An adonic (Latin: adoneus) is a unit of Aeolic verse, a five-syllable metrical foot consisting of a dactyl followed by a trochee. The last line of a Sapphic stanza is an adonic. The pattern (with "-" a long and "u" a short syllable) is: "- u u - -" when the pattern ends with a spondee (i.e. --) or " -uu -u " if a trochee is intended.
| Attributes | Values |
|---|
| rdf:type
| |
| rdfs:label
| - Adonischer Vers (de)
- Adonic (en)
- Adónico (es)
- Adonique (fr)
- Adonio (it)
- Spadek adoniczny (pl)
- Адоний (ru)
- Adonisk vers (sv)
- Адонічний вірш (uk)
|
| rdfs:comment
| - Der Adonische Vers, auch Adonius [aˈdoːni̯us] oder Adoneus [adoˈneːʊs], ist ein fünfsilbiges Versmaß antiker Herkunft, das aus einem Daktylus und einem Trochäus besteht (—◡◡ | —◡), seltener mit einem Spondeus statt des Trochäus (—◡◡ | ——). Benannt ist der Adonische Vers nach den Liedern um den Tod des Adonis, nämlich nach dem Klageruf ὦ τὸν Ἄδωνιν (o ton Adonin „Ach, der Adonis!“), der diesem Metrum entspricht. (de)
- An adonic (Latin: adoneus) is a unit of Aeolic verse, a five-syllable metrical foot consisting of a dactyl followed by a trochee. The last line of a Sapphic stanza is an adonic. The pattern (with "-" a long and "u" a short syllable) is: "- u u - -" when the pattern ends with a spondee (i.e. --) or " -uu -u " if a trochee is intended. (en)
- Le vers adonique ou adonien (grec, Ἀδώνιος) est un mètre de cinq syllabes utilisé en métrique antique, dans les poésies grecque et latine. Il est composé d'un dactyle (| — ∪ ∪ |) suivi d'un spondée (| — — |) et se note : | — ∪ ∪ | — — |. (fr)
- Spadek adoniczny – klauzula wersowa typowa dla heksametru zbudowana z katalektycznej dypodii daktylicznej: Taką samą postać ma adonius, czyli krótki wers złożony z daktyla i trocheja. Po raz pierwszy został użyty w poezji lesbijskiej. Występował w zakończeniu strofy safickiej będąc jego klauzulą. Adonius używany był m.in. przez Horacego, Katullusa, i Senekę. (pl)
- Adonisk vers är en del av ett versmått där den avslutande versen (raden) i en strof består av en daktyl (— ∪ ∪) och en troké (— ∪), och är ett av den sapfiska strofens kännetecken, vilken avslutas med en rad adonisk vers. Den adoniska versen är en logaoedisk , vilket betyder att den ska avslutas med en fullständig versfot, den börjar med en daktyl och slutar med en troké, samt består av endast två versfötter. Strofer som bygger på par av daktyler och trokéer kallas serenadrytm, vilken dock kan varieras mer till exempel i fråga om antal versfötter. (sv)
- Адоні́чний ві́рш (лат. versus adonius) — античний віршовий розмір, дактилічний усічений диметр, де поєднуються дактиль і хорей. Вживався як фінальний рядок, рефрен сапфічній строфі: ¯ ˘ ˘ / ¯ ˘. Названий на честь фінікійського божества Адоніса. В українській поезії не вживається, але відомий з грецької, зокрема, за перекладом І. Франка з Юліана Єгиптянина: Вмер-бо Архілох! Тож стережися теперЯмбів злостивих,Що з його уст летять густіше, ніж стрілиЗ луків мисливих. (uk)
- El adónico es un verso de la métrica latina formado por un dáctilo y un troqueo: –∪∪ –U. Recibe su nombre de la expresión griega O ton Adonin! ("¡Oh Adonis!"), lamento ritual por la muerte de Adonis, que sigue este esquema métrico. En la poesía española, algunos autores han recreado este verso utilizando sílabas tónicas y átonas en lugar de las sílabas largas y breves que utiliza la métrica grecolatina. Resulta así un verso pentasílabo con marca acentual en la primera y cuarta sílabas. Esteban Manuel de Villegas utilizó este verso como colofón de la estrofa sáfica. Otros autores, como Leandro Fernández de Moratín, han compuesto poemas en este metro. En composiciones posteriores, el adónico aparece alternando con otras formas de pentasílabo. Así, en este pasaje de la Canción china en Europ (es)
- L'adonio è un verso della metrica classica greca e latina, composto di un dattilo e di uno spondeo. Secondo un'altra definizione è una dipodia dattilica catalettica in disyllabam in quanto la sillaba finale è anceps e l'ultimo piede può esse inteso come un dattilo catalettico. Era una cadenza veloce composta da solo cinque sillabe. Secondo la tradizione era usato come sorta di ritornello con l'invocazione ad Adone (ὦ τὸν Ἄδωνιν) in alcuni componimenti dal ritmo vivace. Molto usato nella strofa saffica in cui costituiva il quinario di chiusura dopo tre endecasillabi saffici minori. (it)
- Адо́ний, Адони́ческий стих (др.-греч. Ἀδώνιος) — 5-сложный стих античной метрики, который рассматривается как хориямб + анкепс (произвольный слог): —UU—X, или дактиль + спондей/хорей: —UU|—X. Относится к логаэдам. Название связано с именем Адониса, возгласы-славословия в честь которого имеют такую конфигурацию слогов: ὦ τὸν Ἄδωνιν. Пример: Rīsit ApōllōГораций, Carm. I X, 12 Самостоятельно практически не используется; обычно употребляется в составе строф, чаще всего последним стихом Малой сапфической строфы. В некоторых случаях не отделяется словоразделом от предыдущего стиха: (ru)
|
| dcterms:subject
| |
| Wikipage page ID
| |
| Wikipage revision ID
| |
| Link from a Wikipage to another Wikipage
| |
| Link from a Wikipage to an external page
| |
| sameAs
| |
| dbp:wikiPageUsesTemplate
| |
| has abstract
| - Der Adonische Vers, auch Adonius [aˈdoːni̯us] oder Adoneus [adoˈneːʊs], ist ein fünfsilbiges Versmaß antiker Herkunft, das aus einem Daktylus und einem Trochäus besteht (—◡◡ | —◡), seltener mit einem Spondeus statt des Trochäus (—◡◡ | ——). Benannt ist der Adonische Vers nach den Liedern um den Tod des Adonis, nämlich nach dem Klageruf ὦ τὸν Ἄδωνιν (o ton Adonin „Ach, der Adonis!“), der diesem Metrum entspricht. (de)
- An adonic (Latin: adoneus) is a unit of Aeolic verse, a five-syllable metrical foot consisting of a dactyl followed by a trochee. The last line of a Sapphic stanza is an adonic. The pattern (with "-" a long and "u" a short syllable) is: "- u u - -" when the pattern ends with a spondee (i.e. --) or " -uu -u " if a trochee is intended. (en)
- El adónico es un verso de la métrica latina formado por un dáctilo y un troqueo: –∪∪ –U. Recibe su nombre de la expresión griega O ton Adonin! ("¡Oh Adonis!"), lamento ritual por la muerte de Adonis, que sigue este esquema métrico. En la poesía española, algunos autores han recreado este verso utilizando sílabas tónicas y átonas en lugar de las sílabas largas y breves que utiliza la métrica grecolatina. Resulta así un verso pentasílabo con marca acentual en la primera y cuarta sílabas. Esteban Manuel de Villegas utilizó este verso como colofón de la estrofa sáfica. Otros autores, como Leandro Fernández de Moratín, han compuesto poemas en este metro. En composiciones posteriores, el adónico aparece alternando con otras formas de pentasílabo. Así, en este pasaje de la Canción china en Europa de Federico García Lorca, incluida en su libro de 1927 Canciones, es adónico el verso tercero, y pueden leerse como adónicos los dos primeros (haciendo un acento secundario en la primera sílaba): La señoritadel abanicova por el puentedel fresco río. (es)
- Le vers adonique ou adonien (grec, Ἀδώνιος) est un mètre de cinq syllabes utilisé en métrique antique, dans les poésies grecque et latine. Il est composé d'un dactyle (| — ∪ ∪ |) suivi d'un spondée (| — — |) et se note : | — ∪ ∪ | — — |. (fr)
- L'adonio è un verso della metrica classica greca e latina, composto di un dattilo e di uno spondeo. Secondo un'altra definizione è una dipodia dattilica catalettica in disyllabam in quanto la sillaba finale è anceps e l'ultimo piede può esse inteso come un dattilo catalettico. Era una cadenza veloce composta da solo cinque sillabe. Secondo la tradizione era usato come sorta di ritornello con l'invocazione ad Adone (ὦ τὸν Ἄδωνιν) in alcuni componimenti dal ritmo vivace. Molto usato nella strofa saffica in cui costituiva il quinario di chiusura dopo tre endecasillabi saffici minori. Esempio nell' "Inno ad Afrodite" di Saffo. Compare anche nella metrica italiana dell'Ottocento dei metri barbari di Giosuè Carducci e di Giovanni Pascoli reso con il quinario, piano e anche tronco. (it)
- Spadek adoniczny – klauzula wersowa typowa dla heksametru zbudowana z katalektycznej dypodii daktylicznej: Taką samą postać ma adonius, czyli krótki wers złożony z daktyla i trocheja. Po raz pierwszy został użyty w poezji lesbijskiej. Występował w zakończeniu strofy safickiej będąc jego klauzulą. Adonius używany był m.in. przez Horacego, Katullusa, i Senekę. (pl)
- Adonisk vers är en del av ett versmått där den avslutande versen (raden) i en strof består av en daktyl (— ∪ ∪) och en troké (— ∪), och är ett av den sapfiska strofens kännetecken, vilken avslutas med en rad adonisk vers. Den adoniska versen är en logaoedisk , vilket betyder att den ska avslutas med en fullständig versfot, den börjar med en daktyl och slutar med en troké, samt består av endast två versfötter. Strofer som bygger på par av daktyler och trokéer kallas serenadrytm, vilken dock kan varieras mer till exempel i fråga om antal versfötter. (sv)
- Адоні́чний ві́рш (лат. versus adonius) — античний віршовий розмір, дактилічний усічений диметр, де поєднуються дактиль і хорей. Вживався як фінальний рядок, рефрен сапфічній строфі: ¯ ˘ ˘ / ¯ ˘. Названий на честь фінікійського божества Адоніса. В українській поезії не вживається, але відомий з грецької, зокрема, за перекладом І. Франка з Юліана Єгиптянина: Вмер-бо Архілох! Тож стережися теперЯмбів злостивих,Що з його уст летять густіше, ніж стрілиЗ луків мисливих. (uk)
- Адо́ний, Адони́ческий стих (др.-греч. Ἀδώνιος) — 5-сложный стих античной метрики, который рассматривается как хориямб + анкепс (произвольный слог): —UU—X, или дактиль + спондей/хорей: —UU|—X. Относится к логаэдам. Название связано с именем Адониса, возгласы-славословия в честь которого имеют такую конфигурацию слогов: ὦ τὸν Ἄδωνιν. Пример: Rīsit ApōllōГораций, Carm. I X, 12 Самостоятельно практически не используется; обычно употребляется в составе строф, чаще всего последним стихом Малой сапфической строфы. В некоторых случаях не отделяется словоразделом от предыдущего стиха: ἰζάνει καì πλασίον ἆδυ φωνεύ¦¦σας ὑπακούει.СапфоGrosphe, non gemmis neque purpura ve¦¦nale nec auro.Гораций, Carm. II XVI, 7—8 (Это может свидетельствовать о том, что первоначально адония как отдельного элемента в этой строфе не было.) В русской традиции адонию соответствует двустопный дактиль с женским окончанием. (ru)
|
| gold:hypernym
| |
| prov:wasDerivedFrom
| |
| page length (characters) of wiki page
| |
| foaf:isPrimaryTopicOf
| |
| is Link from a Wikipage to another Wikipage
of | |
| is Wikipage redirect
of | |
| is foaf:primaryTopic
of | |
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)