| dbo:abstract
|
- استكشاف أعماق البحار هو التحقيق في الظروف الفيزيائية، والكيميائية، والبيولوجية في قاع البحر، لأغراض علمية أو تجارية. ويعتبر استكشاف أعماق البحار كنشاط الإنسان حديثة نسبيا مقارنة بالمناطق الأخرى من البحوث الجيوفيزيائية، كما حققت أعماق البحار خلال السنوات الأخيرة نسبيا فقط. أعماق المحيطات لا تزال تبقى كجزء غير مستكشفة إلى حد كبير من كوكب الأرض، وتشكل مجال نسبيا غير مكتشفة. وبصفة عامة، يمكن القول بان استكشاف أعماق البحار العلمية الحديثة قد بدأت عندما حقق العالم الفرنسي بيير سيمون دي لابلاس متوسط عمق المحيط الأطلسي بمراقبة المد والجزر الطلبات المسجلة على السواحل البرازيلية، والأفريقية. وأنه حساب العمق يكون 3,962 متر (12,999 قدم)، قيمة ثبت فيما بعد دقيقة تماما بقياس السبر. في وقت لاحق، مع تزايد الطلب على الكابلات المغمورة بالتقسيط، كان السبر الدقيقة المطلوبة وأجريت التحقيقات الأولى من قاع البحر. تم اكتشاف أول أشكال الحياة في أعماق البحار في عام 1864 عندم استطاع الباحثين النرويجيين الحصول على عينة من كرينويد مطاردة على عمق 3,109 متر (10,200). أرسلت الحكومة البريطانية رحلة تشالنجر (سفينة تسمى تشالنجر HMS) في عام 1872 التي اكتشفت أجناس جديدة 715 و 4,417 الأنواع الجديدة من الكائنات الحية البحرية أكثر من المساحة لمدة أربع سنوات. وكان أول صك المستخدمة للتحقيق في أعماق البحار وزن السبر، المستخدمة من قبل المستكشف البريطاني السير جيمس كلارك روس. مع هذا الصك، وأنه توصل إلى عمق 3,700 متر (12,139) في عام 1840. رحلة تشالنجر استخدمت صكوك مماثلة تسمى آلات السبر بيل لاستخراج عينات من قاع البحر. في عام 1960، جاك بيكار، والولايات المتحدة البحرية اللفتنانت دونالد والش ينحدر في غواصة الأعماق تريستا في خندق ماريانا، أعمق جزء من محيطات العالم، جعل الغوص الأعمق في التاريخ: 10,915 متر (35,810). في 25 مارس 2012، يتوقع المخرج جيمس كاميرون نزل في خندق ماريانا، وللمرة الأولى، قد تم تصويره وعينات من الأسفل. قام ملازم البحرية ماثيو موري بالمساعدة في تركيب الكابلات التلغراف عبر القارة الأولى في عام 1858، وأمثلة قليلة من المخلوقات البحرية العميقة. من عام 1872 إلى عام 1876، أجريت دراسة المحيط تاريخي قام بها علماء بريطانيون على متن سفينتي تشالنجر، وسفينة شراعية وأعيد تصميم إلى سفينة مختبر. رحلة تشالنجر تغطي 127,653 كيلومتر (68,927 nmi)، والعلماء على متن السفن التي جمعت مئات العينات والقياسات الهيدروغرافية، وعينات من الحياة البحرية. أنها تقيد أيضا مع توفير عرض الحقيقية الأولى للسمات الرئيسية من قاع البحر مثل أحواض المحيطات العميقة. أنهم اكتشفوا أكثر من 4,700 أنواع جديدة من الحياة البحرية، بما في ذلك الكائنات الحية في أعماق البحار. استكشاف أعماق البحار أصبح متقدما كثيراً في القرن العشرين بفضل سلسلة من الاختراعات التكنولوجية، بدءا من نظام السونار، الكشف عن وجود كائنات تحت الماء عن طريق استخدام الصوت غطاسات مأهولة الغطس العميق مثل DSV ألفين. تدير (مؤسسة وودز هول الأوقيانوغرافية)، ألفين يهدف إلى نقل طاقم من ثلاثة أشخاص إلى أعماق من 4000 متر (13,123 قدم). الغواصة مجهز بالأضواء والكاميرات وأجهزة الكمبيوتر والأسلحة الروبوتية قدرة عالية على المناورة لجمع العينات في ظلام أعماق المحيطات. الرحلة إلى قاع المحيط لا تزال تجربة صعبة. ويعمل العلماء على إيجاد سبل لدراسة هذه البيئة المتطرفة من على متن السفن. مع استخدام أكثر تطورا من العلماء الألياف الضوئية، والأقمار الصناعية وروبوتات التحكم عن بعد، يوم واحد قد استكشاف أعماق البحار من شاشة كمبيوتر على سطح السفينة وليس خارج من الكوة. (ar)
- Deep-sea exploration is the investigation of physical, chemical, and biological conditions on the sea bed, for scientific or commercial purposes. Deep-sea exploration is considered a relatively recent human activity compared to the other areas of geophysical research, as the depths of the sea have been investigated only during comparatively recent years. The ocean depths still remain a largely unexplored part of the planet, and form a relatively undiscovered domain. In general, modern scientific deep-sea exploration can be said to have begun when French scientist Pierre Simon de Laplace investigated the average depth of the Atlantic ocean by observing tidal motions registered on Brazilian and African coasts. He calculated the depth to be 3,962 metres (12,999 ft), a value later proven quite accurate by echo-sounding measurement techniques. Later on, due to increasing demand for the installment of submarine cables, accurate measurements of the sea floor depth were required and the first investigations of the sea bottom were undertaken. The first deep-sea life forms were discovered in 1864 when Norwegian researchers obtained a sample of a stalked crinoid at a depth of 3,109 m (10,200 ft). From 1872 to 1876, a landmark ocean study was carried out by British scientists aboard HMS Challenger, a sailing vessel that was redesigned into a laboratory ship. The Challenger expedition covered 127,653 kilometres (68,927 nmi), and shipboard scientists collected hundreds of samples and hydrographic measurements, discovering more than 4,700 new species of marine life, including deep-sea organisms. They are also credited with providing the first real view of major seafloor features such as the deep ocean basins. The first instrument used for deep-sea investigation was the sounding weight, used by British explorer Sir James Clark Ross. With this instrument, he reached a depth of 3,700 m (12,139 ft) in 1840. The Challenger expedition used similar instruments called Baillie sounding machines to extract samples from the sea bed. In the 20th century, deep-sea exploration advanced considerably through a series of technological inventions, ranging from the sonar system, which can detect the presence of objects underwater through the use of sound, to manned deep-diving submersibles. In 1960, Jacques Piccard and United States Navy Lieutenant Donald Walsh descended in the bathyscaphe Trieste into the deepest part of the world's oceans, the Mariana Trench. On 25 March 2012, filmmaker James Cameron descended into the Mariana Trench in Deepsea Challenger, and, for the first time, filmed and sampled the bottom. Despite these advances in deep-sea exploration, the voyage to the ocean bottom is still a challenging experience. Scientists are working to find ways to study this extreme environment from the shipboard. With more sophisticated use of fiber optics, satellites, and remote-control robots, scientists hope to, one day, explore the deep sea from a computer screen on the deck rather than out of a porthole. (en)
- La exploración de las profundidades marinas son investigaciones de las condiciones físicas, químicas y biológicas del lecho marino, por motivos científicos o comerciales. La exploración oceánica profunda es una actividad humana relativamente reciente, por lo que las profundidades marinas permanecen aún inexploradas en una gran parte del planeta Tierra. (es)
- L'exploration des abysses est l'étude des propriétés physiques, chimiques, biologiques et les conditions dans les abysses, à des fins scientifiques ou commerciales. L'exploration en eau profonde est considérée comme une activité relativement récente de l'homme par rapport aux autres domaines de la recherche géophysique, les grandes profondeurs n'ont été étudiées qu'au cours des 40 dernières années. Les abysses restent encore largement inexplorés, et forment un domaine relativement inconnu. Les abysses sont un environnement totalement hostile à l'homme, et représentent l'un des milieux les moins explorés de la planète. À partir de la zone mésopélagique, les pressions sont trop grandes pour les méthodes traditionnelles d'exploration, exigeant des approches alternatives pour la recherche. Les stations caméra, de petits submersibles habités et des ROV (véhicules actionnés à distance) sont trois méthodes utilisées pour explorer les profondeurs de l'océan. En raison de la difficulté et le coût de l'exploration de cette zone, les connaissances actuelles sont très limitées. La pression augmente d'environ une atmosphère tous les 10 mètres, ce qui signifie que certaines zones peuvent atteindre des pressions de plus de 1000 atmosphères. La pression rend non seulement les grandes profondeurs très difficiles à atteindre sans aide mécanique, mais elle rend aussi difficile l'étude des organismes adaptés à ces pressions énormes. En effet, les organismes ramenés à la surface pour y être étudiés sont rapidement tués par la faible pression atmosphérique. (fr)
- 심해 탐사는 과학적 또는 상업적 목적으로 해저의 물리적, 화학적 및 생물학적 조건을 조사하는 것이다. 심해 탐사는 다른 지구물리학 연구 분야에 비해 비교적 최근의 인간 활동으로 간주된다. 심해 탐사는 비교적 최근 몇 년 동안만 이루어졌기 때문이다. 심해는 여전히 대부분이 탐사되지 않았으며 상대적으로 발견되지 않은 영역이 많다. 일반적으로 현대 과학의 심해 탐사는 프랑스 과학자 피에르 시몽 드 라플라스가 브라질과 아프리카 해안에 등록된 조석의 움직임을 관찰하여 대서양의 평균 깊이를 조사하면서 시작되었다고 할 수 있다. 그는 깊이를 3,962미터(12,999피트)로 계산했는데, 이 값은 나중에 에코 울림 측정 기술로 매우 정확한 것으로 입증되었다. 이후 해저 케이블 설치 수요 증가로, 해저 깊이의 정확한 측정이 필요해졌고 해저에 대한 첫 번째 조사가 착수했다. 최초의 심해 생명체는 1864년 노르웨이 연구원들이 3,109m (10,200피트) 깊이에서 줄기가 있는 바다나리의 표본을 얻었을 때 발견되었다. 1872년부터 1876년까지 영국 과학자들은 실험용 선박으로 재설계된 범선인 HMS Challenger를 타고 획기적인 해양 연구를 수행했다. 챌린저 탐사는 127,653km(68,927nmi)를 탐사했으며, 선상 과학자들은 수백 개의 샘플과 수로 측량을 수집하여 심해 유기체를 포함한 4,700 종 이상의 새로운 해양 생물을 발견했다. 그들은 또한 깊은 바다 분지와 같은 주요 해저 특징의 최초의 실제 모습을 제공한 것으로 알려져 있다. 심해 조사에 사용된 최초의 도구는 영국 탐험가인 제임스 클락 로스 경이 사용한 측심기였다. 이 장비로 그는 1840년에 3,700m(12,139피트)의 깊이에 도달했다. 챌린저 탐험대는 해저에서 샘플을 추출하기 위해 Baillie 측심기라고 하는 유사한 장비를 사용했다. 20세기의 심해 탐사는 소리를 사용하여 수중 물체의 존재를 감지할 수 있는 소나 시스템에서 유인 심해 잠수정에 이르기까지 일련의 기술 발명을 통해 상당히 발전했다. 1960년, Jacques Piccard와 미해군 Donald Walsh 중위는 Trieste 수조를 타고 세계에서 가장 깊은 바다인 마리아나 해구로 하강했다. 2012년 3월 25일, 영화감독 제임스 카메론 이 딥씨 챌린저에서 마리아나 해구로 내려갔다. 그리고 처음으로 바닥을 촬영하고 샘플링했을 것으로 예상된다. 심해 탐사의 이러한 발전에도 불구하고 해저로의 항해는 여전히 어렵다. 과학자들은 선상에서 이 극한 환경을 연구하는 방법을 찾기 위해 노력하고 있다. 광섬유, 위성, 원격 제어 로봇을 보다 정교하게 사용하여 과학자들은 언젠가 현창이 아닌 갑판의 컴퓨터 화면에서 심해를 탐험하기를 바라고 있다. (ko)
- Глибоководні дослідження — це дослідження фізичних, хімічних та біологічних умов на морському дні з науковими або комерційними цілями. Глибоководні дослідження вважаються відносно недавньою діяльністю людини в порівнянні з іншими напрямками геофізичних досліджень, оскільки дослідження морських глибин почалося лише в порівняно останні роки. Глибини океану все ще залишаються значною мірою недослідженою частиною планети і утворюють відносно невідкриту територію. Загалом можна сказати, що сучасні наукові глибоководні дослідження почалися, коли французький вчений П'єр-Симон Лаплас досліджував середню глибину Атлантичного океану, спостерігаючи припливні рухи, які реєструвались на бразильському та африканському узбережжі. Він розрахував глибину в 3 962 метри; це значення пізніше виявилося вельми точним за ехолокаційними методами вимірювання. Пізніше, у зв'язку зі збільшенням попиту на прокладку підводних кабелів, вимагалися точні вимірювання глибини морського дна та були проведені перші дослідження морського дна. Перші глибоководні форми життя були виявлені 1864 року, коли норвезькі дослідники, зокрема, Георг Сарс, отримали зразок морської лілії з глибини 3 109 метрів. З 1872 по 1876 рік британські вчені провели знакове дослідження океану на борту «HMS Challenger», вітрильному судні, яке було перероблено в корабель-лабораторію. Експедиція «Челленджера» охопила 127 653 км, а вчені з корабля зібрали сотні зразків і гідрографічних вимірювань, виявивши понад 4700 нових видів морських мешканців, включаючи глибоководні організми. Їм також приписують перший реальний огляд основних об'єктів морського дна, таких як глибокі океанічні котловини. Першим інструментом, який використовувався для глибоководних досліджень, був зондуючий тягар, який використовував британський дослідник сер Джеймс Кларк Росс. За допомогою цього інструмента він досяг глибини 3 700 м у 1840 р. Експедиція «Челленджера» використовувала схожі інструменти, які називаються машинами для зондування Бейлі, щоб витягти зразки з морського дна. У 20 столітті глибоководні дослідження значно просунулися завдяки низці технологічних винаходів, починаючи від гідролокаційної системи, яка може виявляти присутність об'єктів під водою за допомогою звуку, до пілотованих підводних апаратів для глибокого занурення. У 1960 році Жак Піккар і лейтенант ВМС США Дональд Волш спустилися на батискафі у найглибшу частину Світового океану, Маріанський жолоб. 25 березня 2012 року режисер Джеймс Кемерон спустився в Маріанський жолоб в «Deepsea Challenger» і, як вважається, вперше зафільмував та взяв зразки дна. Незважаючи на ці досягнення в глибоководних дослідженнях, подорож до дна океану все ще є складним випробуванням. Вчені працюють над пошуком способів вивчення цього екстремального середовища з палуби корабля. Завдяки більш досконалому використанню волоконної оптики, супутників і роботів з дистанційним керуванням, вчені сподіваються, що одного дня будуть досліджувати глибоке море з екрана комп'ютера на палубі, а не з ілюмінатора. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- La exploración de las profundidades marinas son investigaciones de las condiciones físicas, químicas y biológicas del lecho marino, por motivos científicos o comerciales. La exploración oceánica profunda es una actividad humana relativamente reciente, por lo que las profundidades marinas permanecen aún inexploradas en una gran parte del planeta Tierra. (es)
- استكشاف أعماق البحار هو التحقيق في الظروف الفيزيائية، والكيميائية، والبيولوجية في قاع البحر، لأغراض علمية أو تجارية. ويعتبر استكشاف أعماق البحار كنشاط الإنسان حديثة نسبيا مقارنة بالمناطق الأخرى من البحوث الجيوفيزيائية، كما حققت أعماق البحار خلال السنوات الأخيرة نسبيا فقط. أعماق المحيطات لا تزال تبقى كجزء غير مستكشفة إلى حد كبير من كوكب الأرض، وتشكل مجال نسبيا غير مكتشفة. قام ملازم البحرية ماثيو موري بالمساعدة في تركيب الكابلات التلغراف عبر القارة الأولى في عام 1858، وأمثلة قليلة من المخلوقات البحرية العميقة. (ar)
- Deep-sea exploration is the investigation of physical, chemical, and biological conditions on the sea bed, for scientific or commercial purposes. Deep-sea exploration is considered a relatively recent human activity compared to the other areas of geophysical research, as the depths of the sea have been investigated only during comparatively recent years. The ocean depths still remain a largely unexplored part of the planet, and form a relatively undiscovered domain. (en)
- L'exploration des abysses est l'étude des propriétés physiques, chimiques, biologiques et les conditions dans les abysses, à des fins scientifiques ou commerciales. L'exploration en eau profonde est considérée comme une activité relativement récente de l'homme par rapport aux autres domaines de la recherche géophysique, les grandes profondeurs n'ont été étudiées qu'au cours des 40 dernières années. Les abysses restent encore largement inexplorés, et forment un domaine relativement inconnu. (fr)
- 심해 탐사는 과학적 또는 상업적 목적으로 해저의 물리적, 화학적 및 생물학적 조건을 조사하는 것이다. 심해 탐사는 다른 지구물리학 연구 분야에 비해 비교적 최근의 인간 활동으로 간주된다. 심해 탐사는 비교적 최근 몇 년 동안만 이루어졌기 때문이다. 심해는 여전히 대부분이 탐사되지 않았으며 상대적으로 발견되지 않은 영역이 많다. 일반적으로 현대 과학의 심해 탐사는 프랑스 과학자 피에르 시몽 드 라플라스가 브라질과 아프리카 해안에 등록된 조석의 움직임을 관찰하여 대서양의 평균 깊이를 조사하면서 시작되었다고 할 수 있다. 그는 깊이를 3,962미터(12,999피트)로 계산했는데, 이 값은 나중에 에코 울림 측정 기술로 매우 정확한 것으로 입증되었다. 이후 해저 케이블 설치 수요 증가로, 해저 깊이의 정확한 측정이 필요해졌고 해저에 대한 첫 번째 조사가 착수했다. 최초의 심해 생명체는 1864년 노르웨이 연구원들이 3,109m (10,200피트) 깊이에서 줄기가 있는 바다나리의 표본을 얻었을 때 발견되었다. (ko)
- Глибоководні дослідження — це дослідження фізичних, хімічних та біологічних умов на морському дні з науковими або комерційними цілями. Глибоководні дослідження вважаються відносно недавньою діяльністю людини в порівнянні з іншими напрямками геофізичних досліджень, оскільки дослідження морських глибин почалося лише в порівняно останні роки. Глибини океану все ще залишаються значною мірою недослідженою частиною планети і утворюють відносно невідкриту територію. (uk)
|
