| dbo:abstract
|
- CW del Lleó (CW Leonis) és el nom de l'estel de carboni més conegut i estudiat. Es troba a la constel·lació del Lleó. Encara que visualment és un estel molt tènue, és, després d'Eta Carinae, l'objecte extrasolar més brillant del cel en longitud d'ona de 10 μm, ja que emet la major part de la seva energia com a radiació infraroja. Es troba aproximadament a 490 anys llum del sistema solar. De tipus espectral C9.5e o CV7, CW del Lleó mostra una relació entre els continguts de carboni i oxigen d'1,4. Té una temperatura superficial de tan sols 1.915 K i és una supergegant el radi de la qual és 826 vegades més gran que el radi solar. La seva lluminositat bolomètrica és 17.000 major que la lluminositat solar. Com altres estels semblants, CW del Lleó perd massa estel·lar a un fort ritme; cada any perd l'equivalent a 3,3 × 10-5 masses solars. S'hi troba embolcallada per una closca de gas i pols formada per material arrossegat pel vent estel·lar. En la closca s'han detectat, entre altres elements, carboni, nitrogen, oxigen, silici, ferro i també aigua. Hom pensa que és un rar cas de nebulosa protoplanetària, un sistema en una primera fase d'evolució cap a una nebulosa planetària. En el transcurs dels propers 10.000 - 30.000 anys, CW Leonis morirà deixant després una nebulosa planetària i una nana blanca. Com a estel variable, CW del Lleó és una variable Mira amb un període de 630 dies la lluentor de la qual varia entre magnitud aparent +10,96 i +14,8. (ca)
- CW Leonis oder IRC +10216 ist ein Kohlensstoffstern im Sternbild Löwe, etwa 310 Lichtjahre entfernt. Er wurde im Jahr 1969 von einer Gruppe Astronomen unter der Leitung von Eric Becklin entdeckt, anhand von Infrarotbeobachtungen mithilfe des Caltech Infrared Telescope am Mount Wilson Observatory. Er ist von einer dicken Staubhülle umgeben, und strahlt seine Energie überwiegen im Infrarot-Spektrum ab. Bei einer Wellenlänge von 5 μm ist es das hellste Objekt außerhalb des Sonnensystems. (de)
- CW Leonis or IRC +10216 is a carbon star that is embedded in a thick dust envelope. It was first discovered in 1969 by a group of astronomers led by Eric Becklin, based upon infrared observations made with the 62 inches (1.6 m) Caltech Infrared Telescope at Mount Wilson Observatory. Its energy is emitted mostly at infrared wavelengths. At a wavelength of 5 μm, it was found to have the highest flux of any object outside the Solar System. (en)
- CW Leonis (IRC +10216 / CGCS 2619) es el nombre de la estrella de carbono más conocida y estudiada, que se encuentra en la constelación de Leo. Aunque visualmente es una estrella muy tenue, es, después de Eta Carinae, el objeto extrasolar más brillante del cielo en longitud de onda de 10 μm, ya que emite la mayor parte de su energía como radiación infrarroja.Se encuentra aproximadamente a 490 años luz del Sistema Solar. De tipo espectral C9.5e o CV7, CW Leonis muestra una relación entre los contenidos de carbono y oxígeno de 1,4.Tiene una temperatura superficial de tan sólo 1915 K y es una supergigante cuyo radio es 826 veces más grande que el radio solar.Su luminosidad bolométrica es 17.000 mayor que la luminosidad solar. Como otras estrellas semejantes, CW Leonis pierde masa estelar a un fuerte ritmo; cada año pierde el equivalente a 3,3 × 10-5 masas solares.Se encuentra envuelta por un caparazón de gas y polvo formado por material arrastrado por el viento estelar. En el caparazón se han detectado, entre otros elementos, carbono, nitrógeno, oxígeno, silicio, hierro y también agua. Se piensa que es un raro caso de protonebulosa planetaria, un sistema en una primera fase de evolución hacia una nebulosa planetaria. En el transcurso de los próximos 10.000 - 30.000 años, CW Leonis morirá dejando tras de sí una nebulosa planetaria y una enana blanca. Como estrella variable, CW Leonis es una variable Mira con un período de 630 días cuyo brillo varía entre magnitud aparente +10,96 y +14,8. (es)
- CW Leonis, ou IRC +10216, est une étoile carbonée de la branche asymptotique des géantes située à environ 390 à 490 années-lumière dans la constellation du Lion. Elle est entourée d'une épaisse enveloppe de poussières et a été découverte en 1969 par une équipe dirigée par (en) à l'aide du télescope de 1,6 m de l'observatoire du mont Wilson, en Californie. Elle émet essentiellement dans l'infrarouge et serait l'objet ayant le flux le plus élevé à 5 μm en dehors du Système solaire. (fr)
- しし座CW星（ししざCWせい、CW Leonis、CW Leo）あるいはIRC +10216は、しし座にある脈動変光星。変光星としてはミラ型変光星に分類される。ウィルソン山天文台の157cmカルテック赤外線望遠鏡を使った近赤外線波長での観測結果から、らのグループによって1969年に初めて報告された。エネルギーの大部分を赤外線として放出しており、5μmの波長では太陽系外の既知の天体で最も明るく見える。 (ja)
- IRC+10216 of CW Leonis is een koolstofster in het sterrenbeeld Leeuw die wordt omgeven door een dikke stofschil. De ster is ontdekt bij de met de 62 inch op het Mount Wilson-observatorium en werd voor het eerst beschreven in 1969 door een groep astronomen die geleid werd door . CW Leonis straalt zijn meeste energie uit in het infrarode gebied, Bij een golflengte van 5 micron is het de sterkste bron buiten het zonnestelsel. (nl)
- IRC +10216 (znana także jako CW Leonis) – najjaśniejsza i najczęściej obserwowana ze wszystkich znanych gwiazda węglowa. Jej unikalną cechą jest to, że jest spowita grubą warstwą pyłu. Prawie wszystkie emisje IRC +10216 znajdują się w paśmie podczerwieni, jest to najjaśniejszy obiekt na niebie na długości fali 10 μm. Ostatnie obserwacje wskazują na bardzo złożoną strukturę pyłowej otoki gwiazdy. (pl)
- CW Льва или IRC +10216 является наиболее изученной углеродной звездой, которая находится на расстоянии 650 световых лет от Земли в созвездии Льва. Несмотря на исполинские размеры (её радиус более чем втрое превышает расстояние от Земли до Солнца), в оптическом диапазоне она светит очень тускло и потому видна только в большие телескопы. Звезда окружена толстой пылевой оболочкой. В результате этого основная излучаемая энергия приходится на инфракрасный диапазон: IRC +10216 является самым ярким объектом в небе на длине волны 10 мкм. Около миллиарда лет назад эта звезда исчерпала своё водородное топливо, покинула главную последовательность диаграммы Герцшпрунга-Расселла и превратилась в красного гиганта. Со временем в её сжавшемся и оттого сильно нагревшемся гелиевом ядре начался синтез углерода и кислорода, который сейчас уже подошел к концу. В скором будущем (через 10 000—30 000 лет) ей предстоит сбросить свои внешние слои и дать начало планетарной туманности, которая ещё через несколько десятков тысяч лет остынет, погаснет и рассеется в пространстве. От звезды останется только кислородно-углеродный белый карлик. IRC +10216 уже близка к своей финальной стадии, о чём свидетельствуют как высокая интенсивность выбросов её вещества в окружающее пространство (звезда ежегодно теряет 4⋅1022 тонн, что соответствует двум тысячным долям процента массы Солнца), так и сильные пульсации её поверхности. Именно это и позволяет утверждать, что IRC +10216 достигла заключительной стадии жизненного цикла звезд с массами от 0,6 до 8 солнечных масс. На диаграмме Герцшпрунга-Расселла этому этапу соответствует участок, известный как асимптотическая ветвь гигантов, АВГ. Наблюдения, выполненные в субмиллиметровом диапазоне спутником (en:Submillimeter Wave Astronomy Satellite), выявили интенсивное свечение в спектральных линиях, соответствующих излучению водяного пара, чьё количество по предварительной оценке, приближалось к четырём земным массам. Углерод легко образует химические связи, поэтому в атмосфере IRC +10216 открыто более 70 соединений этого элемента. С другой стороны молекул воды в заметной концентрации там быть не должно, поскольку для воды нужен кислород, который, присутствует в основном в связанном состоянии в составе молекул монооксида углерода CO (они обладают большой энергией связи, равной 11 эВ, а потому очень устойчивы). Соответственно, для других оксидов, в том числе и воды, у звезды кислорода практически не остается. Немедленно появилась гипотеза о том, что активность центральной звезды выпаривает воду из окружающего звезду облака комет, подобного окружающему наше Солнце кометному поясу Койпера, при том что никаких наблюдательных данных о наличии такого пояса (или, другой возможный вариант, аналога околосолнечного кометного облака Оорта) не имелось. Однако эту гипотезу подкрепляло то обстоятельство, что наличие молекул H2O было выявлено благодаря наблюдению одной единственной спектральной линии, соответствующей переходу между двумя низкоэнергетическими электронными уровнями этих молекул, которые хорошо заполнены при низких температурах. Это и дало основание считать, что в атмосфере IRC +10216 имеются только холодные водяные пары, которые и в самом деле могли бы возникнуть при испарении кометного льда. Однако, европейская космическая обсерватория «Гершель», запущенная 14 мая 2009 года обнаружила десятки спектральных линий молекул водяного пара. Многие из этих линий оказались линиями излучения, рождающегося при переходе между сильно возбуждёнными состояниями этих молекул. Если — что вполне естественно предположить — это возбуждение имеет тепловую природу, то температура водяного пара в атмосфере звезды IRC +10216 доходит до 1 000 К. Такой пар может находиться только в глубинах звездной атмосферы, куда практически невозможно проникнуть кометам. По мнению авторов статьи, кислородное сырьё для возникновения молекул воды поставляет диссоциация квантами ультрафиолетового излучения некоторых оксидов — в основном, монооксида тяжелого изотопа углерода 13CO и монооксида кремния SiO (углерод с атомным весом 12 плохо поддается фотодиссоциации). Освободившиеся атомы кислорода вступают в реакции O+H2→OH+H и OH+H2→H2O+H, которые и приводят к рождению молекул воды. Такие реакции идут с ощутимой скоростью лишь при температурах много выше 300 К, то есть только в глубинных слоях звездной атмосферы. Выполненные расчёты указывают на то, что подобные процессы объясняют наблюдаемую интенсивность спектральных линий горячего водяного пара. Однако, в этой гипотезе возникает вопрос об источнике ультрафиолета. По мнению авторов, его поставляет межзвездное пространство. И хотя звёздная атмосфера сильно поглощает ультрафиолетовое излучение, не допуская его в свои внутренние зоны, учёные предполагают, что сама атмосфера сильно неоднородна, и в ней регулярно возникают (скорее всего, благодаря пульсациям) области с пониженной плотностью, более или менее открытые для ультрафиолета. Их вычисления показывают, что горячего пара в атмосфере звезды не так уж много — порядка десятых долей процента земной массы. (ru)
- CW Лева або IRC +10216 є найбільш вивченою вуглецевою зіркою, яка розташована на відстані 650 світлових років від Землі в сузір'ї Лева. Попри велетенські розміри (її радіус більш ніж втричі перевищує відстань від Землі до Сонця), в оптичному діапазоні вона сяє дуже тьмяно і тому її можна побачити лише у великі телескопи. Зірка оточена товстою оболонкою пилу. В результаті цього основна випромінювана енергія припадає на інфрачервоний діапазон: IRC-10216 є найяскравішим об'єктом у небі на довжині хвилі 10 мкм. Близько мільярда років тому ця зірка вичерпала своє водневе паливо, полишила головну послідовність діаграми Герцшпрунга—Рассела і перетворилася на червоного гіганта. З часом в її ядрі, яке стиснулось і від того сильно нагрілось, почався синтез карбону й оксигену, який нині вже підійшов до кінця. В недалекому майбутньому (через 10 000 — 30 000 років) вона має скинути свої зовнішні шари і дати початок планетарній туманності, яка ще через кілька десятків тисяч років охолоне, згасне і розсіється в просторі. Від зірки залишиться лише оксигенно-карбонний білий карлик. IRC + 10216 вже близька до своєї фінальної стадії, про що свідчать як висока інтенсивність викидів її речовини в навколишній простір (зірка щорічно втрачає 4 × 1022 тонн, що відповідає двом тисячним часткам відсотка маси Сонця), так і сильні пульсації її поверхні. Саме це й дозволяє стверджувати, що IRC + 10216 досягла заключної стадії життєвого циклу зірок із масами від 0,6 до 8 сонячних. На діаграмі Герцшпрунга-Рассела цьому етапу відповідає ділянка, відома як асимптотична гілка гігантів, АГГ. Спостереження, виконані в субміліметровому діапазоні супутником ( en: Submillimeter Wave Astronomy Satellite), виявили інтенсивне світіння в спектральних лініях, що відповідають випромінюванню водяної пари, кількість якої, за попередньою оцінкою, наближається до чотирьох земних мас. Вуглець легко утворює хімічні зв'язки, тому в атмосфері IRC +10216 відкрито понад 70 сполук цього елемента. З іншого боку молекул води в помітній концентрації там бути не повинно, оскільки для води потрібен кисень, що присутній переважно в зв'язаному стані в складі молекул монооксиду вуглецю CO (вони мають велику енергією зв'язку, що дорівнює 11 еВ, а тому дуже стійкі). Для інших оксидів, у тому числі й води, у зірки кисню практично не залишається. Одразу ж виникла гіпотеза про те, що активність центральної зірки випаровує воду з хмари комет, що оточують зірку, подібної до кометного поясу Койпера, що оточує наше Сонце, попри те, що ніяких даних спостережень про наявність такого поясу (або, як інший можливий варіант, аналога навколосонячної кометної хмари Оорта) не було. Однак цю гіпотезу підкріплювала обставина, що наявність молекул H2O виявили завдяки присутності єдиної спектральної лінії, що відповідає переходу між двома низькоенергетичними електронними рівнями цих молекул, які добре заповнені за низьких температур. Це і дало підставу вважати, що в атмосфері IRC +10216 є лише холодна водяна пара, яка й справді могла б виникнути через випаровування кометного льоду. Однак, європейська космічна обсерваторія «Гершель», запущена 14 травня 2009 року виявила десятки спектральних ліній молекул водяної пари. Багато з цих ліній виявилися лініями випромінювання, що народжується при переході між сильно збудженими станами цих молекул. Якщо припустити, що це збудження має теплову природу, то температура водяної пари в атмосфері зірки IRC +10216 доходить до 1 000 К Така пара може міститись лише в глибинах зоряної атмосфери, куди практично неможливо потрапити кометам. На думку авторів статті, кисневу сировину для виникнення молекул води постачає дисоціація квантами ультрафіолетового випромінювання деяких оксидів — переважно монооксиду важкого ізотопу карбону 13CO і монооксиду кремнію SiO (вуглець з атомною вагою 12 погано піддається фотодисоціації). Вивільнені атоми кисню вступають у реакції O+ H2 → OH+H і OH+H2 → H2O+H, які й призводять до народження молекул води. Такі реакції проходять з відчутною швидкістю лише при температурах, що набагато вищі від 300 К, тобто лише в глибинних шарах зоряної атмосфери. Розрахунки вказують на те, що подібні процеси пояснюють спостережувану інтенсивність спектральних ліній гарячої водяної пари. Однак, у цій гіпотезі виникає питання про джерело ультрафіолету. На думку авторів, його постачає міжзоряне середовище. І хоча зоряна атмосфера сильно поглинає ультрафіолетове випромінювання, не допускаючи його у свої внутрішні зони, учені, припускають, що сама атмосфера дуже неоднорідна, і в ній регулярно виникають (швидше за все, завдяки пульсаціям) області зі зниженою щільністю, більш-менш відкриті для ультрафіолету. Їх обчислення показують, що гарячої пари в атмосфері зірки не так вже й багато — близько десятих часток відсотка земної маси. (uk)
- 獅子座CW星或称IRC +10216星，1969年由带领的天文学家团队在威尔逊山天文台首次观测到。此后，天文学家们对它进行了深入的研究。这是一颗由厚厚的尘埃包围着的碳星，位于狮子座。它不断地向外发射着自己的能量，这些能量绝大部分都是以红外线的方式发射的，尤其是在5μm波长处，它是目前发现的太阳系外最亮的天体。这也可能是当年使用加州理工学院的红外望远镜（62英寸或1.6米口径）才首次观测到它的原因吧。。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- CW Leonis oder IRC +10216 ist ein Kohlensstoffstern im Sternbild Löwe, etwa 310 Lichtjahre entfernt. Er wurde im Jahr 1969 von einer Gruppe Astronomen unter der Leitung von Eric Becklin entdeckt, anhand von Infrarotbeobachtungen mithilfe des Caltech Infrared Telescope am Mount Wilson Observatory. Er ist von einer dicken Staubhülle umgeben, und strahlt seine Energie überwiegen im Infrarot-Spektrum ab. Bei einer Wellenlänge von 5 μm ist es das hellste Objekt außerhalb des Sonnensystems. (de)
- CW Leonis or IRC +10216 is a carbon star that is embedded in a thick dust envelope. It was first discovered in 1969 by a group of astronomers led by Eric Becklin, based upon infrared observations made with the 62 inches (1.6 m) Caltech Infrared Telescope at Mount Wilson Observatory. Its energy is emitted mostly at infrared wavelengths. At a wavelength of 5 μm, it was found to have the highest flux of any object outside the Solar System. (en)
- CW Leonis, ou IRC +10216, est une étoile carbonée de la branche asymptotique des géantes située à environ 390 à 490 années-lumière dans la constellation du Lion. Elle est entourée d'une épaisse enveloppe de poussières et a été découverte en 1969 par une équipe dirigée par (en) à l'aide du télescope de 1,6 m de l'observatoire du mont Wilson, en Californie. Elle émet essentiellement dans l'infrarouge et serait l'objet ayant le flux le plus élevé à 5 μm en dehors du Système solaire. (fr)
- しし座CW星（ししざCWせい、CW Leonis、CW Leo）あるいはIRC +10216は、しし座にある脈動変光星。変光星としてはミラ型変光星に分類される。ウィルソン山天文台の157cmカルテック赤外線望遠鏡を使った近赤外線波長での観測結果から、らのグループによって1969年に初めて報告された。エネルギーの大部分を赤外線として放出しており、5μmの波長では太陽系外の既知の天体で最も明るく見える。 (ja)
- IRC+10216 of CW Leonis is een koolstofster in het sterrenbeeld Leeuw die wordt omgeven door een dikke stofschil. De ster is ontdekt bij de met de 62 inch op het Mount Wilson-observatorium en werd voor het eerst beschreven in 1969 door een groep astronomen die geleid werd door . CW Leonis straalt zijn meeste energie uit in het infrarode gebied, Bij een golflengte van 5 micron is het de sterkste bron buiten het zonnestelsel. (nl)
- IRC +10216 (znana także jako CW Leonis) – najjaśniejsza i najczęściej obserwowana ze wszystkich znanych gwiazda węglowa. Jej unikalną cechą jest to, że jest spowita grubą warstwą pyłu. Prawie wszystkie emisje IRC +10216 znajdują się w paśmie podczerwieni, jest to najjaśniejszy obiekt na niebie na długości fali 10 μm. Ostatnie obserwacje wskazują na bardzo złożoną strukturę pyłowej otoki gwiazdy. (pl)
- 獅子座CW星或称IRC +10216星，1969年由带领的天文学家团队在威尔逊山天文台首次观测到。此后，天文学家们对它进行了深入的研究。这是一颗由厚厚的尘埃包围着的碳星，位于狮子座。它不断地向外发射着自己的能量，这些能量绝大部分都是以红外线的方式发射的，尤其是在5μm波长处，它是目前发现的太阳系外最亮的天体。这也可能是当年使用加州理工学院的红外望远镜（62英寸或1.6米口径）才首次观测到它的原因吧。。 (zh)
- CW del Lleó (CW Leonis) és el nom de l'estel de carboni més conegut i estudiat. Es troba a la constel·lació del Lleó. Encara que visualment és un estel molt tènue, és, després d'Eta Carinae, l'objecte extrasolar més brillant del cel en longitud d'ona de 10 μm, ja que emet la major part de la seva energia com a radiació infraroja. Es troba aproximadament a 490 anys llum del sistema solar. Com a estel variable, CW del Lleó és una variable Mira amb un període de 630 dies la lluentor de la qual varia entre magnitud aparent +10,96 i +14,8. (ca)
- CW Leonis (IRC +10216 / CGCS 2619) es el nombre de la estrella de carbono más conocida y estudiada, que se encuentra en la constelación de Leo. Aunque visualmente es una estrella muy tenue, es, después de Eta Carinae, el objeto extrasolar más brillante del cielo en longitud de onda de 10 μm, ya que emite la mayor parte de su energía como radiación infrarroja.Se encuentra aproximadamente a 490 años luz del Sistema Solar. Como estrella variable, CW Leonis es una variable Mira con un período de 630 días cuyo brillo varía entre magnitud aparente +10,96 y +14,8. (es)
- CW Льва или IRC +10216 является наиболее изученной углеродной звездой, которая находится на расстоянии 650 световых лет от Земли в созвездии Льва. Несмотря на исполинские размеры (её радиус более чем втрое превышает расстояние от Земли до Солнца), в оптическом диапазоне она светит очень тускло и потому видна только в большие телескопы. Звезда окружена толстой пылевой оболочкой. В результате этого основная излучаемая энергия приходится на инфракрасный диапазон: IRC +10216 является самым ярким объектом в небе на длине волны 10 мкм. (ru)
- CW Лева або IRC +10216 є найбільш вивченою вуглецевою зіркою, яка розташована на відстані 650 світлових років від Землі в сузір'ї Лева. Попри велетенські розміри (її радіус більш ніж втричі перевищує відстань від Землі до Сонця), в оптичному діапазоні вона сяє дуже тьмяно і тому її можна побачити лише у великі телескопи. Зірка оточена товстою оболонкою пилу. В результаті цього основна випромінювана енергія припадає на інфрачервоний діапазон: IRC-10216 є найяскравішим об'єктом у небі на довжині хвилі 10 мкм. (uk)
|
