| dbo:abstract
|
- The Apito Dourado (English: Golden Whistle) affair is a sports corruption scandal in Portuguese football that first arose in 2004. Portuguese Judiciary Police (Polícia Judiciária) investigators named several football personalities as suspects (arguidos) of corrupting or attempting to corrupt referees, including Jorge Nuno Pinto da Costa, chairman of FC Porto, and the former Boavista F.C. chairman and Portuguese League for Professional Football President Valentim Loureiro. Although less notorious, a major part of the affair involved lower division referees and clubs, namely UD Sousense and Gondomar S.C., and club officials. In December 2006, Pinto da Costa's former partner Carolina Salgado published the book ("Me, Carolina"), in which she made serious accusations against him. Pinto da Costa called these accusations "absurd" and said he would address them in court. Salgado's book caused the two cases in which Pinto da Costa was involved that had already been dismissed to be re-opened. In March 2008, Porto's Tribunal de Instrução Criminal decided that one of these cases, concerning a match between FC Porto and Beira-Mar where Pinto da Costa delivered an envelope containing €2,500 to a referee, would proceed to trial. The other major case involving FC Porto and Pinto da Costa, regarding a match between FC Porto and Estrela da Amadora, where FC Porto offered prostitutes to the match referees, was dismissed for the second time in June 2008 and the main accusation witness, Salgado, accused of perjury. In July 2008, Valentim Loureiro was found guilty of abuse of power but not guilty of corruption. He was sentenced to three years and two months of suspended jail time. In May 2008, the disciplinary committee of the Portuguese Professional Football League, who had opened a parallel non-criminal proceeding called Apito Final (Final Whistle), sentenced Pinto da Costa to a two-year suspension and FC Porto was docked six points in the Primeira Liga and fined €150,000 for attempted bribery; Boavista FC was sentenced to relegation for bribery and referee coercion, and fined €180,000; União de Leiria lost three points and its chairman, , was sentenced to a one-year suspension. FC Porto recovered those points in July 2017. In January and October 2010, many of the Apito Dourado wiretaps were uploaded to YouTube. (en)
- El incidente del Silbato Dorado (Apito Dourado en portugués) es un escándalo de corrupción en el fútbol portugués que apareció en 2004. Inspectores de la Policía Judicial Portuguesa (Polícia Judiciária) acusaron a varias personalidades del mundo del fútbol de corrupción o intento de corrupción a los árbitros, incluyendo a Jorge Nuno Pinto da Costa, presidente del FC Porto y , expresidente del Boavista FC y presidente de la Liga Portuguesa de Fútbol Profesional. En diciembre de 2006, , la expareja de Pinto da Costa, publicó un libro llamado Eu, Carolina ("Yo, Carolina) en donde realiza serias acusaciones contra él. Pinto da Costa calificó esas acusaciones como absurdas y dijo que se encargaría de ellas en los tribunales. El libro de Carolina Salgado provocó que los dos casos en los que Pinto da Costa estaba envuelto, que ya habían sido cerrados, se reabrieran. En marzo de 2008, el Tribunal de Instrucción Criminal de Oporto decidió que uno de esos casos que involucraba un partido entre el FC Porto y el SC Beira-Mar, se llevará a juicio. El otro caso que concernía un partido entre el FC Porto y el CF Estrela da Amadora, fue rechazado por segunda vez en junio de 2008. En julio de 2008, Valentim Loureiro fue hallado culpable de abuso de poder pero no de corrupción. Fue sentenciado a tres años y dos meses de cárcel. (es)
- Fischietto d'oro (Apito Dourado) è uno scandalo calcistico scoperto in Portogallo nella stagione 2003-2004. I club coinvolti furono il Porto (campione di Portogallo nel 2004) e il Boavista, accusati di aver corrotto un gruppo di arbitri, ed in minima parte l'União Leiria. (it)
- Справа Apito Dourado (укр. Золотий свисток) — корупційний спортивний скандал у португальському футболі, який мав місце у 2004 році. Слідчі португальської Судової поліції назвали в якості підозрюваних в корупції кілька футбольних особистостей, їм інкримінували зокрема спробу підкупу суддів. Серед підозрюваних був Жорже Нуну Пінту да Кошта, президент «Порту», а також колишній президент «Боавішти» і Португальської ліги професійного футболу, Валентім Лоурейру. Тим не менш, велику роль у справі зіграли судді і клуби нижчих ліг (разом з чиновниками): «Соусенсе» і . У грудні 2006 року колишній партнер Пінту да Кошти, Кароліна Салгаду, опублікувала книгу «Eu, Carolina» (укр. Я, Кароліна), де висловила в його адресу серйозні звинувачення. Пінту да Кошта назвав ці звинувачення «абсурдними» і сказав, що звернеться з ними в суд. Завдяки книзі Салгаду було відновлено дві закритих справи, в яких фігурував Пінту да Кошта. У березні 2008 року кримінальний суд Порту вирішив, що один з цих випадків щодо матчу між «Порту» і «Бейра-Мар», де Пінту да Кошта, нібито, передав конверт з 2500 євро арбітру, буде розглядатися в судовому порядку. Іншим основним випадком за участю «Порту» Пінту да Кошти був матч між «Порту» і «Ештрела Амадора», де «Порту», нібито, запропонував повій арбітру матчу. Справу було закрито вдруге в червні 2008 року, а головного свідка, Салгаду, звинуватили в дачі неправдивих свідчень. У липні 2008 року Валентім Лоурейру був визнаний винним у перевищенні посадових повноважень, але не винним у корупції. Він був засуджений до трьох років і двох місяців умовного тюремного ув'язнення. У 2008 році Дисциплінарний комітет португальської ліги, який завів паралельну справу під назвою «Apito Final» (укр. Фінальний свисток), засудив Пінту да Кошту до двох років дискваліфікації. З «Порту» було знято 6 очок у чемпіонаті за замах на дачу хабара, однак, це не завадило клубу завоювати чемпіонський титул; «Боавішта» була засуджена до пониження в класі за хабарництво і тиск на рефері; «Уніан Лейрія» позбулася трьох очок, а її президент, Жоао Бартоломеу, був засуджений до річної дискваліфікації. Багато записів справи «Apito Dourado» доступні на YouTube. (uk)
- Дело Apito Dourado (с порт. — «Золотой свисток») — коррупционный спортивный скандал в португальском футболе, который имел место в 2004 году. Следователи португальской Судебной полиции назвали в качестве подозреваемых в коррупции несколько футбольных личностей, им инкриминировали в частности попытку подкупа судей. Среди подозреваемых был Жорже Нуну Пинту да Кошта, президент «Порту», а также бывший президент «Боавишты» и Португальской лиги профессионального футбола, Валентим Лоурейру. Тем не менее, большую роль в деле сыграли судьи и клубы низших лиг (вместе с чиновниками): «Соусенсе» и «». В декабре 2006 года бывший партнер Пинту да Кошты, Каролина Салгаду, опубликовал книгу «Eu, Carolina» (рус. «Я, Каролина»), где высказал в его адрес серьёзные обвинения. Пинту да Кошта назвал эти обвинения «абсурдными» и сказал, что обратится с ними в суд. Благодаря книге Салгаду было возобновлено два закрытых дела, в которых фигурировал Пинту да Кошта. В марте 2008 года уголовный суд Порту решил, что один из этих случаев в отношении матча между «Порту» и «Бейра-Мар», где Пинту да Кошта, якобы, передал конверт с 2500 евро арбитру, будет рассматриваться в судебном порядке. Другим основным случаем с участием «Порту» и Пинту да Кошты был матч между «Порту» и «Эштрела Амадора», где «Порту», якобы, предложил проституток арбитру матча. Дело было закрыто во второй раз в июне 2008 года, а главного свидетеля, Салгаду, обвинили в даче ложных показаний. В июле 2008 года Валентим Лоурейру был признан виновным в превышении должностных полномочий, но не виновным в коррупции. Он был приговорён к трём годам и двум месяцам условного тюремного заключения. В 2008 году Дисциплинарный комитет португальской лиги, который завёл параллельное дело под названием «Apito Final» (рус. Финальный свисток), приговорил Пинту да Кошту к двум годам дисквалификации. С «Порту» было снято 6 очков в чемпионате за покушение на дачу взятки, однако это не помешало клубу завоевать чемпионский титул; «Боавишта» была приговорена к понижению в классе за взяточничество и давление на рефери; «Униан Лейрия» лишилась трёх очков, а её президент, Жоао Бартоломеу, был приговорён к годичной дисквалификации. Многие записи дела «Apito Dourado» по-прежнему доступны на YouTube. (ru)
- O caso Apito Dourado é um escândalo de corrupção do futebol português que emergiu em 2004, com uma investigação que retrata casos que podem ter tido início quase três décadas antes. Relacionado com o caso existe o Apito Final, um homólogo do tribunal desportivo. Este processo baseou-se em casos de corrupção relacionados com os escalões inferiores do futebol português, nomeadamente o União Desportiva Sousense e o Gondomar Sport Clube. Foram efetuadas escutas telefónicas comprometedoras, disponibilizadas inclusive no YouTube , que vieram a ser usadas pela Justiça desportiva para visar o Futebol Clube do Porto e o Boavista. As investigações acabariam por incriminar Jorge Nuno Pinto da Costa, presidente do Futebol Clube do Porto, e Valentim Loureiro, antigo presidente do Boavista Futebol Clube e da Liga Portuguesa de Futebol. Nas instâncias desportivas, o Futebol Clube do Porto e o seu presidente foram condenados num processo rocambolesco na Comissão de Disciplina da LPFP e ilibados na instância superior (Comissão de Justiça da FPF) e nos tribunais civis, tal como o Boavista e o seu presidente João Loureiro. Todavia, as escutas seriam ainda assim aproveitadas para descredibilizar o futebol português e a Justiça em Portugal. Em Dezembro de 2006, a antiga companheira de Jorge Nuno Pinto da Costa, Carolina Salgado, lançou um livro, Eu, Carolina, em que acusa o ex-companheiro. Este livro seria utilizado como base de várias acusações que o presidente dos dragões sempre negou. Estas incluíam, entre outros dados, o tráfico de influências, agressões a dirigentes desportivos, a coação sobre equipas de arbitragem, assim como o pagamento de orgias com prostitutas a árbitros para beneficiação do FC Porto. As acusações foram consideradas infundadas por parte dos tribunais civis. O livro deu origem a um filme chamado «Corrupção», realizado por João Botelho, e que contava nos papéis principais com os actores Nicolau Breyner e Margarida Vila-Nova. Todavia, os casos mais mediáticos têm em conta os jogos FC Porto-Estrela da Amadora e Beira-Mar-FC Porto, ambos realizados na época de 2003/04, quando José Mourinho comandava o FC Porto.No dia 24 de Janeiro de 2004, a Polícia Judiciária escuta um telefonema do presidente do FC Porto, Pinto da Costa, com António Araújo na véspera do jogo FC Porto-Estrela da Amadora, em que o empresário fala em "fruta" (alegadamente prostitutas) para dar ao árbitro do jogo, Jacinto Paixão, este que viria a tornar pública uma confissão do próprio, no YouTube, que teve como objetivo evitar represálias e ao mesmo tempo confirmar a corrupção desportiva do Futebol Clube do Porto.O caso acabaria por ser arquivado, sendo as denúncias de Carolina Salgado e de Jacinto Paixão consideradas insuficientes para provar o conteúdo dos factos alegadamente narrados.No dia 16 de Abril de 2004, o árbitro Augusto Duarte, que iria apitar o Beira Mar-FCP, supostamente visitou Pinto da Costa na sua residência na Madalena, em Vila Nova de Gaia. Todavia, não ficou provado o motivo de tal encontro e, por isso, não foi encontrado qualquer tipo de prova neste âmbito. Assim, este caso seria também arquivado.. Outra grave polémica sobre este caso e a Justiça Portuguesa, foi o facto de Jorge Nuno Pinto da Costa ter sido avisado, um dia antes, sobre a sua suposta detenção e ter fugido da Polícia Judiciária para Espanha, em Dezembro de 2004.Carolina Salgado divulgou no seu livro que, no dia 1 de Dezembro de 2004, houve uma reunião entre Pinto da Costa, Reinaldo Teles, e o seu advogado Lourenço Pinto, na qual o advogado terá revelado a detenção dos dois dirigentes portistas, assim como a do empresário António Araújo. Este cenário veio a confirmar-se com a detenção de António Araújo, que Carolina Salgado afirma não ter sido avisado propositadamente. Nesse próprio dia, Pinto da Costa e Carolina Salgado já tinham chegado a Espanha. Em Maio de 2008, o Comité Disciplinar da Liga Portuguesa de Futebol Profissional, que abriu um processo paralelo e não criminal chamado Apito Final, condenou Jorge Nuno Pinto da Costa a uma suspensão de dois anos e o Futebol Clube do Porto perdeu seis pontos na classificação da Primeira Liga e multado em € 150.000 por tentativa de suborno, castigos anulados pelo Conselho de Justiça da Federação Portuguesa de Futebol que deu razão a Pinto da Costa e Futebol Clube do Porto no recurso apresentado; o Boavista Futebol Clube foi condenado a descer de divisão por suborno e coação de árbitros, e multado em € 180.000; o União Desportiva de Leiria perdeu três pontos e o seu presidente, João Bartolomeu, foi condenado a uma suspensão de um ano. Em Janeiro e Outubro de 2010, muitas das escutas telefónicas do Apito Dourado foram divulgadas no YouTube. (pt)
|
