| dbo:abstract
|
- Josua Stylites gilt traditionell als Verfasser einer etwa 507 entstandenen Chronik über die Ereignisse im spätantiken Syrien. Dass Josua „der Stylit“ (Säulenheilige) tatsächlich der Verfasser des besagten Werkes ist, wird von der Forschung seit langem in Frage gestellt. Es lässt sich aber nicht mit Sicherheit beweisen, dass der Autorenname gefälscht ist. Die auf Syrisch verfasste Chronik ist eine Quelle ersten Ranges für die Beziehungen zwischen Ostrom und dem Sassanidenreich, da der Autor, der wohl in der nordmesopotamischen Stadt Edessa (also im Imperium Romanum) lebte, als ungewöhnlich gut informierter Zeitgenosse berichtet. Der Verfasser war, wie sich aus dem Werk ergibt, ein Geistlicher, der seine Informationen zum Teil aus eigener Anschauung, zum Teil durch Gespräche mit römischen Diplomaten und Soldaten, aber wohl auch schriftliche Quellen erwarb. „Josua“ schrieb keine Weltchronik, sondern befasste sich offenbar nur mit den Ereignissen, die er selbst erlebt hatte. Der Wert des Werkes, das die Zeit zwischen dem persischen Großkönig Peroz I. und 506 abdeckt, ist umso größer, als über den römisch-persischen Krieg von 502 bis 506 (darunter die zweite Belagerung von Amida) sowie über die Mazdakitenunruhen im Sassanidenreich ansonsten nur bei späteren Autoren berichtet wird. Dennoch findet diese äußerst wichtige Quelle erst seit wenigen Jahren die verdiente Aufmerksamkeit der Althistoriker. (de)
- Joshua the Stylite (also spelled Yeshu Stylite and Ieshu Stylite) is the attributed author of a chronicle which narrates the history of the war between the Byzantine Empire and Persians between 502 and 506, and which is generally considered to be one of the earliest and most reliable historical documents to be preserved in Syriac. The work owes its preservation to having been incorporated in the third part of the Chronicle of Zuqnin, and may probably have had a place in the second part of the Ecclesiastical History of John of Ephesus, from whom (as François Nau has shown) Pseudo-Dionysius copied all or most of the matter contained in his third part. The chronicle in question is anonymous, and Nau has shown that the note of a copyist, which was thought to assign it to the monk Joshua of Zuqnin near Amida (Diyarbakir), more probably refers to the compiler of the whole work in which it was incorporated. In any case, the author was an eyewitness of many of the events which he describes, and must have been living at Edessa during the years when it suffered so severely during the Roman–Persian Wars. He has a more complex approach to historical causation than many of his contemporaries, which takes into account human motivations, economic interests, tribal versus imperial politics, as well as the force of divine providence. For this, he has been called by some the Syriac Thucydides. His praise of Flavian II, the Chalcedonian patriarch of Antioch, in warmer terms than those in which he talk about his great Monophysite contemporaries, Jacob of Serugh and Philoxenus of Mabbog, has led some to think that he was an orthodox Catholic. But his exact religious orientation is far from being clear, since he praises the emperor Anastasius for his religious policies, which predominantly favoured the Monophysites. The chronicle was first made known in Assemani's abridged Latin version (B O i. 260–83) and was edited in 1876 by Paulin Martin and (with an English translation) by William Wright in 1882. After an elaborate dedication to a friend the priest and abbot Sergius, a brief recapitulation of events from the death of Julian in 363 and a fuller account of the reigns of the Persian kings Peroz I (457-484) and Balash (484-488), the writer enters upon his main theme: the history of the disturbed relations between the Persian and Roman Empires from the beginning of the reign of Kavadh I (489–531), which culminated in the great war of 502–6. From October 494 to the conclusion of peace near the end of 506, the author gives an annalistic account, with careful specification of dates, of the main events in Mesopotamia, the theatre of conflict such as the siege and capture of Amid by the Persians (502–3), their unsuccessful siege of Edessa (503), and the abortive attempt of the Romans to recover Amida (504–5). The work was probably written a few years after the conclusion of the war. The style is graphic and straightforward, and the author was evidently a man of good education and of a simple, honest mind. A modern German translation with an extensive historical commentary was published 1997. (en)
- Josué le Stylite est le nom supposé de l'auteur d'une chronique historique en langue syriaque qui a subsisté intégrée dans la compilation connue sous le nom de Chronique du Pseudo-Denys de Tell-Mahré ou Chronique de Zuqnîn. Celle-ci, qui court jusqu'en 775, est due à un moine du monastère de Zuqnîn, près d'Amida, qui vivait à la fin du VIIIe siècle. Elle est conservée dans un manuscrit unique (Vaticanus Syriacus 162) découvert en 1715 par J.-S. Assemani dans la bibliothèque du monastère Sainte-Marie-des Syriens en Égypte ; selon Assemani, ce manuscrit (palimpseste, avec texte sous-jacent en copte) fut copié pour l'essentiel en Égypte entre 907 et 944. Un copiste plus récent a complété une lacune et s'est identifié de la manière suivante : « Priez pour le pauvre Élisée, du monastère de Zuqnîn, qui a copié ce feuillet, pour qu'il trouve grâce comme le bon larron. Amen et amen. Puisse la miséricorde du Bon Dieu et de notre Rédempteur Jésus-Christ être accordée au prêtre Mar Josué le Stylite, du monastère de Zuqnîn, qui a écrit cette chronique des temps de malheur qui sont passés, et des calamités et troubles que le tyran a causés parmi les hommes. » La chronique en question se trouve au début de la troisième partie de la compilation. Cette troisième partie est elle-même identifiée comme l'essentiel de la deuxième partie de l'Histoire ecclésiastique de Jean d'Éphèse, et il est probable que la Chronique de Josué était déjà intégrée à celle-ci. Le texte débute de la façon suivante : « J'ai reçu la lettre de Votre Sainteté, aimant Dieu, ô le plus excellent des hommes, Serge, prêtre et abbé, dans laquelle vous m'ordonnez d'écrire pour vous, pour en garder la mémoire, sur le temps où vinrent les sauterelles, où le soleil s'obscurcit et où il y eut tremblement de terre, famine et peste, et aussi sur la guerre entre les Romains et les Perses. » Par la suite, dans une préface assez développée et au cours du récit, l'auteur s'adresse à plusieurs reprises à ce destinataire, l'abbé Serge. Au § 5 du texte, il désigne Édesse comme « notre cité ». D'autre part, la dernière date qu'il mentionne (§ 100) est le 28 novembre 506 ; comme le texte paraît avoir été écrit du vivant de l'empereur Anastase (qui est défendu § 21 de l'accusation d'avoir provoqué la guerre), il faut donc le dater d'entre 507 et 518 (sans doute 507 ou peu après). En religion, l'auteur ne semble pas avoir été de sensibilité monophysite : au § 83, il qualifie le patriarche Flavien II de « saint, aimant Dieu, orné de toutes les grâces divines, énergique et illustre » ; or, on sait que ce patriarche fut déposé en 512 en raison de l'hostilité très forte qu'il suscitait chez les monophysites. Le récit commence (§ 7) par une mention de la conquête de la région de Nisibe par Galère en 298, qui sert à introduire le fait qu'elle fut rendue aux Perses par l'empereur Jovien en 363 pour une durée de 120 ans, et que l'expiration de ce délai en 483 fut cause de la reprise des hostilités. Sont ensuite évoqués, à titre de préliminaires : (§ 9 à 11) les guerres du roi Péroz Ier contre les Huns Hephtalites ; (§ 12 à 17) les démêlés de Zénon avec les rebelles Illus et Léontius ; (§ 18-19) le règne malheureux du roi Valash. Le § 19, qui évoque à la fois l'avènement de Kavadh Ier en 488 et celui d'Anastase en 491, introduit à un récit plus développé. Les § 25 à 47 sont consacrés au compte-rendu année par année des calamités qui frappèrent la région d'Édesse entre 494 et 502. Ensuite (§ 48 à 100), c'est le récit du conflit romano-perse entre 502 et 506 et de ses conséquences. La Chronique de Josué est considérée unanimement comme un document historique de grande valeur, où les événements sont rapportés par un témoin contemporain qui était sûrement un homme instruit, informé de la situation politico-militaire, et un esprit honnête et soucieux de vérité. En fait, pour la matière historique sur laquelle elle porte, c'est une source privilégiée. Le texte a été longtemps connu par une traduction latine abrégée réalisée par J.-S. Assemani pour sa Bibliotheca Orientalis (vol. I, p. 262-283). L'editio princeps, avec une traduction française, a été établie par l'abbé Paulin Martin (Abhandlungen für die Kunde des Morgenlandes herausgegeben von der Deutschen Morgenländischen Gesellschaft, VI. Band, no 1, Leipzig, 1876). Une édition meilleure, avec une traduction anglaise et des notes, a été publiée par William Wright en 1882 (réimpr. Philo Press, Amsterdam, 1968). (fr)
- Giosuè lo Stilita (... – ...; fl. fine V secolo-inizio VI secolo) è stato uno scrittore siro. La frontiera romano-persiana nel V secoloSemisse dell'imperatore Flavio Anastasio (491-518)La frontiera romano-persiana del V secoloDracma dell'imperatore sasanide Kavad I (488-531) Gli imperi romano e persiano nel 500 (it)
- Josué, o Estilita (também Iechu, o Estilita e Yeshu/Ieshu, o Estilita) foi um estilita e o autor atribuído de uma crônica que narra os eventos ocorridos no Oriente Próximo durante o início do século VI, tendo ele sido considerado um dos primeiros e melhores documentos históricos preservados em siríaco. A preservação de seu trabalho ocorreu graças a sua incorporação da chamada Crônica de Zuquenim, tendo provavelmente tido um lugar na segunda parte da História Eclesiástica de João do Éfeso, de quem Pseudo-Dionísio copiou todos ou a maior parte do assunto contidos na terceira parte da crônica. A crônica em questão é anônima e a nota de um copista foi atribuída a Josué do mosteiro de Zuquenim, próximo de Amida. O autor desta obra foi testemunha ocular de muitos dos eventos descritos na obra tendo descrito que vivia em Edessa durante os anos das guerras bizantino-sassânidas. Incorpora à obra sua visão dos eventos que são caracterizados pela crença na sabedoria de anulação da Providência, tendo além disso elogiado Flaviano II, o patriarca calcedônio de Antioquia, em termos mais acalorados do que aqueles em que elogia seus contemporâneos monofisistas Jacó de Batnas e Filoxeno de Hierápolis. Ele foi provavelmente um católico ortodoxo. A crônica foi dada a conhecer pela primeira vez na versão latina abreviada de Assemani e foi editada em 1876 por Paulin Martin e por William Wright em 1882. Após uma elaborada dedicação para um amigo do padre e abade Sérgio, uma breve recapitulação de eventos a partir da morte de Juliano em 363 e uma mais ampla exposição dos reinados dos reis persas Perozes I (r. 459–484) e Balas (r. 484–488), o escritor entra em seu tema principal: a história das relações perturbadas entre os impérios persa e bizantino e o início do reinado de Cavades I (489 531), que culminou na grande guerra de 502-506. De outubro de 494 para a conclusão da paz perto do final de 506, o autor dá uma consideração analítica, com especificação cuidadosa das datas, dos principais eventos na Mesopotâmia, o teatro do conflito, como o pelos persas (502-503), o de Edessa (503), e a tentativa frustada dos bizantinos para recuperar Amida (504-505). (pt)
- Єшу Стиліт — монах монофізитської орієнтації, найбільш вірогідний автор хроніки «Літописна повість про нещастя, що трапилося в Едесі, та в усій Месопотамії», написаної сирійською мовою, яка є цінним джерелом з історії конфліктів Візантійської імперії та Персії в кінці V — початку VI століть. До нашого часу хроніка дійшла в єдиному екземплярі, як складова частина так званої хроніки псевдо-Діонісія Тель-Махрського, яку відносять до IX століття. Вона включена в останню як єдине ціле з додаванням вступу і висновку. Можливо, хроніка була складовою частиною «Церковної історії» Іоанна Ефеського, з якої псевдо-Діонісій взяв більшу частину матеріалу третьої частини своєї праці. Рукопис псевдо-Діонісія зберігався в бібліотеці сирійського монастиря в Нітрійській пустелі. , який вперше видав рукопис, дає суперечливі відомості про її походження. В каталозі східних рукописів Ватикану Ассемані стверджує, що вона належала до числа привезених з Тагріту в 932 році ігуменом цього монастиря Мойсеєм Нізібійським, який зібрав цю бібліотеку. В іншому місці Асемані повідомляє, що цей екземпляр переписаний в самому монастирі в IX або X столітті, що більш ймовірно. Середньовічні сирійські письменники хронікою не користувалися, і в компілятивних роботах і Григорія Бар-Ебрая для періоду кінця V — початку VI століть використовувалася «Історія» Захарія Мітиленського. (uk)
- Иешу Стилит или Иисус Столпник — предполагаемый автор , написанной на классическом сирийском языке и являющейся ценным источником по истории конфликтов Византийской империи и Персии в конце V — начале VI веков. Монастырь Зукнин располагался недалеко от современного города Диярбакыр. Труд повествует о войнах в Эдессе и её области в 494—506 годах, особенно о событиях между 502—506 годами. Это первая из сохранившихся историй в сирийской литературе. До нашего времени хроника дошла в единственном списке, как составная часть так называемой хроники псевдо-Дионисия Телль-Махрского, относимой к IX веку. Она включена в последнюю как единое целое с добавлением вступления и заключения. Возможно, хроника была составной частью «Церковной истории» Иоанна Эфесского, из которой псевдо-Дионисий взял большую часть материала третьей части своего труда. Рукопись псевдо-Дионисия хранилась в библиотеке сирийского монастыря в Нитрийской пустыне. Иосиф Ассемани, впервые издавший рукопись, даёт противоречивые сведения о её происхождении. В каталоге восточных рукописей Ватикана Ассемани утверждает, что она принадлежала к числу привезённых из в 932 году игуменом этого монастыря Моисеем Низибийским, собиравшим эту библиотеку. В другом месте Асемани сообщает, что этот экземпляр переписан в самом монастыре в IX или X веке, что более вероятно. Средневековые сирийские писатели хроникой не пользовались, и в компилятивных работах Михаила Сирийца и Григория Бар-Эбрая для периода конца V — начала VI веков использовалась «История» Захарии Митиленского. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- Giosuè lo Stilita (... – ...; fl. fine V secolo-inizio VI secolo) è stato uno scrittore siro. La frontiera romano-persiana nel V secoloSemisse dell'imperatore Flavio Anastasio (491-518)La frontiera romano-persiana del V secoloDracma dell'imperatore sasanide Kavad I (488-531) Gli imperi romano e persiano nel 500 (it)
- Josua Stylites gilt traditionell als Verfasser einer etwa 507 entstandenen Chronik über die Ereignisse im spätantiken Syrien. Dass Josua „der Stylit“ (Säulenheilige) tatsächlich der Verfasser des besagten Werkes ist, wird von der Forschung seit langem in Frage gestellt. Es lässt sich aber nicht mit Sicherheit beweisen, dass der Autorenname gefälscht ist. Die auf Syrisch verfasste Chronik ist eine Quelle ersten Ranges für die Beziehungen zwischen Ostrom und dem Sassanidenreich, da der Autor, der wohl in der nordmesopotamischen Stadt Edessa (also im Imperium Romanum) lebte, als ungewöhnlich gut informierter Zeitgenosse berichtet. Der Verfasser war, wie sich aus dem Werk ergibt, ein Geistlicher, der seine Informationen zum Teil aus eigener Anschauung, zum Teil durch Gespräche mit römischen Di (de)
- Joshua the Stylite (also spelled Yeshu Stylite and Ieshu Stylite) is the attributed author of a chronicle which narrates the history of the war between the Byzantine Empire and Persians between 502 and 506, and which is generally considered to be one of the earliest and most reliable historical documents to be preserved in Syriac. A modern German translation with an extensive historical commentary was published 1997. (en)
- Josué le Stylite est le nom supposé de l'auteur d'une chronique historique en langue syriaque qui a subsisté intégrée dans la compilation connue sous le nom de Chronique du Pseudo-Denys de Tell-Mahré ou Chronique de Zuqnîn. Celle-ci, qui court jusqu'en 775, est due à un moine du monastère de Zuqnîn, près d'Amida, qui vivait à la fin du VIIIe siècle. Elle est conservée dans un manuscrit unique (Vaticanus Syriacus 162) découvert en 1715 par J.-S. Assemani dans la bibliothèque du monastère Sainte-Marie-des Syriens en Égypte ; selon Assemani, ce manuscrit (palimpseste, avec texte sous-jacent en copte) fut copié pour l'essentiel en Égypte entre 907 et 944. Un copiste plus récent a complété une lacune et s'est identifié de la manière suivante : « Priez pour le pauvre Élisée, du monastère de Zuqn (fr)
- Josué, o Estilita (também Iechu, o Estilita e Yeshu/Ieshu, o Estilita) foi um estilita e o autor atribuído de uma crônica que narra os eventos ocorridos no Oriente Próximo durante o início do século VI, tendo ele sido considerado um dos primeiros e melhores documentos históricos preservados em siríaco. A preservação de seu trabalho ocorreu graças a sua incorporação da chamada Crônica de Zuquenim, tendo provavelmente tido um lugar na segunda parte da História Eclesiástica de João do Éfeso, de quem Pseudo-Dionísio copiou todos ou a maior parte do assunto contidos na terceira parte da crônica. A crônica em questão é anônima e a nota de um copista foi atribuída a Josué do mosteiro de Zuquenim, próximo de Amida. (pt)
- Єшу Стиліт — монах монофізитської орієнтації, найбільш вірогідний автор хроніки «Літописна повість про нещастя, що трапилося в Едесі, та в усій Месопотамії», написаної сирійською мовою, яка є цінним джерелом з історії конфліктів Візантійської імперії та Персії в кінці V — початку VI століть. До нашого часу хроніка дійшла в єдиному екземплярі, як складова частина так званої хроніки псевдо-Діонісія Тель-Махрського, яку відносять до IX століття. Вона включена в останню як єдине ціле з додаванням вступу і висновку. Можливо, хроніка була складовою частиною «Церковної історії» Іоанна Ефеського, з якої псевдо-Діонісій взяв більшу частину матеріалу третьої частини своєї праці. (uk)
- Иешу Стилит или Иисус Столпник — предполагаемый автор , написанной на классическом сирийском языке и являющейся ценным источником по истории конфликтов Византийской империи и Персии в конце V — начале VI веков. Монастырь Зукнин располагался недалеко от современного города Диярбакыр. Труд повествует о войнах в Эдессе и её области в 494—506 годах, особенно о событиях между 502—506 годами. Это первая из сохранившихся историй в сирийской литературе. До нашего времени хроника дошла в единственном списке, как составная часть так называемой хроники псевдо-Дионисия Телль-Махрского, относимой к IX веку. Она включена в последнюю как единое целое с добавлением вступления и заключения. Возможно, хроника была составной частью «Церковной истории» Иоанна Эфесского, из которой псевдо-Дионисий взял большую (ru)
|
