| dbo:abstract
|
- El simbolisme fonètic és l'associació d'un determinat significat a un so o grup de sons, un fenomen que trenca amb la relació arbitrària habitual entre significat i significant. És a dir, hi ha paraules on la forma que s'usa per designar-les té a veure amb el seu sentit o bé determinats patrons fonètics que indueixen a pensar en determinats conceptes. Un exemple clar de simbolisme fonètic és l'onomatopeia, on la paraula intenta reproduir acústicament un fenomen, com ara el mot "xiuxiuejar", que tracta de reproduir el so que se sent quan hom parla fluixet o a cau d'orella. Un segon fenomen és l'anomenat clustering, on quan una paraula té un significat concret en una llengua, és més probable que altres mots del mateix camp semàntic s'assemblin en el seu significant. El darrer fenomen rellevant és la , que associa els fonemes a determinades formes físiques, com es va estudiar a l'experiment "buba-kiki". De les dues figures de la imatge, si es demana a persones aleatòries que indiquin quina es diu "buba" i quina "kiki", els resultats mostraran una marcadíssima preferència per associar "kiki" a la figura amb més angles. (ca)
- Le symbolisme phonétique, ou la phonosémantique, est un phénomène linguistique qui consiste en un rapport motivé entre le son et le sens (la phonétique et la sémantique) des langues naturelles. « On appelle symbolisme phon(ét)ique la tendance à supposer qu'il existe une relation nécessaire entre le mot et l'objet signifié et à attribuer aux sons une valeur sémantique dénotative ou connotative. Cette relation est saisissable dans les onomatopées ou les mots expressifs (cocorico, miauler) ; cette hypothèse se vérifierait dans le rapport qui existerait entre la voyelle [i], par exemple, et les petits objets. Cette théorie de l'origine naturelle du langage s'oppose à la théorie de l'origine conventionnelle » (Dictionnaire de linguistique, Larousse, 1973, p. 473). Soutenir « l'existence d'un symbolisme phonétique », c'est affirmer « une correspondance directe entre le sens des mots et la nature des sons qui le composent » (Oswald Ducrot et Jean-Marie Schaeffer, Nouveau dictionnaire encyclopédique des sciences du langage, Seuil, 1995, p. 555). Exemple : Plutarque fait un rapprochement entre le mot Πἀντα (panta, « tout ») et le mot Πἐντε (pente, « cinq »), pour identifier symboliquement le monde au nombre cinq. (fr)
- In linguistics, sound symbolism is the resemblance between sound and meaning. It is a form of linguistic iconicity. For example, the English word ding may sound similar to the actual sound of a bell. Linguistic sound may be perceived as similar to not only sounds, but also to other sensory properties, such as size, vision, touch, or smell, or abstract domains, such as emotion or value judgment. Such correspondence between linguistic sound and meaning may significantly affect the form of spoken languages. (en)
- 音象徴（おんしょうちょう、語音象徴、英語: sound symbolism）は、音そのものがある特定のイメージを喚起する事象を指す。 近代言語学の父ソシュールが指摘したように、言語とは恣意的な音声記号の体系であり、音声とその指示物の間に直接的な因果関係はない。しかしながら、オノマトペなどはほかの語に比べて恣意性が低く、指示物との因果関係を強く持つ。実際に、心理学ではブーバ/キキ効果として、言語音と図形の視覚的印象との連想が報告されている。そのような音声と指示物との因果関係が音象徴である。「象徴（symbol）」は恣意的な「記号（sign）」と対立して用いられている概念である。 (ja)
- La fonosemantica è la branca della linguistica che studia il rapporto tra la fonetica e la semantica delle lingue naturali. La fonosemantica descrive e interpreta le diverse forme di iconismo fonologico presenti nella lingua, ad esempio quelle in cui un suono si presenta come un'immagine del senso che veicola (iconismo figurativo), o quelle in cui la differenza tra due o più suoni si presenta come un'immagine della differenza tra i loro sensi (iconismo diagrammatico). (it)
- Simbolismo Fonético ou fonossemântica é um ramo da linguística que se refere à ideia de que os sons da voz têm em si um significado. Assim, o simbolismo dos sons implica a ideia de que cada fonema carrega um significado em si. (pt)
- Klanken kunnen voor ons een bepaalde waarde hebben. De uu, ie en ij/ei kunnen iets vrolijks uitdrukken, terwijl de aa, oo en oe droevig overkomen. Dit heet klanksymboliek. Schrijvers (vooral dichters) maken hier soms gebruik van door veel van dezelfde klanken bij elkaar te zetten.
* Ik ween om bloemen in de knop gebrokenen voor de uchtend van heur bloei vergaan, (Willem Kloos) Poëzie waarbij de klank belangrijker is geworden dan de betekenis noemt men poésie pure. Toch is de betekenis van een woord meer bepalend voor het gevoel dat we erbij hebben dan de klank. (nl)
- Фоносемантика (англ. phonosemantics), фонестезія (англ. phonesthesia), або звуковий символізм (англ. sound symbolism) — це галузь лінгвістики, що вивчає звукообразотворчу систему мови, вплив звуків на сенс вимовлених слів, а також на установки носіїв мови до слів, які породжуються на неусвідомленому рівні. Іншими словами фоносемантичний аналіз дозволяє зробити висновок про те, як дане слово сприйматиметься носіями мови на підсвідомому рівні, оскільки звукова (фонетична) форма слова істотним чином впливає на сенс. Особливо це стосується іншомовних або вигаданих слів. Початок розвитку падає на 70-80-ті роки XX ст. під впливом праць А.П. Журавльова "Фонетичне значення" (М., 1974), "Звук і сенс" (М., 1981; М., 1991). На основі експериментальних даних з опорою на психометричний метод вивчення символічного значення звуків мови вчений виявив символіку звукових одиниць. Наприклад, А асоціюється з широтою, свободою, червоним кольором; У - з сумом, тривогою, тіснотою, темним кольором і т.п. (uk)
- Фоносема́нтика — направление в лингвистике, изучающее мотивированную, не-конвенциональную связь между двумя сторонами языкового знака. Фоносемантика — это языковедческая дисциплина, имеющая своим предметом звукоизобразительную (то есть звукоподражательную и звукосимволическую) систему языка, изучаемую с позиций пространственных и временных. Фоносемантика рождается и утверждает себя на стыке фонетики (по плану выражения), семантики (по плану содержания), лексикологии (по совокупности этих планов) и психологии (теория восприятия). (ru)
|
| rdfs:comment
|
- In linguistics, sound symbolism is the resemblance between sound and meaning. It is a form of linguistic iconicity. For example, the English word ding may sound similar to the actual sound of a bell. Linguistic sound may be perceived as similar to not only sounds, but also to other sensory properties, such as size, vision, touch, or smell, or abstract domains, such as emotion or value judgment. Such correspondence between linguistic sound and meaning may significantly affect the form of spoken languages. (en)
- 音象徴（おんしょうちょう、語音象徴、英語: sound symbolism）は、音そのものがある特定のイメージを喚起する事象を指す。 近代言語学の父ソシュールが指摘したように、言語とは恣意的な音声記号の体系であり、音声とその指示物の間に直接的な因果関係はない。しかしながら、オノマトペなどはほかの語に比べて恣意性が低く、指示物との因果関係を強く持つ。実際に、心理学ではブーバ/キキ効果として、言語音と図形の視覚的印象との連想が報告されている。そのような音声と指示物との因果関係が音象徴である。「象徴（symbol）」は恣意的な「記号（sign）」と対立して用いられている概念である。 (ja)
- La fonosemantica è la branca della linguistica che studia il rapporto tra la fonetica e la semantica delle lingue naturali. La fonosemantica descrive e interpreta le diverse forme di iconismo fonologico presenti nella lingua, ad esempio quelle in cui un suono si presenta come un'immagine del senso che veicola (iconismo figurativo), o quelle in cui la differenza tra due o più suoni si presenta come un'immagine della differenza tra i loro sensi (iconismo diagrammatico). (it)
- Simbolismo Fonético ou fonossemântica é um ramo da linguística que se refere à ideia de que os sons da voz têm em si um significado. Assim, o simbolismo dos sons implica a ideia de que cada fonema carrega um significado em si. (pt)
- Klanken kunnen voor ons een bepaalde waarde hebben. De uu, ie en ij/ei kunnen iets vrolijks uitdrukken, terwijl de aa, oo en oe droevig overkomen. Dit heet klanksymboliek. Schrijvers (vooral dichters) maken hier soms gebruik van door veel van dezelfde klanken bij elkaar te zetten.
* Ik ween om bloemen in de knop gebrokenen voor de uchtend van heur bloei vergaan, (Willem Kloos) Poëzie waarbij de klank belangrijker is geworden dan de betekenis noemt men poésie pure. Toch is de betekenis van een woord meer bepalend voor het gevoel dat we erbij hebben dan de klank. (nl)
- Фоносема́нтика — направление в лингвистике, изучающее мотивированную, не-конвенциональную связь между двумя сторонами языкового знака. Фоносемантика — это языковедческая дисциплина, имеющая своим предметом звукоизобразительную (то есть звукоподражательную и звукосимволическую) систему языка, изучаемую с позиций пространственных и временных. Фоносемантика рождается и утверждает себя на стыке фонетики (по плану выражения), семантики (по плану содержания), лексикологии (по совокупности этих планов) и психологии (теория восприятия). (ru)
- El simbolisme fonètic és l'associació d'un determinat significat a un so o grup de sons, un fenomen que trenca amb la relació arbitrària habitual entre significat i significant. És a dir, hi ha paraules on la forma que s'usa per designar-les té a veure amb el seu sentit o bé determinats patrons fonètics que indueixen a pensar en determinats conceptes. (ca)
- Le symbolisme phonétique, ou la phonosémantique, est un phénomène linguistique qui consiste en un rapport motivé entre le son et le sens (la phonétique et la sémantique) des langues naturelles. « On appelle symbolisme phon(ét)ique la tendance à supposer qu'il existe une relation nécessaire entre le mot et l'objet signifié et à attribuer aux sons une valeur sémantique dénotative ou connotative. Cette relation est saisissable dans les onomatopées ou les mots expressifs (cocorico, miauler) ; cette hypothèse se vérifierait dans le rapport qui existerait entre la voyelle [i], par exemple, et les petits objets. Cette théorie de l'origine naturelle du langage s'oppose à la théorie de l'origine conventionnelle » (Dictionnaire de linguistique, Larousse, 1973, p. 473). (fr)
- Фоносемантика (англ. phonosemantics), фонестезія (англ. phonesthesia), або звуковий символізм (англ. sound symbolism) — це галузь лінгвістики, що вивчає звукообразотворчу систему мови, вплив звуків на сенс вимовлених слів, а також на установки носіїв мови до слів, які породжуються на неусвідомленому рівні. Іншими словами фоносемантичний аналіз дозволяє зробити висновок про те, як дане слово сприйматиметься носіями мови на підсвідомому рівні, оскільки звукова (фонетична) форма слова істотним чином впливає на сенс. Особливо це стосується іншомовних або вигаданих слів. Початок розвитку падає на 70-80-ті роки XX ст. під впливом праць А.П. Журавльова "Фонетичне значення" (М., 1974), "Звук і сенс" (М., 1981; М., 1991). На основі експериментальних даних з опорою на психометричний метод вивчення с (uk)
|
