| dbo:abstract
|
- ملكية دستورية (المعروفة أيضًا باسم نظام ملكي برلماني) هو شكل من أشكال الملكية السيادية التي تمارس سلطاتها وفقا للدستور سواء كان مكتوبًا أو غير مكتوب. وهي تختلف عن الملكية المطلقة (التي يحمل العاهل وفقها سلطات مطلقة)، في أن الملكية الدستورية لا بد أن يمارس الملك صلاحياته وسلطاته ضمن الحدود المنصوص عليها ضمن الإطار القانوني المنصوص لها. وتتراوح الملكيات الدستورية من دول مثل المغرب، حيث يمنح الدستور صلاحيات تقديرية كبيرة للملك، لدول مثل اليابان أو السويد أو الدنمارك حيث يحتفظ العاهل بعدد قليل جدًا أو معدوم من السلطات الرسمية. مصطلح الملكية الدستورية قد يشير أيضًا إلى النظام الذي يسمح للملك يتصرف كرئيس سياسي محايد وفقا للدستور، سواء كان مكتوبًا أو غير مكتوب.[[[ويكيبيديا:الاستشهاد_بمصادر#المعلومات_الوصفية_للمصادر|بحاجة_لرقم_الصفحة]]]_2-0" class="reference"> في حين أن معظم الملوك قد يحملون سلطة رسمية بينما الحكومة هي من تُسيّر الأعمال بشكل قانوني باسم الملك، كما هو قائم في أوروبا، حيث أن الملك هناك لم يعد شخصيًا يحدّد السياسة العامة أو يختار القادة السياسيين لإدارة البلد.عمد العالم السياسي ، إلى إعادة صياغته القول الشهير لتوماس ماكاولي، حيث عرّف الملك الدستوري بأنه «ملك يحكم ولكنه لا يحكم». بالإضافة إلى وصفها رمزا واضحا للوحدة الوطنية، الملك دستوري قد يعقد القوى الرسمية مثل حل البرلمان أو إعطاء الموافقة الملكية للتشريع. ومع ذلك، فإن ممارسة هذه الصلاحيات تكون بشكل صارم إلى حد كبير وفقا للمبادئ الدستورية سواء كانت مكتوبة أو غير مكتوبة الاتفاقيات الدستورية، وليس لأي منها أفضلية سياسية شخصية التي تفرضها السيادية. في الدستور الإنجليزي، حدد المنظر السياسي البريطاني والتر باجيت ثلاثة حقوق سياسية رئيسية التي قد يمارسها الملك الدستوري بحرية: الحق في أن يستشار، والحق في التشجيع، والحق في التحذير. العديد من الملكيات الدستورية ما زالت تحتفظ بسلطات كبيرة أو النفوذ السياسي من خلال بعض القوى الاحتياطية، ويمكن أيضا أن تلعب دورا سياسيا هاما. المملكة المتحدة وغيرها من العوالم الكومنولث كلها ملكيات دستورية في التقليد وستمنستر الحكم الدستوري. ثلاث ولايات - ماليزيا وكمبوديا - يحكمها ملوك منتخبون، حيث يتم اختيار الحاكم بشكل دوري من قبل هيئة انتخابية صغيرة. (ar)
- La monarquia parlamentària és el sistema de govern comú en moltes democràcies occidentals actuals en el qual el rei o monarca exerceix la funció de cap d'estat sota el control del poder legislatiu (parlament) i del poder executiu (govern). Les normes i decisions emanades de les diferents cambres parlamentàries regulen no només el funcionament de l'estat sinó també l'actuació. En la majoria de les monarquies parlamentàries actuals l'autonomia i poders del monarca estan molt limitats i retallats, podent el Parlament en qualsevol moment prendre decisions que obliguin al seu compliment per part del Rei. Les excepcions a aquestes limitacions generalitzades són pures reminiscències històriques que es mantenen per tradició en algunes monarquies més antigues, encara que normalment es refereixen a temes de poca transcendència per a la vida política del país. La presa efectiva de decisions es manté en el govern i en les diferents càmeres de representació parlamentària, que en una monarquia parlamentària són considerats els dipositaris de la sobirania popular. En aquest tipus de sistema polític el monarca sanciona les lleis i decrets que li són presentats per a signar per part del govern i parlament. Així mateix, pot invalidar els poders del govern i el parlament quan aquests no actuïn d'acord amb el sentit comú o els desitjos del poble. Sol ser habitual en una monarquia parlamentària que el monarca gaudeixi de privilegis en funció del seu paper com a màxim representant del país i cap d'estat. Aquests privilegis solen referir-se no només al manteniment econòmic de la família reial i la seva seguretat, sinó també a qüestions d'immunitat jurídica, etcètera, que per afectar a un dels principals òrgans de representació de l'estat, solen venir regulats per una constitució o una norma similar de caràcter fonamental en dret. Hi ha la possibilitat que en un país hi hagi una monarquia parlamentària però sense que existeixi una veritable democràcia. és el que se sol denominar una 'democràcia formal', en la qual se sol atribuir al parlament la representació de la sobirania popular (encara que no necessàriament), i el govern constitueix el poder executiu, però el monarca acumula una gran capacitat de proposició, decisió o intervenció en les activitats, propostes i decisions del parlament i del govern. En aquest cas es parla més d'un sistema autoritari que democràtic, encara que quan això succeïx en l'actualitat és normal que constitueixi per al país un moment històric de transició entre un sistema polític antic autoritari, absolutista o fins i tot totalitari, cap a una democràcia. (ca)
- Konstituční monarchie je forma monarchie, ve které panovník vykonává pravomoci na základě psané či nepsané ústavy. Konstituční monarchie se odlišuje od absolutní monarchie omezením moci panovníka ústavou, dále dodržuje zásadu dělby moci, přičemž panovník je hlavou státu s vymezenými pravomocemi, rozsah jeho pravomocí se liší podle ústavy a připadá mu především úloha reprezentativní. Konstituční monarchie může představovat systém, ve kterém panovník jedná jako ne-politická hlava státu podle ústavy ať už psané nebo nepsané. Přestože panovník disponuje formální autoritou a vláda jedná v jeho jménu, v Evropě panovník obvykle nerozhoduje o politických otázkách a neurčuje politické představitele. Politolog Vernon Bogdanor v této souvislosti parafrázuje Thomase Macaulaye: „Panovník panuje, ale nevládne“. (cs)
- Una monarquia constitucional és una forma de govern monàrquica establerta sota un sistema constitucional que reconeix un monarca electe o hereditari com a cap d'estat. Les monarquies constitucionals modernes sovint implementen el concepte de trias politica o "separació de poders" en què el monarca és el cap de la branca executiva o té només un paper cerimonial o simbòlic, d'acord amb la frase "el rei regna, no governa", que Adolphe Thiers va pronunciar el segle XIX per referir-se a Carles X de França, un monarca absolutista que va aconseguir ser destronat. En les democràcies representatives que són monarquies constitucionals, com ara el Regne Unit i Espanya, el rei és considerat el cap d'estat, però, és el primer ministre o el president del govern, electe democràticament per mitjà de les eleccions directes o indirectes, el cap de govern. Hi ha 24 països amb monarquies constitucionals que exerceixen la seva autoritat en els límits definits en un marc legal: Andorra, Bahrain, Bèlgica, Bhutan, Brunei, Cambodja, Dinamarca, Espanya, Eswatini, Japó, Jordània, Lesotho, Liechtenstein, Luxemburg, Kuwait, Malàisia, Mònaco, Marroc, Noruega, Països Baixos, Regne Unit, Suècia, Tailàndia i Tonga. D'aquestes, Cambodja i Malàisia son Monarquia electiva. (ca)
- نظام ملكي برلماني أو ملكية برلمانية هو أحد فروع النظام الملكي يكون فيه الملك ذو صلاحيات صورية وتكون كامل السلطة في يد رئيس الحكومة المنتخب من قبل البرلمان والملكية البرلمانية تنقسم لنوعين هماملكية برلمانية كاملة وملكية شبه برلمانية ومن الدول التي تعمل بالنظام الملكي شبه البرلماني هي بلجيكا و المملكة المتحدة و هولندا النرويج و إسبانيا و السويد ام النظام الملكي البرلماني الكامل يعتبر نظام صوري في بعض الدول ومنه المغرب ويعتبر في دول اخري نظام عملي مثل اليابان وأيضآ في العصور القديمة كانت هناك دول تستخدم نظام برلماني ملكي كامل مثل إمبراطورية قرطاج كان حاكم قرطاج في فترة زمنية قبل الميلاد لم يكن له صلاحيات وكانت في هذه الفترة جمهورية بحكم الامر الواقع. (ar)
- Eine konstitutionelle Monarchie ist im weiteren Sinne eine Monarchie, in der die Macht des Monarchen durch eine Verfassung (Konstitution, lat. constitutio) geregelt und beschränkt wird. Sie steht damit im Gegensatz zur absoluten Monarchie, in der mangels Verfassung die Macht der Monarchen unbeschränkt ist (heutige absolute Monarchien verfügen zwar über Verfassungen, die jedoch die Macht des Monarchen dennoch nicht einschränken). Diese Definition entspricht meist dem Gebrauch in der englischsprachigen Literatur, wenn von constitutional oder limited monarchy die Rede ist. Je nachdem, wie weit die Macht des Monarchen beschränkt bzw. wie das Regierungssystem ausgestaltet ist, unterscheidet man zwischen der konstitutionellen Monarchie im engeren Sinne, in der der Monarch immer noch über politischen Gestaltungsspielraum verfügt und Einfluss auf die Regierungsbildung hat, seine Macht aber mit dem Parlament teilen muss, und der parlamentarischen Monarchie, in der der Monarch zumeist eine repräsentative Funktion hat. Diese Definition ist die in der deutschsprachigen Literatur verwendete. Die konstitutionelle Monarchie war die am weitesten verbreitete Staatsform im Europa des 19. Jahrhunderts. Mit der Zeit entwickelten sich viele dieser Monarchien zu parlamentarischen Monarchien. Heutzutage gibt es weltweit nur noch wenige konstitutionelle Monarchien im engeren Sinne. (de)
- Η Συνταγματική μοναρχία (αγγλικά: Constitutional monarchy) είναι μια μορφή πολιτεύματος που καθιερώνεται στο πλαίσιο ενός συνταγματικού συστήματος που αναγνωρίζει έναν εκλεγμένο ή κληρονομικό μονάρχη ως αρχηγό κράτους (head of the state), σε αντιδιαστολή με μια απόλυτη μοναρχία, όπου ο μονάρχης διατηρεί την απόλυτη εξουσία. Η διαδικασία της διακυβέρνησης και του νόμου μέσα σε μια συνταγματική μοναρχία είναι συνήθως πολύ διαφορετική από αυτήν που παρατηρείται σε μια απόλυτη μοναρχία. Οι σύγχρονες συνταγματικές μοναρχίες εφαρμόζουν συνήθως την έννοια trias politica ή «το χωρισμό των δυνάμεων», όπου ο μονάρχης είτε είναι ανώτατη Αρχή του εκτελεστικού κλάδου είτε έχει απλά έναν εθιμοτυπικό ή συμβολικό ρόλο και επί των τριών βασικών λειτουργιών μας Πολιτείας. Στις Συνταγματικές Μοναρχίες υπάρχει Πρωθυπουργός ως Πρόεδρος της Κυβέρνησης και ασκεί εκτελεστική εξουσία, αλλά ο Μονάρχης εξακολουθεί να έχει πολιτικές, εκτελεστικές, εξουσίες τις οποίες μπορεί να χρησιμοποιήσει σύμφωνα με τις δυνατότητες που του παρέχουν σχετικά άρθρα του υφιστάμεου Συντάγματος. Έχουν υπάρξει Συνταγματικές Μοναρχίες με χαρακτήρα φασιστικό (ή σχεδόν-φασιστικά), όπως συνέβη στην Ιταλία, Ιαπωνία και Ισπανία, ή και με στρατιωτικές δικτατορίες, όπως είναι αυτήν την περίοδο η περίπτωση στην Ταϊλάνδη. Ιστορικά οι Συνταγματικές Μοναρχίες είναι η εξέλιξη των Απόλυτων Μοναρχιών και εξελίσονται συνήθως σε Βασιλευόμενες Κοινοβουλευτικές Δημοκρατίες και σπανιότερα σε κάποιο τύπο αβασίλευτης δημοκρατίας (Προεδρευόμενη ή Προεδρική Δημοκρατία). Συνταγματικές Μοναρχίες σήμερα είναι:
* Μονακό
* Λιχτενστάιν
* Μπουτάν μέχρι το 2007 Ελέω Θεού Απόλυτη Μοναρχία
* Μαρόκο
* Μπαχρέιν
* Ιορδανία
* Κουβέιτ
* Τόνγκα (el)
- Konstitucia monarkio aŭ parlamenta monarkio estas ŝtatformo, kie la monarko posedas la ŝtatestrecon. Temas pri povo de meze simbola karaktero, ĉar ĝi troviĝas regulita de leĝo aŭ leĝaro, ofte konstitucio. Ĝi karakteras ankaŭ pro la fakto, ke la reĝo aŭ reĝino havas moderecan aŭ arbitracian rolon en la politika konfliktaro de la registaro, kutime elektita demokratie. Male al absoluta monarkio, politika scienco distingas inter konstitucia monarkio kaj parlamenta monarkio. En la konstituciaj monarkioj, la reĝo konservas la suverenecon aŭ kunhavas ĝin kun la popolo al kio aldoniĝas serio de rajtoj pere de ĉarto aŭ konstitucio. Male, en la parlamentaj monarkioj la suvereneco sidas, en sia praktika tuto ĉe la popola volo, kaj la monarko estas figuro esence simbola. La klasika ekzemplo de konstitucia monarkio estas la Britio, kiu ne posedas kodigitan konstitucion, sed leĝaron, kiu formas aŭ anstataŭas ĝian konstitucion. Kvankam la aktualaj konstituciaj monarkioj estas majoritate reprezentaj de demokratiaj sistemoj (konstituciaj demokratiaj monarkioj), historie ne ĉiam estis tiel. Multaj el la monarkioj kunekzistis kun faŝistaj (aŭ praktike faŝismaj) konstitucioj kiel en Italio aŭ Japanio, aŭ kun diktaturoj de milita registaro kiel en Tajlando en 2007. Tiuokaze indus paroli plej bone pri diktatoraj monarkioj anstataŭ pri konstituciaj ĉar la koncepto konstitucio rilatas ĉefe al establo de demokratio. Konstitucia monarkio estis intermeza aŭ evolua paŝo antaŭ la apero de la unuaj modernaj respublikoj kiel Usono kaj Francio ĉefe fine de la 19-a jarcento. Oni klopodis paŝi el absolutaj monarkioj, ĉefaj reprezentantoj de la Antikva Reĝimo, al parlamentaj monarkioj kun senlima povo. (eo)
- A constitutional monarchy, parliamentary monarchy, or democratic monarchy is a form of monarchy in which the monarch exercises their authority in accordance with a constitution and is not alone in decision making. Constitutional monarchies differ from absolute monarchies (in which a monarch is the only decision-maker) in that they are bound to exercise powers and authorities within limits prescribed by an established legal framework. Constitutional monarchies range from countries such as Liechtenstein, Monaco, Morocco, Jordan, Kuwait, and Bahrain, where the constitution grants substantial discretionary powers to the sovereign, to countries such as Australia, the United Kingdom, Canada, the Netherlands, Spain, Belgium, Sweden, Malaysia, Thailand, Cambodia, and Japan, where the monarch retains significantly less personal discretion in the exercise of their authority. Constitutional monarchy may refer to a system in which the monarch acts as a non-party political head of state under the constitution, whether codified or uncodified.[[[Wikipedia:Citing_sources|page needed]]]_2-0" class="reference"> While most monarchs may hold formal authority and the government may legally operate in the monarch's name, in the form typical in Europe the monarch no longer personally sets public policy or chooses political leaders. Political scientist Vernon Bogdanor, paraphrasing Thomas Macaulay, has defined a constitutional monarch as "A sovereign who reigns but does not rule". In addition to acting as a visible symbol of national unity, a constitutional monarch may hold formal powers such as dissolving parliament or giving royal assent to legislation. However, such powers generally may only be exercised strictly in accordance with either written constitutional principles or unwritten constitutional conventions, rather than any personal political preferences of the sovereign. In The English Constitution, British political theorist Walter Bagehot identified three main political rights which a constitutional monarch may freely exercise: the right to be consulted, the right to encourage, and the right to warn. Many constitutional monarchies still retain significant authorities or political influence, however, such as through certain reserve powers, and may also play an important political role. The United Kingdom and the other Commonwealth realms are all constitutional monarchies in the Westminster system of constitutional governance. Two constitutional monarchies – Malaysia and Cambodia – are elective monarchies, in which the ruler is periodically selected by a small electoral college. Strongly limited constitutional monarchies, such as the United Kingdom and Australia, have been referred to as crowned republics by writers H. G. Wells and Glenn Patmore. The concept of semi-constitutional monarch identifies constitutional monarchies where the monarch retains substantial powers, on a par with a president in a presidential or semi-presidential system. As a result, constitutional monarchies where the monarch has a largely ceremonial role may also be referred to as 'parliamentary monarchies' to differentiate them from semi-constitutional monarchies. (en)
- La monarquía constitucional, por oposición a la monarquía absoluta, es una forma de gobierno, en el cual existe separación de poderes, donde el monarca ostenta el poder ejecutivo nombrando al gobierno, mientras que el poder legislativo, lo ejerce una asamblea o parlamento, habitualmente electo por los ciudadanos. La ciencia política distingue entre monarquía constitucional y monarquía parlamentaria. En las monarquías constitucionales, el rey conserva el poder ejecutivo. En cambio, en las monarquías parlamentarias, el poder ejecutivo proviene del legislativo, el cual es elegido por los ciudadanos, siendo el monarca una figura esencialmente simbólica. Aunque las actuales monarquías son en su mayoría parlamentarias, históricamente no siempre ha sido así. Muchas de las monarquías han coexistido con constituciones fascistas (o en la práctica fascistas) como en Italia (desde 1861, una monarquía constitucional regida por el Estatuto Albertino de 1848, pero que a partir de 1922 convivió con el régimen dictatorial de Benito Mussolini) o Japón (la constitución japonesa de 1889 atribuía amplios poderes militares y políticos al emperador), o con dictaduras de gobierno militar como en Tailandia, en 2007. (es)
- La monarquía parlamentaria es una forma de gobierno con sistema representativo en la que el rey ejerce la función de jefe de Estado bajo el control del poder legislativo (parlamento) y del poder ejecutivo (gobierno). Las normas y decisiones emanadas del Parlamento regulan no solo el funcionamiento del Estado sino también la actuación y funciones del propio rey. Es muy usual, incluso en la bibliografía de las ciencias políticas, identificarla con otro tipo de monarquía, la monarquía constitucional. Aunque esta última tiene una característica muy distinta, y es que permite reservar una mayor capacidad y funciones al rey, que retiene gran parte del poder, por ejemplo, controlando al poder ejecutivo. En la mayoría de las monarquías parlamentarias actuales la autonomía y poderes del monarca están muy limitados y recortados, pudiendo el Parlamento en cualquier momento tomar decisiones que obliguen a su cumplimiento por parte del Rey. Las excepciones a estas limitaciones generalizadas son puras reminiscencias históricas que se mantienen por tradición en algunas monarquías más antiguas, aunque normalmente se refieren a temas de poca trascendencia para la vida política del país. La toma efectiva de decisiones se mantiene en el Gobierno y en las distintas cámaras de representación parlamentaria, que en una monarquía parlamentaria son considerados los depositarios de la soberanía popular. En este tipo de sistema político, el monarca sanciona las leyes y decretos que le son presentados para firmar por parte del Gobierno y Parlamento. Suele ser habitual en una monarquía parlamentaria que el monarca disfrute de privilegios en función de su papel como máximo representante del país y jefe del Estado. Estos privilegios suelen referirse no solo al mantenimiento económico de la familia real y su seguridad, sino también a cuestiones de inmunidad jurídica, etcétera, que afectan a uno de los principales órganos de representación del Estado y suelen venir regulados por una constitución o una norma similar de carácter fundamental en derecho. (es)
- Monarkia konstituzionala monarkian oinarritutako gobernu mota da, errege bati estatuburu eginkizuna ematen zaionean oinordekotasun edo hauteskunde bidez eta konstituzio-sistema baten pean. Hortaz, monarkia absolutuarekin alderatua, erregeak ez du erabateko agintea. Monarkia konstituzional modernoetan botereen banaketa argia dago: erregeak exekutiboaren burua da, zeregin sinboliko du ala biak batera. Demokrazia ordezkatzaileetan, Erresuma Batua edo Espainiaren kasuan bezala, erregea estatuburua da, baina lehen ministroa edo presidentea da gobernuburua, hauteskunde bidez hautatua izan baita. Nahiz eta oraingo monarkia konstituzional gehienak demokraziak izan, historian zehar ez da beti horrela izan. Izan dira monarkia batzuk konstituzio faxista edo ia-faxistekin batera izan direnak, Italia, Japonia eta Espainian kasu, edo diktadura militarrekin batera, Thailandian kasu. (eu)
- Une monarchie constitutionnelle est un type de régime politique qui reconnaît un monarque élu ou héréditaire comme chef de l'État, mais où une constitution limite ses pouvoirs. Les monarchies constitutionnelles modernes sont le plus souvent des monarchies parlementaires avec un système de séparation des pouvoirs où le monarque est le chef symbolique du pouvoir exécutif. Ce pouvoir est en pratique dévolu à un Premier ministre nommé par le monarque, et devant avoir le soutien du Parlement, envers lequel son gouvernement est seul responsable. Le monarque, indépendant des partis politiques, dispose de prérogatives constitutionnelles afin d'exercer son rôle éminemment symbolique en tant que garant de la Constitution et de la démocratie, de l'unité nationale et de l'intégrité territoriale, mais aussi en tant que symbole de la continuité historique de l'État, représentant et garant de ses intérêts à l'étranger. Il peut également avoir un droit de regard, de conseil et d'avertissement sur la politique menée par le gouvernement, présider les séances du conseil des ministres, et être un arbitre, en cas de crise politique ou gouvernementale. De ce fait, il joue un rôle neutre et peut servir de médiateur, c'est en cela que le monarque est un « pouvoir modérateur » selon Benjamin Constant. Ainsi, le monarque parlementaire règne mais ne gouverne pas, ou pour reprendre la formule exacte d'Adolphe Thiers : « Le roi n'administre pas, ne gouverne pas, il règne. » Le monarque héréditaire peut être roi ou reine, comme dans la plupart des monarchies européennes, mais aussi grand-duc ou grande-duchesse, comme au Luxembourg, prince, comme à Monaco ou au Liechtenstein, sultan, comme à Oman, ou empereur, comme au Japon. (fr)
- Is Monarcacht Bhunreachtúil ná rialtais daonlathach ina bhfuil Rí/Banríon mar Ceann Stát neamhpholatiúil faoin dlí atá leagtha amach i m scríobtha nó gan a bheith scríobtha. Mar shampla, An Ríocht Aontaithe. (ga)
- Kerajaan konstitusional adalah sejenis monarki yang didirikan di bawah sistem konstitusional yang mengakui Raja, Ratu, atau Kaisar sebagai kepala negara. Monarki konstitusional yang modern biasanya menggunakan konsep trias politica, atau politik tiga serangkai. Ini berarti raja adalah hanya ketua simbolis cabang eksekutif. Jika seorang raja mempunyai kekuasaan pemerintahan yang penuh, ia disebut monarki mutlak atau monarki absolut. Saat ini, monarki konstitusional lazimnya digabung dengan demokrasi representatif. Oleh karena itu, kerajaan masih di bawah kekuasaan rakyat tetapi raja mempunyai peranan tradisional di dalam sebuah negara. Pada hakikatnya sang perdana menteri, pemimpin yang dipilih oleh rakyat, yang memerintah negara dan bukan Raja. Namun, terdapat juga raja yang bergabung dengan kerajaan yang tidak demokratis. Misalnya, sewaktu Perang Dunia II, Kaisar Jepang bergabung dengan kerajaan tentara yang dipimpin seorang diktator. Beberapa sistem monarki konstitusional mengikuti keturunan; manakala yang lain melalui sistem demokratis seperti di Malaysia di mana Yang di-Pertuan Agong dipilih oleh Majelis Raja-Raja setiap lima tahun. (in)
- 입헌군주제(立憲君主制)란 헌법 체계 아래서 세습되거나 선임된 군주를 인정하는 정부 형태이다. 즉 정치적 군주의 권력이 헌법에 의하여 제한을 받는 체제가 입헌군주제다. 현대의 입헌군주제는 보통 권력 분립의 개념을 충족하며, 군주는 국가원수의 역할을 한다. 군주가 절대적인 권력을 가지는 전제군주제에서의 법률과 입헌군주제에서의 법률은 보통 상당히 다른 양상을 보인다. 오늘날의 입헌군주제는 거의 대부분 간접 민주제와 혼합되어 있고, 나라의 주권은 국민에게 있다는 주권 이론을 내세우기도 한다. 군주는 나라의 수장이다. 비록 현재의 입헌군주제가 대개 민주주의를 표방하고 있지만, 역사적으로 항상 그러했던 것은 아니다. 이탈리아, 스페인과 같이 군주제와 헌법이 공존하던 나라에서 권력자의 독재가 이루어지기도 했으며, 태국과 같이 정부가 군부 독재 치하에 있었던 경우도 있다. 사실 타국에 비하면 세력을 온전히 보존하여 황제를 비롯하여 귀족들이 전부 강했던 러시아 제국이나 독일 제국도 입헌군주제였으며 대영제국이나 일본 제국도 입헌군주를 표방했다. 일부 입헌군주제가 세습되는 반면에, 말레이시아, 캄보디아, 바티칸 시국 등은 선거군주제를 채택하고 있다. (ko)
- La monarchia costituzionale è una forma di monarchia. Il sovrano regna, ma ha poteri limitati e stabiliti da una costituzione, che sono tuttavia più vasti di quelli che godrebbe in un sistema parlamentare. Il Re è quindi capo dello stato ed è inoltre capo del governo, la cui gestione è affidata però ad un Primo Ministro dal Re stesso. Il Re può inoltre esercitare il potere legislativo, anche se tipicamente lo esercita assieme ad un assemblea legislativa come un Parlamento (vedasi ad esempio il Regno d'Italia e l'Impero tedesco). (it)
- La monarchia parlamentare è una forma di governo, appartenente alle forme di democrazia rappresentativa, che prevede la prevalenza del parlamento rispetto al monarca, di solito relegato in un ruolo cerimoniale. (it)
- Een constitutionele monarchie is een monarchie waarbij de positie van de monarch in een grondwet is geregeld. (nl)
- 立憲君主制（りっけんくんしゅせい、英: constitutional monarchy）とは、君主の権力が憲法によって規制されている政体である。 制限君主制（せいげんくんしゅせい）とも呼ばれる。 (ja)
- Monarchia konstytucyjna – ustrój państwa, w którym władzę sprawuje monarcha ograniczony we władzy ustawodawczej wymuszonej przez konstytucję współpracą z przedstawicielstwem narodu, a we władzy wykonawczej ma dowolność w wybieraniu ministrów. Różni się od monarchii parlamentarnej tym, że w tej cała władza przechodzi na parlament (tak jak w Wielkiej Brytanii) i ministrowie, by uzyskać kierownictwo nad działem lub działami administracji rządowej muszą uzyskać poparcie parlamentu. (pl)
- Конституцио́нная, парла́ментская или демократи́ческая монархия — монархия, при которой власть монарха ограничена так, что в сфере государственной власти он не обладает верховными полномочиями.Правовые ограничения на власть монарха могут быть закреплены в высших законах государства либо в прецедентных решениях, вынесенных его верховными судебными инстанциями. Конституционная монархия может быть формой правления, в которой монарх действует как беспартийный политический глава государства в соответствии с конституцией, будь то писаной или неписаной. Хотя большинство монархов могут обладать формальной властью, а правительство действует от имени монарха, монарх больше лично не устанавливает государственную политику или не выбирает главу правительства. Политолог Вернон Богданор определил конституционного монарха как «суверена, который царствует, но не правит». В дополнение к качеству видимого символа национального единства конституционный монарх может обладать формальными полномочиями, такими как роспуск парламента или предоставление королевской санкции на принятие законодательства. Однако осуществление таких полномочий может в значительной степени осуществляться в строгом соответствии с письменными конституционными принципами или неписаными конституционными конвенциями, а не с какими-либо личными политическими предпочтениями, навязанными сувереном. При этом многие конституционные монархи по-прежнему сохраняют значительную власть или политическое влияние, например, через определённые резервные полномочия, которые также могут играть важную политическую роль. Две конституционные монархии — Малайзия и Камбоджа — являются выборными монархиями, в которых правителя периодически выбирает небольшая коллегия выборщиков. Сильно ограниченные конституционные монархии писатели Герберт Джордж Уэллс и Гленн Патмор называли коронованными республиками. Концепция полуконституционного (дуалистического) монарха определяет конституционные монархии, в которых монарх сохраняет существенные полномочия наравне с президентом в полупрезидентской системе. В результате конституционные монархии, в которых монарх играет в основном церемониальную роль, также могут называться «парламентскими монархиями», чтобы отличать их от полуконституционных монархий. В дуалисти́ческой мона́рхии юридическим способом ограничения власти монарха является Конституция, в которой проводится разграничение власти парламента, монарха и министерств, посредством обязанности монарха исполнять решения парламента. При этом министры ответственны только перед самим монархом, и им же назначаются или смещаются, а его указания обязательны к исполнению так же, как и одобренные парламентом законы. В таких государствах обязанность монарха подчиняться парламенту в законодательной сфере обеспечивается правом парламента вотировать бюджет. В парла́ментской мона́рхии правительство образуется большинством в парламенте и ответственно перед ним (см. Парламентаризм). Несмотря на то, что назначение номинированных парламентом министров формально выполняется монархом, снятие министров с должности может инициироваться парламентскими вотумами недоверия. В государствах данного типа у монарха осталось очень мало реальной власти, и он играет преимущественно представительскую или церемониальную роль. Никакое его желание, даже такое частное, как относительно помилования преступника, фактически не может быть исполнено, если оно вызывает недовольство парламента. Иногда парламенты даже ограничивают свободу монархов в их частных делах. Вместе с тем, было бы неправильно сказать, что в таких государствах активная роль монарха сведена к нулю. Юридически за монархом часто сохраняют функции, важные в области иностранной политики, а также в моменты кризисов и конфликтов в области внутренней политики: окончательное утверждение законов, назначение и смещение чиновников, объявление войны, заключение мира, — однако он может выполнять всё это лишь в согласии с волей народа, выражаемой парламентом. Монарх «царствует, но не управляет или не правит»; он представляет своё государство, является его символом. (ru)
- En konstitutionell monarki är en statsform med en monark som statschef (monarki), där denne dock har mycket begränsade befogenheter, tydligt reglerade i en grundlag eller genom praxis, jämfört med vad som är fallet i en absolut monarki. I de flesta fall har de konstitutionella monarkierna utvecklats till parlamentariska monarkier, vilket innebär att monarkens befogenheter begränsas av att regeringen utses av riksdagen och utövar den större och avgörande delen av regeringsmakten i överensstämmelse med folksuveränitetsprincipen. Det har vanligen skett genom att utvecklingen gått ditåt i praktiken, genom "praxis". Ibland har utvecklingen också slutgiltigt kodifierats i konstitutionen, det vill säga skrivits in där. Så är fallet i bland annat Sverige, Danmark och Spanien. Vanligen har parlamentets starka maktställning till exempel över statsbudgeten och genom kontrollmakten över regeringen eller andra historiska orsaker, bidragit till parlamentarismen som i Storbritannien och Norge bland annat. Parlamentarism infördes i praktiken i Norge 1884 genom att Stortinget lyckades fälla en regering i riksrätt. (sv)
- A Monarquia parlamentarista é uma das formas de governo existente nos países ocidentais atuais, na qual o monarca exerce a função de Chefe de Estado sob o controle do Poder Legislativo (Parlamento) e do Poder Executivo (Governo). As normas e decisões emanadas do Parlamento regulam não só o funcionamento do Estado, mas também a atuação e funções do próprio monarca. É muito usual, inclusive na bibliografia das ciências políticas, identificar com outro tipo de monarquia, a Monarquia constitucional, ainda que esta tenha uma característica bem diferente, e é que permite reservar uma maior capacidade e funções ao Rei, que retém grande parte do poder, por exemplo, controlando ao Poder Executivo. Na maioria das Monarquias Parlamentares atuais a autonomia e poderes do monarca estão muito limitados e recortados, podendo o Parlamento em qualquer momento tomar decisões que obriguem a seu cumprimento por parte do Rei. As excepções a estas limitações generalizadas são puras reminiscências históricas que se mantêm por tradição em algumas das Monarquias mais antigas, ainda que, normalmente, se referem a temas de pouca transcendência para a vida política do país. A tomada efetiva de decisões mantém-se no Governo e nas diferentes câmaras de representação parlamentar, que numa monarquia parlamentar são considerados os depositários da soberania popular. (pt)
- Monarquia constitucional é uma forma de monarquia na qual o soberano exerce a autoridade de acordo com uma constituição escrita ou não escrita, enquanto o Poder Legislativo é exercido por um Parlamento, geralmente eleito pelos cidadãos. A monarquia constitucional difere da monarquia absoluta (na qual o monarca detém o poder absoluto) já que, nesse sistema, o monarca está obrigado a exercer seus poderes e autoridades dentro dos limites prescritos dentro de uma estrutura legal estabelecida. As monarquias constitucionais variam de países como Marrocos, Jordânia, Kuwait e Bahrein, onde a Constituição concede poderes discricionários substanciais ao soberano, a países como o Japão e a Suécia, onde o monarca não detém autoridades formais. A monarquia constitucional pode referir-se a um sistema no qual o monarca atua como um chefe de Estado político não partidário sob a constituição, seja ela escrita ou não. Enquanto a maioria dos monarcas pode ter autoridade formal e o governo pode operar legalmente em nome do monarca, na forma comum na Europa, o monarca não mais estabelece pessoalmente políticas públicas ou escolhe líderes políticos. O cientista político , parafraseando Thomas Macaulay, definiu um monarca constitucional como "um soberano que reina, mas não governa". (pt)
- 君主立憲制（英語：Constitutional monarchy）或有限君主制、共和式君主制、虛君共和制或民主式君主制，是相對於君主專制的一種國家體制。君主立憲是在保留君主制的前提下，通過立憲，樹立人民主權、限制君主權力、達成實務事實上的共和主義或民主主義理想。可分為二元制君主立憲制、議會制君主立憲制。君主雖然是國家的元首，但君主的权利與產生的方式，會依各個國家的制度而不同；縱使是同一個國家，往往在不同時期，君主的產生方式與權利範圍也各不相同。 (zh)
- Конституційна монархія — монархія, при якій влада монарха обмежена так, що в деяких, або у всіх сферах державної влади вона не володіє верховними повноваженнями. Правові обмеження на владу монарха можуть бути закріплені у вищих законах, таких, як конституція або статути, або в прецедентних рішеннях, винесених верховними судовими інстанціями. Суттєвою ознакою конституційної монархії є те, що статус монарха обмежений не лише формально-юридично, а й фактично. Термін «конституційна монархія» може позначати систему, в якій монарх виступає як безпартійний політичний глава держави відповідно до Конституції, незалежно від того чи є вона писаною, чи неписаною. Хоча монарх може володіти формальними «зарезервованими» повноваженнями і влада в країні здійснюється від імені монарха, вони не включають визначення державної політики чи призначення політичних лідерів. Політолог Вернон Богданор, перефразовуючи Томаса Маколея, визначив конституційного монарха, як «суверена, який царює, але не управляє». На додаток до своєї ролі як символу національної єдності конституційний монарх може мати формальні повноваження, такі як розпуск парламенту або надання королівської санкції законодавству. Проте, здійснення таких повноважень, як правило, має формальний характер, а не є можливістю для правителя проявляти власні політичні вподобання. Британський політичний теоретик Вольтер Багехот в The English Constitution визначив три основні політичні права, які конституційний монарх може вільно використовувати: право на одержання консультації, право радити, і право попередити. Однак, деякі конституційні монархи зберігають значну владу та вплив і відіграють важливу політичну роль. Велика Британія та п'ятнадцять її колишніх колоній є конституційними монархіями з Вестмінстерською системою правління. Три держави — Малайзія, Камбоджа і Святий Престол — стали виборними монархіями, де правитель періодично вибирався невеликою аристократичною колегією вибірників. Найнедавнішою країною, яка зробила перехід від абсолютної монархії, до конституційної є Бутан, у 2007-2008 роках. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- نظام ملكي برلماني أو ملكية برلمانية هو أحد فروع النظام الملكي يكون فيه الملك ذو صلاحيات صورية وتكون كامل السلطة في يد رئيس الحكومة المنتخب من قبل البرلمان والملكية البرلمانية تنقسم لنوعين هماملكية برلمانية كاملة وملكية شبه برلمانية ومن الدول التي تعمل بالنظام الملكي شبه البرلماني هي بلجيكا و المملكة المتحدة و هولندا النرويج و إسبانيا و السويد ام النظام الملكي البرلماني الكامل يعتبر نظام صوري في بعض الدول ومنه المغرب ويعتبر في دول اخري نظام عملي مثل اليابان وأيضآ في العصور القديمة كانت هناك دول تستخدم نظام برلماني ملكي كامل مثل إمبراطورية قرطاج كان حاكم قرطاج في فترة زمنية قبل الميلاد لم يكن له صلاحيات وكانت في هذه الفترة جمهورية بحكم الامر الواقع. (ar)
- Is Monarcacht Bhunreachtúil ná rialtais daonlathach ina bhfuil Rí/Banríon mar Ceann Stát neamhpholatiúil faoin dlí atá leagtha amach i m scríobtha nó gan a bheith scríobtha. Mar shampla, An Ríocht Aontaithe. (ga)
- 입헌군주제(立憲君主制)란 헌법 체계 아래서 세습되거나 선임된 군주를 인정하는 정부 형태이다. 즉 정치적 군주의 권력이 헌법에 의하여 제한을 받는 체제가 입헌군주제다. 현대의 입헌군주제는 보통 권력 분립의 개념을 충족하며, 군주는 국가원수의 역할을 한다. 군주가 절대적인 권력을 가지는 전제군주제에서의 법률과 입헌군주제에서의 법률은 보통 상당히 다른 양상을 보인다. 오늘날의 입헌군주제는 거의 대부분 간접 민주제와 혼합되어 있고, 나라의 주권은 국민에게 있다는 주권 이론을 내세우기도 한다. 군주는 나라의 수장이다. 비록 현재의 입헌군주제가 대개 민주주의를 표방하고 있지만, 역사적으로 항상 그러했던 것은 아니다. 이탈리아, 스페인과 같이 군주제와 헌법이 공존하던 나라에서 권력자의 독재가 이루어지기도 했으며, 태국과 같이 정부가 군부 독재 치하에 있었던 경우도 있다. 사실 타국에 비하면 세력을 온전히 보존하여 황제를 비롯하여 귀족들이 전부 강했던 러시아 제국이나 독일 제국도 입헌군주제였으며 대영제국이나 일본 제국도 입헌군주를 표방했다. 일부 입헌군주제가 세습되는 반면에, 말레이시아, 캄보디아, 바티칸 시국 등은 선거군주제를 채택하고 있다. (ko)
- La monarchia costituzionale è una forma di monarchia. Il sovrano regna, ma ha poteri limitati e stabiliti da una costituzione, che sono tuttavia più vasti di quelli che godrebbe in un sistema parlamentare. Il Re è quindi capo dello stato ed è inoltre capo del governo, la cui gestione è affidata però ad un Primo Ministro dal Re stesso. Il Re può inoltre esercitare il potere legislativo, anche se tipicamente lo esercita assieme ad un assemblea legislativa come un Parlamento (vedasi ad esempio il Regno d'Italia e l'Impero tedesco). (it)
- La monarchia parlamentare è una forma di governo, appartenente alle forme di democrazia rappresentativa, che prevede la prevalenza del parlamento rispetto al monarca, di solito relegato in un ruolo cerimoniale. (it)
- Een constitutionele monarchie is een monarchie waarbij de positie van de monarch in een grondwet is geregeld. (nl)
- 立憲君主制（りっけんくんしゅせい、英: constitutional monarchy）とは、君主の権力が憲法によって規制されている政体である。 制限君主制（せいげんくんしゅせい）とも呼ばれる。 (ja)
- Monarchia konstytucyjna – ustrój państwa, w którym władzę sprawuje monarcha ograniczony we władzy ustawodawczej wymuszonej przez konstytucję współpracą z przedstawicielstwem narodu, a we władzy wykonawczej ma dowolność w wybieraniu ministrów. Różni się od monarchii parlamentarnej tym, że w tej cała władza przechodzi na parlament (tak jak w Wielkiej Brytanii) i ministrowie, by uzyskać kierownictwo nad działem lub działami administracji rządowej muszą uzyskać poparcie parlamentu. (pl)
- 君主立憲制（英語：Constitutional monarchy）或有限君主制、共和式君主制、虛君共和制或民主式君主制，是相對於君主專制的一種國家體制。君主立憲是在保留君主制的前提下，通過立憲，樹立人民主權、限制君主權力、達成實務事實上的共和主義或民主主義理想。可分為二元制君主立憲制、議會制君主立憲制。君主雖然是國家的元首，但君主的权利與產生的方式，會依各個國家的制度而不同；縱使是同一個國家，往往在不同時期，君主的產生方式與權利範圍也各不相同。 (zh)
- ملكية دستورية (المعروفة أيضًا باسم نظام ملكي برلماني) هو شكل من أشكال الملكية السيادية التي تمارس سلطاتها وفقا للدستور سواء كان مكتوبًا أو غير مكتوب. وهي تختلف عن الملكية المطلقة (التي يحمل العاهل وفقها سلطات مطلقة)، في أن الملكية الدستورية لا بد أن يمارس الملك صلاحياته وسلطاته ضمن الحدود المنصوص عليها ضمن الإطار القانوني المنصوص لها. وتتراوح الملكيات الدستورية من دول مثل المغرب، حيث يمنح الدستور صلاحيات تقديرية كبيرة للملك، لدول مثل اليابان أو السويد أو الدنمارك حيث يحتفظ العاهل بعدد قليل جدًا أو معدوم من السلطات الرسمية. (ar)
- La monarquia parlamentària és el sistema de govern comú en moltes democràcies occidentals actuals en el qual el rei o monarca exerceix la funció de cap d'estat sota el control del poder legislatiu (parlament) i del poder executiu (govern). Les normes i decisions emanades de les diferents cambres parlamentàries regulen no només el funcionament de l'estat sinó també l'actuació. (ca)
- Una monarquia constitucional és una forma de govern monàrquica establerta sota un sistema constitucional que reconeix un monarca electe o hereditari com a cap d'estat. Les monarquies constitucionals modernes sovint implementen el concepte de trias politica o "separació de poders" en què el monarca és el cap de la branca executiva o té només un paper cerimonial o simbòlic, d'acord amb la frase "el rei regna, no governa", que Adolphe Thiers va pronunciar el segle XIX per referir-se a Carles X de França, un monarca absolutista que va aconseguir ser destronat. En les democràcies representatives que són monarquies constitucionals, com ara el Regne Unit i Espanya, el rei és considerat el cap d'estat, però, és el primer ministre o el president del govern, electe democràticament per mitjà de les e (ca)
- Konstituční monarchie je forma monarchie, ve které panovník vykonává pravomoci na základě psané či nepsané ústavy. Konstituční monarchie se odlišuje od absolutní monarchie omezením moci panovníka ústavou, dále dodržuje zásadu dělby moci, přičemž panovník je hlavou státu s vymezenými pravomocemi, rozsah jeho pravomocí se liší podle ústavy a připadá mu především úloha reprezentativní. (cs)
- Η Συνταγματική μοναρχία (αγγλικά: Constitutional monarchy) είναι μια μορφή πολιτεύματος που καθιερώνεται στο πλαίσιο ενός συνταγματικού συστήματος που αναγνωρίζει έναν εκλεγμένο ή κληρονομικό μονάρχη ως αρχηγό κράτους (head of the state), σε αντιδιαστολή με μια απόλυτη μοναρχία, όπου ο μονάρχης διατηρεί την απόλυτη εξουσία. Έχουν υπάρξει Συνταγματικές Μοναρχίες με χαρακτήρα φασιστικό (ή σχεδόν-φασιστικά), όπως συνέβη στην Ιταλία, Ιαπωνία και Ισπανία, ή και με στρατιωτικές δικτατορίες, όπως είναι αυτήν την περίοδο η περίπτωση στην Ταϊλάνδη. Συνταγματικές Μοναρχίες σήμερα είναι: (el)
- Konstitucia monarkio aŭ parlamenta monarkio estas ŝtatformo, kie la monarko posedas la ŝtatestrecon. Temas pri povo de meze simbola karaktero, ĉar ĝi troviĝas regulita de leĝo aŭ leĝaro, ofte konstitucio. Ĝi karakteras ankaŭ pro la fakto, ke la reĝo aŭ reĝino havas moderecan aŭ arbitracian rolon en la politika konfliktaro de la registaro, kutime elektita demokratie. (eo)
- A constitutional monarchy, parliamentary monarchy, or democratic monarchy is a form of monarchy in which the monarch exercises their authority in accordance with a constitution and is not alone in decision making. Constitutional monarchies differ from absolute monarchies (in which a monarch is the only decision-maker) in that they are bound to exercise powers and authorities within limits prescribed by an established legal framework. (en)
- Eine konstitutionelle Monarchie ist im weiteren Sinne eine Monarchie, in der die Macht des Monarchen durch eine Verfassung (Konstitution, lat. constitutio) geregelt und beschränkt wird. Sie steht damit im Gegensatz zur absoluten Monarchie, in der mangels Verfassung die Macht der Monarchen unbeschränkt ist (heutige absolute Monarchien verfügen zwar über Verfassungen, die jedoch die Macht des Monarchen dennoch nicht einschränken). Diese Definition entspricht meist dem Gebrauch in der englischsprachigen Literatur, wenn von constitutional oder limited monarchy die Rede ist. (de)
- La monarquía constitucional, por oposición a la monarquía absoluta, es una forma de gobierno, en el cual existe separación de poderes, donde el monarca ostenta el poder ejecutivo nombrando al gobierno, mientras que el poder legislativo, lo ejerce una asamblea o parlamento, habitualmente electo por los ciudadanos. (es)
- La monarquía parlamentaria es una forma de gobierno con sistema representativo en la que el rey ejerce la función de jefe de Estado bajo el control del poder legislativo (parlamento) y del poder ejecutivo (gobierno). Las normas y decisiones emanadas del Parlamento regulan no solo el funcionamiento del Estado sino también la actuación y funciones del propio rey. En este tipo de sistema político, el monarca sanciona las leyes y decretos que le son presentados para firmar por parte del Gobierno y Parlamento. (es)
- Monarkia konstituzionala monarkian oinarritutako gobernu mota da, errege bati estatuburu eginkizuna ematen zaionean oinordekotasun edo hauteskunde bidez eta konstituzio-sistema baten pean. Hortaz, monarkia absolutuarekin alderatua, erregeak ez du erabateko agintea. Monarkia konstituzional modernoetan botereen banaketa argia dago: erregeak exekutiboaren burua da, zeregin sinboliko du ala biak batera. Demokrazia ordezkatzaileetan, Erresuma Batua edo Espainiaren kasuan bezala, erregea estatuburua da, baina lehen ministroa edo presidentea da gobernuburua, hauteskunde bidez hautatua izan baita. (eu)
- Kerajaan konstitusional adalah sejenis monarki yang didirikan di bawah sistem konstitusional yang mengakui Raja, Ratu, atau Kaisar sebagai kepala negara. Monarki konstitusional yang modern biasanya menggunakan konsep trias politica, atau politik tiga serangkai. Ini berarti raja adalah hanya ketua simbolis cabang eksekutif. Jika seorang raja mempunyai kekuasaan pemerintahan yang penuh, ia disebut monarki mutlak atau monarki absolut. (in)
- Une monarchie constitutionnelle est un type de régime politique qui reconnaît un monarque élu ou héréditaire comme chef de l'État, mais où une constitution limite ses pouvoirs. Les monarchies constitutionnelles modernes sont le plus souvent des monarchies parlementaires avec un système de séparation des pouvoirs où le monarque est le chef symbolique du pouvoir exécutif. Ce pouvoir est en pratique dévolu à un Premier ministre nommé par le monarque, et devant avoir le soutien du Parlement, envers lequel son gouvernement est seul responsable. (fr)
- Monarquia constitucional é uma forma de monarquia na qual o soberano exerce a autoridade de acordo com uma constituição escrita ou não escrita, enquanto o Poder Legislativo é exercido por um Parlamento, geralmente eleito pelos cidadãos. A monarquia constitucional difere da monarquia absoluta (na qual o monarca detém o poder absoluto) já que, nesse sistema, o monarca está obrigado a exercer seus poderes e autoridades dentro dos limites prescritos dentro de uma estrutura legal estabelecida. As monarquias constitucionais variam de países como Marrocos, Jordânia, Kuwait e Bahrein, onde a Constituição concede poderes discricionários substanciais ao soberano, a países como o Japão e a Suécia, onde o monarca não detém autoridades formais. (pt)
- A Monarquia parlamentarista é uma das formas de governo existente nos países ocidentais atuais, na qual o monarca exerce a função de Chefe de Estado sob o controle do Poder Legislativo (Parlamento) e do Poder Executivo (Governo). As normas e decisões emanadas do Parlamento regulam não só o funcionamento do Estado, mas também a atuação e funções do próprio monarca. (pt)
- En konstitutionell monarki är en statsform med en monark som statschef (monarki), där denne dock har mycket begränsade befogenheter, tydligt reglerade i en grundlag eller genom praxis, jämfört med vad som är fallet i en absolut monarki. (sv)
- Конституцио́нная, парла́ментская или демократи́ческая монархия — монархия, при которой власть монарха ограничена так, что в сфере государственной власти он не обладает верховными полномочиями.Правовые ограничения на власть монарха могут быть закреплены в высших законах государства либо в прецедентных решениях, вынесенных его верховными судебными инстанциями. Сильно ограниченные конституционные монархии писатели Герберт Джордж Уэллс и Гленн Патмор называли коронованными республиками. (ru)
- Конституційна монархія — монархія, при якій влада монарха обмежена так, що в деяких, або у всіх сферах державної влади вона не володіє верховними повноваженнями. Правові обмеження на владу монарха можуть бути закріплені у вищих законах, таких, як конституція або статути, або в прецедентних рішеннях, винесених верховними судовими інстанціями. Суттєвою ознакою конституційної монархії є те, що статус монарха обмежений не лише формально-юридично, а й фактично. (uk)
|
.jpg){kind=link}
