| dbo:abstract
|
- Li Č’ (čínsky pchin-jinem Lǐ Zhì, znaky zjednodušené 李贽, tradiční 李贄; 23. listopadu 1527 – 6. května 1602) byl čínský filozof, historik a spisovatel pozdní mingské Číny. (cs)
- Li Zhi (chinesisch: 李贄/李贽, ursprünglich Lin Zaizhi, zwischen 1552 und 1567 Li Zaizhi, ab 1567 Li Zhi) (* 23. November 1527; † 6. Mai 1602) war ein chinesischer Philosoph, Autor, Literaturkritiker und Beamter. Er sah den Menschen als vom Eigennutz getriebenes Wesen an, dessen Verhalten zu einer stetigen Spannung zwischen den Individuen führe. Er wollte das gesellschaftlich eingeprägte Normensystem durch ein moralisches Urteil des Einzelnen ersetzen, zu dem dieser durch selbstständiges Denken gelange. (de)
- Li Zhi (1527–1602), often known by his pseudonym Zhuowu (which means, “I who am smart”), was a Chinese philosopher, historian and writer of the late Ming dynasty. A critic of the Neo-Confucianist views espoused by Zhu Xi, which was then the orthodoxy of the Ming government, he was persecuted and committed suicide in prison. (en)
- Li Zhi (李贄), aussi appelé Zhuowu (卓吾), (1527-1602), est un philosophe, écrivain et historien chinois influent à la fin des Ming, principal représentant de l'école de Taizhou. (fr)
- Li Zhi, detto anche Zhowu (cinese: 卓吾; 1527 – 1602), è stato un filosofo, scrittore e storico cinese, influente alla fine dell'epoca Ming e principale rappresentante della scuola di Taizhou. Questo pensatore iconoclasta, nella sua ostilità all'istituzione confuciana, taccia l'ortodossia, specie quella di Zhu Xi, d'ipocrisia, e mette in dubbio l'infallibilità dei Classici, il che gli varrà gli strali di Wang Fuzhi. Proclama la legittimità dei desideri in due opere-manifesto: il Libro da bruciare e il Libro da nascondere. Furono vietati e Li Zhi si suicidò in prigione. Vicino a Wang Yang-Ming, Li Zhi s'ispirò al buddismo: poiché ogni essere possiede la natura di Budda, basta liberarsi dalle costrizioni sociali per raggiungere la liberazione. Mettendo lo spirito polemico e lo spontaneismo del Chan al servizio della contestazione sociale e culturale, Li Zhi è uno dei primi pensatori e il più radicale nella sua rimessa in discussione della tradizione cinese e dell'ideologia confuciana che le serve da fondamento. Commentatore di opere dell'Antichità (lo Yijing, lo Laozi, lo Zhuangzi...), Li Zhi fu anche un amante della letteratura in lingua volgare, e scrisse commentari su più opere di questa letteratura, come la commedia teatrale La storia del padiglione occidentale o il romanzo I briganti. Il suo Discorso sul cuore di bambino è particolarmente conosciuto: vi tiene un elogio dell'« espressione spontanea » (ziwen) dei sentimenti, opponendosi agli emuli degli Antichi. Autenticità e sincerità non hanno per lui migliore esempio che il romanzo I briganti, che elegge a uno dei cinque più grandi capolavori di tutti i tempi. (it)
- Li Zhi (Quanzhou in (Fujian), 23 november 1527 - Beijing, 6 mei 1602) was een iconoclastische Chinese intellectueel tijdens de late Ming-dynastie. Als radicaal voorvechter van persoonlijke ontplooiing en vrijheid van meningsuiting keerde Li Zhi zich tegen de benauwende moraal van zijn tijd. Hij raakte door zijn scherpe kritiek op de hypocrisie van de samenleving in conflict met de autoriteiten en belandde in 1602 in de gevangenis, waar hij zelfmoord pleegde door zijn keel door te snijden. (nl)
- 이탁오(李卓吾: 1527년 11월 19일［음력 10월 26일］~1602년 5월 7일［음력 3월 16일］)는 중국 명나라의 양명좌파 사상가다. “잘나신 나”라는 뜻의 “탁오”는 자이고, 휘는 이지(李贄)다. 초명은 임재지(林載贄)였으나 이후에 종가의 성(姓)을 따라 이지로 개명했다. 명 복건성(福建省) 천주부(泉州府) 진강현(晋江縣)(오늘날 푸젠성 취안저우) 출신이다. 유학자이면서 이슬람교도였다. 성리학자들로부터 기행을 한다고 비난을 받았다. (ko)
- Li Zhi (ur. 1527, zm. 1602) – uczony z czasów dynastii Ming. Utrzymywał kontakty z niektórymi uczniami Wang Yangminga. W zakresie studiów nad tekstami konfucjańskimi podkreślał znaczenie interpretacji dokonanej przez jednostkę, dystansując się tym samym od komentarzy. Twierdził, że sumienie należy rozpatrywać w kategoriach indywidualnych, niezależnie od presji społecznej. Ren łączył z godnością człowieka. Został aresztowany i skazany na śmierć z powodu poglądów wyrażonych w Księdze palenia. Popełnił samobójstwo w więzieniu w Pekinie. (pl)
- 李 卓吾（り たくご、嘉靖6年10月26日（1527年11月19日） - 万暦30年3月16日（1602年5月7日））は、中国明代の思想家・評論家。陽明学左派（泰州学派）に属する。泉州府晋江県の出身。 もとの名は林載贄（りん さいし）。のちに姓を李と改める。1566年に即位した隆慶帝朱載坖の諱を避けて「載」字を除き、李贄（り し）と名乗った。号は卓吾（一説に字とも言われる）・宏甫・篤吾・龍湖叟。別号は温陵居士。 また母を早くに亡くし、父の影響を大きく受けたと言われる李卓吾は、父（白斎公）を偲ぶと言う意味で、晩年「思斎」と号した。 (ja)
- Li Zhi (Kinesiska: 李贽, pinyin: Lǐ Zhì) , född 1527 i Jinjiang i Fujian i Kina, död 1602, var en framstående kinesisk filosof under Mingdynastin. Bland hans förfäder fanns sedan sju generationer tillbaka en persisk kvinna. Li Zhi var influerad av den mer berömda filosofen Wang Yangming (1472-1529). Hans filosofi var Neokonfucianism. Han försökte sprida sina tankar på ett okonventionellt sätt, förespråkande en sorts värderelativism. Till slut fängslades han för att ha försökt sprida "farliga idéer". Han begick självmord i fängelse. (sv)
- Лі Чжи або Лі Чжо-у (Лінь Цзай, Лі Цзайчжи) (кит. 李 贽, піньінь: Lǐ Zhì, палл: Лі Чжи; нар. 23 листопада 1527, повіт , провінція Фуцзянь — пом. 1602, Пекін) — один з найбільш оригінальних і суперечливих мислителів китайського середньовіччя, історик, письменник і літературний критик періоду занепаду династії Мін. Мав звання Боші («доктора») Нанкінської і Пекінської державних академій (гоцзя), займав високі пости у відомстві ритуалів і відомстві покарань. Був послідовником Ван Янміна і прихильником так званого (кит. 心学, сінь сюе) в неоконфуціанстві, піддавався офіційній забороні і замовчування в Китаї аж до початку ХХ століття через «відступництво від конфуціанських норм». За вільнодумство і «введення народу в спокусу» перебував у в'язниці, де наклав на себе руки. Основні твори — «Ли-ші фень шу» («Спалені книжки пана Лі»), «Сюй фень шу» («Продовження спаленої книги»), «Цзан шу» («Збережена книга»), «Сюй цзан шу» («Продовження збереженої книги»), «Лі Веньлін цзи»(«Збірник творів Лі з Веньліна»). (uk)
- Ли Чжи(кит. 李贽, пиньинь Lǐ Zhì, палл. Ли Чжи; 23 ноября 1527 — 1602), также известный под псевдонимом Ли Чжо-у (李卓吾) — китайский философ, историк, писатель и литературный критик периода заката династии Мин. Являлся нонконформистом, последователем чань-буддизма и имел скандальную известность. Противники Ли Чжи называли его учение «безумным чань». (ru)
- 李贽（1527年11月19日－1602年5月7日），初姓林，名载贽，后改姓李，名贽，字宏甫，号卓吾，又号温陵居士、笃吾、百泉居士、宏父、思齋、龍潭上人、龙湖叟、秃翁等，福建泉州府晉江縣人，明朝政治人物、思想家、史学家和文学家。被理学迫害，入狱后自刎，死後，泉州民眾奉之為神，稱「溫陵先師」（溫陵乃泉州舊稱），有時配祀在呂祖廟，稱之南宮李先師。李贽的著作有《焚书》、《续焚书》、《藏书》等。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- Li Č’ (čínsky pchin-jinem Lǐ Zhì, znaky zjednodušené 李贽, tradiční 李贄; 23. listopadu 1527 – 6. května 1602) byl čínský filozof, historik a spisovatel pozdní mingské Číny. (cs)
- Li Zhi (chinesisch: 李贄/李贽, ursprünglich Lin Zaizhi, zwischen 1552 und 1567 Li Zaizhi, ab 1567 Li Zhi) (* 23. November 1527; † 6. Mai 1602) war ein chinesischer Philosoph, Autor, Literaturkritiker und Beamter. Er sah den Menschen als vom Eigennutz getriebenes Wesen an, dessen Verhalten zu einer stetigen Spannung zwischen den Individuen führe. Er wollte das gesellschaftlich eingeprägte Normensystem durch ein moralisches Urteil des Einzelnen ersetzen, zu dem dieser durch selbstständiges Denken gelange. (de)
- Li Zhi (1527–1602), often known by his pseudonym Zhuowu (which means, “I who am smart”), was a Chinese philosopher, historian and writer of the late Ming dynasty. A critic of the Neo-Confucianist views espoused by Zhu Xi, which was then the orthodoxy of the Ming government, he was persecuted and committed suicide in prison. (en)
- Li Zhi (李贄), aussi appelé Zhuowu (卓吾), (1527-1602), est un philosophe, écrivain et historien chinois influent à la fin des Ming, principal représentant de l'école de Taizhou. (fr)
- Li Zhi (Quanzhou in (Fujian), 23 november 1527 - Beijing, 6 mei 1602) was een iconoclastische Chinese intellectueel tijdens de late Ming-dynastie. Als radicaal voorvechter van persoonlijke ontplooiing en vrijheid van meningsuiting keerde Li Zhi zich tegen de benauwende moraal van zijn tijd. Hij raakte door zijn scherpe kritiek op de hypocrisie van de samenleving in conflict met de autoriteiten en belandde in 1602 in de gevangenis, waar hij zelfmoord pleegde door zijn keel door te snijden. (nl)
- 이탁오(李卓吾: 1527년 11월 19일［음력 10월 26일］~1602년 5월 7일［음력 3월 16일］)는 중국 명나라의 양명좌파 사상가다. “잘나신 나”라는 뜻의 “탁오”는 자이고, 휘는 이지(李贄)다. 초명은 임재지(林載贄)였으나 이후에 종가의 성(姓)을 따라 이지로 개명했다. 명 복건성(福建省) 천주부(泉州府) 진강현(晋江縣)(오늘날 푸젠성 취안저우) 출신이다. 유학자이면서 이슬람교도였다. 성리학자들로부터 기행을 한다고 비난을 받았다. (ko)
- Li Zhi (ur. 1527, zm. 1602) – uczony z czasów dynastii Ming. Utrzymywał kontakty z niektórymi uczniami Wang Yangminga. W zakresie studiów nad tekstami konfucjańskimi podkreślał znaczenie interpretacji dokonanej przez jednostkę, dystansując się tym samym od komentarzy. Twierdził, że sumienie należy rozpatrywać w kategoriach indywidualnych, niezależnie od presji społecznej. Ren łączył z godnością człowieka. Został aresztowany i skazany na śmierć z powodu poglądów wyrażonych w Księdze palenia. Popełnił samobójstwo w więzieniu w Pekinie. (pl)
- 李 卓吾（り たくご、嘉靖6年10月26日（1527年11月19日） - 万暦30年3月16日（1602年5月7日））は、中国明代の思想家・評論家。陽明学左派（泰州学派）に属する。泉州府晋江県の出身。 もとの名は林載贄（りん さいし）。のちに姓を李と改める。1566年に即位した隆慶帝朱載坖の諱を避けて「載」字を除き、李贄（り し）と名乗った。号は卓吾（一説に字とも言われる）・宏甫・篤吾・龍湖叟。別号は温陵居士。 また母を早くに亡くし、父の影響を大きく受けたと言われる李卓吾は、父（白斎公）を偲ぶと言う意味で、晩年「思斎」と号した。 (ja)
- Li Zhi (Kinesiska: 李贽, pinyin: Lǐ Zhì) , född 1527 i Jinjiang i Fujian i Kina, död 1602, var en framstående kinesisk filosof under Mingdynastin. Bland hans förfäder fanns sedan sju generationer tillbaka en persisk kvinna. Li Zhi var influerad av den mer berömda filosofen Wang Yangming (1472-1529). Hans filosofi var Neokonfucianism. Han försökte sprida sina tankar på ett okonventionellt sätt, förespråkande en sorts värderelativism. Till slut fängslades han för att ha försökt sprida "farliga idéer". Han begick självmord i fängelse. (sv)
- Ли Чжи(кит. 李贽, пиньинь Lǐ Zhì, палл. Ли Чжи; 23 ноября 1527 — 1602), также известный под псевдонимом Ли Чжо-у (李卓吾) — китайский философ, историк, писатель и литературный критик периода заката династии Мин. Являлся нонконформистом, последователем чань-буддизма и имел скандальную известность. Противники Ли Чжи называли его учение «безумным чань». (ru)
- 李贽（1527年11月19日－1602年5月7日），初姓林，名载贽，后改姓李，名贽，字宏甫，号卓吾，又号温陵居士、笃吾、百泉居士、宏父、思齋、龍潭上人、龙湖叟、秃翁等，福建泉州府晉江縣人，明朝政治人物、思想家、史学家和文学家。被理学迫害，入狱后自刎，死後，泉州民眾奉之為神，稱「溫陵先師」（溫陵乃泉州舊稱），有時配祀在呂祖廟，稱之南宮李先師。李贽的著作有《焚书》、《续焚书》、《藏书》等。 (zh)
- Li Zhi, detto anche Zhowu (cinese: 卓吾; 1527 – 1602), è stato un filosofo, scrittore e storico cinese, influente alla fine dell'epoca Ming e principale rappresentante della scuola di Taizhou. Questo pensatore iconoclasta, nella sua ostilità all'istituzione confuciana, taccia l'ortodossia, specie quella di Zhu Xi, d'ipocrisia, e mette in dubbio l'infallibilità dei Classici, il che gli varrà gli strali di Wang Fuzhi. Proclama la legittimità dei desideri in due opere-manifesto: il Libro da bruciare e il Libro da nascondere. Furono vietati e Li Zhi si suicidò in prigione. (it)
- Лі Чжи або Лі Чжо-у (Лінь Цзай, Лі Цзайчжи) (кит. 李 贽, піньінь: Lǐ Zhì, палл: Лі Чжи; нар. 23 листопада 1527, повіт , провінція Фуцзянь — пом. 1602, Пекін) — один з найбільш оригінальних і суперечливих мислителів китайського середньовіччя, історик, письменник і літературний критик періоду занепаду династії Мін. Мав звання Боші («доктора») Нанкінської і Пекінської державних академій (гоцзя), займав високі пости у відомстві ритуалів і відомстві покарань. Був послідовником Ван Янміна і прихильником так званого (кит. 心学, сінь сюе) в неоконфуціанстві, піддавався офіційній забороні і замовчування в Китаї аж до початку ХХ століття через «відступництво від конфуціанських норм». (uk)
|
