| dbo:abstract
|
- الحرب الرومانية الفرثية التي وقعت في 58–63 بعد الميلاد (أو حرب الخلافة الأرمينية) نشبت بين الإمبراطورية الرومانية والإمبراطورية الفرثية على أرمينيا التي كانت دولة مهمة حاجزة بينهما. كانت أرمينيا دولة عميلة للرومان من أيام الإمبراطور أغسطس، لكن في 52/53 نجح الفرثيون في تنصيب مرشَّحهم تيريداتس إمبراطورًا. زامن هذا ارتقاء نيرون عرش روما، وقد قرر هذا الإمبراطور الصغير أن يرد بقوة. كانت هذه الحرب الحملةَ الخارجية الكبرى الوحيدة في عهده، وقد بدأت بنجاح سريع للقوات الرومانية، بقيادة القدير غنيوس دوميتوس كُربولو. تغلبوا على قوات تيريداتس، ونصبوا مرشَّحهم طِغران السادس إمبراطورًا لأرمينيا، وغادروا البلد. ما ساعد الرومانيين أن الملك الفرثي فولوغاسيس كان مشغولًا بقمع سلسلة ثورات في بلده. لكن بمجرد قمعها، ولّى الفرثيون انتباههم نحو أرمينيا، وبعد عامين من الحملات غير الحاسمة، انتصروا على الرومان انتصارًا مؤزَّرًا في معركة رانديا. بُعَيد ذلك وصل النزاع إلى طريق مسدود، وانتهى بتسوية رسمية: تنصيب أمير فرثي من أسرة أرسكيد إمبراطورًا لأرمينيا، بشرط أن يوافق الإمبراطور الروماني على تنصيبه أولًا. كان هذا النزاع أول مواجهة مباشرة بين الفرثيين والرومان منذ حملة كراسوس الكارثية وحملات مارك أنطوني قبلها بقرن، وأول سلسلة حروب طويلة بين الرومانيين والإيرانيين على أرمينيا (انظر الحروب الرومانية الفارسية). (ar)
- Der Römisch-Parthische Krieg von 58–63 wurde zwischen dem Römischen Reich und dem Partherreich um die Kontrolle Armeniens – eines Pufferstaats zwischen den beiden Reichen – geführt. Armenien war seit den Tagen Augustus ein römischer Klientelstaat, aber 52/53 gelang es den Parthern, ihren eigenen Kandidaten, den Arsakiden Trdat I. (Tiridates I.), auf den armenischen Thron zu bringen. Im Jahr 54 wurde Nero römischer Kaiser und begann einen Krieg. Es blieb neben dem Jüdischen Krieg die einzige größere militärische Kampagne während seiner Herrschaft. Die Römer drangen unter Gnaeus Domitius Corbulo schnell vor, besiegten die Armeen Trdats und installierten ihren eigenen Kandidaten Tigranes VI. als armenischen König. Zugute kam den Römern, dass der parthische König Vologaeses I. – Bruder des Trdat – offenbar mit inneren Revolten beschäftigt war. Als diese beendet waren, wendeten sich die Parther aber nach Westen und konnten nach einigen Jahren ergebnisloser Feldzüge den Römern eine schwere Niederlage in der Schlacht von Rhandeia beibringen. Der Konflikt endete bald darauf mit einem Kompromiss: Ein arsakidischer Prinz (armenische Arsakiden) sollte armenischer König werden, musste aber vorher von den Römern abgesegnet werden. Nero inszenierte dies vor der römischen Öffentlichkeit als großen Sieg. Dieser Krieg war der erste direkte militärische Konflikt zwischen Rom und den Parthern seit Crassus Niederlage bei Carrhae und Marcus Antonius Kriegen gegen die Parther ein Jahrhundert vorher. Es sollte der erste in einer Serie von weiteren Kriegen zwischen den beiden Mächten um die Vorherrschaft über Armenien sein (Römisch-Persische Kriege). (de)
- La guerra romano parta del 58-63 d. C. la disputaron el Imperio romano y el Imperio parto por el control de Armenia, un Estado situado entre los dos imperios. Armenia había sido un Estado dependiente de Roma desde los tiempos del emperador Augusto, pero los partos lograron colocar en el trono armenio a su candidato, Tiridates, en el 52-53. Este acontecimiento coincidió con la entronización de Nerón como emperador de Roma, y el joven soberano decidió reaccionar enérgicamente. La guerra, que fue la única campaña militar importante de su reinado, empezó con una serie de rápidas victorias para las armas romanas, dirigidas por el hábil general Gneo Domicio Corbulón. Los romanos vencieron a las fuerzas leales a Tiridates, colocaron en el trono armenio a su candidato, Tigranes VI, y se replegaron. La campaña romana se benefició de la ausencia del rey parto Vologases, ocupado en aplastar una serie de revueltas surgidas en su país propio. Nada más sofocadas estas, sin embargo, los partos centraron su atención en Armenia, y después de un par de años de combates sin un claro vencedor, infligieron una grave derrota a los romanos en la batalla de Rhandeia. El conflicto acabó poco después con un acuerdo en el que las dos partes tuvieron que realizar concesiones: a partir de entonces un príncipe parto del linaje de los arsácidas ocuparía el trono armenio, pero su nombramiento tenía que aprobarlo el emperador romano. Este conflicto fue el primer enfrentamiento directo entre Partia y los romanos desde la desastrosa campaña de Craso y la de Marco Antonio, ocurridas ambas un siglo antes, y sería el primero de una larga serie de guerras entre Roma y las potencias iraníes disputadas por el dominio de Armenia (véase guerras romano-persas). (es)
- La guerre romano-parthique de 58-63 est une guerre entre les Romains et les Parthes pour la suprématie du royaume voisin de l'Arménie. Elle est marquée par la campagne victorieuse de Corbulon en 58-60 et par la contre-offensive parthe en 61-62 qui se termine par la défaite romaine à Rhandeia. En 63, Corbulon est de retour sur le front et le traité de Rhandeia met fin aux hostilités la même année. (fr)
- The Roman–Parthian War of 58–63 or the War of the Armenian Succession was fought between the Roman Empire and the Parthian Empire over control of Armenia, a vital buffer state between the two realms. Armenia had been a Roman client state since the days of Emperor Augustus, but in 52/53, the Parthians succeeded in installing their own candidate, Tiridates, on the Armenian throne. These events coincided with the accession of Nero to the imperial throne in Rome, and the young emperor decided to react vigorously. The war, which was the only major foreign campaign of his reign, began with rapid success for the Roman forces, led by the able general Gnaeus Domitius Corbulo. They overcame the forces loyal to Tiridates, installed their own candidate, Tigranes VI, on the Armenian throne, and left the country. The Romans were aided by the fact that the Parthian king Vologases was embroiled in the suppression of a series of revolts in his own country. As soon as these had been dealt with, however, the Parthians turned their attention to Armenia, and after a couple of years of inconclusive campaigning, inflicted a heavy defeat on the Romans in the Battle of Rhandeia. The conflict ended soon after, in an effective stalemate and a formal compromise: a Parthian prince of the Arsacid line would henceforth sit on the Armenian throne, but his nomination had to be approved by the Roman emperor. This conflict was the first direct confrontation between Parthia and the Romans since Crassus' disastrous expedition and Mark Antony's campaigns a century earlier, and would be the first of a long series of wars between Rome and Iranian powers over Armenia (see Roman–Persian Wars). (en)
- Le campagne armeno-partiche di Corbulone (58-63) costituiscono una nuova guerra tra Romani e Parti per la supremazia sul vicino regno d'Armenia. Queste guerre continuarono per diversi secoli, anche tra Impero bizantino e Sasanidi fino all'avvento degli Arabi. L'Armenia era stata un regno cliente romano fin dai giorni dell'imperatore Augusto, ma nel 52/53, i Parti riuscirono a insediare il proprio candidato, Tiridate, sul trono armeno. Questi eventi coincisero con l'ascesa di Nerone al trono imperiale a Roma, e il giovane imperatore decise di reagire vigorosamente. La guerra, che costituì l'unica importante campagna militare estera del suo regno, cominciò con alcuni rapidi successi per le truppe romane, condotte dall'abile generale Gneo Domizio Corbulone. Esse superarono in battaglia le truppe leali a Tiridate, insediarono il proprio candidato, Tigrane VI, sul trono armeno, e lasciarono la regione. I Romani furono favoriti dal fatto che il re partico Vologase era intento a reprimere una serie di rivolte in Ircania. Una volta represse le rivolte, tuttavia, i Parti rivolsero le proprie attenzioni sull'Armenia, e dopo due anni di campagne inconcludenti, inflissero una sconfitta pesante ai Romani nella Battaglia di Rhandeia. Il conflitto si concluse subito dopo, con un compromesso formale: un principe partico della dinastia arsacide sarebbe stato insediato sul trono armeno, ma la sua nomina doveva essere approvata dall'imperatore romano. Questo conflitto costituì il primo confronto diretto tra la Partia e Roma fin dai tempi della disastrosa spedizione di Crasso e delle campagne di Marco Antonio un secolo prima, e sarebbe stata la prima di una lunga serie di guerre tra Roma e la Persia per il controllo dell'Armenia (cfr. guerre romano-persiane). (it)
- De Romeins-Parthische Oorlog (58-63) of Armeense Successieoorlog is een onderdeel van de Romeins-Parthische oorlogen tussen het Romeinse Keizerrijk en de Parthen over de controle van de bufferstaat Armenië. (nl)
- Guerra romano-parta de 58–63 foi uma guerra travada entre as forças do Império Romano e do Império Parta sobre o controle do Reino da Armênia, um estado-tampão vital entre os dois impérios. A Armênia era um estado cliente romano desde a época do imperador Augusto, mas, em 52-3, os partas conseguiram instalar seu próprio candidato no trono armênio, Tirídates. Estes eventos coincidiram com a ascensão de Nero ao trono imperial em Roma e o jovem imperador resolveu reagir com vigor. A guerra, que foi a única grande campanha militar de seu reinado, começou com um rápido sucesso para as forças romanas, lideradas pelo habilidoso Cneu Domício Córbulo. Ele venceu as forças leais a Tirídates, instalou seu próprio candidato, Tigranes VI e partiu. Os romanos tiveram sorte, pois o xá, Vologases I, estava ocupando tentando sufocar uma revolta na Hircânia, em seu próprio império. Tão logo ele resolveu a situação por lá, os partas voltaram sua atenção para a Armênia e, depois de dois anos de campanhas inconclusivas, conseguiram infligir uma dura derrota sobre os romanos na Batalha de Randeia. O conflito terminou logo depois num beco sem saída e numa solução de compromisso para ambas as partes: o príncipe persa, de linhagem arsácida, seria o novo rei da Armênia, mas sua nomeação deveria ser aprovada pelo imperador romano. Este conflito foi o primeiro confronto direto entre partas e romanos desde a desastrosa expedição de Crasso e da campanha parta de Marco Antônio, um século antes, e seria a primeira de uma longa série de guerras entre romanos e iranianos sobre o controle da Armênia (veja Guerras romano-persas). (pt)
- Римсько-парфянська війна, також Вірменська війна — війна в 54-64 між Римською імперією та Парфянським царством за контроль над Великою Вірменією, колишньою буферною державою між цими двома імперіями. З часів правління римського імператора Октавіана Августа Велика Вірменія фактично була клієнтською державою Риму, проте в 52-53 парфянам вдалося затвердити на престолі свого ставленика, Трдата I. Ці події збіглися зі сходженням на римський імператорський престол Нерона, і молодий імператор вирішив енергійно відреагувати на них. Війна, яка стала єдиною великою «зарубіжною» кампанією в період його правління, почалася зі швидкого успіху римських військ на чолі з талановитим воєначальником Гнеем Доміцієм Корбулоном. Їм вдалося розбити сили, лояльні Трдату, звести на вірменський престол римського ставленика, Тиграна VI, після чого вони покинули країну. Успіху римлян сприяло в тому числі те, що парфянський цар Вологез I був зайнятий придушенням кількох повстань в самій Парфії. Однак як тільки ці повстання були придушені, парфяни звернули свою увагу на Вірменію та через кілька років безрезультатних кампаній змогли завдати римлянам важкої поразки в битві при Раделії. Конфлікт за Вірменію незабаром після цього опинився в свого роду тупику та завершився формальним компромісом: відтепер вірменський престол займали парфянські князі з династії Аршакідів, але їх кандидатури повинні були затверджуватися римськими імператорами. Цей конфлікт став першим прямим зіткненням між Парфією та Римом з моменту розгрому Марка Лініція Красса в битві при Каррах і Марка Антонія, що відбулися понад 100 років тому, і був першим з безлічі воєн між Римом та іранськими правителями (Парфією, потім державою Сасанідів) за контроль над Великою Вірменією. (uk)
- Римско-парфянская война, или Войной за армянское наследство, — война 58—63 годов между Римской империей и Парфянским царством за контроль над Арменией, бывшей буферным государством между этими двумя империями. Со времён правления римского императора Августа Армения фактически была клиентским государством Рима, однако в 52—53 годах парфянам удалось утвердить на престоле своего ставленника, Трдата I. Эти события совпали с восхождением на римский императорский престол Нерона, и молодой император решил энергично отреагировать на них. Война, которая стала единственной крупной «зарубежной» кампанией в период его правления, началась с быстрого успеха римских войск во главе с талантливым военачальником Гнеем Домицием Корбулоном. Им удалось разбить силы, лояльные Трдату, возвести на армянский престол римского ставленника, , после чего они покинули страну. Успеху римлян способствовало в том числе то, что парфянский царь Вологез I был занят подавлением нескольких восстаний в самой Парфии. Однако как только эти восстания были подавлены, парфяне получили возможность обратить свое внимание на Армению. Через пару лет безрезультатных столкновений они смогли нанести римлянам тяжёлое поражение в битве при Рандее. Борьба римлян и парфян за Армению вскоре после этого зашла в своего рода тупик, когда ни одной из сторон не удавалось одержать победу. После этого две державы пришли к формальному компромиссу: отныне армянский престол занимали парфянские князья из династии Аршакуни, но их кандидатуры должны были утверждаться римскими императорами. Этот конфликт стал первым прямым столкновением между Парфией и Римом с момента разгрома Марка Лициния Красса в битве при Каррах и похода Марка Антония, состоявшихся более 100 лет назад, и был первым из множества войн между Римом и иранскими правителями (Парфией, затем державой Сасанидов) за контроль над Арменией. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- La guerre romano-parthique de 58-63 est une guerre entre les Romains et les Parthes pour la suprématie du royaume voisin de l'Arménie. Elle est marquée par la campagne victorieuse de Corbulon en 58-60 et par la contre-offensive parthe en 61-62 qui se termine par la défaite romaine à Rhandeia. En 63, Corbulon est de retour sur le front et le traité de Rhandeia met fin aux hostilités la même année. (fr)
- De Romeins-Parthische Oorlog (58-63) of Armeense Successieoorlog is een onderdeel van de Romeins-Parthische oorlogen tussen het Romeinse Keizerrijk en de Parthen over de controle van de bufferstaat Armenië. (nl)
- الحرب الرومانية الفرثية التي وقعت في 58–63 بعد الميلاد (أو حرب الخلافة الأرمينية) نشبت بين الإمبراطورية الرومانية والإمبراطورية الفرثية على أرمينيا التي كانت دولة مهمة حاجزة بينهما. كانت أرمينيا دولة عميلة للرومان من أيام الإمبراطور أغسطس، لكن في 52/53 نجح الفرثيون في تنصيب مرشَّحهم تيريداتس إمبراطورًا. (ar)
- Der Römisch-Parthische Krieg von 58–63 wurde zwischen dem Römischen Reich und dem Partherreich um die Kontrolle Armeniens – eines Pufferstaats zwischen den beiden Reichen – geführt. Armenien war seit den Tagen Augustus ein römischer Klientelstaat, aber 52/53 gelang es den Parthern, ihren eigenen Kandidaten, den Arsakiden Trdat I. (Tiridates I.), auf den armenischen Thron zu bringen. Im Jahr 54 wurde Nero römischer Kaiser und begann einen Krieg. Es blieb neben dem Jüdischen Krieg die einzige größere militärische Kampagne während seiner Herrschaft. (de)
- La guerra romano parta del 58-63 d. C. la disputaron el Imperio romano y el Imperio parto por el control de Armenia, un Estado situado entre los dos imperios. Armenia había sido un Estado dependiente de Roma desde los tiempos del emperador Augusto, pero los partos lograron colocar en el trono armenio a su candidato, Tiridates, en el 52-53. (es)
- The Roman–Parthian War of 58–63 or the War of the Armenian Succession was fought between the Roman Empire and the Parthian Empire over control of Armenia, a vital buffer state between the two realms. Armenia had been a Roman client state since the days of Emperor Augustus, but in 52/53, the Parthians succeeded in installing their own candidate, Tiridates, on the Armenian throne. (en)
- Le campagne armeno-partiche di Corbulone (58-63) costituiscono una nuova guerra tra Romani e Parti per la supremazia sul vicino regno d'Armenia. Queste guerre continuarono per diversi secoli, anche tra Impero bizantino e Sasanidi fino all'avvento degli Arabi. (it)
- Guerra romano-parta de 58–63 foi uma guerra travada entre as forças do Império Romano e do Império Parta sobre o controle do Reino da Armênia, um estado-tampão vital entre os dois impérios. A Armênia era um estado cliente romano desde a época do imperador Augusto, mas, em 52-3, os partas conseguiram instalar seu próprio candidato no trono armênio, Tirídates. (pt)
- Римско-парфянская война, или Войной за армянское наследство, — война 58—63 годов между Римской империей и Парфянским царством за контроль над Арменией, бывшей буферным государством между этими двумя империями. Со времён правления римского императора Августа Армения фактически была клиентским государством Рима, однако в 52—53 годах парфянам удалось утвердить на престоле своего ставленника, Трдата I. (ru)
- Римсько-парфянська війна, також Вірменська війна — війна в 54-64 між Римською імперією та Парфянським царством за контроль над Великою Вірменією, колишньою буферною державою між цими двома імперіями. З часів правління римського імператора Октавіана Августа Велика Вірменія фактично була клієнтською державою Риму, проте в 52-53 парфянам вдалося затвердити на престолі свого ставленика, Трдата I. (uk)
|
,_Seleucia_mint.jpg){kind=link}
,_Seleucia_mint.jpg){kind=link}
