| dbo:abstract
|
- La teoría de Mindlin–Reissner (denominada también como teoría de placas Mindlin-Reisner) es parte de las teoría de placas y láminas en el estudio de mecánica de sólidos deformables. Se trata de una variante extendida de la aplicada a las placas delgadas que considera además los esfuerzos cortantes. La teoría fue propuesta inicialmente en el año 1951 por . No obstante, una idea similar fue propuesta anteriormente por en 1945. Ambas teorías eran un intento de explicar la deformación de la zona intermedia de una lámina delgada sujeta a flexión, en la que la normal a la superficie media permanece recta, pero no necesariamente perpendicular a la superficie. La teoría de Mindlin-Reissner se emplea en el cálculo de las deformaciones y tensiones en una placa cuyo grosor es de un décimo que las dimensiones de superficie mientras que la teoría de Kirchhoff-Love solo se aplica a placas muy delgadas. La teoría de losas de Mindlin-Reissner se usa también para el análisis de placas laminadas pues en este tipo de placas las deformaciones transversales son muy importantes. Esta teoría también se extiende al análisis de láminas delgadas pues son muy versátiles para el análisis de placas tanto gruesas como delgadas y con materiales con distribución homogénea o materiales compuestos. (es)
- The Uflyand-Mindlin theory of vibrating plates is an extension of Kirchhoff–Love plate theory that takes into account shear deformations through-the-thickness of a plate. The theory was proposed in 1948 by Yakov Solomonovich Uflyand (1916-1991) and in 1951 by Raymond Mindlin with Mindlin making reference to Uflyand's work. Hence, this theory has to be referred to as Uflyand-Mindlin plate theory, as is done in the handbook by Elishakoff, and in papers by Andronov, Elishakoff, Hache and Challamel, Loktev, Rossikhin and Shitikova and Wojnar. In 1994, Elishakoff suggested to neglect the fourth-order time derivative in Uflyand-Mindlin equations. A similar, but not identical, theory in static setting, had been proposed earlier by Eric Reissner in 1945. Both theories are intended for thick plates in which the normal to the mid-surface remains straight but not necessarily perpendicular to the mid-surface. The Uflyand-Mindlin theory is used to calculate the deformations and stresses in a plate whose thickness is of the order of one tenth the planar dimensions while the Kirchhoff–Love theory is applicable to thinner plates. The form of Uflyand-Mindlin plate theory that is most commonly used is actually due to Mindlin. The Reissner theory is slightly different and is a static counterpart of the Uflyand-Mindlin theory. Both theories include in-plane shear strains and both are extensions of Kirchhoff–Love plate theory incorporating first-order shear effects. Uflyand-Mindlin's theory assumes that there is a linear variation of displacement across the plate thickness but that the plate thickness does not change during deformation. An additional assumption is that the normal stress through the thickness is ignored; an assumption which is also called the plane stress condition. On the other hand, Reissner's static theory assumes that the bending stress is linear while the shear stress is quadratic through thethickness of the plate. This leads to a situation where the displacement through-the-thickness is not necessarily linear and where the plate thickness may change during deformation. Therefore, Reissner's static theory does not invoke the plane stress condition. The Uflyand-Mindlin theory is often called the first-order shear deformation theory of plates. Since a first-order shear deformation theory implies a linear displacement variation through the thickness, it is incompatible with Reissner's static plate theory. (en)
- Теорія пластин Міндліна–Рейсснера являє собою розширенням теорії пластин Кірхгофа–Лява, яка враховує зсувні напруження та деформації по товщині пластини. Дана теорія була запропонована в 1951 році Раймондом Міндліном. Аналогічна, але не ідентична, теорія була запропоновані раніше Еріком Рейснером в 1945 році. Обидві теорії вивчають товсті пластини, в яких нормаль до серединної поверхні залишається прямою, але не обов'язково перпендикулярно до неї.Теорія Міндліна–Рейсснера використовується для розрахунку деформацій і напружень у пластині, чия товщина становить близько однієї десятої вимірюваної площі, в той час, як теорія Кірхгофа-Лява застосовується для більш тонких пластин. Хотя і теорія називається на честь двох вчених, все-таки більш правильно її називати теорія пластин Міндліна. Теорія Рейснера трохи відрізняється від неї. Обидві теорії включають в площині зсув напруг, і обидві є розширенням теорії пластин Кірхгофа-Лява. Теорія Міндліна передбачає, що існує лінійна зміна зміщень по товщині пластини, але сама товщина пластини не змінюється при деформації. Додаткове припущення полягає в тому, що нормальне напруження по товщині ігнорується; це припущення також називається плоский напружений стан. З іншого боку, теорія Рейсснера припускає, що напруження при згині лінійні, а зсувні напруження квадратичні потовщину плити. Це призводить до ситуації, коли зсув по товщині не обов'язково лінійний і товщина пластини може змінюватися в процесі деформації. (uk)
|
| dbo:thumbnail
| |
| dbo:wikiPageID
| |
| dbo:wikiPageLength
|
- 28057 (xsd:nonNegativeInteger)
|
| dbo:wikiPageRevisionID
| |
| dbo:wikiPageWikiLink
| |
| dcterms:subject
| |
| gold:hypernym
| |
| rdf:type
| |
| rdfs:comment
|
- La teoría de Mindlin–Reissner (denominada también como teoría de placas Mindlin-Reisner) es parte de las teoría de placas y láminas en el estudio de mecánica de sólidos deformables. Se trata de una variante extendida de la aplicada a las placas delgadas que considera además los esfuerzos cortantes. La teoría fue propuesta inicialmente en el año 1951 por . No obstante, una idea similar fue propuesta anteriormente por en 1945. Ambas teorías eran un intento de explicar la deformación de la zona intermedia de una lámina delgada sujeta a flexión, en la que la normal a la superficie media permanece recta, pero no necesariamente perpendicular a la superficie. La teoría de Mindlin-Reissner se emplea en el cálculo de las deformaciones y tensiones en una placa cuyo grosor es de un décimo que las (es)
- The Uflyand-Mindlin theory of vibrating plates is an extension of Kirchhoff–Love plate theory that takes into account shear deformations through-the-thickness of a plate. The theory was proposed in 1948 by Yakov Solomonovich Uflyand (1916-1991) and in 1951 by Raymond Mindlin with Mindlin making reference to Uflyand's work. Hence, this theory has to be referred to as Uflyand-Mindlin plate theory, as is done in the handbook by Elishakoff, and in papers by Andronov, Elishakoff, Hache and Challamel, Loktev, Rossikhin and Shitikova and Wojnar. In 1994, Elishakoff suggested to neglect the fourth-order time derivative in Uflyand-Mindlin equations. A similar, but not identical, theory in static setting, had been proposed earlier by Eric Reissner in 1945. Both theories are intended for thick plates (en)
- Теорія пластин Міндліна–Рейсснера являє собою розширенням теорії пластин Кірхгофа–Лява, яка враховує зсувні напруження та деформації по товщині пластини. Дана теорія була запропонована в 1951 році Раймондом Міндліном. Аналогічна, але не ідентична, теорія була запропоновані раніше Еріком Рейснером в 1945 році. Обидві теорії вивчають товсті пластини, в яких нормаль до серединної поверхні залишається прямою, але не обов'язково перпендикулярно до неї.Теорія Міндліна–Рейсснера використовується для розрахунку деформацій і напружень у пластині, чия товщина становить близько однієї десятої вимірюваної площі, в той час, як теорія Кірхгофа-Лява застосовується для більш тонких пластин. (uk)
|
| rdfs:label
|
- Teoría de Mindlin–Reissner (es)
- Mindlin–Reissner plate theory (en)
- Теорія пластин Міндліна-Рейснера (uk)
|
| owl:sameAs
| |
| prov:wasDerivedFrom
| |
| foaf:depiction
| |
| foaf:isPrimaryTopicOf
| |
| is dbo:wikiPageRedirects
of | |
| is dbo:wikiPageWikiLink
of | |
| is foaf:primaryTopic
of | |
