| dbo:abstract
|
- Gui d'Ussel (fl. 1195-1209) fou un trobador occità. Se'n conserven vint composicions, algunes de les quals amb música. (ca)
- Gui d'Ussel, d'Ussèl, or d'Uisel (fl. 1195–1209) was a troubadour from the Limousin. Twenty of his poems survive: eight cansos, two pastorelas, two coblas, and eight tensos, several with his relatives and including a partimen with Maria de Ventadorn. Four of his cansos melodies remain. According to his vida, Gui was the youngest of three sons of a wealthy noble family of the castle Ussel-sur-Sarzonne, northeast of Ventadorn. He and his brothers Ebles and Peire, as well as his cousin Elias, are all reputed troubadours and castellans of Ussel according to the author of the vida, who makes Gui himself a canon of Montferrand and Brioude in the diocese of Clermont. Among his relatives Gui was known for his cansos. The only confirmation of Gui's family from outside his vida is a reference to the brothers Guido and Eblo Usseli donating land to the abbey of Bonaigue. Gui's biographer believed him to have been in love with Malgarita, wife of , viscount of Aubusson. He supposedly later fell in love with , wife of Dalfi d'Alvernha, and composed many songs about her. Gui spent almost his entire life in the Limousin and Auvergne, rarely travelling abroad. Gui addresses several of his songs to Maria de Ventadorn (including the partimen) and makes reference to Peter II of Aragon in one which survives with a melody. The reference to Peter's queen in the song's razo puts the date of its composition in 1204 or later, after Peter's marriage to Marie of Montpellier. His vida records how Gui obeyed a papal injunction from Pierre de Castelnau to cease composing in 1209 and the fact that none of his poems can be reliably assigned later than that date and none mention the Albigensian Crusade, it is probable that Gui did indeed obey papal orders and cease writing. Gui's poetry to some measure imitates that of his contemporary Cadenet, whom he mentions in one piece. His melodies have something in common with those of Gaucelm Faidit, whom he may have met in Ventadorn. His melodies all stay within a minor tenth interval and use numerous thirds and traids, but never repeating phrases in the AAB form. His music is characterised by motivic variety and he has been praised for his "subtle and creative compositional faculty". The later troubadour Daude de Pradas referred to Gui in a tenso and his melody has given some indication that it may have been influenced by those of Gui. Gui's works were reproduced in the anthology of Ferrarino Trogni da Ferrara. (en)
- Gui d'Ussel fue un caballero y uno de cuatro trovadores de Ussel en Correze junto a sus hermanos Ebles y Pèire, y su primo Elias. Algunos de sus textos han sobrevivido. Murió poco antes de 1225. Fue canónigo de Brioude y Montferrand, aunque no se ha encontrado algún documento que lo atestigue. Sólo se sabe que Eblo Usseli y su hermano Guido realizaron una donación de tierras en 1195 a la Abadía Notre-Dame de . Compuso varias canciones cortesanas en honor de , esposa de , de Maria de Ventadorn, la condesa de Montferrand, y Gidas de Mondas, sobrina de Guillermo VIII de Montpellier y primo de la Reina de Aragón María de Montpellier. Actualmente se conservan ocho canciones, de las que cuatro retuvieron su melodía, tres y nueve tensones, que fueron reproducidas por el trovador italiano en su antología de la poesía lírica occitana en 1254. (es)
- Gui d'Ussel, né vers 1170 et mort avant 1225, est un chevalier limousin et un des quatre troubadours d'Ussel en Corrèze, avec ses frères Ebles et Pèire, et son cousin Elias. Peu de ses textes en langue occitane nous sont parvenus. (fr)
- Gui d'Ussel o d'Uisel (... – ...; fl. 1195-1209) è stato un trovatore originario del Limosino, la cui attività si è svolta a cavallo tra il XII e il XIII secolo.Ci sono pervenute venti delle sue poesie: otto canso, due pastorela, due cobla e otto tenzone, compreso un partimen insieme a Maria de Ventadorn. Delle sue canso restano quattro melodie. Secondo quando riferisce la sua vida, Gui era il più giovane di tre figli di una ricca famiglia nobile del castello Ussel-sur-Sarzonne, a nord-est di Ventadorn. Lui e i suoi fratelli e Peire, come pure suo cugino Elias, erano tutti considerati trovatori e castellani di Ussel secondo l'autore della vida, il quale fa lo stesso Gui canonico del Monferrato e di Brioude nella diocesi di Clermont. Tra i suoi parenti Gui era noto per le sue cansos. La sola conferma esterna alla sua vida, riguardo alla famiglia di Gui, è un riferimento ai fratelli Guido e Eblo Usseli, i quali fanno una donazione di possedimenti all'abbazia di Bonaigue. Il biografo di Gui crede che lui abbia avuto una relazione amorosa con Malgarita, moglie di Rainaut VI, visconte di Aubusson. Si suppone che successivamente avesse avuto una relazione con , moglie di Dalfi d'Alvernha, componendo per lei molte canzoni. Gui trascorse quasi la sua intera vita nel Limosino e nell'Alvernia, viaggiando raramente all'estero. Dedicò molte delle sue canzoni a Maria de Ventadorn (compreso il partimen) e fa riferimento a Pietro II di Aragona in un'altra (la quale ha conservato la sua melodia). Il riferimento alla regina, moglie di Pietro, nella razó di una canzone pone la data della sua composizione al 1204 o più tardi, dopo il matrimonio di Pietro con Maria di Montpellier. La sua vida ricorda come lui nel 1209 avesse obbedito all'ingiunzione papale, delegata a Pietro di Castelnau, di smettere di comporre; il fatto che nessuno delle sue poesie possa essere attendibilmente attribuita successivamente a questa data, e che nessuna di esse menzionasse la crociata albigese, rende più che probabile la possibilità che Gui avesse obbedito agli ordini del papa, smettendo così di scrivere. La poesia in qualche misura imita quella del suo contemporaneo Cadenet, menzionato da qualche parte. Le sue melodie hanno qualcosa in comune con quelle di Gaucelm Faidit, probabilmente incontrato a Ventadorn. Tutte le sue melodie rientrano all'interno di un intervallo di decima minore, con l'uso di numerose terze e triadi, ma mai ripetendo frasi nella forma AAB. Gui è lodato per la sua "facoltà di compositore sottile e creativa" e la sua musica è caratterizzata dalla varietà del motivo. Un successivo trovatore, Daude de Pradas, fa riferimento a Gui in una tenso e la sua melodia è indicativa riguardo alla possibilità che possa essere stata influenzata da quella di Gui. Le opere di Gui sono state riprodotte nell'antologia di Ferrarino Trogni da Ferrara. (it)
- Гі д'Юссе́ль, Ґі д'Юссель (фр. Gui d'Ussel, окс. d'Uisel, 1195-1209)— власник замку Юссель (на території нинішнього департаменту Коррез), канонік, трубадур. Найталановитіший представник сімейства трубадурів д'Юссель, молодший брат Ебле і Пейре д'Юсселів та дядько Еліаса д'Юсселя. Автор декількох пісень на честь дружини віконта Раймона VI д'Обюссона, Марії Вентадорнської та Гіди де Монд, племінниці Гійома Монпельє. У своєму з племінником Еліасом обговорює одне з ключових питань куртуазії — що важливіше: бути коханцем або чоловіком Дами. Середньовічний коментар пояснює вибір теми цього партімена обставинами життя самого Ґі: він хотівстанти не чоловіком, а коханцем своєї обраниці, проте був відкинутий і від горя перестав співати. Можливо, що творчість Гі д'Юссель полишив з іншої причини, як духовній особі, особисто папи Інокентія III йому було заборонене писання пісень. Ймовірно це заборона була проголошена на час відвідування Провансу в 1209 році папським легатом Пейре де Кастельноу. Творчу спадщина Гі д'Юсселя складають вісім пісень, три твори діалогічного жанру і дев'ять пастурелей. Всі твори були включені італійцем Ферраро ді Феррарі в його антологію. (uk)
- Ги д’Юссель, или Ги Юссельский (фр. Gui d’Ussel; ок. 1170, Юссель — ок. 1225, годы творчества 1195-1209) — владелец замка Юссель (на территории нынешнего департамента Коррез), каноник, трубадур. Самый талантливый представитель семейства трубадуров д’Юссель, младший брат Эбле и Пейре д’Юсселей и дядя Элиаса д’Юсселя. Автор нескольких песен в честь жены виконта Раймона VI д’Обюссона, Марии Вентадорнской и Гиды де Монд, племянницы Гийома Монпелье. В своём партимене с племянником Элиасом обсуждает один из ключевых вопросов куртуазии — что важнее быть любовником или мужем Дамы. Средневековый комментарий объясняет выбор темы этого партимена обстоятельствами жизни самого Ги: пожелав стать не мужем, а возлюбленным своей избранницы он был отвергнут и от горя перестал петь. Возможно, что творчество Ги д’Юссель оставил по другой причине, — будучи духовным лицом он получил от папы Иннокентия III запрет на сочинение песен. Вероятно это относится ко времени посещения Прованса в 1209 году папским легатом Пейре де Кастельноу. Творческое наследие Ги д’Юсселя составляют восемь песен, три произведения диалогического жанра и девять пастурелей. К четырём песням сохранились мелодии. Они были включены итальянцем Ферраро ди Феррари в его антологию. (ru)
|
| rdfs:comment
|
- Gui d'Ussel (fl. 1195-1209) fou un trobador occità. Se'n conserven vint composicions, algunes de les quals amb música. (ca)
- Gui d'Ussel, né vers 1170 et mort avant 1225, est un chevalier limousin et un des quatre troubadours d'Ussel en Corrèze, avec ses frères Ebles et Pèire, et son cousin Elias. Peu de ses textes en langue occitane nous sont parvenus. (fr)
- Gui d'Ussel fue un caballero y uno de cuatro trovadores de Ussel en Correze junto a sus hermanos Ebles y Pèire, y su primo Elias. Algunos de sus textos han sobrevivido. Murió poco antes de 1225. Fue canónigo de Brioude y Montferrand, aunque no se ha encontrado algún documento que lo atestigue. Sólo se sabe que Eblo Usseli y su hermano Guido realizaron una donación de tierras en 1195 a la Abadía Notre-Dame de . Compuso varias canciones cortesanas en honor de , esposa de , de Maria de Ventadorn, la condesa de Montferrand, y Gidas de Mondas, sobrina de Guillermo VIII de Montpellier y primo de la Reina de Aragón María de Montpellier. (es)
- Gui d'Ussel, d'Ussèl, or d'Uisel (fl. 1195–1209) was a troubadour from the Limousin. Twenty of his poems survive: eight cansos, two pastorelas, two coblas, and eight tensos, several with his relatives and including a partimen with Maria de Ventadorn. Four of his cansos melodies remain. Gui's works were reproduced in the anthology of Ferrarino Trogni da Ferrara. (en)
- Gui d'Ussel o d'Uisel (... – ...; fl. 1195-1209) è stato un trovatore originario del Limosino, la cui attività si è svolta a cavallo tra il XII e il XIII secolo.Ci sono pervenute venti delle sue poesie: otto canso, due pastorela, due cobla e otto tenzone, compreso un partimen insieme a Maria de Ventadorn. Delle sue canso restano quattro melodie. Le opere di Gui sono state riprodotte nell'antologia di Ferrarino Trogni da Ferrara. (it)
- Ги д’Юссель, или Ги Юссельский (фр. Gui d’Ussel; ок. 1170, Юссель — ок. 1225, годы творчества 1195-1209) — владелец замка Юссель (на территории нынешнего департамента Коррез), каноник, трубадур. Самый талантливый представитель семейства трубадуров д’Юссель, младший брат Эбле и Пейре д’Юсселей и дядя Элиаса д’Юсселя. Творческое наследие Ги д’Юсселя составляют восемь песен, три произведения диалогического жанра и девять пастурелей. К четырём песням сохранились мелодии. Они были включены итальянцем Ферраро ди Феррари в его антологию. (ru)
- Гі д'Юссе́ль, Ґі д'Юссель (фр. Gui d'Ussel, окс. d'Uisel, 1195-1209)— власник замку Юссель (на території нинішнього департаменту Коррез), канонік, трубадур. Найталановитіший представник сімейства трубадурів д'Юссель, молодший брат Ебле і Пейре д'Юсселів та дядько Еліаса д'Юсселя. Творчу спадщина Гі д'Юсселя складають вісім пісень, три твори діалогічного жанру і дев'ять пастурелей. Всі твори були включені італійцем Ферраро ді Феррарі в його антологію. (uk)
|
.jpg?width=300)
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}