| dbo:abstract
|
- تعني الخداعية في تاريخ الفن إما التقليد الفني الذي يبتكر فيه الفنانون عملًا فنيًا يبدون من خلاله أنهم يشاركون المساحة المادية مع المشاهد، أو تعني في نطاق أوسع محاولة تمثيل المظاهر المادية بدقة وتُسمى أيضًا المحاكاة. يمكن استخدام مصطلح واقعي لهذا المعنى، ولكن هذا يمتلك أيضًا معان مختلفة إلى حد ما في الفن، إذ يمكن استخدامه لتغطية اختيار الموضوع اليومي العادي، وتجنب الموضوعات المثالية أيضًا. للخداعية تاريخ طويل بدءًا من خدع زيوكس وبارهاسيوس وحتى لوحات ريتشارد هاس الجدارية في القرن العشرين، التي شملت الترمبلوي وأنامورفوسيس والفن البصري والخداعية التجريدية وتقنيات التربيع مثل «من الأسفل إلى الأعلى». تتضمن الخداعية في النحت أعمالًا، غالبًا ما تُطلى بحيث تبدو حقيقية من مسافة بعيدة. تجمع أشكال أخرى مثل التقليد الخداعي في المسرح وصناديق «العرض الخاطف» لسموئيل فان هوغستراتن من القرن السابع عشر، بين التقنيات الخداعية والوسائط. (ar)
- L'il·lusionisme en història d'art significa o bé la tradició artística en què els artistes creen una obra d'art que sembla compartir l'espai físic amb l'espectador, o més àmpliament, l'intent de representar l'aparença física anomenats mimesi. El terme realisme també pot ser utilitzat en aquest sentit, però que també té bastant diferents significats en l'art, ja que també s'utilitza per a cobrir l'elecció d'objecte quotidià ordinari, evitant representacions idealitzades. Il·lusionisme abasta una llarga història, dels enganys de Zeuxis i Parrhasius a les obres del muralista Richard Haas en el segle xx, que inclou el trompe-l'oeil, anamorfosi, Op art, , i les tècniques de la pintura il·lusionista del sostre com di sotto en sù i quadratura. L'il·lusionisme escultòric inclou obres, sovint pintades, que apareixen com a reals des d'una distància. Altres formes, com la tradició il·lusionistica en el teatre, i les caixes de "peepshow" de del segle xvii,que combinen tècniques il·lusionistes i multimèdia. (ca)
- Illusionism in art history means either the artistic tradition in which artists create a work of art that appears to share the physical space with the viewer or more broadly the attempt to represent physical appearances precisely – also called mimesis. The term realist may be used in this sense, but that also has rather different meanings in art, as it is also used to cover the choice of ordinary everyday subject-matter, and avoiding idealizing subjects. Illusionism encompasses a long history, from the deceptions of Zeuxis and Parrhasius to the works of muralist Richard Haas in the twentieth century, that includes trompe-l'œil, anamorphosis, optical art, abstract illusionism, and illusionistic ceiling painting techniques such as di sotto in sù and quadratura. Sculptural illusionism includes works, often painted, that appear real from a distance. Other forms, such as the illusionistic tradition in the theatre, and Samuel van Hoogstraten's "peepshow"-boxes from the seventeenth century, combine illusionistic techniques and media. (en)
- Het illusionisme is een schildertechniek, waarbij gebruik wordt gemaakt van perspectieven en andere optische illusies om de kijker van een kunstwerk te doen denken dat het beeld dat hij ziet echt is en onderdeel uitmaakt van dezelfde ruimte als waar de kijker zich bevindt. Deze stroming kent een lange geschiedenis. Het is reeds terug te vinden in de werken van Zeuxis. Modernere voorbeelden zijn de muurschilderingen van Richard Haas. Onder illusionisme vallen verschillende andere stromingen, zoals trompe-l'oeil, anamorfose, en Op-art. (nl)
- Иллюзионизм (фр. illusionnisme, от лат. illusio — обман, насмешка) — имитация видимого мира в произведениях изобразительного искусства, создание впечатления реально существующих предметов и пространства. Иллюзионизм предполагает зрительное стирание грани между условным миром изображения и реальной действительностью, их перетекание, активное взаимодействие, зрительную подмену или кажущееся уничтожение вещественного материала (из которого состоит само произведение), плоскости стены или картины. Встречается также в станковом искусстве (например, живописные, реже графические натюрморты-«обманки» XVIII века и «фигуры-обманки» в живописи XVII—XIX веков, акварели Ф. П. Толстого в России). (ru)
- Iluzjonizm (łac. illusio –złudzenie) – technika malarska przedstawiania rzeczywistości takimi środkami, które akcentują relacje przestrzenne między ukazywanymi przedmiotami i podkreślają ich trójwymiarowość, stwarzając złudzenie rzeczywistości. W iluzjonizmie stosuje się zasady perspektywy, dążąc do zaakcentowania przestrzeni, oraz budowy anatomicznej, starając się równocześnie oddać wiernie barwę i materialność postaci i przedmiotów. Terminem malarstwo iluzjonistyczne określa się zwłaszcza monumentalne malarstwo ścienne, które przez mistrzowskie opracowanie różnych rodzajów perspektywy i przy stosowaniu skrótów stara się powierzchnię sklepienia i ściany przedstawić jako przestrzeń uciekającą w głąb, zupełnie otwartą lub ograniczoną ramami architektonicznymi, często tworzącą złudzenie zatarcia granic między architekturą malowaną a rzeczywistą. Malarstwo tego typu było popularne już w antyku, a rozwinęło się w renesansie, zwłaszcza we Włoszech od 2 poł. XV w. (Andrea Mantegna). Iluzjonizm często stosowano w malarstwie w okresach silnie dominującego realizmu – w baroku oraz w XIX i XX wieku. Malarstwo iluzjonistyczne wykorzystujące krzywizny i przełamania powierzchni architektonicznych w taki sposób, by widzowie znajdujący się w określonym miejscu budynku mieli wrażenie realistycznej perspektywy, nazywane jest kwadraturą. Technika ta, wymagająca od artysty wielkiego kunsztu, pozwala stworzyć złudzenie nieistniejących elementów architektonicznych, uzupełniających rzeczywiste powierzchnie i kontury. Malarstwo kwadraturowe rozwinęło się w malarstwie włoskim w XVII wieku, jej mistrzami byli Andrea del Pozzo, Pietro da Cortona, Giovanni Battista Tiepolo, . Przykładami iluzjonizmu w architekturze polskiej są barokowe freski w kaplicy pomisjonarskiej w Łowiczu oraz malowidła w teatrze królewskim w Pomarańczarni w Łazienkach w Warszawie (1788). (pl)
- Ілюзіонізм в історії мистецтва означає або художню традицію, в якій художники створюють твори мистецтва, які виглядають так ніби вони поділяють фізичний простір із спостерігачем або ширше спосіб точного зображення фізичного вигляду – що також називається мімезис. В даному сенсі може використовуватися термін реалізм, але він має досить відмінне значення в мистецтві, оскільки він також використовується для висвітлення вибору звичайних повсякденних предметів і сцен і уникнення ідеалізації предметів. Ілюзіонізм охоплює довгу історію, починаючи з обманів Зевксіса до робіт стінописця (мураліста) в двадцятому столітті, і до нього відносяться такі напрямки як тромплей, анаморфоз, Оп-арт, і техніки такі як di sotto in sù і квадратура. До скульптурного ілюзіонізму відносяться роботи, часто розмальовані, які здаються справжніми із відстані. Інші форми, такі як традиція ілюзіонізму в театрі, і "peepshow"-скриньки Самюеля ван Хогстратена із сімнандцятого століття, поєднують техніки ілюзіонізму і медіа. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Het illusionisme is een schildertechniek, waarbij gebruik wordt gemaakt van perspectieven en andere optische illusies om de kijker van een kunstwerk te doen denken dat het beeld dat hij ziet echt is en onderdeel uitmaakt van dezelfde ruimte als waar de kijker zich bevindt. Deze stroming kent een lange geschiedenis. Het is reeds terug te vinden in de werken van Zeuxis. Modernere voorbeelden zijn de muurschilderingen van Richard Haas. Onder illusionisme vallen verschillende andere stromingen, zoals trompe-l'oeil, anamorfose, en Op-art. (nl)
- تعني الخداعية في تاريخ الفن إما التقليد الفني الذي يبتكر فيه الفنانون عملًا فنيًا يبدون من خلاله أنهم يشاركون المساحة المادية مع المشاهد، أو تعني في نطاق أوسع محاولة تمثيل المظاهر المادية بدقة وتُسمى أيضًا المحاكاة. يمكن استخدام مصطلح واقعي لهذا المعنى، ولكن هذا يمتلك أيضًا معان مختلفة إلى حد ما في الفن، إذ يمكن استخدامه لتغطية اختيار الموضوع اليومي العادي، وتجنب الموضوعات المثالية أيضًا. للخداعية تاريخ طويل بدءًا من خدع زيوكس وبارهاسيوس وحتى لوحات ريتشارد هاس الجدارية في القرن العشرين، التي شملت الترمبلوي وأنامورفوسيس والفن البصري والخداعية التجريدية وتقنيات التربيع مثل «من الأسفل إلى الأعلى». تتضمن الخداعية في النحت أعمالًا، غالبًا ما تُطلى بحيث تبدو حقيقية من مسافة بعيدة. تجمع أشكال أخرى مثل التقليد الخداعي في المسرح وصناديق «العرض الخاطف» لسموئيل فان هوغستراتن من القرن السابع عشر، بين (ar)
- L'il·lusionisme en història d'art significa o bé la tradició artística en què els artistes creen una obra d'art que sembla compartir l'espai físic amb l'espectador, o més àmpliament, l'intent de representar l'aparença física anomenats mimesi. El terme realisme també pot ser utilitzat en aquest sentit, però que també té bastant diferents significats en l'art, ja que també s'utilitza per a cobrir l'elecció d'objecte quotidià ordinari, evitant representacions idealitzades. Il·lusionisme abasta una llarga història, dels enganys de Zeuxis i Parrhasius a les obres del muralista Richard Haas en el segle xx, que inclou el trompe-l'oeil, anamorfosi, Op art, , i les tècniques de la pintura il·lusionista del sostre com di sotto en sù i quadratura. L'il·lusionisme escultòric inclou obres, sovint pinta (ca)
- Illusionism in art history means either the artistic tradition in which artists create a work of art that appears to share the physical space with the viewer or more broadly the attempt to represent physical appearances precisely – also called mimesis. The term realist may be used in this sense, but that also has rather different meanings in art, as it is also used to cover the choice of ordinary everyday subject-matter, and avoiding idealizing subjects. Illusionism encompasses a long history, from the deceptions of Zeuxis and Parrhasius to the works of muralist Richard Haas in the twentieth century, that includes trompe-l'œil, anamorphosis, optical art, abstract illusionism, and illusionistic ceiling painting techniques such as di sotto in sù and quadratura. Sculptural illusionism include (en)
- Iluzjonizm (łac. illusio –złudzenie) – technika malarska przedstawiania rzeczywistości takimi środkami, które akcentują relacje przestrzenne między ukazywanymi przedmiotami i podkreślają ich trójwymiarowość, stwarzając złudzenie rzeczywistości. Przykładami iluzjonizmu w architekturze polskiej są barokowe freski w kaplicy pomisjonarskiej w Łowiczu oraz malowidła w teatrze królewskim w Pomarańczarni w Łazienkach w Warszawie (1788). (pl)
- Иллюзионизм (фр. illusionnisme, от лат. illusio — обман, насмешка) — имитация видимого мира в произведениях изобразительного искусства, создание впечатления реально существующих предметов и пространства. Иллюзионизм предполагает зрительное стирание грани между условным миром изображения и реальной действительностью, их перетекание, активное взаимодействие, зрительную подмену или кажущееся уничтожение вещественного материала (из которого состоит само произведение), плоскости стены или картины. (ru)
- Ілюзіонізм в історії мистецтва означає або художню традицію, в якій художники створюють твори мистецтва, які виглядають так ніби вони поділяють фізичний простір із спостерігачем або ширше спосіб точного зображення фізичного вигляду – що також називається мімезис. В даному сенсі може використовуватися термін реалізм, але він має досить відмінне значення в мистецтві, оскільки він також використовується для висвітлення вибору звичайних повсякденних предметів і сцен і уникнення ідеалізації предметів. Ілюзіонізм охоплює довгу історію, починаючи з обманів Зевксіса до робіт стінописця (мураліста) в двадцятому столітті, і до нього відносяться такі напрямки як тромплей, анаморфоз, Оп-арт, і техніки такі як di sotto in sù і квадратура. До скульптурного ілюзіонізму відносяться роботи, часто розмал (uk)
|
