| dbo:abstract
|
- العَزب (بالتركية: Azap) هو الاسم الذي أُطلق على مشاة عساكر الإيالات في الدولة العثمانية، وكانوا نوعا من الميليشيات الفلاحيّة، تتكون في الأصل من الشباب غير المتزوجين الذين خدموا كجنود مشاة غير نظاميين (المشاة الخفيفة) في الجيش العثماني المبكر. (ar)
- Azab eren uns contingents militars turcs reclutats entre nois solters, i que tenien prohibit casar-se abans de ser llicenciats. Van existir entre el segle xiii i el segle xix. Els primers coneguts van ser reclutats pels Aydin-oghlu al final del segle xiii o començament del XIV i feien servei a la mar i van seguir així entre els seljúcides de Rum i els petits emirats turcmans d'Anatòlia. Al segle xiv els otomans disposaven d'azabs com a guarnició de fortaleses (coneguts com a kale azablari). També s'anomenava azabs a uns arquers reclutats per cada campanya. Al segle xvi es feien servir a Egipte com a sapadors. Després a l'Imperi Otomà es va tornar a la tradició i foren utilitzats com a mariners i van desaparèixer al segle xix. (ca)
- Αζάπης ή ασσάπης (από τα αραβικά azab, «ανύπαντρος, εργένης») ήταν μια κοινή ονομασία για διάφορα είδη επικουρικών στρατευμάτων στην Οθωμανική Αυτοκρατορία, από τις απαρχές της ως την δημιουργία στρατού πάνω σε ευρωπαϊκά πρότυπα τον 19ο αιώνα. Συνήθως υπηρετούσαν ως φρουρές οχυρών ή ως ελαφρύ πεζικό, λάμβαναν δε τακτικό μισθό, αλλά σε αντίθεση με τους Γενίτσαρους δεν ήταν τακτικό στράτευμα, αλλά στρατολογούνταν για συγκεκριμένη εκστρατεία. (el)
- Azebs, azabs or azaps (Ottoman Turkish: عزب, from Arabic, literally unmarried, meaning bachelor), also known as Asappes or Asappi, were irregular soldiers, originally made up of unmarried youths. They were conscripted among reayas and served in various roles in the early Ottoman army. The word azeb either often indicates a light infantry soldier which was called yaya azeb or a marine soldier which was called bahriye (navy) and deniz (sea) azeb. The term was used in the sense of "pirate" or "buccaneer" in Byzantine, Latin, and Italian sources from 14th to 16th century. (en)
- Los azabs o azaps (turco otomano: عزب, turco moderno Azap, del término árabe, paralicenciado ) también sabido como Asappes o asappi, fueron una infantería ligera irregular del ejército otomano. Los azabs o licenciados, eran voluntarios que solo recibían paga durante las campañas y tenían libertad para dejar el ejército siempre que quisieran. Era reclutados inicialmente solo entre los turcos de Anatolia, pero para el siglo XVI tardío cualquier musulmán de una provincia otomana podía alistarse como azab. La función principal de los azabs eran luchar como arqueros a pie o, a veces, montados. Además de su labor militar, muchos también sirvieron como guardias. Debido a su origen voluntario, los azabs tenían una amplia gama de armamento. Este incluía armas enhastadas, como el tirpan y el harba así como el balta (alabarda). Además de estas usaron mazas, arcos, sables, ballestas y, tras la adopción de armas de fuego, pistolas. (es)
- L'Azab (en Turc ottoman : عزب ; en Turc : Azab, de l'arabe signifiant "célibataire" ) aussi appelé Asappe ou Asappi est une unité irrégulière d'infanterie légère de l'armée ottomane. Ils étaient surnommés les "célibataires", étant volontaires, ils étaient payés seulement durant les campagnes militaires du Sultan, et pouvaient quitter l'armée quand ils le désiraient.Les Azabs sont initialement des Turcs anatoliens, bien qu'à la fin du XVIe siècle, des musulmans de n'importe quelle province de l'Empire intégraient leur rangs.Leur rôle principal étaient de faire office d'archer à pied durant la bataille, bien qu'ils fussent en certaines occasions montés. En plus d'officiers dans l'armée, certains étaient également des gardes de hauts dignitaires. En tant que volontaire, l'Azab possédait une gamme d'armes très variées, au gré de chaque homme, arc, arbalète, sabre, masse, hallebarde, et, plus tardivement, armes à feu. (fr)
- Gli Azeb, Azab o Azap (in turco ottomano: عزب, dall'arabo, letteralmente "celibe", "scapolo"), noti anche come Asappi, erano soldati irregolari, originariamente costituiti da giovani non sposati. Erano coscritti tra i Rayah e servivano in vari ruoli nel primo esercito ottomano. La parola azeb o indica spesso un soldato di fanteria leggera che era chiamato yaya azeb o un fante di marina che era chiamato bahriye (marina) e deniz (mare) azeb. Il termine era usato nel senso di "pirata" o "bucaniere" nelle fonti bizantine, latine e italiane dal XIV al XVI secolo. (it)
- Azab, również azap (arab. - "wolnego stanu, nieżonaty") – w Turcji osmańskiej rodzaj piechoty na żołdzie sandżakbejów i bejlerbejów. Dowódca tej formacji w obrębie jednego ejaletu nosił tytuł agi azabów (azapów). (pl)
- Azaperna (även kallade Azab) tillhörde infanteriet i den osmanska armén och var en vapengren som under 200 år endast bestod av turkiska soldater. Under åren 1300-1500 utsattes de för extremt stenhård träning samt uppfostran ända från barndomen till vuxenåldern, vilket var 18 år. Under strid bar de vanligen tunga rustningar med sköld och en kraftig hillebard på vikt av ungefär 20 kg. Skölden bar oftast avbildningar på månskäran samt röd bakgrund, för att symbolisera krigarens turkiska blod. Detta turkiska kännetecken förändrades dock under början av 1500-talet, eftersom enorma mängder av krigare från mellanöstern utbildades till azaper under denna period. Dock utsattes dessa inte för lika hård träning. (sv)
- Азапы, азебы (осман. عزب:азеб — «холостяк») — род лёгкой пехоты в османской армии, иррегулярные вспомогательные войска авангарда. В сражении роль лучников-азапов состояла в сдерживании противника, пока основные силы османов не построятся в боевой порядок. Появились ещё до организации корпуса янычар; набирались, в основном, из анатолийских турок. С XVI века все мусульмане приграничных провинций империи могли быть зачислены в азапы; от 20-30 хозяйств призывался один человек. С этого времени азапы стали получать жалованье и использоваться в качестве гарнизонов крепостей (кале азеблер), для охраны мостов и совершения подкопов под крепостные стены. Делились на подразделения — орта; под началом командующего азапами — азеблер агасы — находились секретарь и другие низшие чины. В военных действиях участвовали под командованием бейлербея. Прекратили существование в XVII веке, официально упразднены султаном Махмудом II (1808—1839). Со времени Баязида Молниеносного (1389—1402) на флоте служили морские азапы (дениз азеблер). Эялет командующего флотом (капудан-паши) в случае войны должен был выставить 1893 морских азапа. Служившие на судоверфях азапы подразделялись на две группы — работники верфей и Адмиралтейства. Строения казарм азапов, находившихся близ адмиралтейской судоверфи Золотого Рога, по настоящее время называются Азапкапысы. (ru)
- Азапи, азеби (осман. عزب:азеб — «холостяк») — рід легкої піхоти в османській армії, нерегулярні допоміжні війська авангарду. Лучники-азапи повинні були стримувати противника, поки основні сили османів не стали в бойовий порядок. З'явилися ще до організації корпусу яничарів; набиралися, переважно, з анатолійських турків. З XVI століття всі мусульмани прикордонних провінцій імперії могли бути зараховані до азапів; від 20-30 господарств призивалась одна людина. З цього часу азапи стали отримувати платню та використовуватися як гарнізони фортець (калі азеблер) для охорони мостів і здійснення підкопів під фортечні мури. Ділилися на підрозділи — орта; під командувачем азапами — азеблер агаси — перебували секретар й інші нижчі чини. У військових діях брали участь під командуванням бейлербея. Припинили існування в XVII столітті, офіційно скасовані султаном Махмудом II (1808–1839). З часу Баязіда Блискавичного (1389–1402) на флоті служили морські азапи (деніз азеблер). Еялет командувача флотом (капудан-паші) у разі війни повинен був виставити 1893 морських азапів. Азапи, що служили на корабельнях, поділялися на дві групи — працівники верфей та адміралтейства. Командою азапів на галері командував реїс або гвардіан-баші. Будівлі казарм азапів, що перебували поблизу адміралтейської судноверфі Золотого Рогу, по теперішній час називаються Азапкаписи. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- العَزب (بالتركية: Azap) هو الاسم الذي أُطلق على مشاة عساكر الإيالات في الدولة العثمانية، وكانوا نوعا من الميليشيات الفلاحيّة، تتكون في الأصل من الشباب غير المتزوجين الذين خدموا كجنود مشاة غير نظاميين (المشاة الخفيفة) في الجيش العثماني المبكر. (ar)
- Azab eren uns contingents militars turcs reclutats entre nois solters, i que tenien prohibit casar-se abans de ser llicenciats. Van existir entre el segle xiii i el segle xix. Els primers coneguts van ser reclutats pels Aydin-oghlu al final del segle xiii o començament del XIV i feien servei a la mar i van seguir així entre els seljúcides de Rum i els petits emirats turcmans d'Anatòlia. Al segle xiv els otomans disposaven d'azabs com a guarnició de fortaleses (coneguts com a kale azablari). També s'anomenava azabs a uns arquers reclutats per cada campanya. Al segle xvi es feien servir a Egipte com a sapadors. Després a l'Imperi Otomà es va tornar a la tradició i foren utilitzats com a mariners i van desaparèixer al segle xix. (ca)
- Αζάπης ή ασσάπης (από τα αραβικά azab, «ανύπαντρος, εργένης») ήταν μια κοινή ονομασία για διάφορα είδη επικουρικών στρατευμάτων στην Οθωμανική Αυτοκρατορία, από τις απαρχές της ως την δημιουργία στρατού πάνω σε ευρωπαϊκά πρότυπα τον 19ο αιώνα. Συνήθως υπηρετούσαν ως φρουρές οχυρών ή ως ελαφρύ πεζικό, λάμβαναν δε τακτικό μισθό, αλλά σε αντίθεση με τους Γενίτσαρους δεν ήταν τακτικό στράτευμα, αλλά στρατολογούνταν για συγκεκριμένη εκστρατεία. (el)
- Azebs, azabs or azaps (Ottoman Turkish: عزب, from Arabic, literally unmarried, meaning bachelor), also known as Asappes or Asappi, were irregular soldiers, originally made up of unmarried youths. They were conscripted among reayas and served in various roles in the early Ottoman army. The word azeb either often indicates a light infantry soldier which was called yaya azeb or a marine soldier which was called bahriye (navy) and deniz (sea) azeb. The term was used in the sense of "pirate" or "buccaneer" in Byzantine, Latin, and Italian sources from 14th to 16th century. (en)
- Gli Azeb, Azab o Azap (in turco ottomano: عزب, dall'arabo, letteralmente "celibe", "scapolo"), noti anche come Asappi, erano soldati irregolari, originariamente costituiti da giovani non sposati. Erano coscritti tra i Rayah e servivano in vari ruoli nel primo esercito ottomano. La parola azeb o indica spesso un soldato di fanteria leggera che era chiamato yaya azeb o un fante di marina che era chiamato bahriye (marina) e deniz (mare) azeb. Il termine era usato nel senso di "pirata" o "bucaniere" nelle fonti bizantine, latine e italiane dal XIV al XVI secolo. (it)
- Azab, również azap (arab. - "wolnego stanu, nieżonaty") – w Turcji osmańskiej rodzaj piechoty na żołdzie sandżakbejów i bejlerbejów. Dowódca tej formacji w obrębie jednego ejaletu nosił tytuł agi azabów (azapów). (pl)
- Azaperna (även kallade Azab) tillhörde infanteriet i den osmanska armén och var en vapengren som under 200 år endast bestod av turkiska soldater. Under åren 1300-1500 utsattes de för extremt stenhård träning samt uppfostran ända från barndomen till vuxenåldern, vilket var 18 år. Under strid bar de vanligen tunga rustningar med sköld och en kraftig hillebard på vikt av ungefär 20 kg. Skölden bar oftast avbildningar på månskäran samt röd bakgrund, för att symbolisera krigarens turkiska blod. Detta turkiska kännetecken förändrades dock under början av 1500-talet, eftersom enorma mängder av krigare från mellanöstern utbildades till azaper under denna period. Dock utsattes dessa inte för lika hård träning. (sv)
- Los azabs o azaps (turco otomano: عزب, turco moderno Azap, del término árabe, paralicenciado ) también sabido como Asappes o asappi, fueron una infantería ligera irregular del ejército otomano. Los azabs o licenciados, eran voluntarios que solo recibían paga durante las campañas y tenían libertad para dejar el ejército siempre que quisieran. Era reclutados inicialmente solo entre los turcos de Anatolia, pero para el siglo XVI tardío cualquier musulmán de una provincia otomana podía alistarse como azab. La función principal de los azabs eran luchar como arqueros a pie o, a veces, montados. Además de su labor militar, muchos también sirvieron como guardias. (es)
- L'Azab (en Turc ottoman : عزب ; en Turc : Azab, de l'arabe signifiant "célibataire" ) aussi appelé Asappe ou Asappi est une unité irrégulière d'infanterie légère de l'armée ottomane. Ils étaient surnommés les "célibataires", étant volontaires, ils étaient payés seulement durant les campagnes militaires du Sultan, et pouvaient quitter l'armée quand ils le désiraient.Les Azabs sont initialement des Turcs anatoliens, bien qu'à la fin du XVIe siècle, des musulmans de n'importe quelle province de l'Empire intégraient leur rangs.Leur rôle principal étaient de faire office d'archer à pied durant la bataille, bien qu'ils fussent en certaines occasions montés. En plus d'officiers dans l'armée, certains étaient également des gardes de hauts dignitaires. (fr)
- Азапы, азебы (осман. عزب:азеб — «холостяк») — род лёгкой пехоты в османской армии, иррегулярные вспомогательные войска авангарда. В сражении роль лучников-азапов состояла в сдерживании противника, пока основные силы османов не построятся в боевой порядок. Появились ещё до организации корпуса янычар; набирались, в основном, из анатолийских турок. (ru)
- Азапи, азеби (осман. عزب:азеб — «холостяк») — рід легкої піхоти в османській армії, нерегулярні допоміжні війська авангарду. Лучники-азапи повинні були стримувати противника, поки основні сили османів не стали в бойовий порядок. З'явилися ще до організації корпусу яничарів; набиралися, переважно, з анатолійських турків. (uk)
|
