| has abstract
| - The 1934 Latvian coup d'état (Latvian: 1934. gada 15. maija apvērsums) known in Latvia also as the 15 May Coup (15. maija apvērsums) or Ulmanis' Coup (Ulmaņa apvērsums), was a self-coup by the veteran Prime Minister Kārlis Ulmanis against the parliamentary system in Latvia. His regime lasted until the Soviet occupation of Latvia in 1940. On the night of 15–16 May, Ulmanis, with the support of Minister of War Jānis Balodis and the paramilitary Aizsargi organization took control of the main state and party offices, proclaimed the state of emergency (also referred to as the martial law) in Latvia, suspended the Constitution, dissolved all political parties and the Saeima (parliament). Ulmanis then established an executive non-parliamentary authoritarian regime in which he ruled as the Prime Minister. Laws continued to be promulgated by the acting government. The incumbent President of Latvia Alberts Kviesis, who was from Ulmanis Latvian Farmers' Union, accepted the coup and served out the rest of his term until 10 April 1936. Ulmanis then illegally assumed the office of State President and was officially known as "President and Prime Minister" (Valsts un Ministru Prezidents), but usually in publications was called "Leader of the people" (Tautas Vadonis) or simply "Leader" (Vadonis). Ulmanis was unique among European dictators of the time, as he did not create one ruling party and did not introduce a new constitution. Instead, Ulmanis created state-controlled Chambers of Professions, based on the corporatist models of the authoritarian regimes of Konstantin Päts in Estonia and António de Oliveira Salazar in Portugal. The regime was largely based on the authority and personality cults of Ulmanis and Balodis as founders of Latvia during the Latvian War of Independence who it was claimed had freed the nation from multi-party chaos. The bloodless coup was carried out by the army and units of the national guard Aizsargi loyal to Ulmanis. They moved against key government offices, communications and transportation facilities. Many elected officials and politicians (almost exclusively from Latvian Social Democratic Workers' Party, as well as figures from the extreme right and left) were detained, as were any military officers that resisted the coup. Some 2,000 Social Democrats were initially detained by the authorities, including most of the Social Democratic members of the disbanded Saeima, as were members of various right-wing radical organisations, such as Pērkonkrusts. In all, 369 Social Democrats, 95 members of Pērkonkrusts, pro-Nazi activists from the Baltic German community, and a handful of politicians from other parties were interned in a prison camp established in the Karosta district of Liepāja. After several Social Democrats, such as Bruno Kalniņš, had been cleared of weapons charges by the courts, most of those imprisoned began to be released over time, some deciding to go into exile. Those convicted by the courts of treasonous acts, such as the leader of Pērkonkrusts Gustavs Celmiņš, remained behind bars for the duration of their sentences, three years in the case of Celmiņš. (en)
- Το Λετονικό πραξικόπημα του 1934, γνωστό στη Λετονία ως το Πραξικόπημα της 15ης Μαΐου ή Πραξικόπημα του Ουλμάνις, ήταν ένα αυτοπραξικόπημα του βετεράνου Πρωθυπουργού Κάρλις Ουλμάνις εναντίον του κοινοβουλευτικού συστήματος στη Λετονία. Το καθεστώς του διήρκεσε μέχρι τη σοβιετική κατοχή της Λετονίας το 1940. Τη νύχτα 15-16 Μαΐου, ο Ουλμάνις, με την υποστήριξη του υπουργού πολέμου Γιάνις Μπαλόντις και της παραστρατιωτικής οργάνωσης Αϊζσάργκι, ανέλαβαν τον έλεγχο των κυριότερων κρατικών και κομματικών γραφείων, κήρυξε κατάσταση πολέμου στη Λετονία, ανέστειλε το Σύνταγμα, διέλυσε όλα τα πολιτικά κόμματα και το Σαεϊμά (κοινοβούλιο). Στη συνέχεια, ο Ουλμάνις ίδρυσε ένα εκτελεστικό μη κοινοβουλευτικό απολυταρχικό καθεστώς στο οποίο κυβερνούσε ως πρωθυπουργός. Οι νόμοι εξακολούθησαν να εκδίδονται από την προσωρινή κυβέρνηση. Ο επίσημος Πρόεδρος της Λετονίας, Άλμπερτς Κβίεσις, ο οποίος ήταν από την Ένωση Αγροτών της Λετονίας Ουλμάνις, αποδέχθηκε το πραξικόπημα και συνέχισε το υπόλοιπο της θητείας του μέχρι τις 10 Απριλίου 1936. Στη συνέχεια, ο Ουλμάνις ανέλαβε παράνομα το αξίωμα του προέδρου του κράτους και ήταν επίσημα γνωστός ως Βαλστς ουν Μινίστρου Πρεζιντέντς (Κρατικός και Υπουργός-Πρόεδρος), αλλά συνήθως στις εκδόσεις ονομάζονταν Τάουτας Βαντόνις (Ηγέτης του Έθνους) ή απλά ο Βαντόνης (ηγέτης). Ο Ουλμάνις ήταν μοναδικός μεταξύ των ευρωπαϊκών δικτατόρων της εποχής, καθώς δεν δημιούργησε ένα κυβερνών κόμμα και δεν εισήγαγε νέο σύνταγμα. Αντ 'αυτού, ο Ουλμάνις δημιούργησε τα ελεγχόμενα από το κράτος Επιμελητήρια Επαγγελμάτων, βασισμένο στα εταιρικά μοντέλα των αυταρχικών καθεστώτων του Κονσταντίν Πετς στην Εσθονία και του Αντόνιο ντε Ολιβέιρα Σαλαζάρ στην Πορτογαλία. Το καθεστώς βασίστηκε σε μεγάλο βαθμό στις αρχές και τις προσωπικές λατρείες του Ουλμάνις και του Μπαλόντις ως ιδρυτές της Λετονίας κατά τη διάρκεια του πολέμου ανεξαρτησίας της Λεττονίας, ο οποίος ισχυρίστηκε ότι είχε απελευθερώσει το έθνος από πολυκομματικό χάος. Το αναίμακτο πραξικόπημα πραγματοποιήθηκε από το στρατό και τις μονάδες της εθνικής φρουράς Αϊζσάργκι, πιστή στον Ουλμάνις. Κινήθηκαν εναντίον βασικών κυβερνητικών γραφείων, και σε εγκαταστάσεις επικοινωνιών και μεταφορών. Πολλοί εκλεγμένοι αξιωματούχοι και πολιτικοί (σχεδόν αποκλειστικά από το Σοσιαλδημοκρατικό Κόμμα Εργατών της Λετονίας, καθώς και πρόσωπα από την ακροδεξιά και την αριστερά) κρατήθηκαν, όπως και οι στρατιωτικοί που αντιστάθηκαν στο πραξικόπημα. Περίπου 2.000 Σοσιαλδημοκράτες αρχικά κρατήθηκαν από τις αρχές, συμπεριλαμβανομένων των περισσότερων Σοσιαλδημοκρατικών μελών της διαλυμένης Σαεϊμά, καθώς και μέλη διαφόρων ριζοσπαστικών δεξιών οργανώσεων, όπως η Περκονκρούστς. Συνολικά, 369 Σοσιαλδημοκράτες, 95 μέλη της Περκονκρούστς, ακτιβιστές υπέρ των ναζί από τη γερμανική κοινότητα της Βαλτικής και μια χούφτα πολιτικοί από άλλα κόμματα μεταφέρθηκαν σε στρατόπεδο φυλακών που ιδρύθηκε στην επαρχία Καρόστα της Λιεπάγια. Αφού αρκετοί σοσιαλδημοκράτες, όπως ο Μπρούνο Κάλνινς, είχαν εκκαθαριστεί από τις κατηγορίες των δικαστηρίων, οι περισσότεροι από τους φυλακισμένους άρχισαν να απελευθερώνονται με την πάροδο του χρόνου, από τους οποίους ορισμένοι αποφάσισαν να φύγουν στην εξορία. Οι καταδικασθέντες από τα δικαστήρια των πράξεων προδοσίας, όπως ο ηγέτης της Περκονκρούστς Γκουστάβς Τσέλμινς, παρέμειναν πίσω από τα κάγκελα κατά τη διάρκεια των ποινών τους, όπως για παράδειγμα τρία έτη στην υπόθεση του Τσέλμινς. (el)
- Beim Staatsstreich vom 15. Mai 1934 errichtete der amtierende lettische Ministerpräsident Kārlis Ulmanis gewaltsam ein autoritäres Regime unter Ausschaltung des Parlaments und der politischen Parteien. (de)
- Le coup d'État de 1934 en Lettonie (letton : 1934. gada 15. maija apvērsums), également connu en Lettonie sous le nom de coup d'État du 15 mai (15. maija apvērsums) ou de coup d'Ulmanis (Ulmaņa apvērsums), est un coup d'État de l'ancien combattant et Premier ministre Kārlis Ulmanis contre le système parlementaire en Lettonie. Son régime a duré jusqu'à l'occupation soviétique de la Lettonie en 1940. (fr)
- Государственный переворот 15 мая 1934 года (латыш. Ulmaņa apvērsums) — антиконституционный захват власти в Латвии премьер-министром Карлисом Улманисом, приостановившим действие конституции и распустившим Сейм. В государстве были ликвидированы все политические партии и закрыты многие газеты. (ru)
- Державний переворот у Латвії 1934 року, відомий в Латвії як переворот 15 травня або переворот Улманіса, був ветерана прем'єр-міністра Карліса Улманіса проти парламентської системи в Латвії. Його режим тривав до радянської окупації Латвії в 1940 році. У ніч з 15 на 16 травня Улманіс, за підтримки міністра війни Яніса Балодіса і воєнізованої організації Айзсарги взяв під контроль головні державні та партійні офіси, проголосив стан війни в Латвії, призупинив Конституцію, розпустив всі політичні партії та Сейм Латвії. Улманіс заснував непарламентський авторитарний режим, в якому він керував як прем'єр-міністр Латвії. Закони продовжував оприлюднювати чинний уряд. Тодішній президент Латвії Альбертс Квіесіс, який також був з Селянського союзу Латвії Улманіса, прийняв переворот і працював до кінця свого терміну 10 квітня 1936 року. Потім Улманіс незаконно прийняв посаду президента держави і був офіційно відомий як Valsts un Ministru Prezidents (державний і міністр-президент), але зазвичай в публікаціях називався Tautas Vadonis (лідер нації) або просто Vadonis (лідер). Ульманіс був унікальним серед європейських диктаторів того часу, бо він не створив жодної правлячої партії і не вніс нову конституцію. Натомість Улманіс створив професійні палати, що контролюються державою, на основі моделей корпоратизму авторитарних режимів Костянтина Пятса в Естонії і Антоніу де Олівейра Салазара в Португалії. Режим значною мірою базувався на авторитетах і культах особистості Улманіса і Балодіса як засновників Латвії під час Війни за незалежність Латвії, яка, як вони стверджували, звільнила народ від багатопартійного хаосу. Безкровний переворот здійснювався армією і підрозділами національної гвардії Айзсарги, відданими Улманісу. Вони захопили ключові державни установи, засобі зв'язку та транспорту. Багато виборних посадовців і політиків (майже виключно з , а також фігури з крайнього правого і лівого боку) були затримані, як і будь-які військові офіцери, які чинили опір перевороту. Спочатку близько 2000 соціал-демократів були затримані владою, включаючи більшість соціал-демократичних членів розформованого Сейму. Але також були затримані й члени різних правих радикальних організацій, таких як . Всього 369 соціал-демократів, 95 членів Перконкрустс, пронацистських активістів від балтійських німців і кілька політиків з інших партій були інтерновані в табір, заснований в районі , Лієпая. Після того, як декілька соціал-демократів, таких як , були очищені судом від звинувачень у володінні зброєю, більшість з тих, хто потрапив у в'язницю, почали з часом виходити на свободу, і деякі вирішили емігрувати. Ті, хто був засуджений судами за зради, такі як лідер Перконкрустс , залишалися за ґратами протягом усього строку ув'язнення (три роки, як це було у випадку Цельмінша). (uk)
|
![[RDF Data]](/fct/images/sw-rdf-blue.png)
![[cxml]](/fct/images/cxml_doc.png)
![[csv]](/fct/images/csv_doc.png)
![[text]](/fct/images/ntriples_doc.png)
![[turtle]](/fct/images/n3turtle_doc.png)
![[ld+json]](/fct/images/jsonld_doc.png)
![[rdf+json]](/fct/images/json_doc.png)
![[rdf+xml]](/fct/images/xml_doc.png)
![[atom+xml]](/fct/images/atom_doc.png)
![[html]](/fct/images/html_doc.png)
