| dbo:abstract
|
- The Latins were originally an Italic tribe in ancient central Italy from Latium. As Roman power and colonization spread Latin culture during the Roman Republic. Latins culturally "Romanized" or "Latinized" the rest of Italy, and the word Latin ceased to mean a particular people or ethnicity, acquiring a more legal and cultural sense. As the Roman Empire spread to include Spain, Portugal, France, and Romania, these joined Italy in becoming "Latin" and remain so to the present day.In the late 15th–16th centuries, a millennium after the fall of the Western Roman Empire, with a number of maritime discoveries, first Portugal, then Spain and then France began to build world empires, in the Americas, Sub-Saharas and the East Indies. In consequence of the Mexican-American War and the ultimate loss of California to the United States, by the mid-19th century, the former American colonies of these Latin European nations, became known as Latin America and this region's inhabitants as Latin Americans. (en)
- Латини первісно були італійським племенем у Стародавній центральній Італії. Але через те що римська влада колонізувала все більше і більше земель тим самим поширюючи латинську культуру, за часів Римської імперії латинами стали називати переважно латиномовних людей Італії, Галлії, Іспанії та Дакії, бо ці землі були заселені римськими колоністами. Наприкінці 15–16 століть, через тисячоліття після падіння Західної Римської імперії, з низкою морських відкриттів, спочатку Португалія, потім Іспанія, а потім Франція почали будувати світові імперії в Америці та Індії. Внаслідок американсько-мексиканської війни та остаточної втрати Каліфорнії Сполученими Штатами Америки, з середини 19 століття колишні американські колонії вищезгаданних націй, а також франкомовні райони Америки отримали назву Латинська Америка. А жителі цього регіону с того моменту стали називатися латиноамериканці. У 1 тисячолітті до нашої ери латини були стародавнім італійським народом, що проживав у регіоні Лаціум у центральній Італії (Latium Vetus, «Старий Лаціум»). Навіть незважаючи на те, що вони жили в незалежних містах-державах, вони все одно говорили однією мовою (латинською), дотримувались спільних релігійних вірувань і розділяли почуття спорідненості, виражене в міфі про те, що всі латини походять від Латина. Латини покланялися Латину на горі Монс Альбану (Монте Альбано) під час щорічного фестивалю, на якому були присутні всі латиняни, включаючи тих що проживали в Римі. Латинські міста надавали одні одним спільні права проживання та торгівлі на південь від Тибру. Латини складали частку римських жителів. Релігійні установи та культуру римляни запозичували частково від етрусків; римські патриції були галуззю сабінських аристократів; проте римські плебеї походили головним чином латинів. Латини займалися землеробством, тримали багато худоби, і вони розвинулися ті якості, якими відрізняються старанні землероби: вони були енергійні, серйозні, хоробрі, любили порядок; та їх розумовий обрій обмежувався справами сільського життя; коло їхніх понять було вузьке, вони не мали ніяких ідеальних прагнень; їхні думки винятково були зайняті практичними міркуваннями. Вони любили веселитись на своїх сільських святах. На початку історичного часу у латинів було тридцять міст, які користувалися політичною самостійністю, але з'єднані договорами в союз. Метрополією латинських міст вважалася Альбалонга, що стояла на Альбанській горі, дуже старовинне місто з підземними спорудами; вона мала великий вплив на союзні справи, принаймні у воєнний час. Латинський союз був останнім фазою розвитку латинського суспільного побуту. Селища латинів, що виникали з родових зв'язків, об'єднувалися в дрібні громади; потім ці громади з'єднувалися у ширші союзи; кожен союз будував для оборони від ворогів фортецю на пагорбі (капітолій); зрештою, ці приватні союзи з'єдналися в одну федерацію; але зв'язок між ними був досить слабкий. Латини були вільним народом; простолюдини були повноправні громадяни; рабства у латинів не існувало. Мова була одна, одна була і релігія, що полягала у вшануванні природи; однакові були й свята, що мали землеробський характер, та цивільні установи у всіх містах; тому латини почувалися складовими одного народу; але кожне місто мало свій незалежний уряд; у кожному місті був цар, який керував за сприяння ради родоначальників (сенату) та зборів громадян. Територіальні амбіції Риму призвели до того що решта латинян об'єдналася проти нього в 341 році до н. е., але зрештою Рим переміг у 338 році до н. е. Таким чином деякі латинські держави були включені до складу Римської держави, а їхні жителі отримали повне римське громадянство. Інші в свою чергу стали римськими союзниками і стали користуватися певними привілеями у Римській державі. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- The Latins were originally an Italic tribe in ancient central Italy from Latium. As Roman power and colonization spread Latin culture during the Roman Republic. Latins culturally "Romanized" or "Latinized" the rest of Italy, and the word Latin ceased to mean a particular people or ethnicity, acquiring a more legal and cultural sense. As the Roman Empire spread to include Spain, Portugal, France, and Romania, these joined Italy in becoming "Latin" and remain so to the present day.In the late 15th–16th centuries, a millennium after the fall of the Western Roman Empire, with a number of maritime discoveries, first Portugal, then Spain and then France began to build world empires, in the Americas, Sub-Saharas and the East Indies. In consequence of the Mexican-American War and the ultimate loss (en)
- Латини первісно були італійським племенем у Стародавній центральній Італії. Але через те що римська влада колонізувала все більше і більше земель тим самим поширюючи латинську культуру, за часів Римської імперії латинами стали називати переважно латиномовних людей Італії, Галлії, Іспанії та Дакії, бо ці землі були заселені римськими колоністами. (uk)
|
