The Hammond organ is an electric organ which was invented by Laurens Hammond in 1934 and manufactured by the Hammond Organ Company. While the Hammond organ was originally sold to churches as a lower-cost alternative to the wind-driven pipe organ, in the 1960s and 1970s, it became a standard keyboard instrument for jazz, blues, rock music and gospel music.

PropertyValue
dbpedia-owl:thumbnail
dbpprop:abstract
  • The Hammond organ is an electric organ which was invented by Laurens Hammond in 1934 and manufactured by the Hammond Organ Company. While the Hammond organ was originally sold to churches as a lower-cost alternative to the wind-driven pipe organ, in the 1960s and 1970s, it became a standard keyboard instrument for jazz, blues, rock music and gospel music. The original Hammond organ used additive synthesis of waveforms from harmonic series made by mechanical tonewheels which rotate in front of electromagnetic pickups. The component waveform ratios are mixed by sliding drawbars mounted above the two keyboards. Although many different models of Hammond organs were produced, the Hammond B-3 organ is the most well-known type. In the late 1960s and throughout the 1970s, the overdriven sound of B-3 (and in Europe, the C-3) organs were widely used in progressive rock bands and blues-rock groups. Although the last electromechanical Hammond organ came off the assembly line in the mid-1970s, thousands are still in daily use. In the 1980s and 1990s, musicians began using electronic and digital devices to imitate the sound of the Hammond, because the vintage Hammond organ is heavy and hard to transport. By the 1990s and 2000s digital signal processing and sampling technologies allowed for better imitation of the original Hammond sound.
  • Die Hammond-Orgel (auch kurz Hammond) ist eine nach ihrem Erfinder Laurens Hammond benannte elektromechanische Orgel. Ursprünglich als Ersatz für die Pfeifenorgel gedacht, wurde sie über den Einsatz als Unterhaltungsinstrument schnell zum Instrument des Jazz; als preisgünstiger Pfeifenorgelersatz in amerikanischen Kirchen wanderte sie in die Gospel-Musik ein. Von dort breitete sich die Hammond-Orgel in Rock, Rhythm and Blues, Soul, Funk, Ska, Reggae, Fusion usw. aus. Als vollständiger Pfeifenorgelersatz konnte sich die Hammondorgel jedoch nicht durchsetzen. Größte Popularität erlangte sie in den 1960er und 1970er Jahren; damals kam im Mainstream kaum eine Band ohne Orgel aus. Aber auch heute noch sind ihr unverwechselbarer Klang beziehungsweise Nachahmungen dieses Klanges in der Populärmusik weit verbreitet. Im Laufe der Jahrzehnte wurde die Hammond-Orgel (vor allem das Modell B3 in Verbindung mit einem Leslie-Lautsprechersystem) zu einem etablierten Instrument. Allen Instrumenten gemein ist der Aufbau mit zwei Manualen und Pedal. Tonumfang der Manuale und des Pedals sind bei den verschiedenen Modellen jedoch unterschiedlich. Das Obermanual wird als Swell, das Untermanual als Great bezeichnet. Diese Bezeichnungen sind der Pfeifenorgel entlehnt und bedeuten dort Hauptwerk (Great) und Schwellwerk (Swell).
  • L'Orgue Hammond és un instrument electromecànic inventat el 1934 per Laurens Hammond. Inicialment concebut per substituir els grans orgues de tubs, que les petites esglésies no podien pagar, es va acabar convertint en una icona de la música popular dels 50, els 60 i els 70.
  • Hammondovy varhany je elektromechanický hudební nástroj, jejichž první prototyp vyrobil v dubnu 1935 Laurens Hammond. Pracují na principu aditivní syntézy, tóny tvoří skládáním přibližně sinusových vln, které jsou generovány pomocí rotujících ozubených tónových kol. Profil ozubení kola je zvolen tak, aby byl generován signál požadovaného průběhu. Nástroj má klaviaturu podobnou kostelním varhanům, jejichž levnější náhradou měl být. Získal si však velkou oblibu v populární hudbě, dodnes je používán a jeho zvuk je často více či méně úspěšně napodobován. Některé novější varhany firmy Hammond generují zvuk elektronicky.
  • Un órgano Hammond es un instrumento musical basado en los principios del electromagnetismo y de la amplificación a través de altavoces individuales, creado por el inventor estadounidense Laurens Hammond (1895-1973) y cuya producción va desde 1935 hasta 1978. La empresa del inventor de este instrumento no sólo estuvo vinculada a la música, sino que también desarrolló y comericializó otras invenciones, tales como dispositivos de cambio automático para automóviles, relojes de pared, etc. Como características principales, este órgano presenta un mueble de madera, cerrado o con cuatro patas (modelo B3), de aspecto sobrio con un sistema de 25 (modelo B3) ó 32 (modelo RT3) pedales para los sonidos del bajo. En la cónsola, hay dos teclados de cinco octavas y encima de éstos, hay cuatro juegos de nueve drawbars o barras deslizantes que permiten añadir armónicos (generados mediante ruedas fónicas -Tone Wheels, por su nombre en inglés-) a los sonidos fundamentales del instrumento. Cuenta con un altavoz giratorio acabado en dos trompetas (una de ellas muda) instalado sobre un motor que gira a dos diferentes velocidades: Slow-Fast (Lento-Rápido)/Tremolo-Chorale. Este sistema de amplificación, llamado Leslie, es en gran parte responsable de su característico timbre, pero no fue nunca vendido por Hammond, ya que Leslie y Hammond fueron (durante el período dorado de la marca) empresas totalmente separadas, y rivales puesto que Laurens Hammond nunca fue partidario de la utilización de este tipo de altavoz. El apogeo del Órgano Hammond tuvo lugar en los años 60 y 70, destacando en diversos géneros musicales, tanto en el jazz, en el rock, como también en el soul, el gospel, el funk, el Ska y la música ligera. En 1955 surgieron los modelos hoy denominados clásicos tales como B3, C3 y RT3, que expandieron su popularidad, siendo adoptado por músicos, inicialmente pianistas, de la talla de Jimmy Smith, Juan Torres, Wild Bill Davis, Shirley Scott, Jack McDuff, Jimmy McGriff, Lou Bennett, John Patton, John Medeski, Richard “Groove” Holmes, Bradley Joseph y Georgie Fame en el jazz; y John Evan, Keith Emerson (ELP), Jon Lord, Richard Wright, Jesús de la Rosa, Tony Banks, Rick Wakeman y Joe Cocker, en el género del rock, entre otros. En el año 2002, la empresa japonesa Suzuki adquirió el nombre y desde entonces se llama Hammond-Suzuki. Bajo esta marca, fabrica recreaciones del instrumento original usando sonidos muestreados del órgano modelo B3 original. De todas maneras, estos productos son objeto de competencia por los de otros fabricantes de sintetizadores y teclados como Casio, Roland (serie VK), Korg (series CX y BX), Clavia (series Nord Electro y Nord Stage) y Yamaha. Sin embargo, en la actualidad aún es posible adquirir nuevas versiones digitales del modelo B3; incluso existe la versión de lujo, y la versión portátil. Actualmente pueden encontrarse, debido a su enorme costo, sobre todo, en Estados Unidos, Francia y Alemania.
  • Hammond-urut on sähköinen kosketinsoitin, jonka Laurens Hammond (1885–1973) patentoi huhtikuussa 1934. Alun perin Hammond-urkuja myytiin kirkkoihin edullisena vaihtoehtona pilliuruille, joskin jazz-, blues-, rock- ja gospel-muusikot myöhemmin huomasivat soittimen hyvinkin käyttökelpoiseksi omassa musiikissaan. 1980-luvulla Hammondin käyttö väheni selvästi liittyen syntetisaattoreiden yleistymiseen, mutta 1990- ja 2000-luvulla Hammond-urut ja sen entistä paremmat digitaaliset jäljennökset ovat uudelleen vakiinnuttaneet asemansa monien eri musiikkityylejä edustavien artistien käytössä.
  • L'orgue Hammond est un instrument électromécanique inventé dans les années 1930 par Laurens Hammond. Il s'inspire de l'orgue traditionnel et était initialement destiné à équiper des églises n'ayant pas la place ou les moyens financiers pour disposer d'un orgue à tuyaux.
  • A Hammond-orgona egy amerikai feltaláló, Laurens Hammond által 1933-ban tervezett és megépített elektromos hangszer, melyet 1934. január 19-én szabadalmaztatott. Csendes elektromos szinkronmotor forgat színuszevolvens fogprofillal ellátott lágyvas kerekeket. A 91 db hangkerék (tonewheel) (C-F#) mögött 1-1 mágneses hangszedő helyezkedik el. Az elektromos gitárhoz hasonlóan generált hang több km-nyi bonyolult huzalozáson és kapcsolórendszeren át jut egy egyszerű csöves előerősítőbe, majd onnan rendszerint egy külső aktív hangsugárzóba. A hangkeltés ezáltal teljesen mechanikus, minimális elektronikával közbeiktatottan. A hangszer lényege annyira bevált, hogy gyakorlatilag kis korrekciókkal gyártották 1935 és 1975 között. Kialakítása azóta is mintául szolgál sok hasonló elektromos, elektronikus orgonának. Az eredeti koncepció az volt, hogy az orgonákat templomoknak adják el, olcsó alternatívát kínálva a sípos orgonával szemben. Hamar elterjedt az akkori szalonzenében is, ill. iskolákban, klubokban, stadionokban, polgári otthonokban. Később, az ötvenes években népszerűvé vált a jazzben, bluesban, gospelben, majd az 1960-as évektől a pop és rockzenében is.
  • L’organo Hammond è un organo elettrico progettato e costruito da Laurens Hammond. Nonostante esso fosse in origine destinato alle chiese in alternativa ai più costosi organi a canne, trovò largo utilizzo nel jazz, blues, musica gospel e, in misura inizialmente minore ma poi sempre crescente, per il rock e il pop.
  • ファイル:Hammond b3 con leslie 122. jpg ハモンドB-3とレスリースピーカー ハモンドオルガン (Hammond Organ) とは電子オルガンの一種。 1934年にローレンス・ハモンドによって発明された。パイプオルガンのパイプの代わりに、トーンホイール(波の刻まれた金属製の円盤)を回転させて、近接して設置されたマグネティック・ピックアップにより磁界変化の波を音源として出力する。このように生成された正弦波を基音または倍音として、パイプオルガンと同様にミックスして音を作り出す仕組み。実際は、その電子発振回路を用いない方式から「電気オルガン」と呼ぶのが表現として適切といえるが、ここでは電力により送風を行う気鳴式オルガンとの混乱が生じる可能性に配慮している。 機種や演奏環境によって若干の差異はあるが、空気感に富む明朗な音色が特徴である。複雑な発音方式から生じる深みのあるサウンドを利して、ジャズやロックなど比較的近代的な音楽へ導入している例も少なからず見受けられる。 ファイル:Tonewheel-p. svg トーンホイールの模式図
  • Het hammondorgel is een elektromechanisch orgel dat in april 1934 gepatenteerd werd. Het werd ontworpen en gebouwd door Laurens Hammond. Hoewel het hammondorgel oorspronkelijk verkocht werd aan kerken als goedkoop alternatief voor het pijporgel, werd het later ook gebruikt voor jazz en, in grotere mate, voor rock en gospel. Als imitatie van een pijporgel, dat rijen van pijpen van verschillende registers heeft, gebruikt het hammondorgel additieve synthese van golfvormen van harmonische series om het geluid te vormen. Net als in Thadeus Cahills eerdere telharmonium worden de golfvormen gemaakt door mechanische toonwielen. Omdat de golfvormen worden gemaakt door mechanische toonwielen en niet door elektronische oscillatoren wordt het hammondorgel elektrisch en niet elektronisch genoemd. De klankopwekking in het door Hammond gepatenteerde toonwielorgel vindt plaats door een in het orgel geplaatste as die met een constante snelheid ronddraait. Op deze as bevinden zich een soort tandwielen (de toonwielen) met elk een ander aantal vertandingen. Bij de toonwielen worden opneemspoeltjes (pickups) geplaatst waarin door de vertandingen van de draaiende toonwielen een wisselspanning (=toon) wordt opgewekt. Hoe meer vertandingen er per tijdseenheid passeren hoe hoger de door het opneemspoeltje afgegeven frequentie van de wisselspanning, en dus de toon. Een typische eigenschap van het hammondorgel is het gebruik van "drawbars" (schuifweerstanden) om de golfvormen in variërende mate te mengen. Een andere eigenschap is een elektromechanisch vibrato. Het herkenbare key click-geluid, een scherpe aanzet tot de toon, was oorspronkelijk een gebrek in het ontwerp, maar werd later een onderdeel van de hammondklank dat nu door moderne orgels wordt geïmiteerd. Een natuurgetrouwe elektronische imitatie van het hammondgeluid is moeilijk doordat de combinatie van de toonwielen vrijwel niet met elektronica na te maken is. Na de introductie van digitale technieken kwamen er orgels met een goede imitatie van de beroemde klank. Ook Hammond maakt nu digitale orgels (zoals de X-B3 en de portable XK3/XK2/XK1). Vaak worden lesliespeakers gebruikt bij hammondorgels, ondanks dat Leslie in het begin een concurrent van Hammond was. Bij hammondorgels wordt dit geluidssysteem toegepast in de vorm van een lesliebox. In deze separaat opgestelde geluidskast draait een trommel met een gleuf erin rond en verspreidt het geluid van de in de trommel geplaatste luidspreker. Dit veroorzaakt een ruimtelijk effect door het optredende dopplereffect. Bij hammondorgels worden meestal twee trommelsnelheden toegepast: tremolo (snel) en chorus (langzaam). Het Hammond model B3 was, en is nog steeds, het meest gebruikte model. De meeste hammondorgels hebben niet een "volledig pedaal" (zoals een kerkorgel), oorspronkelijk wegens goedkopere productie en kleinere afmeting. Hammondorgelspelers: Rob Franken John "Rabbit" Bundrick Keith Emerson Ken Hensley Booker T. Jones Bradley Joseph Jon Lord Jimmy McGriff Cor Steyn Jimmy Smith Rick Wakeman Richard Wright Steve Winwood Thijs van Leer
  • Hammondorgelet er et elektromekanisk orgel som ble designet og bygd av Laurens Hammond rundt 1934. Sentralt i oppbyggingen av instrumentet står den såkalte tonegeneratoren som drives av en elektrisk motor som er synkronisert med elektrisitetsforsyningens nettfrekvens (50 eller 60 Hz). Tonegeneratoren består av en rekke såkalte roterende tonehjul som er metallskiver med nær sinusformede mønstre i perifien. En stavmagnet, med en omviklet spole som videre er koblet til en LC-parallellresonanskrets (filter), er plassert helt inn mot ytre periferi av hvert tonehjul, og det elektriske signalet fra hvert enkelt tonehjul vil da være å sammenligne med en orgelpipe. Signalene blandes sammen i forhold til registrering og tangentkombinasjon og forsterkes videre i en relativt avansert rørbasert forsterker. Orgelet produserer en temperert, varm og levende lyd. De mest kjente modellene, Hammond B3 og C3 kom i 1954, og var da blitt utvidet med et såkalt «touch response»-perkusjonssystem og en scanner vibrato. Det meste av det originale designet fra tidligere var likevel beholdt. Hammondorglet ble opprinnelig solgt til kirker som et billigere alternativ til pipeorgelet, men kom til å bli brukt i jazz, blues og i større grad i rockemusikk (på 60- og 70-tallet) og gospelmusikk. Hammondorglet ble gjerne benyttet i kombinasjon med såkalt Leslie-høyttalerkabinett (med roterende horn og basshøyttalerbaffel). Dette introduserer både en amplitude- og frekvensmodulasjon av signalet samt en konstant dopplereffekt, noe som sprer lydspekteret betydelig. Det originale hammondorglet har befestet sin posisjon i historien og er fremdeles i utstrakt bruk i orkestersammenheng grunnet dets unike lyd og solide konstruksjon. Dette til tross for at siste tonehjulsmodell rullet ut av fabrikken i 1974 og at flere digitale etterligninger har sett dagens lys de senere år.
  • Organy Hammonda – elektryczny instrument muzyczny. Pierwszy z tej grupy instrumentów, który wszedł do masowej produkcji i użytku. Produkowany i popularny wśród muzyków do dziś. Organy Hammonda zostały skonstruowane przez amerykańskiego zegarmistrza Laurensa Hammonda. Premiera instrumentu nastąpiła w 1935 roku. Instrument był produkowany przez przedsiębiorstwo Hammond Organ Company mieszczące się w Evanston, Illinois w USA. Działanie organów Hammonda opiera się na tej samej zasadzie, co o pięćdziesiąt lat wcześniejszego instrumentu Telharmonium. Zespół dyskowych wirników, na których powierzchni nacięte były różnego rodzaju żłobki obracał się w polu magnetycznym generując prąd elektryczny o charakterystyce zawierającej szereg harmonicznych składowych. Organy produkowały wibrujący, intrygujący, ciepły i przyjemny dla ucha dźwięk. Wczesne instrumenty posiadały oddzielną konsolę i część wykonawczą. W późniejszych wersjach zintegrowano je w jedną całość. Najnowsza wersja instrumentu XE-1 jest wręcz miniaturowa, gdyż generator elektromagnetyczny zastąpiono cyfrowym. Klasyczna konstrukcja instrumentu posiada dwie 61-klawiszowe klawiatury, oraz 25 (lub w wersji koncertowej 32) pedałów. Efekt wibrującego dźwięku uzyskuje się zwykle dzięki wirującym głośnikom Leslie. Status kultowego Hammonda zyskał model B3. Organy Hammonda znalazły szerokie zastosowanie w muzyce rockowej lat 60. ; pierwszymi muzykami, którzy zaczęli posługiwać się tym instrumentem w swoich zespołach byli Georgie Fame i Graham Bond. Później były zwłaszcza używane przez zespoły nurtu brytyjskiej inwazji, a następnie w rocku psychodelicznym i w latach 70. w rocku progresywnym. W późniejszych okresach popularność tego instrumentu w muzyce rockowej praktycznie zanikła. Organy Hammonda znalazły także pewne zastosowanie w muzyce poważnej. Między innymi Karlheinz Stockhausen wykorzystał je w swej kompozycji Mikrophonie II. W muzyce rozrywkowej jednak królowały one przez całe lata pięćdziesiąte i sześćdziesiąte. Znaczenie ich zmalało po wprowadzeniu syntezatorów, lecz nawet potem były i ciągle są cenionym instrumentem. Ciekawostką jest fakt, że sam konstruktor uważał, że jego organy powinny być wykorzystywane jedynie w muzyce sakralnej. Denerwował go fakt, że używali ich muzycy jazzowi - Hammond nie lubił jazzu.
  • O órgão Hammond é um órgão eletro-mecânico desenvolvido e construído por Laurens Hammond em torno de 1934. Enquanto originalmente vendido para igrejas como uma alternativa de baixo custo ao órgão de tubos, acabou sendo usado para o jazz e o blues, e então para uma extensão do rock and roll e música gospel.
  • Файл:Hammond l100. jpg Hammond L-100Орга́н Хаммонда — электрический орган, который был спроектирован и построен Лоренсом Хаммондом в апреле 1935 года. Изначально орга́ны Хаммонда продавались церквям как недорогая альтернатива трубочным орга́нам, но инструмент часто использовался в блюзе, джазе, рок-н-ролле и госпеле. Широкую популярность орга́н Хаммонда обрёл в военных ансамблях во время Второй мировой войны и в послевоенные годы. Для имитации звуков трубочного органа, имеющего ряды трубок во множестве регистров, в «Хаммонд органе» был использован аддитивный синтез звукового сигнала из гармонического ряда. Это технологическое решение напоминает ранние модели «Телгармониума» Фаддея Кахилла, где каждый отдельный сигнал создавался механическим фоническим колесом, вращавшимся под электромагнитным звукоснимателем. Орган Хаммонда часто называют электронным органом, что, в принципе, не совсем верно. В строгом смысле, орган Хаммонда следует называть электрическим органом, так как звук в оригинальных инструментах генерируется не электронным осциллятором, а механическим фоническим колесом. Характерной чертой органов Хаммонда были небольшие рычажки, с помощью которых можно было различным образом микшировать разные формы сигнала. Более поздние модели инструментов имели также и электромеханическое вибрато. Характерный «щелчок», который изначально был скорее недостатком конструкции, быстро стал частью фирменного звука «Хаммонд органа». Эта особенность учитывается при создании современных копий оригинальных инструментов. При этом точная имитация звука «Хаммонд органа» на основе электронных схем достаточно сложна, так как таким образом лишь с трудом удаётся точно воспроизвести изменения фазового соотношения между фоническими колёсами. Динамики Лесли широко использовались в «Хаммонд органах», хотя изначально фирма «Leslie» была серьёзным конкурентом Хаммонда. Динамики «Leslie» имели вращающийся компонент для создания эффекта вибрато и очень скоро стали стандартом де-факто для органов Хаммонда, так как именно они создавали типичный «рычащий» звук. Модель B-3 всегда была и остаётся наиболее популярной моделью, хотя C-3 отличается лишь деталями внешнего вида. Условно «Хаммонд органы» можно разделить на две группы: модели с пультом, такие как B-3, C-3, A-100, имеющие два 61-клавишных мануала небольшие модели, такие как L-100 и M-100, у которых два 44-клавишных мануала. У большинства «Хаммонд органов» нет полного педального блока «AGO», который значительно увеличивал стоимость и размеры инструмента. Следует заметить, что не все «Хаммонд органы» имели описанную выше конструкцию. Конструкция с рычажками и фоническими колёсами считается оригинальной. Фирма «Хаммонд» выпускала также и некоторые более дешёвые модели на основе электронных схем, такие как, к примеру, модель J100. Всё же, у этих моделей нет оригинального и характерного звука «Хаммонд органов». Современные технологии цифровой обработки сигналов и сэмплирования позволяют достаточно точно воспроизвести оригинальный звук инструментов Хаммонда. Существует также ряд электронных органов и синтезаторов, качественно эмулирующих «Хаммонд орган». Тем не менее, исполнители ценят оригинальные электро-механические инструменты Хаммонда за особое впечатление и ощущение от игры. «Хаммонд органы» и сегодня пользуются огромным спросом у музыкантов.
  • Hammondorgel är ett elektromekaniskt, inte ett rent elektroniskt, musikinstrument. Den har två klaviaturer (manualer) med 44 eller 61 tangenter och 13, 25 eller 32 pedaler. Tonerna bildas som inducerade elektriska strömmar i spolar, i anslutning till roterande kugghjul. På en gemensam axel sitter kugghjul med olika antal kuggar, varvid toner med olika höjd bildas. De inducerade strömmarna förstärks sedan elektroniskt. Hammondorglar har 96 tonhjul, varav 5 balanshjul som används för att balansera ut de mekaniska vibrationerna. Följaktligen kan man endast generera 91 olika frekvenser, som är allt som finns för att generera samtliga toner i orgeln. Varje tangent använder en kombination av 9 av dessa frekvenser, vilka kopplas samman i respektive tangentkontakt. Hammondorgeln konstruerades av Laurens Hammond 1934 (visades upp april 1935) och innebar att de elektromekaniska musikinstrumenten började användas i stor skala. Den för Hammondorgeln karaktäristiska tonhjulstekniken uppfanns dock redan under 1830-talet. Hammondorgeln tillverkas av Hammond Organ Company och var från början avsedd att vara ett billigt alternativ till den traditionella pip-orgeln i kyrkorna. Den kom därigenom att användas mycket inom Gospel, och blev senare ett standardinstument för jazz och blues under 1960 och 1970- talet. Dessa orglar används fortfarande frekvent även om de sista tonhjulsorglarna lämnade Hammond under sent 1970 tal. Numera åstadkomms "hammondljudet" elektroniskt. Till det speciella ljud som de flesta förknippar med Hammondorgeln bidrar också den så kallade Leslie-högtalaren som orgeln ofta kombineras med. Det är en fristående mekanisk konstruktion där ett roterande hjul med en ljudkanal är placerat framför en fast högtalare och/eller diskanten återges genom en fast diskanthögtalare med ett roterande hornelement. Lesliet har också en rörförstärkare som kan överstyras och ge en påtaglig men avrundad distorsion. I moderna kopior av Hammondorgeln samt i synthesizers försöker man oftast återskapa Leslie-effekten digitalt.
  • Орга́н Хаммонда — електричний орган, що був спроектований і побудований Лоренсом Хаммондом у квітні 1935 року. Початково органи Хаммонда продавалися церквам як недорога альтернатива трубочним органам, але інструмент часто використався у блюзі і джазі, а крім того в рок-н-роллі (1960-і й 1970-і) і госпелі. Широку популярність орган Хаммонда знайшов у військових ансамблях під час другої Світової війни, а також і в післявоєнні роки. Класичний орган Хаммона моделі B3 Сучасний орган Хаммона моделі B3 Для імітації звуків трубочного органа, що має ряди труб у безлічі регістрів, в органі Хаммонда був використаний адитивний синтез звукового сигналу з гармонічного ряду. Це технологічне рішення нагадує ранні моделі «телармоніума» Фаддея Кахілла, де кожен окремий сигнал створювався механічним фонічним колесом, що оберталося під електромагнітним звукознімачем. Орган Хаммонда часто називають електронним органом, що, у принципі, не зовсім вірно. У точному значенні, орган Хаммонда варто називати електричним органом, тому що звук в оригінальних інструментах генерується не електронним осцилятором, а механічним фонічним колесом. Характерною рисою органів Хаммонда були невеликі важільці, за допомогою яких можна було різним образом мікшувати різні форми сигналу. Більше пізні моделі інструментів мали також електромеханічне вібрато. Характерний «щиглик», що спершу скоріше був недоліком конструкції, швидко став частиною фірмового звуку Органа Хаммонда. Ця особливість ураховується при створенні сучасних копій оригінальних інструментів. При цьому точна імітація звуку органа Хаммонда на основі електронних схем досить складна, тому що в такий спосіб ледве вдається точно відтворити зміни фазового співвідношення між фонічними колесами. Динаміки Леслі широко використалися в органах Хаммондах, хоча фірма «Leslie» була серйозним конкурентом Хаммонда. Динаміки «Leslie» мали обертоновий компонент для створення ефекту вібрато й незабаром стали стандартом де-факто для органів Хаммонда, тому що саме вони створювали типовий рикаючий звук. Модель B-3 завжди була й залишається найбільш популярною моделлю, хоча C-3 відрізняється лише деталями зовнішнього вигляду. Умовно «Хаммонд органи» можна розділити на дві групи: моделі з пультом, такі як B-3, C-3, A-100, що мають два 61-клавішних мануала невеликі моделі, такі як L-100 й M-100, у яких два 44-клавішних мануала. У більшості «Хаммонд органів» немає повного педального блоку «AGO», що значно збільшував вартість і розміри інструмента. Варто помітити, що не всі «Хаммонд органи» мали описану вище конструкцію. Конструкція з важільцями й фонічними колісьми вважається оригінальною. Фірма «Хаммонд» випускала також і деякі дешевші моделі на основі електронних схем, такі як, приміром, модель J100. Проте, у цих моделей немає оригінального й характерного звуку «Хаммонд органів». Сучасні технології цифрової обробки сигналів й семплювання дозволяють досить точно відтворити оригінальний звук інструментів Хаммонда. Існує також ряд електронних органів і синтезаторів, які якісно емулюють орган Хаммонда. Проте, виконавці цінують оригінальні електро-механічні інструменти Хаммонда за особливе враження й відчуття від гри. Органи Хаммонда і сьогодні користуються величезним попитом у музикантів.
dbpprop:description
  • A simple chord sequence played on a Hammond organ through a Leslie speaker.
  • A single note (C) played on a Hammond organ.
dbpprop:filename
  • Drawbar C Chord.ogg
  • LezlieCabinetSequence.ogg
dbpprop:format
dbpprop:hasPhotoCollection
dbpprop:reference
dbpprop:title
  • C Note
  • Chord Sequence
dbpprop:wikiPageUsesTemplate
rdf:type
rdfs:comment
  • The Hammond organ is an electric organ which was invented by Laurens Hammond in 1934 and manufactured by the Hammond Organ Company. While the Hammond organ was originally sold to churches as a lower-cost alternative to the wind-driven pipe organ, in the 1960s and 1970s, it became a standard keyboard instrument for jazz, blues, rock music and gospel music.
  • Die Hammond-Orgel (auch kurz Hammond) ist eine nach ihrem Erfinder Laurens Hammond benannte elektromechanische Orgel. Ursprünglich als Ersatz für die Pfeifenorgel gedacht, wurde sie über den Einsatz als Unterhaltungsinstrument schnell zum Instrument des Jazz; als preisgünstiger Pfeifenorgelersatz in amerikanischen Kirchen wanderte sie in die Gospel-Musik ein. Von dort breitete sich die Hammond-Orgel in Rock, Rhythm and Blues, Soul, Funk, Ska, Reggae, Fusion usw. aus.
  • L'Orgue Hammond és un instrument electromecànic inventat el 1934 per Laurens Hammond. Inicialment concebut per substituir els grans orgues de tubs, que les petites esglésies no podien pagar, es va acabar convertint en una icona de la música popular dels 50, els 60 i els 70.
  • Hammondovy varhany je elektromechanický hudební nástroj, jejichž první prototyp vyrobil v dubnu 1935 Laurens Hammond. Pracují na principu aditivní syntézy, tóny tvoří skládáním přibližně sinusových vln, které jsou generovány pomocí rotujících ozubených tónových kol. Profil ozubení kola je zvolen tak, aby byl generován signál požadovaného průběhu. Nástroj má klaviaturu podobnou kostelním varhanům, jejichž levnější náhradou měl být.
  • Un órgano Hammond es un instrumento musical basado en los principios del electromagnetismo y de la amplificación a través de altavoces individuales, creado por el inventor estadounidense Laurens Hammond (1895-1973) y cuya producción va desde 1935 hasta 1978.
  • Hammond-urut on sähköinen kosketinsoitin, jonka Laurens Hammond (1885–1973) patentoi huhtikuussa 1934. Alun perin Hammond-urkuja myytiin kirkkoihin edullisena vaihtoehtona pilliuruille, joskin jazz-, blues-, rock- ja gospel-muusikot myöhemmin huomasivat soittimen hyvinkin käyttökelpoiseksi omassa musiikissaan.
  • L'orgue Hammond est un instrument électromécanique inventé dans les années 1930 par Laurens Hammond. Il s'inspire de l'orgue traditionnel et était initialement destiné à équiper des églises n'ayant pas la place ou les moyens financiers pour disposer d'un orgue à tuyaux.
  • A Hammond-orgona egy amerikai feltaláló, Laurens Hammond által 1933-ban tervezett és megépített elektromos hangszer, melyet 1934. január 19-én szabadalmaztatott. Csendes elektromos szinkronmotor forgat színuszevolvens fogprofillal ellátott lágyvas kerekeket. A 91 db hangkerék (tonewheel) (C-F#) mögött 1-1 mágneses hangszedő helyezkedik el.
  • L’organo Hammond è un organo elettrico progettato e costruito da Laurens Hammond. Nonostante esso fosse in origine destinato alle chiese in alternativa ai più costosi organi a canne, trovò largo utilizzo nel jazz, blues, musica gospel e, in misura inizialmente minore ma poi sempre crescente, per il rock e il pop.
  • ファイル:Hammond b3 con leslie 122.
  • Het hammondorgel is een elektromechanisch orgel dat in april 1934 gepatenteerd werd. Het werd ontworpen en gebouwd door Laurens Hammond. Hoewel het hammondorgel oorspronkelijk verkocht werd aan kerken als goedkoop alternatief voor het pijporgel, werd het later ook gebruikt voor jazz en, in grotere mate, voor rock en gospel.
  • Hammondorgelet er et elektromekanisk orgel som ble designet og bygd av Laurens Hammond rundt 1934. Sentralt i oppbyggingen av instrumentet står den såkalte tonegeneratoren som drives av en elektrisk motor som er synkronisert med elektrisitetsforsyningens nettfrekvens (50 eller 60 Hz). Tonegeneratoren består av en rekke såkalte roterende tonehjul som er metallskiver med nær sinusformede mønstre i perifien.
  • Organy Hammonda – elektryczny instrument muzyczny. Pierwszy z tej grupy instrumentów, który wszedł do masowej produkcji i użytku. Produkowany i popularny wśród muzyków do dziś. Organy Hammonda zostały skonstruowane przez amerykańskiego zegarmistrza Laurensa Hammonda. Premiera instrumentu nastąpiła w 1935 roku. Instrument był produkowany przez przedsiębiorstwo Hammond Organ Company mieszczące się w Evanston, Illinois w USA.
  • O órgão Hammond é um órgão eletro-mecânico desenvolvido e construído por Laurens Hammond em torno de 1934. Enquanto originalmente vendido para igrejas como uma alternativa de baixo custo ao órgão de tubos, acabou sendo usado para o jazz e o blues, e então para uma extensão do rock and roll e música gospel.
  • Файл:Hammond l100. jpg Hammond L-100Орга́н Хаммонда — электрический орган, который был спроектирован и построен Лоренсом Хаммондом в апреле 1935 года.
  • Hammondorgel är ett elektromekaniskt, inte ett rent elektroniskt, musikinstrument. Den har två klaviaturer (manualer) med 44 eller 61 tangenter och 13, 25 eller 32 pedaler. Tonerna bildas som inducerade elektriska strömmar i spolar, i anslutning till roterande kugghjul. På en gemensam axel sitter kugghjul med olika antal kuggar, varvid toner med olika höjd bildas. De inducerade strömmarna förstärks sedan elektroniskt.
rdfs:label
  • Hammond organ
  • Hammond-Orgel
  • Orgue Hammond
  • Hammondovy varhany
  • Órgano Hammond
  • Hammond-urut
  • Orgue Hammond
  • Hammond-orgona
  • Organo Hammond
  • ハモンドオルガン
  • Hammondorgel
  • Hammondorgel
  • Organy Hammonda
  • Órgão Hammond
  • Орган Хаммонда
  • Hammondorgel
  • Орган Хаммонда
owl:sameAs
skos:subject
foaf:depiction
foaf:page
is dbpedia-owl:Artist/genre of
is dbpedia-owl:Artist/instrument of
is dbpedia-owl:MusicGenre/instrument of
is dbpedia-owl:Work/genre of
is dbpedia-owl:genre of
is dbpedia-owl:instrument of
is dbpprop:articles of
is dbpprop:cast of
is dbpprop:disambiguates of
is dbpprop:genre of
is dbpprop:instrument of
is dbpprop:instruments of
is dbpprop:notableInstruments of
is dbpprop:redirect of
is dbpprop:significantProjects of