adi Shankara. Parfois comparée à la « mère des bouddhas », la prajñāpāramitā a fait l’objet dans le bouddhisme tantrique de représentations sous forme de bodhisattva ou de déesse à qui sont associés des rituels et sādhana. Prajñāpāramitā dans les autres langues du mahāyāna : chinois : 般若波羅蜜多/般若波罗蜜多 bōrě-bōluómìduō ; japonais : hannya-haramita ou haramitsu ; vietnamien : Bát Nhã Ba La Mật Đa ; tibétain : Shes-rab-pha-rol-phyin ; mongol : Bilig-un Chinadu Kichaghar-a Kürük-sen. (fr)
- Prajnaparamita (Sanskerta: prajñā pāramitā, Hanzi: 般若波羅蜜多, Pinyin: bo re bō luó mì duō, Jepang: hannya-haramita, Jawa: ꦥꦿꦘꦴꦥꦴꦫꦩꦶꦠꦴ) adalah salah satu aspek sifat seorang bodhisattva yang disebut . Arti harafiahnya adalah "kesempurnaan dalam kebijaksanaan" dan merupakan salah satu dari enam atau sepuluh sifat transedental manusia. Selain itu dikenal pula sutra-sutra Prajñāparamitā, suatu jenis literatur Buddha mazhab Mahayana yang berhubungan dengan Kesempurnaan Kebijaksanaan. Istilah Prajñāparamitā tidak pernah merujuk kepada salah satu teks khusus tetapi kepada sebuah khazanah teks. Sedangkan istilah Dewi Prajnaparamita merujuk kepada personifikasi atau perwujudan konsep kebijaksanaan sempurna dalam naskah ini sebagai bodhisattva-devi (bodhisattva wanita), yakni dewi kebijaksanaan transendental dalam aliran Buddha Mahayana. Arca perwujudan Prajnaparamita yang paling terkenal sekaligus terindah kini disimpan di Museum Nasional Indonesia, Jakarta. (in)
- 《반야경(般若經)》은 원제가 프라즈냐파라미타 수트라(산스크리트어: प्रज्ञापारमिता सूत्र prajñāpāramitā sūtra)이며, 한역 원제는 《반야바라밀다경(般若波羅蜜多經)》이다. '반야바라밀다'는 이상의 피안(彼岸)에 이르는 최고무상(最高無上)의 지혜(반야)라는 뜻이며, 그 지혜는 일체의 존재 그 자체의 본질을 상정하여 실체시하려는 고정적 인식을 부정하고 모든 것을 상대적인 관계성, 즉 공(空) 또는 연기(緣起) 처지에서 보는 인식이며, 이 사상은 모든 대승불교 사상의 기초가 되었다. 《반야경》은 지혜(반야)를 주제로 한 경전을 총칭하며, 당나라 현장은 이 경전들을 한역하여 《》 600권 일대총서(一大叢書)를 내놓았는데, 오늘날 가장 널리 독송하는 《반야심경》과 호국 경전의 하나인 《인왕반야경(人王般若經)》은 《》에 포함되지 않았다. 대표적인 《반야경》은 가장 긴 《》, 《》라고 불리는 《》, 《》로 불리는 《》, 《금강반야》로 불리는 《》, 밀교색이 짙은 《》 등 있다. (ko)
- 般若経（はんにゃきょう、梵:Prajñāpāramitā sūtra, プラジュニャーパーラミター・スートラ）は、般若波羅蜜（般若波羅蜜多）を説く大乗仏教仏典群の総称。 最も早く成立した最初の大乗仏教経典群とされる。紀元前後ころから1世紀の半ばころまでに成立したと考えられている『八千頌般若経』が最も古く基本的なものとされるが、その後数百年に渡って様々な「般若経」が編纂され、また増広が繰り返された。 中国では下記するように各時代ごとに経典が持ち込まれ翻訳がなされてきたが、唐の玄奘が西域から関連経典群を持ち帰って漢訳し、集大成したとされるのが『大般若波羅蜜多経』600余巻（660-663年）であり、これはあらゆる経典中最大のものである。 一般に空を説く経典とされているが、同時に呪術的な面も色濃く持っており、密教経典群への橋渡しとしての役割を無視することはできない。 (ja)
- Prajnaparamita (sanskrit för "perfektionen av visdom") är ett mångtydligt begrepp inom buddhismen. Termen refererar bland annat till den visdom som en buddha har, den visdom som behövs för att bli en buddha, eller förståelsen av sunyata. Prajnaparamita är även en genre av texter (sutror) inom mahayana, vars fokus ligger på sunyata och vägen till buddhaskap (att bli/vara en bodhisattva). Prajnaparamita är även namnet på en bodhisattva, som anses vara en manifestation av prajnaparamita. (sv)
- Праджняпараміта (санскр. प्रज्ञपारमिताप्रज्ञपारमिता, «позамежна мудрість», кит. трад. 般若波羅蜜多, спр. 般若波罗蜜多, піньїнь: bōrě bōluómìduō, акад. Боже боломідо; монг. билэг бармид, яп. 般若波羅蜜多, ханняхарамітта) — одна з центральних концепцій буддизму Махаяни, що принципово описує доктрини дгарми та пустотності (шуньяти), уявної реальності та шляху бодгісаттв. Ім'я Праджня-параміти (Премудрості) також носить жінка-бодгісаттва, що є феноменальним втіленням досконалої мудрості. Найкоротшою сутрою, що в парадоксальній манері описує Праджняпараміту, є «Праджняпараміта хрідая сутра» (Сутра Серця Праджняпараміти). (uk)
- Праджняпарами́та (санскр. प्रज्ञपारमिता, Prajñāpāramitā, «мудрость, переправляющая к совершенству», «совершенство мудрости», «совершенствование мудрости», «совершенная мудрость», «запредельная мудрость», кит. трад. 般若波羅蜜多, упр. 般若波罗蜜多, палл. Божэ боломидо; монг. билэг бармид, яп. 般若波羅蜜多, ханняхарамитта) — одна из центральных концепций буддизма Махаяны, принципиально описывающая доктрину дхарм и пустотности (шуньяты), кажущейся реальности и пути бодхисаттв. «Запредельная мудрость» является шестой парамитой («совершенством») после пяти начальных парамит щедрости, моральной дисциплины, терпения, усердия и сосредоточения. Праджняпарамита считается «персонифицированной мудростью», которой обладают будды и бодхисаттвы, и является одним из «высших достижений адепта в буддизме». Имя Праджня-парамиты (Премудрости) также носит женщина-бодхисаттва, являющаяся феноменальным воплощением совершенной мудрости. В раннем буддизме праджня (мудрость, знание, понимание, различение) предполагала постижение четырёх благородных истин и закона взаимозависимого возникновения. Сутры Праджняпарамиты провозгласили мудрость наивысшим «совершенством» (парамитой) и наиболее действенным средством достижения нирваны. В махаяне праджня означает познание сансары и нирваны как пустоты (шуньята). Праджня вместе с каруной (состраданием) составляет «опору» пути бодхисаттвы. Конечная истина раскрывается в Праджняпарамита-сутрах через «пустотность» (шуньята) всех вещей, сансары и нирваны и даже самого учения Будды. Не имеют реального референта даже такие понятия как «бодхисаттва» и «совершенство мудрости»: понятия значимы только на уровне «практической» истины, но не конечной. Самой короткой сутрой, в парадоксальной манере излагающей суть данного учения в сжатом, концентрированном виде, является «Праджняпарамита-хридая-сутра» (Сутра сердца праджняпарамиты). (ru)
- 般若（bō rě）經（Prajñāpāramitā sūtra），為大乘空宗主要依靠的一系列经典，其中部分经典位于大乘佛教最早出现的经书之列。般若在梵语是“智慧”的意思，与世俗的智慧不同，它专指佛陀开始的，指引人超越世俗，来到彼岸的智慧。 般若经核心思想，是空性与慈悲。空性在于体验到「一切皆空，不可得」，慈悲在于强调超度有情众生的精神和种种方便。这二者是乃至大乘佛教体系的两根支柱，缺少对空性的体悟，或者缺少的心願与实行，都是不能成佛的。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Pradžňápáramitá (v sanskrtu, tibetsky Yumčen-mo, česky „Dokonalá moudrost“ nebo „Moudrost dovršená do dokonalosti“) je ženským buddhou reprezentující dokonalost moudrosti všech buddhů. (cs)
- Prajnaparamita (Sanskrit, f., प्रज्ञापारमिता, Prajñāpāramitā; aus prajna: „Weisheit“ und paramita: wörtl. „anderes Ufer“ im Sinn von „Transzendenz/Vollkommenheit“, also: „transzendente/vollkommene Weisheit“) bezeichnet im Mahayana-Buddhismus die Höchste der sechs Paramitas (transzendenten Tugenden), die den Pfad eines Bodhisattvas zum Nirwana charakterisieren. (de)
- 《반야경(般若經)》은 원제가 프라즈냐파라미타 수트라(산스크리트어: प्रज्ञापारमिता सूत्र prajñāpāramitā sūtra)이며, 한역 원제는 《반야바라밀다경(般若波羅蜜多經)》이다. '반야바라밀다'는 이상의 피안(彼岸)에 이르는 최고무상(最高無上)의 지혜(반야)라는 뜻이며, 그 지혜는 일체의 존재 그 자체의 본질을 상정하여 실체시하려는 고정적 인식을 부정하고 모든 것을 상대적인 관계성, 즉 공(空) 또는 연기(緣起) 처지에서 보는 인식이며, 이 사상은 모든 대승불교 사상의 기초가 되었다. 《반야경》은 지혜(반야)를 주제로 한 경전을 총칭하며, 당나라 현장은 이 경전들을 한역하여 《》 600권 일대총서(一大叢書)를 내놓았는데, 오늘날 가장 널리 독송하는 《반야심경》과 호국 경전의 하나인 《인왕반야경(人王般若經)》은 《》에 포함되지 않았다. 대표적인 《반야경》은 가장 긴 《》, 《》라고 불리는 《》, 《》로 불리는 《》, 《금강반야》로 불리는 《》, 밀교색이 짙은 《》 등 있다. (ko)
- 般若経（はんにゃきょう、梵:Prajñāpāramitā sūtra, プラジュニャーパーラミター・スートラ）は、般若波羅蜜（般若波羅蜜多）を説く大乗仏教仏典群の総称。 最も早く成立した最初の大乗仏教経典群とされる。紀元前後ころから1世紀の半ばころまでに成立したと考えられている『八千頌般若経』が最も古く基本的なものとされるが、その後数百年に渡って様々な「般若経」が編纂され、また増広が繰り返された。 中国では下記するように各時代ごとに経典が持ち込まれ翻訳がなされてきたが、唐の玄奘が西域から関連経典群を持ち帰って漢訳し、集大成したとされるのが『大般若波羅蜜多経』600余巻（660-663年）であり、これはあらゆる経典中最大のものである。 一般に空を説く経典とされているが、同時に呪術的な面も色濃く持っており、密教経典群への橋渡しとしての役割を無視することはできない。 (ja)
- Prajnaparamita (sanskrit för "perfektionen av visdom") är ett mångtydligt begrepp inom buddhismen. Termen refererar bland annat till den visdom som en buddha har, den visdom som behövs för att bli en buddha, eller förståelsen av sunyata. Prajnaparamita är även en genre av texter (sutror) inom mahayana, vars fokus ligger på sunyata och vägen till buddhaskap (att bli/vara en bodhisattva). Prajnaparamita är även namnet på en bodhisattva, som anses vara en manifestation av prajnaparamita. (sv)
- 般若（bō rě）經（Prajñāpāramitā sūtra），為大乘空宗主要依靠的一系列经典，其中部分经典位于大乘佛教最早出现的经书之列。般若在梵语是“智慧”的意思，与世俗的智慧不同，它专指佛陀开始的，指引人超越世俗，来到彼岸的智慧。 般若经核心思想，是空性与慈悲。空性在于体验到「一切皆空，不可得」，慈悲在于强调超度有情众生的精神和种种方便。这二者是乃至大乘佛教体系的两根支柱，缺少对空性的体悟，或者缺少的心願与实行，都是不能成佛的。 (zh)
- Perfekteco de saĝo (sanskrite Prajñāpāramitā) povas ankaŭ esti tradukita kiel saĝperfektigado en Mahajana budhismo. Prajñāpāramitā signifas tiun perfektan manieron serĉi la naturon de realo, same kiel korpon de sutroj kaj la personigon de la koncepto en la bodisatvon konatan kiel la Granda Patrino (tibete Yum Chenmo). La vorto Prajñāpāramitā kombinas la sanskritajn vortojn prajñā, saĝo de homo kiu rimarkis sian veran mision en homara vivo kun pāramitā, perfekteco aŭ perfektigado. La perfekteco de saĝo estas centra koncepto en Mahajana budhismo kaj estas ĝenerale asociita kun la doktrino de (śūnyatā) aŭ "manko de " kaj la verkojn de Nagarĝuno. Ĝia praktikado kaj komprenado estas nemalhaveblaj elementoj de la bodisatva vojo. (eo)
- Prajñāpāramitā significa "la Perfección de la Sabiduría (Trascendente)" en el Budismo Mahāyāna. Prajñāpāramitā se refiere a esta forma perfeccionada de ver la naturaleza de la realidad, así como a un cuerpo particular de sutras y a la personificación del concepto en el Bodhisattva conocido como la "Gran Madre" (tibetano: Yum Chenmo). La palabra Prajñāpāramitā combina las palabras sánscritas prajñā "sabiduría" con pāramitā "perfección". Prajñāpāramitā es un concepto central en el budismo Mahāyāna y generalmente está asociado con la doctrina del vacío (Shunyata) o 'falta de Svabhava' (esencia) y las obras de Nagarjuna. Su práctica y comprensión se consideran elementos indispensables del camino del Bodhisattva. (es)
- La littérature prajñāparamitā (terme sanskrit ; devanagari: प्रज्ञापारमिता) ou perfection de la sagesse est un ensemble de textes du bouddhisme mahāyāna développant le thème de la perfection (paramita) de la sagesse transcendante (prajna, de jñā « connaître » précédé du préfixe d’insistance pra), perception aiguë permettant de reconnaître la nature réelle de toutes choses et concepts comme vide (shunya), et d’atteindre à l’éveil de la bouddhéité. (fr)
- Prajñāpāramitā (Sanskrit: प्रज्ञापारमिता) means "the Perfection of Wisdom" or "Transcendental Knowledge" in Mahāyāna and Theravāda Buddhism. Prajñāpāramitā refers to a perfected way of seeing the nature of reality, as well as to a particular body of Mahāyāna scriptures (sūtras) which discusses this wisdom. It also refers to the female deity Prajñāpāramitā Devi, a personification of wisdom also known as the "Great Mother" (Tibetan: Yum Chenmo). (en)
- Prajnaparamita (Sanskerta: prajñā pāramitā, Hanzi: 般若波羅蜜多, Pinyin: bo re bō luó mì duō, Jepang: hannya-haramita, Jawa: ꦥꦿꦘꦴꦥꦴꦫꦩꦶꦠꦴ) adalah salah satu aspek sifat seorang bodhisattva yang disebut . Arti harafiahnya adalah "kesempurnaan dalam kebijaksanaan" dan merupakan salah satu dari enam atau sepuluh sifat transedental manusia. Selain itu dikenal pula sutra-sutra Prajñāparamitā, suatu jenis literatur Buddha mazhab Mahayana yang berhubungan dengan Kesempurnaan Kebijaksanaan. Istilah Prajñāparamitā tidak pernah merujuk kepada salah satu teks khusus tetapi kepada sebuah khazanah teks. (in)
- Праджняпарами́та (санскр. प्रज्ञपारमिता, Prajñāpāramitā, «мудрость, переправляющая к совершенству», «совершенство мудрости», «совершенствование мудрости», «совершенная мудрость», «запредельная мудрость», кит. трад. 般若波羅蜜多, упр. 般若波罗蜜多, палл. Божэ боломидо; монг. билэг бармид, яп. 般若波羅蜜多, ханняхарамитта) — одна из центральных концепций буддизма Махаяны, принципиально описывающая доктрину дхарм и пустотности (шуньяты), кажущейся реальности и пути бодхисаттв. Имя Праджня-парамиты (Премудрости) также носит женщина-бодхисаттва, являющаяся феноменальным воплощением совершенной мудрости. (ru)
- Праджняпараміта (санскр. प्रज्ञपारमिताप्रज्ञपारमिता, «позамежна мудрість», кит. трад. 般若波羅蜜多, спр. 般若波罗蜜多, піньїнь: bōrě bōluómìduō, акад. Боже боломідо; монг. билэг бармид, яп. 般若波羅蜜多, ханняхарамітта) — одна з центральних концепцій буддизму Махаяни, що принципово описує доктрини дгарми та пустотності (шуньяти), уявної реальності та шляху бодгісаттв. Ім'я Праджня-параміти (Премудрості) також носить жінка-бодгісаттва, що є феноменальним втіленням досконалої мудрості. (uk)
|
_18th_century_Rubin_Museum_of_Art.jpg){kind=link}
,_The_Story_of_the_Bodhisattva_Sadaprarudita_(middle;_b),_The_Buddha_Preaching_to_the_Assembled_Gods_(bottom;_c),_Three_Folios_from_LACMA_M.86.345.11a-c_(4_of_4).jpg){kind=link}
%22_1882_art_detail,_from-_Journal_of_the_Asiatic_Society_of_Bengal_(IA_journalofasiatic5111asia)_(page_95_crop).jpg){kind=link}
_LACMA_M.82.42.5.jpg){kind=link}
_LACMA_M.81.90.8_(2_of_2).jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
,_frontispiece_and_text_-_BL_Or._8210-P.2.jpg){kind=link}
_LACMA_M.81.90.6_(3_of_6).jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
%22_1882_art_detail,_from-_Journal_of_the_Asiatic_Society_of_Bengal_(IA_journalofasiatic5111asia)_(page_95_crop).jpg){kind=link}
,_frontispiece_and_text_-_BL_Or._8210-P.2.jpg){kind=link}
_LACMA_M.82.42.5.jpg){kind=link}
_LACMA_M.81.90.8_(2_of_2).jpg){kind=link}
_LACMA_M.81.90.6_(3_of_6).jpg){kind=link}
_18th_century_Rubin_Museum_of_Art.jpg){kind=link}
,_The_Story_of_the_Bodhisattva_Sadaprarudita_(middle;_b),_The_Buddha_Preaching_to_the_Assembled_Gods_(bottom;_c),_Three_Folios_from_LACMA_M.86.345.11a-c_(4_of_4).jpg){kind=link}
