| dbo:abstract
|
- Johannes von Ephesos (* um 507 im Gebiet bei Amida [heute Diyarbakır]; † um 589), auch bekannt als Johannes von Asien, war ein spätantiker Bischof und syrisch-römischer Kirchenhistoriker. (de)
- يوحنا الأفسسي (القرن السادس للميلاد) هو حَبْر ومؤرخ سرياني. يعرف أيضا بـ «الأسيوي» و«الآمدي». توفي في حدود سنة 586 أو 587 م. (ar)
- Ο Ιωάννης της Εφέσου (ή της Ασίας) (περ. 507 – περ. 588) ήταν ηγέτης της Προχαλκηδονικής εκκλησίας του 6ου αιώνα. Μιλούσε συριακά και ήταν ένας από τους πρώτους και πιο σημαντικούς ιστορικούς που έγραψαν σε αυτήν τη γλώσσα. (el)
- Juan de Éfeso (latín: Ioannes Ephesius) o Juan de Asia (c. 507-c. 586) fue un líder de la Iglesia ortodoxa oriental de habla siríaca en el siglo VI, y uno de los primeros y más importantes historiadores que escribieron en lengua siríaca. (es)
- John of Ephesus (or of Asia) (Greek: Ίωάννης ό Έφέσιος, c. 507 – c. 588) was a leader of the early Syriac Orthodox Church in the sixth century and one of the earliest and the most important historians to write in Syriac. (en)
- Jean d'Éphèse ou Jean d'Asie, ou encore Jean d'Amida, est un évêque monophysite et écrivain religieux de langue syriaque, né vers 507 dans le district d'Ingila, au nord d'Amida, et mort peu après 585. (fr)
- Jan z Efezu zwany też Janem z Azji (ur. około 507, zm. około 586 roku) – duchowny, jeden z przywódców syriackich chrześcijan odrzucających postanowienia Soboru Chalcedońskiego z 451 roku. Należy do grupy najważniejszych i najwcześniejszych historyków piszących w języku syriackim. Najważniejszym dziełem Jana była Historia Kościelna obejmująca okres od Juliusza Cezara do 588 roku. Została spisana w trzech częściach po sześć ksiąg każda. Pierwsza część, jak się wydaje, zaginęła bezpowrotnie. Prawdopodobne jest jednak iż większość jej treści była wyciągiem z Historii Kościelnej Euzebiusza z Cezarei. Treść drugiej, opisującej wydarzenia od panowania Teodozjusza II do 6 lub 7 roku rządów Justyniana również zaginęła. Zdaniem badaczy fragmenty tej części można odnaleźć w dziele przypisywanym patriarsze syriackiemu Dionizjuszowi (dziś sądzi się że jest to dzieło nieznanego kompilatora). Trzecia część zachowała się do naszych czasów i została przetłumaczona i wydana po angielsku, niemiecku i łacinie. Inną znaną pracą Jana były Żywoty Wschodnich Świętych. Jej kompilacji dokonano około 596 roku. (pl)
- Giovanni da Efeso (Diyarbakır, 507 circa – 588 circa) è stato un vescovo e storico siro. (it)
- João de Éfeso (ou da Ásia; 505-585) foi um líder de uma igreja siríaca não-calcedônia no século VI, e um dos primeiros e mais importantes historiadores que escreveram em siríaco. O principal trabalho de João foi sua História Eclesiástica que abrange desde o reinado de Júlio César até 585, tendo ele também empregado a era selêucida. Foi composto em três partes, cada um com seis livros: a primeira parte foi perdida, a segunda foi preservada em dois manuscritos do Museu Britânico enquanto a terceira parte parece estar completamente preservada. Nascido em Amida (atual Diarbaquir) cerca de 505, ele foi ordenado como diácono em 529 por João de Tela no mosteiro de Zuquenim mas devido à sua doutrina monofisista foi obrigado a refugiar-se na Palestina em 534. Posteriormente mudou-se para Constantinopla devido à pestilência que se propagou entre 534-537. Esteve de volta a Amida no início da perseguição aos monofisistas por Efraim, patriarca de Antioquia, e Abraão, bispo de Amida (520-541); retornou a Constantinopla em 540. Durante o reinado de Justiniano (r. 527–565), João tornou-se líder da comunidade monofisista e a ele foi incumbida a missão de converter todos os pagãos das províncias asiáticas. Bar Hebreu diz que João sucedeu Ântimo I como bispo monofisista de Constantinopla, mas este é provavelmente um erro. João esteve envolvido na construção do grande mosteiro de Trales (atual Aidim) nas colinas que contornam o vale de Meandro assim como mais de 90 outros mosteiros, principalmente em cima de demolidos templos pagãos. Embora não tenha visitado a Núbia esteve ativo na conversão dos núbios. João posteriormente foi consagrado por Jacó Baradeu como bispo de Éfeso. Em 546, o imperador confiou-lhe a missão de erradicar a prática secreta da idolatria em Constantinopla e seus arredores, após a morte de Justiniano (565) e a ascensão de Justino II. Quando a perseguição aos monofisistas começou em 571, João foi uma das primeiras vítimas tendo sido preso. Embora não se saiba ao certo a data de seu falecimento, considera-se que tenha sido em 585. (pt)
- Иоа́нн Эфе́сский (др.-греч. Ίωάννης τῆς Έφέσου; ок. 507 — ок. 586) — епископ Асийский, последовательный сторонник миафизитской, нехалкидонской (англ. non-Chalcedonian) христологии, один из лидеров антихалкидонской оппозиции в Византийской империи, представитель параллельной сирийской иерархии, созданной Иаковом Барадеем. Один из наиболее ранних и значительных историков, писавших на сирийском языке. Согласно халкидонитской полемической традиции, в большинстве русскоязычных источников именуется «монофизитом». Иоанн был лидером партии столичных антихалкидонитов в правление императора Юстиниана I, по приказу которого в 542 году вёл в районе Эфеса миссионерскую деятельность. Боролся против иудеев и монтанистов в Малой Азии, против язычников в столице. После смерти Юстиниана много лет провёл в темницах за свою антихалкидонскую деятельность. Во внутренней борьбе миафизитов он принадлежал к партии, безуспешно боровшейся против развивавшегося на Востоке сепаратизма. Написанные Иоанном Эфесским произведения являются уникальным источником для изучения нехалкидонской христианской общины в VI веке. Его обширная «Церковная история» является ценным историческим источником, и содержит, в частности сведения о нашествиях славян, авар и гуннов в 540—570 годах. (ru)
- Іоанн Ефеський (бл. 507 — бл. 586) — єпископ Асійський, послідовний прихильник міафізитської христології, один з лідерів антихалкідонської опозиції у Візантійській імперії, представник паралельної сирійської ієрархії, створеної Яковом Барадеєм. Один з найбільш ранніх і значних істориків, які писали сирійською мовою. У деяких джерелах вважається «монофізитом» або, згідно з сучаснішою термінологією, міафізитом або «нехалкідонітом» (англ. non-Chalcedonian). (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Johannes von Ephesos (* um 507 im Gebiet bei Amida [heute Diyarbakır]; † um 589), auch bekannt als Johannes von Asien, war ein spätantiker Bischof und syrisch-römischer Kirchenhistoriker. (de)
- يوحنا الأفسسي (القرن السادس للميلاد) هو حَبْر ومؤرخ سرياني. يعرف أيضا بـ «الأسيوي» و«الآمدي». توفي في حدود سنة 586 أو 587 م. (ar)
- Ο Ιωάννης της Εφέσου (ή της Ασίας) (περ. 507 – περ. 588) ήταν ηγέτης της Προχαλκηδονικής εκκλησίας του 6ου αιώνα. Μιλούσε συριακά και ήταν ένας από τους πρώτους και πιο σημαντικούς ιστορικούς που έγραψαν σε αυτήν τη γλώσσα. (el)
- Juan de Éfeso (latín: Ioannes Ephesius) o Juan de Asia (c. 507-c. 586) fue un líder de la Iglesia ortodoxa oriental de habla siríaca en el siglo VI, y uno de los primeros y más importantes historiadores que escribieron en lengua siríaca. (es)
- John of Ephesus (or of Asia) (Greek: Ίωάννης ό Έφέσιος, c. 507 – c. 588) was a leader of the early Syriac Orthodox Church in the sixth century and one of the earliest and the most important historians to write in Syriac. (en)
- Jean d'Éphèse ou Jean d'Asie, ou encore Jean d'Amida, est un évêque monophysite et écrivain religieux de langue syriaque, né vers 507 dans le district d'Ingila, au nord d'Amida, et mort peu après 585. (fr)
- Giovanni da Efeso (Diyarbakır, 507 circa – 588 circa) è stato un vescovo e storico siro. (it)
- Іоанн Ефеський (бл. 507 — бл. 586) — єпископ Асійський, послідовний прихильник міафізитської христології, один з лідерів антихалкідонської опозиції у Візантійській імперії, представник паралельної сирійської ієрархії, створеної Яковом Барадеєм. Один з найбільш ранніх і значних істориків, які писали сирійською мовою. У деяких джерелах вважається «монофізитом» або, згідно з сучаснішою термінологією, міафізитом або «нехалкідонітом» (англ. non-Chalcedonian). (uk)
- Jan z Efezu zwany też Janem z Azji (ur. około 507, zm. około 586 roku) – duchowny, jeden z przywódców syriackich chrześcijan odrzucających postanowienia Soboru Chalcedońskiego z 451 roku. Należy do grupy najważniejszych i najwcześniejszych historyków piszących w języku syriackim. Inną znaną pracą Jana były Żywoty Wschodnich Świętych. Jej kompilacji dokonano około 596 roku. (pl)
- João de Éfeso (ou da Ásia; 505-585) foi um líder de uma igreja siríaca não-calcedônia no século VI, e um dos primeiros e mais importantes historiadores que escreveram em siríaco. O principal trabalho de João foi sua História Eclesiástica que abrange desde o reinado de Júlio César até 585, tendo ele também empregado a era selêucida. Foi composto em três partes, cada um com seis livros: a primeira parte foi perdida, a segunda foi preservada em dois manuscritos do Museu Britânico enquanto a terceira parte parece estar completamente preservada. (pt)
- Иоа́нн Эфе́сский (др.-греч. Ίωάννης τῆς Έφέσου; ок. 507 — ок. 586) — епископ Асийский, последовательный сторонник миафизитской, нехалкидонской (англ. non-Chalcedonian) христологии, один из лидеров антихалкидонской оппозиции в Византийской империи, представитель параллельной сирийской иерархии, созданной Иаковом Барадеем. Один из наиболее ранних и значительных историков, писавших на сирийском языке. Согласно халкидонитской полемической традиции, в большинстве русскоязычных источников именуется «монофизитом». (ru)
|
