| dbo:abstract
|
- Vis viva (z latiny živá síla) je zastaralá vědecká teorie, která sloužila jako elementární a omezená raná formulace principu zachování energie. Může být myšlena jako typ kinetické energie nebo energie v souvislosti s vnímatelným pohybem. Navržená Gottfriedem Leibnizem v rozmezí let 1676–1689, byla tato teorie kontroverzní a jak se zdálo v opozici vůči teorii zachování hybnosti obhajované sirem Isaacem Newtonem a Reném Descartem. Teorie byla nakonec včleněna do moderní teorie energie, ačkoliv termín ještě přežívá v souvislosti s nebeskou mechanikou v rovnici vis viva. (cs)
- القوة الحية (vis viva)(من الكلمة اللاتينية بمعنى القوة الحية) في تاريخ العلم هي إحدى النظريات العلمية المستبدلة التي شكلت الصياغة الأساسية والأولى المحدودة لمبدأ انحفاظ الطاقة. وكان هذا هو الوصف الأول [المعروف] لما نسميه الآن الطاقة الحركية أو الطاقة المرتبطة بالحركات المحسوسة. وضع هذه النظرية غوتفريد لايبنتس (Gottfried Leibniz) في الفترة ما بين عام 1676م إلى عام 1689م وكانت تلك النظرية مثيرة للجدل حيث يبدو أنها تعارض نظرية انحفاظ زخم الحركة التي يؤيدها سير إسحاق نيوتن ورينيه ديكارت. أما الآن فينظر إلى تلك النظريتين باعتبارهما متكاملتين. ولقد اندمجت تلك النظرية في آخر الأمر في نظرية الطاقة الحديثة رغم أن هذا المصطلح لا زال مستخدمًا في سياق الميكانيكا السماوية من خلال معادلة حفظ الطاقة المدارية. (ar)
- Vis viva (lebendige Kraft) ist eine historische Bezeichnung für die „Energie in der Bewegung“. Sie geht auf Gottfried Wilhelm Leibniz zurück und bezeichnet eine Größe, die bei elastischen Stößen und vielen anderen mechanischen Vorgängen erhalten bleibt. Seine Formel war allerdings , was einen um den Faktor 2 größeren Wert für die kinetische Energie nach heutigem Verständnis ergibt. Wichtig war, dass die Geschwindigkeit im Quadrat einging, was zu einer skalaren Größe und korrekten Interpretation als Erhaltungsgröße führt. Im Gegensatz zu Leibniz hielten René Descartes und Isaac Newton den Impuls für die fundamentale Erhaltungsgröße (bei Descartes noch rein skalar aufgefasst, also nicht als Vektor). Für Newton spielte nicht das Energiekonzept, sondern das Konzept der Kraft (Vis) als Verursachung von Impulsänderungen eine zentrale Rolle. Bis ins 19. Jahrhundert wurde die Bezeichnung lebendige Kraft für die Energie verwendet. Energieüberlegungen spielten aber in der Praxis der Mechanik erst etwa Mitte des 19. Jahrhunderts eine größere Rolle, gefördert durch die Entwicklung der Thermodynamik. Im 18. Jahrhundert gab es einen Streit unter Philosophen um die „wahren“ Grundgrößen der Mechanik, so in der Schrift von Immanuel Kant Gedanken von der wahren Schätzung der lebendigen Kräfte von 1749 (die aber unter den Naturwissenschaftlern keine Rolle spielte und auch von den führenden zeitgenössischen Wissenschaftlern wie Leonhard Euler, an den sich Kant brieflich wandte, ignoriert wurde), oder im Prioritätsstreit von Maupertuis über das Prinzip der kleinsten Wirkung. Die Vis-Viva-Gleichung der Himmelsmechanik beschreibt die Bewegung bzw. Geschwindigkeit von Körpern auf Keplerbahnen als Konsequenz der Energieerhaltung. (de)
- La vis viva (en latín, que significa 'violencia' o 'fuerza viva') fue una teoría científica obsoleta que sirvió como una primitiva y limitada formulación del principio de conservación de la energía. Fue la primera descripción (conocida) de lo que ahora se llama energía cinética o de la energía relacionada con los movimientos sensibles. Propuesta por Gottfried Leibniz en el período 1676-1689, la teoría fue polémica, ya que parecía oponerse a la teoría de la conservación del momento propugnada por sir Isaac Newton y René Descartes. Las dos teorías ahora se entiende que son complementarias. Esta teoría fue finalmente incorporada en la teoría moderna de la energía aunque el término aún sobrevive en el contexto de la mecánica celeste a través de la . El nombre de fuerza viva se conserva por razones históricas. Fue asignado por Leibniz a aquellas fuerzas que producen movimiento, en contraposición a las que él llamaba fuerzas muertas, que no dan lugar a movimiento alguno (por ejemplo, el peso de un cuerpo situado sobre un tablero horizontal). Leibniz la definió como mv2, siendo m la masa que una partícula se está moviendo con una velocidad v, esto es, el duplo de lo que ahora se llama la energía cinética del sistema. El término ½mv2, que se reconoce como la mitad de la vis viva, aparece tan a menudo en las expresiones de la física que, desde hace ya más de un siglo, se estimó conveniente considerarlo como una magnitud física importante, a la que se le dio el nombre de energía cinética. (es)
- La force vive (ou les forces vives ou vis viva en latin) est une notion de physique qui, en histoire des sciences, fut au centre de la première théorie de l'énergie conçue comme force en action au sein de la matière. Comme l'énergie, elle est mesurée par la formule m·v2 (masse du corps multipliée par le carré de sa vitesse). Du XVIIe au XIXe siècles, la force vive a désigné l'énergie cinétique (quantitativement au facteur 1/2 près), c'est-à-dire l'énergie liée au mouvement des corps. Cette théorie de la force en action dans la matière a été développée par Leibniz à partir de 1686. La même année il publiait son algorithme différentiel et intégral, théorie mathématique liée à ses conceptions physiques, puisque les deux aspects complémentaires de la force vive : la force morte et l’action, sont obtenus par, respectivement, différentiation et intégration. Quoique encore utilisée par Poincaré et même par Max Planck au début du XXe siècle, l'expression force vive a été supplantée par celles d'énergie cinétique et de travail mécanique. En outre, comme théorie de la force totale (incluant force vive et force morte), elle se présente comme cause fondamentale des phénomènes physiques, considération causale réputée philosophique par beaucoup de physiciens modernes. Ces théories, que Leibniz regroupait sous le nom de , prolongeaient l'étude par Descartes du mouvement et de sa conservation, et ont ensuite été développées notamment par Jean Bernoulli et son fils Daniel. Mais comme elles rejetaient le principe cartésien de réduction des corps à leur étendue, elle s'est heurtée à une opposition des cartésiens, puis des adeptes de la mécanique relationnelle ne considérant que les effets, et a donné lieu à la célèbre Querelle des forces vives. (fr)
- Vis viva (from the Latin for "living force") is a historical term used for the first recorded description of what we now call kinetic energy in an early formulation of the principle of conservation of energy. (en)
- In de wetenschapsgeschiedenis is vis viva (van het Latijn voor levende kracht) een achterhaalde wetenschappelijke theorie, die als een elementaire en beperkte, vroege formulering van het beginsel van behoud van energie een rol heeft gespeeld in de ontwikkeling van de natuurkunde. Vis viva kan gezien worden als een vorm van kinetische energie of van energie, die verband houdt met waarneembare bewegingen. Voorgesteld door Gottfried Leibniz in de periode 1676-1689, was de theorie omstreden, omdat zij niet verenigbaar leek te zijn met de theorie van behoud van impuls, die werd bepleit door Sir Isaac Newton en René Descartes. De twee theorieën worden nu als complementair gezien. De theorie werd uiteindelijk in de moderne theorie van de energie opgenomen, hoewel de term in de vorm van de nog steeds voortleeft in de hemelmechanica. (nl)
- Vis viva (do latim para "força viva") é um termo histórico usado para a primeira descrição registrada do que agora chamamos de energia cinética em uma formulação inicial do princípio de conservação de energia. (pt)
- Жива́ си́ла (лат. Vis viva, нім. lebendige Kraft) — історична назва кінетичної енергії. Вперше назва введена Лейбніцем. Спочатку найменування «жива сила» було дано Лейбніцем для добутку маси тіла на квадрат його швидкості. Згодом Гюстав Коріоліс вніс до визначення терміну поправку, означивши його, як добуток половини маси тіла на квадрат його швидкості, хоча іноді визначення живої сили з множником «½» зустрічалося й раніше (наприклад, в статтях Д. Бернуллі). В результаті термін набув той же зміст, що і сучасний термін «кінетична енергія». В аналітичній механіці вісімнадцятого століття жива сила, яка бралася рівною , розглядалася головним чином тільки як корисний математичний артефакт. Ситуація глибоко змінилася під впливом індустріалізації, пов'язаної з широким застосуванням парових машин. Тоді виник великий практичний інтерес до механічної роботи, виробленої двигунами. Виходячи з того зв'язку, що існує між механічною роботою і величиною , Коріоліс запропонував називати живою силою саме цю величину. Коментуючи такий підхід, Коріоліс писав: «Якщо раніше найменування жива сила давалося добутку маси на квадрат швидкості, то це було тому, що не приділялося уваги роботі». (uk)
- 活力（拉丁語：Vis viva，意為「生命力」）是動能的歷史名詞，出現於早期描述能量守恆原理的公式。活力也是已知第一個被用來描述「動能」這個概念的名詞。 (zh)
- Жива́я си́ла (лат. Vis viva, нем. lebendige Kraft ) — историческое название кинетической энергии. Впервые название введено Лейбницем. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- Vis viva (z latiny živá síla) je zastaralá vědecká teorie, která sloužila jako elementární a omezená raná formulace principu zachování energie. Může být myšlena jako typ kinetické energie nebo energie v souvislosti s vnímatelným pohybem. Navržená Gottfriedem Leibnizem v rozmezí let 1676–1689, byla tato teorie kontroverzní a jak se zdálo v opozici vůči teorii zachování hybnosti obhajované sirem Isaacem Newtonem a Reném Descartem. Teorie byla nakonec včleněna do moderní teorie energie, ačkoliv termín ještě přežívá v souvislosti s nebeskou mechanikou v rovnici vis viva. (cs)
- Vis viva (from the Latin for "living force") is a historical term used for the first recorded description of what we now call kinetic energy in an early formulation of the principle of conservation of energy. (en)
- Vis viva (do latim para "força viva") é um termo histórico usado para a primeira descrição registrada do que agora chamamos de energia cinética em uma formulação inicial do princípio de conservação de energia. (pt)
- 活力（拉丁語：Vis viva，意為「生命力」）是動能的歷史名詞，出現於早期描述能量守恆原理的公式。活力也是已知第一個被用來描述「動能」這個概念的名詞。 (zh)
- Жива́я си́ла (лат. Vis viva, нем. lebendige Kraft ) — историческое название кинетической энергии. Впервые название введено Лейбницем. (ru)
- القوة الحية (vis viva)(من الكلمة اللاتينية بمعنى القوة الحية) في تاريخ العلم هي إحدى النظريات العلمية المستبدلة التي شكلت الصياغة الأساسية والأولى المحدودة لمبدأ انحفاظ الطاقة. وكان هذا هو الوصف الأول [المعروف] لما نسميه الآن الطاقة الحركية أو الطاقة المرتبطة بالحركات المحسوسة. وضع هذه النظرية غوتفريد لايبنتس (Gottfried Leibniz) في الفترة ما بين عام 1676م إلى عام 1689م وكانت تلك النظرية مثيرة للجدل حيث يبدو أنها تعارض نظرية انحفاظ زخم الحركة التي يؤيدها سير إسحاق نيوتن ورينيه ديكارت. أما الآن فينظر إلى تلك النظريتين باعتبارهما متكاملتين. (ar)
- Vis viva (lebendige Kraft) ist eine historische Bezeichnung für die „Energie in der Bewegung“. Sie geht auf Gottfried Wilhelm Leibniz zurück und bezeichnet eine Größe, die bei elastischen Stößen und vielen anderen mechanischen Vorgängen erhalten bleibt. Seine Formel war allerdings , was einen um den Faktor 2 größeren Wert für die kinetische Energie nach heutigem Verständnis ergibt. Wichtig war, dass die Geschwindigkeit im Quadrat einging, was zu einer skalaren Größe und korrekten Interpretation als Erhaltungsgröße führt. (de)
- La vis viva (en latín, que significa 'violencia' o 'fuerza viva') fue una teoría científica obsoleta que sirvió como una primitiva y limitada formulación del principio de conservación de la energía. Fue la primera descripción (conocida) de lo que ahora se llama energía cinética o de la energía relacionada con los movimientos sensibles. Propuesta por Gottfried Leibniz en el período 1676-1689, la teoría fue polémica, ya que parecía oponerse a la teoría de la conservación del momento propugnada por sir Isaac Newton y René Descartes. Las dos teorías ahora se entiende que son complementarias. (es)
- La force vive (ou les forces vives ou vis viva en latin) est une notion de physique qui, en histoire des sciences, fut au centre de la première théorie de l'énergie conçue comme force en action au sein de la matière. Comme l'énergie, elle est mesurée par la formule m·v2 (masse du corps multipliée par le carré de sa vitesse). Du XVIIe au XIXe siècles, la force vive a désigné l'énergie cinétique (quantitativement au facteur 1/2 près), c'est-à-dire l'énergie liée au mouvement des corps. (fr)
- In de wetenschapsgeschiedenis is vis viva (van het Latijn voor levende kracht) een achterhaalde wetenschappelijke theorie, die als een elementaire en beperkte, vroege formulering van het beginsel van behoud van energie een rol heeft gespeeld in de ontwikkeling van de natuurkunde. Vis viva kan gezien worden als een vorm van kinetische energie of van energie, die verband houdt met waarneembare bewegingen. De theorie werd uiteindelijk in de moderne theorie van de energie opgenomen, hoewel de term in de vorm van de nog steeds voortleeft in de hemelmechanica. (nl)
- Жива́ си́ла (лат. Vis viva, нім. lebendige Kraft) — історична назва кінетичної енергії. Вперше назва введена Лейбніцем. Спочатку найменування «жива сила» було дано Лейбніцем для добутку маси тіла на квадрат його швидкості. Згодом Гюстав Коріоліс вніс до визначення терміну поправку, означивши його, як добуток половини маси тіла на квадрат його швидкості, хоча іноді визначення живої сили з множником «½» зустрічалося й раніше (наприклад, в статтях Д. Бернуллі). В результаті термін набув той же зміст, що і сучасний термін «кінетична енергія». (uk)
|
.gif?width=300)
.gif){kind=link}
.gif){kind=link}