Apion (Greek: Ἀπίων; 30-20 BC – c. AD 45-48) was a Hellenized Egyptian grammarian, sophist, and commentator on Homer. He was born at the Siwa Oasis and flourished in the first half of the 1st century AD. His name is sometimes incorrectly spelt Appion, and some sources, as in the Suda, call him a son of Pleistoneices, while others more correctly state that Pleistoneices was only a surname, and that he was the son of Poseidonius.

Property Value
dbo:abstract
  • Apió, en llatí Apion, en grec antic Ἀπίων, de sobrenom Pleistonices (Pleistoneices) fou un gramàtic grec d'Egipte. Era originari d'Oasi, però criat a Alexandria. Era fill de Poseidonios. Va estudiar amb Apol·loni (fill d'Arquibi) i amb Dídim, del que va aprendre el gust pels poemes homèrics. Després es va establir a Roma on va ensenyar retòrica com a successor de Teó durant els regnats de Tiberi i Claudi. Tenia una gran fama gràcies als seus amplis coneixements i a la seva versatilitat com a orador però se li criticava la seva vanitat. Així ho fan Aule Gel·li a Les Nits Àtiques, Plini a la Naturalis Historia i Flavi Josep a Contra Apió. Deia que tothom que cités les seves obres seria immortalitzat, i es col·locava al costat dels més grans filòsofs de l'antiga Grècia. També deia que Alexandria s'hauria de sentir orgullosa de tenir un home com ell entre els seus ciutadans. Tiberi l'anomenava cymbalum mundi (que es podria traduir com a persona enutjosa, a més d'allò que fa molt de soroll), referint-se a la seva loquacitat i a la seva vanitat. També es deia d'ell que era el més actiu dels gramàtics, i que el sobrenom μόχθος (afany) que portava segons Suides, descriu el zel que dedicava als seus estudis. Durant el govern de Calígula va ser a Grècia, on va ser rebut amb grans honors pel coneixement que tenia de les obres d'Homer. L'any 38 va encapçalar una ambaixada davant l'emperador dels ciutadans d'Alexandria, que volien reduir els drets dels jueus de la ciutat, ja que Apió era molt bon orador i a més els odiava. Els jueus van enviar per la seva part com ambaixador a Filó d'Alexandria. En les discussions, Apió va ultrapassar les seves funcions, ja que no es va limitar a presentar les queixes dels seus conciutadans, sinó que va recordar a l'emperador que els jueus es negaven a erigir-li estàtues i a jurar pel seu nom sagrat. Els resultats d'aquesta ambaixada no es coneixen. Segons el seu enemic Flavi Josep, va morir d'una malaltia provocada per la seva vida dissoluta, però les circumstàncies reals de la seva mort no són conegudes. Les seves obres s'han perdut excepte alguns fragments. Se sap que la part principal dels seus estudis va ser sobre la poesia d'Homer, i havia realitzat una molt bona crítica textual a més de confeccionar un lèxic (Λέξεις Ὁμηρικαί) amb explicacions de paraules i frases de difícil interpretació, i havia fet estudis sobre la vida i el lloc de naixement del poeta. * Αἰγυπτιακά, un treball sobre Egipte de 5 llibres molt apreciat a l'antiguitat, perquè portava descripcions de gairebé tots els monuments notables d'aquell país. També contenia nombrosos atacs contra els jueus. * Segons Aule Gel·li va escriure una obra en alabança d'Alexandre el gran * Περὶ τῆς Ἀπικίου τρυφῆς, (Sobre el luxe d'Apici), una biografia del golafre Apicius. * De metallica disciplina, títol que dóna Plini el vell a la Naturalis Historia. * Androcles i el lleó i El dofí prop de Dicaearchia, dues narracions recollides per Aule Gel·li, que són els fragments més grans que es conserven de les obres d'Apió. Suides es refereix a un Apió autor d'epigrames, però no és segur que sigui aquest mateix. (ca)
  • Apion (Greek: Ἀπίων; 30-20 BC – c. AD 45-48) was a Hellenized Egyptian grammarian, sophist, and commentator on Homer. He was born at the Siwa Oasis and flourished in the first half of the 1st century AD. His name is sometimes incorrectly spelt Appion, and some sources, as in the Suda, call him a son of Pleistoneices, while others more correctly state that Pleistoneices was only a surname, and that he was the son of Poseidonius. (en)
  • Apion, dessen Name von der gräzisierten Form der altägyptischen Bezeichnung „Apis“ abgeleitet war, wirkte im ersten nachchristlichen Jahrhundert als Zeitgenosse von Plinius als alexandrinischer Grammatiker, Literat und Homerphilologe. Er ist heute vor allem durch seine antijüdischen Texte bekannt, auf die Josephus in seiner Schrift Contra Apionem (Gegen Apion) reagierte. (de)
  • Apión (en griego, Ἀπίων, ca. 20 a. C. - ca. 45-48 d. C.​) fue un egipcio helenizado,​ gramático y estudioso de Homero que nació en el oasis de Siwa y vivió en la primera mitad del siglo I. Estudió en Alejandría y dirigió una delegación enviada a Calígula en el año 38 por los alejandrinos para quejarse de los judíos​ y de los privilegios que les habían concedido en la ciudad. Sus acusaciones fueron contestadas por Flavio Josefo en su Contra Apionem. Apión se asentó en Roma -aunque no esté claro cuándo- y enseñó retórica hasta el gobierno de Claudio.​ Apión era un hombre muy trabajador y de mucha erudición, pero extremadamente vanidoso.​ Escribió varias obras, ninguna de las cuales ha perdurado. La conocida historia Androcles y el león,​ preservada por Aulo Gelio, pertenece a sus trabajos. Fragmentos de sus obras aparecen en Etymologicum Graecae linguae Gudianum (ed. Sturz,​ Leipzig, 1818). (es)
  • Apion, dit Pleistonicès, est un grammairien et polygraphe grec d'Alexandrie, ayant vécu dans la première moitié du Ier siècle ap. J.-C. Il est surtout connu par la réfutation de ses discours contre les Juifs dans le Contre Apion de Flavius Josèphe. C'était un Égyptien d'origine, hellénisé (cf. Contre Apion, II, 3). La Souda l'appelle « Ἀπίων ὁ Πλειστονίκου » (c'est-à-dire « fils de Pleistonicos »), mais selon Pline l'Ancien (XXXVII, 19), Aulu-Gelle (V, 14, 1 ; VII, 8, 1), Clément d'Alexandrie (Strom., I, 21), Eusèbe de Césarée (Prép. évang., I, 10, 12), « Πλειστονίκης » était son surnom ; Julius Africanus (cité par Eusèbe, Prép. évang., X, 10, 16) l'appelle « fils de Poseidonios ». Né dans le Fayoum, il vint très jeune à Alexandrie, se fit grammairien, et succéda à à la tête de son école. Spécialiste d'Homère, il fit sur cet auteur des tournées de conférences (jusqu'en Grèce et à Rome) qui eurent beaucoup de succès. Il était connu pour son grand savoir et son travail acharné (on le surnommait Μόχθος, « Labeur »), mais aussi pour sa vanité démesurée et son aspiration à la célébrité (cf. Pline l'Ancien, préface, 25 ; Aulu-Gelle, V, 14). Il était d'ailleurs sûrement très célèbre en son temps, car Pline se moqua de lui en ces termes : « Apion quidem grammaticus, hic quem Tiberius Caesar cymbalum mundi vocabat, cum propriæ famæ tympanum potius videri posset, immortalitate donari a se scripsit ad quos aliqua componebat » : "Apion le grammairien, que l'empereur Tibère appelait "cymbale du monde" bien qu'il méritât plutôt d'être nommé "trompette de sa propre renommée", a écrit qu'il immortalisait ceux à qui il dédiait quelque ouvrage ». Alexandrie lui ayant accordé le droit de cité, il qualifia d'heureuse une cité qui avait désormais un tel citoyen (Contre Apion, II, 12). Sous Caligula, en 40, Hérode Agrippa séjournant à Alexandrie, une forte hostilité anti-juive s'exprima parmi les « Grecs » de la cité, et des affrontements violents eurent lieu. Les Juifs envoyèrent auprès de l'empereur à Rome une délégation conduite par Philon, les « Grecs » une autre dirigée par Apion. Il aurait encore vécu et enseigné à Rome sous le règne de Claude, mais sa réputation y aurait été supplantée par le plus jeune . On lui connaît les ouvrages suivants : * des Αἰγυπτιακά (Égyptiaques) en cinq livres, dont on conserve des fragments des livres III, IV et V (les attaques contre les Juifs citées dans le Contre Apion se trouvaient dans les livres III et IV ; l'anecdote d'Androclès et le lion, reprise par Aulu-Gelle en V, 14, venait du livre V ; le même Aulu-Gelle lui emprunte aussi, en VI, 8, l'histoire de l'amour d'un dauphin pour un jeune garçon ; le titre Ἱστορία κατ'ἔθνος, dont parle la Souda, désigne sûrement le même ouvrage) ; * Περὶ τῆς Ἀπικίου τρυφῆς (Le luxe d'Apicius), consacré au fameux Marcus Gavius Apicius, dont ne reste qu'une citation chez Athénée, 294f, à propos du poisson ἔλλοψ qui serait le même que l'ἀκκιπήσιον (sans doute l'esturgeon) ; * Περὶ μάγου (Sur un magicien), cité par la Souda à l'article « Πάσης » pour expliquer une expression ; * De metallica disciplina, titre donné en latin par Pline l'Ancien (livre XXXV) ; * Γλῶσσαι Ὁμηρικαί, un glossaire homérique utilisé par les lexicologues postérieurs (et, directement ou indirectement, par Eustathe de Thessalonique) ; on conserve d'ailleurs une très maigre collection de gloses homériques intitulée Ἀπίωνος γλῶσσαι Ὁμηρικαί dans certains manuscrits ; * Περὶ τῶν στοιχείων (Les lettres de l'alphabet), ouvrage mentionné une fois dans une scholie à la Grammaire de Denys le Thrace. (fr)
  • Apione Plistonice (Oasi di Siwa, 20 a.C. – 45) è stato un grammatico, sofista e commentatore di Omero, egiziano di età ellenistica, conosciuto per la sua avversione agli Ebrei e al giudaismo. (it)
  • Apion Gramatyk, Pleistonikes (30/20 przed n.e. - 45/49 n.e.) – starożytny grecki retor i gramatyk. Pochodził z egipskiej Aleksandrii, której obywatelstwo zdobył dzięki wstawiennictwu Izydora, lidera aleksandryjskich bojówek. Być może był dyrektorem tamtejszej Biblioteki. Twórca Historii Egiptu. Był cenionym znawcą poezji Homera oraz historii Egiptu. Podróżował po Grecji i Italii wykładając nie tylko Homera, ale także Safonę, Anakroncjusza, Apicjusza, Pitagorasa. Jego wykłady obejmowały również kwestię związane z piramidami i magią. Za panowania Tyberiusza oraz Kaliguli przebywał i nauczał w Rzymie, gdzie otworzył własną szkołę, do której uczęszczał Pliniusz Starszy. Był rzekomo człowiekiem mocno zarozumiałym, przez co wedle anegdoty podanej przez Pliniusza Starszego, cesarz Tyberiusz nazywał go cymbałem świata (cymbalum mundi). Przeszedł do historii jako zaciekły antysemita. W swoich niezachowanych do czasów współczesnych dziełach zarzucał Żydom m.in. czczenie oślej głowy (onolatria) oraz mordy rytualne. Poglądom tym dał odpór Józef Flawiusz w swoim traktacie apologetycznym Przeciw Apionowi. Gdy 39 lub 40 roku zamieszkujące Aleksandrię skonfliktowane społeczności grecka i żydowska wysłały poselstwa do Kaliguli, Apion przewodniczył delegacji Greków i oskarżał Żydów przed cesarzem o nieoddawanie czci bogom. (pl)
  • Apião (Oásis de Siuá, c. 20 a.C. – Roma, c. 45—48 d.C.) foi um gramático, sofista e estudioso de Homero greco-egípcio. Nasceu no oásis de Siuá, no Egito e viveu na primeira metade do século I. Estudou em Alexandria e dirigiu uma delegação enviada a Calígula em 38 pelos alexandrinos para se queixar dos judeus e dos privilégios que lhes concederam em Alexandria. As suas acusações foram respondidas por Flávio Josefo na obra Contra Apião. Assentou-se em Roma e ensinou retórica até o reinado de Cláudio. Apião era um homem muito trabalhador e de muita erudição, mas extremamente vaidoso. Escreveu várias obras, nenhuma das quais perdurou. A conhecida história Androclo e o Leão, preservada por Aulo Gélio, pertence aos seus trabalhos. Fragmentos das suas obras aparecem em Etymologicum Gudianum. (pt)
  • Апион Оасийский, по прозванию Плейстоник (греч. Ἀπίων Πλειστονίκης; 20-е годы до н. э. — около 45-48 года н. э.) — греко-египетский грамматик, софист. Апион — значительный общественный деятель, философ, ритор, филолог и эрудит своего времени, а также крупный эллинистический историк. Об Апионе оставили отзывы различные античные писатели — Гай Плиний Старший (в «Естественной истории»), Афиней Навкратийский (в «Пирующих софистах»), Авл Геллий (в «Аттических ночах») и другие. (ru)
  • Apion, död omkring 50 e.Kr., var en antik grekisk grammatiker, verksam i Rom samt i Alexandria under konflikten mellan judar och greker i staden åren 38–39 e.Kr. Apion tillhörde stadens judefientliga parti, och hans ej bevarade skrift Mot judarna fick Josefus att skriva Mot Apion, vari han försvarar den judiska religionen och kulturen. (sv)
  • Апіон (20-ті роки до н. е. — близько 45-48 року н. е.) — греко-єгипетський граматик, софіст. Апіон народився в єгипетський оазі Сива. Його ім'я, швидше за все, походить від імені єгипетського бога Апіса, що вказує на його єгипетське походження. Сам Апіон стверджував, що він народився в Александрії, але ймовірно, він лише переїхав туди, де і вчився. Коли Теон, голова гімнасії в Александрії помер, Апіон став його наступником на цій посаді. У 40-му році під час міжобщинних зіткненнь у Єгипті входив до складу делегації, яка захищала перед імператором Калігулою сторону грецької громади. Суперечки були присвячені статусу александрійських євреїв. З цього приводу Апіон виступив з великою промовою проти євреїв. У результаті Калігула став на бік грецької делегації. З цього приводу римсько-єврейський історик Йосип Флавій написав трактат, що розповідає про давність єврейського народу — «Проти Апіона». А Апіон залишився жити в Римі та відкрив там школу, у якій навчався Пліній Старший, і викладав риторику в Римі за правління імператора Клавдія. Приблизно в 45-48 роках Апіон «помер від загноєння в страшенних муках». Апіон написав ряд робіт, з яких жодна не збереглася повністю. Відомо про його п'ятитомні «Історії Єгипту», а також історія «про раба Андрокла й лева» з його книги «Чудеса Єгипту». За словами Авла Геллі, Апіон «відзначався великою начитаністю» й мав прізвисько «Плістонік». Відомо, що він коментував поему Гомера «Іліада». Повторивши звинувачення проти євреїв своїх попередників (Манефон, Лісімах, Посідоній, Молон), Апіон намагався також звинуватити євреїв у людських жертвопринесеннях і канібалізмі. В одній з книг Апіон написав, що сирійський цар Антіох Епіфан був у Єрусалимському храмі, і там до нього звернувся грек, який стверджував, що його спеціально відгодовують для подальшого вбивства й поїдання. Йосип Флавій висміяв цей твір, вказавши, що в юдаїзмі немає людських жертвопринесень, і те, що в описуваній частини храму язичника-грека просто не могло бути. Проте, ця легенда набула широкого поширення й згодом стала основою для кривавого наклепу. (uk)
dbo:wikiPageExternalLink
dbo:wikiPageID
  • 153238 (xsd:integer)
dbo:wikiPageLength
  • 7429 (xsd:integer)
dbo:wikiPageRevisionID
  • 979330455 (xsd:integer)
dbo:wikiPageWikiLink
dbp:author
  • LS (en)
dbp:page
  • 226 (xsd:integer)
dbp:title
  • Apion (en)
dbp:url
dbp:volume
  • 1 (xsd:integer)
dbp:wikiPageUsesTemplate
dct:subject
schema:sameAs
rdf:type
rdfs:comment
  • Apion (Greek: Ἀπίων; 30-20 BC – c. AD 45-48) was a Hellenized Egyptian grammarian, sophist, and commentator on Homer. He was born at the Siwa Oasis and flourished in the first half of the 1st century AD. His name is sometimes incorrectly spelt Appion, and some sources, as in the Suda, call him a son of Pleistoneices, while others more correctly state that Pleistoneices was only a surname, and that he was the son of Poseidonius. (en)
  • Apion, dessen Name von der gräzisierten Form der altägyptischen Bezeichnung „Apis“ abgeleitet war, wirkte im ersten nachchristlichen Jahrhundert als Zeitgenosse von Plinius als alexandrinischer Grammatiker, Literat und Homerphilologe. Er ist heute vor allem durch seine antijüdischen Texte bekannt, auf die Josephus in seiner Schrift Contra Apionem (Gegen Apion) reagierte. (de)
  • Apione Plistonice (Oasi di Siwa, 20 a.C. – 45) è stato un grammatico, sofista e commentatore di Omero, egiziano di età ellenistica, conosciuto per la sua avversione agli Ebrei e al giudaismo. (it)
  • Апион Оасийский, по прозванию Плейстоник (греч. Ἀπίων Πλειστονίκης; 20-е годы до н. э. — около 45-48 года н. э.) — греко-египетский грамматик, софист. Апион — значительный общественный деятель, философ, ритор, филолог и эрудит своего времени, а также крупный эллинистический историк. Об Апионе оставили отзывы различные античные писатели — Гай Плиний Старший (в «Естественной истории»), Афиней Навкратийский (в «Пирующих софистах»), Авл Геллий (в «Аттических ночах») и другие. (ru)
  • Apion, död omkring 50 e.Kr., var en antik grekisk grammatiker, verksam i Rom samt i Alexandria under konflikten mellan judar och greker i staden åren 38–39 e.Kr. Apion tillhörde stadens judefientliga parti, och hans ej bevarade skrift Mot judarna fick Josefus att skriva Mot Apion, vari han försvarar den judiska religionen och kulturen. (sv)
  • Apió, en llatí Apion, en grec antic Ἀπίων, de sobrenom Pleistonices (Pleistoneices) fou un gramàtic grec d'Egipte. Era originari d'Oasi, però criat a Alexandria. Era fill de Poseidonios. Va estudiar amb Apol·loni (fill d'Arquibi) i amb Dídim, del que va aprendre el gust pels poemes homèrics. Després es va establir a Roma on va ensenyar retòrica com a successor de Teó durant els regnats de Tiberi i Claudi. Tenia una gran fama gràcies als seus amplis coneixements i a la seva versatilitat com a orador però se li criticava la seva vanitat. Així ho fan Aule Gel·li a Les Nits Àtiques, Plini a la Naturalis Historia i Flavi Josep a Contra Apió. Deia que tothom que cités les seves obres seria immortalitzat, i es col·locava al costat dels més grans filòsofs de l'antiga Grècia. També deia que Alexand (ca)
  • Apión (en griego, Ἀπίων, ca. 20 a. C. - ca. 45-48 d. C.​) fue un egipcio helenizado,​ gramático y estudioso de Homero que nació en el oasis de Siwa y vivió en la primera mitad del siglo I. Estudió en Alejandría y dirigió una delegación enviada a Calígula en el año 38 por los alejandrinos para quejarse de los judíos​ y de los privilegios que les habían concedido en la ciudad. Sus acusaciones fueron contestadas por Flavio Josefo en su Contra Apionem. Apión se asentó en Roma -aunque no esté claro cuándo- y enseñó retórica hasta el gobierno de Claudio.​ (es)
  • Apion, dit Pleistonicès, est un grammairien et polygraphe grec d'Alexandrie, ayant vécu dans la première moitié du Ier siècle ap. J.-C. Il est surtout connu par la réfutation de ses discours contre les Juifs dans le Contre Apion de Flavius Josèphe. On lui connaît les ouvrages suivants : (fr)
  • Apion Gramatyk, Pleistonikes (30/20 przed n.e. - 45/49 n.e.) – starożytny grecki retor i gramatyk. Pochodził z egipskiej Aleksandrii, której obywatelstwo zdobył dzięki wstawiennictwu Izydora, lidera aleksandryjskich bojówek. Być może był dyrektorem tamtejszej Biblioteki. Twórca Historii Egiptu. Był cenionym znawcą poezji Homera oraz historii Egiptu. Podróżował po Grecji i Italii wykładając nie tylko Homera, ale także Safonę, Anakroncjusza, Apicjusza, Pitagorasa. Jego wykłady obejmowały również kwestię związane z piramidami i magią. Za panowania Tyberiusza oraz Kaliguli przebywał i nauczał w Rzymie, gdzie otworzył własną szkołę, do której uczęszczał Pliniusz Starszy. (pl)
  • Apião (Oásis de Siuá, c. 20 a.C. – Roma, c. 45—48 d.C.) foi um gramático, sofista e estudioso de Homero greco-egípcio. Nasceu no oásis de Siuá, no Egito e viveu na primeira metade do século I. Estudou em Alexandria e dirigiu uma delegação enviada a Calígula em 38 pelos alexandrinos para se queixar dos judeus e dos privilégios que lhes concederam em Alexandria. As suas acusações foram respondidas por Flávio Josefo na obra Contra Apião. Assentou-se em Roma e ensinou retórica até o reinado de Cláudio. (pt)
  • Апіон (20-ті роки до н. е. — близько 45-48 року н. е.) — греко-єгипетський граматик, софіст. Апіон народився в єгипетський оазі Сива. Його ім'я, швидше за все, походить від імені єгипетського бога Апіса, що вказує на його єгипетське походження. Сам Апіон стверджував, що він народився в Александрії, але ймовірно, він лише переїхав туди, де і вчився. Коли Теон, голова гімнасії в Александрії помер, Апіон став його наступником на цій посаді. У 40-му році під час міжобщинних зіткненнь у Єгипті входив до складу делегації, яка захищала перед імператором Калігулою сторону грецької громади. Суперечки були присвячені статусу александрійських євреїв. З цього приводу Апіон виступив з великою промовою проти євреїв. У результаті Калігула став на бік грецької делегації. (uk)
rdfs:label
  • Apió Pleistonices (ca)
  • Apion (de)
  • Apion (en)
  • Apión (es)
  • Apion (grammairien) (fr)
  • Apione (it)
  • Apion Gramatyk (pl)
  • Apião (pt)
  • Апион (грамматик) (ru)
  • Апіон (граматик) (uk)
  • Apion (sv)
owl:sameAs
prov:wasDerivedFrom
foaf:isPrimaryTopicOf
is dbo:genus of
is dbo:wikiPageRedirects of
is dbo:wikiPageWikiLink of
is foaf:primaryTopic of