| dbo:abstract
|
- El moviment antinuclear és un moviment social que s'oposa a diverses tecnologies nuclears. Alguns grups d'acció directa, grups ecologistes i organitzacions professionals s'han identificat amb el moviment tant a nivell local, com nacional, i internacional. Els més importants inclouen la , , Greenpeace i l'Associació Internacional de Metges per a la Prevenció de la Guerra Nuclear. L'objectiu inicial del moviment va ser el desarmament nuclear, tot i que des de finals de 1960 l'oposició ha inclòs l'ús de l'energia nuclear. Molts grups antinuclears s'oposen tant a l'energia nuclear com a les armes nuclears. La formació dels partits verds en els anys 1970 i 1980 va ser sovint el resultat directe de la lluita antinuclear. Hi ha hagut moltes manifestacions i protestes antinuclears de grans dimensions. Una de les més grans es va produir al juliol de 1977 a Bilbao, amb unes 200.000 persones. Després de l'accident de Three Mile Island, el 1979, es va celebrar una protesta antinuclear a la ciutat de Nova York, amb la participació de 200.000 persones. El 1981, la major manifestació antinuclear d'Alemanya es va dur a terme per protestar contra la , a l'oest d'Hamburg, prop de 100.000 persones es van trobar cara a cara amb 10.000 agents de policia. La protesta antinuclear més gran va tenir lloc el 12 de juny de 1982, quan un milió de persones es van manifestar a la ciutat de Nova York en contra de les armes nuclears. La protesta de 1983 contra les armes nuclears de Berlín Occidental va aplegar prop de 600.000 participants. Al maig de 1986, arran de la catàstrofe de Txernòbil, s'estima que entre 150.000 i 200.000 persones es van manifestar a Roma per protestar contra el programa nuclear italià. Durant molts anys, després de la catàstrofe de Txernòbil, l'energia nuclear estava fora de l'agenda política en la majoria dels països, i el moviment antinuclear semblava haver guanyat el pols i amb alguns grups antinuclears desmantellats. Però en els anys 2000, arran de les activitats de relacions públiques de la indústria nuclear, els avenços en els dissenys de reactors nuclears, i les preocupacions sobre el canvi climàtic, les qüestions d'energia nuclear va tornar en les discussions de la política energètica d'alguns països. Però l'accident nuclear japonès, el 2011, va sotragar el renaixement de la indústria de l'energia nuclear i va reviure les passions antinuclears a tot el món, posant els governs a la defensiva. A partir del 2011, països com Austràlia, Àustria, Dinamarca, Grècia, Irlanda, Itàlia, Letònia, Liechtenstein, Luxemburg, Malta, Portugal, Israel, Malàisia, Nova Zelanda i Noruega continuen oposant-se a l'energia nuclear. Alemanya i Suïssa estan eliminant l'energia nuclear. (ca)
- الحركة المناهضة للأسلحة النووية هي حركة اجتماعية تعارض التقنيات النووية المختلفة. حددت بعض مجموعات العمل المباشر والحركات البيئية والمنظمات المهنية نفسها مع الحركة على المستوى المحلي أو الوطني أو الدولي. تشمل المجموعات الرئيسية المناهضة للأسلحة النووية حملة نزع السلاح النووي، وأصدقاء الأرض، ومنظمة السلام الأخضر، والأطباء الدوليون لمنع الحرب النووية، والعمل السلمي، والمعلومات النووية وخدمة الموارد. كان الهدف الأولي للحركة نزع السلاح النووي، على الرغم من أن المعارضة شملت استخدام الطاقة النووية منذ أواخر ستينيات القرن العشرين. تعارض العديد من الجماعات المناهضة للأسلحة النووية كلًّا من الطاقة النووية والأسلحة النووية. غالبًا ما كان تشكيل الأحزاب الخضراء في السبعينيات والثمانينيات نتيجةً مباشرة للسياسات المناهضة للأسلحة النووية. ناقش العلماء والدبلوماسيون سياسة الأسلحة النووية منذ ما قبل القصف الذري لهيروشيما وناغازاكي في عام 1945. أصبح الجمهور قلقًا بشأن تجارب الأسلحة النووية قرابة عام 1954، بعد تجارب نووية مكثفة في المحيط الهادئ. في عام 1963، صادقت العديد من الدول على معاهدة الحظر الجزئي للتجارب النووية التي تحظر التجارب النووية في الغلاف الجوي. ظهرت بعض المعارضة المحلية للطاقة النووية في أوائل الستينيات، وفي أواخر الستينيات بدأ بعض أعضاء المجتمع العلمي في التعبير عن مخاوفهم. في أوائل السبعينيات، كانت هناك احتجاجات كبيرة حول إنشاء محطة طاقة نووية مقترحة في وايل بألمانيا الغربية. ألغي المشروع في عام 1975 وألهم النجاح المناهض للطاقة النووية في وايل بمعارضة الطاقة النووية في أجزاء أخرى من أوروبا وأمريكا الشمالية. أصبحت الطاقة النووية قضية احتجاج عام كبير في السبعينيات، وبينما تستمر معارضة الطاقة النووية، ظهر الدعم العام المتزايد للطاقة النووية مرة أخرى خلال العقد الماضي في ضوء الوعي المتزايد بالاحترار العالمي والاهتمام المتجدد بجميع أنواع الطاقة النظيفة. طاقة. وقع احتجاج ضد الطاقة النووية في يوليو 1977 في بلباو، إسبانيا، بحضور ما يصل إلى 200 ألف شخص. بعد حادث جزيرة ثري مايل في عام 1979، نُظم احتجاج مناهض للأسلحة النووية في مدينة نيويورك، شارك فيه 200 ألف شخص. في عام 1981، جرت أكبر مظاهرة ألمانية مناهضة للطاقة النووية احتجاجًا على محطة بروكدورف للطاقة النووية غرب هامبورغ. واجه حوالي 100 ألف شخص وجهاً لوجه مع 10 آلاف ضابط شرطة. وكان أكبر احتجاج في 12 يونيو 1982، عندما تظاهر مليون شخص في مدينة نيويورك ضد الأسلحة النووية. شارك في مظاهرة الأسلحة النووية عام 1983 في برلين الغربية حوالي 600 ألف مشارك. في مايو 1986، بعد كارثة تشيرنوبيل، تظاهر ما يقدر بـ 150 ألف إلى 200 ألف شخص في روما للاحتجاج على البرنامج النووي الإيطالي. في الولايات المتحدة، سبقت المعارضة الشعبية إغلاق شوريهام ويانكي راو ومايلستون 1 ورانشو سيكو وماين يانكي والعديد من محطات الطاقة النووية الأخرى. لسنوات عديدة بعد كارثة تشيرنوبيل عام 1986، كانت الطاقة النووية خارج جدول أعمال السياسة في معظم البلدان، وبدا أن الحركة المناهضة للطاقة النووية قد فازت بقضيتها. حُلّت بعض الجماعات المناهضة للأسلحة النووية. لكن في العقد الأول من القرن الحادي والعشرين، بعد أنشطة العلاقات العامة التي قامت بها الصناعة النووية، والتقدم في تصميمات المفاعلات النووية، والمخاوف بشأن تغير المناخ، عادت قضايا الطاقة النووية إلى مناقشات سياسة الطاقة في بعض البلدان. أدت الحوادث النووية اليابانية عام 2011 إلى تقويض النهضة المقترحة لصناعة الطاقة النووية وأعادت إحياء المعارضة النووية في جميع أنحاء العالم، ما وضع الحكومات في موقف دفاعي. اعتبارًا من عام 2016، لا تمتلك دول مثل أستراليا والنمسا والدنمارك واليونان وماليزيا ونيوزيلندا والنرويج محطات طاقة نووية وتظل تعارض الطاقة النووية. تعمل ألمانيا وإيطاليا وإسبانيا وسويسرا على التخلص التدريجي من الطاقة النووية. كان لدى السويد سابقًا سياسة للتخلص التدريجي من الطاقة النووية، تهدف إلى إنهاء توليد الطاقة النووية في السويد بحلول عام 2010. وفي 5 فبراير 2009، أعلنت حكومة السويد عن اتفاق يسمح باستبدال المفاعلات الحالية، ما ينهي فعليًا سياسة التخلص التدريجي. على الصعيد العالمي، ظل عدد المفاعلات القابلة للتشغيل كما هو تقريبًا خلال الثلاثين عامًا الماضية، كما أن إنتاج الكهرباء النووية يتزايد باطراد بعد كارثة فوكوشيما النووية. (ar)
- The anti-nuclear movement is a social movement that opposes various nuclear technologies. Some direct action groups, environmental movements, and professional organisations have identified themselves with the movement at the local, national, or international level. Major anti-nuclear groups include Campaign for Nuclear Disarmament, Friends of the Earth, Greenpeace, International Physicians for the Prevention of Nuclear War, Peace Action, Seneca Women's Encampment for a Future of Peace and Justice and the Nuclear Information and Resource Service. The initial objective of the movement was nuclear disarmament, though since the late 1960s opposition has included the use of nuclear power. Many anti-nuclear groups oppose both nuclear power and nuclear weapons. The formation of green parties in the 1970s and 1980s was often a direct result of anti-nuclear politics. Scientists and diplomats have debated nuclear weapons policy since before the atomic bombings of Hiroshima and Nagasaki in 1945. The public became concerned about nuclear weapons testing from about 1954, following extensive nuclear testing in the Pacific. In 1963, many countries ratified the Partial Test Ban Treaty which prohibited atmospheric nuclear testing. Some local opposition to nuclear power emerged in the early 1960s, and in the late 1960s some members of the scientific community began to express their concerns. In the early 1970s, there were large protests about a proposed nuclear power plant in Wyhl, West Germany. The project was cancelled in 1975 and anti-nuclear success at Wyhl inspired opposition to nuclear power in other parts of Europe and North America. Nuclear power became an issue of major public protest in the 1970s and while opposition to nuclear power continues, increasing public support for nuclear power has re-emerged over the last decade in light of growing awareness of global warming and renewed interest in all types of clean energy (see the Pro-nuclear movement). A protest against nuclear power occurred in July 1977 in Bilbao, Spain, with up to 200,000 people in attendance. Following the Three Mile Island accident in 1979, an anti-nuclear protest was held in New York City, involving 200,000 people. In 1981, Germany's largest anti-nuclear power demonstration took place to protest against the Brokdorf Nuclear Power Plant west of Hamburg; some 100,000 people came face to face with 10,000 police officers. The largest protest was held on 12 June 1982, when one million people demonstrated in New York City against nuclear weapons. A 1983 nuclear weapons protest in West Berlin had about 600,000 participants. In May 1986, following the Chernobyl disaster, an estimated 150,000 to 200,000 people marched in Rome to protest against the Italian nuclear program. In the US, public opposition preceded the shutdown of the Shoreham, Yankee Rowe, Millstone 1, Rancho Seco, Maine Yankee, and many other nuclear power plants. For many years after the 1986 Chernobyl disaster, nuclear power was off the policy agenda in most countries, and the anti-nuclear power movement seemed to have won its case, so some anti-nuclear groups disbanded. In the 2000s, however, following public relations activities by the nuclear industry, advances in nuclear reactor designs, and concerns about climate change, nuclear power issues came back into energy policy discussions in some countries. The 2011 Fukushima nuclear accident subsequently undermined the nuclear power industry's proposed renaissance and revived nuclear opposition worldwide, putting governments on the defensive. As of 2016, countries such as Australia, Austria, Denmark, Greece, Malaysia, New Zealand, and Norway have no nuclear power stations and remain opposed to nuclear power. Germany, Italy, Spain, and Switzerland are phasing-out nuclear power. Sweden formerly had a nuclear phase-out policy, aiming to end nuclear power generation in Sweden by 2010. On 5 February 2009, the Government of Sweden announced an agreement allowing for the replacement of existing reactors, effectively ending the phase-out policy.Globally, the number of operable reactors remains nearly the same over the last 30 years, and nuclear electricity production is steadily growing after the Fukushima disaster. (en)
- La kontraŭatomenergia movado estas internacia socia movado, kiu luktas kontraŭ la armea, sed aparte ankaŭ kontraŭ la malarmea uzo de atomenergio/nuklea energio en nukleaj centraloj cele al havigo de elektra energio. La movado ekestinta en la 1970-aj jaroj apartenas al la novaj sociaj movadoj de la fina 20-a jarcento. Laŭ la movadanoj nek la armea nek la malarmea uzo de nuklea energio iel ajn pravigeblas, ĉar la riskoj kaj problemoj tro grandas kaj ne antaŭkalkuleblas. (eo)
- Anti-Atomkraft-Bewegung bezeichnet weltweite soziale Bewegungen und zivilgesellschaftliche Engagements, die sich für einen Atomausstieg und gegen die Nutzung der Kernenergie wenden. (de)
- El movimiento antinuclear es la respuesta organizativa que reúne a personas, organizaciones, partidos políticos con un compromiso expreso antinuclear y ecologista. El movimiento surge en respuesta a la supuesta peligrosidad del uso, desarrollo y expansión tanto civil como militar de la tecnología nuclear. (es)
- Mugimendu anti-nuklearra konpromiso anti-nuklear eta ekologista adierazteko antolatzen den erakunde-erantzuna da hainbat pertsona, erakunde, alderdi politiko batzen dituena. Teknologia nuklearraren erabilera, garapen eta hedapen zibil zein militarraren arriskuari erantzuteko sortu zen mugimendu hau (eu)
- Le mouvement antinucléaire désigne l'ensemble des personnes et organisations (associations, syndicats, partis politiques) qui s'opposent de façon générale (philosophiquement, idéologiquement ou politiquement) à l'utilisation civile ou militaire de l'énergie nucléaire sous quelque forme que ce soit. C'est donc par définition un lobby. Cette opposition peut s'étendre de la bombe atomique aux différentes armes utilisant l’uranium appauvri, jusqu'à la production d’électricité d’origine nucléaire, l'irradiation des aliments et l’utilisation de la radioactivité. Les opposants au nucléaire soutiennent que l'arme nucléaire est inutile, coûteuse, et dangereuse pour la vie sur la planète Terre, de même que la production d'électricité d'origine nucléaire, qui pourrait être remplacée par les économies d'énergie ou les énergies renouvelables tandis que l'uranium est, de même que les énergies fossiles, une source d'énergie dont l'épuisement est attendu dans quelques décennies. Certains opposants au nucléaire considèrent qu'il existe des liens étroits entre le nucléaire civil et militaire, et que le nucléaire dit « civil » a une lourde responsabilité dans la prolifération nucléaire. (fr)
- Gerakan anti-nuklir adalah sebuah yang menentang berbagai teknologi nuklir. Beberapa kelompok aksi langsung, gerakan lingkungan hidup dan organisasi profesional mengidentifikasikan diri mereka sendiri dengan gerakan tersebut di tingkat lokal, nasional, atau internasional. Kelompok-kelompok anti-nuklir besar meliputi , , Greenpeace, International Physicians for the Prevention of Nuclear War, dan . Tujuan awal gerakan tersebut adalah . Sejak akhir 1960an, penentangan meliputi pemakaian pembangkit listrik tenaga nuklir. Kebanyakan kelompok anti-nuklir menentang PLTN dan senjata nuklir. Pembentukan partai-partai hijau pada 1970an dan 1980an, seringkali akibat langsung dari politik anti-nuklir. (in)
- Il movimento anti-nucleare è un movimento sociale internazionale che si oppone all'uso di varie tecnologie nucleari: molte organizzazioni di base, gruppi di professionisti e partiti politici si sono identificati con tale movimento, con l'obiettivo iniziale che è stato il disarmo dalle armi atomiche, ma che in seguito, in Austria, Germania ed Italia, l'interesse ha iniziato a spostarsi verso altre questioni, soprattutto sull'uso dell'energia nucleare in ambito civile. (it)
- 반핵 운동(反核 運動, 영어: anti-nuclear movement) 또는 탈핵 운동(脫核運動)은 핵 에너지의 사용에 반대하는 사회 운동을 의미한다. 이것은 다음과 같이 매우 다양한 의미를 가질 수 있다.
* 핵무기와 열화 우라늄을 이용한 무기에 반대하는 것.
* 핵 에너지를 이용해 전기와 동력을 생산하는 행위에 반대하는 것.
* 방사성 동위원소와 식품 조사 등을 이용하는 행위에 반대하는 것. 많은 반핵 운동가들은 핵 에너지란 본질적으로 위험한 것이기 때문에 그것을 이용한 발전에 반대하는 활동을 벌이고 있다. 무엇보다도 핵 사고로 인한 위험성은 매우 크고 감당할 수 없는 것이며 핵 폐기물을 안전하게 폐기 처분할 수 없기 때문이다. 많은 반핵 운동가들은 또한 우라늄 채광과 핵재 처리에 대해서도 우려를 표한다. 반핵 운동은 핵무기 철폐와 안전성, 현실 가능한 재생 에너지로의 전환에 관심이 많은 생태 운동이다. 반핵 운동의 반대가 되는 운동은 핵추진 운동으로 이들은 핵에너지의 위험성은 적으며 수용할 수 있다고 생각한다. 또한 이들은 재생 에너지에 비해 핵발전이 현실 가능한 에너지원이라고 바라본다. "반핵"라고 이상, 핵 무기 (원자 무기)에 반대는 물론, 핵 발전 (원자력 발전), 원자력 잠수함, 원자력 로보트 (철완 아톰) 등 핵반응에서 움직이는 물체의 전반이 포함된다. 대략적으로 나누면, 핵무기와 핵 잠수함 등 "핵의 군사 이용"에 반대 운동과 핵 발전이나 원자력 로보트 등 "핵의 상업 이용"에 반대 운동으로 나뉜다. 반핵 운동을 달아 도화선으로는 히로시마 · 나가사키 · 야이즈 (제5후쿠류마루)가 참여했다 "핵폭탄 공격"과 체르노빌 원자력 발전소 사고 · 도카이 촌 방사능 누출 사고 · 후쿠시마 제1원자력 발전소 사고 등의 "핵 시설 사고"의 2종류가 있으며, 특히 핵 시설 사고로 활발하게 되는 예가 많다. 2012년 기준으로, 세계의 반핵 운동은 "후쿠시마"가 창화하는 예가 많아지고있다. (ko)
- 反核運動（はんかくうんどう、英：anti-nuclear movement）とは、原子力即ち核エネルギーの使用に反対する社会運動である。反原子力運動（はんげんしりょくうんどう）や核廃絶運動（かくはいぜつうんどう）ともいう。 (ja)
- De Anti-kernenergiebeweging (ook wel afgekort tot AKB) brengt de gevaren naar voren die volgens haar het gebruik van kernenergie met zich meebrengt. De middelen die de beweging gebruikt om het doel (het stoppen van kernenergie) te bereiken, variëren, maar en directe actie zijn twee belangrijke poten. De Anti-kernenergiebeweging is een internationale beweging die net als onder meer de kraakbeweging, vredesbeweging en milieubeweging behoort tot de nieuwe sociale bewegingen. Sommige organisaties die hieruit zijn voortgekomen worden tegenwoordig niet-gouvernementele organisaties (ngo's) genoemd. De belangrijkste argumenten van de beweging zijn: onveiligheid van de kerncentrales en het afval, vervuiling door uraniummijnbouw en radioactief afval en de relatie tussen kernenergie en kernwapens. In de jaren zeventig was ook de kritiek op (de rol van) technologie (in de maatschappij) en het grootschalige en het ondemocratische karakter van kernenergie een belangrijk argument. Halverwege de jaren zestig vallen in het buitenland (vooral de VS) de eerste geluiden tegen het gebruik van kernenergie te horen. De voorzichtige waarschuwingen zijn voornamelijk afkomstig vanuit de nucleaire industrie: wetenschappers die zich bezorgd tonen over de snelle ontwikkeling en de bijna kritiekloze en zeer optimistische verwachtingen van kernenergie. (nl)
- Ruch antynuklearny – ruch społeczny sprzeciwiający się wykorzystywaniu energii atomowej. Dąży on zarówno do rozbrojenia atomowego, jak i rezygnacji z produkcji energii atomowej na użytek cywilny. Domaga się zastąpienia jej przez technologie energooszczędne i odnawialne źródła energii. Zalicza się do nowych ruchów społecznych. Początki ruchu antynuklearnego sięgają „marszów wielkanocnych” – zapoczątkowanych w 1958 roku demonstracji przeciw zbrojeniom nuklearnym organizowanych przez Campaign for Nuclear Disarmament (Kampanię na rzecz Rozbrojenia Nuklearnego). Raz do roku wielotysięczna manifestacja przechodziła pieszo 85 km z Londynu do Aldermaston (miejscowości, w której znajdował się ośrodek badań atomowych). Ruch szybko ogarnął także inne kraje. Największym poparciem społecznym cieszył się pod koniec lat 80., po katastrofie w Czarnobylu w roku 1986. W Polsce w roku 1989 protesty społeczne przyczyniły się do przerwania budowy elektrowni jądrowej w Żarnowcu. W 2012 roku podczas referendum lokalnego w Gąskach 94% biorących w nim udział mieszkańców sprzeciwiło się budowie EJ w swojej okolicy. Główne argumenty ruchu antynuklearnego:
* wysokie ryzyko inwestycyjne oraz koszty inwestycyjne, eksploatacyjne i likwidacji elektrowni jądrowych oraz związane z tym zaangażowanie państwa w gwarancje komercyjnych kredytów
* negatywny wpływ na zatrudnienie i rozwój gospodarczy
* produkcja energii atomowej powoduje powstanie toksycznych odpadów, których transport i składowanie mogą być niebezpieczne; odpady te stanowią ponadto obciążenie dla przyszłych pokoleń, co kłóci się z zasadą zrównoważonego rozwoju. Odpady powstają na każdym etapie cyklu paliwowego: od wydobycia i przetwarzania rudy uranu, w elektrowni oraz przy przetwarzaniu wypalonego paliwa.
* trudno oddzielić cywilne i militarne wykorzystanie energii atomowej, gdyż wiele krajów traktuje elektrownie atomowe jako pierwszy krok na drodze do stworzenia własnego arsenału jądrowego
* energetyka atomowa wiąże się z koniecznością centralizacji władzy i kontroli
* elektrownie atomowe mogą być celem zamachów terrorystycznych
* rozwój energetyki jądrowej powoduje zaniechanie działań na rzecz poszanowania energii oraz zahamowanie rozwoju odnawialnych źródeł energii
* uzależnienie kraju od importu zagranicznej technologii i dostaw uranu
* negatywny wpływ na zdrowie osób mieszkających w pobliżu reaktorów
* taniejąca alternatywa w postaci odnawialnych źródeł energii W Polsce organizacje antynuklearne to m.in.: Greenpeace, Koalicja Klimatyczna, Polski Klub Ekologiczny, Stowarzyszenie Klub Gaja. Zaplecze eksperckie zapewniają ruchowi antynuklearnemu think tanki takie jak Rocky Mountain Institute, , czy Fundacja im. Heinricha Bölla. Krytycy ruchu antynuklearnego twierdzą często, że energia atomowa jest nieszkodliwa dla środowiska, gdyż nie powoduje emisji dwutlenku węgla. Jednak wydobycie i przetwarzanie rudy uranowej przez odkrywkowe wydobycie uranu (jak w Namibii, Gabonie czy australijskim Kakadu National Park) powoduje degradację terenu, stosunków hydrogeologicznych oraz skażenie wód gruntowych i powierzchniowych pierwiastkami promieniotwórczymi oraz kwasami używanymi do ekstrakcji uranu ze skały macierzystej. Powoduje też uwolnienie radioaktywnych gazów i pyłów, które roznoszone są przez wiatr. Samo wydobycie rudy, procesy jej przetwarzania, międzykontynentalny transport paliwa jest także źródłem emisji dwutlenku węgla. Nie sposób też przewidzieć jak będą oddziaływały na biosferę składowane odpady, które wykazują radiotoksyczność przez kilkaset do setek tysięcy lat. Już dzisiaj notuje się skażenie wód gruntowych w okolicach tymczasowych składowisk. Co więcej, nie można bagatelizować negatywnych konsekwencji dla zdrowia osób mieszkających w pobliżu elektrowni atomowych. Niezależna grupa ekspercka Federalnego Urzędu ds. Ochrony przed Promieniowaniem (Bundesamt für Strahlenschutz) potwierdziła wyniki i prawidłowość metodologii badań z 2003 r. nad zachorowalnością dzieci na nowotwory (publikacja w 2007 r.). Nie dowiedziono związku między wzrostem liczby zachorowań na nowotwory i białaczkę u dzieci do piątego roku życia mieszkających w promieniu 5 km od elektrowni atomowej. (pl)
- Movimento antinuclear é um movimento social que opõe-se ao uso de tecnologias nucleares. Alguns grupos de ação direta, ambientalistas e organizações profissionais identificaram-se com o movimento em nível local, nacional e internacional. Dentre os principais grupos antinucleares estão a Campanha Pelo Desarmamento Nuclear, , Greenpeace, Médicos Internacionais para a Prevenção da Guerra Nuclear e a . O objetivo inicial do movimento era o , embora desde o final da década de 1960 também se oponha ao uso da energia nuclear. Vários grupos antinucleares opõe-se tanto ao uso da energia nuclear quanto ao uso de armas nucleares. A formação de Partidos Verdes nas décadas de 1970 e 1980 pode ser vista como um resultado das políticas antinucleares. Com as preocupações sobre as mudanças climáticas e os avanços em projetos de reatores nucleares, questões sobre a energia nuclear voltaram a ser discutidas em alguns países. Em 2011, o acidente nuclear de Fukushima I, no Japão, embora não tenha resultado em nenhuma fatalidade, fez com que o movimento antinuclear ganhasse novas forças. Em 2014, vários países como a Austrália, Áustria, Dinamarca, Grécia, Irlanda, Itália, Letônia, Liechtenstein, Luxemburgo, Malta, Portugal, Israel, Malásia, Nova Zelândia e Noruega não possuíam nenhuma usina nuclear. A energia nuclear está sendo debatida ativamente na Austrália. A Alemanha e Suíça estão , embora suas políticas permaneçam controvesas. Usinas de energia movidas a carvão respondem hoje por 50% da geração de eletricidade, acima dos 43% em 2010. A Alemanha recentemente licenciou 26 novas usinas de energia movidas a carvão. A revista The Economist afirma que mais usinas nucleares foram fechadas do que abertas nos últimos anos. A 5 de Março de 1951, Nikos Nikiforidis, de 22 anos, foi executado pelo governo grego porque estava a promover o Apelo Antinuclear de Estocolmo. (pt)
- Антия́дерное движе́ние — общественное движение против использования различных ядерных технологий. Некоторые группы прямого действия, зелёных, движения по защите окружающей среды, и специализированные организации связывают себя с антиядерным движением на местном, национальном и международном уровне. Так, крупными антиядерными организациями являются Кампания за ядерное разоружение, Friends of the Earth, Всемирный совет мира, Гринпис, Врачи мира за предотвращение ядерной войны, Peace Action и Nuclear Information and Resource Service. И хотя первоначальной задачей движения было ядерное разоружение, начиная с конца 1960-х годов в повестку дня был включен и отказ от ядерной энергетики: многие антиядерные группы выступают как против ядерного оружия, так и против мирного атома. Появление партий зелёных в 1970-х и 1980-х зачастую было прямым результатом проведения антиядерной политики. Учёные и дипломаты стали впервые спорить о политике использования ядерного оружия после бомбардировки Хиросимы и Нагасаки в 1945 году. Примерно с 1954 года, после обширных ядерных испытаний в Тихом океане, озабоченность по поводу их проведения начала проявлять широкая общественность. В 1963 году некоторыми странами был ратифицирован Договор о запрещении испытаний ядерного оружия в атмосфере, космическом пространстве и под водой, который позднее был расширен до безусловных рамок Договором о всеобъемлющем запрещении ядерных испытаний 1996 года. В начале 1960-х на местном уровне появляется оппозиция использованию ядерной энергии, а в конце 1960-х выражать свои опасения начинают и некоторые члены научного сообщества. В ранних 1970-х в Виле, Западная Германия, проходят протесты против предполагаемого строительства АЭС. Впоследствии проект всё же был отменён в 1975 году, что вдохновило антиядерную оппозицию в других частях Европы и Северной Америки. Вопрос использования ядерной энергии послужил причиной больших протестов в 1970-х, и, хотя противодействие ядерной энергии продолжалось, с ростом осознания проблемы глобального потепления и повышением интереса к чистым видам энергии в последнем десятилетии в обществе вновь возросла поддержка ядерной энергетики. В июле 1977 года в Бильбао, Испания, была проведена акция протеста против ядерной энергетики, в которой приняли участие до 200 000 человек. После аварии на АЭС Три-Майл-Айленд, в Нью-Йорке прошли антиядерные протесты с 200 000 участников. В 1981 году прошла крупнейшая в Германии демонстрация против ядерной энергии, в знак протеста против атомной электростанции Брокдорф к западу от Гамбурга; столкнулись около 100 000 демонстрантов и 10 000 полицейских. Самая большая акция протеста состоялась 12 июня 1982 года, когда в Нью-Йорке около миллиона человек протестовало против ядерного оружия. На акции протеста против ядерного оружия в 1983 году в Западном Берлине собралось около 600 000 участников. В мае 1986 года, спустя некоторое время после катастрофы на Чернобыльской АЭС, от 150,000 до 200,000 протестующих собрались на марш в Риме против итальянской ядерной программы. В США, общественной оппозиции удалось добиться закрытия Shoreham, Yankee Rowe, Millstone 1, Rancho Seco, Maine Yankee и многих других АЭС по всей стране. В течение многих лет после аварии на Чернобыльской АЭС ядерная энергетика не рассматривалась на политической повестке дня в большинстве стран, и движение против ядерной энергии, казалось, выиграло свое дело. Некоторые антиядерные группы были распущены. Несмотря на это, в 2000-х годах, после новых достижений в разработке ядерных реакторов и повышения опасений по поводу изменения климата, ядерная энергетика снова стала предметом обсуждения энергетической политики в некоторых странах. Тем не менее, аварии в Японии в 2011 году подорвали предполагаемое возрождение атомной энергетики и дали новый толчок антиядерной оппозиции во всем мире. По состоянию на 2016 год такие страны, как Австралия, Австрия, Дания, Греция, Малайзия, Новая Зеландия и Норвегия, не имеют атомных электростанций и по-прежнему выступают против использования ядерной энергетики. Германия, Италия, Испания и Швейцария постепенно отказываются от ядерной энергетики. Ранее в Швеции также проводилась политика поэтапного отказа от ядерной энергии, целью которой являлось прекращение использования АЭС к 2010 году, но 5 февраля 2009 года правительство Швеции объявило о соглашении, разрешающем замену уже существующих реакторов, что фактически положило конец данной политике. В последние годы, во всём мире было закрыто больше АЭС, нежели открыто. (ru)
- 反核运动是一个反对核能应用的社会运动。在各區域與國際上，都有直接行動團體、環保團體或专业人士组织參與反核運動。较大的此种组织有国际防止核战争医生组织、核裁军运动、地球之友、绿色和平等。这场运动最初的目的是促成核裁军，但现在，运动的重点已转向了反对核動力。 (zh)
- Антиядерний рух — громадський рух проти використання різних ядерних технологій. Деякі групи прямої дії, руху із захисту навколишнього середовища і спеціалізовані організації пов'язують себе з антиядерним рухом на місцевому, національному та міжнародному рівні. Так, великими антиядерними організаціями є Кампанія за ядерне роззброєння, , Грінпіс, Лікарі світу за запобігання ядерної війни, і . І хоча первинним завданням руху було ядерне роззброєння, починаючи від кінця 1960-х років, до порядку денного включено й відмову від ядерної енергетики: багато антиядерних груп виступають як проти ядерної зброї, так і проти мирного атома. Поява партій зелених у 1970-х і 1980-х часто була прямим результатом проведення антиядерної політики. Вчені й дипломати стали вперше сперечатися про політику використання ядерної зброї після бомбардування Хіросіми й Нагасакі 1945 року. Приблизно від 1954 року, після значних ядерних випробувань у Тихому океані, заклопотаність з приводу їх проведення почав виявляти широкий загал. 1963 року деякі країни ратифікували Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, космічному просторі й під водою, який забороняє проведення ядерних випробувань в атмосфері. На початку 1960-х на місцевому рівні з'являється опозиція використанню ядерної енергії, а в кінці 1960-х висловлювати свої побоювання починають і деякі члени наукової спільноти. У ранніх в Вілі, Західна Німеччина, проходять протести проти передбачуваного будівництва АЕС. Згодом проєкт усе ж скасували в 1975 році, що надихнуло антиядерну опозицію в інших частинах Європи і Північної Америки. Питання використання ядерної енергії стало причиною великих протестів у 1970-х, і, хоча протидія ядерній енергії тривала, з ростом усвідомлення проблеми глобального потепління і підвищенням інтересу до чистих видів енергії в останньому десятилітті в суспільстві знову зросла підтримка ядерної енергетики. У липні 1977 року в Більбао, Іспанія, проведено акцію протесту проти ядерної енергетики, в якій взяли участь до 200 000 чоловік. Після аварії на АЕС Три-Майл-Айленд, у Нью-Йорку пройшли антиядерні протести від 200 000 учасників. 1981 року пройшла найбільша в Німеччині демонстрація проти ядерної енергії, на знак протесту проти Брокдорфської атомної електростанції на захід від Гамбурга; зіткнулися близько 100 000 демонстрантів і 10 000 поліціянтів. Найбільша акція протесту відбулася 12 червня 1982 року, коли в Нью-Йорку проти ядерної зброї протестувало близько мільйона чоловік. На акції протесту проти ядерної зброї 1983 року в Західному Берліні зібралося близько 600 000 учасників. У травні 1986 року, через деякий час після катастрофи на Чорнобильській АЕС, від 150 000 до 200 000 протестувальників зібралися на марш у Римі проти італійської ядерної програми. У США громадській опозиції вдалося домогтися закриття , , , , і багатьох інших АЕС по всій країні. Протягом багатьох років після аварії на Чорнобильській АЕС ядерна енергетика не розглядалася на політичному порядку денному в більшості країн, і рух проти ядерної енергії, здавалося, виграв свою справу. Деякі антиядерні групи були розпущені. Попри це, в 2000-х роках, після нових досягнень у розробці ядерних реакторів і підвищення побоювань з приводу зміни клімату, ядерна енергетика знову стала предметом обговорення в енергетичній політиці в деяких країнах. Проте аварії в Японії 2011 року підірвали передбачуване відродження атомної енергетики і дали новий поштовх антиядерній опозиції в усьому світі. Станом на 2016 рік такі країни, як Австралія, Австрія, Данія, Греція, Малайзія, Нова Зеландія і Норвегія, не мають атомних електростанцій і, як і раніше, виступають проти використання ядерної енергетики. Німеччина, Італія, Іспанія і Швейцарія поступово . Раніше в Швеції також проводилася політика поетапної відмови від ядерної енергії, метою якої було припинення використання АЕС до 2010 року, але 5 лютого 2009 року уряд Швеції оголосив про угоду, що дозволяє заміну наявних реакторів, що фактично поклало край цій політиці. В останні роки, в усьому світі закрито більше АЕС, ніж відкрито. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- La kontraŭatomenergia movado estas internacia socia movado, kiu luktas kontraŭ la armea, sed aparte ankaŭ kontraŭ la malarmea uzo de atomenergio/nuklea energio en nukleaj centraloj cele al havigo de elektra energio. La movado ekestinta en la 1970-aj jaroj apartenas al la novaj sociaj movadoj de la fina 20-a jarcento. Laŭ la movadanoj nek la armea nek la malarmea uzo de nuklea energio iel ajn pravigeblas, ĉar la riskoj kaj problemoj tro grandas kaj ne antaŭkalkuleblas. (eo)
- Anti-Atomkraft-Bewegung bezeichnet weltweite soziale Bewegungen und zivilgesellschaftliche Engagements, die sich für einen Atomausstieg und gegen die Nutzung der Kernenergie wenden. (de)
- El movimiento antinuclear es la respuesta organizativa que reúne a personas, organizaciones, partidos políticos con un compromiso expreso antinuclear y ecologista. El movimiento surge en respuesta a la supuesta peligrosidad del uso, desarrollo y expansión tanto civil como militar de la tecnología nuclear. (es)
- Mugimendu anti-nuklearra konpromiso anti-nuklear eta ekologista adierazteko antolatzen den erakunde-erantzuna da hainbat pertsona, erakunde, alderdi politiko batzen dituena. Teknologia nuklearraren erabilera, garapen eta hedapen zibil zein militarraren arriskuari erantzuteko sortu zen mugimendu hau (eu)
- Gerakan anti-nuklir adalah sebuah yang menentang berbagai teknologi nuklir. Beberapa kelompok aksi langsung, gerakan lingkungan hidup dan organisasi profesional mengidentifikasikan diri mereka sendiri dengan gerakan tersebut di tingkat lokal, nasional, atau internasional. Kelompok-kelompok anti-nuklir besar meliputi , , Greenpeace, International Physicians for the Prevention of Nuclear War, dan . Tujuan awal gerakan tersebut adalah . Sejak akhir 1960an, penentangan meliputi pemakaian pembangkit listrik tenaga nuklir. Kebanyakan kelompok anti-nuklir menentang PLTN dan senjata nuklir. Pembentukan partai-partai hijau pada 1970an dan 1980an, seringkali akibat langsung dari politik anti-nuklir. (in)
- Il movimento anti-nucleare è un movimento sociale internazionale che si oppone all'uso di varie tecnologie nucleari: molte organizzazioni di base, gruppi di professionisti e partiti politici si sono identificati con tale movimento, con l'obiettivo iniziale che è stato il disarmo dalle armi atomiche, ma che in seguito, in Austria, Germania ed Italia, l'interesse ha iniziato a spostarsi verso altre questioni, soprattutto sull'uso dell'energia nucleare in ambito civile. (it)
- 反核運動（はんかくうんどう、英：anti-nuclear movement）とは、原子力即ち核エネルギーの使用に反対する社会運動である。反原子力運動（はんげんしりょくうんどう）や核廃絶運動（かくはいぜつうんどう）ともいう。 (ja)
- 反核运动是一个反对核能应用的社会运动。在各區域與國際上，都有直接行動團體、環保團體或专业人士组织參與反核運動。较大的此种组织有国际防止核战争医生组织、核裁军运动、地球之友、绿色和平等。这场运动最初的目的是促成核裁军，但现在，运动的重点已转向了反对核動力。 (zh)
- الحركة المناهضة للأسلحة النووية هي حركة اجتماعية تعارض التقنيات النووية المختلفة. حددت بعض مجموعات العمل المباشر والحركات البيئية والمنظمات المهنية نفسها مع الحركة على المستوى المحلي أو الوطني أو الدولي. تشمل المجموعات الرئيسية المناهضة للأسلحة النووية حملة نزع السلاح النووي، وأصدقاء الأرض، ومنظمة السلام الأخضر، والأطباء الدوليون لمنع الحرب النووية، والعمل السلمي، والمعلومات النووية وخدمة الموارد. كان الهدف الأولي للحركة نزع السلاح النووي، على الرغم من أن المعارضة شملت استخدام الطاقة النووية منذ أواخر ستينيات القرن العشرين. تعارض العديد من الجماعات المناهضة للأسلحة النووية كلًّا من الطاقة النووية والأسلحة النووية. غالبًا ما كان تشكيل الأحزاب الخضراء في السبعينيات والثمانينيات نتيجةً مباشرة للسياسات المناهضة للأسلحة النووية. (ar)
- El moviment antinuclear és un moviment social que s'oposa a diverses tecnologies nuclears. Alguns grups d'acció directa, grups ecologistes i organitzacions professionals s'han identificat amb el moviment tant a nivell local, com nacional, i internacional. Els més importants inclouen la , , Greenpeace i l'Associació Internacional de Metges per a la Prevenció de la Guerra Nuclear. L'objectiu inicial del moviment va ser el desarmament nuclear, tot i que des de finals de 1960 l'oposició ha inclòs l'ús de l'energia nuclear. Molts grups antinuclears s'oposen tant a l'energia nuclear com a les armes nuclears. La formació dels partits verds en els anys 1970 i 1980 va ser sovint el resultat directe de la lluita antinuclear. (ca)
- The anti-nuclear movement is a social movement that opposes various nuclear technologies. Some direct action groups, environmental movements, and professional organisations have identified themselves with the movement at the local, national, or international level. Major anti-nuclear groups include Campaign for Nuclear Disarmament, Friends of the Earth, Greenpeace, International Physicians for the Prevention of Nuclear War, Peace Action, Seneca Women's Encampment for a Future of Peace and Justice and the Nuclear Information and Resource Service. The initial objective of the movement was nuclear disarmament, though since the late 1960s opposition has included the use of nuclear power. Many anti-nuclear groups oppose both nuclear power and nuclear weapons. The formation of green parties in t (en)
- Le mouvement antinucléaire désigne l'ensemble des personnes et organisations (associations, syndicats, partis politiques) qui s'opposent de façon générale (philosophiquement, idéologiquement ou politiquement) à l'utilisation civile ou militaire de l'énergie nucléaire sous quelque forme que ce soit. C'est donc par définition un lobby. Cette opposition peut s'étendre de la bombe atomique aux différentes armes utilisant l’uranium appauvri, jusqu'à la production d’électricité d’origine nucléaire, l'irradiation des aliments et l’utilisation de la radioactivité. (fr)
- 반핵 운동(反核 運動, 영어: anti-nuclear movement) 또는 탈핵 운동(脫核運動)은 핵 에너지의 사용에 반대하는 사회 운동을 의미한다. 이것은 다음과 같이 매우 다양한 의미를 가질 수 있다.
* 핵무기와 열화 우라늄을 이용한 무기에 반대하는 것.
* 핵 에너지를 이용해 전기와 동력을 생산하는 행위에 반대하는 것.
* 방사성 동위원소와 식품 조사 등을 이용하는 행위에 반대하는 것. 많은 반핵 운동가들은 핵 에너지란 본질적으로 위험한 것이기 때문에 그것을 이용한 발전에 반대하는 활동을 벌이고 있다. 무엇보다도 핵 사고로 인한 위험성은 매우 크고 감당할 수 없는 것이며 핵 폐기물을 안전하게 폐기 처분할 수 없기 때문이다. 많은 반핵 운동가들은 또한 우라늄 채광과 핵재 처리에 대해서도 우려를 표한다. 반핵 운동은 핵무기 철폐와 안전성, 현실 가능한 재생 에너지로의 전환에 관심이 많은 생태 운동이다. 반핵 운동의 반대가 되는 운동은 핵추진 운동으로 이들은 핵에너지의 위험성은 적으며 수용할 수 있다고 생각한다. 또한 이들은 재생 에너지에 비해 핵발전이 현실 가능한 에너지원이라고 바라본다. (ko)
- De Anti-kernenergiebeweging (ook wel afgekort tot AKB) brengt de gevaren naar voren die volgens haar het gebruik van kernenergie met zich meebrengt. De middelen die de beweging gebruikt om het doel (het stoppen van kernenergie) te bereiken, variëren, maar en directe actie zijn twee belangrijke poten. De Anti-kernenergiebeweging is een internationale beweging die net als onder meer de kraakbeweging, vredesbeweging en milieubeweging behoort tot de nieuwe sociale bewegingen. Sommige organisaties die hieruit zijn voortgekomen worden tegenwoordig niet-gouvernementele organisaties (ngo's) genoemd. (nl)
- Ruch antynuklearny – ruch społeczny sprzeciwiający się wykorzystywaniu energii atomowej. Dąży on zarówno do rozbrojenia atomowego, jak i rezygnacji z produkcji energii atomowej na użytek cywilny. Domaga się zastąpienia jej przez technologie energooszczędne i odnawialne źródła energii. Zalicza się do nowych ruchów społecznych. Główne argumenty ruchu antynuklearnego: W Polsce organizacje antynuklearne to m.in.: Greenpeace, Koalicja Klimatyczna, Polski Klub Ekologiczny, Stowarzyszenie Klub Gaja. (pl)
- Movimento antinuclear é um movimento social que opõe-se ao uso de tecnologias nucleares. Alguns grupos de ação direta, ambientalistas e organizações profissionais identificaram-se com o movimento em nível local, nacional e internacional. Dentre os principais grupos antinucleares estão a Campanha Pelo Desarmamento Nuclear, , Greenpeace, Médicos Internacionais para a Prevenção da Guerra Nuclear e a . O objetivo inicial do movimento era o , embora desde o final da década de 1960 também se oponha ao uso da energia nuclear. Vários grupos antinucleares opõe-se tanto ao uso da energia nuclear quanto ao uso de armas nucleares. A formação de Partidos Verdes nas décadas de 1970 e 1980 pode ser vista como um resultado das políticas antinucleares. (pt)
- Антия́дерное движе́ние — общественное движение против использования различных ядерных технологий. Некоторые группы прямого действия, зелёных, движения по защите окружающей среды, и специализированные организации связывают себя с антиядерным движением на местном, национальном и международном уровне. Так, крупными антиядерными организациями являются Кампания за ядерное разоружение, Friends of the Earth, Всемирный совет мира, Гринпис, Врачи мира за предотвращение ядерной войны, Peace Action и Nuclear Information and Resource Service. И хотя первоначальной задачей движения было ядерное разоружение, начиная с конца 1960-х годов в повестку дня был включен и отказ от ядерной энергетики: многие антиядерные группы выступают как против ядерного оружия, так и против мирного атома. Появление партий зе (ru)
- Антиядерний рух — громадський рух проти використання різних ядерних технологій. Деякі групи прямої дії, руху із захисту навколишнього середовища і спеціалізовані організації пов'язують себе з антиядерним рухом на місцевому, національному та міжнародному рівні. Так, великими антиядерними організаціями є Кампанія за ядерне роззброєння, , Грінпіс, Лікарі світу за запобігання ядерної війни, і . І хоча первинним завданням руху було ядерне роззброєння, починаючи від кінця 1960-х років, до порядку денного включено й відмову від ядерної енергетики: багато антиядерних груп виступають як проти ядерної зброї, так і проти мирного атома. Поява партій зелених у 1970-х і 1980-х часто була прямим результатом проведення антиядерної політики. (uk)
|
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
