| dbo:abstract
|
- L'expedició Coppermine de 1819-1822 tenia com a objectiu l'exploració de la costa nord del Canadà, a la qual es va accedir a través del riu Coppermine. L'expedició britànica va ser organitzada per la Royal Navy com a part del seu intent de descobrir i cartografiar el Pas del Nord-oest. Va ser la primera de les tres expedicions a l'Àrtic que va dirigir John Franklin. En ella també hi van prendre part uns joves George Back i John Richardson, que amb el temps es convertirien en importants exploradors de l'Àrtic. L'expedició fou mal planificada, hi hagué mala sort i els aliats escollits foren poc fiables. Els comerciants de pells locals i els estaven més lluny del que s'esperava, la línia d'alimentació era disfuncional, alhora que un clima inusualment dur va significar que els exploradors estiguessin a prop de morir de fam. Finalment arribaren a la costa àrtica, però tot just havien explorat 800 km abans de l'esgotament de les reserves del grup i l'arribada de l'hivern, cosa que va obligar a fer marxa enrere. L'expedició va fer una retirada desesperada a través d'unes terres desconegudes en un estat total d'inanició, sovint sense res més per menjar que líquens. Onze dels vint membres de l'expedició van morir enmig de fortes acusacions d'assassinat i canibalisme abans que els supervivents fossin rescatats pels nadius de la tribu Yellowknife, que anteriorment els havien donat per morts. Després de l'expedició Franklin va ser molt criticat pels comerciants de pells locals per la mala planificació i la falta d'adaptació a les exigents condicions que es van trobar, però al Regne Unit va ser rebut com un heroi. L'expedició i Franklin va entrar en l'imaginari britànic, sent conegut com «l'home que es va menjar les botes» en referència a una mesura desesperada presa en un moment de desesperació per la gana. (ca)
- The Coppermine expedition of 1819–1822 was a British overland undertaking to survey and chart the area from Hudson Bay to the north coast of Canada, eastwards from the mouth of the Coppermine River. The expedition was organised by the Royal Navy as part of its attempt to discover and map the Northwest Passage. It was the first of three Arctic expeditions to be led by John Franklin and also included George Back and John Richardson, both of whom would become notable Arctic explorers in their own right. The expedition was plagued by poor planning, bad luck and unreliable allies. The expected assistance from the local fur trading companies and native peoples was less forthcoming than expected, and the dysfunctional supply line, coupled with unusually harsh weather and the resulting absence of game, meant the explorers were never far from starvation. Eventually, the Arctic coast was reached, but barely 500 miles (800 km) had been explored before the exhaustion of the party's supplies and the onset of winter forced them to turn back. What followed was a desperate retreat across uncharted territory in a state of starvation, often with nothing more than lichen to eat; 11 of the party of 22 died amid accusations of murder and cannibalism. The survivors were rescued by members of the Yellowknives Nation, who had previously given them up for dead. In the aftermath, Franklin was much criticised by local fur traders for his haphazard planning and failure to adapt. Back in Britain he was received as a hero and fêted for the courage he had shown in extreme adversity. The expedition captured the public imagination, and in reference to a desperate measure he took while starving, he became known as "the man who ate his boots". (en)
- La expedición Coppermine (en inglés, Coppermine expedition) fue una empresa británica de reconocimiento por tierra realizada entre 1819 y 1822 para estudiar y trazar el área desde la bahía de Hudson hasta la costa norte de Canadá, yendo hacia el este desde la desembocadura del río Coppermine. La expedición fue organizada por la Royal Navy como parte de su intento de descubrir y cartografiar el Paso del Noroeste. Fue la primera de tres expediciones árticas dirigidas por John Franklin y también incluyó a George Back y John Richardson, quienes más adelante se convertirán en notables exploradores del Ártico por derecho propio. La expedición estuvo marcada por una pobre planificación, la mala suerte y unos aliados poco fiables. La asistencia esperada de las empresas locales del comercio de pieles y de los pueblos nativos fue menos frecuente y generosa de lo esperado, y la línea de suministro disfuncional, junto con un clima inusualmente severo y la consiguiente ausencia de caza, hicieron que los exploradores nunca estuvieran lejos de morir de hambre. Finalmente, se llegó a la costa ártica, pero apenas se habían explorado 800 km antes de que el agotamiento de los suministros del grupo y el inicio del invierno los obligara a regresar. Lo que siguió fue una retirada desesperada a través de un territorio inexplorado en un estado de hambre, a menudo sin nada más que líquenes para comer; de los 22 hombres del grupo 11 murieron en medio de acusaciones de asesinato y canibalismo. Los supervivientes fueron rescatados por miembros de la Nación Yellowknives, quienes previamente los habían dado por muertos. Posteriormente, Franklin fue muy criticado por los comerciantes de pieles locales por su planificación desordenada y su falta de adaptación. De vuelta en Gran Bretaña fue recibido como un héroe y festejado por el coraje que había demostrado en la adversidad extrema. La expedición atrajo la imaginación del público y, en referencia a una medida desesperada que tomó mientras moría de hambre, se le conoció como «el hombre que se comió sus botas». (es)
- L’expédition Coppermine est une expédition commandée par le britannique John Franklin entre 1819 et 1822. Le but était d'explorer la côte Nord du Canada via l'embouchure de la rivière Coppermine, et de cartographier le Passage du Nord-Ouest. John Franklin a sous ses ordres George Back et John Richardson qui deviendront à leur tour des explorateurs polaires connus.
* Portail de l’exploration
* Portail du monde maritime
* Portail du Royaume-Uni
* Portail de l’Arctique (fr)
- Экспедиция Франклина 1819—1822 годов или Первая экспедиция Франклина — экспедиция по освоению северного побережья Канады в устье реки Коппермайн, организованная Королевским военно-морским флотом Великобритании в рамках попытки отыскать и нанести на карту Северо-Западный проход. Эта была первая из трёх арктических экспедиций, должность руководителя в которых занимал сэр Джон Франклин. В штате предприятия числились также Джордж Бак и Джон Ричардсон, сами ставшие впоследствии известными полярными исследователями. Экспедиция характеризовалась плохим планированием, невезением и невыполнением обещаний. Поддержка со стороны местных торговцев мехом и коренных народов оказалась меньшей, чем ожидалось. В связи с нарушением поставок пропитания и необычайно суровыми погодными условиями люди постоянно были близки к голодной смерти. В конце концов, побережье Северного Ледовитого океана было достигнуто, но лишь 500 миль (800 км) были изучены, прежде чем у партии закончились запасы продовольствия и наступила зима, что заставило людей повернуть в обратный путь. Экспедиционеры предприняли отчаянную попытку возвращения по ранее неизведанной территории, жестоко страдая от голода, зачастую употребляя в пищу один только лишайник. Одиннадцать из двадцати членов похода были спасены индейским племенем йеллоунайф, которое ранее не выполнило часть своих обязательств. От выживших распространились слухи об убийствах и возможных фактах каннибализма в рядах экспедиционной партии. После возвращения местные торговцы мехом обрушились на Франклина с критикой за планирование экспедиции, носившее случайный характер, и неспособность адаптироваться к условиям, с которыми он вынужден был столкнулся. Однако в Англии Франклин был принят как герой, его чествовали за проявленное в экстремальной ситуации мужество. Экспедиция захватила воображение публики, в особенности отчаянный поступок её руководителя, — сэр Джон Франклин стал известен как «человек, который съел свои башмаки». (ru)
- Coppermineexpeditionen 1819–1822 hade till uppgift att utforska den del av Kanadas norra kust som nås via Copperminefloden. Den brittiska expeditionen organiserades av Royal Navy som en del i ett försök att utforska och kartlägga Nordvästpassagen. Den var den första av tre polarexpeditioner som leddes av John Franklin, tillsammans med bland andra George Back och John Richardson, som båda skulle komma att bli betydelsefulla polarforskare. Expeditionen kännetecknades av dålig planering, otur och brutna löften. Stödet från de lokala pälshandlarna och Kanadas ursprungsbefolkning var sämre än väntat och den illa fungerande förnödenhetslogistiken, tillsammans med ovanligt dåligt väder, gjorde att expeditionen ständigt var nära svältgränsen. Till slut nådde expeditionen den arktiska kusten, men endast knappt 800 kilometer hann utforskas innan bristen på förnödenheter och den annalkande vintern tvingade den att återvända. Expeditionen återvände svältande genom outforskade områden, ofta med bara lav att äta, och kunde till slut räddas av medlemmar av , som vid den tidpunkten hade gett upp hoppet om att expeditionen skulle återvända. Vid räddningen kunde man konstatera att elva av expeditionens tjugo deltagare hade avlidit, och att rykten om mord och kannibalism fanns bland dem som överlevde. Efter expeditionen kritiserades Franklin av de lokala pälshandlarna hårt för sin bristfälliga planering och misslyckande med att anpassa sig till de krävande förhållanden som expeditionen utsattes för. Hemma i Storbritannien mottogs han dock som hjälte och hyllades för det mod han hade visat trots svåra motgångar. Expeditionen fångade allmänhetens intresse och han blev känd som "mannen som åt sina stövlar", med hänvisning till en desperat handling han begick under svälten. (sv)
- Експедиція Франкліна 1819—1822 рр. або Перша експедиція Франкліна — експедиція з освоєння північного узбережжя Канади в гирлі річки Коппермайн, організована Королівським військово-морським флотом Великої Британії в рамках спроби відшукати та нанести на карту Північно-Західний прохід. Це була перша з трьох арктичних експедицій, посаду керівника в яких посідав сер Джон Франклін. У штаті підприємства значилися також Джордж Бак і Джон Річардсон, котрі згодом самі стали відомими полярними дослідниками. Експедиція характеризувалася поганим плануванням, невезінням і невиконанням обіцянок. Підтримка з боку місцевих торговців хутром і корінних народів виявилася меншою, ніж очікувалося. У зв'язку з порушенням поставок прожитку і надзвичайно суворими погодними умовами люди постійно були близькі до голодної смерті. Зрештою, узбережжя Північного Льодовитого океану було досягнуто, але лише 500 миль (800 км) були вивчені, перш ніж у партії закінчилися запаси харчів та настала зима, що змусило людей повернути в зворотний шлях. Експедиціонери зробили відчайдушну спробу повернення по раніше незвіданій території, жорстоко страждаючи від голоду, часто вживаючи в їжу один тільки лишайник. Одинадцять з двадцяти членів походу були врятовані індіанським плем'ям єлловнайф, яке раніше не виконало частину своїх зобов'язань. Від тих, що вижили поширилися чутки про вбивства та можливі факти канібалізму в рядах експедиційної партії. Після повернення місцеві торговці хутром обрушилися на Франкліна з критикою за планування експедиції, що носило випадковий характер, і нездатність адаптуватися до умов, з якими він змушений був зіткнутися. Проте в Англії Франклін був прийнятий як герой, його вшановували за виявлену в екстремальній ситуації мужність. Експедиція захопила уяву публіки, особливо відчайдушний вчинок її керівника, — сер Джон Франклін став відомий як «людина, яка з'їла свої черевики». (uk)
|
| rdfs:comment
|
- L’expédition Coppermine est une expédition commandée par le britannique John Franklin entre 1819 et 1822. Le but était d'explorer la côte Nord du Canada via l'embouchure de la rivière Coppermine, et de cartographier le Passage du Nord-Ouest. John Franklin a sous ses ordres George Back et John Richardson qui deviendront à leur tour des explorateurs polaires connus.
* Portail de l’exploration
* Portail du monde maritime
* Portail du Royaume-Uni
* Portail de l’Arctique (fr)
- L'expedició Coppermine de 1819-1822 tenia com a objectiu l'exploració de la costa nord del Canadà, a la qual es va accedir a través del riu Coppermine. L'expedició britànica va ser organitzada per la Royal Navy com a part del seu intent de descobrir i cartografiar el Pas del Nord-oest. Va ser la primera de les tres expedicions a l'Àrtic que va dirigir John Franklin. En ella també hi van prendre part uns joves George Back i John Richardson, que amb el temps es convertirien en importants exploradors de l'Àrtic. (ca)
- The Coppermine expedition of 1819–1822 was a British overland undertaking to survey and chart the area from Hudson Bay to the north coast of Canada, eastwards from the mouth of the Coppermine River. The expedition was organised by the Royal Navy as part of its attempt to discover and map the Northwest Passage. It was the first of three Arctic expeditions to be led by John Franklin and also included George Back and John Richardson, both of whom would become notable Arctic explorers in their own right. (en)
- La expedición Coppermine (en inglés, Coppermine expedition) fue una empresa británica de reconocimiento por tierra realizada entre 1819 y 1822 para estudiar y trazar el área desde la bahía de Hudson hasta la costa norte de Canadá, yendo hacia el este desde la desembocadura del río Coppermine. La expedición fue organizada por la Royal Navy como parte de su intento de descubrir y cartografiar el Paso del Noroeste. Fue la primera de tres expediciones árticas dirigidas por John Franklin y también incluyó a George Back y John Richardson, quienes más adelante se convertirán en notables exploradores del Ártico por derecho propio. (es)
- Coppermineexpeditionen 1819–1822 hade till uppgift att utforska den del av Kanadas norra kust som nås via Copperminefloden. Den brittiska expeditionen organiserades av Royal Navy som en del i ett försök att utforska och kartlägga Nordvästpassagen. Den var den första av tre polarexpeditioner som leddes av John Franklin, tillsammans med bland andra George Back och John Richardson, som båda skulle komma att bli betydelsefulla polarforskare. (sv)
- Экспедиция Франклина 1819—1822 годов или Первая экспедиция Франклина — экспедиция по освоению северного побережья Канады в устье реки Коппермайн, организованная Королевским военно-морским флотом Великобритании в рамках попытки отыскать и нанести на карту Северо-Западный проход. Эта была первая из трёх арктических экспедиций, должность руководителя в которых занимал сэр Джон Франклин. В штате предприятия числились также Джордж Бак и Джон Ричардсон, сами ставшие впоследствии известными полярными исследователями. (ru)
- Експедиція Франкліна 1819—1822 рр. або Перша експедиція Франкліна — експедиція з освоєння північного узбережжя Канади в гирлі річки Коппермайн, організована Королівським військово-морським флотом Великої Британії в рамках спроби відшукати та нанести на карту Північно-Західний прохід. Це була перша з трьох арктичних експедицій, посаду керівника в яких посідав сер Джон Франклін. У штаті підприємства значилися також Джордж Бак і Джон Річардсон, котрі згодом самі стали відомими полярними дослідниками. (uk)
|
.jpg){kind=link}
.jpg){kind=link}
