| rdfs:comment
| - Canada has been a member of the North Atlantic Treaty Organization (NATO) since its inception in 1949. Data for engagements can be found in the Department of National Defence webpage entitled "Past operations". (en)
- С момента создания в 1949 году Североатлантического альянса Канада была не только членом, но и страной-основателем альянса. Участие Канады в НАТО стало неожиданностью, ведь страна в довоенный период отмечалась изоляционизмом. Тем не менее, канадские чиновники, такие как Х. Ронг и Лестер Б. Пирсон и в частности премьер-министр Луи Сен-Лоран работали на пользу альянса не только потому, что они стремились отомстить Советскому Союзу, как другие члены, а потому, что они надеялись, что договор поможет устранить любые потенциальные соперничества между США, Великобританией и другими европейскими великими державами (главным образом Францией, но позже в том числе Западной Германией), где Канада будет вынуждена выбрать одну из сторон. Данный вопрос долгое время было главной целью канадской внешней по (ru)
- З моменту створення в 1949 році Північноатлантичного альянсу Канада була не тільки членом, але і країною-засновником альянсу. Участь Канади у НАТО стала несподіванкою, адже країна у довоєнний період відзначалася ізоляціонізмом. Тим не менш, канадські чиновники, такі як Х. Ронг та Лестер Б. Пірсон і зокрема прем'єр-міністр Луї Сен-Лоран працювали на користь альянсу не тільки тому, що вони прагнули помститися Радянському Союзу, як інші члени, а тому, що вони сподівалися, що договір допоможе усунути будь-які потенційні суперництва між США, Великою Британією та іншими європейськими великими державами (головним чином Францією, але пізніше в тому числі Західною Німеччиною), де Канада буде змушена вибрати одну зі сторін. Дане питання довгий час було найголовнішою метою канадської зовнішньої політ (uk)
|
| has abstract
| - Canada has been a member of the North Atlantic Treaty Organization (NATO) since its inception in 1949. Data for engagements can be found in the Department of National Defence webpage entitled "Past operations". (en)
- С момента создания в 1949 году Североатлантического альянса Канада была не только членом, но и страной-основателем альянса. Участие Канады в НАТО стало неожиданностью, ведь страна в довоенный период отмечалась изоляционизмом. Тем не менее, канадские чиновники, такие как Х. Ронг и Лестер Б. Пирсон и в частности премьер-министр Луи Сен-Лоран работали на пользу альянса не только потому, что они стремились отомстить Советскому Союзу, как другие члены, а потому, что они надеялись, что договор поможет устранить любые потенциальные соперничества между США, Великобританией и другими европейскими великими державами (главным образом Францией, но позже в том числе Западной Германией), где Канада будет вынуждена выбрать одну из сторон. Данный вопрос долгое время было главной целью канадской внешней политики. В Североатлантическом договоре канадские дипломаты определили и написали Статью 2, которая определяет, что члены будут поддерживать «свободную» политическую систему и способствовать развитию экономического сотрудничества, в дополнение к более обычных дипломатических и военных вопросов. Но этому не суждено сбыться, ведь европейские страны «смотрели» в сторону создания Европейского Союза, а США в сторону создания Североамериканской зоны свободной торговли между Канадой, Мексикой и США. С точки зрения военных обязательств, Канада сначала разместила войска в Германии и Норвегии. По состоянию на 1950 год Канада тратила значительные средства на существования альянса, но была одной из немногих, которые не получают прямой помощи со стороны Соединенных Штатов. Расходы на содержание сил в Европе в сочетании с защитой своей собственной большой территории и участие в Корейской войне вызвали огромную нагрузку на канадский бюджет в течение 1950-х годов. Канадские лидеры разочаровались в НАТО, и начали сокращать приверженность Канады к нему. В 1969 тогдашний премьер-министр Пьер Трюдо отозвал половину военных сил Канады в Европе, много левых интеллектуалов и активистов движения за мир призвали к полному выходу страны из НАТО. Вследствие успеха канадских войск в Суэцком кризисе, на Кипре и на других миротворческих миссиях ООН, восприятие НАТО в Канаде изменилось, от обычного ведения боевых действий в миротворческие миссии. Тем не менее, большая часть военных Канады было сосредоточено в Германии. В целом, там находилось более 5000 солдат до 1993 года, когда канадские войска были выведены из Европы правительством Брайана Малруни, после окончания холодной войны. Учитывая небольшой размер военных сил Канады, важность вклада Канады в НАТО в основном носила политический характер. Тем не менее, в течение 1999 года во время Косовской войны канадские военные самолёты CF-18 были активно вовлечены. Канадские войска были частью миссии НАТО в Афганистане. В марте 2011 года, канадские вооруженные силы принимали участие в возглавляемых НАТО операциях в Ливии. (ru)
- З моменту створення в 1949 році Північноатлантичного альянсу Канада була не тільки членом, але і країною-засновником альянсу. Участь Канади у НАТО стала несподіванкою, адже країна у довоєнний період відзначалася ізоляціонізмом. Тим не менш, канадські чиновники, такі як Х. Ронг та Лестер Б. Пірсон і зокрема прем'єр-міністр Луї Сен-Лоран працювали на користь альянсу не тільки тому, що вони прагнули помститися Радянському Союзу, як інші члени, а тому, що вони сподівалися, що договір допоможе усунути будь-які потенційні суперництва між США, Великою Британією та іншими європейськими великими державами (головним чином Францією, але пізніше в тому числі Західною Німеччиною), де Канада буде змушена вибрати одну зі сторін. Дане питання довгий час було найголовнішою метою канадської зовнішньої політики. У Північноатлантичному договорі канадські дипломати визначили та написали Статтю 2, яка визначає, що члени підтримуватимуть «вільну» політичну систему і сприятимуть розвитку економічного співробітництва, на додаток до більш звичайних дипломатичних і військових питань. Але цьому не судилося збутися, адже європейські країни «дивилися» у бік створення Європейського Союзу, а США у бік створення Північноамериканської зони вільної торгівлі між Канадою, Мексикою та США. З точки зору військових зобов'язань, Канада спочатку розмістила війська в Німеччині та Норвегії. Станом на 1950 рік Канада витрачала значні кошти на існування альянсу, але була однією з небагатьох, які не одержують прямої допомоги з боку Сполучених Штатів. Витрати на утримання сил в Європі в поєднанні з захистом свою власної великої території і участь в Корейській війні викликали величезне навантаження на канадський бюджет протягом 1950-х років. Канадські лідери розчарувався в НАТО, і почали скорочувати прихильність Канади до нього. В 1969 тодішній прем'єр-міністр П'єр Трюдо відізвав половину військових сил Канади в Європі, багато лівих інтелектуалів і активістів руху за мир закликали до повного виходу країни з НАТО . Внаслідок успіху канадських військ в Суецькій кризі, на Кіпрі та на інших миротворчих місіях ООН, сприйняття НАТО в Канаді змінилося, від звичайного ведення бойових дій у миротворчі місії. Тим не менш, велика частина військових Канади було зосереджено в Німеччині. В цілому, там знаходилося більше 5000 солдатів до 1993 року, коли канадські війська були виведені з Європи урядом Браяна Малруні, після закінчення холодної війни. Враховуючи невеликий розмір військових сил Канади, важливість вкладу Канади в НАТО в основному носила політичний характер. Тим не менш, протягом 1999 року під час Косовської війни канадські військові літаки CF-18 були активно залучені. Канадські війська були частиною місії НАТО в Афганістані. У березні 2011 року, канадські збройні сили брали участь в очолюваних НАТО місіях в Лівії. (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)