| dbo:abstract
|
- Iberiar erresumek ekarpen garrantzitsuak egin zizkioten itsas berrikuntzari Esplorazioaren Aroan. Espainiak eta Portugalek mundua esploratzea eta kolonizatzea posible izan zen iberiarrek garatu eta nabigatu zituzten ontziei esker. (eu)
- Due to centuries of constant conflict, warfare and daily life in the Iberian Peninsula were interlinked. Small, lightly equipped armies were maintained at all times. The near-constant state of war resulted in a need for maritime experience, ship technology, power, and organization. This led the Crowns of Aragon, Portugal, and later Castile, to put their efforts into the sea. Due to geography, Iberian countries had greater access to the sea than did much of Europe; this allowed the Iberian kingdoms to become a people of mariners and traders. These people had the motivation to move; they were close to the wealth of Africa and the Mediterranean. Expansion and development of ship technology were due to commercial, military and religious endeavors. By 1411, Portugal was no longer fighting Castile. In 1415, it conquered Ceuta, its first overseas colony. The crusades cemented trade and external alliances. Portugal wanted to protect its coast from Muslim raids and secured their base in the Mediterranean. They were able to attack Muslim commerce while taking part in the trade of gold, slaves, and ivory. As a seafaring people in the south-westernmost region of Europe, the Portuguese became natural leaders of exploration during the Middle Ages. Faced with the options of either accessing other European markets by sea, by exploiting its seafaring prowess, or by land, and facing the task of crossing Castile and Aragon territory, it is not surprising that goods were sent via the sea to England, Flanders, Italy and the Hanseatic league towns. One important reason was the need for alternatives to the expensive eastern trade routes that followed the Silk Road. Those routes were dominated first by the republics of Venice and Genoa, and then by the Ottoman Empire after the conquest of Constantinople in 1453, which barred European access. For decades the ports in the Spanish Netherlands produced more revenue than the colonies, since all goods brought from Spain, Mediterranean possessions, and the colonies were sold directly there to neighbouring European countries: wheat, olive oil, wine, silver, spice, wool and silk were big businesses. The gold brought home from Guinea stimulated the commercial energy of the Portuguese, and its European neighbors, especially Spain. Apart from their religious and scientific aspects, these voyages of discovery were highly profitable. They had benefited from Guinea's connections with neighboring Iberians and north African Muslim states. Due to these connections, mathematicians and experts in naval technology appeared in Portugal. Portuguese and foreign experts made several breakthroughs in the fields of mathematics, cartography and naval technology. In 1434 the first consignment of African slaves was brought to Lisbon; slave trading was the most profitable branch of Portuguese commerce until India was reached. Throughout the fifteenth century, Portuguese explorers sailed the coast of Africa, establishing trading posts for several tradable commodities, as firearms, spices, silver, gold, slaves. Portugal were able to have a unique evolution of ships because they were on a geographically crucial land area, one that was literally a hinge between Northern and Southern waters. When there was no reason to expand the development of ships, their development was partially stagnant, even though they were not perfected yet. People would utilize mainly two kinds of ships: longships and roundships (dromonds). Longships were reliant on oarsmen and they tended to be used as warships. Roundships, on the other hand, used sails and tended to be used for carrying freight. These ships met the conditions of the sea but not in a perfected sense. The galley (longship) had to be light so that the men could propel it and it had to be long enough so enough men could move the ship. These specifications made it impossible for the ship to be adequately provisioned for a long voyage. As long as the longship was not venturing too far from any given port, she did her job, but clearly for the voyages that would make Spain and Portugal famous, she was simply not cut out for the work. The roundship was able to hold more provisions and she was able to resist more perilous weather than the longship but was impossibly slow, so almost useless as a ship meant to work in warring conditions. These ships were important for their intended jobs, but in no way capable of maritime exploration to distant seas. If Iberians wanted to travel further, they had to utilize different technologies to propel the advancement of ships. Iberian peninsular kingdoms were exposed to both Northern and Southern ships from surrounding states. The Mediterranean tended to rely on triangular lateen sails and the use of actual tools to correct navigation. Lateen sails were such an innovation because they had the ability to carry a ship with even the smallest of breezes. Atlantic sailors tended to utilize a stouter, heavier Baltic cog, lapstrake, planked cargo ship with a single square sail that had axial stern rudders that was meant to help in the stormy waters they were accustomed to. (en)
- Los reinos ibéricos hicieron importantes contribuciones al desarrollo marítimo durante la llamada Era de los Descubrimientos.La exploración y colonización del mundo por parte de España y Portugal fue posible gracias a los barcos que los ibéricos desarrollaron y utilizaron a partir del siglo XV. El barco que inauguró esta Era, permitiendo a los portugueses costear el litoral africano, fue la carabela que los españoles se apresuraron a emular. Desarrollo del barco pesquero norteafricano, era un buque ágil, fácil de maniobrar (tenía una mayor capacidad de viraje), con un desplazamiento de 50-160 t y de 1 a 3 mástiles con una vela latina que facilitaba la flotación. La limitada capacidad de carga y de la tripulación eran las principales desventajas, pero esto tenía poca relevancia mientras las naves se destinaran a la exploración. Entre las famosas carabelas se encuentran la Berrio, la Anunciación y las carabelas de Cristóbal Colón. (es)
- I regni iberici apportarono importanti contributi allo sviluppo marittimo durante la cosiddetta "Età delle scoperte".L'esplorazione e la colonizzazione del mondo da parte della Spagna e del Portogallo furono rese possibili dalle navi che gli iberici svilupparono e utilizzarono a partire dal XV secolo. La nave che inaugurò l'Età delle scoperte, permettendo ai portoghesi la corsa lungo la costa africana, fu la caravella che gli spagnoli furono poi rapidi a emulare. Sviluppata dal peschereccio nordafricano, era un natante agile, di facile manovra (fond. una maggiore capacità di virata), con un dislocamento di 50-160 t e da 1 a 3 alberi a vela latina che ne facilitava il galleggiamento. La limitata capacità di carico e di equipaggio ne erano i principali svantaggi ma ciò ebbe poca rilevanza fintantoché si trattò di navi destinate all'esplorazione. Tra le famose caravelle ci sono i legni Berrio, Annunciation e le caravelle di Cristoforo Colombo.I lunghi viaggi commerciali oceanici portarono allo sviluppo di una nave più imponente: la caracca, ottenuta ammodernando le grandi cocche portoghesi, le nau (dislocamento 100-600 t), diffuse sia come mercantili per il Mar Baltico sia come "navi d'armata" per la lotta alla pirateria. La caracca aveva 3-4 alberi a vela miste (sia quadre sia latine), due ponti, poppa alta e arrotondata, cassero e bompresso al dritto, con dislocamento di oltre 500 t. Nel XVI secolo, per i lunghi viaggi verso l'India, il tonnellaggio crebbe sino a 2.000 t. Dalla metà del XVI secolo venne sviluppata una nuova tipologia di nave, sempre destinata a lunghi viaggi oceanici, dalla caracca: il galeone. Si trattò, questa volta, di un natante espressamente sviluppato per scopi bellici, apportando migliorie strutturali alla caracca onde renderla più manovrabile, efficiente in combattimento ed economica da produrre. (it)
- Розвиток кораблебудування на Піренейському півострові в XV—XVI століттях — проривний етап в історії європейського кораблебудування, що призвів до настання Доби великих географічних відкриттів і забезпечив європейських мореплавців технічною базою для здійснення далеких морських експедицій, зокрема навколосвітніх. Піренейські королівства зробили вирішальний внесок у розвиток морської справи в часи великих географічних відкриттів. Дослідження та колонізація світу Португалією та Іспанією стали можливими завдяки кораблям, які піренейці розробляли та удосконалювали протягом XV та XVI століть. Кораблем, що дозволив португальцям просунутись на південь вздовж африканського узбережжя і тим самим розпочати добу відкриттів, була каравела, португальський винахід, який було швидко скопійовано сусідньою Іспанією. Розроблене на основі озброєних латинськими вітрилами північноафриканських риболовецьких човнів, це було маневрене і легке в управлінні судно з водотоннажність біля 80 тонн, яке мало принципово важливу здатність йти проти вітру. Невеликі розміри і обмежена місткість була основними недоліками цього типу судна, але поки головною потребою піренейських дослідників було наявність корабля, що ідеально би підходив для здійснення досліджень в невідомих морях і в незнайомих умовах, ці обмеження не були критичними. Серед відомих каравел — «Берріо» Васко да Гами, «Благовіщення» Педру Алваріша Кабрала та каравели ескадри Христофора Колумба. Виникнення потреби в перевезенні на великі відстані значних обсягів товарів та військ призвело до розробки більш потужної моделі корабля — караки, що мала водотоннажність від 100 до 600 тонн і народилась в результаті адаптації та модернізації португальцями моделі північного кога, що широко використовувався в якості торговельних суден в Балтійському морі. У карак було 3-4 щогли зі змішаним вітрильним озброєнням (як прямим, так і латинським), дві підвищені та укріплені башти (кастели) на кормі і на носі, округлі корма та округлий ніс з бушпритом. У XVI столітті, через збільшення тривалості подорожей, тоннаж великих карак збільшився до 2000 тонн. З середини XVI століття на основі караки був розроблений новий тип корабля, призначений для ведення бойових дій в умовах тривалих океанських подорожей — галеон. Це було надпотужне судно, спеціально розроблене для військових цілей, яке внаслідок структурного вдосконалення моделі караки стало більш маневреним, ефективним у бою та економічним у виробництві. (uk)
|
