| dbo:abstract
|
- Vekslák je slangové označení člověka, který se v socialistickém Československu věnoval nelegálnímu nákupu a prodeji cizích měn (valut) nebo bonů, jimiž bylo možné nakupovat zahraniční zboží v prodejnách Tuzex. Samotné slovo veksl pochází z německého der Wechsel, směna. Veksláci si dokázali běžně vydělat i mnohem více než desetinásobek průměrné měsíční mzdy. Jejich podnikání bylo ovšem v tehdejší době trestné, hrozily jim trestné činy porušování předpisů o oběhu zboží ve styku s cizinou (§ 124 tr. zák.) nebo ohrožení devizového hospodářství (§ 146 tr. zák.). Postihu za trestný čin příživnictví se bránili tím, že oficiálně byli zaměstnáni, například jako noční hlídači. I přes tento fakt byli systémem vesměs tolerováni. Kulturní fenomén veksláctví se odrazil i v dobové populární kultuře, například ve filmu Bony a klid. Tento film, který natočil Vít Olmer v roce 1987, přinesl poměrně pravdivý obrázek života veksláků. (cs)
- Fartsovka (Russian: фарцовка) is a slang term for the illegal purchase/resale of hard-to-find or inaccessible to the average Soviet inhabitant of scarce imported goods banned in the USSR. Clothing and accessories were the overwhelming majority of supply and demand for fartsovki . Also popular were sound carriers (vinyl records, audio cassettes, reels), cosmetics, household items , books, etc. Fartsovka items, or the phenomenon itself was generally called "fartsa." The traders were mainly young people (students), as well as persons who, by the nature of their activities, have the opportunity to closely communicate with foreigners: guides, translators, taxi drivers, prostitutes , etc. The vast majority of buyers in the market for the sale of goods mined by black marketers (in the 1950s and 1960s ) were the so-called "Stilyagi." Later, in the 1970s and 1980s, everyone who had money and wanted to dress in an original way, purchase imported consumer goods or equipment, books or imported musical records, resorted to the services of black marketeers. During these years, the sources of fartsovka also changed, and the concept itself acquired a broader meaning. Now the main occupation of most of those who were called black marketers was buying through acquaintances who had connections or the opportunity to travel abroad, scarce goods and foodstuffs. (en)
- Cinkciarz (przez zniekształcenie angielskiego change money, wymawianego przez cinkciarzy „cincz many” lub „cieńć many”) – potoczne określenie osoby, która w okresie istnienia Polskiej Rzeczypospolitej Ludowej prowadziła nielegalny obrót walutami, to znaczy skupowała i sprzedawała dolary amerykańskie, a także inne waluty wymienialne i bony dolarowe PeKaO. Słowo pojawiło się pod koniec lat 50. XX wieku, początkowo także w formie cinksiarz lub cynkciarz, wcześniej osoby takie bywały określane jako czarnogiełdziarz, waluciarz lub konik. (pl)
- Фарцо́вка — сленговое название запрещённой в СССР подпольной покупки/перепродажи (спекуляции) труднодоступных или недоступных рядовому советскому обывателю дефицитных импортных товаров. Подавляющим большинством предметами предложения и спроса фарцовки выступали одежда и аксессуары. Также популярными были звуконосители (виниловые пластинки, аудиокассеты, бобины), косметика, предметы быта, книги и т. д.Предметы фарцовки, или само явление вообще называлось «фарца́». Фарцовщиками были, в основном, молодые люди (студенты), а также лица, по роду своей деятельности имеющие возможность тесно общаться с иностранцами: гиды, переводчики, таксисты, проститутки и т. д. Подавляющим большинством покупателей на рынке сбыта товара, добытого фарцовщиками (в 1950-х — 1960-х годах) были т. н. «стиляги». Позже, в 1970 — 1980-х годах, все, кто имел деньги и желал оригинально одеться, приобрести импортный ширпотреб или технику, книги или импортные музыкальные записи, прибегали к услугам фарцовщиков. В эти годы сменились и источники фарцовки, и само понятие приобрело более широкое значение. Теперь основное занятие большинства из тех, кого называли фарцовщиками, заключалось в покупке через знакомых, имеющих блат или возможность выезжать за рубеж, дефицитных товаров и пищевых продуктов. (ru)
- Фарцування (або фарцювання, фарцовка) — сленгове поняття в радянській фразеології на означення підробітку в нелегальній торгівлі, котра полягала в підпільній купівлі і перепродажу практично недоступних пересічному радянському мешканцю дефіцитних імпортних товарів: одяг, вінілові платівки, аудіокасети, аудіо-бобіни, косметика, предмети побуту, книги, харчові продукти і тд.; спекуляція як заняття. Основне заняття більшості з тих, кого називали фарцувальниками, полягало в купівлі через знайомих, що мають "блат" або можливість виїжджати за кордон, дефіцитних товарів і харчових продуктів. В пресі фарцювальників клеймили тунеядцями, любителями легкої наживи. Купити імпортні речі в звичайних поширених державних магазинах було рідкістю. Зазвичай такі речі «викидали на прилавок» для підвищення ефективності плану в кінці місяця, але в різних містах були свої особливості. Цьому бізнесу сприяли і підігрівали ситуацію такі явища соціально-економічного характеру як товарний дефіцит в СРСР, магазини-розподільники для вищого керівництва і службовців, торгівля «з-під прилавку», чи наявність комісійних та спеціалізованих магазинів типу «Берьозка» та «Каштан» з імпортними речами, «блат» або можливість покупки харчових продуктів і дефіцитних товарів, або коли товари «викидувалися на прилавок», чи через те, що значно ширший асортимент товарів був у великих містах типу Москви чи Ленінграду. Термін «викинути на прилавок» означав, що в державний магазин привезли унікальну річ в дуже обмеженій кількості екземплярів чи в одному розмірі і вона раптово з'явилася у вільному продажу. Частіше речі «викидались на прилавок» в Москві, тому туди їздили за покупками з усього Радянського Союзу. Для жителів території Східної України це був один із найпоширеніших способів отримати іноземну річ. Існувало навіть явище "ковбасні електрички", котре означало проїзд електротранспортом до Москви чи Ленінграду для покупки ковбаси. Речі з «Берьозки» відрізнялися високою якістю, носилися дуже довго, і тому до них ставилися ощадливо. Найбільш цікавими об'єктами, з погляду пошуку, на той час були інші регіони СРСР, ті, в яких рівень постачання був вищим. Маючи знайомства з директорами «елітних» інвалютних магазинів «Бєрьозка» чи їхніми продавцями, фарцувальники скуповували через чорний вхід дефіцитні товари і перепродували їх втридорога, причому відбою від покупців не було. Статті за фарцу в кримінальному законодавстві Союзу РСР небуло, але могли посадити за спекуляцію. Фарцування занепало в часи перебудови: відкриття кордонів Радянського Союзу призвело до зростання «човникової торгівлі», а потім регулярного міжнародного бізнесу, що ефективно усунуло дефіцит іноземних товарів. (uk)
|
| rdfs:comment
|
- Cinkciarz (przez zniekształcenie angielskiego change money, wymawianego przez cinkciarzy „cincz many” lub „cieńć many”) – potoczne określenie osoby, która w okresie istnienia Polskiej Rzeczypospolitej Ludowej prowadziła nielegalny obrót walutami, to znaczy skupowała i sprzedawała dolary amerykańskie, a także inne waluty wymienialne i bony dolarowe PeKaO. Słowo pojawiło się pod koniec lat 50. XX wieku, początkowo także w formie cinksiarz lub cynkciarz, wcześniej osoby takie bywały określane jako czarnogiełdziarz, waluciarz lub konik. (pl)
- Vekslák je slangové označení člověka, který se v socialistickém Československu věnoval nelegálnímu nákupu a prodeji cizích měn (valut) nebo bonů, jimiž bylo možné nakupovat zahraniční zboží v prodejnách Tuzex. Samotné slovo veksl pochází z německého der Wechsel, směna. Kulturní fenomén veksláctví se odrazil i v dobové populární kultuře, například ve filmu Bony a klid. Tento film, který natočil Vít Olmer v roce 1987, přinesl poměrně pravdivý obrázek života veksláků. (cs)
- Fartsovka (Russian: фарцовка) is a slang term for the illegal purchase/resale of hard-to-find or inaccessible to the average Soviet inhabitant of scarce imported goods banned in the USSR. Clothing and accessories were the overwhelming majority of supply and demand for fartsovki . Also popular were sound carriers (vinyl records, audio cassettes, reels), cosmetics, household items , books, etc. Fartsovka items, or the phenomenon itself was generally called "fartsa." The traders were mainly young people (students), as well as persons who, by the nature of their activities, have the opportunity to closely communicate with foreigners: guides, translators, taxi drivers, prostitutes , etc. (en)
- Фарцо́вка — сленговое название запрещённой в СССР подпольной покупки/перепродажи (спекуляции) труднодоступных или недоступных рядовому советскому обывателю дефицитных импортных товаров. Подавляющим большинством предметами предложения и спроса фарцовки выступали одежда и аксессуары. Также популярными были звуконосители (виниловые пластинки, аудиокассеты, бобины), косметика, предметы быта, книги и т. д.Предметы фарцовки, или само явление вообще называлось «фарца́». (ru)
- Фарцування (або фарцювання, фарцовка) — сленгове поняття в радянській фразеології на означення підробітку в нелегальній торгівлі, котра полягала в підпільній купівлі і перепродажу практично недоступних пересічному радянському мешканцю дефіцитних імпортних товарів: одяг, вінілові платівки, аудіокасети, аудіо-бобіни, косметика, предмети побуту, книги, харчові продукти і тд.; спекуляція як заняття. Основне заняття більшості з тих, кого називали фарцувальниками, полягало в купівлі через знайомих, що мають "блат" або можливість виїжджати за кордон, дефіцитних товарів і харчових продуктів. В пресі фарцювальників клеймили тунеядцями, любителями легкої наживи. Купити імпортні речі в звичайних поширених державних магазинах було рідкістю. Зазвичай такі речі «викидали на прилавок» для підвищення ефек (uk)
|
