| dbo:abstract
|
- قاعدة فوستر ، والمعروفة أيضًا باسم حكم الجزيرة أو تأثير الجزيرة ، هي قاعدة جغرافية بيولوجية في علم الأحياء التطوري تفيد بأن الأنواع يصبحون أصغر أو أكبر وفقًا للموارد المتاحة في البيئة. على سبيل المثال، من المعروف أن ماموث القزم تطور من الماموث الطبيعي في الجزر الصغيرة. وقد لوحظت مسارات تطورية مماثلة في الأفيال ، وأفراس النهر ، وأصلة ، والكسلان (مثل الكسلان القزم) ، والغزلان والبشر . ذكرت القاعدة لأول مرة من قبل عالم الثدييات ج. بريستول فوستر في عام 1964. في ذلك، قارن بين 116 نوعا من جزيرة لأصناف البر الرئيسي. اقترح أن تتطور مخلوقات جزرية معينة إلى نسخ أكبر من نفسها (العملاق الجزري ) بينما أصبح آخرون مخلوقات (التقزم الجزيري) . اقترح التفسير البسيط الذي مفاده أن المخلوقات الأصغر تصبح أكبر عندما يتم تخفيف ضغط الافتراس بسبب غياب بعض الحيوانات المفترسة في البر الرئيسي، وتصبح الكائنات الأكبر حجمًا أصغر عندما تكون الموارد الغذائية محدودة بسبب قيود مساحة الأرض. تم توسيع الفكرة في نضرية التقزم، بواسطة روبرت ماك آرثر وإدوارد ويلسون . في عام 1978 ، نشر تيد جي كيس ورقة أطول عن الموضوع في مجلة علم البيئة . علاوة على ذلك، طبقت الأدب الحديث حكم الجزيرة على النباتات. (ar)
- Die sogenannte Inselregel, auch Fosters Regel (englisch: Foster’s rule) genannt, ist eine Hypothese zur Körpergröße von Tierarten auf ozeanischen Inseln. Die Regel besagt, dass in Verwandtschaftsgruppen (oder Kladen) aus Arten mit durchschnittlich hoher Körpergröße, wie zum Beispiel Rüsseltieren (Proboscidea), die auf Inseln lebenden Vertreter kleiner sind als der Durchschnitt, Inselverzwergung genannt. In Verwandtschaftsgruppen mit Arten, die normalerweise klein bleiben, wie zum Beispiel Landschildkröten, seien die auf Inseln lebenden Vertreter hingegen größer als der Durchschnitt, als Inselgigantismus bezeichnet. Nach der Inselregel sind auf Inseln in Wirklichkeit vor allem mittelgroße Arten im Vorteil. Die Giganten und Zwerge besitzen eine auffallende Größe nur, wenn man sie mit nahe verwandten Arten des Festlands vergleicht. Absolut betrachtet besitzen sie keine besonders extreme Größe, sie können sogar tatsächlich nahezu gleich groß sein. Der Inselregel zufolge sollten Arten, deren typische Vertreter auf dem Festland mittelgroß sind, diese Größe auf Inseln beibehalten und weder Inselgigantismus noch Verzwergung aufweisen. Dass die Varianz (ein Maß für die Abweichung der Messwerte vom Durchschnittswert) der Körpermasse bei Säugetieren auf Inseln kleiner ist als auf dem Festland, konnte dabei auch statistisch belegt werden. (de)
- La Ley de Foster, también conocida como la Ley Insular o el Efecto isla, es un regla biogeográfica en biología evolutiva, que establece que los miembros de una especie reducen su tamaño (enanismo insular) o lo aumentan (gigantismo insular) dependiendo de los recursos disponibles en el entorno. Por ejemplo, está sabido que el mammuthus exillis (mamuts enanos) evolucionó de mamuts normales en islas pequeñas. Caminos evolutivos similares han sido observados en elefantes, hipopótamos, boas, ciervos e incluso humanos. La ley fue primeramente señalada por J. Bristol Foster en 1964. Para ello, comparó 116 especie de islas con variedades continentales. Propuso como explicación del fenómeno que criaturas pequeñas llegan a ser más grandes cuándo la presión predatoria es menor debido a la ausencia de algunos depredadores propios del continente, y las criaturas grandes devienen más pequeñas cuándo los recursos alimentarios están limitados debido a constreñimientos ecológicos del lugar. La idea efue explicada en La Teoría de Biogeografía de las Islas, por Robert MacArthur y Edward O. Wilson. En 1978, Ted J. Case publicó un artículo más largo respecto al tema en la revista Ecology. (es)
- Foster's rule, also known as the island rule or the island effect, is an ecogeographical rule in evolutionary biology stating that members of a species get smaller or bigger depending on the resources available in the environment. For example, it is known that pygmy mammoths evolved from normal mammoths on small islands. Similar evolutionary paths have been observed in elephants, hippopotamuses, boas, sloths, deer (such as Key deer) and humans. It is part of the more general phenomenon of island syndrome which describes the differences in morphology, ecology, physiology and behaviour of insular species compared to their continental counterparts. The rule was first formulated by van Valen in 1973 based on the study by mammalogist J. Bristol Foster in 1964. In it, Foster compared 116 island species to their mainland varieties. Foster proposed that certain island creatures evolved larger body size (insular gigantism) while others became smaller (insular dwarfism). Foster proposed the simple explanation that smaller creatures get larger when predation pressure is relaxed because of the absence of some of the predators of the mainland, and larger creatures become smaller when food resources are limited because of land area constraints. The idea was expanded upon in The Theory of Island Biogeography, by Robert MacArthur and Edward O. Wilson. In 1978, Ted J. Case published a longer paper on the topic in the journal Ecology. Recent literature has also applied the island rule to plants. There are some cases that do not neatly fit the rule; for example, artiodactyls have on several islands evolved into both dwarf and giant forms. The Island Rule is a contested topic in evolutionary biology. Some argue that, since body size is a trait that is effected by multiple factors, and not just by organisms moving to an island, genetic variations across all populations could also cause the body mass differences between mainland and island populations. (en)
- La loi de Foster est un principe scientifique admettant que la quantité de ressources disponibles dans l'environnement d'une espèce donnée a une influence sur la taille de celle-ci. Cette théorie est souvent appliquée dans des cas d'isolation insulaire. Il est par exemple connu que le Mammouth évolue en Mammouth nain lorsqu'une population se retrouve isolée sur de petites îles. Des évolutions semblables ont également été observées chez d'autres animaux tels que des éléphants, des hippopotames, des boas ou encore des hommes. (fr)
- 島嶼化（とうしょか、island rule）は進化生物学、生態学、生物地理学に関する学説の一つ。提唱者の名を取ってフォスターの法則（Foster's rule）とも言う。島嶼生物学の要点となっている。 (ja)
- La regola di Foster o regola dell'insularità è un principio della biologia evolutiva secondo il quale i membri di una specie tendono ad aumentare o diminuire le proprie dimensioni nel tempo a seconda delle risorse a disposizione. Deve il nome al naturalista canadese Bristol Foster, il quale nel 1964 pubblicò un articolo sul giornale Nature, intitolato "The evolution of mammals on islands" ("L'evoluzione dei mammiferi sulle isole"), nel quale analizzava 116 specie di mammiferi insulari e le relative controparti continentali. Da questo studio, Foster notava che alcune specie insulari erano versioni più grandi di specie presenti sulla terraferma, mentre altre erano viceversa versioni più piccole degli animali riscontrabili sulla terraferma. In particolare, secondo lo studioso, le specie più grandi tendevano a diminuire le proprie dimensioni per non sovrasfruttare le risorse limitate che l'ambiente insulare offre, mentre le specie di minori dimensioni potevano accrescersi in mancanza di predatori e competitori per il cibo. Le constatazioni di Foster vennero riprese da e Edward Osborne Wilson, ed in seguito anche da Ted Case, i quali però contestarono le tesi dello studioso, giudicandole troppo semplicistiche e non generalizzabili. (it)
- De wet van Foster (ook wel de island rule) is een principe uit de evolutiebiologie, dat stelt dat individuen van een soort groter of kleiner worden afhankelijk van de hoeveelheid beschikbare grondstoffen en aanwezige predators in hun omgeving. De wet vormt de kern van de eilandbiogeografie. Een goed voorbeeld zijn de , die op een klein eiland voor de kust van Californië leefden en uit gewone mammoeten ontstonden. Vergelijkbare evolutiepaden zijn gevonden bij olifanten, nijlpaarden, boa's, herten en mensen. De wet van Foster werd voor het eerst geformuleerd door in een artikel in Nature in 1964. Foster had 116 eilandsoorten bestudeerd en vergeleken met hun verwanten op het vasteland. Hij merkte dat sommige eilandsoorten groter zijn dan hun verwanten op het vasteland, terwijl andere juist kleiner zijn. Hij verklaarde dit door aan te nemen dat de groter geworden eilandsoorten groter werden door de afwezigheid van predators op een eiland, terwijl kleiner geworden soorten kleiner worden door de kleinere hoeveelheid voedsel op een eiland. Het idee werd uitgebreid in The theory of island biogeography, een boek over eilandbiogeografie van Robert MacArthur en Edward O. Wilson. In 1978 publiceerde een langere en nauwkeuriger versie van de theorie, waarin hij liet zien dat Fosters beredenering een te simpele voorstelling van de werkelijkheid was. (nl)
- Правило Фостера, также известное как правило острова или эффект острова, является экогеографическим правилом в эволюционной биологии, утверждающим, что члены вида становятся меньше или больше в зависимости от ресурсов, доступных в окружающей среде. Например, известно, что карликовые мамонты произошли от обычных мамонтов на небольших островах. Сходные эволюционные пути наблюдались у слонов, гиппопотамов, удавов, ленивцев, оленей (например, флоридский островной олень) и людей. Это правило было впервые сформулировано Ван Валеном в 1973 году на основе исследования териолога Дж. Бристоля Фостера в 1964 году. В нём Фостер сравнил 116 островных видов с их материковыми разновидностями. Фостер предположил, что некоторые островные существа эволюционировали с большим размером тела (островной гигантизм), в то время как другие стали меньше (островная карликовость). Фостер предложил простое объяснение, согласно которому более мелкие существа увеличиваются в размерах, когда давление хищников ослабевает из-за отсутствия некоторых хищников на материке, а более крупные существа уменьшаются в размерах, когда пищевые ресурсы ограничены из-за ограничений по площади суши. Эта идея была расширена в Теории островной биогеографии Робертом Макартуром и Эдвардом Уилсоном. В 1978 году Ted J. Case опубликовал более длинную статью по этой теме в журнале Ecology. В современной литературе правило острова применяется также к растениям. Есть некоторые случаи, которые не совсем соответствуют этому правилу; например, парнокопытные на нескольких островах эволюционировали как в карликовые, так и в гигантские формы. Правило острова — спорная тема в эволюционной биологии. Некоторые утверждают, что, поскольку размер тела является признаком, на который влияет множество факторов, а не только перемещение организмов на остров, генетические вариации во всех популяциях также могут вызывать различия в массе тела между материковыми и островными популяциями. (ru)
- 福斯特法则（英語：Foster's rule），又称为岛屿法则（英語：island rule）、島嶼效應，是演化生物学中的一种规律，指物种会因为环境资源的变化而变得更大或更小，这是岛屿生物地理学研究中的核心内容。例如，从普通猛犸象演化而来的（Mammuthus exilis）因生活在小岛上而体型变得很小。此外，大象、河马、蟒蛇、鹿以及人等动物中也发现了类似的演化路径。 这一法则最初由（John Bristol Foster）于1964年提出。当时他在《自然》上发表了一篇题为“哺乳动物在岛屿上的演化”（The evolution of mammals on islands）的文章，他对116座岛上的物种进行研究后发现，一些动物与它们在大陆上的同类相比变得体型更为庞大，另一些则变得更小。他认为，岛屿上小型动物因缺乏天敌而变得越来越大，大型动物则因为食物资源的缺乏而变得越来越小。 此后，罗伯特·麦克阿瑟与爱德华·威尔逊在《岛屿生物地理学理论》（The Theory of Island Biogeography）一书中对这一概念进行了补充。1978年（Ted J. Case）在《生态学》期刊上发表了一篇更复杂的长篇文章，他认为福斯特最初的推测过于简单化且并不完全正确。 一說現代俾格米人身材矮小即島嶼效應的作用。 (zh)
- Правило Фостера (відоме також як острівне правило або острівний ефект) — це екогеографічне правило в еволюційній біології, яке говорить, що представники видів зменшуються або збільшуються в розмірах залежно від ресурсів, доступних у їх оточенні. Наприклад, відомо, що карликовий мамут еволюціонував зі звичайного мамута на малих островах. Подібні еволюційні шляхи спостерігають серед слонів, бегемотів, удавових, оленевих та людей. Першим про це зазначив Бристоль Фостер у статті «Еволюція ссавців на островах» журналу Nature[3][3][3]. У ній він дослідив 116 острівних видів та порівняв їх з їхніми материковими різновидами. Фостер припустив, що певні острівні тварини еволюціонували до більших версій самих себе. Його простим поясненням було те, що менші тварини стають більшими, коли тиск хижаків послаблюється (через відсутність деяких хижаків на материку), а більші стають меншими за умов обмежених продовольчих ресурсів (через обмеження простору). Згодом, ідею розширили виданням книги Теорія острівної біогеографії авторів Роберта МакАртура та Едварда Озборна Вілсона. А також, у 1978 році Тед Кейс видав значно довшу та складнішу працю з цієї теми в журналі Ecology. Кейс також показав, що початкове припущення Фостера щодо причин явища було занадто спрощеним та не цілком правильним. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- La loi de Foster est un principe scientifique admettant que la quantité de ressources disponibles dans l'environnement d'une espèce donnée a une influence sur la taille de celle-ci. Cette théorie est souvent appliquée dans des cas d'isolation insulaire. Il est par exemple connu que le Mammouth évolue en Mammouth nain lorsqu'une population se retrouve isolée sur de petites îles. Des évolutions semblables ont également été observées chez d'autres animaux tels que des éléphants, des hippopotames, des boas ou encore des hommes. (fr)
- 島嶼化（とうしょか、island rule）は進化生物学、生態学、生物地理学に関する学説の一つ。提唱者の名を取ってフォスターの法則（Foster's rule）とも言う。島嶼生物学の要点となっている。 (ja)
- 福斯特法则（英語：Foster's rule），又称为岛屿法则（英語：island rule）、島嶼效應，是演化生物学中的一种规律，指物种会因为环境资源的变化而变得更大或更小，这是岛屿生物地理学研究中的核心内容。例如，从普通猛犸象演化而来的（Mammuthus exilis）因生活在小岛上而体型变得很小。此外，大象、河马、蟒蛇、鹿以及人等动物中也发现了类似的演化路径。 这一法则最初由（John Bristol Foster）于1964年提出。当时他在《自然》上发表了一篇题为“哺乳动物在岛屿上的演化”（The evolution of mammals on islands）的文章，他对116座岛上的物种进行研究后发现，一些动物与它们在大陆上的同类相比变得体型更为庞大，另一些则变得更小。他认为，岛屿上小型动物因缺乏天敌而变得越来越大，大型动物则因为食物资源的缺乏而变得越来越小。 此后，罗伯特·麦克阿瑟与爱德华·威尔逊在《岛屿生物地理学理论》（The Theory of Island Biogeography）一书中对这一概念进行了补充。1978年（Ted J. Case）在《生态学》期刊上发表了一篇更复杂的长篇文章，他认为福斯特最初的推测过于简单化且并不完全正确。 一說現代俾格米人身材矮小即島嶼效應的作用。 (zh)
- قاعدة فوستر ، والمعروفة أيضًا باسم حكم الجزيرة أو تأثير الجزيرة ، هي قاعدة جغرافية بيولوجية في علم الأحياء التطوري تفيد بأن الأنواع يصبحون أصغر أو أكبر وفقًا للموارد المتاحة في البيئة. على سبيل المثال، من المعروف أن ماموث القزم تطور من الماموث الطبيعي في الجزر الصغيرة. وقد لوحظت مسارات تطورية مماثلة في الأفيال ، وأفراس النهر ، وأصلة ، والكسلان (مثل الكسلان القزم) ، والغزلان والبشر . تم توسيع الفكرة في نضرية التقزم، بواسطة روبرت ماك آرثر وإدوارد ويلسون . في عام 1978 ، نشر تيد جي كيس ورقة أطول عن الموضوع في مجلة علم البيئة . علاوة على ذلك، طبقت الأدب الحديث حكم الجزيرة على النباتات. (ar)
- Die sogenannte Inselregel, auch Fosters Regel (englisch: Foster’s rule) genannt, ist eine Hypothese zur Körpergröße von Tierarten auf ozeanischen Inseln. Die Regel besagt, dass in Verwandtschaftsgruppen (oder Kladen) aus Arten mit durchschnittlich hoher Körpergröße, wie zum Beispiel Rüsseltieren (Proboscidea), die auf Inseln lebenden Vertreter kleiner sind als der Durchschnitt, Inselverzwergung genannt. In Verwandtschaftsgruppen mit Arten, die normalerweise klein bleiben, wie zum Beispiel Landschildkröten, seien die auf Inseln lebenden Vertreter hingegen größer als der Durchschnitt, als Inselgigantismus bezeichnet. (de)
- Foster's rule, also known as the island rule or the island effect, is an ecogeographical rule in evolutionary biology stating that members of a species get smaller or bigger depending on the resources available in the environment. For example, it is known that pygmy mammoths evolved from normal mammoths on small islands. Similar evolutionary paths have been observed in elephants, hippopotamuses, boas, sloths, deer (such as Key deer) and humans. It is part of the more general phenomenon of island syndrome which describes the differences in morphology, ecology, physiology and behaviour of insular species compared to their continental counterparts. (en)
- La Ley de Foster, también conocida como la Ley Insular o el Efecto isla, es un regla biogeográfica en biología evolutiva, que establece que los miembros de una especie reducen su tamaño (enanismo insular) o lo aumentan (gigantismo insular) dependiendo de los recursos disponibles en el entorno. Por ejemplo, está sabido que el mammuthus exillis (mamuts enanos) evolucionó de mamuts normales en islas pequeñas. Caminos evolutivos similares han sido observados en elefantes, hipopótamos, boas, ciervos e incluso humanos. (es)
- La regola di Foster o regola dell'insularità è un principio della biologia evolutiva secondo il quale i membri di una specie tendono ad aumentare o diminuire le proprie dimensioni nel tempo a seconda delle risorse a disposizione. Le constatazioni di Foster vennero riprese da e Edward Osborne Wilson, ed in seguito anche da Ted Case, i quali però contestarono le tesi dello studioso, giudicandole troppo semplicistiche e non generalizzabili. (it)
- De wet van Foster (ook wel de island rule) is een principe uit de evolutiebiologie, dat stelt dat individuen van een soort groter of kleiner worden afhankelijk van de hoeveelheid beschikbare grondstoffen en aanwezige predators in hun omgeving. De wet vormt de kern van de eilandbiogeografie. Een goed voorbeeld zijn de , die op een klein eiland voor de kust van Californië leefden en uit gewone mammoeten ontstonden. Vergelijkbare evolutiepaden zijn gevonden bij olifanten, nijlpaarden, boa's, herten en mensen. (nl)
- Правило Фостера, также известное как правило острова или эффект острова, является экогеографическим правилом в эволюционной биологии, утверждающим, что члены вида становятся меньше или больше в зависимости от ресурсов, доступных в окружающей среде. Например, известно, что карликовые мамонты произошли от обычных мамонтов на небольших островах. Сходные эволюционные пути наблюдались у слонов, гиппопотамов, удавов, ленивцев, оленей (например, флоридский островной олень) и людей. В современной литературе правило острова применяется также к растениям. (ru)
- Правило Фостера (відоме також як острівне правило або острівний ефект) — це екогеографічне правило в еволюційній біології, яке говорить, що представники видів зменшуються або збільшуються в розмірах залежно від ресурсів, доступних у їх оточенні. Наприклад, відомо, що карликовий мамут еволюціонував зі звичайного мамута на малих островах. Подібні еволюційні шляхи спостерігають серед слонів, бегемотів, удавових, оленевих та людей. Першим про це зазначив Бристоль Фостер у статті «Еволюція ссавців на островах» журналу Nature[3][3][3]. У ній він дослідив 116 острівних видів та порівняв їх з їхніми материковими різновидами. Фостер припустив, що певні острівні тварини еволюціонували до більших версій самих себе. Його простим поясненням було те, що менші тварини стають більшими, коли тиск хижаків п (uk)
|
.jpg?width=300)
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}