| dbo:abstract
|
- Phantasiasts (from Greek φαντασία, phantasia, appearance, phantasm) was a label applied to several distinct Christian heresies by their opponents in late antiquity. The term appears in Greek and Syriac writings mainly to refer to extreme forms of Miaphysitism. The term evokes the second-century heresy of Docetism. Both movements were accused of denying the full reality of Jesus's humanity. The first targets of the label were the Eutychians, the followers of Eutyches. In a letter read before the Council of Chalcedon (451), Pope Leo the Great castigates the phantasmatici Christiani (Christian phantasmatics) in a clear reference to the Eutychians. Moderate Miaphysites like Timothy Aelurus, Philoxenus of Mabbug and Severus of Antioch also labelled the Eutychians phantasiasts. One Miaphysite oath administered to those returning to Miaphysitism from heresy called for the abjuration of the Phantasiasts. The use of the label Phantasiasts by both Dyophysites and moderate Miaphysites indicates the extreme nature of the position relative to orthodox theologies. In the middle of the sixth century, the term Phantasiasts was applied to the Aphthartodocetae, the followers of Julian of Halicarnassus, the theological foe of Severus of Antioch. It was in this sense that Patriarch Sergius I of Antioch used the term in the late 550s when writing to the Miaphysite bishops of Persia about receiving back those who had lapsed into the "heresy of Julian the Phantasiast". The poet George of Pisidia also describes Phanatasiasts in his poem celebrating the emperor Heraclius's campaign of 622 against the Persians. The term was also applied to the Gaianites (latter-day Aphthartodocetae) and in this sense was used into the ninth century. (en)
- Фантазиа́сты (др.-греч. φαντασιασταί от др.-греч. φαντᾰσία — «показывание, фантазия, впечатление, психический образ, плод воображения, виде́ние» + суффикс образования существительных -αστής) — последователи учения, согласно которому Иисус Христос имел не настоящее человеческое тело, а призрачное тело. Не имея вещественного тела, по их мнению, Христос создавал правдоподобную фантазию, чувственное виде́ние, в сознании окружающих его людей для своего тела. Названием «фантазиасты» наградили последователей данного учения их оппоненты. Учение об отсутствии человеческого тела у Христа имело место с I века среди отдельных течений среди гностиков, таких как, например, валентиниане и секундиане. Фантазиазм — учение о призрачном теле Христа, естественным образом приводит к другому учению — докетизму, отрицавшему реальность страданий Иисуса Христа. Гностики были признаны еретиками и отлучены от Христианской церкви. В последующий период фантазиазм вновь проявляется в Христианстве с конца IV века, когда начинаются споры о количестве природ Иисуса Христа. Последователи монофизитства отрицали наличие человеческой природы во Христе, учили о наличии во Христе только одной божественной природы, и по этой причине исповедовали как фантазиазм, так и феопасхизм — страдание божественной природы на Кресте. В начале VI века среди миафизитов появляется афтардокетство — учение, согласно которому Христос имел человеческое тело, но тело Христово было всегда нетленно (нетление имеется ввиду в смысле невозможности разрушения, распадения на стихии). Учение о нетленном теле Христа это учение о том, что в конечном итоге Христос имел не настоящее человеческое тело, а кажущееся человеческое тело. По этой причине гайяниты и поучили название фантазиасты. В дальнейшем термин «фантазиасты», получил ещё более широкое значение. На пятом заседании Второго Никейского собора Патриарх Константинопольский Тарасий в своей речи против иконоборцев, перечисляя еретиков, упоминает среди них и фантазиастов, которых приравнял к феопасхитам: Они (то есть иконоборцы), подражая евреям и сарацинам, язычникам и самарянам, а также манихеям и фантазиастам, то есть феопасхитам, захотели уничтожить существование честных икон. (ru)
- Фантазіасти (від грецького φαντασία, фантазія, зовнішність) — було ярликом, який в пізньої античності застосовували до кількох окремих християнських єресей їхніми супротивниками. Термін з'являється в грецьких і сирійських письмах, в основному, для позначення крайніх форм міафізитства. Цей термін нагадує єресь докетизму другого століття. Обидва рухи звинувачували у запереченні повної реальності людськості Ісуса. Першими об’єктами ярлика були євтихіани, послідовники Євтихія. У листі, прочитаному перед Халкідонським собором (451 р.), Папа Лев Великий засуджує phantasmatici Christiani (християнські фантазматики), чітко посилаючись на Євтихіян. Помірні міафізити, такі як Тимофій Айлурос, Філоксен з Маббуга та Север Антіохійський, також називали евтихійців фантазіастами. Одна міафізитська клятва, дана тим, хто повертається до міафізитства від єресі, закликала відректися від фантазістів. Використання ярлика «фантазіасти» як діофізитами, так і поміркованими міафізитами вказує на крайню природу позиції щодо ортодоксальних теологій. У середині шостого століття термін «фантазіасти» застосовувався до , послідовників , богословського ворога Севера Антіохійського. Саме в цьому значенні Антіохійський патріарх Сергій І використовував цей термін наприкінці 550-х років, коли писав міафізитським єпископам Персії про повернення тих, хто впав у «єресь Юліана Фантазіаста». Поет також описує фанатазістів у своїй поемі, присвяченій . Цей термін також застосовувався до і в цьому значенні використовувався до IX ст. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Phantasiasts (from Greek φαντασία, phantasia, appearance, phantasm) was a label applied to several distinct Christian heresies by their opponents in late antiquity. The term appears in Greek and Syriac writings mainly to refer to extreme forms of Miaphysitism. The term evokes the second-century heresy of Docetism. Both movements were accused of denying the full reality of Jesus's humanity. The term was also applied to the Gaianites (latter-day Aphthartodocetae) and in this sense was used into the ninth century. (en)
- Фантазіасти (від грецького φαντασία, фантазія, зовнішність) — було ярликом, який в пізньої античності застосовували до кількох окремих християнських єресей їхніми супротивниками. Термін з'являється в грецьких і сирійських письмах, в основному, для позначення крайніх форм міафізитства. Цей термін нагадує єресь докетизму другого століття. Обидва рухи звинувачували у запереченні повної реальності людськості Ісуса. Цей термін також застосовувався до і в цьому значенні використовувався до IX ст. (uk)
- Фантазиа́сты (др.-греч. φαντασιασταί от др.-греч. φαντᾰσία — «показывание, фантазия, впечатление, психический образ, плод воображения, виде́ние» + суффикс образования существительных -αστής) — последователи учения, согласно которому Иисус Христос имел не настоящее человеческое тело, а призрачное тело. Не имея вещественного тела, по их мнению, Христос создавал правдоподобную фантазию, чувственное виде́ние, в сознании окружающих его людей для своего тела. Названием «фантазиасты» наградили последователей данного учения их оппоненты. Учение об отсутствии человеческого тела у Христа имело место с I века среди отдельных течений среди гностиков, таких как, например, валентиниане и секундиане. Фантазиазм — учение о призрачном теле Христа, естественным образом приводит к другому учению — докетизму, (ru)
|
