| dbo:abstract
|
- إيف غويو (بالفرنسية: Yves Guyot ) (و. 1843 – 1928 م) هو عالم اقتصاد، وصحفي، وسياسي، من فرنسا، ولد في دينان، توفي في باريس، عن عمر يناهز 85 عاماً. (ar)
- Yves Guyot (6 de septiembre de 1843 - 22 de febrero de 1928) fue un economista, periodista y político francés nacido en Dinan, en el departamento de Côtes-d'Armor. Al terminar los estudios de periodismo en Rennes, fue a París en 1867. Durante un corto período de tiempo, fue editor en jefe del periódico L'Independiente du midi de Nimes, pero se unió al equipo de Le Rappel y posteriormente trabajó para otras revistas. Tomó parte activa en la vida municipal, librando una gran campaña en contra de la prefectura de policía, hecho que le costó seis meses de prisión. Ingresó en la cámara de diputados en 1885 como representante del I Distrito de París y fue ponente general en 1888. Se convirtió en Ministro de Obras Públicas bajo el mandato del Primer Ministro Pierre Tirard en 1889, mantenimiento la cartera en el gabinete de Charles de Freycinet hasta 1892. Ese mismo año, empezó a desempeñarse como director del periódico Le Siècle. A pesar de su marcado punto de vista liberal, perdió su escaño en las elecciones de 1893 debido a su actitud militante contra el socialismo. (es)
- Yves Guyot, né à Dinan le 6 septembre 1843 et mort à Paris le 22 février 1928, est un homme politique, journaliste, essayiste et économiste français. C'est un républicain anticlérical et un libéral, partisan farouche du libéralisme politique comme du libéralisme économique libre-échangiste. Il a été un conseiller municipal de Paris, un député et un ministre de gauche sous la IIIe République, avant 1914. Directeur d'un quotidien parisien, Le Siècle, de 1892 à 1903, il a collaboré à de nombreux périodiques et a animé plusieurs associations. (fr)
- Yves Guyot (6 September 1843 – 22 February 1928) was a French politician and economist. (en)
- Yves Guyot, född 6 september 1843 i Dinan, död 22 februari 1928, var en fransk politiker. Guyot var ursprungligen journalist, blev 1885 deputerad och var 1889-92 minister för offentliga arbeten i Pierre Tirard och Charles de Freycinets regeringar. Han var direktör för La Siècle, senare huvudredaktör för Journal des économistes, ordförande i Société d'économie politique, samt direktör för Agence économique et financière. Guyot utgav ett stort antal politiska, ekonomiska och sociala studier, i vilka han försvarade frihandeln samt bekämpade socialismen. Bland hans arbeten märks La science économique (1881), Les principes de 89 et le socialisme (1894) samt L'économie de l'effort (1896). (sv)
- Ив Гюйо (фр. Yves Guyot; 6 сентября 1843, Динан (Франция) — 22 февраля 1928) — французский политический деятель. В 1860-х гг. участвовал в радикальной газете «Rappel». Во время коммуны 1871 г. содействовал спасению от пожара национальных архивов и национальной библиотеки. Избранный в 1874 г. муниципальным советником, деятельно участвовал в течение многих лет в делах городского управления Парижа. В 1876 г. он был одним из организаторов Женевского международного конгресса против регламентации проституции. На почве этого вопроса вёл деятельную агитацию против парижской полицейской префектуры и за её резкость поплатился полугодовым тюремным заключением. На муниципальных выборах 1884 г. не был избран. В депутаты был выбран в 1885 г. и примкнул к радикальной партии. В 1887 г. Гюйо, принимавший вообще деятельное участие в обсуждении финансовых вопросов, был избран главным докладчиком бюджетной комиссии. При образовании правительства П. Э. Тирара (22 февраля 1889) Гюйо получил портфель министра публичных работ и сохранял его до февраля 1892 г. Принадлежит высказывание: «При социализме будет по меньшей мере два класса. Один из них будет состоять из чиновников, которые будут распределять тяжесть и результаты труда, а другой будет выполнять тяжелую работу по команде первых. Такое устройство не принесло бы с собой социального мира, поскольку политическая конкуренция заняла бы место экономической». (ru)
- Ів Гуйо́ (фр. Yves Guyot; 6 вересня 1843 — 1928) — французький політичний діяч та економіст. Народився в . Отримав освіту в Ренні, обрав професію журналіста коли переїхав до Парижу в 1867 році. Деякий час був головним редактором «L'Independent du midi» в Німі, але приєднався до «Le Rappel» від моменту заснування, також працював в інших журналах, зокрема, редактором «.» Був президентом паризької , членом британського Клубу ім. Кобдена та Королівської спільноти Статистів (англ. Royal Statistical Society), та . 1957 року в листі Людвігу фон Мізесу професор А. Басте (англ. A. Bastet) назвав Мізеса наступником «нашого майстра Іва Гуйо» — котрий, в свою чергу, був наступником Густава де Молінарі. А Молінарі був наступником великого «прото-Австрійця» Фредеріка Бастіа. Ів Гуйо брав активну участь в міському житті, організував кампанію проти префектури поліції, через яку потрапив на шість місяців до в'язниці. У часи Третьої Республіки, був обраний до Паризької муніципальної палати від . 1885 року обраний до Національної палати Представників та був головним доповідачем по бюджету 1888 року. Був призначений міністром громадських робіт в уряді в 1889 році, залишився на посаді в уряді до 1892 року. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- إيف غويو (بالفرنسية: Yves Guyot ) (و. 1843 – 1928 م) هو عالم اقتصاد، وصحفي، وسياسي، من فرنسا، ولد في دينان، توفي في باريس، عن عمر يناهز 85 عاماً. (ar)
- Yves Guyot, né à Dinan le 6 septembre 1843 et mort à Paris le 22 février 1928, est un homme politique, journaliste, essayiste et économiste français. C'est un républicain anticlérical et un libéral, partisan farouche du libéralisme politique comme du libéralisme économique libre-échangiste. Il a été un conseiller municipal de Paris, un député et un ministre de gauche sous la IIIe République, avant 1914. Directeur d'un quotidien parisien, Le Siècle, de 1892 à 1903, il a collaboré à de nombreux périodiques et a animé plusieurs associations. (fr)
- Yves Guyot (6 September 1843 – 22 February 1928) was a French politician and economist. (en)
- Yves Guyot, född 6 september 1843 i Dinan, död 22 februari 1928, var en fransk politiker. Guyot var ursprungligen journalist, blev 1885 deputerad och var 1889-92 minister för offentliga arbeten i Pierre Tirard och Charles de Freycinets regeringar. Han var direktör för La Siècle, senare huvudredaktör för Journal des économistes, ordförande i Société d'économie politique, samt direktör för Agence économique et financière. Guyot utgav ett stort antal politiska, ekonomiska och sociala studier, i vilka han försvarade frihandeln samt bekämpade socialismen. Bland hans arbeten märks La science économique (1881), Les principes de 89 et le socialisme (1894) samt L'économie de l'effort (1896). (sv)
- Yves Guyot (6 de septiembre de 1843 - 22 de febrero de 1928) fue un economista, periodista y político francés nacido en Dinan, en el departamento de Côtes-d'Armor. Al terminar los estudios de periodismo en Rennes, fue a París en 1867. Durante un corto período de tiempo, fue editor en jefe del periódico L'Independiente du midi de Nimes, pero se unió al equipo de Le Rappel y posteriormente trabajó para otras revistas. A pesar de su marcado punto de vista liberal, perdió su escaño en las elecciones de 1893 debido a su actitud militante contra el socialismo. (es)
- Ів Гуйо́ (фр. Yves Guyot; 6 вересня 1843 — 1928) — французький політичний діяч та економіст. Народився в . Отримав освіту в Ренні, обрав професію журналіста коли переїхав до Парижу в 1867 році. Деякий час був головним редактором «L'Independent du midi» в Німі, але приєднався до «Le Rappel» від моменту заснування, також працював в інших журналах, зокрема, редактором «.» Був президентом паризької , членом британського Клубу ім. Кобдена та Королівської спільноти Статистів (англ. Royal Statistical Society), та . (uk)
- Ив Гюйо (фр. Yves Guyot; 6 сентября 1843, Динан (Франция) — 22 февраля 1928) — французский политический деятель. В 1860-х гг. участвовал в радикальной газете «Rappel». Во время коммуны 1871 г. содействовал спасению от пожара национальных архивов и национальной библиотеки. Избранный в 1874 г. муниципальным советником, деятельно участвовал в течение многих лет в делах городского управления Парижа. В 1876 г. он был одним из организаторов Женевского международного конгресса против регламентации проституции. На почве этого вопроса вёл деятельную агитацию против парижской полицейской префектуры и за её резкость поплатился полугодовым тюремным заключением. (ru)
|
