| dbo:abstract
|
- Die Ōi (jap. 大井) war ein Leichter Kreuzer der kaiserlich japanischen Marine. Sie gehörte zur fünf Schiffe umfassenden der Kuma-Klasse. Benannt wurde der Kreuzer nach dem Fluss Ōi in der Präfektur Shizuoka. Das Schiff wurde von Kawasaki in Kōbe gebaut und 1921 in Dienst gestellt. Es nahm am Pazifikkrieg teil, wurde für außergewöhnliche Einsatzzwecke umgebaut, bevor es am 19. Juli 1944 von einem U-Boot versenkt wurde. (de)
- Ōi (大井) was the fourth of five Kuma-class light cruiser, which served in the Imperial Japanese Navy during World War II. She was named after the Ōi River in Shizuoka prefecture, Japan. Designed as a command vessel for a destroyer squadron, she was converted into a torpedo cruiser with forty torpedo launch tubes in a plan abandoned by the Japanese Navy in 1942. During most of the Pacific War, she was used primarily as a fast troop transport and was sunk by a United States Navy submarine in 1944. (en)
- L' Ōi (大井) était un croiseur léger de classe Kuma en service dans la Marine impériale japonaise. Le navire est baptisé sous le nom du fleuve Oi, situé dans la préfecture de Shizuoka, au Japon. (fr)
- Ōi (大井 "Sumur besar") adalah sebuah kapal penjelajah milik Angkatan Laut Kekaisaran Jepang yang terlibat dalam Perang Dunia II. Ia merupakan kapal penjelajah ringan ke-empat dari kelas Kuma. Namanya diambil dari di Prefektur Shizuoka, Jepang. Ōi dikonversi menjadi kapal penjelajah torpedo pada tanggal 25 Agustus 1941. Saat Perang Pasifik pecah, ia menjadi pengawal dari Armada Gabungan. Ia juga terlibat dalam Pertempuran Midway. Setelah itu, ia dikonversi lagi menjadi kapal transport cepat pada Agustus 1942 bersamaan dengan Kitakami. Ōi juga terlibat dalam operasi di Samudra Hindia. Ia akhirnya tenggelam pada tanggal 19 Juli 1944 dan dicoret dari daftar kapal pada 10 September 1944. (in)
- 大井（おおい/おほゐ）は、大日本帝国海軍の軽巡洋艦。球磨型の4番艦。艦名は、静岡県の中部を流れる大井川に因んで命名された。艦名はローマ字表記（英語表記）にした場合「Oi」と僅か2文字であるため、鵜来型海防艦の伊王と並び、艦名としては世界一短いものだとされている。 (ja)
- «Торпедный крейсер» «Ои» (яп. 大井) — японский лёгкий крейсер типа «Кума». В 1941 году перестроен в «торпедный крейсер» с десятью 610-мм четырёхтрубными торпедными аппаратами и имел наиболее сильное торпедное вооружение из всех кораблей мира до августа 1942 года, наряду со вторым японским «торпедным крейсером» Китаками. Участвовал во Второй мировой войне. (ru)
- 大井（おおい)是第二次世界大战期间在大日本帝国海军中服役的五艘球磨型轻巡洋舰中的四号舰。她的名字来源于日本静冈县的大井河。该舰于1920年7月15日在神户市川崎造船所下水，并在1921年10月3日进入海军服役。她于1941年8月25日在舞鹤海军工厂接受改装，同年9月30日改装完毕。改造完成的大井搭载了10座四联装九三式氧气鱼雷发射管，被日本海军称为重雷装舰(重雷装艦)。在太平洋战争的大部分时间里，她主要被用于部队运输。1944年7月19日，大井在马尼拉西面水域遭受美国潜舰的攻击而沉没。 (zh)
- Оі (Oi, яп. 大井) – легкий крейсер Імперського флоту Японії, який прийняв участь у Другій Світовій війні. Корабель, який відносився до крейсерів типу «Кума», спорудили у 1921 році на верфі компанії Kawasaki у Кобе. З 25 серпня по 30 вересня 1941-го Оі пройшов у Сасебо (обернене до Східнокитайського моря узбережжя острова Кюсю) переобладнання у крейсер з підсиленим торпедним озброєнням та отримав 10 чотирьохтрубних 610-мм торпедних апаратів – по 5 на кожен борт. 20 листопада 1941-го Оі включили до 9-ї дивізії крейсерів, при цьому навіть з початком бойових дій корабель певний час залишався у Японії та провадив навчання у Внутрішньому Японському морі. 21 – 26 січня 1942-го крейсер разом з 3 есмінцями ескортував з Муцуре до Мако (важлива база ВМФ на Пескадорських островах у південній частині Тайванської протоки) 19 транспортів, які перевозили війська для майбутнього десанту на захід острова Ява. 1 – 4 лютого Оі здійснив зворотній перехід до Японії, де продовжив тренування. З 23 квітня по 9 травня крейсер пройшов короткочасний доковий ремонт у Куре. 29 травня 1942-го Оі вийшов у море в межах Мідвейсько-Алеутської операції. Разом з іншим легким крейсером "Кітакамі" та 11 есмінцями він охороняв загін адмірала Такасу Сіро, який мав 4 лінкора та повинен був забезпечувати прикриття операцій на Алеутах. Певний час угруповання Сіро рухалось разом із головними силами адмірала Ямамото, а вранці 4 червня відокремилось та попрямувало до визначеного йому району. Оскільки американці не задіяли сили надводні кораблі для протидії висадці японців на заході Алеутського архіпелагу, загін Сіро так і не вступив у бій, а 17 червня прибув до Японії. У серпні – на початку вересня Оі пройшов певну модернізацію із наданням функції швидкісного транспорту. З корабля зняли чотири торпедні апарати та додали дві десантні баржі «Дайхацу». Також підсилили зенітне озброєння за рахунок встановлення двох строєних установок 25-мм автоматів. Тим часом 7 серпня 1942-го союзники висадились на сході Соломонових островів, що започаткувало шестимісячну битву за Гуадалканал та змусило японське командування перекидати сюди підкріплення. 12 червня Оі та інший крейсер 9-ї дивізії вийшли з Йокосуки, маючи на борту бійців 4-го батальйону морської піхоти ВМБ Майдзуру. 17 вересня кораблі прибули на атол Трук у центральній частині Каролінських островів (тут ще до війни створили потужну базу японського ВМФ, з якої до лютого 1944-го провадились операції у цілому ряді архіпелагів). 29 – 31 жовтня Оі прослідував з Труку до Рабаула – головної передової бази в архіпелазі Бісмарка, з якої здійснювались операції на Соломонових островах та сході Нової Гвінеї. Тут він висадив частину прийнятих на борт військ, а 1 листопада був вже на якірній стоянці Шортленд (прикрита групою невеликих островів Шортленд акваторія біля південного завершення острова Бугенвіль, де зазвичай відстоювались бойові кораблі та перевалювались вантажі для подальшої відправки далі на схід Соломонових островів), де висадив інших пасажирів. Вивантаживши війська, крейсер одразу попрямував назад та 3 листопада був на Труці. 21 листопада 1942-го 9-ту дивізію розформували і підпорядкували Оі та Кітакамі напряму командуванню флотом. Того ж дня крейсери вирушили з Трука та 26 листопада прибули до Маніли, де прийняли на борт війська. 27 листопада – 3 грудня вони прослідували до Рабаула. 4 грудня кораблі вийшли в море та за кілька діб досягли Трука. 19 – 24 грудня Оі прослідував до Куре, де пройшов короткочасний доковий ремонт. 4 січня 1943-го Оі вийшов з Куре, у корейскому порті Чінкай зустрівся з «Кітакамі», після чого ці кораблі перейшли 7 січня до іншого корейського порту Пусан. 9 січня вони вийшли звідси разом з двома транспортами як перший ешелон , проведення якого відбувалось в межах операції «Хей Го», що мала за мету підсилення гарнізонів на північному узбережжі Нової Гвінеї. 14 – 16 січня загін провів на Палау (важливий транспортний хаб на заході Каролінських островів), а 19 січня прибув до Веваку, який мав стати головною базою на Новій Гвінеї. 20 – 23 січня загін прослідував назад на Палау, а вже 31 січня був у китайському порту Ціндао. Тут кораблі прийняли на борт війська та 4 лютого вийшли в море як перший ешелон . 10 – 17 лютого він перебував на Палау, а 20 лютого прибув до Веваку. Розвантажишись, загін 21 лютого рушив назад на Палау, куди прибув 24 числа. 28 лютого – 3 березня 1943-го Оі та Кітакамі прослідували на Трук. 15 березня прийняли рішення про їх підпорядкування Флоту південно-західної зони і 20 – 29 лютого крейсери перейшли до Сурабаї (східна частина острова Яв). 3 квітня Оі та Кітакамі вирушили з військами та припасами на борту до Каймана (південно-західне узбережжя Нової Гвінеї), куди прибули 7 квітня, а 12 числа повернулись до Сурабаї. 19 квітня крейсери вийшли звідси у другий транспортний рейс до Нової Гвінеї, проте спершу 20 – 24 числа побували у Макассарі (південно-західний півострів острова Целебес), а 27 квітня були у Каймана. 2 травня загін повернувся у Сурабаю, а 7 травня розпочав третій транспортний рейс. 11 травня крейсери вивантажили частину військ та припасів на острові Амбон, 12 числа розвантажились у Каймана, а вже 15 травня були у Макассарі. 19 травня Оі прийняв віська у Замбоанзі (західне завершення філіппінського острова Мінданао), після чого 24 травня висадив їх у Сурабаї. Далі Кітакамі більше року залишався у Південно-Східній Азії, де відвідав (деякі не по одному разу), Макассар, Балікпапан (центр нафтовидобутку на східному узбережжі острова Борнео), Сурабаю, Сінгапур, Нікобарські острова, Пенанг (на західному узбережжі півострова Малакка), якірну стоянку Лінгга (поблизу Сінгапура), Таракан (ще один центр нафтовидобутку на сході Борнео). 23 червня 1943-го під час перебування у Макассарі Оі та ще 3 легкі крейсери були атаковані ворожими бомбардувальниками, проте отримали лише незначні пошкодження від близьких розривів. З 1 липня 1943-го Оі включили до 16-ї дивізії крейсерів. З 10 по 24 серпня 1943-го крейсер пройшов ремонт у Сінгапурі, а 30 серпня разом з Кітакамі вийшов для доставки підкріплень на Нікобарські острова, де кораблі побували 2 – 3 вересня, після чого 4 вересня прибули до Пенангу, а потім рушили далі. 20 жовтня Оі та Кітакамі знову були в Пенанзі, де узяли на борт війська та 22 жовтня висадили їх у Порт-Блер (Андаманські острова). 22 – 25 жовтня кораблі прослідували до Сінгапура. Тут вони знову узяли військовослужбовців та 31 жовтня розвантажились у Порт-Блер, а 2 листопада були вже у Пенанзі. 23 – 25 січня 1944-го Оі разом зі ще 2 легкими та 1 важким крейсером у супроводі есмінця здійснив рейс для доставки військ до Порт-Блер на Андаманських островах. Після цього Оі разом з важким крейсером прослідували до Сінгапура (а от «Кітакамі» був 27 січня торпедований підводним човном поблизу Пенангу та прибув у Сінгапур пізніше на буксирі у легкого крейсера «Кіну»). 2 лютого 1944-го Оі пройшов з Сінгапура до Пенангу, де прийняв на борт персонал Флоту південно-західної зони та 10 лютого доставив його до Сурабаї. Після цього з 18 по 24 лютого Оі пройшов черговий короткочасний доковий ремонт у Сінгапурі. 27 лютого 1944-го Оі разом зі ще одним легким крейсером та 3 есмінцями вийшов із Сінгапура щоб ескортувати 3 важкі крейсера, які мали вийти у рейд до Індійського океану для дій на комунікації між Аденом та австралійським Фрімантлом. 1 березня загін пройшов через Зондську протоку між Суматрою та Явою, після чого важкі крейсери попрямували у відкритий океан. Ескорт повернувся до Індонезії, зокрема, легкі крейсери прибули 3 березня до Батавії. 6 березня вони вийшли звідси та прибули в район протоки Ломбок (веде до Індійського океану на схід від Яви). Тут їх виявив американський підводний човен, що дало командуванню союзників підстави припустити, що якісь японські кораблі вийшли для дій у океані (прохід загону 1 березня через Зондську протоку виявився непоміченим союзниками). Як наслідок, за пару днів випустили наказ всім судам в районі можливого японського рейду змістити маршрути на південь та захід, так що у підсумку важким крейсерам вдалось потопити лише один транспорт. 15 березня Оі разом зі ще 1 легким крейсером та 5 есмінцями зустріли та провели важкі крейсери через Зондську протоку, після чого загін прибув до Батавії. 2 квітня 1944-го Оі разом зі ще одним легким крейсером та одним важким крейсером під охороною 3 есмінців вийшли з Сінгапура для перевезення боєприпасів. 4 квітня вони прибули до Балікпапану, звідки вирушили наступної доби – один легкий крейсер до Давао (на південному узбережжі філіппінського острова Мінданао), а Оі та важкий крейсер до Таракану. 10 квітня вони попрямували назад та 14 числа були вже у Сінгапурі. 15 квітня 1944-го Оі, важкий крейсер та есмінець вирушили з Сінгапура дпо Пенангу, куди вони доставили торпеди для 8-ї ескадри підводних човнів, яка діяла у Індійському океані. В Пенанзі вони прийняли на борт персонал однієї з авіагруп ВМФ та припаси і 18 – 19 квітня повернулись до Сінгапуру. Тут вони завантажили персонал та припаси іншої авіагрупи ВМФ і одразу рушили для їх доставки до Давао. 23 квітня під час проходження Макассарською протокою есмінець супроводу підірвався на міні, виставленій ворожою авіацією, та у підсумку затонув, а Оі прийняв участь у порятунку вцілілих моряків. 27 – 28 квітня крейсери розвантажились у Давао, після чого відбули до Таракану. 14 травня 1944-го Оі разом з важким крейсером та під охороною іншого есмінця вирушив з Таракану до Палау, куди загін прибув 17 травня. 19 травня кораблі рушили у транспортний рейс до Соронгу (північно-західне завершення Нової Гвінеї), а 22 числа повернулись на Палау. 23 травня загін вийшов у другий рейс до Соронгу, проте на цей раз після розвантаження прослідував до Таркану, де був вже 27 травня. 30 травня – 1 червня Оі прослідував до Сурабаї. На початку липня 1944-го Оі перейшов з Сурабаї до Маніли, звідки 18 липня рушив у супроводі одного есмінця до Сінгапуру. Вранці 19 липня в районі за шість сотень кілометрів на захід від виходу з Манільської бухти кораблі перестрів американський підводний човен USS Flasher, який екстрено занурився та зайняв положення для атаки. Коли Оі опинився на дистанції менше 1,5 км, з субмарини дали залп із чотирьох торпед, дві з яких потрапили у крейсер. Одна не здетонувала, а от інша спрацювала та уразила корабель в районі машинного відділення. За дві години після першої атаки з USS Flasher дали по Оі другий залп із чотирьох торпед з дистанції понад 3 км, проте всі вони пройшли повз ціль. Командир підводного човна розраховував повторити атаку, проте витратив значний час на тихе перезаряджання в умовах полювання на них зі сторони есмінця супроводу. Втім, дещо більше ніж за 6 годин після ураження Оі затонув. Есмінець «Сікінамі» підібрав 369 членів екіпажу, проте 153 моряка загинуло. (uk)
|
