| dbo:abstract
|
- Un canó és una arma d'artilleria, generalment en forma de tub allargat, que permet de disparar un projectil a distància. També pot fer referència al component de qualsevol arma de foc pel qual circula la bala. Habitualment utilitzen una càrrega de pólvora per impulsar el projectil, que en les armes d'artilleria s'anomena obús. En relació a l'arma d'artilleria hi ha una gran varietat de canons i es poden classificar en funció del seu calibre, munició, mobilitat, cadència de foc, etc. (ca)
- Kanón (z italského canna (roura) ) je dělo určené k přímé palbě. Používá se k ničení odolných pohyblivých cílů. Kanón se vyznačuje dlouhou hlavní (27 až 80 násobek její ráže, výjimečně i více) a tím pádem vysokou počáteční rychlostí střely (700 – 1500 m/s). Také tlaky uvnitř hlavně jsou vysoké, a proto jsou kanóny při stejné ráži masivnější než houfnice. Historické kanóny měly hladký vývrt hlavně a nabíjely se jejím ústím. Současné kanóny jsou vybaveny závěrovým mechanismem, který umožňuje hlaveň zezadu otevřít, vložit nový náboj a zase hlaveň bezpečně uzavřít. Vývrty současných kanónů jsou opatřeny drážkami stočenými do závitu (drážkovaný vývrt hlavně), které mají za úkol střelu roztočit kolem její osy a tím jí zajistit stabilitu při dalším letu. Výjimku představují moderní tankové kanóny, které jsou opatřeny hladkým vývrtem a používají střely stabilizované křidélky v jejich zadní části. (cs)
- المِدْفع والجمع مَدَافِع هو اسم يطلق على أي قطعة مدفعية يستخدم فيها البارود أو أي مادة متفجرة أخرى لدفع القذائف. وتختلف المدافع في عيارها ومداها وسهولة حركتها ومعدل الإطلاق النيراني وزاوية الإطلاق وقوة النيران. استخدم العسكريون المدافع في ميادين الحرب بصورة أو بأخرى سواء في البحر أو البر أو الجو. وهو أساسا عبارة عن أنبوب معدني يقذف كتلة متفجرة تدعى قذيفة. ويختلف استعمالها وتأثيرها بنوع المدفع والبيئة التي أستخدمت فيها والأهداف التي يتوقع تدميرها أو تحقيقها. وللمدفع استخدامات عديدة في الحرب واستخدامات محدودة في السلم منها التحكم في الانهيارات الثلجية. (ar)
- Kanone ist ursprünglich die Bezeichnung für ein Geschütz, das sowohl bei der Artillerie (Erdartillerie, Schiffsartillerie, Flakartillerie) als auch zur Flugzeug- (Bordkanone auch Maschinenkanone) und Panzerbewaffnung (Kampfwagenkanone oder Panzerkanone) verwendet wird. Die Rohrlänge beträgt mindestens das Zwanzigfache des Kalibers (Kaliberlänge L). Im Militärwesen des ehemaligen Warschauer Pakts war die Kanone der Erdartillerie als Flachfeuergeschütz mit einer Rohrerhöhung bis +40° und einer Rohrlänge von über 30 bis 70 Kalibern definiert. Heute gilt die Kanone als Flachfeuergeschütz, das im Unterschied zum Steilfeuergeschütz (Haubitze, Mörser, Raketenwerfer oder Granatwerfer) vornehmlich im direkten Feuerkampf (auch direktes Richten) verwendet wird. Weitere von der Kanone abgeleitete Waffensysteme sind beispielsweise Feldkanone, Flugabwehrkanone, Jagdkanone, Kanonenhaubitze, Panzerabwehrkanone, Panzerjägerkanone, Schiffskanone und Sturmgeschütz (Sturmkanone). Umgangssprachlich wird zwischen den Begriffen Geschütz und Kanone oft kein Unterschied gemacht, obwohl Geschütz ein Oberbegriff ist, der sowohl die Kanonen als auch die Mörser und Haubitzen umfasst. (de)
- Το κανόνι είναι βαρύ οπλικό σύστημα του πυροβολικού το οποίο χρησιμοποιεί πυρίτιδα ή άλλη εκρηκτική ύλη ώστε να εκτοξεύσει ένα βλήμα. Τα κανόνια ποικίλλουν σε διαμέτρημα, εύρος, κινητικότητα, ταχυβολία, γωνία και δύναμη πυρός. Διαφορετικές μορφές κανονιού συνδυάζουν και την ισορροπία σε αυτά τα χαρακτηριστικά σε διαφορετικό βαθμό, ανάλογα με την προοριζόμενη χρήση τους στο πεδίο της μάχης. Το κανόνι εφευρέθηκε επί στην Κίνα και είναι μία από τις πρώτες μορφές πυροβόλων όπλων και με την πάροδο του χρόνου αντικατέστησε τις πολιορκητικές μηχανές-μεταξύ άλλων παρωχημένων όπλων- στο πεδίο της μάχης. Στη Μέση Ανατολή, η πρώτη χρήση κανονιών χειρός θεωρείται ότι έλαβε χώρα περίπου το 1260 στη μάχη του Αΐν Τζαλούτ ανάμεσα σε Μαμελούκους και Μογγόλους. Το πρώτο κανόνι στην Ευρώπη πιθανότατα χρησιμοποιήθηκε στην Ιβηρική χερσόνησο ανάμεσα στον 11ο και το 12ο αιώνα. Στην Αφρική, το κανόνι πρωτοχρησιμοποιήθηκε από τον Σομαλό ιμάμη Αχμάντ ιμν Ιμπριχίμ αλ-Γκαζί στην κατάκτηση της στέπας του Ογκαντέν το 1529. Η χρήση του κανονιού εξαπλώθηκε κατά τον Μεσαίωνα και έγινε πιο αποτελεσματικό τόσο για χρήση σε πολιορκίες, όσο και εναντίον του πεζικού. Μετά τον Μεσαίωνα, τα περισσότερα μεγάλα κανόνια εγκαταλείφθηκαν και τη θέση τους πήραν πιο ελαφριά όπλα. Επιπλέον, αναπτύχθηκαν νέες τεχνολογίες και τακτικές με αποτέλεσμα οι περισσότερες άμυνες να καταστούν ξεπερασμένες. Αυτό οδήγησε στην κατασκευή αστεροειδών οχυρών, ειδικά σχεδιασμένα για να αντέχουν το βομβαρδισμό, αλλά και αυτά έγιναν παρωχημένα όταν άρχισαν να χρησιμοποιούνται εκρηκτικά και διατρητικά βλήματα. Το κανόνι επίσης μεταμόρφωσε και τις ναυτικές μάχες, καθώς οι ευρωπαϊκοί στόλοι εκμεταλλεύτηκαν τη δύναμη πυρός τους. Η ακρίβεια και η καταστροφική δύναμη των κανονιών αυξήθηκε, με αποτέλεσμα τα στρατεύματα να χρειαστεί να αλλάξουν τακτική και τα πλοία να θωρακιστούν. Στον Α΄ Παγκόσμιο Πόλεμο, η πλειονότητα των θανάτων στη μάχη προήλθε από το βαρύ πυροβολικό και χρησιμοποιήθηκε ευρέως και στο Β΄ Παγκόσμιο Πόλεμο. Τα σύγχρονα κανόνια είναι παρόμοια με αυτά του Β΄ Παγκοσμίου Πολέμου, αν και η σημασία των όπλων μεγάλου διαμετρήματος έχει μειωθεί μετά την ανάπτυξη των πυραύλων. (el)
- Kanono, aŭ pafilego, estas la kolektiva nomo por pafilo kiu pafas pafaĵon en preskaŭ rekta trajektorio al la celo, sed ne estas portebla pafilo, nek pistolo, nek karabeno. Pafilaro de ĉi tiu tipo ankaŭ nomiĝas artilerio kun horizontala trajektorio (kontraŭe al arkpafkanono, kiu povas pafi pafaĵojn trans obstakloj). (eo)
- A cannon is a large-caliber gun classified as a type of artillery, which usually launches a projectile using explosive chemical propellant. Gunpowder ("black powder") was the primary propellant before the invention of smokeless powder during the late 19th century. Cannons vary in gauge, effective range, mobility, rate of fire, angle of fire and firepower; different forms of cannon combine and balance these attributes in varying degrees, depending on their intended use on the battlefield. A cannon is a type of heavy artillery weapon. The word cannon is derived from several languages, in which the original definition can usually be translated as tube, cane, or reed. In the modern era, the term cannon has fallen into decline, replaced by guns or artillery, if not a more specific term such as howitzer or mortar, except for high-caliber automatic weapons firing bigger rounds than machine guns, called autocannons. The earliest known depiction of cannons appeared in Song dynasty China as early as the 12th century; however, solid archaeological and documentary evidence of cannons do not appear until the 13th century. In 1288 Yuan dynasty troops are recorded to have used hand cannon in combat, and the earliest extant cannon bearing a date of production comes from the same period. By the early 14th century, possible mentions of cannon had appeared in the Middle East and the depiction of one in Europe by 1326. Recorded usage of cannon began appearing almost immediately after. They subsequently spread to India, their usage on the subcontinent being first attested to in 1366. By the end of the 14th century, cannons were widespread throughout Eurasia. Cannons were used primarily as anti-infantry weapons until around 1374, when large cannons were recorded to have breached walls for the first time in Europe. Cannons featured prominently as siege weapons, and ever larger pieces appeared. In 1464 a 16,000 kg (35,000 lb) cannon known as the Great Turkish Bombard was created in the Ottoman Empire. Cannons as field artillery became more important after 1453, with the introduction of limber, which greatly improved cannon maneuverability and mobility. European cannons reached their longer, lighter, more accurate, and more efficient "classic form" around 1480. This classic European cannon design stayed relatively consistent in form with minor changes until the 1750s. (en)
- Cañón es la denominación de cualquier pieza de artillería, que utiliza pólvora, para disparar un proyectil. Los cañones varían en calibre, alcance, movilidad, cadencia de tiro, ángulo de disparo y potencia de fuego. Los distintos tipos de cañón, combinan y equilibran, esas características, dependiendo del uso que se le pretende dar en el campo de batalla. La palabra cañón deriva del aumentativo de caño por extensión del tubo por el que se dispara el proyectil. El cañón ordinario permite batir blancos situados dentro de la vista directa del artillero. El cañón se emplea generalmente en carros de combate y también como arma anticarro, debido a que tiene una trayectoria tensa o rasante. Para atacar blancos que no están dentro del alcance de la pieza y que se encuentran ocultos tras obstáculos naturales o defensas, se utiliza el obús o el mortero, los cuales tienen una trayectoria curva, o sea, cuando dispara un proyectil, este describe una curva parabólica. Actualmente, la mayor parte de las piezas artilleras, excepto las de calibres más pequeños, son mixtas cañón-obús, para poder actuar en ambas funciones. Siguen siendo cañones puros los modelos específicos, como los que portan los carros de combate, los antitanques o antiaéreos y los montados en barcos de guerra. Además de su uso generalizado en la guerra, los cañones también se utilizan para una serie de propósitos pacíficos como en el . (es)
- Kanoia edo sutunpa artilleriako atal bakarreko hodi bat da, historikoki arma gisa erabili izan dena. Erabiltzailearen begi bistan dagoen edozer behera botatzeko erabiltzen da. XIX. mende amaiera arte, kanoiek bolbora baliatzen zuten gisa. Tankeetan eta tankeen aurkako arma bezala ere erabiltzen da, bere justu-justu lur gaineko ibilbidea dela eta. Kanoiaren helduera tokitik at aurkitzen diren gauzak edo pertsonak behera botatzeko, berriz, obusa erabiltzen da. Obusaren ibilbidea, kanoiarenak duenaren ordez, kurboa da, bihurgune paraboliko bat eratuz bere ibilbidean zehar. Kanoi baten irteerako abiada, neurri bereko obus batena baino handiagoa da, kanoiak, distantzia laburretan baino ez baitu funtzionatzen. Horregatik erabiltzen da tankeen arma bezala edo jopuntu blindatuen aurka. Tropen aurka ere erabil daiteke. Obusak, aldiz, distantzia handiagoa lortzeko, bere propultsio kargak handitu behar ditu, eta tiraketa angelua aldatu. Kanoi izena hartzen dutenak, 20-30 milimetrotik gorako neurria duten armak dira. Hemendik aurrera, bezala deitzen zaie. 20 milimetrotik beherako neurria dutenei, berriz, deitzen zaie. Kanoi batzuk, boladetan tiro egiteko ahalbidea dute. Honegatik, metrailadore eta kanoiaren artean ze ezberdintasun dagoen eztabaidatzen da. Ezberdintasunik ohikoena, metrailadoreek metraila eta kanoiek munizio lehergarria. Orain, artilleriako atal gehienak, neurri txikienekoak izan ezik, mistoak dira, kanoi-obusak, bi funtzioetan funtzionatu ahal izateko. Kanoi soilak, gerraontzitan, tanketan, antitanketan eta antiairekoetan erabiltzen direnak dira. (eu)
- Un canon (du latin canna, « tube ») définit toute pièce d'artillerie utilisant de la poudre à canon ou d'autres carburants propulseurs pour lancer un projectile, qu'il soit explosif ou non. Les canons varient par leur calibre, leur portée, leur mobilité, leur vitesse de tir, leur angle de tir, et leur puissance de feu ; différents types de canons combinent et équilibrent ces attributs à plusieurs échelles, dépendant de leur utilité sur le champ de bataille. Le mot « canon » est dérivé de plusieurs langues, dont la définition originale peut être traduite par « tube », « canne » ou « roseau ». Dans l'ère moderne, le terme « canon » fait souvent référence à une pièce d'artillerie spécifique, différente du « mortier » ou de l’« obusier ». Créés en Chine pendant la dynastie Song, les canons furent une des premières formes d'artillerie utilisant la poudre à canon et remplacèrent par la suite les engins de siège (ainsi que d'autres types d'armements obsolescents) sur le champ de bataille. Au Moyen-Orient, la première utilisation d'un canon à main se situerait en 1260 pendant la bataille d'Ain Jalut entre le Sultanat mamelouk et l'Empire mongol. Le premier canon d'Europe fut utilisé dans la péninsule Ibérique, vers le milieu du XIIIe siècle. C'est pendant cette période, le Moyen Âge, que le canon devint habituel, ainsi que plus efficace dans les rôles d'anti-infanterie et d'armes de siège. Après le Moyen Âge, la plupart des canons larges furent abandonnés en faveur d'un nombre croissants d'engins plus petits et manœuvrables. En plus de cela, de nouvelles technologies et tactiques se sont développées, rendant obsolètes la plupart des défenses ; cela mena à la construction de bastions, construits de façon à soutenir des bombardements d'artillerie. Malgré tout, ceux-ci, ainsi que les tours Martello, se trouvèrent également dépassés quand les munitions explosives et perçantes rendirent vulnérables ces fortifications. Les canons transformèrent aussi les batailles navales pendant le début de la période moderne, avec les Européens profitant de leur puissance de feu. Avec le perfectionnement des canons, leur précision et leur puissance destructrice s'améliorèrent considérablement et devinrent plus mortels que jamais, autant pour l'infanterie qui devaient créer de nouvelles tactiques, que pour les navires qui devaient se renforcer. Durant la Première Guerre mondiale, la majorité des victimes furent causées par l'artillerie ; elle fut aussi grandement utilisée pendant la Seconde Guerre mondiale, même si l'utilité des armes à gros calibres a diminué avec le développement des missiles. Les canons sont largement connus comme l'ancêtre du pistolet et de l'artillerie, avant que les premières armes à feu ne soient inventées. (fr)
- Meriam atau kanon (atau "Lela" dalam Bahasa Melayu) adalah sejenis artileri, yang umumnya berukuran besar dan berbentuk tabung, yang menggunakan bubuk mesiu atau bahan pendorong lainnya untuk menembakkan proyektil. Meriam memiliki bermacam-macam ukuran kaliber, jangkauan, sudut tembak, dan daya tembak. Lebih dari satu jenis meriam umumnya digunakan dalam medan pertempuran. Meriam pertama kali digunakan di Tiongkok, sebagai artileri mesiu paling tua, yang menggantikan persenjataan seperti mesin kepung. Meriam genggam pertama kali muncul pada pertempuran Ain Jalut, antara Mesir dengan Mongol di Timur Tengah. Penggunaan pertama meriam di Eropa diperkirakan terjadi di Iberia, pada saat Reconquista antara Kristen dengan Islam pada abad ke-13. Di Inggris, meriam pertama kali digunakan dalam Perang Seratus Tahun, pada pertempuran Crecy tahun 1346. Pada Abad Pertengahan inilah meriam menjadi senjata standar perang, yang efektif terhadap infanteri dan bangunan. Setelah masa Abad Pertengahan, meriam-meriam berukuran besar mulai ditinggalkan, digantikan dengan meriam ringan yang lebih banyak dan mudah digerakkan. Selain itu, teknologi dan taktik-taktik baru juga dikembangkan, dan membuat benteng-benteng pertahanan menjadi tidak berguna. Akibatnya, dikembangkan juga teknologi benteng bintang, yang khusus dibuat untuk menahan serangan dari meriam. Teknologi meriam juga mengubah peperangan laut. Angkatan Laut Britania Raya pada masa itu termasuk pihak yang mulai menggunakan kekuatan meriam. Dengan kembangkannya , tingkat keakuratan meriam menjadi semakin tinggi, membuatnya semakin mematikan, khususnya terhadap infanteri. Pada Perang Dunia I, mayoritas kematian disebabkan oleh meriam. Meriam juga banyak digunakan pada Perang Dunia II. (in)
- カノン砲（カノンほう、加農砲）およびカノン（加農 英:cannon）は、大砲の一種。キャノン砲とも呼ばれる。現代の定義は同口径の榴弾砲に比べて砲口直径（口径）に対する砲身長（口径長）が長く、高初速・長射程であるが重量とサイズは大きく、やや低仰角の射撃を主用する（）。しかしながら、概ね冷戦後の現代は火砲の進化（榴弾砲の長砲身化）による砲種の統廃合（榴弾砲の統一）により、榴弾砲とカノン砲の区別は無くなっている（）。 (ja)
- ( 다른 뜻에 대해서는 캐넌 (동음이의) 문서를 참고하십시오.)( 이 문서는 대포의 한 종류에 관한 것입니다. 노래의 한 형식에 대해서는 카논 (음악) 문서를, 일본의 주식 회사에 대해서는 캐논 문서를 참고하십시오.)
캐넌(영어: cannon 캐넌[*], 프랑스어: canon 카농[*], 독일어: kanone 카노네[*])은 대포의 한 형태로, 보통 외관이 거대하며 길고, 발사하기 위해서는 화약이나 다른 폭발성 물질을 사용한다. 캐넌의 구경, 사거리, 기동력, 발사 속도, 발사각, 화력은 제각각이다. 캐넌의 각기 다른 형태와 이런 정도의 차이는 전투지에서의 사용 계획에 따라 조화되고 균형을 잡을 수 있다. "캐넌"이라는 말은 여러 말에서 유래되었는데, 원래의 뜻은 보통 “관”, “지팡이”, “리드” 등으로 해석될 수 있다. 현대에 "캐넌"이라는 말은 "모르타르"(Mortar, 박격포)나 "호이처"(Howitzer, 곡사포)처럼 특정 무기를 가리키는 경우 외에 광범위하게 대포를 가리키지는 않으며, 그런 표현은 보통 "건"(guns)이나 "아틸러리"(artillery)라는 말로 대신되고 있다. 캐넌의 시초는 중국 송나라에서 처음 사용된 화포이며, 최초의 화약 무기 중 하나였다. 이는 시간이 지남에 따라 구식 들을 대체하기 시작했다. 최초의 핸드 캐넌은 1260년에 중동에서 맘루크와 몽골군 사이에 있었던 아인 잘루트 전투 당시 등장한 이다. 은 13세기 국토 수복 운동 때 이베리아에서 사용된 것으로 보인다. 은 백년 전쟁 당시 1346년의 크레시 전투 때 처음 개발되었다. 중세 동안 캐넌은 표준 규격화되었고, 병사 공격과 공성 양쪽 모두 매우 효과가 있었다. 중세 이후에는 가볍고 기동성 있는 캐넌들의 편리함으로 인해 크고 육중한 캐넌들이 도태되었다. 덧붙이자면, 새로운 기술과 전술이 개발되고 대부분의 방어 수단들이 무력화됨에 따라 대포의 포격과 공성 전술을 견디는 데 특화된 새로운 축성법인 성형요새가 등장하게 된다. 캐넌은 해전의 모습도 새로이 변모시켰다. 특히 그 중에서도 영국 해군은 화력에 강점을 가지고 있었다. 강선이 보편화되면서 캐넌의 정확성 또한 크게 개선되었고, 치명적인 성능을 가지게 되었고, 이것은 특히 보병대에게 치명적이었다. 제1차 세계 대전 당시, 전사 원인의 태반이 캐넌에 의한 것이었다. 캐넌은 제2차 세계 대전에서도 광범위하게 사용되었다. 현대의 대포들은 미사일로 대체된 전함의 육중한 주포를 제외하면 대부분 2차대전 때 사용된 캐넌과 비슷하다. 특히 기관포(오토캐넌)는 2차대전 때의 것과 거의 동일하다. (ko)
- Een kanon is een stuk geschut dat een projectiel in een nagenoeg rechte baan op het doel afschiet. Geschut van dit type wordt ook wel vlakbaangeschut genoemd (in tegenstelling tot krombaangeschut of worpgeschut, dat projectielen over hindernissen heen kan schieten). (nl)
- Per cannone si intende una bocca da fuoco che spara a tiro diretto (nel primo arco della parabola), quindi deve avere una velocità alla bocca relativamente elevata. Questo comporta, morfologicamente, che la canna del cannone deve avere una lunghezza maggiore di quella di un obice. La classificazione delle armi di artiglieria in cannoni e obici risale a Jean-Baptiste Vaquette de Gribeauval, che definì come cannoni le armi che sparavano palle di cannone ed obici quelle che invece usavano granate. (it)
- En kanon (äldre benämning stycke eller bombard) är ett eldvapen av grov kaliber. Enligt modern terminologi skall en kanon vara av kaliber 20 millimeter eller grövre (på automatkanoner har gränsen gått vid 13.2 millimeter i Sverige), ha ett eldrör som är längre än ungefär 40 gånger kalibern och huvudsakligen skjuta direkt på målet. Artilleripjäser för indirekt eld är haubits, granatkastare och mörsare. Kanoner förekommer vanligtvis i truppslagen artilleri och luftvärn. (sv)
- O canhão é uma boca de fogo de artilharia também conhecida como peça de artilharia, destinada a disparar granadas em tiro tenso, de calibre superior a 20 mm e que pode ser montado sobre uma carreta ou outro reparo qualquer. Consiste basicamente num tubo fechado na extremidade na qual é colocado o projétil, com uma carga de projeção para impeli-lo a longa distância, com grande velocidade inicial. Sustentam alguns que foram os chineses os inventores do canhão; outros dão a primazia aos mouros, que o teriam utilizado na Península Ibérica, em 1305, no . Há documentos que comprovam a introdução de duas bocas de fogo na batalha de Metz, em 1324. (pt)
- Armata – działo o bliskim płaskiemu torze lotu pocisku, służące do ostrzeliwania celów będących na linii pola widzenia.
* Dawniej:
* termin na określenie artylerii; jej dowódca nosił tytuł „starszego nad armatą”;
* broń miotającą pociski za pomocą prochu. Wynaleziona przed 1280 rokiem w Chinach w postaci metalowej rury (lufy), wyrzucającej pociski w stronę wroga za pomocą prochu strzelniczego. W Europie znana od 1326 jako bombarda. Pierwszą pewną informacją o wykorzystaniu armat w polu jest wzmianka o ich użyciu przez Anglików 26 sierpnia 1346 r. w Bitwie pod Crécy. Z armat wyodrębniły się:
* broń ręczna (aktualnie nie zaliczana do armat):
* karabin – poprzednio: ręczna puszka, hakownica, muszkiet,
* pistolet – poprzednio: krócica – np. Vis,
* rewolwer;
* działa:
* haubica;
* współczesne armaty, np. armata wz. 02/26;
* granatniki np. granatnik wz. 36;
* moździerze. Najpotężniejszymi pod względem kalibru były działa okrętowe (np. japońskie pancerniki „Yamato” i „Musashi” miały działa kalibru 460 mm), kolejowe (np. niemiecka Dora miała kaliber 800 mm) i obrony wybrzeża (były to najczęściej działa kolejowe lub okrętowe zamontowane na wybrzeżu). Historycznie największy kaliber posiada nie działo „Car-puszka” z 1586 r., przechowywane do dziś na Kremlu moskiewskim (890 mm), lecz amerykańskie działo doświadczalne Little David (zwane w niektórych źródłach moździerzem) o kalibrze 914 mm. Obecnie działa kalibru ponad 240 mm są wielką rzadkością. W praktyce najczęściej stosuje się działa o kalibrze do 155 mm (na lądzie) oraz do 130 mm (na okrętach). Typowa armata współczesna składa się z następujących elementów:
* lufy,
* hamulca wylotowego,
* łoża (łoże górne i łoże dolne),
* mechanizmu podniesieniowego i kierunkowego,
* kołyski,
* zamka,
* tylca (tylko w małokalibrowych armatach automatycznych),
* oporopowrotnika. Niektóre armaty posiadają również przedmuchiwacz lufy (najczęściej eżektorowy, rzadziej na sprężone powietrze). (pl)
- 加农炮（英語：Cannon），為火炮的一種。目前來說，加農炮它較同口徑的榴彈炮相比，有著更長的炮管的特色，因此炮彈可以獲得更強的膛內壓力、更快的初速，讓炮彈可以射到更遠的距離。同時因為初速較快，所以加農炮的投射彈道衰減較慢，火砲射擊彈道較為平直，因此也可以作為直射炮使用。 在20世紀冷戰後，由於軍隊追求更遠的火炮射程，稱為榴彈炮的武器也開始具備長炮管，因此現在榴彈炮與加農炮已無明確分類，火砲趨於多功能化，不過戰車等直接射擊目標的武器，還是以偏向加農砲的設計為主。 (zh)
- Пу́шка (от существительного «пушка» — устаревшее название «бочка», «кадушка», то есть первые метательные устройства сильно напоминали это изделие; чеш. puška) — тип артиллерийского орудия, основным назначением которого является стрельба по настильной траектории, а также по воздушным и отдалённым целям. От других представителей ствольной артиллерии, таких как гаубица или мортира, пушка отличается бо́льшим удлинением ствола, начальной скоростью снаряда и дальнобойностью, но зато она имеет меньший максимальный угол возвышения.Условной границей между гаубичным и пушечным стволом считается его длина. При длине ствола меньшей 40 калибров орудие классифицируется как пушка-гаубица (гаубица-пушка); при большей — как пушка. Такая классификация принята для современных орудий, в эпоху гладкоствольной артиллерии (XVII—XIX вв.) она была другой: существовали пушки с длиной ствола менее 20 калибров. (ru)
- Гарма́та, заст. пу́шка, кано́на — тип артилерійської зброї, що відрізняється від інших типів ствольних артилерійських систем, таких як гаубиця або мортира, більшим подовженням ствола, вищою початковою швидкістю снаряда, але меншим максимальним кутом підвищення. Умовною межею між гаубичним і гарматним стволом вважається його довжина. За сучасною класифікацією, при довжині ствола менше 25 калібрів зброя класифікується як гаубиця, при більшій — як гармата. Класифікація гладкоствольної артилерії у XVII—XIX ст. була дещо інша: існували гармати з довжиною ствола 18—22 калібрів, гаубиці ж були ще коротшими (5—6 калібрів). Основним призначенням гармат, є вести вогонь за настильною траєкторією по об'єктах супротивника. Обстріл із гармат може вестися як із закритих позицій по неспостережуваних із вогневої позиції цілях (як-от артилерійські батареї ворога, колони його військ на марші і в місцях зосередження, населені пункти), так і прямим наведенням — по танках, кораблях, фортифікаційних спорудах противника. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Un canó és una arma d'artilleria, generalment en forma de tub allargat, que permet de disparar un projectil a distància. També pot fer referència al component de qualsevol arma de foc pel qual circula la bala. Habitualment utilitzen una càrrega de pólvora per impulsar el projectil, que en les armes d'artilleria s'anomena obús. En relació a l'arma d'artilleria hi ha una gran varietat de canons i es poden classificar en funció del seu calibre, munició, mobilitat, cadència de foc, etc. (ca)
- المِدْفع والجمع مَدَافِع هو اسم يطلق على أي قطعة مدفعية يستخدم فيها البارود أو أي مادة متفجرة أخرى لدفع القذائف. وتختلف المدافع في عيارها ومداها وسهولة حركتها ومعدل الإطلاق النيراني وزاوية الإطلاق وقوة النيران. استخدم العسكريون المدافع في ميادين الحرب بصورة أو بأخرى سواء في البحر أو البر أو الجو. وهو أساسا عبارة عن أنبوب معدني يقذف كتلة متفجرة تدعى قذيفة. ويختلف استعمالها وتأثيرها بنوع المدفع والبيئة التي أستخدمت فيها والأهداف التي يتوقع تدميرها أو تحقيقها. وللمدفع استخدامات عديدة في الحرب واستخدامات محدودة في السلم منها التحكم في الانهيارات الثلجية. (ar)
- Kanono, aŭ pafilego, estas la kolektiva nomo por pafilo kiu pafas pafaĵon en preskaŭ rekta trajektorio al la celo, sed ne estas portebla pafilo, nek pistolo, nek karabeno. Pafilaro de ĉi tiu tipo ankaŭ nomiĝas artilerio kun horizontala trajektorio (kontraŭe al arkpafkanono, kiu povas pafi pafaĵojn trans obstakloj). (eo)
- カノン砲（カノンほう、加農砲）およびカノン（加農 英:cannon）は、大砲の一種。キャノン砲とも呼ばれる。現代の定義は同口径の榴弾砲に比べて砲口直径（口径）に対する砲身長（口径長）が長く、高初速・長射程であるが重量とサイズは大きく、やや低仰角の射撃を主用する（）。しかしながら、概ね冷戦後の現代は火砲の進化（榴弾砲の長砲身化）による砲種の統廃合（榴弾砲の統一）により、榴弾砲とカノン砲の区別は無くなっている（）。 (ja)
- Een kanon is een stuk geschut dat een projectiel in een nagenoeg rechte baan op het doel afschiet. Geschut van dit type wordt ook wel vlakbaangeschut genoemd (in tegenstelling tot krombaangeschut of worpgeschut, dat projectielen over hindernissen heen kan schieten). (nl)
- Per cannone si intende una bocca da fuoco che spara a tiro diretto (nel primo arco della parabola), quindi deve avere una velocità alla bocca relativamente elevata. Questo comporta, morfologicamente, che la canna del cannone deve avere una lunghezza maggiore di quella di un obice. La classificazione delle armi di artiglieria in cannoni e obici risale a Jean-Baptiste Vaquette de Gribeauval, che definì come cannoni le armi che sparavano palle di cannone ed obici quelle che invece usavano granate. (it)
- En kanon (äldre benämning stycke eller bombard) är ett eldvapen av grov kaliber. Enligt modern terminologi skall en kanon vara av kaliber 20 millimeter eller grövre (på automatkanoner har gränsen gått vid 13.2 millimeter i Sverige), ha ett eldrör som är längre än ungefär 40 gånger kalibern och huvudsakligen skjuta direkt på målet. Artilleripjäser för indirekt eld är haubits, granatkastare och mörsare. Kanoner förekommer vanligtvis i truppslagen artilleri och luftvärn. (sv)
- O canhão é uma boca de fogo de artilharia também conhecida como peça de artilharia, destinada a disparar granadas em tiro tenso, de calibre superior a 20 mm e que pode ser montado sobre uma carreta ou outro reparo qualquer. Consiste basicamente num tubo fechado na extremidade na qual é colocado o projétil, com uma carga de projeção para impeli-lo a longa distância, com grande velocidade inicial. Sustentam alguns que foram os chineses os inventores do canhão; outros dão a primazia aos mouros, que o teriam utilizado na Península Ibérica, em 1305, no . Há documentos que comprovam a introdução de duas bocas de fogo na batalha de Metz, em 1324. (pt)
- 加农炮（英語：Cannon），為火炮的一種。目前來說，加農炮它較同口徑的榴彈炮相比，有著更長的炮管的特色，因此炮彈可以獲得更強的膛內壓力、更快的初速，讓炮彈可以射到更遠的距離。同時因為初速較快，所以加農炮的投射彈道衰減較慢，火砲射擊彈道較為平直，因此也可以作為直射炮使用。 在20世紀冷戰後，由於軍隊追求更遠的火炮射程，稱為榴彈炮的武器也開始具備長炮管，因此現在榴彈炮與加農炮已無明確分類，火砲趨於多功能化，不過戰車等直接射擊目標的武器，還是以偏向加農砲的設計為主。 (zh)
- Kanón (z italského canna (roura) ) je dělo určené k přímé palbě. Používá se k ničení odolných pohyblivých cílů. Kanón se vyznačuje dlouhou hlavní (27 až 80 násobek její ráže, výjimečně i více) a tím pádem vysokou počáteční rychlostí střely (700 – 1500 m/s). Také tlaky uvnitř hlavně jsou vysoké, a proto jsou kanóny při stejné ráži masivnější než houfnice. (cs)
- Το κανόνι είναι βαρύ οπλικό σύστημα του πυροβολικού το οποίο χρησιμοποιεί πυρίτιδα ή άλλη εκρηκτική ύλη ώστε να εκτοξεύσει ένα βλήμα. Τα κανόνια ποικίλλουν σε διαμέτρημα, εύρος, κινητικότητα, ταχυβολία, γωνία και δύναμη πυρός. Διαφορετικές μορφές κανονιού συνδυάζουν και την ισορροπία σε αυτά τα χαρακτηριστικά σε διαφορετικό βαθμό, ανάλογα με την προοριζόμενη χρήση τους στο πεδίο της μάχης. (el)
- A cannon is a large-caliber gun classified as a type of artillery, which usually launches a projectile using explosive chemical propellant. Gunpowder ("black powder") was the primary propellant before the invention of smokeless powder during the late 19th century. Cannons vary in gauge, effective range, mobility, rate of fire, angle of fire and firepower; different forms of cannon combine and balance these attributes in varying degrees, depending on their intended use on the battlefield. A cannon is a type of heavy artillery weapon. (en)
- Kanone ist ursprünglich die Bezeichnung für ein Geschütz, das sowohl bei der Artillerie (Erdartillerie, Schiffsartillerie, Flakartillerie) als auch zur Flugzeug- (Bordkanone auch Maschinenkanone) und Panzerbewaffnung (Kampfwagenkanone oder Panzerkanone) verwendet wird. Die Rohrlänge beträgt mindestens das Zwanzigfache des Kalibers (Kaliberlänge L). Im Militärwesen des ehemaligen Warschauer Pakts war die Kanone der Erdartillerie als Flachfeuergeschütz mit einer Rohrerhöhung bis +40° und einer Rohrlänge von über 30 bis 70 Kalibern definiert. (de)
- Kanoia edo sutunpa artilleriako atal bakarreko hodi bat da, historikoki arma gisa erabili izan dena. Erabiltzailearen begi bistan dagoen edozer behera botatzeko erabiltzen da. XIX. mende amaiera arte, kanoiek bolbora baliatzen zuten gisa. Tankeetan eta tankeen aurkako arma bezala ere erabiltzen da, bere justu-justu lur gaineko ibilbidea dela eta. Kanoiaren helduera tokitik at aurkitzen diren gauzak edo pertsonak behera botatzeko, berriz, obusa erabiltzen da. Obusaren ibilbidea, kanoiarenak duenaren ordez, kurboa da, bihurgune paraboliko bat eratuz bere ibilbidean zehar. Kanoi baten irteerako abiada, neurri bereko obus batena baino handiagoa da, kanoiak, distantzia laburretan baino ez baitu funtzionatzen. Horregatik erabiltzen da tankeen arma bezala edo jopuntu blindatuen aurka. Tropen au (eu)
- Cañón es la denominación de cualquier pieza de artillería, que utiliza pólvora, para disparar un proyectil. Los cañones varían en calibre, alcance, movilidad, cadencia de tiro, ángulo de disparo y potencia de fuego. Los distintos tipos de cañón, combinan y equilibran, esas características, dependiendo del uso que se le pretende dar en el campo de batalla. La palabra cañón deriva del aumentativo de caño por extensión del tubo por el que se dispara el proyectil. Además de su uso generalizado en la guerra, los cañones también se utilizan para una serie de propósitos pacíficos como en el . (es)
- Meriam atau kanon (atau "Lela" dalam Bahasa Melayu) adalah sejenis artileri, yang umumnya berukuran besar dan berbentuk tabung, yang menggunakan bubuk mesiu atau bahan pendorong lainnya untuk menembakkan proyektil. Meriam memiliki bermacam-macam ukuran kaliber, jangkauan, sudut tembak, dan daya tembak. Lebih dari satu jenis meriam umumnya digunakan dalam medan pertempuran. (in)
- Un canon (du latin canna, « tube ») définit toute pièce d'artillerie utilisant de la poudre à canon ou d'autres carburants propulseurs pour lancer un projectile, qu'il soit explosif ou non. Les canons varient par leur calibre, leur portée, leur mobilité, leur vitesse de tir, leur angle de tir, et leur puissance de feu ; différents types de canons combinent et équilibrent ces attributs à plusieurs échelles, dépendant de leur utilité sur le champ de bataille. Le mot « canon » est dérivé de plusieurs langues, dont la définition originale peut être traduite par « tube », « canne » ou « roseau ». Dans l'ère moderne, le terme « canon » fait souvent référence à une pièce d'artillerie spécifique, différente du « mortier » ou de l’« obusier ». (fr)
- ( 다른 뜻에 대해서는 캐넌 (동음이의) 문서를 참고하십시오.)( 이 문서는 대포의 한 종류에 관한 것입니다. 노래의 한 형식에 대해서는 카논 (음악) 문서를, 일본의 주식 회사에 대해서는 캐논 문서를 참고하십시오.)
캐넌(영어: cannon 캐넌[*], 프랑스어: canon 카농[*], 독일어: kanone 카노네[*])은 대포의 한 형태로, 보통 외관이 거대하며 길고, 발사하기 위해서는 화약이나 다른 폭발성 물질을 사용한다. 캐넌의 구경, 사거리, 기동력, 발사 속도, 발사각, 화력은 제각각이다. 캐넌의 각기 다른 형태와 이런 정도의 차이는 전투지에서의 사용 계획에 따라 조화되고 균형을 잡을 수 있다. "캐넌"이라는 말은 여러 말에서 유래되었는데, 원래의 뜻은 보통 “관”, “지팡이”, “리드” 등으로 해석될 수 있다. 현대에 "캐넌"이라는 말은 "모르타르"(Mortar, 박격포)나 "호이처"(Howitzer, 곡사포)처럼 특정 무기를 가리키는 경우 외에 광범위하게 대포를 가리키지는 않으며, 그런 표현은 보통 "건"(guns)이나 "아틸러리"(artillery)라는 말로 대신되고 있다. (ko)
- Armata – działo o bliskim płaskiemu torze lotu pocisku, służące do ostrzeliwania celów będących na linii pola widzenia.
* Dawniej:
* termin na określenie artylerii; jej dowódca nosił tytuł „starszego nad armatą”;
* broń miotającą pociski za pomocą prochu. Wynaleziona przed 1280 rokiem w Chinach w postaci metalowej rury (lufy), wyrzucającej pociski w stronę wroga za pomocą prochu strzelniczego. W Europie znana od 1326 jako bombarda. Pierwszą pewną informacją o wykorzystaniu armat w polu jest wzmianka o ich użyciu przez Anglików 26 sierpnia 1346 r. w Bitwie pod Crécy. Z armat wyodrębniły się: (pl)
- Пу́шка (от существительного «пушка» — устаревшее название «бочка», «кадушка», то есть первые метательные устройства сильно напоминали это изделие; чеш. puška) — тип артиллерийского орудия, основным назначением которого является стрельба по настильной траектории, а также по воздушным и отдалённым целям. От других представителей ствольной артиллерии, таких как гаубица или мортира, пушка отличается бо́льшим удлинением ствола, начальной скоростью снаряда и дальнобойностью, но зато она имеет меньший максимальный угол возвышения.Условной границей между гаубичным и пушечным стволом считается его длина. При длине ствола меньшей 40 калибров орудие классифицируется как пушка-гаубица (гаубица-пушка); при большей — как пушка. Такая классификация принята для современных орудий, в эпоху гладкоствольной (ru)
- Гарма́та, заст. пу́шка, кано́на — тип артилерійської зброї, що відрізняється від інших типів ствольних артилерійських систем, таких як гаубиця або мортира, більшим подовженням ствола, вищою початковою швидкістю снаряда, але меншим максимальним кутом підвищення. Умовною межею між гаубичним і гарматним стволом вважається його довжина. За сучасною класифікацією, при довжині ствола менше 25 калібрів зброя класифікується як гаубиця, при більшій — як гармата. Класифікація гладкоствольної артилерії у XVII—XIX ст. була дещо інша: існували гармати з довжиною ствола 18—22 калібрів, гаубиці ж були ще коротшими (5—6 калібрів). (uk)
|
