| dbo:abstract
|
- According to the theory of the art historian Marcia B. Hall, which has gained considerable acceptance, cangiante is one of the canonical painting modes of the Renaissance; i.e. one of the four modes of painting colours available to Italian High Renaissance painters, along with sfumato, chiaroscuro and unione. The word itself derives from the Italian cangiare ("to change"). Cangiante is characterized by a change in color necessitated by an original color's darkness or lightness limitation. For example, when painting shadows on a yellow object, the artist may use a red color simply because the yellow paint cannot be made dark enough. There are other methods of rendering shadows or highlights (for example, mixing the original hue with black or brown), but these can render the shadow color dull and impure. During the Renaissance, the variety and availability of paint colors were severely limited. The greatest practitioner of the cangiante technique was Michelangelo, especially in many parts of the Sistine Chapel ceiling. For example, in the image of the prophet Daniel, a transition from green to yellow is evident in the subject's robes. After Michelangelo's time, the technique found widespread acceptance and is now a standard painting technique. (en)
- Le cangiante (« changeant » en italien) est un mode académique de peinture de la Renaissance. La technique du cangiante est caractérisée par l’adoption par le peintre d’une couleur plus claire lorsque celle d’origine ne pouvait être suffisamment claire ou, au contraire, l’usage d’une couleur plus foncée lorsque celle d’origine ne pouvait être rendue assez sombre. À la Renaissance, le nombre et le genre des couleurs disponibles étaient très limités. Indépendamment de la couleur réelle de l’objet dépeint, le peintre pouvait, par exemple, passer du jaune au rouge pour peindre les ombres d’un objet jaune, tout simplement parce que le jaune avec lequel il devait travailler ne pouvait être rendu assez sombre pour rendre les ombres sur cet objet, alors que le rouge le permettait. Il existait bien sûr d’autres méthodes de rendu des ombres ou des lumières mais, bien souvent, les procédés disponibles consistaient à mélanger du marron ou du noir à la couleur originale, ce qui ternissait la couleur de l’ombre. Or, l’intention du peintre pouvait être d’exprimer même les ombres à l’aide de couleurs pures. De nombreuses parties du plafond de la chapelle Sixtine montrent que Michel-Ange est un maître du cangiante. Par exemple, l’image du prophète Daniel en révèle clairement l'utilisation dans la transition du vert au jaune sur la robe du prophète. Largement diffusée après Michel-Ange, cette technique constitue désormais une technique picturale communément utilisée. (fr)
- カンジャンテ（cangiante）は、有彩色絵画における技法で、とは異なる絵具を明部あるいは暗部の彩色に用いるもの。日本語では玉虫色の技法とも呼ばれる。単一色相での明暗法より強烈な色彩の効果がある。この技法の用例は13〜14世紀のジョットまで遡ってみられる。ルネサンス美術においては特にミケランジェロによって、のような絹糸光沢の衣の表現に用いられた。
* スクロヴェーニ礼拝堂『キリストの哀悼』（ジョット）
* プレデッラより右中翼部分（フラ・アンジェリコ）
* 『聖家族』（ミケランジェロ）
* システィーナ礼拝堂天井画よりダニエル部分（ミケランジェロ）
* 同、エレミヤ部分
* 同、ユディトとホロフェルネス部分
* 『』よりガブリエル部分（ポントルモ）
* 現物の玉虫織（shot silk） (ja)
- Канджанте (італ. Cangiante) — один із , поряд із сфумато, світлотінню та ,за теорією історикині мистецтва , що отримала значне визнання. Саме ці чотири способи були доступні італійським художникам Високого Відродження. Саме слово походить від італійського «змінювати» (італ. cangiare). Ця техніка характеризується зміною кольору, викликаною обмеженням наявності темного або світлого вихідного кольору. Наприклад, малюючи тіні на жовтому об'єкті, художник може використовувати червоний колір просто тому, що жовту фарбу неможливо зробити достатньо темною. Існують інші методи відтворення тіней або відблисків (наприклад, змішування вихідного відтінку з чорним або коричневим), але вони можуть зробити колір тіні тьмяним і нечистим. В епоху Відродження різноманітність і доступність кольорів фарб були сильно обмежені. Найбільшим практиком техніки був Мікеланджело, особливо в багатьох частинах стелі Сікстинської капели. Наприклад, в одязі пророка Даниїла помітний перехід від зеленого до жовтого. Після Мікеланджело ця техніка знайшла широке визнання і тепер є стандартною технікою живопису. (uk)
- Cangiante é um dos quatro cânones de pintura do Renascimento. A palavra deriva do italiano cangiare ("para mudar"). O cangiante é caracterizado pelas alterações de matizes durante as variações de tonalidade. O pintor pode mudar, por exemplo, da cor amarela para a cor vermelha (independentemente da cor real do objeto) ao pintar as sombras de um objeto, simplesmente porque o amarelo a ser usado não pode se tornar suficientemente escuro. Há, certamente, outros métodos de representação das sombras, mas, muitas vezes, os procedimentos disponíveis (misturando a tonalidade original com preto ou marrom) tornavam a cor da sombra opaca. É preciso também ter em mente que, na Renascença, a variedade de cores disponíveis era muito limitada. O maior expoente desta técnica foi Michelangelo, a qual pode ser vista no teto da Capela Sistina. Na imagem do profeta Daniel, por exemplo, o uso do cangiante está na transição do verde para o amarelo nas vestes do profeta. A técnica encontrou ampla aceitação e é agora uma técnica padrão dentro da pintura. É possível vê-la em uso no Impressionismo (sombras roxas, violetas ou azuladas) e no Fauvismo (sombras de cores diferentes da cor do objeto). (pt)
|
| rdfs:comment
|
- カンジャンテ（cangiante）は、有彩色絵画における技法で、とは異なる絵具を明部あるいは暗部の彩色に用いるもの。日本語では玉虫色の技法とも呼ばれる。単一色相での明暗法より強烈な色彩の効果がある。この技法の用例は13〜14世紀のジョットまで遡ってみられる。ルネサンス美術においては特にミケランジェロによって、のような絹糸光沢の衣の表現に用いられた。
* スクロヴェーニ礼拝堂『キリストの哀悼』（ジョット）
* プレデッラより右中翼部分（フラ・アンジェリコ）
* 『聖家族』（ミケランジェロ）
* システィーナ礼拝堂天井画よりダニエル部分（ミケランジェロ）
* 同、エレミヤ部分
* 同、ユディトとホロフェルネス部分
* 『』よりガブリエル部分（ポントルモ）
* 現物の玉虫織（shot silk） (ja)
- According to the theory of the art historian Marcia B. Hall, which has gained considerable acceptance, cangiante is one of the canonical painting modes of the Renaissance; i.e. one of the four modes of painting colours available to Italian High Renaissance painters, along with sfumato, chiaroscuro and unione. The word itself derives from the Italian cangiare ("to change"). (en)
- Le cangiante (« changeant » en italien) est un mode académique de peinture de la Renaissance. La technique du cangiante est caractérisée par l’adoption par le peintre d’une couleur plus claire lorsque celle d’origine ne pouvait être suffisamment claire ou, au contraire, l’usage d’une couleur plus foncée lorsque celle d’origine ne pouvait être rendue assez sombre. À la Renaissance, le nombre et le genre des couleurs disponibles étaient très limités. Indépendamment de la couleur réelle de l’objet dépeint, le peintre pouvait, par exemple, passer du jaune au rouge pour peindre les ombres d’un objet jaune, tout simplement parce que le jaune avec lequel il devait travailler ne pouvait être rendu assez sombre pour rendre les ombres sur cet objet, alors que le rouge le permettait. Il existait bien (fr)
- Cangiante é um dos quatro cânones de pintura do Renascimento. A palavra deriva do italiano cangiare ("para mudar"). O cangiante é caracterizado pelas alterações de matizes durante as variações de tonalidade. O pintor pode mudar, por exemplo, da cor amarela para a cor vermelha (independentemente da cor real do objeto) ao pintar as sombras de um objeto, simplesmente porque o amarelo a ser usado não pode se tornar suficientemente escuro. (pt)
- Канджанте (італ. Cangiante) — один із , поряд із сфумато, світлотінню та ,за теорією історикині мистецтва , що отримала значне визнання. Саме ці чотири способи були доступні італійським художникам Високого Відродження. Саме слово походить від італійського «змінювати» (італ. cangiare). Найбільшим практиком техніки був Мікеланджело, особливо в багатьох частинах стелі Сікстинської капели. Наприклад, в одязі пророка Даниїла помітний перехід від зеленого до жовтого. Після Мікеланджело ця техніка знайшла широке визнання і тепер є стандартною технікою живопису. (uk)
|
