| dbo:abstract
|
- Ars moriendi («L'art de morir») és el nom de dos textos interrelacionats escrits en llatí que contenen consells sobre els protocols i procediments per a una bona mort i sobre com «morir bé», d'acord amb els preceptes cristians de finals de l'edat Mitjana. Van ser escrits al voltant de 1415 i 1450, durant un període en el qual pesta negra i els consegüents aixecaments populars estaven molt presents en la societat. La seva popularitat va ser tal, que es va traduir a la majoria de les llengües europees occidentals, i va ser la primera obra d'una posterior tradició literària occidental de guies per a la mort. (ca)
- فن الاحتضار (باللاتينية: Ars moriendi، بالإنكليزية: The Art of Dying) هو العنوان لنصّين لاتينيين كُتبا في 1415 و1450، والنصان يقدمان نصائح بشأن آداب أو اجراءات الموت الحسن، ويشرحان كيفية الموت بـ«شكل جيد»، وذلك تبعاً للتعاليم المسيحية في القرون الوسطى. وهذه النصوص كُتبت تحت تأثير أهوال الموت الأسود التي مزّقت أوروبا قبل 60 عاماً من تاريخ نشر النصّين. نال الكتاب شهرة عظيمة وتُرجم إلى أغلب اللغات الأوروبية، وكان أول عمل أدبي يقدم نصائح إرشادية لأجل الموت أو . كانت هنالك نسخة مطوّلة في الأصل، ثم بعد ذلك صُدرت عنها نسخة قصيرة، تحتوي على 11 خشيب هي عبارة عن صور توضيحية يسهل فهمها وتذكّرها ساعة الردى. (ar)
- The Ars moriendi ("The Art of Dying") are two related Latin texts dating from about 1415 and 1450 which offer advice on the protocols and procedures of a good death, explaining how to "die well" according to Christian precepts of the late Middle Ages. It was written within the historical context of the effects of the macabre horrors of the Black Death 60 years earlier and consequent social upheavals of the 15th century. The earliest versions were most likely composed in southern Germany. It was very popular, translated into most West European languages, and was the first in a western literary tradition of guides to death and dying. About 50,000 copies were printed in the incunabula period before 1501 and further editions were printed after 1501. Its popularity reduced as Erasmus's treatise on preparing for death (de praeparatione ad mortem, 1533) became more popular. There was originally a "long version" and a later "short version" containing eleven woodcut pictures as instructive images which could be easily explained and memorized. These woodcut images were circulated in both print and individual engravings. They could then easily be pinned to a wall for viewing. The authors of the two texts are unknown, but assumed to be Dominican churchmen, as they echo Jean de Gerson's publication, the Opusculum Tripartitu, containing a section named De arte Moriendi. Gerson may have been influenced by earlier references in 'compendia of faith' dating back to the thirteenth century, but the content was uniquely his own. (en)
- Als Ars moriendi (lateinisch für „die Kunst des Sterbens“, „Sterbekunst“) wird eine im Spätmittelalter entstandene Gattung der Erbauungsliteratur bezeichnet, die die christliche Vorbereitung auf einen guten, das Leben gut abschließenden bzw. heilsamen Tod lehrt. Dabei kann Ars moriendi sowohl die unmittelbare Situation des Sterbens (den „guten Tod“) als auch die Einübung des Sterbens zur rechten Zeit und die „Kunst des heilsamen Lebens und Sterbens“ bedeuten. Der „Gegenbegriff“ ist Ars vivendi. (de)
- Ars moriendi («El arte de morir») es el nombre de dos textos interrelacionados escritos en latín que contienen consejos sobre los protocolos y procedimientos para una buena muerte y sobre cómo «morir bien», de acuerdo con los preceptos cristianos de finales de la Edad Media. Fueron escritos alrededor de 1415 y 1450, durante un periodo en el que los horrores de la peste negra y los consecuentes levantamientos populares estaban muy presentes en la sociedad. Su popularidad fue tal, que se tradujo a la mayoría de las lenguas europeas occidentales, y fue la primera obra de una posterior tradición literaria occidental de guías para la muerte. Originalmente había una versión larga, y posteriormente una versión corta, conformada por once grabados de imágenes instructivas para que pudiera ser explicado y memorizado fácilmente. Véase también: Crisis del siglo XIV (es)
- L’Ars moriendi (l’art du décès, l’art de bien mourir) est le nom de deux textes latins datant respectivement de 1415 et 1450. Ils se proposent d'aider à bien mourir, selon les conceptions chrétiennes de la fin du Moyen Âge. À peine 60 ans après l’épidémie de peste noire, le climat restait au macabre. Très populaires, ces livres ont été traduits dans la plupart des langues d’Europe de l’Ouest, fondant une tradition littéraire des guides de décès et de sa bonne pratique sous forme de textes religieux rapidement imprimés, fortement diffusés. À l’origine il y avait une version longue et plus tard une version courte, appelée incunable xylographique, contenant onze xylographies, images plus facilement interprétables et mémorisables qui permettent de comprendre même si l’on ne sait pas lire. Ces livres sont décomposés en six séquences qui montrent un homme à l’agonie qui est l’enjeu d’une bataille entre les anges et les démons. L’enjeu est l’âme du moribond. Le texte explique les tentations qui se présenteront, les conduites à tenir et les prières qu’il faut dire. Une bonne mort est une étape, voire un gage du salut de l’âme. L’Église apporte une réponse à cette angoisse et cette réponse est « Préparez-vous à mourir ». On est passé aux gravures, puis des gravures aux placards. Le même thème touche alors un public de plus en plus large. Ces textes, d’abord en latin, sont traduits ensuite en langue vulgaire. L’un des foyers de diffusion des Ars moriendi a été Paris. On voit par cet exemple que les protestants ne sont pas les seuls à s’être servis de l’imprimé. Bien que le thème de la bonne mort naisse avec l’humanité elle-même, se développe après ces guides de décès une littérature (sermons, livres de piété, manuels pour pèlerins, méthodes pédagogiques, poésies pour les enfants, images pieuses), très en vogue du XVIe au XIXe siècle, qui propose d’apprivoiser la mort en multipliant conseils et exhortations pour se préparer à cet événement ou en donnant en exemple la mort des grands personnages, récits stéréotypés mettant en scène leur agonie apaisée, consciente. (fr)
- De ars moriendi, Latijn voor "de kunst van het sterven", is een religieus streven dat in het christendom van de middeleeuwen belangrijk was. De katholieken bidden "... en behoed ons voor een plotselinge dood" opdat zij een waardig sterfbed zullen kennen. Deze traditie is ontstaan in het Latijn, maar werd zeker ook doorgetrokken in de Middelnederlandse literaire geschiedenis. Zo zijn er fragmenten terug gevonden met Middelnederlandse regels die de ars moriendi bevatten. (nl)
- Ars moriendi («L'arte di morire») è il nome di due scritti latini, correlati tra loro, che contengono suggerimenti sui protocolli e le procedure per una buona morte, con dei testi su come «morire bene» secondo i precetti cristiani del tardo Medioevo. Sono stati scritti intorno tra il 1415 e il 1450, in un periodo in cui la società aveva assistito agli orrori della peste nera e alle conseguenti rivolte popolari. La sua popolarità era tale che fu tradotta nella maggior parte delle lingue dell'Europa occidentale, e fu la prima opera che diede il via a una successiva tradizione letteraria occidentale di guide sulla morte. Angeli, spiriti, ed entità astrali che assistono la dipartita di un moribondo. In origine ci fu una versione lunga, e poi una versione breve, quest'ultima costituita da undici xilografie istruttive in modo da poter essere spiegata e memorizzata facilmente. (it)
- Ars moriendi (łac. sztuka umierania) – motyw umierania w literaturze i sztuce średniowiecznej, częsty temat ikonograficzny. Występuje on także jako ars bene moriendi, czyli sztuka dobrego umierania. ”Sformułowanie ars morendi (sztuka umierania) pojawiło się w tytułach późnośredniowiecznych traktatów moralistycznych, których tematyka kształtowała się już w okresie wczesnego chrześcijaństwa w nawiązaniu do niektórych, zwłaszcza stoickich kierunków starożytnej filozofii.” Według pojmowania śmierci przez ludzi średniowiecza motyw Ars moriendi wiąże się z momentem sądu nad zmarłym i orzeczenia czy został zbawiony czy potępiony. Początkowo nazwa ta określała zbiory poleceń dla kapłanów towarzyszących umierającemu. W wieku XIV nastąpiło rozpowszechnienie tekstów tego typu, przestały być dostępne wyłącznie klerowi. Autorzy popularnych podręczników „dobrego umierania” zawierali w nich praktyczne porady dla umierającego, często też puszczali wodze własnej fantazji, podawali recepty na zbawienie, często sprzeczne z religią. Takie publikacje, zawierające twierdzenie, że ostateczne losy człowieka zależą od sądu rozgrywającego się już na łożu śmierci były związane z nieupowszechnieniem w świadomości ludzi dogmatu czyśćca. Punkt ciężkości w Ars moriendi leży na przebywaniu umierającego (zwanego moribundem) na łożu śmierci. Otacza je grono znajomych i krewnych. Po duszę zmarłego, przedstawianą jako małego człowieka (homunculus, plastyczne przedstawienie rozdzielenia duszy z ciałem) wydostającego się przez usta zmarłego, przybywają siły dobra i zła, aniołowie i diabli. Rozgrywa się między nimi walka, psychomachia. Pomyślne przejście próby oznacza zbawienie, dobra śmierć może odkupić złe życie. Na początku renesansu (za sprawą kaznodziejów, m.in. Savonaroli) rozważano także, poza chwilą śmierci, życie dobrze lub źle przeżyte. Akademickimi przykładami ars moriendi są Pieśń o Rolandzie i Legenda o świętym Aleksym.Przykładem podręcznika tego typu jest Ars moriendi, przypisywana niegdyś Mateuszowi z Krakowa. (pl)
- Ars Moriendi («Искусство умирать») — название двух латинских текстов (публикуемых примерно с 1415 и 1450), повествующих о процедурах, предшествующих праведной смерти, и объясняющих, как «умереть хорошо» в соответствии с христианскими заповедями позднего средневековья. Эти тексты сначала использовались священниками для обряда отпевания, затем они получили распространение в форме иллюстрированных книг. Текст был написан в историческом контексте последствий ужасов Чёрной смерти и, как следствие, социальных потрясений XV века. Книга была очень популярна, переведена на большинство западноевропейских языков, и явилась первым в западной литературной традиции руководством к смерти и умирания. Существовали две версии: первоначальную «длинную версию» позже сменила «краткая версия», содержащая 11 ксилографий, с поучительными изображениями, которые можно было бы легко объяснить и запомнить. Оригинальная «длинная версия», называемая Tractatus (или Speculum) artis bene moriendi, была составлена в 1415 году анонимным доминиканским монахом, вероятно, по поручению Констанцского собора (1414—1418, Германия). Это был широко известный трактат, переведенный на большинство западноевропейских языков, в то время очень популярный в Англии, где традиции «утешительной» литературы о смерти сохранились до XVII века. «Длинная версия» Ars moriendi состоит из шести глав: 1.
* Первая глава объясняет, что смерть может быть благом, утешает умирающего и убеждает его, что смерти не стоит бояться. 2.
* Во второй главе рассказывается о пяти искушениях, которые преследуют умирающего (отсутствие веры, отчаяние, нетерпение, гордыня и алчность), и о том, как их избежать. 3.
* В третьей главе перечисляются семь вопросов, которые следует задать умирающему, а также утешение, доступное ему благодаря искупительной силе любви Христовой. 4.
* В четвертой главе говорится о необходимости подражать жизни Христа. 5.
* Пятая глава адресована друзьям и семье, излагаются общие правила поведения на смертном одре. 6.
* Шестая глава включает в себя соответствующие молитвы, которые следует произносить за умирающего. В 1650 году «Святая Жизнь и Святая Смерть» («Holy Living and Holy Dying») стала художественной кульминацией такого рода литературы. Трактат «Ars Moriendi» был также в числе первых книг, напечатанных на печатном станке, и имел широкое распространение в более чем 100 изданиях до 1500 года, в частности, в Германии. Длинная версия дошла в ≈300 версиях рукописей. Циклы гравюр, помещаемых в эти издания, изображали борьбу ангелов и демонов за человека. Умирающий мог лежать в предсмертной агонии в постели, а его душа отлетала через рот и передавалась в руки одному из сонма ангелов. (ru)
- Ars moriendi ("A arte de morrer", em latim) é um título comum a livros de devoção destinados ao preparo de cristãos para uma boa morte. Esses escritos surgiram no início do século V sob diversas formas e versões, permanecendo populares até 1700. (pt)
- Ars Moriendi («Мистецтво вмирати») — назва двох латинських текстів (публікуються приблизно з 1415 по 1450 рр.), що оповідають про процедури, передуючі праведній смерті, і пояснюють, як «померти добре» відповідно до християнських заповідей пізнього середньовіччя. Ці тексти спочатку використовувалися священиками для обряду відспівування, потім вони набули поширення у формі ілюстрованих книг. Текст було написано в історичному контексті наслідків жахів Чорної смерті і, як наслідок, соціальних потрясінь XV століття. Книга була дуже популярна, переведена на більшість західноєвропейських мов, і стала першим в західній літературній традиції керівництвом до смерті і вмирання. Існували дві версії: первісну «довгу версію» пізніше змінила «коротка версія», що містить 11 ксилографій, з повчальними зображеннями, які можна було б легко пояснити і запам'ятати. Оригінальну «довгу версію», звана Tractatus (або Speculum) artis bene moriendi, було складено в 1415 році анонімним домініканським ченцем, ймовірно, за дорученням Констанцького собору (1414—1418, Німеччина). Це був широко відомий трактат, перекладений на більшість західноєвропейських мов, в той час дуже популярний в Англії, де традиції «втішної» літератури про смерть збереглися до XVII століття. У 1650 році «Святе Життя і Свята Смерть» (англ. Holy Living and Holy Dying) стала художньою кульмінацією такого роду літератури. Трактат «Ars Moriendi» був також в числі перших книг, надрукованих на друкарській машині, і мав широке поширення в більш ніж 100 виданнях до 1500 року, зокрема, в Німеччині. Довга версія дійшла в ≈300 версіях рукописів. Цикли гравюр, розміщених у цих виданнях, зображували боротьбу ангелів і демонів за людину. Вмираючий міг лежати в передсмертній агонії в ліжку, а його душа відлітала через рот і передавалася в руки одному із сонму ангелів. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Ars moriendi («L'art de morir») és el nom de dos textos interrelacionats escrits en llatí que contenen consells sobre els protocols i procediments per a una bona mort i sobre com «morir bé», d'acord amb els preceptes cristians de finals de l'edat Mitjana. Van ser escrits al voltant de 1415 i 1450, durant un període en el qual pesta negra i els consegüents aixecaments populars estaven molt presents en la societat. La seva popularitat va ser tal, que es va traduir a la majoria de les llengües europees occidentals, i va ser la primera obra d'una posterior tradició literària occidental de guies per a la mort. (ca)
- فن الاحتضار (باللاتينية: Ars moriendi، بالإنكليزية: The Art of Dying) هو العنوان لنصّين لاتينيين كُتبا في 1415 و1450، والنصان يقدمان نصائح بشأن آداب أو اجراءات الموت الحسن، ويشرحان كيفية الموت بـ«شكل جيد»، وذلك تبعاً للتعاليم المسيحية في القرون الوسطى. وهذه النصوص كُتبت تحت تأثير أهوال الموت الأسود التي مزّقت أوروبا قبل 60 عاماً من تاريخ نشر النصّين. نال الكتاب شهرة عظيمة وتُرجم إلى أغلب اللغات الأوروبية، وكان أول عمل أدبي يقدم نصائح إرشادية لأجل الموت أو . كانت هنالك نسخة مطوّلة في الأصل، ثم بعد ذلك صُدرت عنها نسخة قصيرة، تحتوي على 11 خشيب هي عبارة عن صور توضيحية يسهل فهمها وتذكّرها ساعة الردى. (ar)
- Als Ars moriendi (lateinisch für „die Kunst des Sterbens“, „Sterbekunst“) wird eine im Spätmittelalter entstandene Gattung der Erbauungsliteratur bezeichnet, die die christliche Vorbereitung auf einen guten, das Leben gut abschließenden bzw. heilsamen Tod lehrt. Dabei kann Ars moriendi sowohl die unmittelbare Situation des Sterbens (den „guten Tod“) als auch die Einübung des Sterbens zur rechten Zeit und die „Kunst des heilsamen Lebens und Sterbens“ bedeuten. Der „Gegenbegriff“ ist Ars vivendi. (de)
- De ars moriendi, Latijn voor "de kunst van het sterven", is een religieus streven dat in het christendom van de middeleeuwen belangrijk was. De katholieken bidden "... en behoed ons voor een plotselinge dood" opdat zij een waardig sterfbed zullen kennen. Deze traditie is ontstaan in het Latijn, maar werd zeker ook doorgetrokken in de Middelnederlandse literaire geschiedenis. Zo zijn er fragmenten terug gevonden met Middelnederlandse regels die de ars moriendi bevatten. (nl)
- Ars moriendi ("A arte de morrer", em latim) é um título comum a livros de devoção destinados ao preparo de cristãos para uma boa morte. Esses escritos surgiram no início do século V sob diversas formas e versões, permanecendo populares até 1700. (pt)
- The Ars moriendi ("The Art of Dying") are two related Latin texts dating from about 1415 and 1450 which offer advice on the protocols and procedures of a good death, explaining how to "die well" according to Christian precepts of the late Middle Ages. It was written within the historical context of the effects of the macabre horrors of the Black Death 60 years earlier and consequent social upheavals of the 15th century. The earliest versions were most likely composed in southern Germany. It was very popular, translated into most West European languages, and was the first in a western literary tradition of guides to death and dying. About 50,000 copies were printed in the incunabula period before 1501 and further editions were printed after 1501. Its popularity reduced as Erasmus's treatise (en)
- Ars moriendi («El arte de morir») es el nombre de dos textos interrelacionados escritos en latín que contienen consejos sobre los protocolos y procedimientos para una buena muerte y sobre cómo «morir bien», de acuerdo con los preceptos cristianos de finales de la Edad Media. Fueron escritos alrededor de 1415 y 1450, durante un periodo en el que los horrores de la peste negra y los consecuentes levantamientos populares estaban muy presentes en la sociedad. Su popularidad fue tal, que se tradujo a la mayoría de las lenguas europeas occidentales, y fue la primera obra de una posterior tradición literaria occidental de guías para la muerte. (es)
- L’Ars moriendi (l’art du décès, l’art de bien mourir) est le nom de deux textes latins datant respectivement de 1415 et 1450. Ils se proposent d'aider à bien mourir, selon les conceptions chrétiennes de la fin du Moyen Âge. À peine 60 ans après l’épidémie de peste noire, le climat restait au macabre. Très populaires, ces livres ont été traduits dans la plupart des langues d’Europe de l’Ouest, fondant une tradition littéraire des guides de décès et de sa bonne pratique sous forme de textes religieux rapidement imprimés, fortement diffusés. (fr)
- Ars moriendi («L'arte di morire») è il nome di due scritti latini, correlati tra loro, che contengono suggerimenti sui protocolli e le procedure per una buona morte, con dei testi su come «morire bene» secondo i precetti cristiani del tardo Medioevo. Sono stati scritti intorno tra il 1415 e il 1450, in un periodo in cui la società aveva assistito agli orrori della peste nera e alle conseguenti rivolte popolari. La sua popolarità era tale che fu tradotta nella maggior parte delle lingue dell'Europa occidentale, e fu la prima opera che diede il via a una successiva tradizione letteraria occidentale di guide sulla morte. (it)
- Ars moriendi (łac. sztuka umierania) – motyw umierania w literaturze i sztuce średniowiecznej, częsty temat ikonograficzny. Występuje on także jako ars bene moriendi, czyli sztuka dobrego umierania. ”Sformułowanie ars morendi (sztuka umierania) pojawiło się w tytułach późnośredniowiecznych traktatów moralistycznych, których tematyka kształtowała się już w okresie wczesnego chrześcijaństwa w nawiązaniu do niektórych, zwłaszcza stoickich kierunków starożytnej filozofii.” (pl)
- Ars Moriendi («Мистецтво вмирати») — назва двох латинських текстів (публікуються приблизно з 1415 по 1450 рр.), що оповідають про процедури, передуючі праведній смерті, і пояснюють, як «померти добре» відповідно до християнських заповідей пізнього середньовіччя. Ці тексти спочатку використовувалися священиками для обряду відспівування, потім вони набули поширення у формі ілюстрованих книг. Існували дві версії: первісну «довгу версію» пізніше змінила «коротка версія», що містить 11 ксилографій, з повчальними зображеннями, які можна було б легко пояснити і запам'ятати. (uk)
- Ars Moriendi («Искусство умирать») — название двух латинских текстов (публикуемых примерно с 1415 и 1450), повествующих о процедурах, предшествующих праведной смерти, и объясняющих, как «умереть хорошо» в соответствии с христианскими заповедями позднего средневековья. Эти тексты сначала использовались священниками для обряда отпевания, затем они получили распространение в форме иллюстрированных книг. «Длинная версия» Ars moriendi состоит из шести глав: В 1650 году «Святая Жизнь и Святая Смерть» («Holy Living and Holy Dying») стала художественной кульминацией такого рода литературы. (ru)
|
,_L.175.png){kind=link}
,_L.175.png){kind=link}