| dbo:abstract
|
- Els aglàbides o Banu Àghlab (àrab: الأغالبة, al-aḡāliba, o بنو الأغلب, Banū al-Aḡlab), originaris dels Khorasan, foren una dinastia àrab que va governar Ifríqiya del 800 al 909. El govern hereditari els fou confiat pel califa Harun ar-Raixid el 800. L'acord establia que l'emir d'Ifríqiya renunciava a la subvenció del califat i a més havia de pagar a Bagdad 40.000 . El primer emir, Ibrahim ibn al-Àghlab, fou un bon diplomàtic i home d'estat, que va rebre ambaixadors de Carlemany i del patrici Constantí de Sicília; va lluitar contra els kharigites que dominaven el sud d'Ifríqiya, l'Aurès i el Magrib central. Els àrabs del jund que formaven les guarnicions, mai van ser prou obedients a la dinastia i Ibrahim va haver de reprimir dues revoltes: la de Hamdis ibn Abd-ar-Rahman al-Kindí (802) i la d'Imran ibn Mukhàl·lad (809); ambdues van tenir fort suport a la ciutat de Kairuan i Ibrahim ja ho havia previst i havia fundat una capital una mica al sud, Al-Abbasiyya o al-Qasr al-Qadim, poblada pels àrabs del jund més fidels, i per esclaus negres. La revolta més greu dels àrabs del jund fou durant el govern de Ziyàdat-Al·lah ibn Ibrahim (817-838) dirigida per Mansur ibn Nasr al-Tunbudhí, que dominava el castell de Tunbudha, al costat de Tunis, i al que van secundar molts caps àrabs (824) i van dominar després de diverses lluites amb resultats alterns, tot el país menys Gabes i la seva regió, però l'emir va poder sufocar la revolta amb l'ajut dels amazics del , i el cap rebel es va rendir i fou executat. Per pacificar el país es va dictar una amnistia i es va començar la conquesta de Sicília (el 827) desviant així als guerrers cap a una empresa exterior, arribant a el 846. Les predicacions xiïtes d'Abu-Abd-Al·lah aix-Xií que van guanyar suport sobretot entre els amazics kutama, va posar fi a la dinastia i va donar pas a l'establiment dels fatimites. (ca)
- الدولة الأغلبية أو دولة الأغالبة أو دولة بني الأغلب هي دولة عربية إسلامية أسسها إبراهيم بن الأغلب التميمي في إفريقية عام (184 هـ/800 م) وتمدَّدت لاحقاً إلى إيطاليا ومالطا وسردينيا بعد أن فرضت نفوذها على القسم الأكبر من المغرب وتُعد من أقدم الدول الإسلامية من حيث النشأة وأول دولة إسلامية نشأة في منطقة المغرب. وقد نشأة الدولة الأغلبية في وقتٍ كان المغرب يشهد فيه كثيراً من الفتن والحروب والصراعات بين مختلف القوى على الساحة، وأستطاع بنو الاغلب فرض الأمن في جميع أنحاء المغرب وجلب الإستقرار له. كان مؤسس الدولة إبراهيم بن الأغلب بن سالم التميمي رجلاً شُجاعاً وقد إستفاد من ثورة تمام بن تميم التميمي على والي العباسيين محمد بن مقاتل العكي عام 183 هـ والذي تمكن من هزيمة الجيش العباسي وطرد ابن مقاتل والإستيلاء على القيروان فحاربه إبراهيم بن الأغلب وهزمه ورد ابن العكي، وعندما بلغت هذه الأخبار الخليفة هارون الرشيد جعل إبراهيم بن الأغلب ومن بعده أبنائه وأحفاده مُلوكاً على إفريقية وذلك مقابل ان يخطبوا للعباسيين على منابر الجوامع والمساجد، فأسس إبراهيم بن الأغلب أركان الدولة ومهد الطريق في إفريقية وهزم أهل الشرور والفتن وقضى عليهم، وبناء دولة قوية استمرت من بعده أكثر من قرنً من الزمان. وقد بلغت الدولة الأغلبية أوج قوتها وإزدهارها في عهد الملك عبد الله الاول بن إبراهيم وأخيه الملك زيادة الله الأول بن إبراهيم إذ تمثلت المرحلة الثانية في تجهيز جيشٍ قوي لفتح جزيرة صقلية والسواحل الإيطالية وذلك عام 212 هـ ثم تتابعت الجيوش لذلك حتى تمكن الجيش الاغلبي في عهد الملك محمد الأول بن الأغلب من الوصول إلى روما عاصمة الدولة البابوية وغزوها، ولم يرجعوا عنها حتى أعطاهم البابا يوحنا الثامن الجزية، وكان للدولة الأغلبية السيادة على البحر الأبيض المتوسط طيلت القرن الثالث الهجري وبذلك فتحوا جزيرة مالطا عام 255 هـ على يد القائد أحمد بن عمر الاغلبي وأتخذو منها قاعدة بحرية لهم لتميز هذه الجزيرة بموقعٍ إستراتيجي في وسط البحر الأبيض المتوسط، وبذلك كانت السفن الأوروبية تدفع لهم الضرائب مقابل مرورها بأمان. وأحتفظ الأغالبة بعلاقات طيبة مع الدولة العباسية في بغداد حتى أخر أيامهم، وكان لهم صراعات مع جيرانهم الدولة الطولونية في مصر والدولة الرستمية في غرب الجزائر خصوصاً في عهد الملك إبراهيم بن أحمد الأغلبي الذي شن حملةً عسكرية على الدولتين والحق بهما الهزيمة، وأستمرت الدولة الأغلبية حتى دب فيها الضعف والصراعات الداخلية بين أفراد الأسرة الأغلبية الحاكمة حتى قضى عليهم العبيديين عام (296 هـ/909 م) وهرب أخر ملوكهم زيادة الله الثالث إلى الشام ومالبث إلا أن توفي في مدينة القدس. (ar)
- The Aghlabids (Arabic: الأغالبة) were an Arab dynasty of emirs from the Najdi tribe of Banu Tamim, who ruled Ifriqiya and parts of Southern Italy, Sicily, and possibly Sardinia, nominally on behalf of the Abbasid Caliph, for about a century, until overthrown by the new power of the Fatimids. (en)
- Οι Αγλαβίδες (αραβικά: الأغالبة) ήταν δυναστεία (800-909 μ.Χ.) εμίρηδων, μελών της αραβικής φυλής Ταμίμ. Ήταν ηγεμόνες της Ιφρικίγια, τυπικά εκ μέρους του Χαλιφάτου των Αββασιδών, για περίπου έναν αιώνα, μέχρι να ανατραπούν από τη νέα δύναμη των Φατιμιδών. (el)
- La Aglabidoj (arabe الأغالبة) estis araba dinastio de emiroj el , kiu regis en Ifrikio, ĉefe sub la hegemonio de la abasida kalifo, dum ĉirkaŭ unu jarcento, ĝis iĝis elpovigita fare de la novo povo de Fatimidoj. En 800, la Abasida kalifo Harun al-Raŝid nomumis , filo de Ĥorasana araba komandanto el la tribo Banu Tamim, kiel hereda Emiro de Ifrikio kiel reago al la anarkio kiu estis hegemonia en tiu provinco sekve al la falo de . Tiame estis eble 100,000 Araboj loĝantaj en Ifrikija, kvankam la Berberoj ankoraŭ konstituis la plej majoritaton. (eo)
- Die Aghlabiden (Banu al-Aghlab, arabisch بنو الأغلب, DMG Banū al-Aġlab, auch:arabisch الأغالبة al-Aghāliba, DMG Al-Aġāliba) waren eine arabische Dynastie, die von 800 bis 909 in Ifrīqiya regierte. (de)
- Los aglabíes o Banu al-Aglab fueron una dinastía de emires árabes musulmanes suníes del norte de África, cuyo poder se centraba en Ifriqiya (Túnez), donde el fundador Ibrahim I ibn Aglab estableció en el año 800 un emirato nominalmente dependiente del califato abasí que llegó a ser una potencia militar en el Mediterráneo central, extendiéndose al norte de Argelia, Tripolitania (Libia), Sicilia, Cerdeña y el Sur de Italia. Su capital estaba situada en Kairuán. Su poder acabó en el año 909, cuando los fatimíes alzaron el suyo en el Magreb y se expandieron por el norte de África. Sus miembros pertenecían a la rama de la tribu árabe de los (el fundador legendario de la dinastía fue un al-Tamimi), la misma estirpe que la del profeta Mahoma, que después de conquistar Persia se estableció en Jorasán, en el actual Irán, y se extendió al norte de África. (es)
- Aglabtarrak edo Banu al-Aglab (arabieraz: الأغالبة) Ipar Afrikako emirerri islamiar sunita leinuaren kideak izan ziren, gunea Ifrikijan (Tunisian) zegoen. Han emirerri bat fundatu zuen 800. urtean, teorikoki Abbastar kaliferriaren menpekoa, eta Mediterraneo zentralean potentzia bat izan zena; ipar Algeria, Tripolitania (Libia), Sizilia, Sardinia eta Italiako hegoaldea kontrolatu zituen. Haren hiriburua Kairuan zen. Leinu honen boterea 909an bukatu zen, Egiptoko fatimatarrak Ipar Afrikan hedatu zirenean.Dinastia hau Banu Tamin arabiar tributik zetorren, Mahoma profetaren leinukoak, zeinak Iran konkistatu ondoren, Khorasanen ezarri eta Iparraldeko Afrikatik hedatu baitziren. (eu)
- Les Aghlabides (en arabe : الأغالبة) ou Banu al-Aghlab (en arabe : بنو الأغلب) sont une dynastie d'émirs de la tribu arabe des Banu Tamim, qui gouvernent l'Ifriqiya (actuelle Tunisie, est de l’Algérie et la Tripolitaine) nominalement, au nom du calife abbasside, à partir de 800, puis la Sicile, après sa conquête, jusqu'à son renversement par le nouveau pouvoir des Fatimides, en 909. (fr)
- Aghlabiyyah adalah sebuah dinasti Arab penguasa Ifriqiyyah (saat itu mencakup Tunisia, Aljazair timur, dan Tripolitania) dan Sisilia, yang berkuasa antara 800-909 Masehi. Dinasti ini didirikan oleh Ibrahim bin Al-Aghlab, seorang panglima militer setempat yang mengakui kekuasaan dinasti Abbasiyah dan pada tahun 800 mengambil kekuasaan atas wilayah Ifriqiyyah di Tunisia. (in)
- アグラブ朝（アグラブちょう、Aghalabid Dynasty、アラビア語: الأغالبة 、800年 - 909年）は、アッバース朝支配下で現在のチュニジア地方の支配を認められたアグラブ王国（The Aghalabid kingdom）の王朝。国教はイスラーム教スンナ派。首都はカイラワーン。 (ja)
- 아글라브 왕조(Aghlabid, 아랍어: الأغالبة)는 아랍 왕조로서 바니 타민족이 주축이 되어 설립한 왕조이다. 아바스 왕조의 속국과 같았으며 1세기 정도 후에는 파티마 왕조에 의해 멸망했다. 800년 아바스 왕조의 군주 하루 알라시드가 이브라힘 1세를 지역의 수장으로 지명하면서 현재의 동부 알제리, 튀니지, 트리폴리 일대를 지배하게 됐다. 이름상으로는 독립국이었지만 아바스 왕조의 속국이었다. 새로운 수도였던 알아바시야는 아랍인들이 북아프리카 정복 중 건설한 고대도시인 카이르완 일대에 지어졌다. 그런데 여러 율법학자들은 아글라브 왕조 내의 건축물이나 구조에 대해 알라가 없는 것에 대해 불만이 있었으며 베르베르족에 대한 처우 때문에 반감이 있기도 했다. 지야닷 알라 1세(817-838) 때부터 모반이 일어나 824년 아랍 군대의 폭동이 일어났으며 베르베르인의 도움으로 836년에서야 진압됐다. 이런 일련의 폭동을 진압하기 위해 남부 이탈리아 반도 정복을 진행하기도 했으며 902년에 마지막 원정이 있었다. 점차적으로 아랍군의 세력이 시칠리아에서 약해지면서 전반적으로 아글라브 왕조의 세력도 쇠락하기 시작해 칼비드 왕조가 생겨나게 된다. 아글라브 왕조는 856-863년까지 재위하던 아마드 이븐 무함마드 대에 융성했다. 리비아와 튀니지 일대는 로마의 관계 시설 확장에 힘입어 농경 기반이 발달되기 시작했으며 이슬람 세계와 비잔틴 제국, 이탈리아를 연결하는 무역로로서 큰 역할을 했다. 마그레비 일대에서 가장 중요한 중심으로서 신학과 법학, 시인들이 많이 모이는 곳이었다. 이브라힘 2세 때부터 쇠락의 길로 접어들어 이탈리아 일대를 장악했던 것이 칼라브리아주를 잃으면서 더욱 가속화 됐다. 비잔틴 제국의 공격으로 이집트 일대도 승기를 빼앗겼다. 시아파 베르베르인의 반발이 거세지면서 파티마 왕조가 들어서게 됐고 909년에는 멸망했다. (ko)
- De Aghlabiden (Arabisch: الأغالبة) vormden een dynastie van emirs die van 800 tot 909 Ifriqiya regeerden. (nl)
- Gli Aghlabidi, o Aglabiti (in arabo: الأغالبة), furono all'inizio del IX secolo la prima dinastia musulmana autonoma all'interno del califfato abbaside. Costituirono anche un tentativo di dominazione araba su popolazioni berbere dell'Ifrīqiya. (it)
- Aghlabidzi – dynastia emirów, członkowie arabskiego plemienia , rządzili Ifrikijją (północna Afryka), nominalnie w imieniu abbasydzkiego kalifa, przez około stulecie zanim zostali obaleni przez nową potęgę Fatymidów. (pl)
- Aghlabiderna (arabiska: الأغالبة) var en sunnimuslimsk härskarätt i Nordafrika under tidig medeltid som hade släktband med den arabiska stammen . De aghlabidiska emirerna regerade främst Ifriqiya (ungefär dagens Tunisien) och deras styre varade åren 800-909. Ätten var nominellt underställd Abbasidiska kalifatet och störtades av fatimiderna. (sv)
- O Emirado Aglábida foi um Estado islâmico do Norte da África, existente entre 800 e 909, que foi governado pelos Banul Aglabe ou aglábidas. Seu primeiro emir foi (r. 800–812), a quem o califa Harune Arraxide (r. 786–809) cedeu a Ifríquia para ser governada em nome do Califado Abássida, e o último foi (r. 903–909), que fugiu do país diante da conturbação política, permitindo a formação do Califado Fatímida. (pt)
- Аглабі́ди — арабська феодальна династія в Іфрикії (сучасний Туніс), що правила в 800—909 роках. Засновник — Ібрагім I ібн аль-Аглаб (800—812), син одного із воєначальників халіфата Аббасидів, намісника Іфрикії в 785—787 роках. Спираючись на арабську військову аристократію та верхівку міського населення, Аглабіди створили в рамках Аббасидського халіфату незалежний сунітський емірат зі столицею в Кайруані, але за сюзеренітетом Аббасидів. В системі управління вони наслідували їх; був створений централізований адміністративний апарат на чолі з везиром, кятибами (секретарями), які відали окремими галузями управління, та верховним каді (суддєю), який слідкував за дотриманням принципів шаріату. Впорядковане управління, широке іригаційне будівництво, впровадження нових прийомів землеробства призводили до підйому сільського господарства (суднобудування, виплавка металів, виготовлення зброї та осадної техніки, шовкових, парчових тканин, виробів зі скла, та інше). В еміраті із змішаним арабо-романським, частково берберським населенням швидко йшов процес арабізації. До цього значною мірою призводили широкі зв'язки зі Сходом, заснування в Кайруані академії «Дім мудрості» (Байт аль-хікма), громадських бібліотек, переклади на арабську мову латинських творів з природничих наук тощо. Хоча більшість населення при Аглабідах складали християни, провідна роль в релігійно-політичному житті належали мусульманам-сунітам. У VIII столітті представники арабської аристократії Аглабідів боролися з берберськими хариджитськими повстаннями ібадитів, які охопили всю Північну Африку. У 849 році верховний каді здійснив релігійну реформу, затвердив малікізм як головну релігійну доктрину. В області зовнішньої політики Аглабіди виступали як союзники Аббасидів, протистояли Омеядським правителям Іспанії, Рустамідам, Ідрісидам та іншим алідським правителям Магрибу, в 880 відбили напад єгипетських військ Тулунідів. В 827—902 роках в ході довгої війни, за правління Зіядет-Аллаха I, вони вигнали візантійців з Сицилії, в 840 році висадились на півдні Апенніського півострова (в Калабрії), в 846 році здійснили напад на Рим. Однак повстання арабської аристократії та опозиція факіхів (правознавців), які звинувачували Аглабідів в нехтуванні основними принципами ісламу, примусили емірів віддалитись від арабського війська (джунда) та міщан, дедалі більше спираючись на особистих клієнтів (мавалі) із слов'ян (сакаліба) та лангобардів, а також на чорну гвардію абідів (рабів). Внаслідок податкового тиску, визиску чиновників та суперництва племен влада Аглабідв ослабла і врешті-решт занепала під натиском шиїтських рухів. Шиїти, що спиралися на племена кетама розбили війська Аглабідів. Останній емір, Зіядет-Аллах ІІІ в 909 році втік з резиденції емірів , яка стала центром новоутвореного халіфату Фатимідів. (uk)
- Аглаби́ды или Бану Аль Аглаб (араб. الأغالبة) — арабская династия, правившая Ифрикией. Происходила из племени Бану Тамим, правившего в ряде провинций Арабского халифата, в том числе в Северной Африке в 800—909 годах. Правители династии Аглабидов носили титул амира и формально признавали сюзеренитет аббасидских халифов, фактически эмират Аглабидов со столицей в Кайруане был независимым. Начиная с 827 года, Аглабиды завоевали Сицилию, а позднее — Калабрию. Династия Аглабидов пала в результате шиитского восстания под предводительством Фатимидов. (ru)
- 阿格拉布王朝（阿拉伯语：الأغالبة）是北非伊夫起亚地區的一個阿拉伯埃米尔王朝，創立人來自内志地區的部落。该王朝名义上代表阿拔斯哈里发国统治伊夫起亚地区一个世纪，直到被法蒂玛王朝所灭。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- The Aghlabids (Arabic: الأغالبة) were an Arab dynasty of emirs from the Najdi tribe of Banu Tamim, who ruled Ifriqiya and parts of Southern Italy, Sicily, and possibly Sardinia, nominally on behalf of the Abbasid Caliph, for about a century, until overthrown by the new power of the Fatimids. (en)
- Οι Αγλαβίδες (αραβικά: الأغالبة) ήταν δυναστεία (800-909 μ.Χ.) εμίρηδων, μελών της αραβικής φυλής Ταμίμ. Ήταν ηγεμόνες της Ιφρικίγια, τυπικά εκ μέρους του Χαλιφάτου των Αββασιδών, για περίπου έναν αιώνα, μέχρι να ανατραπούν από τη νέα δύναμη των Φατιμιδών. (el)
- La Aglabidoj (arabe الأغالبة) estis araba dinastio de emiroj el , kiu regis en Ifrikio, ĉefe sub la hegemonio de la abasida kalifo, dum ĉirkaŭ unu jarcento, ĝis iĝis elpovigita fare de la novo povo de Fatimidoj. En 800, la Abasida kalifo Harun al-Raŝid nomumis , filo de Ĥorasana araba komandanto el la tribo Banu Tamim, kiel hereda Emiro de Ifrikio kiel reago al la anarkio kiu estis hegemonia en tiu provinco sekve al la falo de . Tiame estis eble 100,000 Araboj loĝantaj en Ifrikija, kvankam la Berberoj ankoraŭ konstituis la plej majoritaton. (eo)
- Die Aghlabiden (Banu al-Aghlab, arabisch بنو الأغلب, DMG Banū al-Aġlab, auch:arabisch الأغالبة al-Aghāliba, DMG Al-Aġāliba) waren eine arabische Dynastie, die von 800 bis 909 in Ifrīqiya regierte. (de)
- Aglabtarrak edo Banu al-Aglab (arabieraz: الأغالبة) Ipar Afrikako emirerri islamiar sunita leinuaren kideak izan ziren, gunea Ifrikijan (Tunisian) zegoen. Han emirerri bat fundatu zuen 800. urtean, teorikoki Abbastar kaliferriaren menpekoa, eta Mediterraneo zentralean potentzia bat izan zena; ipar Algeria, Tripolitania (Libia), Sizilia, Sardinia eta Italiako hegoaldea kontrolatu zituen. Haren hiriburua Kairuan zen. Leinu honen boterea 909an bukatu zen, Egiptoko fatimatarrak Ipar Afrikan hedatu zirenean.Dinastia hau Banu Tamin arabiar tributik zetorren, Mahoma profetaren leinukoak, zeinak Iran konkistatu ondoren, Khorasanen ezarri eta Iparraldeko Afrikatik hedatu baitziren. (eu)
- Les Aghlabides (en arabe : الأغالبة) ou Banu al-Aghlab (en arabe : بنو الأغلب) sont une dynastie d'émirs de la tribu arabe des Banu Tamim, qui gouvernent l'Ifriqiya (actuelle Tunisie, est de l’Algérie et la Tripolitaine) nominalement, au nom du calife abbasside, à partir de 800, puis la Sicile, après sa conquête, jusqu'à son renversement par le nouveau pouvoir des Fatimides, en 909. (fr)
- Aghlabiyyah adalah sebuah dinasti Arab penguasa Ifriqiyyah (saat itu mencakup Tunisia, Aljazair timur, dan Tripolitania) dan Sisilia, yang berkuasa antara 800-909 Masehi. Dinasti ini didirikan oleh Ibrahim bin Al-Aghlab, seorang panglima militer setempat yang mengakui kekuasaan dinasti Abbasiyah dan pada tahun 800 mengambil kekuasaan atas wilayah Ifriqiyyah di Tunisia. (in)
- アグラブ朝（アグラブちょう、Aghalabid Dynasty、アラビア語: الأغالبة 、800年 - 909年）は、アッバース朝支配下で現在のチュニジア地方の支配を認められたアグラブ王国（The Aghalabid kingdom）の王朝。国教はイスラーム教スンナ派。首都はカイラワーン。 (ja)
- De Aghlabiden (Arabisch: الأغالبة) vormden een dynastie van emirs die van 800 tot 909 Ifriqiya regeerden. (nl)
- Gli Aghlabidi, o Aglabiti (in arabo: الأغالبة), furono all'inizio del IX secolo la prima dinastia musulmana autonoma all'interno del califfato abbaside. Costituirono anche un tentativo di dominazione araba su popolazioni berbere dell'Ifrīqiya. (it)
- Aghlabidzi – dynastia emirów, członkowie arabskiego plemienia , rządzili Ifrikijją (północna Afryka), nominalnie w imieniu abbasydzkiego kalifa, przez około stulecie zanim zostali obaleni przez nową potęgę Fatymidów. (pl)
- Aghlabiderna (arabiska: الأغالبة) var en sunnimuslimsk härskarätt i Nordafrika under tidig medeltid som hade släktband med den arabiska stammen . De aghlabidiska emirerna regerade främst Ifriqiya (ungefär dagens Tunisien) och deras styre varade åren 800-909. Ätten var nominellt underställd Abbasidiska kalifatet och störtades av fatimiderna. (sv)
- O Emirado Aglábida foi um Estado islâmico do Norte da África, existente entre 800 e 909, que foi governado pelos Banul Aglabe ou aglábidas. Seu primeiro emir foi (r. 800–812), a quem o califa Harune Arraxide (r. 786–809) cedeu a Ifríquia para ser governada em nome do Califado Abássida, e o último foi (r. 903–909), que fugiu do país diante da conturbação política, permitindo a formação do Califado Fatímida. (pt)
- Аглаби́ды или Бану Аль Аглаб (араб. الأغالبة) — арабская династия, правившая Ифрикией. Происходила из племени Бану Тамим, правившего в ряде провинций Арабского халифата, в том числе в Северной Африке в 800—909 годах. Правители династии Аглабидов носили титул амира и формально признавали сюзеренитет аббасидских халифов, фактически эмират Аглабидов со столицей в Кайруане был независимым. Начиная с 827 года, Аглабиды завоевали Сицилию, а позднее — Калабрию. Династия Аглабидов пала в результате шиитского восстания под предводительством Фатимидов. (ru)
- 阿格拉布王朝（阿拉伯语：الأغالبة）是北非伊夫起亚地區的一個阿拉伯埃米尔王朝，創立人來自内志地區的部落。该王朝名义上代表阿拔斯哈里发国统治伊夫起亚地区一个世纪，直到被法蒂玛王朝所灭。 (zh)
- الدولة الأغلبية أو دولة الأغالبة أو دولة بني الأغلب هي دولة عربية إسلامية أسسها إبراهيم بن الأغلب التميمي في إفريقية عام (184 هـ/800 م) وتمدَّدت لاحقاً إلى إيطاليا ومالطا وسردينيا بعد أن فرضت نفوذها على القسم الأكبر من المغرب وتُعد من أقدم الدول الإسلامية من حيث النشأة وأول دولة إسلامية نشأة في منطقة المغرب. وقد نشأة الدولة الأغلبية في وقتٍ كان المغرب يشهد فيه كثيراً من الفتن والحروب والصراعات بين مختلف القوى على الساحة، وأستطاع بنو الاغلب فرض الأمن في جميع أنحاء المغرب وجلب الإستقرار له. (ar)
- Els aglàbides o Banu Àghlab (àrab: الأغالبة, al-aḡāliba, o بنو الأغلب, Banū al-Aḡlab), originaris dels Khorasan, foren una dinastia àrab que va governar Ifríqiya del 800 al 909. El govern hereditari els fou confiat pel califa Harun ar-Raixid el 800. L'acord establia que l'emir d'Ifríqiya renunciava a la subvenció del califat i a més havia de pagar a Bagdad 40.000 . El primer emir, Ibrahim ibn al-Àghlab, fou un bon diplomàtic i home d'estat, que va rebre ambaixadors de Carlemany i del patrici Constantí de Sicília; va lluitar contra els kharigites que dominaven el sud d'Ifríqiya, l'Aurès i el Magrib central. (ca)
- Los aglabíes o Banu al-Aglab fueron una dinastía de emires árabes musulmanes suníes del norte de África, cuyo poder se centraba en Ifriqiya (Túnez), donde el fundador Ibrahim I ibn Aglab estableció en el año 800 un emirato nominalmente dependiente del califato abasí que llegó a ser una potencia militar en el Mediterráneo central, extendiéndose al norte de Argelia, Tripolitania (Libia), Sicilia, Cerdeña y el Sur de Italia. Su capital estaba situada en Kairuán. Su poder acabó en el año 909, cuando los fatimíes alzaron el suyo en el Magreb y se expandieron por el norte de África. (es)
- 아글라브 왕조(Aghlabid, 아랍어: الأغالبة)는 아랍 왕조로서 바니 타민족이 주축이 되어 설립한 왕조이다. 아바스 왕조의 속국과 같았으며 1세기 정도 후에는 파티마 왕조에 의해 멸망했다. 800년 아바스 왕조의 군주 하루 알라시드가 이브라힘 1세를 지역의 수장으로 지명하면서 현재의 동부 알제리, 튀니지, 트리폴리 일대를 지배하게 됐다. 이름상으로는 독립국이었지만 아바스 왕조의 속국이었다. 새로운 수도였던 알아바시야는 아랍인들이 북아프리카 정복 중 건설한 고대도시인 카이르완 일대에 지어졌다. 그런데 여러 율법학자들은 아글라브 왕조 내의 건축물이나 구조에 대해 알라가 없는 것에 대해 불만이 있었으며 베르베르족에 대한 처우 때문에 반감이 있기도 했다. 지야닷 알라 1세(817-838) 때부터 모반이 일어나 824년 아랍 군대의 폭동이 일어났으며 베르베르인의 도움으로 836년에서야 진압됐다. 이런 일련의 폭동을 진압하기 위해 남부 이탈리아 반도 정복을 진행하기도 했으며 902년에 마지막 원정이 있었다. 점차적으로 아랍군의 세력이 시칠리아에서 약해지면서 전반적으로 아글라브 왕조의 세력도 쇠락하기 시작해 칼비드 왕조가 생겨나게 된다. (ko)
- Аглабі́ди — арабська феодальна династія в Іфрикії (сучасний Туніс), що правила в 800—909 роках. Засновник — Ібрагім I ібн аль-Аглаб (800—812), син одного із воєначальників халіфата Аббасидів, намісника Іфрикії в 785—787 роках. Внаслідок податкового тиску, визиску чиновників та суперництва племен влада Аглабідв ослабла і врешті-решт занепала під натиском шиїтських рухів. Шиїти, що спиралися на племена кетама розбили війська Аглабідів. Останній емір, Зіядет-Аллах ІІІ в 909 році втік з резиденції емірів , яка стала центром новоутвореного халіфату Фатимідів. (uk)
|
.svg?width=300)
.jpg){kind=link}
.svg){kind=link}
.jpg){kind=link}
