| dbo:abstract
|
- H canzonetta (τραγούδι) ήταν δημοφιλής ιταλική μουσική σύνθεση, η οποία γεννήθηκε γύρω στο 1560. Στις πρώτες μορφές της είναι παρόμοια με το μαδριγάλιο, αλλά με ελαφρύτερες αποχρώσεις, και μόνο από το 18ο αιώνα, ειδικά έξω από την Ιταλία, ο όρος ήρθε για να δείξει ένα τραγούδι με οργανική συνοδεία, συνήθως σε λαϊκό ύφος. (el)
- Die Canzonetta (Plural: Canzonette, Canzonetti oder Canzonetten) war eine beliebte, säkulare, also nicht-kirchliche Art von Vokalkomposition im Italien der Renaissance. Ihre Entstehungszeit ist etwa um 1560. Die frühen Versionen ähneln dem Madrigal, sind aber in der Art leichter. Im 18. Jahrhundert wurde der Begriff für ein leichtes weltliches Gesangsstück mit Instrumentalbegleitung benutzt. Hans Leo Hassler, der in Italien studierte, führte die Canzonetta nördlich der Alpen ein. Dieterich Buxtehude verwendet die Canzonettenform auch für Orgelkompositionen. Der Komponist Frank Michael Beyer komponierte 1979 eine von Konrad Ragossnig in der Reihe Musik für Gitarre der Edition Schott herausgegebene Canzonetta für Gitarre. (de)
- In music, a canzonetta (Italian pronunciation: [kantsoˈnetta]; pl. canzonette, canzonetti or canzonettas) is a popular Italian secular vocal composition that originated around 1560. Earlier versions were somewhat like a madrigal but lighter in style—but by the 18th century, especially as it moved outside of Italy, the term came to mean a song for voice and accompaniment, usually in a light secular style. (en)
- La canzonetta (pluriel : canzonette) est une composition profane vocale avec accompagnement originaire d'Italie et populaire à la fin du XVIe siècle. Elle connait un succès rapide grâce à sa musique facile à chanter et ses textes dénués d'ambition littéraire, dominés par la thématique pastorale. (fr)
- La canzonetta era una composizione musicale popolare italiana, che nacque attorno al 1560. Nelle sue prime forme assomigliava al madrigale, ma con toni più leggeri; solo a partire dal XVIII secolo, specialmente al di fuori dell'Italia, il termine passò ad indicare un brano con accompagnamento, solitamente in stile popolare. (it)
- 음악에서 칸초네타(canzonetta)는 1560년 즈음에 기원한 이탈리아의 세속적인 보컬 작품이다. 칸초네타는 칸초나 또는 칸초네의 축소형으로, 본래는 성악곡이었다. 이것도 멜로디적인 소품이라는 장르의 곡이다. 차이코프스키의 바이올린 협주곡의 제2악장이 좋은 예이다. (ko)
- Canzonetta (wym. kanconetta; wł., zdrob. od canzona) – krótka, popularna forma muzyczna z XVI i XVII wieku o lekkim charakterze, wywodząca się z Włoch. Canzonetta posiada prostą budowę (aa b cc) i jest homofoniczna. Były popularne w Niemczech oraz Anglii, gdzie przekształciły się w angielską ayre. Kompozytorzy tworzący canzonetty:
* Claudio Monteverdi
* Lodovico Grossi da Viadana
* Felice Anerio
* Adriano Banchieri
* Luca Marenzio
*
* Orazio Vecchi
*
* Hans Leo Hassler
* Giovanni Maria Nanino
* Francesca Caccini
* Salamone Rossi
* Hans Leo Hassler
* Joseph Haydn (pl)
- Canzonetta (plural: canzonette) era uma composição musical popular italiana, que nasceu por volta de 1560. Em sua primeira forma, assemelhava-se ao madrigal, mas com caráter mais leve. Somente a partir do século XVIII, especialmente fora da Itália, o termo passou a indicar uma canção com acompanhamento, apenas no estilo popular. (pt)
- Канцоне́тта (итал. canzonetta, уменьш. от canzona — песня) в европейской музыке XVI—XVII веков — короткая вокальная пьеса на 3-6 голосов (чаще всего на 4 голоса) лирико-танцевального характера в моноритмической фактуре, редко с элементами имитационной полифонии. Наибольший вклад внесли итальянские композиторы конца XVI — начала XVII вв.: О. Векки (автор 6 сборников канцонетт, первый был опубликован в 1580 году), Л. Маренцио, Ф. Анерио, К. Джезуальдо, К. Монтеверди и др. Словом «канцонетта» назывались также (например, у О. Векки и А. Банкьери) многоголосные песни в жанре баллетто. Итальянская канцонетта (наряду с итальянским фобурдоном и многоголосными песенными формами — вилланеллой и фроттолой) активно способствовала формированию нового гомофонного склада и гармонической тональности. Подражания известны также в английской (Т. Морли), немецкой (Г. Л. Хаслер), испанской, нидерландской музыке барокко. В XVIII веке словом канцонетта называли лирическую сольную песню, как, например, в сборнике Й. Гайдна «6 легких канцонетт» (1796). Изредка словом канцонетта называли также инструментальные сочинения (органные пьесы Д. Букстехуде, медленная часть скрипичного концерта П. И. Чайковского и др.). (ru)
- Канцоне́та (італ. canzonetta, зменш. від canzona — пісня), в європейській музиці XVI–XVII століть коротка вокальна п'єса на 3-6 голосів (частіше всього на 4 голоси) лірико-танцювального характеру в гоморитмічній фактурі, рідко з елементами імітаційної поліфонії. Найбільший внесок зробили італійські композитори кінця XVI — XVII початку століть: О. Веккі (автор 6 збірок канцонет, перша була опублікована 1580 року), Дж. Кроче, Л. Маренціо А. Банк'єрі, Ф. Анер К. Монтеверді та інші. Італійська канцонета (поряд з італійським фобурдоном і багатоголосні пісенними формами — Віланела і фротолою) активно сприяла формуванню нового гомофонного складу і гармонічної тональності. Наслідування відомі також в англійській (Т. Морлі), німецькій (Г. Л. Гасслер), іспанській, нідерландській музиці бароко. У XVIII столітті словом канцонета називали ліричну сольну пісню, як, наприклад, у збірнику Й. Гайдна «6 легких канцонет» (1796). Зрідка словом канцонета називали також інструментальні твори (органні п'єси Д. Букстехуде, повільна частина скрипкового концерту П. І. Чайковського. та ін) . (uk)
|
| rdfs:comment
|
- H canzonetta (τραγούδι) ήταν δημοφιλής ιταλική μουσική σύνθεση, η οποία γεννήθηκε γύρω στο 1560. Στις πρώτες μορφές της είναι παρόμοια με το μαδριγάλιο, αλλά με ελαφρύτερες αποχρώσεις, και μόνο από το 18ο αιώνα, ειδικά έξω από την Ιταλία, ο όρος ήρθε για να δείξει ένα τραγούδι με οργανική συνοδεία, συνήθως σε λαϊκό ύφος. (el)
- In music, a canzonetta (Italian pronunciation: [kantsoˈnetta]; pl. canzonette, canzonetti or canzonettas) is a popular Italian secular vocal composition that originated around 1560. Earlier versions were somewhat like a madrigal but lighter in style—but by the 18th century, especially as it moved outside of Italy, the term came to mean a song for voice and accompaniment, usually in a light secular style. (en)
- La canzonetta (pluriel : canzonette) est une composition profane vocale avec accompagnement originaire d'Italie et populaire à la fin du XVIe siècle. Elle connait un succès rapide grâce à sa musique facile à chanter et ses textes dénués d'ambition littéraire, dominés par la thématique pastorale. (fr)
- La canzonetta era una composizione musicale popolare italiana, che nacque attorno al 1560. Nelle sue prime forme assomigliava al madrigale, ma con toni più leggeri; solo a partire dal XVIII secolo, specialmente al di fuori dell'Italia, il termine passò ad indicare un brano con accompagnamento, solitamente in stile popolare. (it)
- 음악에서 칸초네타(canzonetta)는 1560년 즈음에 기원한 이탈리아의 세속적인 보컬 작품이다. 칸초네타는 칸초나 또는 칸초네의 축소형으로, 본래는 성악곡이었다. 이것도 멜로디적인 소품이라는 장르의 곡이다. 차이코프스키의 바이올린 협주곡의 제2악장이 좋은 예이다. (ko)
- Canzonetta (wym. kanconetta; wł., zdrob. od canzona) – krótka, popularna forma muzyczna z XVI i XVII wieku o lekkim charakterze, wywodząca się z Włoch. Canzonetta posiada prostą budowę (aa b cc) i jest homofoniczna. Były popularne w Niemczech oraz Anglii, gdzie przekształciły się w angielską ayre. Kompozytorzy tworzący canzonetty:
* Claudio Monteverdi
* Lodovico Grossi da Viadana
* Felice Anerio
* Adriano Banchieri
* Luca Marenzio
*
* Orazio Vecchi
*
* Hans Leo Hassler
* Giovanni Maria Nanino
* Francesca Caccini
* Salamone Rossi
* Hans Leo Hassler
* Joseph Haydn (pl)
- Canzonetta (plural: canzonette) era uma composição musical popular italiana, que nasceu por volta de 1560. Em sua primeira forma, assemelhava-se ao madrigal, mas com caráter mais leve. Somente a partir do século XVIII, especialmente fora da Itália, o termo passou a indicar uma canção com acompanhamento, apenas no estilo popular. (pt)
- Die Canzonetta (Plural: Canzonette, Canzonetti oder Canzonetten) war eine beliebte, säkulare, also nicht-kirchliche Art von Vokalkomposition im Italien der Renaissance. Ihre Entstehungszeit ist etwa um 1560. Die frühen Versionen ähneln dem Madrigal, sind aber in der Art leichter. Im 18. Jahrhundert wurde der Begriff für ein leichtes weltliches Gesangsstück mit Instrumentalbegleitung benutzt. Hans Leo Hassler, der in Italien studierte, führte die Canzonetta nördlich der Alpen ein. Dieterich Buxtehude verwendet die Canzonettenform auch für Orgelkompositionen. (de)
- Канцоне́тта (итал. canzonetta, уменьш. от canzona — песня) в европейской музыке XVI—XVII веков — короткая вокальная пьеса на 3-6 голосов (чаще всего на 4 голоса) лирико-танцевального характера в моноритмической фактуре, редко с элементами имитационной полифонии. Наибольший вклад внесли итальянские композиторы конца XVI — начала XVII вв.: О. Векки (автор 6 сборников канцонетт, первый был опубликован в 1580 году), Л. Маренцио, Ф. Анерио, К. Джезуальдо, К. Монтеверди и др. Словом «канцонетта» назывались также (например, у О. Векки и А. Банкьери) многоголосные песни в жанре баллетто. (ru)
- Канцоне́та (італ. canzonetta, зменш. від canzona — пісня), в європейській музиці XVI–XVII століть коротка вокальна п'єса на 3-6 голосів (частіше всього на 4 голоси) лірико-танцювального характеру в гоморитмічній фактурі, рідко з елементами імітаційної поліфонії. У XVIII столітті словом канцонета називали ліричну сольну пісню, як, наприклад, у збірнику Й. Гайдна «6 легких канцонет» (1796). Зрідка словом канцонета називали також інструментальні твори (органні п'єси Д. Букстехуде, повільна частина скрипкового концерту П. І. Чайковського. та ін) . (uk)
|
