| dbo:abstract
|
- Mihirakula (segle V - c. 540) fou un del més importants emperadors huns heftalites, l'imperi dels quals s'estenia pels territoris del present Afganistan, Pakistan i India del nord i central. Mihirakula era fill de Toramana que era un tegin (príncep secundari) de la part índia de l'imperi heftalita. Mihirakula va governar el seu imperi de 502 a 530. (ca)
- Mihirakula (gestorben ca. 540/50) war ein bedeutender Herrscher der Alchon, der in der ersten Hälfte des 6. Jahrhunderts eine wichtige Rolle in der Geschichte Indiens spielte. (de)
- Mihirakula (laŭ servulo de Mithra; ĉe la bizancanoj Gollas). Li estis reĝo de blankaj hunoj, kiu ekregis post la morto de sia patro , post 515 (aŭ 520-545). Lia 30-jara regado estis potenca pinto de la blankaj hunoj. Lia regno etendiĝis de Turkestano ĝis la nordaj partoj de la Orienta Hindio. Fine de lia regado, la hinduoj forprenis Mihirakula-on el Hindio, kaj baldaŭ venkis la blankajn hunojn la altajaj turkoj. (eo)
- Mihiragula ou Mihirakula (écriture gupta: , Mi-hi-ra-ku-la ; signifiant en persan : « conçu par Mithra », Sanskrit : Mihirakula, translittération chinoise, 摩酰逻矩罗, móxīluójǔluó ; également, chinois : 大族王 ; pinyin : dàzú wáng, japonais : 大族王, Daizoku-o) est un souverain des Huns dit Alkhon. Il est Fils de Tora-māṇa. Il arrive au pouvoir vers 502. Il dirige son empire depuis sa capitale, Sagala, correspondant à l'actuelle Sialkot, au Pakistan. En 520, il rencontre le moine bouddhiste chinois Song Yun Mihiragula est décrit dans le Voyage en Occident de Xuanzang (VIIe siècle) comme un bon dirigeant qui étend son pouvoir sur les royaumes environnants. Il est cité comme adorateur du dieu hindou Shiva dans une inscription du temple du soleil situé dans le territoire de Gwâlior ( (en)). D'après la (en), c'est un tyran d’une grande cruauté. En 528, il est vaincu près de Mandsaur par une coalition de royaumes indiens dirigée par (en), roi de Mâlvâ (voir (en)). Il se réfugie alors au Cachemire, dont il disparaît vers 542. Les Alkhon, ainsi que les Huns Hephtalites, retirés au Cachemire et au Panjâb, finissent par être assimilés, tout comme ceux qui sont restés en Inde centrale. (fr)
- Mihirakula (Gupta script: , Mi-hi-ra-ku-la, Chinese: 摩酰逻矩罗 Mo-hi-lo-kiu-lo), sometimes referred to as Mihiragula or Mahiragula, was the second and last Alchon Hun king of northwestern region of the Indian subcontinent between 502 and 530 CE. He was a son of and successor to Toramana of Huna heritage. His father ruled the Indian part of the Hephthalite Empire. Mihirakula ruled from his capital of Sagala (modern-day Sialkot, Pakistan). In around 520 CE, the Chinese monk Song Yun met with Mihirakula. According to the 7th-century travelogue of the Chinese Buddhist pilgrim and student Xuanzang, Mihirakula ruled several hundreds of years before his visit, was initially interested in Buddhism, and sought a Buddhist teacher from monasteries in his domain. They did not send him a learned Buddhist scholar. Feeling insulted, he became anti-Buddhist and destroyed the monasteries in his kingdom. Mihirakula is believed to have patronized Shaivism tradition of Hinduism. However, except for rare texts such as Rajatarangini, he is hardly acknowledged and never praised in Hindu texts. The Rajatarangini calls him cruel, "a man of violent acts and resembling kala (death)", who ruled "the land then overrun by hordes of mlecchas (foreigners)." According to the Chinese Buddhist pilgrim Song Yun, Mihirakula "does not believe in any religion", the Brahmins who live in his kingdom and read their sacred texts do not like him, his people were unhappy. The Buddhist texts record Mihirakula as extremely cruel and bad mannered, the one who destroyed Buddhist sites, ruined monasteries, killed monks. The Hindu kings Yashodharman and Gupta Empire rulers, between 525 and 532 CE, likely by 530 CE, reversed Mihirakula's campaign and ended the Mihirakula era. (en)
- Mihirakula – władca Heftalitów w latach 515 (510)-542, syn Toramany. Po ojcu odziedziczył rozległe imperium, którego stolicą uczynił Sijalkot w północnym Pendżabie. W latach 528-530 pokonany przez indyjskich władców, i , w rezultacie z indyjskich zdobyczy Toramany zachował praktycznie tylko Kaszmir. Zasłynął (zgodnie z przekazem Kalhany) jako okrutny prześladowca buddyzmu, jest także negatywnym bohaterem indyjskich legend. (pl)
- Михиракула (Mihirakula, кит. 大族王, яп. Daizoku-o) был правителем эфталитов (белых гуннов) в Индии. Он был сыном Тораманы, основателя владычества эфталитов в Индии. Правил своей ордой с 515 по 530 год. «Описание Западных областей» Сюаньцзана (VII век) рассказывает о Михиракуле как о хорошем правителе, начавшем завоевания соседних территорий. Одна из его надписей в Гвалиоре, датированная 15-м годом правления, указывает на то, что его владычество простиралось как минимум до Гвалиора. Михиракула потерпел поражение от Аюликарского царя Малавы Ясодхарма в 528 году, и от императора Гуптов . К 533 году Михиракула был вынужден покинуть равнины северной Индии, ища убежища в Кашмире со столицей в Сиялкоте, где, предположительно, он и умер от болезни в 533 году. В индуистской традиции Михиракула изображался как жестокий деспот. Джавахарлал Неру писал о нём: Михиракула отличался ещё более дикой свирепостью и коварной жестокостью. Калхана рассказывает в своей истории Кашмира — «Раджатарангини», что одним из излюбленных развлечений Михиракулы было сбрасывать слонов на дно глубоких пропастей. Его зверства, в конце концов, всколыхнули Арьяварту, и арии под главенством Баладитьи из династии Гуптов и Яшодхармана, одного из правителей Центральной Индии, нанесли поражение гуннам и захватили в плен Михиракулу. Но в отличие от гуннов Баладитья был по-рыцарски благороден: он отпустил Михиракулу и велел ему покинуть страну. Михиракула укрылся в Кашмире и впоследствии предательски напал на Баладитью, поступившего с ним столь великодушно. — Неру Дж. Взгляд на всемирную историю. Том 1. — М., 1981. — Стр. 165. (ru)
- Міхіракула — найвідоміший правитель ефталітів, його володіння знаходилось на території нинішніх Афганістану, Пакистану та північної і центральної Індії. Міхіракула був сином Торамани, тегина (вторинного принца) індійської частини ефталітів. Міхіракула керував своєю імперією від 502 до 530 року. Китайський мандрівник VII століття Сюаньцзан у своїх «Описах Західних регіонів» характеризує Міхіракулу як могутнього та сміливого правителя, який значно розширив територію своїх володінь за рахунок сусідніх держав. Візантійський купець та мандрівник Козьма Індикоплов також стверджує, що за правління Міхіракули імперія ефталітів досягла найбільшого розквіту. Напис, що зайдений у Гваліорі, присвячений 15 річниці правління Міхіракули, а отже територія його держави простягалась як мінімум до цього міста. Індійські джерела описують Міхіракулу як жорстокого тирана. Він був прихильником індуїстського бога Шиви. З іншого боку був противником буддизму. Китайський мандрівник у своїй доповіді 520 року писав, що Міхіракула переслідував буддистів та здійснював масові розправи. Такі репресії, можливо, були однією з причин занепаду буддизму у регіоні. Метою Міхіракули було, мабуть, завоювання всієї Північної Індії. Проте він зазнав поразки у 528 році від малвійського магараджі Ясодхармана та від імператора Гуптів Нарасімагупти Баладітья. В останнього він навіть був у полоні. За цей час владу серед ефталітів захопив його брат. Міхіракула змушений був перебратися до Кашміру, де його радо прийняв місцевий правитель. Через кілька років Міхіракула підняв бунт проти царя Кашміру і захопив владу. Потім він вторгся у Гандхару, вбив багатьох її жителів і зруйнували буддійські святині. Його вигнав звідси гуптський імператор Кумарагупта III. Міхіракула незабаром після цього помер від хвороби. Його держава розпалася на 2 частини: в першій (Тохаристан і Трансоксіана) запанував син Торамана II, в другій (Кашмір і Пенджаб) — брат Праварасена. (uk)
- 密希拉古拉（？－542年），《大唐西域记》中称作摩醯逻矩罗、大族王。公元6世纪初嚈哒在印度的统治者。其父亲头罗曼死后即位。以旁遮普的奢羯罗为首都。统治期间，打压佛教。他先后被摩腊婆统治者和笈多帝国皇帝所打败。约533年，嚈哒在印度的统治被推翻，他逃亡迦湿弥罗国。后死于该地。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Mihirakula (segle V - c. 540) fou un del més importants emperadors huns heftalites, l'imperi dels quals s'estenia pels territoris del present Afganistan, Pakistan i India del nord i central. Mihirakula era fill de Toramana que era un tegin (príncep secundari) de la part índia de l'imperi heftalita. Mihirakula va governar el seu imperi de 502 a 530. (ca)
- Mihirakula (gestorben ca. 540/50) war ein bedeutender Herrscher der Alchon, der in der ersten Hälfte des 6. Jahrhunderts eine wichtige Rolle in der Geschichte Indiens spielte. (de)
- Mihirakula (laŭ servulo de Mithra; ĉe la bizancanoj Gollas). Li estis reĝo de blankaj hunoj, kiu ekregis post la morto de sia patro , post 515 (aŭ 520-545). Lia 30-jara regado estis potenca pinto de la blankaj hunoj. Lia regno etendiĝis de Turkestano ĝis la nordaj partoj de la Orienta Hindio. Fine de lia regado, la hinduoj forprenis Mihirakula-on el Hindio, kaj baldaŭ venkis la blankajn hunojn la altajaj turkoj. (eo)
- Mihirakula – władca Heftalitów w latach 515 (510)-542, syn Toramany. Po ojcu odziedziczył rozległe imperium, którego stolicą uczynił Sijalkot w północnym Pendżabie. W latach 528-530 pokonany przez indyjskich władców, i , w rezultacie z indyjskich zdobyczy Toramany zachował praktycznie tylko Kaszmir. Zasłynął (zgodnie z przekazem Kalhany) jako okrutny prześladowca buddyzmu, jest także negatywnym bohaterem indyjskich legend. (pl)
- 密希拉古拉（？－542年），《大唐西域记》中称作摩醯逻矩罗、大族王。公元6世纪初嚈哒在印度的统治者。其父亲头罗曼死后即位。以旁遮普的奢羯罗为首都。统治期间，打压佛教。他先后被摩腊婆统治者和笈多帝国皇帝所打败。约533年，嚈哒在印度的统治被推翻，他逃亡迦湿弥罗国。后死于该地。 (zh)
- Mihirakula (Gupta script: , Mi-hi-ra-ku-la, Chinese: 摩酰逻矩罗 Mo-hi-lo-kiu-lo), sometimes referred to as Mihiragula or Mahiragula, was the second and last Alchon Hun king of northwestern region of the Indian subcontinent between 502 and 530 CE. He was a son of and successor to Toramana of Huna heritage. His father ruled the Indian part of the Hephthalite Empire. Mihirakula ruled from his capital of Sagala (modern-day Sialkot, Pakistan). (en)
- Mihiragula ou Mihirakula (écriture gupta: , Mi-hi-ra-ku-la ; signifiant en persan : « conçu par Mithra », Sanskrit : Mihirakula, translittération chinoise, 摩酰逻矩罗, móxīluójǔluó ; également, chinois : 大族王 ; pinyin : dàzú wáng, japonais : 大族王, Daizoku-o) est un souverain des Huns dit Alkhon. Il est Fils de Tora-māṇa. Il arrive au pouvoir vers 502. Il dirige son empire depuis sa capitale, Sagala, correspondant à l'actuelle Sialkot, au Pakistan. En 520, il rencontre le moine bouddhiste chinois Song Yun (fr)
- Михиракула (Mihirakula, кит. 大族王, яп. Daizoku-o) был правителем эфталитов (белых гуннов) в Индии. Он был сыном Тораманы, основателя владычества эфталитов в Индии. Правил своей ордой с 515 по 530 год. «Описание Западных областей» Сюаньцзана (VII век) рассказывает о Михиракуле как о хорошем правителе, начавшем завоевания соседних территорий. Одна из его надписей в Гвалиоре, датированная 15-м годом правления, указывает на то, что его владычество простиралось как минимум до Гвалиора. Михиракула потерпел поражение от Аюликарского царя Малавы Ясодхарма в 528 году, и от императора Гуптов . К 533 году Михиракула был вынужден покинуть равнины северной Индии, ища убежища в Кашмире со столицей в Сиялкоте, где, предположительно, он и умер от болезни в 533 году. (ru)
- Міхіракула — найвідоміший правитель ефталітів, його володіння знаходилось на території нинішніх Афганістану, Пакистану та північної і центральної Індії. Міхіракула був сином Торамани, тегина (вторинного принца) індійської частини ефталітів. Міхіракула керував своєю імперією від 502 до 530 року. (uk)
|
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}