| dbo:abstract
|
- Un mordent, en música, és un ornament consistent a alternar ràpidament la nota sobre la qual s'indica aquest mordent, amb la immediatament adjacent, és a dir, amb el seu grau conjunt: interpretar la nota principal molt curta, l'adjacent, igualment curta, i retornar a la principal, que acaba tenint el que resta de temps fins a exhaurir el valor de la figura musical a la qual s'aplica l'ornament. Si no s'indica explícitament cap alteració sobre o sota la indicació de mordent, la nota amb la qual s'alterna la que està escrita és la que correspon a l'escala musical de la tonalitat en què es troba la peça o el passatge, de manera que l'interval que es crea entre la nota principal i l'auxiliar pot ser de to o de semitò. El terme prové del llatí mordere, que vol dir picar. El mordent pot ser superior o inferior, segons que la nota amb la qual s'alterna la principal sigui a la segona superior o inferior. En el primer cas la notació que li correspon és una curta ziga-zaga horitzontal; en el segon aquesta ziga-zaga està travessada per una curta línia vertical. De manera semblant al que succeeix amb el trinat, la velocitat a la qual s'interpreta el modernt és molt una qüestió personal que té a veure amb el tempo i l'estil de l'obra; en tot cas, a un tempo moderta, l'execució mitjana hauria de ser semblant al que segueix: (?·pàg.) El sentit exacte del mordent ha anat canviant segons les èpoques. En la música del període barroc, un mordent sempre era inferior, perquè el superior era considerat no pas un mordent sinó un pralltriller o schneller, en alemany. En canvi, al segle xix l'habitual era que el mordent fos superior, en tant que l'inferior era considerat un mordent invertit. Tot i que avui el mordent només inclou una única alternança entre la nota principal i l'auxiliar, al Barroc, podia incloure més d'una alternança, de manera que sovint es trobava a prop d'una mena de trinat invertit, amb la nota inferior. En alguns períodes, a més, els mordents han pogut prendre altres formes més específiques i començar per altres notes que no fos la principal, de manera semblant a com s'esdevenia al Barroc amb els trinats. En tot cas, fou en el segle xix quan es va estandarditzar la pràctica interpretativa- tant general com dels ornaments- de manera que els principis generals fan referència, sobretot, a aquest període, en tant que els anteriors admeten una varietat molt més gran de possibilitats. (ca)
- Mordentea musika-apaindura mota da. Apaindutako notaren aurrean idatzitako (edo ikurrez adierazitako) bi nota dira, arin jotzen direnak. Bi nota hauek, ordena jarraituz, nota bera eta hurrengo goikoa (goranzko mordentea) edo behekoa (beheranzko mordentea) dira. Goiko edo beheko notak alteratuak egon daitezke. (eu)
- El mordente (del latín mordere, "morder") en música es un adorno melódico que por lo general indica que la nota principal o real (la nota escrita) debe ser tocada con una única alternancia rápida de dicha nota con la inmediatamente superior o inferior por grados conjuntos. Esta alternancia puede estar formada por tres, cuatro o cinco notas. En cualquier caso, las notas del mordente se deben interpretar exclusivamente en el tiempo que antes ocupaba la nota principal. El mordente puede aparecer en combinación con otros ornamentos musicales como el trino, el acento o la doble cadencia. (es)
- In music, a mordent is an ornament indicating that the note is to be played with a single rapid alternation with the note above or below. Like trills, they can be chromatically modified by a small flat, sharp or natural accidental. The term entered English musical terminology at the beginning of the 19th century, from the German Mordent and its Italian etymon, mordente, both used in the 18th century to describe this musical figure. The word ultimately is derived from the Latin mordere (to bite). The mordent is thought of as a rapid single alternation between an indicated note, the note above (the upper mordent) or below (the lower mordent) and the indicated note again. The upper mordent is indicated by a short squiggle; the lower mordent is the same with a short vertical line through it: As with the trill, the exact speed with which the mordent is performed will vary according to the tempo of the piece, but at a moderate tempo the above might be executed as follows: Audio playback is not supported in your browser. You can . The precise meaning of mordent has changed over the years. In the Baroque period, a mordent was a lower mordent and an upper mordent was a pralltriller or schneller. In the 19th century, however, the name mordent was generally applied to what is now called the upper mordent, and the lower mordent became known as an inverted mordent. In other languages the situation is different: for example in German Pralltriller and Mordent are still the upper and lower mordents respectively. This ornament in French, and sometimes in German, is spelled mordant. Although mordents are now thought of as just a single alternation between notes, in the Baroque period it appears that a Mordent may have sometimes been executed with more than one alternation between the indicated note and the note below, making it a sort of inverted trill. Also, mordents of all sorts might typically, in some periods, begin with an extra unessential note (the lesser, added note), rather than with the principal note as shown in the examples here. The same applies to trills, which in Baroque and Classical times would typically begin with the added, upper note. Practice, notation, and nomenclature vary widely for all of these ornaments, and this article as a whole addresses an approximate nineteenth-century standard. The slide can be written using a symbol similar to that of the mordent, but placed to the left of the principal note, rather than above it. (en)
- Dans la musique tonale occidentale, un mordant est un ornement mélodique prenant la forme d'un battement rapide entre la note principale (la note écrite) et la note supérieure ou inférieure. À l'époque baroque, on parlera d'un pincé s'il s'agit de réaliser un battement entre la note principale et la note inférieure, et d'un tremblement ou d'une cadence entre la note principale et la note supérieure (et l'on démarre fréquemment de la note supérieure). À l'instar du trille ou de l'appoggiature, il peut être altéré. Il est indiqué soit par des petites notes, soit par un signe spécial (voir exemple ci-dessous).
* Exemple : un mordant supérieure puis un mordant inférieur et un mordant inférieur avec altération précisée. L'exécution des mordants n'est pas fixée. Elle dépend beaucoup de l'époque et du compositeur. Celle proposée dans l'exemple ci-dessus convient pour la période romantique, tous compositeurs confondus. Aux XVIIe et XVIIIe siècles, l'exécution varie notamment dans le rythme, la note initiale, la longueur et l'articulation. La plupart des compositeurs fournissent, dans l'avant-propos de leurs compositions, une table d'exécution des ornements. En 1778, Dom François Bédos de Celles détaille, dans son traité intitulé l'art de Facteur d'orgues (planches CV à CXIII), l'intégralité des ornements et leur exécution. Dans les pièces célèbres commençant par un mordant, citons la Toccata et fugue en ré mineur de Jean-Sébastien Bach et le menuet op. 11, no 5 de Luigi Boccherini. (fr)
- 모르덴트는 꾸밈음의 일종이다. 떤음이라고도 한다. 주요음과 바로 아래의 인접음을 빠르게 왕복하는 것이다. 그 회수는 주로 음표의 길이로 결정한다. 이 왕복운동을 반복하는 것은 겹모르덴트라고 한다. 이에 대해 바로 위의 2도를 거치는 것은 프랄트릴러(Pralltriller) 또는 높은 모르덴트(upper mordent)라고 한다. (ko)
- Een mordent of bijter is een aanduiding voor een versiering van een noot in uitgeschreven bladmuziek. Afhankelijk van de muziekstijl wordt deze soms anders geïnterpreteerd maar de meest gebruikelijke speelwijze is: genoteerde noot→ondersecunde→genoteerde noot De mordent wordt genoteerd als een pralltriller met een verticale doorstreping. (nl)
- Mordent (wł. mordente 'kąsający, ostry') – rodzaj ozdobnika polegającego na wykonaniu w krótkich wartościach rytmicznych przejścia melodii z nuty głównej na nutę odległą o interwał sekundy wielkiej lub małej i powrocie na nutę główną, wykonywaną jako długa wartość rytmiczna. Rozróżnia się mordent górny (dźwięk zdobiący sąsiaduje z nutą główną od góry), oznaczany znakiem nieprzekreślonym, i dolny (analogicznie od dołu), oznaczany przekreślonym znakiem. Mordent górny może być zagrany od nuty zdobiącej - wtenczas wykonuje się nutę zdobiącą, nutę główną i ponownie nutę zdobiącą jako krótkie wartości rytmiczne, a następnie nutę główną jako długą wartość rytmiczną. Mordent rozpoczyna nuta akcentowana. Można także rozróżnić mordenty wobec długości ich trwania, co przedstawia się w zapisie liczbą fal mordentu. Położenie pionowej kreski oznaczającej mordent dolny ma wtedy znaczenie i może być wykorzystane do zapisania w ten sposób obiegnika. Dodatkowo mordent może mieć łuk na początku lub na końcu, co wykonuje się najczęściej jako gamowłaściwe podejście do dźwięku ozdabianego lub też jego otoczeniem. Specyficznym rodzajem mordentu jest schleifer, czyli ozdobnik łączący ze sobą dwa dźwięki w odległości minimum tercji poprzez przejście po gamowłaściwych dźwiękach pomiędzy nimi, wykorzystywany najczęściej w baroku. Jeżeli w zapisie mordentu nie występują znaki chromatyczne, mordent wykonuje się używając dźwięków gamowłaściwych. Mordent może też być chromatyzowany - wtenczas nad mordentem górnym lub pod mordentem dolnym umieszcza się znak chromatyczny, który uwzględnia się w wykonaniu nuty zdobiącej. (pl)
- Em música, um mordente ou mordento é um ornamento que indica que uma nota deve ser tocada em uma rápida alternância com a nota superior ou inferior. Como no Trinado, o mordente pode ser executado tanto cromaticamente, alternando em meio-tom, como pode ser executado diatonicamente, seguindo a distância de um tom, ou seguindo regras harmônicas, usando por exemplo a harmonia modal. Este ornamento aparece com muita frequência na música para piano(como no repertório de Frédéric Chopin) e na música barroca. O termo vem do latim mordere, que significa "morder". (pt)
- Mordent (från italienskans mordente = bitande), är ett musikaliskt ornament som föregår en ton och består i en hastig växling mellan denna ton och den över- eller underliggande sekunden. Mordenter är särskilt viktiga i barockmusiken. (sv)
- 波音或上波音（Mordent/Upper Mordent）是樂譜上一種標示裝飾音的方式，與波音相反的是逆波音（Inverted Mordent）或下波音。兩種波音都是由三個音組成。當樂譜上出現波音符號時，以波音符號標示的音符為主音，演奏者必須快速地順次彈奏主音、高一個(波音)或低一個(逆波音)音及主音一次。 彈奏波音的速度視乎演奏作品的速度而定，當彈奏以上波音及逆波音時，效果大致與此相同： ，第一段使用了逆波音，第二段則無使用波音。 (zh)
- Морде́нт (итал. mordente, букв. — «кусающий, острый») — мелодическое украшение, означающее чередование основного звука со вспомогательным. Все морденты исполняются за счёт длительности основной ноты.Мордент, как и вибрато (а также и трель), обозначается в нотах короткой горизонтальной волнистой линией. Простой (одинарный) верхний мордент или просто мордент. Состоит из трёх звуков: основного, вспомогательного (секундой выше) и повторения основного. Если вспомогательный звук необходимо альтерировать, знак альтерации ставится над мордентом. Перечёркнутый (одинарный) мордент или нижний мордент. Состоит из трёх звуков: основного, вспомогательного (секундой ниже) и повторения основного. Если вспомогательный звук необходимо альтерировать, знак альтерации ставится под перечёркнутым мордентом. Двойной верхний мордент или просто двойной мордент. Состоит из двух простых (одинарных) мордентов. Двойной нижний мордент или двойной перечёркнутый мордент. Состоит из двух перечёркнутых мордентов. В современной нотной записи мордент используется редко. (ru)
- Морде́нт (італ. mordente, букв. — гострий, їдкий, кусючий) — назва мелізму, швидке чергування основного звуку і допоміжного (секундою вище або нижче за головний). Всі морденти виконуються за рахунок тривалості основної ноти. Мордент, як і вібрато (а також і трель), позначається на письмі своєрідною хвилястою лінією. Існують такі різновиди мордентів:
* Простий мордент (верхній, або просто мордент). Складається з 3-х звуків: основного, допоміжного (секундою вище) і повторення основного. Якщо допоміжний звук необхідно , знак альтерації ставиться над мордентом.
* Перекреслений мордент (або зворотний, нижній). Складається з 3-х звуків: основного, допоміжного (секундою нижче) і повторення основного. Якщо допоміжний звук альтерірований, знак альтерації ставиться під перекресленим мордент.
* Подвійний верхній мордент (або просто подвійний мордент). Складається з двох простих (одинарних) мордентів - у швидкій черговості виконуються п'ять нот: головна (яка написана і над якою виставлено подвійний мордент), верхня допоміжну (яка стоїть на секунду вище за головну), ще раз головна, ще раз верхня допоміжна і знову головна.
* Подвійний нижній мордент (або подвійний перекреслений, зворотний перекреслений). Складається з двох перекреслених мордентів. Як і подвійний верхній мордент, виконується з п'яти нот, однак допоміжна нота секундою нижче за основну. Зрідка застосовується також потрійний мордент, що складається з трьох мордентів. Морденти виникли в XV-XVI століттях. В епоху бароко (XVII-XVIII ст.) стали одним з найпоширеніших в інструментальній музиці мелізмів. У музиці того часу виконання морденту - простого, подвійного, а іноді й потрійного - залежало не стільки від позначення, скільки від музичного контексту. Не було повної єдності і в способах вказання, який саме допоміжний звук - верхній або нижній - слід брати в морденті. Термін мордент інколи поширювали на інші види мелізмів - подвійний форшлаг, групето - за умови їх швидкого, не співучого виконання (Л. Моцарт у "скрипковій школі"- "Violinschule", 1756). Нерідко особливими термінами позначали дуже близькі до М. мелізми, наприклад неповну тріль (нем. Praltriller, Schneller). В сучасній музиці морденти використовують рідко. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Mordentea musika-apaindura mota da. Apaindutako notaren aurrean idatzitako (edo ikurrez adierazitako) bi nota dira, arin jotzen direnak. Bi nota hauek, ordena jarraituz, nota bera eta hurrengo goikoa (goranzko mordentea) edo behekoa (beheranzko mordentea) dira. Goiko edo beheko notak alteratuak egon daitezke. (eu)
- El mordente (del latín mordere, "morder") en música es un adorno melódico que por lo general indica que la nota principal o real (la nota escrita) debe ser tocada con una única alternancia rápida de dicha nota con la inmediatamente superior o inferior por grados conjuntos. Esta alternancia puede estar formada por tres, cuatro o cinco notas. En cualquier caso, las notas del mordente se deben interpretar exclusivamente en el tiempo que antes ocupaba la nota principal. El mordente puede aparecer en combinación con otros ornamentos musicales como el trino, el acento o la doble cadencia. (es)
- 모르덴트는 꾸밈음의 일종이다. 떤음이라고도 한다. 주요음과 바로 아래의 인접음을 빠르게 왕복하는 것이다. 그 회수는 주로 음표의 길이로 결정한다. 이 왕복운동을 반복하는 것은 겹모르덴트라고 한다. 이에 대해 바로 위의 2도를 거치는 것은 프랄트릴러(Pralltriller) 또는 높은 모르덴트(upper mordent)라고 한다. (ko)
- Een mordent of bijter is een aanduiding voor een versiering van een noot in uitgeschreven bladmuziek. Afhankelijk van de muziekstijl wordt deze soms anders geïnterpreteerd maar de meest gebruikelijke speelwijze is: genoteerde noot→ondersecunde→genoteerde noot De mordent wordt genoteerd als een pralltriller met een verticale doorstreping. (nl)
- Em música, um mordente ou mordento é um ornamento que indica que uma nota deve ser tocada em uma rápida alternância com a nota superior ou inferior. Como no Trinado, o mordente pode ser executado tanto cromaticamente, alternando em meio-tom, como pode ser executado diatonicamente, seguindo a distância de um tom, ou seguindo regras harmônicas, usando por exemplo a harmonia modal. Este ornamento aparece com muita frequência na música para piano(como no repertório de Frédéric Chopin) e na música barroca. O termo vem do latim mordere, que significa "morder". (pt)
- Mordent (från italienskans mordente = bitande), är ett musikaliskt ornament som föregår en ton och består i en hastig växling mellan denna ton och den över- eller underliggande sekunden. Mordenter är särskilt viktiga i barockmusiken. (sv)
- 波音或上波音（Mordent/Upper Mordent）是樂譜上一種標示裝飾音的方式，與波音相反的是逆波音（Inverted Mordent）或下波音。兩種波音都是由三個音組成。當樂譜上出現波音符號時，以波音符號標示的音符為主音，演奏者必須快速地順次彈奏主音、高一個(波音)或低一個(逆波音)音及主音一次。 彈奏波音的速度視乎演奏作品的速度而定，當彈奏以上波音及逆波音時，效果大致與此相同： ，第一段使用了逆波音，第二段則無使用波音。 (zh)
- Un mordent, en música, és un ornament consistent a alternar ràpidament la nota sobre la qual s'indica aquest mordent, amb la immediatament adjacent, és a dir, amb el seu grau conjunt: interpretar la nota principal molt curta, l'adjacent, igualment curta, i retornar a la principal, que acaba tenint el que resta de temps fins a exhaurir el valor de la figura musical a la qual s'aplica l'ornament. (?·pàg.) (ca)
- In music, a mordent is an ornament indicating that the note is to be played with a single rapid alternation with the note above or below. Like trills, they can be chromatically modified by a small flat, sharp or natural accidental. The term entered English musical terminology at the beginning of the 19th century, from the German Mordent and its Italian etymon, mordente, both used in the 18th century to describe this musical figure. The word ultimately is derived from the Latin mordere (to bite). Audio playback is not supported in your browser. You can . (en)
- Dans la musique tonale occidentale, un mordant est un ornement mélodique prenant la forme d'un battement rapide entre la note principale (la note écrite) et la note supérieure ou inférieure. À l'époque baroque, on parlera d'un pincé s'il s'agit de réaliser un battement entre la note principale et la note inférieure, et d'un tremblement ou d'une cadence entre la note principale et la note supérieure (et l'on démarre fréquemment de la note supérieure).
* Exemple : un mordant supérieure puis un mordant inférieur et un mordant inférieur avec altération précisée. (fr)
- Mordent (wł. mordente 'kąsający, ostry') – rodzaj ozdobnika polegającego na wykonaniu w krótkich wartościach rytmicznych przejścia melodii z nuty głównej na nutę odległą o interwał sekundy wielkiej lub małej i powrocie na nutę główną, wykonywaną jako długa wartość rytmiczna. Rozróżnia się mordent górny (dźwięk zdobiący sąsiaduje z nutą główną od góry), oznaczany znakiem nieprzekreślonym, i dolny (analogicznie od dołu), oznaczany przekreślonym znakiem. Mordent górny może być zagrany od nuty zdobiącej - wtenczas wykonuje się nutę zdobiącą, nutę główną i ponownie nutę zdobiącą jako krótkie wartości rytmiczne, a następnie nutę główną jako długą wartość rytmiczną. Mordent rozpoczyna nuta akcentowana. (pl)
- Морде́нт (итал. mordente, букв. — «кусающий, острый») — мелодическое украшение, означающее чередование основного звука со вспомогательным. Все морденты исполняются за счёт длительности основной ноты.Мордент, как и вибрато (а также и трель), обозначается в нотах короткой горизонтальной волнистой линией. Простой (одинарный) верхний мордент или просто мордент. Состоит из трёх звуков: основного, вспомогательного (секундой выше) и повторения основного. Если вспомогательный звук необходимо альтерировать, знак альтерации ставится над мордентом. В современной нотной записи мордент используется редко. (ru)
- Морде́нт (італ. mordente, букв. — гострий, їдкий, кусючий) — назва мелізму, швидке чергування основного звуку і допоміжного (секундою вище або нижче за головний). Всі морденти виконуються за рахунок тривалості основної ноти. Мордент, як і вібрато (а також і трель), позначається на письмі своєрідною хвилястою лінією. Існують такі різновиди мордентів: Зрідка застосовується також потрійний мордент, що складається з трьох мордентів. (uk)
|
