| dbo:abstract
|
- Tozama-dàimio (外様大名, tozama daimyo) és un terme japonès que va sorgir durant el període Kamakura i que es va seguir utilitzant durant el període Edo per referir-se als daimyōs que eren considerats com una amenaça al shogun o que havien estat vençuts per aquest, els quals eren vistos com a intrusos o enemics potencials. (ca)
- Als Tozama-Daimyō (jap. 外様大名) wurde eine Gruppe von Daimyō (Lehensfürsten) während der Edo-Zeit bezeichnet, die keine traditionellen Alliierten, oder sogar ehemalige Gegner der Tokugawa-Shogune waren. Damit standen sie im Gegensatz zu den anderen beiden großen Gruppen, den Shimpan-Daimyō und Fudai-Daimyō. Als Tozama wurden die Daimyō eingestuft, die erst nach der Schlacht von Sekigahara zu Vasallen von Tokugawa Ieyasu wurden. Viele große Han, die eher abgelegen im Norden, Süden oder Osten Japans lagen und von einflussreichen, alteingesessenen Familien beherrscht wurden, gehörten dazu. Das größte Tozama-Lehen war, mit etwas mehr als einer Million koku, auf dem Gebiet der heutigen Präfektur Ishikawa am Japanischen Meer. Auch die Mōri, die Date, die Hachisuka und die Uesugi gehörten dazu. Viele der Tozama hatten traditionelle Rollen als Herrscher von Gebieten an den „Rändern“ von Japan, und damit Aufgaben im Außenhandel, wie die Shimazu in Satsuma, die Okinawa kontrollierten, die Sō auf Tsushima, die den Korea-Handel kontrollierten, und die Matsumae, zu deren Herrschaftsgebiet das damals nur von Ainu bewohnte Ezo gehörte. Nachdem Tokugawa Ieyasu die Vorherrschaft in Japan erlangt hatte, versuchte er, sich die Sympathien der Tozama-Daimyo zu sichern, doch sein Enkel Tokugawa Iemitsu unternahm mehrere Maßnahmen, um die Macht der Shogunatsregierung auf Kosten der Daimyō, speziell der Tozama zu stärken. Zu Beginn der Edo-Zeit wurden die Tozama-Daimyō schon für geringe Vergehen mit dem Verlust von Rechten und Besitz bestraft. Viele Daimyō des Südens profitierten vom Außenhandel, nicht nur mit dem nahen China, sondern auch mit den aufstrebenden europäischen Seefahrtsnationen. Iemitsu unterbrach diesen sogenannten Nanban-Handel durch die Abschließung Japans (Sakoku). Gleichzeitig ließ er das Christentum unterdrücken, was speziell die zum Christentum übergetretenen Daimyō schwächte. Durch das Sankin-kōtai-System wurden die Daimyō ab 1635 gezwungen, teure Residenzen in Edo zu unterhalten. Für die Tozama-Daimyō in den entfernten Provinzen kamen die Kosten für die jährliche Reise von oder nach Edo dazu. Schließlich postierte er über einhundert loyale, aber weniger mächtige Familien als sogenannte Fudai-Daimyō auf kleineren, aber strategisch wichtigen Ländereien. Die Tozama wurden üblicherweise nicht auf Beraterposten innerhalb der Shogunatsregierung befördert. Erst gegen Ende der Edo-Zeit, in der Bakumatsu-Ära, stiegen einige Tozama in der politischen Hierarchie auf. Einer, , wurde sogar Rōjū. Zur selben Zeit waren es die Tozama-Daimyō, die den Widerstand gegen das Shogunat organisierten, speziell die Shimazu Nariakira in Satsuma und die Mōri in Chōshū. Dies führte schließlich zum Boshin-Krieg, der Abschaffung der Han und der Meiji-Restauration. Viele Samurai aus Satsuma und Chōshū wurden zu wichtigen Persönlichkeiten in der neuen Regierung, als Teil der Meiji-Oligarchie. (de)
- El tozama-daimyō (外様大名 tozama daimyō?) es un término japonés que surgió durante el período Kamakura y que se siguió utilizando durante el periodo Edo para referirse a los daimyō que eran considerados como una amenaza al shōgun o que habían sido vencidos por este, los cuales eran vistos como «intrusos» o enemigos potenciales. (es)
- Tozama daimyo (外様大名, tozama daimyō) est un terme utilisé au Japon pendant l'époque de Kamakura et jusqu'à la fin de l'époque d'Edo et qui désigne les daimyos (gouverneurs de province) considérés comme extérieurs au premier cercle des shoguns. Il s'agit des daimyos qui se sont soumis au shogunat Tokugawa après la bataille de Sekigahara. (fr)
- Tozama daimyō (外様大名, "outside daimyō") was a class of powerful magnates or daimyō (大名) considered to be outsiders by the ruler of Japan. Tozama daimyō were classified in the Tokugawa Shogunate (江戸幕府) as daimyō who became hereditary vassals of the Tokugawa after the Battle of Sekigahara (関ヶ原の戦い).Tozama daimyō were discriminated against by the Tokugawa and opposed to the fudai daimyō during the Edo period (江戸時代). (en)
- Un tozama daimyo (外様大名 tozama daimyō?, lett. feudatario esterno) era un signore feudale (大名 daimyō?) giapponese che non apparteneva alla cerchia degli alleati degli shōgun, i dittatori militari che governarono il Giappone per diversi secoli. Il termine fu introdotto nel periodo Kamakura (1185-1333) e restò in uso fino alla fine del periodo Edo (1603-1868). (it)
- 도자마 다이묘(일본어: 外様大名)는 일본 봉건 시대 다이묘(大名)의 출신성분에 따라 나눠진 분류 가운데 하나로, 후다이 다이묘와 대비되어 세키가하라 전투 이후에 도쿠가와 막부를 섬기게 된 다이묘를 가리키는 용어이다. (ko)
- 外様大名（とざまだいみょう）とは、大名の出自による分類の一つ。譜代大名に対して、関ヶ原の戦い前後に新しく徳川家の支配体系に組み込まれた大名を指す。また、徳川家と同族である親藩の大名を別の分類とすることもある。 (ja)
- Tozama-daimyō (jap. 外様大名 tozama-daimyō) – dosłownie: zewnętrzni magnaci lub obcy daimyō, panowie feudalni w średniowiecznej Japonii.Wyłączając shimpan 親藩, czyli rody spokrewnione z Tokugawami, daimyō podzieleni zostali na dwie kategorie – fudai (jap.: 譜代) i tozama. Fudai-daimyō byli dziedzicznymi wasalami Tokugawów jeszcze przed bitwą pod Sekigaharą w 1600. Natomiast mianem tozama-daimyō byli określani feudałowie, którzy dopiero po przegranej z Tokugawami uznali ich władzę. Grupę tozama-daimyō stanowiło ok. stu rodów, spośród których najsilniejszymi były rody: Maeda, Shimazu, Date, Kuroda i Mōri. Przez większą część okresu rządów Tokugawów tozama-daimyō byli odsunięci od decydowania o polityce kraju i kontaktów z dworem cesarskim w Kioto, a ich posiadłości znajdowały się na peryferiach, daleko od siedziby shōguna w Edo. Ostatecznie jednak to właśnie samuraje z posiadłości tozama-daimyō stworzyli na początku drugiej połowy XIX w. ruch (ruch obalenia siogunatu) i doprowadzili do odnowy władzy cesarskiej w 1868 i likwidacji feudalizmu w Japonii w 1871. (pl)
- O Tozama Daimyō ( 外様大名 tozama-daimyō?, literalmente daimyō de fora) era uma classe de daimyō que eram considerados estrangeiros. Eram formados pelos Clãs que se aliaram ao Shogunato após a Batalha de Sekigahara. O termo entrou em uso no Período Kamakura e continuou até o final do Período Edo da História do Japão . (pt)
- Тодзама-даймё (яп. 外様大名 «посторонние даймё») — представители японской феодальной знати, ставшие вассалами сёгуна Токугавы Иэясу после битвы при Сэкигахаре (1600) и начала эпохи Эдо (1603). Во время гражданской войны, вспыхнувшей после смерти фактического правителя Японии Тоётоми Хидэёси, знатные роды, ставшие тодзама, в большинстве своём поддерживали противника Токугавы — Исиду Мицунари, и были вынуждены после поражения подчиниться победителю. Неполноправный статус тодзама сохранялся более двух веков: в течение всей эпохи Эдо они были существенно ограничены в своих владетельных правах, считались неблагонадёжными. В результате, владетельные роды, относившиеся к тодзама (Симадзу — княжество Сацума, Мори — Тёсю, Ямаути — Тоса), недовольные своим приниженным положением, сыграли значительную роль во время Революции Мэйдзи (1866—1869), сокрушившей режим сёгуната и возвратившей после длительного периода реальную власть японским императорам. (ru)
- 外樣大名是日本江戶時代的大名分類之一。 外樣大名是在忠誠度和親密度上與德川家關係最不密切的大名，單純的地方諸侯，只有管理自身領地的權力，沒有參與幕府政治的權力，且受到幕府的嚴密監控，如加賀藩的前田氏、薩摩藩的島津氏、仙台藩的伊達氏。 (zh)
- Тодзама (яп. 外様, 外方, «сторонній пан», «сторонні панове») — найнижчий статус самурайського роду чи провінційного володаря-даймьо у системі класифікації підлеглих сьоґунату за ступенем їх спорідненості чи наближеності до правлячого сьоґунського дому. З кінця 12 по середину 19 століття цим терміном позначали васалів сьоґуна, які не були його родичами і не належали до давніх та споконвічних слуг правлячого роду. Провінційних володарів-даймьо, які перебували у статусі тодзама називали тодзама даймьо (外様大名), а їхнів васалів — тодзама самурай (яп. 外様侍). У сьоґунаті Едо (1603—1867) тодзамами називали роди тих провінційних володарів, які традиційно не були васалами сьоґунського дому Токуґава або визнали його сюзеренітет після битви при Секіґахара (1600). Їх кількість становила близько 100 родів. Найбільшими з них були рід Маеда (1 020 000 коку), рід Сімадзу (730 000 коку), рід Дате (560 000 коку) (430 000 коку), рід Морі (370 000 коку) та інші. Володіння тодзама даймьо знаходилися, як правило, на периферії, далеко від центру сьоґунату, міста Едо. Ці даймьо не мали права брати участь у прийнятті важливих політичних рішень. Сьогодні слово тодзама часто використовують для позначення новачків у якійсь організації чи місцевосці. Також ним позначають службовців, які займають другорядні ролі у організаціях, партіях чи компаніях. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Tozama-dàimio (外様大名, tozama daimyo) és un terme japonès que va sorgir durant el període Kamakura i que es va seguir utilitzant durant el període Edo per referir-se als daimyōs que eren considerats com una amenaça al shogun o que havien estat vençuts per aquest, els quals eren vistos com a intrusos o enemics potencials. (ca)
- El tozama-daimyō (外様大名 tozama daimyō?) es un término japonés que surgió durante el período Kamakura y que se siguió utilizando durante el periodo Edo para referirse a los daimyō que eran considerados como una amenaza al shōgun o que habían sido vencidos por este, los cuales eran vistos como «intrusos» o enemigos potenciales. (es)
- Tozama daimyo (外様大名, tozama daimyō) est un terme utilisé au Japon pendant l'époque de Kamakura et jusqu'à la fin de l'époque d'Edo et qui désigne les daimyos (gouverneurs de province) considérés comme extérieurs au premier cercle des shoguns. Il s'agit des daimyos qui se sont soumis au shogunat Tokugawa après la bataille de Sekigahara. (fr)
- Tozama daimyō (外様大名, "outside daimyō") was a class of powerful magnates or daimyō (大名) considered to be outsiders by the ruler of Japan. Tozama daimyō were classified in the Tokugawa Shogunate (江戸幕府) as daimyō who became hereditary vassals of the Tokugawa after the Battle of Sekigahara (関ヶ原の戦い).Tozama daimyō were discriminated against by the Tokugawa and opposed to the fudai daimyō during the Edo period (江戸時代). (en)
- Un tozama daimyo (外様大名 tozama daimyō?, lett. feudatario esterno) era un signore feudale (大名 daimyō?) giapponese che non apparteneva alla cerchia degli alleati degli shōgun, i dittatori militari che governarono il Giappone per diversi secoli. Il termine fu introdotto nel periodo Kamakura (1185-1333) e restò in uso fino alla fine del periodo Edo (1603-1868). (it)
- 도자마 다이묘(일본어: 外様大名)는 일본 봉건 시대 다이묘(大名)의 출신성분에 따라 나눠진 분류 가운데 하나로, 후다이 다이묘와 대비되어 세키가하라 전투 이후에 도쿠가와 막부를 섬기게 된 다이묘를 가리키는 용어이다. (ko)
- 外様大名（とざまだいみょう）とは、大名の出自による分類の一つ。譜代大名に対して、関ヶ原の戦い前後に新しく徳川家の支配体系に組み込まれた大名を指す。また、徳川家と同族である親藩の大名を別の分類とすることもある。 (ja)
- O Tozama Daimyō ( 外様大名 tozama-daimyō?, literalmente daimyō de fora) era uma classe de daimyō que eram considerados estrangeiros. Eram formados pelos Clãs que se aliaram ao Shogunato após a Batalha de Sekigahara. O termo entrou em uso no Período Kamakura e continuou até o final do Período Edo da História do Japão . (pt)
- 外樣大名是日本江戶時代的大名分類之一。 外樣大名是在忠誠度和親密度上與德川家關係最不密切的大名，單純的地方諸侯，只有管理自身領地的權力，沒有參與幕府政治的權力，且受到幕府的嚴密監控，如加賀藩的前田氏、薩摩藩的島津氏、仙台藩的伊達氏。 (zh)
- Als Tozama-Daimyō (jap. 外様大名) wurde eine Gruppe von Daimyō (Lehensfürsten) während der Edo-Zeit bezeichnet, die keine traditionellen Alliierten, oder sogar ehemalige Gegner der Tokugawa-Shogune waren. Damit standen sie im Gegensatz zu den anderen beiden großen Gruppen, den Shimpan-Daimyō und Fudai-Daimyō. (de)
- Tozama-daimyō (jap. 外様大名 tozama-daimyō) – dosłownie: zewnętrzni magnaci lub obcy daimyō, panowie feudalni w średniowiecznej Japonii.Wyłączając shimpan 親藩, czyli rody spokrewnione z Tokugawami, daimyō podzieleni zostali na dwie kategorie – fudai (jap.: 譜代) i tozama. Fudai-daimyō byli dziedzicznymi wasalami Tokugawów jeszcze przed bitwą pod Sekigaharą w 1600. Natomiast mianem tozama-daimyō byli określani feudałowie, którzy dopiero po przegranej z Tokugawami uznali ich władzę. (pl)
- Тодзама-даймё (яп. 外様大名 «посторонние даймё») — представители японской феодальной знати, ставшие вассалами сёгуна Токугавы Иэясу после битвы при Сэкигахаре (1600) и начала эпохи Эдо (1603). Во время гражданской войны, вспыхнувшей после смерти фактического правителя Японии Тоётоми Хидэёси, знатные роды, ставшие тодзама, в большинстве своём поддерживали противника Токугавы — Исиду Мицунари, и были вынуждены после поражения подчиниться победителю. Неполноправный статус тодзама сохранялся более двух веков: в течение всей эпохи Эдо они были существенно ограничены в своих владетельных правах, считались неблагонадёжными. В результате, владетельные роды, относившиеся к тодзама (Симадзу — княжество Сацума, Мори — Тёсю, Ямаути — Тоса), недовольные своим приниженным положением, сыграли значительную ро (ru)
- Тодзама (яп. 外様, 外方, «сторонній пан», «сторонні панове») — найнижчий статус самурайського роду чи провінційного володаря-даймьо у системі класифікації підлеглих сьоґунату за ступенем їх спорідненості чи наближеності до правлячого сьоґунського дому. З кінця 12 по середину 19 століття цим терміном позначали васалів сьоґуна, які не були його родичами і не належали до давніх та споконвічних слуг правлячого роду. Провінційних володарів-даймьо, які перебували у статусі тодзама називали тодзама даймьо (外様大名), а їхнів васалів — тодзама самурай (яп. 外様侍). (uk)
|
