| dbo:abstract
|
- المونوثيليتية أو المشيئة الواحدة (باليونانية: Μονοθελητισμός)، هي عقيدة مسيحية تعالج العلاقة بين الألوهية والبشرية في يسوع المسيح. وترى أن للمسيح طبيعتان منفصلتان ومشيئة واحدة، وهي خلاف العقيدة الديوثيلية التي تتبعها معظم الكنائس الكاثوليكية والأرثوذكسية الشرقية. نشأت هذه التعاليم في مناطق سوريا وأرمينيا في القرن الخامس ووصلت ذروتها في القرن السادس عندما تبناها عدة بابوات قبل أن يتم رفضها كهرطقة خلال مجمع القسطنطينية الثالث. (ar)
- El monotelisme va ser una doctrina religiosa del segle vii que admetia a Crist dues naturaleses, la humana i la divina, i una única voluntat. El monotelisme tractava de ser una solució de compromís entre l'ortodòxia cristiana i el monofisisme. Predicat pel patriarca Sergi I de Constantinoble, va ser condemnat el tercer concili d'aquesta ciutat, celebrat entre els anys 680 i 681, en el qual es va establir la doctrina actualment catòlica de les dues voluntats. (ca)
- Monotheletismus je křesťanská hereze uznávající dvojí přirozenost Ježíše Krista, ale pouze jedinou božskou vůli (theléma) v jeho osobě. Toto učení začali prosazovat v první polovině 7. století císař Herakleios a konstantinopolský patriarcha s cílem přivést monofyzity z východních provincií byzantské říše mezi ortodoxní věřící. Pro monotheletismus se jim sice podařilo získat východní biskupy, ale proti němu ostře vystoupil významný teolog Maximos Homologetes (Maxim Vyznavač). Ochranu nalezl u papeže Martina I., který nové dogma na lateránské synodě v roce 649 zavrhl a za jediné pravověrné vyhlásil učení o dvojí vůli a dvojí energii v Kristu. Císař Konstans II. nechal poté papeže přivést do Konstantinopole, sesadil ho a poslal do vyhnanství na . Stejný osud potkal Maxima Homologeta. Dogmatické spory poměry na východě říše ještě více rozjitřily. Císař Konstantin IV. Pogonatos monotheletismus oficiálně zamítl a zasadil se o to, aby se vyznavači tohoto učení dostali z rozhodnutí šestého ekumenického koncilu, zasedajícího v letech 680–681 v Konstantinopoli, do klatby. Ta stihla antiochijského patriarchu a také zesnulé církevní představitele, patriarchu Sergia a papeže Honoria. Toto opatření očekávané uklidnění poměrů nepřineslo. Monotheletismus vyznával ještě počátkem 8. století císař arménského původu Filippikos Bardanes. Jeho prvním opatřením bylo zrušení usnesení Třetího konstantinopolského koncilu a prohlášení monotheletismu za jediné ortodoxní učení. Císař našel podporu u vyšších světských i církevních hodnostářů, ale vyvolal prudký odpor papežské kurie, která mu upřela obvyklé pocty. Filippikos byl brzy svržen a nedlouho nato vypukly v Byzanci spory o uctívání obrazů, které posunuly dogmatické spory do jiné roviny. (cs)
- Ο Μονοθελητισμός ήταν αίρεση , η οποία αναπτύχθηκε τον 7ο αιώνα και πρέσβευε ότι ο Χριστός είχε δύο φύσεις αλλά μία θέληση.Εισηγητής του υπήρξε ο πατριάρχης Σέργιος, υποστηρικτής ο αυτοκράτωρ Ηράκλειος και εκφραστής ο, διαδεχθείς στον πατριαρχικό θρόνο τον Σέργιο , Πύρρος.Σέργιος και Πύρρος συντάσουν την "Εκθεση", μονοθελητικού περιεχομένου, προκειμένου να επιτευχθεί η ένωση των μονοφυσιτικών εκκλησιών της ανατολής με την αυτοκρατορία, που δημοσιεύθηκε το 638 με την υπογραφή του Ηρακλείου και επικύρωθηκε από ενδημούσα στην Κωνσταντινούπολη Πατριαρχική Σύνοδο, που συνεκάλεσε ο Πύρρος, για να υποστηρίξει τις μονοθελητικές απόψεις.Όμως η λύση αυτή αντί να αποκαθιστά μια ισορροπία, όπως επεδιώκετο, έφερε τον χριστιανικό κόσμο της αυτοκρατορίας ένα βήμα πιο κοντά στον μονοφυσιτισμό. Κι αυτό γιατί με την μία θέληση -και μία ενέργεια- εν Χριστώ, υπερισχύει της ανθρωπίνης Του θελήσεως και ενεργείας η θεία θέληση και ενέργεια, η ανθρώπινη καταργείται, κι έτσι η ανθρωπότης του Χριστού παύει να συμμετέχει στην σωτηρία του ανθρώπου.Η εφεύρεση του μονοθελητισμού και μονοενεργητισμού, ως "ορθόδοξη" λύση, δεν διέφερε από την αίρεση του μονοφυσιτισμού. Όλα αυτά δεν τα υπολόγισαν οι εισηγητές του μονοθελητισμού, στην προσπάθειά τους να δώσουν πολιτική λύση στο μεγάλο πρόβλημα που έπρεπε να αντιμετωπίσουν. (el)
- Monotelitismo aŭ unuvolismo estas kristana doktrino, kiu asertas ke Kristo havas nur unu volon, malgraŭ liaj du (homa kaj dia) naturoj. La doktrino disvolviĝis dum la 7-a jarcento kaj celis la reunuiĝon de tiuj eklezioj, kiuj konsentis pri la tri unuaj koncilioj. (eo)
- Der Monotheletismus (von griechisch μόνος mónos „einzig“, „allein“ und θέλω thélo „wollen“) ist eine christologische Lehre, der zufolge Christus zwei Naturen – eine göttliche und eine menschliche –, aber nur einen Willen (Ziel, Zielausrichtung) besitzt. Christus habe zwar eine eigene menschliche Natur, sein Wille sei jedoch von Gott vollständig diktiert. Er wurde Anfang des 7. Jahrhunderts unter dem oströmischen Kaiser Herakleios entwickelt, um die auf dem Konzil von Chalcedon festgelegte Zweinaturenlehre Christi mit der monophysitischen Lehre auszusöhnen. Die Monophysiten sollten auf diese Weise wieder in die Reichskirche eingegliedert werden, aus der sie zuvor exkommuniziert worden waren. Trotz der Sympathien des Kaisers und des Papstes Honorius I. wurde der Monotheletismus sowohl von der Ost- als auch von der Westkirche letztlich zurückgewiesen und selbst von den Monophysiten nicht akzeptiert. Maximus der Bekenner wandte sich besonders intensiv gegen diese Lehre. Auf dem dritten Konzil von Konstantinopel (680/81) wurde die Lehre als Häresie verurteilt und die bis heute bestehende Doktrin ausgegeben, dass Christus zu jeder seiner beiden Naturen einen Willen besitzt und der menschliche Wille dem göttlichen Willen untergeordnet ist. Im Byzantinischen Reich erfuhr der Monotheletismus unter Kaiser Philippikos Bardanes (711–713) eine kurze Wiederbelebung, was eine der Ursachen für den baldigen Sturz dieses Kaisers war. Die Maroniten im Libanon und in der Welt sind seit dem 12. Jahrhundert nicht mehr Monotheleten. (de)
- Monotelismo (grezierazko μονοθελητισμός edo 'borondate bateko doktrina' hitzetik ekarria) VII. mendeko heresia izan zen, Kristorengan jainkozko eta gizonezko izaera eta borondatea onartzen dituen arren, jainkozko borondateak agintzen duela aldarrikatzen duena. Monotelismok hirukoiztar kristautasun eta monofisismoaren arteko konponketa izatea bilatzen zuen. bultzatua, hiri horretako III. kontzilioak gaitzetsi zuen, Jesukristorengan bi borondate eta bi pertsona biltzen direla (jainkozkoa eta gizatiarra), baina ez daudela elkarren arteko lehian adierazi zuena. (eu)
- El monotelismo fue una doctrina religiosa del siglo VII que admitía en Cristo dos naturalezas, la humana y la divina, y una única voluntad. El monotelismo trataba de ser una solución de compromiso entre el cristianismo trinitario y el monofisismo. Predicado por el patriarca Sergio de Constantinopla, fue condenado en el tercer concilio de esa ciudad, celebrado entre los años 680 y 681, en el que se estableció la doctrina católica de las dos voluntades. (es)
- Le monothélisme est un courant de pensée du christianisme, développé au VIIe siècle dans le but de réunifier l'Église chalcédonienne et les Églises des trois conciles, et condamné comme hérésie au troisième concile de Constantinople en 681. (fr)
- Monothelitism, or monotheletism (from Greek: μονοθελητισμός, romanized: monothelētismós, lit. 'doctrine of one will'), is a theological doctrine in Christianity, that holds Christ as having only one will. The doctrine is thus contrary to dyothelitism, a Christological doctrine that holds Christ as having two wills (divine and human). Historically, monothelitism was closely related to monoenergism, a theological doctrine that holds Jesus Christ as having only one energy. Both doctrines were at the center of Christological disputes during the 7th century. Theological notions related to the oneness of Christ's will emerged as a result of some earlier Christological controversies, that were related to monophysitism as formulated by Eutyches (d. 456), and miaphysitism as formulated by non-Chalcedonian followers of Cyril of Alexandria (d. 444). Since the notion of Christ's one nature implied the oneness of his will, ecclesiastical and political elites of the Eastern Roman Empire tried (during the 7th century) to promote monothelitism as a unifying doctrine, that would reconcile divided Christian factions. In spite of strong imperial support, those attempts failed, and monothelitism was consequently rejected and denounced as heresy in 680–681, at the Council of Constantinople, the sixth ecumenical council. (en)
- Monotelistisme (bahasa Inggris: Monothelitism atau Monotheletism) berasal dari bahasa Yunani, monotheletai, terbentuk dari dua kata mono artinya satu dan thelin artinya kehendak, sehingga bisa diartikan satu kehendak. Ajaran ini berusaha mempertahankan bahwa Yesus Kristus hanya memiliki satu kehendak saja, yaitu "Kehendak Ilahi". Munculnya istilah ini bermaksud menyatukan Golongan Monofisit dengan gereja untuk menghadapi serangan dari Persia. Monotelitisme dipelopori oleh hasil pembicaraan para pemimpin Monofisit dengan Kaisar Bizantin, Heraclius, yang diterima oleh Sergius, Uskup Agung dari Yerusalem. Lalu Sergius menerbitkan tulisan "Ecthesis" (Uraian Tentang Iman) pada tahun 638. Tulisan ini melarang perdebatan mengenai satu atau dua daya, tetapi tulisan ini menegaskan "satu-satunya kehendak dari Tuhan kita Yesus Kristus". Namun, hal ini ditentang oleh para paus pengganti Honorius, yaitu Severinus, Yohanes IV, dan Theodorus I yang sangat mengutuk "Monotelitisme". Perdebatan mengenai monotelitisme ini terus berlanjut hingga tahun 680 melalui Konsili Konstantinopel III. Konsili ini menolak rumusan monotelitisme dan para pengikutnya serta mengakui bahwa Kristus memiliki dua kehendak. (in)
- Il monotelismo (noto anche come monoteletismo o eresia di Sergio) è la dottrina consistente nell'affermazione che in Cristo esiste un'unica volontà o un'unica operatività o energia (monoenergismo). Tale dottrina fu dichiarata eretica dalla Chiesa cattolica. Se Cristo avesse avuto una libera volontà umana, distinta da quella divina, egli avrebbe potuto anche ribellarsi a quest'ultima e dunque anche peccare, evenienza esclusa dall'abituale fede e anche dai concili di Efeso e di Costantinopoli II, i quali stabilirono che Cristo non peccò mai ed era immune da passioni e inclinazioni cattive e pertanto in Cristo non vi furono mai contrasti di volontà. Sembrerebbe dunque che in Cristo vi fosse sempre stata un'unica volontà effettiva. Che tutti gli atti, umani e divini, si attribuiscano all'unica persona di Cristo, dovrebbe voler dire che unico è il principio di tali atti, unica è l'energia operante. D'altra parte, la mancanza di peccato in Cristo poteva essere conseguenza di una mancanza di volontà umana e della presenza in lui di una sola volontà divina. L'obiezione dei cristiani ortodossi è che la negazione di una volontà umana avrebbe dato a Cristo un'umanità imperfetta oltre a togliere valore alla sua passione redentrice. (it)
- 単意論（たんいろん、ギリシア語: Μονοθελητισμός, 英語: Monothelitism）もしくは単意説（たんいせつ）とは、キリストの人格にはただ1つの意志があるのみとする説。 (ja)
- 단의론(単意論, 그리스어:Μονοθελητισμός, 영어:Monothelitism) 혹은 단의설(単意説)은 그리스도의 인격에는 단 하나의 의지가 있을 뿐이는 주장이다. 기독론에서 단의론은 그리스도한테 신성과 인성 각각의 의지가 있다는 이의론(Dyothelitism)과 대조된다. 콘스탄티노플 제3차 공의회에서 가톨릭 교회는 그리스도에게 두 가지 의지와 두 가지 본성이 있다고 공적으로 선언했다. 그리스도의 인성의 의지는 신성의 의지에 순종하였다는 것이다. (ko)
- Het monotheletisme (ook mono-energisme) (van de Griekse betekenis "één wil") is binnen de theologie een christologische doctrine over hoe het goddelijke en het menselijke zich in de persoon van Jezus Christus verhouden. (nl)
- Monoteletyzm (od stgr. μόνος monos "jedyny" i θέλω thelo "chcę, mam wolę") – pogląd w teologii chrześcijańskiej z VII w., według którego Chrystus, zarówno w swojej naturze boskiej, jak i ludzkiej, kierował się jedną wolą. (pl)
- Monoteletism (monotheletism) (av grekiska monos "ensam" och thelesis "vilja"), kristologisk lära som förfäktar att det hos Kristus endast finns en vilja, den gudomliga. På inrådan av patriarken Sergius av Konstantinopel banade kejsar Herakleios år 633 väg för en union med en del monofysiter. Monoteleterna, som förekom under 600-talet, accepterade tvånatursläran, dyofysitismen, men antog blott en enda vilja hos Kristus, den gudomlige Logos vilja. Man ville på detta sätt göra rättvisa åt den psykologiska enhetlighet, som präglar Bibelns Kristus-bild. Man menade att viljan hör samman med personen och utgör en del av dess väsen. Under trycket från Dyoteleterna som ansåg, att man på detta sätt hamnade nära en doketisk uppfattning, och under påtryckning genom ett brev från påven Agatho, kom monoteletismen att officiellt förkastas vid tredje konciliet i Konstantinopel (680-681). (sv)
- Монофели́тство (греч. μονοθελητισμός, от греч. μόνος — один, единственный + θέλημα — воля) — христологическая доктрина, признающая одну волю Богочеловека Иисуса Христа. Согласно монофелитству, во Христе две природы, но одна воля ― божественная. Монофелиты приписывали волю не природе, а лицу Иисуса Христа. От монофелитов следует отличать представителей умеренного монофизитства, представленных Древневосточными православными церквями, которые исповедуют одну волю Иисуса Христа, приписывая её единой природе Иисуса Христа, состоящей из божественной и человеческой природ. Учение о единоволии Иисуса Христа монофелиты обосновывали тем, что если у Христа две воли, то они должны быть противоположно направлены, что приводит к разделению Иисуса Христа. В то же время православные христиане утверждают, что воля есть атрибут природы, а не лица, и человеческая воля Иисуса Христа свободно подчиняется воле божественной, но не уничтожается ею. Доктрина монофелитства была сформулирована в VII веке патриархом Константинопольским Сергием с подачи римского папы Гонория, вследствие поиска византийским императором Ираклием в Византии церковного единства между диофизитами (халкидонитами и несторианами), исповедующих два естества Иисуса Христа (божественное и человеческое) и нехалкидонитами (монофизитами), исповедующих одну природу Иисуса Христа. На основании формулы одна богомужная действенность императору Ираклию с помощью Александрийского патриарха Кира удалось устроить унию между значительной частью египетских монофизитов с диофизитами. С принятием диофелитского учения о двух волях Иисуса Христа на VI Вселенском соборе монофелитство было объявлено ересью. (ru)
- O monotelismo foi uma heresia surgida no cristianismo. Opôs-se ao nestorianismo (que afirmava haver em Jesus Cristo duas pessoas, uma pessoa divina e uma pessoa humana, e que foi condenado pelo Primeiro Concílio de Éfeso, em 431). Eutiques, arquimandrita de um mosteiro de Constantinopla, defendeu que, havendo uma só pessoa em Jesus Cristo, também devia haver uma só natureza, admitindo que a humana fora absorvida pela divina. Essa heresia foi conhecida como monofisismo. A discussão foi turbulenta e a questão só foi definitivamente resolvida no Concílio de Calcedónia, em 451, que definiu haver em Jesus Cristo duas naturezas, a divina e a humana, subsistindo na única pessoa divina do Verbo encarnado. Esta definição não convenceu diversas comunidades, que continuaram a aderir ao monofisismo, algumas até hoje. Tempos depois, o patriarca Sérgio I de Constantinopla, com a intenção de congraçar os monofisistas, proclamou que em Jesus Cristo, embora havendo duas naturezas, só havia uma vontade, pela identificação perfeita da vontade humana com a vontade divina, o que ficou conhecido na história das heresias por monotelismo. A questão ficou esclarecida no Terceiro Concílio de Constantinopla, em 681. (pt)
- Монофеліти або монотеліти (від грец. μόνος — одна та грец. θέλημα — воля) — прихильники християнського релігійно-філософського вчення, що склалося у 7 ст. у Візантії як компромісна та об'єднувальна доктрина між халкідонськими та нехалкідонськими церквами. Вони вважали, що Христос мав дві природи: людську та божественну, але одну волю і одну «енергію». Є хибна думка, що, згідно з монофелітством, самостійність людської волі Христа зникала в результаті поглинання божественною волею. Але це не так, тому що монофеліти відносили волю до іпостасі, а не до природи, як це робили діофеліти. Суб'єктом воління був Сам Христос, а не Його дві природи, тому і була у Христі єдина Боголюдська воля. Вчення монофелітів виникло як спроба досягти єдності між церквами, що сповідували Халкідонську догматику, та Давньосхідними церквами, що сповідували монофізитську христологію, засуджену на Ефеському соборі. Монофелітство як єдина віра Кафолічної церкви, було офіційно схвалено в «Екфесисі» 638 року імператора Іраклія. Проти монофелітів виступав Максим Сповідник, який стверджував, що людська воля Христа належить Його природі, бо у Христа не може бути іпостасної волі, як у інших людей, але вона зберігала самостійне буття і лише в акті вільного вибору підкорялася божественній природній волі. Врешті-решт, монофеліти були засуджені як єретики папою Мартіном I на Латеранському синоді 649 року, а у 680-681 їх засудив і Третій Константинопольський (6-й Вселенський) собор. З розгромом монофелітів у Візантії утвердилося вчення про дві природи і дві волі Христа. Після цього Давньосхідні церкви, які вбачали в монофелітстві компроміс заради єдності всієї Церкви, теж відмовилися від нього як від майже єретичної діофізитської доктрини. (uk)
- 基督一志論（英語：Monothelitism 或 Monotheletism）是公元7世纪時的基督教教派，主張基督只有一意志。這一說法在公元629年正式出現於亞美尼亞和敍利亞。 公元七世紀初拜占庭皇帝希拉克略，因為波斯軍隊入侵，為了爭取基督一性派的支持，共同抵抗外侵，而採取和解態度。但是觸發了基督是一個意志或二個意志的辯論，皇帝授權君士坦丁堡大主教士求（），進行和解的工作。採用僞亞略巴古的丟尼修的「屬神人的精力」一詞，承認基督有神人二性，但其活動是「屬神人的精力」所主宰，士求是正統派的代表，他的解釋化解了正統派和基督一性派的對立。但在公元634年耶路撒冷牧首興起一股反對此說的勢力。羅馬教宗何挪流得到士求的報告，知道此事了解皇帝為使教會合一的努力，就駁斥索夫羅紐的立場。但教宗認為一個精力說缺乏聖經根據，順便提到基督有一個意志，所謂基督一志說開始出現。皇帝希拉克略在638年頒布了士求所著述的《續論》（Ekthesis）確定基督只有一個意志。但繼任的教宗若望四世於640年，下諭斥責基督一志說為異端，引起東方皇帝和西方教宗一段神學鬥爭。於680年舉行的第三次君士坦丁堡會議中，對基督一志論派加以譴責。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- المونوثيليتية أو المشيئة الواحدة (باليونانية: Μονοθελητισμός)، هي عقيدة مسيحية تعالج العلاقة بين الألوهية والبشرية في يسوع المسيح. وترى أن للمسيح طبيعتان منفصلتان ومشيئة واحدة، وهي خلاف العقيدة الديوثيلية التي تتبعها معظم الكنائس الكاثوليكية والأرثوذكسية الشرقية. نشأت هذه التعاليم في مناطق سوريا وأرمينيا في القرن الخامس ووصلت ذروتها في القرن السادس عندما تبناها عدة بابوات قبل أن يتم رفضها كهرطقة خلال مجمع القسطنطينية الثالث. (ar)
- El monotelisme va ser una doctrina religiosa del segle vii que admetia a Crist dues naturaleses, la humana i la divina, i una única voluntat. El monotelisme tractava de ser una solució de compromís entre l'ortodòxia cristiana i el monofisisme. Predicat pel patriarca Sergi I de Constantinoble, va ser condemnat el tercer concili d'aquesta ciutat, celebrat entre els anys 680 i 681, en el qual es va establir la doctrina actualment catòlica de les dues voluntats. (ca)
- Monotelitismo aŭ unuvolismo estas kristana doktrino, kiu asertas ke Kristo havas nur unu volon, malgraŭ liaj du (homa kaj dia) naturoj. La doktrino disvolviĝis dum la 7-a jarcento kaj celis la reunuiĝon de tiuj eklezioj, kiuj konsentis pri la tri unuaj koncilioj. (eo)
- Monotelismo (grezierazko μονοθελητισμός edo 'borondate bateko doktrina' hitzetik ekarria) VII. mendeko heresia izan zen, Kristorengan jainkozko eta gizonezko izaera eta borondatea onartzen dituen arren, jainkozko borondateak agintzen duela aldarrikatzen duena. Monotelismok hirukoiztar kristautasun eta monofisismoaren arteko konponketa izatea bilatzen zuen. bultzatua, hiri horretako III. kontzilioak gaitzetsi zuen, Jesukristorengan bi borondate eta bi pertsona biltzen direla (jainkozkoa eta gizatiarra), baina ez daudela elkarren arteko lehian adierazi zuena. (eu)
- El monotelismo fue una doctrina religiosa del siglo VII que admitía en Cristo dos naturalezas, la humana y la divina, y una única voluntad. El monotelismo trataba de ser una solución de compromiso entre el cristianismo trinitario y el monofisismo. Predicado por el patriarca Sergio de Constantinopla, fue condenado en el tercer concilio de esa ciudad, celebrado entre los años 680 y 681, en el que se estableció la doctrina católica de las dos voluntades. (es)
- Le monothélisme est un courant de pensée du christianisme, développé au VIIe siècle dans le but de réunifier l'Église chalcédonienne et les Églises des trois conciles, et condamné comme hérésie au troisième concile de Constantinople en 681. (fr)
- 単意論（たんいろん、ギリシア語: Μονοθελητισμός, 英語: Monothelitism）もしくは単意説（たんいせつ）とは、キリストの人格にはただ1つの意志があるのみとする説。 (ja)
- 단의론(単意論, 그리스어:Μονοθελητισμός, 영어:Monothelitism) 혹은 단의설(単意説)은 그리스도의 인격에는 단 하나의 의지가 있을 뿐이는 주장이다. 기독론에서 단의론은 그리스도한테 신성과 인성 각각의 의지가 있다는 이의론(Dyothelitism)과 대조된다. 콘스탄티노플 제3차 공의회에서 가톨릭 교회는 그리스도에게 두 가지 의지와 두 가지 본성이 있다고 공적으로 선언했다. 그리스도의 인성의 의지는 신성의 의지에 순종하였다는 것이다. (ko)
- Het monotheletisme (ook mono-energisme) (van de Griekse betekenis "één wil") is binnen de theologie een christologische doctrine over hoe het goddelijke en het menselijke zich in de persoon van Jezus Christus verhouden. (nl)
- Monoteletyzm (od stgr. μόνος monos "jedyny" i θέλω thelo "chcę, mam wolę") – pogląd w teologii chrześcijańskiej z VII w., według którego Chrystus, zarówno w swojej naturze boskiej, jak i ludzkiej, kierował się jedną wolą. (pl)
- 基督一志論（英語：Monothelitism 或 Monotheletism）是公元7世纪時的基督教教派，主張基督只有一意志。這一說法在公元629年正式出現於亞美尼亞和敍利亞。 公元七世紀初拜占庭皇帝希拉克略，因為波斯軍隊入侵，為了爭取基督一性派的支持，共同抵抗外侵，而採取和解態度。但是觸發了基督是一個意志或二個意志的辯論，皇帝授權君士坦丁堡大主教士求（），進行和解的工作。採用僞亞略巴古的丟尼修的「屬神人的精力」一詞，承認基督有神人二性，但其活動是「屬神人的精力」所主宰，士求是正統派的代表，他的解釋化解了正統派和基督一性派的對立。但在公元634年耶路撒冷牧首興起一股反對此說的勢力。羅馬教宗何挪流得到士求的報告，知道此事了解皇帝為使教會合一的努力，就駁斥索夫羅紐的立場。但教宗認為一個精力說缺乏聖經根據，順便提到基督有一個意志，所謂基督一志說開始出現。皇帝希拉克略在638年頒布了士求所著述的《續論》（Ekthesis）確定基督只有一個意志。但繼任的教宗若望四世於640年，下諭斥責基督一志說為異端，引起東方皇帝和西方教宗一段神學鬥爭。於680年舉行的第三次君士坦丁堡會議中，對基督一志論派加以譴責。 (zh)
- Monotheletismus je křesťanská hereze uznávající dvojí přirozenost Ježíše Krista, ale pouze jedinou božskou vůli (theléma) v jeho osobě. Toto učení začali prosazovat v první polovině 7. století císař Herakleios a konstantinopolský patriarcha s cílem přivést monofyzity z východních provincií byzantské říše mezi ortodoxní věřící. Pro monotheletismus se jim sice podařilo získat východní biskupy, ale proti němu ostře vystoupil významný teolog Maximos Homologetes (Maxim Vyznavač). Ochranu nalezl u papeže Martina I., který nové dogma na lateránské synodě v roce 649 zavrhl a za jediné pravověrné vyhlásil učení o dvojí vůli a dvojí energii v Kristu. Císař Konstans II. nechal poté papeže přivést do Konstantinopole, sesadil ho a poslal do vyhnanství na . Stejný osud potkal Maxima Homologeta. (cs)
- Ο Μονοθελητισμός ήταν αίρεση , η οποία αναπτύχθηκε τον 7ο αιώνα και πρέσβευε ότι ο Χριστός είχε δύο φύσεις αλλά μία θέληση.Εισηγητής του υπήρξε ο πατριάρχης Σέργιος, υποστηρικτής ο αυτοκράτωρ Ηράκλειος και εκφραστής ο, διαδεχθείς στον πατριαρχικό θρόνο τον Σέργιο , Πύρρος.Σέργιος και Πύρρος συντάσουν την "Εκθεση", μονοθελητικού περιεχομένου, προκειμένου να επιτευχθεί η ένωση των μονοφυσιτικών εκκλησιών της ανατολής με την αυτοκρατορία, που δημοσιεύθηκε το 638 με την υπογραφή του Ηρακλείου και επικύρωθηκε από ενδημούσα στην Κωνσταντινούπολη Πατριαρχική Σύνοδο, που συνεκάλεσε ο Πύρρος, για να υποστηρίξει τις μονοθελητικές απόψεις.Όμως η λύση αυτή αντί να αποκαθιστά μια ισορροπία, όπως επεδιώκετο, έφερε τον χριστιανικό κόσμο της αυτοκρατορίας ένα βήμα πιο κοντά στον μονοφυσιτισμό. Κι αυτό για (el)
- Der Monotheletismus (von griechisch μόνος mónos „einzig“, „allein“ und θέλω thélo „wollen“) ist eine christologische Lehre, der zufolge Christus zwei Naturen – eine göttliche und eine menschliche –, aber nur einen Willen (Ziel, Zielausrichtung) besitzt. Christus habe zwar eine eigene menschliche Natur, sein Wille sei jedoch von Gott vollständig diktiert. Im Byzantinischen Reich erfuhr der Monotheletismus unter Kaiser Philippikos Bardanes (711–713) eine kurze Wiederbelebung, was eine der Ursachen für den baldigen Sturz dieses Kaisers war. (de)
- Monothelitism, or monotheletism (from Greek: μονοθελητισμός, romanized: monothelētismós, lit. 'doctrine of one will'), is a theological doctrine in Christianity, that holds Christ as having only one will. The doctrine is thus contrary to dyothelitism, a Christological doctrine that holds Christ as having two wills (divine and human). Historically, monothelitism was closely related to monoenergism, a theological doctrine that holds Jesus Christ as having only one energy. Both doctrines were at the center of Christological disputes during the 7th century. (en)
- Monotelistisme (bahasa Inggris: Monothelitism atau Monotheletism) berasal dari bahasa Yunani, monotheletai, terbentuk dari dua kata mono artinya satu dan thelin artinya kehendak, sehingga bisa diartikan satu kehendak. Ajaran ini berusaha mempertahankan bahwa Yesus Kristus hanya memiliki satu kehendak saja, yaitu "Kehendak Ilahi". Munculnya istilah ini bermaksud menyatukan Golongan Monofisit dengan gereja untuk menghadapi serangan dari Persia. Monotelitisme dipelopori oleh hasil pembicaraan para pemimpin Monofisit dengan Kaisar Bizantin, Heraclius, yang diterima oleh Sergius, Uskup Agung dari Yerusalem. Lalu Sergius menerbitkan tulisan "Ecthesis" (Uraian Tentang Iman) pada tahun 638. Tulisan ini melarang perdebatan mengenai satu atau dua daya, tetapi tulisan ini menegaskan "satu-satunya keh (in)
- Il monotelismo (noto anche come monoteletismo o eresia di Sergio) è la dottrina consistente nell'affermazione che in Cristo esiste un'unica volontà o un'unica operatività o energia (monoenergismo). Tale dottrina fu dichiarata eretica dalla Chiesa cattolica. L'obiezione dei cristiani ortodossi è che la negazione di una volontà umana avrebbe dato a Cristo un'umanità imperfetta oltre a togliere valore alla sua passione redentrice. (it)
- O monotelismo foi uma heresia surgida no cristianismo. Opôs-se ao nestorianismo (que afirmava haver em Jesus Cristo duas pessoas, uma pessoa divina e uma pessoa humana, e que foi condenado pelo Primeiro Concílio de Éfeso, em 431). (pt)
- Монофели́тство (греч. μονοθελητισμός, от греч. μόνος — один, единственный + θέλημα — воля) — христологическая доктрина, признающая одну волю Богочеловека Иисуса Христа. Согласно монофелитству, во Христе две природы, но одна воля ― божественная. Монофелиты приписывали волю не природе, а лицу Иисуса Христа. От монофелитов следует отличать представителей умеренного монофизитства, представленных Древневосточными православными церквями, которые исповедуют одну волю Иисуса Христа, приписывая её единой природе Иисуса Христа, состоящей из божественной и человеческой природ. (ru)
- Monoteletism (monotheletism) (av grekiska monos "ensam" och thelesis "vilja"), kristologisk lära som förfäktar att det hos Kristus endast finns en vilja, den gudomliga. På inrådan av patriarken Sergius av Konstantinopel banade kejsar Herakleios år 633 väg för en union med en del monofysiter. Monoteleterna, som förekom under 600-talet, accepterade tvånatursläran, dyofysitismen, men antog blott en enda vilja hos Kristus, den gudomlige Logos vilja. Man ville på detta sätt göra rättvisa åt den psykologiska enhetlighet, som präglar Bibelns Kristus-bild. Man menade att viljan hör samman med personen och utgör en del av dess väsen. Under trycket från Dyoteleterna som ansåg, att man på detta sätt hamnade nära en doketisk uppfattning, och under påtryckning genom ett brev från påven Agatho, kom mono (sv)
- Монофеліти або монотеліти (від грец. μόνος — одна та грец. θέλημα — воля) — прихильники християнського релігійно-філософського вчення, що склалося у 7 ст. у Візантії як компромісна та об'єднувальна доктрина між халкідонськими та нехалкідонськими церквами. Вони вважали, що Христос мав дві природи: людську та божественну, але одну волю і одну «енергію». Є хибна думка, що, згідно з монофелітством, самостійність людської волі Христа зникала в результаті поглинання божественною волею. Але це не так, тому що монофеліти відносили волю до іпостасі, а не до природи, як це робили діофеліти. Суб'єктом воління був Сам Христос, а не Його дві природи, тому і була у Христі єдина Боголюдська воля. Вчення монофелітів виникло як спроба досягти єдності між церквами, що сповідували Халкідонську догматику, та (uk)
|
