| dbo:abstract
|
- Plastikmüll in den Ozeanen umfasst die Überbleibsel von Kunststoffprodukten, die sich in den Meeren der Welt sammeln und dort an verschiedenen Stellen akkumuliert werden. Nach einer Anfang 2015 in der wissenschaftlichen Zeitschrift Science veröffentlichten Studie gelangten im Jahr 2010 etwa 8 Millionen Tonnen dieses Mülls in die Ozeane, wobei das Konfidenzintervall mit 4,8 bis 12,7 Mio. Tonnen pro Jahr angegeben wurde. Der Plastikmüll besteht aus Plastikteilen, wobei größere Teile zu Mikroplastik und dem noch kleineren Nanoplastik zerfallen können. Bei den kleinen Plastikpartikeln wird unterschieden, ob diese als primäres Mikroplastik absichtlich in Partikelform produziert wurden, um Produkten hinzugefügt zu werden oder durch Degradation von größeren Plastikteilen zu sekundärem Mikroplastik in die Umwelt gelangt sind. Die Bestandteile sammeln sich insbesondere in einigen Meeresdriftströmungswirbeln an und führen zu einer erheblichen Verdichtung in manchen Meeresregionen; dem Nordpazifikwirbel (englisch North Pacific Gyre) brachte dieses Phänomen den Beinamen Great Pacific Garbage Patch ‚Großer Pazifischer Müllteppich‘, erstmals 1997 beschrieben, ein. Mitte 2014 wurde gemeldet, dass Geologen an der Küste der Insel Hawaii Gebilde aus geschmolzenen Kunststoffen, Vulkangestein, Korallenfragmenten und Sandkörnern entdeckt hätten, welche sie aufgrund ihrer Festigkeit als eine eigene Art „Gestein“ bezeichneten, als „Plastiglomerat“. Inzwischen wurden die Plastikkrusten auch in Italien auf der Insel Giglio entdeckt. Plastik-Einlagerungen in Gestein werden unter anderem auch beim so genannten Beachrock beobachtet. In den Meeren treibender Plastikmüll wird durch Wellenbewegung und UV-Licht auf Dauer zerkleinert, wobei ein immer höherer Feinheitsgrad bis hin zur Pulverisierung erreicht werden kann. Bei einem hohen Feinheitsgrad wird das Plastikpulver von verschiedenen Meeresbewohnern sowie unter anderem auch von Plankton statt oder mit der üblichen Nahrung aufgenommen. Angefangen beim Plankton steigen die Plastikpartikel, an denen ggf. auch giftige und krebsverursachende Chemikalien wie DDT und Polychlorierte Biphenyle anhaften können, in der Nahrungskette immer weiter auf. Auf diesem Weg gelangt der Plastikmüll mit den anlagernden Giftstoffen auch in die für den menschlichen Verzehr bestimmten Lebensmittel. In den 1980er Jahren gingen Wissenschaftler hingegen noch davon aus, dass die Plastikteilchen nicht weiter umweltrelevant seien, da sie ähnlich wie treibende Tangpflanzen eine Besiedlung durch Algen und Kleinstlebewesen aufwiesen. 2012 berichtete das wissenschaftliche Fachjournal Environmental Science & Technology über eine Untersuchung an vielen Stränden auf allen sechs Kontinenten, die überall Mikroplastikteilchen nachwies; dazu gehören wohl auch Fasern aus Fleece- und anderen Kleidungsstücken aus synthetischen Materialien: Im Abwasser von Waschmaschinen wurden bis zu 1900 kleinste Kunststoffteilchen pro Waschgang gefunden. “Every little piece of plastic manufactured in the past 50 years that made it into the ocean is still out there somewhere.” „Jedes kleine Stück Plastik, das in den letzten 50 Jahren hergestellt wurde und in den Ozean gelangte, ist immer noch irgendwo dort draußen.“ – Tony Andrady, Chemiker des amerikanischen Research Triangle Institute (de)
- La contaminación marina por plástico (o contaminación plástica en el océano) es un tipo de contaminación marina por plásticos, variando en función al tamaño de material, desde grande, como botellas y bolsas, disminuyendo en tamaño a microplásticos formados por la fragmentación de material plástico. Los desechos marinos son principalmente basura humana que flota encima o está suspendida en el océano. Ochenta por ciento de los desechos marinos son plástico. Los microplásticos y los nanoplásticos se forman por la descomposición o fotodegradación de residuos plásticos en aguas de superficie, ríos u océanos. Recientemente, científicos han descubierto nanoplásticos en nevadas intensas, más específicamente aproximadamente 3000 toneladas que cubren anualmente Suiza. Se estimó que hacia fines de 2013 había 86 millones de toneladas de contaminación marina por plástico en todos los océanos del mundo, suponiendo que 1.4% de los plásticos globales producidos de 1950 a 2013 han sido introducidos en el océano y se han acumulado allí. Está estimado que 19-23 millones de toneladas de plástico se vierten a ecosistemas acuáticos anualmente. La Conferencia del Océano de 2017 de Naciones Unidas estimó que los océanos podrían contener más peso en plásticos que peces para el año 2050. Los 10 emisores más grandes de la contaminación plástica oceánica en todo el mundo son, de mayor a menor, China, Indonesia, Filipinas, Vietnam, Sri Lanka, Tailandia, Egipto, Malasia, Nigeria, y Bangladés, en gran parte a través de los ríos Yangtsé, Indo, Amarillo, Hai, Nilo, Ganges, de las Perlas, Amur, Níger, y el Mekong, los cuales contribuyen con un "90 por ciento de todo el plástico que contamina los océanos del mundo." Asia fue la fuente principal de residuos plásticos mal gestionados, únicamente con China contando un estimado de 2.4 millones de toneladas métricas desechadas. (es)
- Marine plastic pollution (or plastic pollution in the ocean) is a type of marine pollution by plastics, ranging in size from large original material such as bottles and bags, down to microplastics formed from the fragmentation of plastic material. Marine debris is mainly discarded human rubbish which floats on, or is suspended in the ocean. Eighty percent of marine debris is plastic. Microplastics and nanoplastics result from the breakdown or photodegradation of plastic waste in surface waters, rivers or oceans. Recently, scientists have uncovered nanoplastics in heavy snow, more specifically about 3000 tons that cover Switzerland yearly. It is estimated that there is a stock of 86 million tons of plastic marine debris in the worldwide ocean as of the end of 2013, assuming that 1.4% of global plastics produced from 1950 to 2013 has entered the ocean and has accumulated there. It is estimated that 19–23 million tonnes of plastic leaks into aquatic ecosystems annually. The 2017 United Nations Ocean Conference estimated that the oceans might contain more weight in plastics than fish by the year 2050. Oceans are polluted by plastic particles ranging in size from large original material such as bottles and bags, down to microplastics formed from the fragmentation of plastic material. This material is only very slowly degraded or removed from the ocean so plastic particles are now widespread throughout the surface ocean and are known to be having deleterious effects on marine life. Discarded plastic bags, six pack rings, cigarette butts and other forms of plastic waste which finish up in the ocean present dangers to wildlife and fisheries. Aquatic life can be threatened through entanglement, suffocation, and ingestion. Fishing nets, usually made of plastic, can be left or lost in the ocean by fishermen. Known as ghost nets, these entangle fish, dolphins, sea turtles, sharks, dugongs, crocodiles, seabirds, crabs, and other creatures, restricting movement, causing starvation, laceration, infection, and, in those that need to return to the surface to breathe, suffocation. There are various types of ocean plastics causing problems to marine life. Bottle caps have been found in the stomachs of turtles and seabirds, which have died because of the obstruction of their respiratory and digestive tracts. Ghost nets are also a problematic type of ocean plastic as they can continuously trap marine life in a process known as "ghost fishing". The 10 largest emitters of oceanic plastic pollution worldwide are, from the most to the least, China, Indonesia, Philippines, Vietnam, Sri Lanka, Thailand, Egypt, Malaysia, Nigeria, and Bangladesh, largely through the rivers Yangtze, Indus, Yellow, Hai, Nile, Ganges, Pearl, Amur, Niger, and the Mekong, and accounting for "90 percent of all the plastic that reaches the world's oceans." Asia was the leading source of mismanaged plastic waste, with China alone accounting for 2.4 million metric tons. Plastics accumulate because they do not biodegrade in the way many other substances do. They will photodegrade on exposure to the sun, but they do so properly only under dry conditions, and water inhibits this process. In marine environments, photodegraded plastic disintegrates into ever-smaller pieces while remaining polymers, even down to the molecular level. When floating plastic particles photodegrade down to zooplankton sizes, jellyfish attempt to consume them, and in this way the plastic enters the ocean food chain. Solutions to marine plastic pollution, along with plastic pollution within the whole environment will be intertwined with changes in manufacturing and packaging practices, and a reduction in the usage, in particular, of single or short-lived plastic products. Many ideas exist for cleaning up plastic in the oceans including trapping plastic particles at river mouths before entering the ocean, and cleaning up the ocean gyres. (en)
- Plasticsoep is de opeenhoping van een grote hoeveelheid plastic en ander afval in oceanen en zeeën. Het afval verzamelt zich op bepaalde plekken doordat de grote ringvormige zeestroom van de oceaan, de gyre, het naar zich toetrekt. Het afval fragmenteert waardoor met metingen geen duidelijk begrensd gebied kan worden vastgesteld. (nl)
- Забруднення моря пластиком (або пластикове забруднення океану ) — це тип забруднення вод пластиком, розмір якого варіюється від великих оригінальних матеріалів, таких як пляшки та пакети, до мікропластику, утвореного в результаті біофрагментації пластикового матеріалу. Морське сміття – це в основному викинутий людський сміття, який плаває на океані або зависає в океані. Вісімдесят відсотків морського сміття - це пластик . Мікропластик і нанопластик є результатом розпаду або фотодеградації пластикових відходів у поверхневих водах, річках або океанах. Нещодавно вчені виявили нанопластик у сильному снігу, точніше, близько 3000 тонн, які покривають Швейцарію щорічно. За оцінками, станом на кінець 2013 року в світовому океані є запас у 86 мільйонів тонн пластикового морського сміття, якщо припустити, що 1,4% світового пластику, виробленого з 1950 по 2013 рік, потрапило в океан і накопичилося там. Підраховано, що щорічно у водні екосистеми потрапляє 19-23 мільйони тонн пластику. Конференція ООН 2017 року по океану підрахувала, що до 2050 року океани можуть містити більше ваги пластику, ніж риба . (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Plasticsoep is de opeenhoping van een grote hoeveelheid plastic en ander afval in oceanen en zeeën. Het afval verzamelt zich op bepaalde plekken doordat de grote ringvormige zeestroom van de oceaan, de gyre, het naar zich toetrekt. Het afval fragmenteert waardoor met metingen geen duidelijk begrensd gebied kan worden vastgesteld. (nl)
- La contaminación marina por plástico (o contaminación plástica en el océano) es un tipo de contaminación marina por plásticos, variando en función al tamaño de material, desde grande, como botellas y bolsas, disminuyendo en tamaño a microplásticos formados por la fragmentación de material plástico. Los desechos marinos son principalmente basura humana que flota encima o está suspendida en el océano. Ochenta por ciento de los desechos marinos son plástico. Los microplásticos y los nanoplásticos se forman por la descomposición o fotodegradación de residuos plásticos en aguas de superficie, ríos u océanos. Recientemente, científicos han descubierto nanoplásticos en nevadas intensas, más específicamente aproximadamente 3000 toneladas que cubren anualmente Suiza. Se estimó que hacia fines de (es)
- Plastikmüll in den Ozeanen umfasst die Überbleibsel von Kunststoffprodukten, die sich in den Meeren der Welt sammeln und dort an verschiedenen Stellen akkumuliert werden. Nach einer Anfang 2015 in der wissenschaftlichen Zeitschrift Science veröffentlichten Studie gelangten im Jahr 2010 etwa 8 Millionen Tonnen dieses Mülls in die Ozeane, wobei das Konfidenzintervall mit 4,8 bis 12,7 Mio. Tonnen pro Jahr angegeben wurde. “Every little piece of plastic manufactured in the past 50 years that made it into the ocean is still out there somewhere.” (de)
- Marine plastic pollution (or plastic pollution in the ocean) is a type of marine pollution by plastics, ranging in size from large original material such as bottles and bags, down to microplastics formed from the fragmentation of plastic material. Marine debris is mainly discarded human rubbish which floats on, or is suspended in the ocean. Eighty percent of marine debris is plastic. Microplastics and nanoplastics result from the breakdown or photodegradation of plastic waste in surface waters, rivers or oceans. Recently, scientists have uncovered nanoplastics in heavy snow, more specifically about 3000 tons that cover Switzerland yearly. It is estimated that there is a stock of 86 million tons of plastic marine debris in the worldwide ocean as of the end of 2013, assuming that 1.4% of glo (en)
- Забруднення моря пластиком (або пластикове забруднення океану ) — це тип забруднення вод пластиком, розмір якого варіюється від великих оригінальних матеріалів, таких як пляшки та пакети, до мікропластику, утвореного в результаті біофрагментації пластикового матеріалу. Морське сміття – це в основному викинутий людський сміття, який плаває на океані або зависає в океані. Вісімдесят відсотків морського сміття - це пластик . Мікропластик і нанопластик є результатом розпаду або фотодеградації пластикових відходів у поверхневих водах, річках або океанах. Нещодавно вчені виявили нанопластик у сильному снігу, точніше, близько 3000 тонн, які покривають Швейцарію щорічно. За оцінками, станом на кінець 2013 року в світовому океані є запас у 86 мільйонів тонн пластикового морського сміття, якщо пр (uk)
|
.jpg){kind=link}
.JPG){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
