| dbo:abstract
|
- الاتحاد بين السويد والنرويج (بالنرويجية: Unionen mellom Sverige og Norge، بالسويدية: Svensk-norska unionen, Unionen mellan Norge och Sverige)، رسمياً الممالك المتحدة من السويد والنرويج، يتألف اليوم من السويد والنرويج في الاتحاد الشخصي تحت ملك واحد بين 1814 و1905. في أعقاب أعلن الاستقلال النرويج عن نقابته السابقة مع الدانمارك، أسفرت حرب قصيرة مع السويد في 14 آب/أغسطس، وتنقيح 4 نوفمبر 1814 الدستورية النرويجية اللاحقة. في اليوم نفسه، انتخب البرلمان النرويجي «ملك النرويج». وأسفرت الأحداث التي وقعت في عام 1814 اتحاد لاثنين من الدول ذات السيادة التي كان الملك نفسه، والسياسات الخارجية والممثليات الدبلوماسية. وكان كل منهما الخاصة به قوانين مستقلة، البرلمان والحكومة، والإدارة، والكنيسة، والجيش، والعملة. ومع ذلك، الملك معظمهم يقيمون في ستوكهولم والسويديين في البداية كانت الصفوة في النرويج، والسياسة الخارجية أجرى الملك من خلال وزارة الخارجية السويدية في ستوكهولم. في وقت لاحق في القرن التاسع عشر، كان يسمى اتحاد مجلس الوزراء يتألف من وزراء من كلا البلدين لمناقشة المسائل المتعلقة بالسياسة الخارجية. في 7 يوليو 1905، كان الاتحاد من جانب واحد حل البرلمان النرويجي عقب اعتماد تشريع إنشاء دائرة قنصلية نرويجية منفصل، الذي كان اعترض الملك أوسكار الثاني. بعد مفاوضات في كارلستاد، وحل سلمي للإتحاد اعترف رسميا بالسويد في 26 أكتوبر 1905. وانتخب ملك النرويج ابن فريدريك الثامن ملك الدنمارك في 18 تشرين الثاني/نوفمبر — أول ملك للبلاد منذ خمسة قرون – تحت اسم هاكون السابع. وصل هاكون في كريستيانيا في 23 تشرين الثاني/نوفمبر. قد امتلك النرويج قانونا وضع دولة مستقلة منذ عام 1814، إلا أنها ترى 7 يوليو 1905 أن يكون يوم الاستقلال. (ar)
- La Unió entre Suècia i Noruega va ser la unió personal dels regnes de Suècia i Noruega entre 1814 i 1905. Aquesta unició es coneix (en suec: Svensk-norska unionen; noruec: Den svensk-norske union(en)), oficialment el Regne Unit de Suècia i Noruega. Va ser una unió personal dels regnes separats de Suècia i Noruega sota un monarca comú i una política exterior comuna que va durar des de 1814 fins a la seva dissolució pacífica el 1905. (ca)
- Švédsko-norská unie, oficiálním názvem Spojená království Švédska a Norska (švédsky Förenade konungarikena Sverige och Norge; norsky De forenede Kongeriger Norge og Sverige), či krátce Švédsko-Norsko, byla personální unie Švédska a Norska mezi lety 1814–1905. Oficiálně byly obě země pouze spojeny osobou krále, ale ve skutečnosti to byla unie reálná, v níž Švédsko hrálo prim.[zdroj?] Zanikla odtržením Norska, které se tak po dlouhých staletích dočkalo samostatnosti. (cs)
- Η Σουηδία και Νορβηγία ή Σουηδία-Νορβηγία (νορβ. Den svensk-norske union, σουηδ. Svensk-norska unionen), επίσημα Ηνωμένα βασίλεια της Σουηδίας και της Νορβηγίας ή ω Ηνωμένα Βασίλεια ήταν μια προσωπική ένωση των ξεχωριστών βασιλείων της Σουηδίας και της Νορβηγίας υπό κοινό μονάρχη και κοινή εξωτερική πολιτική που διήρκεσε από το 1814 ως την ειρηνική διάλυσή της το 1905. Τα δύο κράτη διατηρούσαν χωριστά συντάγματα, δίκαια, νομοθετικά σώματα, διοικήσεις, κρατικές εκκλησίες, ένοπλες δυνάμεις και νομίσματα. Οι βασιλείς κατοικούσαν κυρίως στη Στοκχόλμη, όπου βρίσκονταν οι ξένες διπλωματικές αντιπροσωπείες. Της Νορβηγικής κυβέρνησης προέδρευαν αντιβασιλείς: Σουηδοί μέχρι το 1829, Νορβηγοί μέχρι το 1856. Η θέση αυτή έμεινε στη συνέχεια κενή και καταργήθηκε το 1873. Η εξωτερική πολιτική ασκείτο από το Σουηδικό υπουργείο εξωτερικών μέχρι τη διάλυση της ένωσης το 1905. Η Νορβηγία βρισκόταν στενότερη ένωση με τη Δανία αλλά η συμμαχία της Δανίας–Νορβηγίας με τη Γαλλία του Ναπολέοντα οδήγησε το Ηνωμένο Βασίλειο και τη Ρωσία να συμφωνήσουν στην προσάρτηση του βασιλείου από τη Σουηδία ως αποζημίωση για την απώλεια της Φινλανδίας το 1809 και ως ανταμοιβή για τη συμμετοχή της στη συμμαχία κατά του Ναπολέοντα. Με τη Συνθήκη του Κιέλου του 1814 ο Βασιλιάς της Δανίας-Νορβηγίας αναγκάστηκε να παραχωρήσει τη Νορβηγία στο Βασιλιά της Σουηδίας. Αλλά η Νορβηγία αρνήθηκε να υποταχθεί στις διατάξεις της Συνθήκης, κήρυξε την ανεξαρτησία της και συγκάλεσε συντακτική συνέλευση στο Ειντσβολ στις αρχές του 1814. Μετά την υιοθέτηση του νέου Συντάγματος της Νορβηγίας στις 17 Μαΐου 1814 ο Πρίγκιπας Χριστιανός Φρειδερίκος εκλέχτηκε βασιλιάς. Ο Σουηδονορβηγικός Πόλεμος (1814) και η Σύμβαση του Mος που ακολούθησαν υποχρέωσαν το Χριστιανός Φρειδερίκο να παραιτηθεί αφού κάλεσε μια έκτακτη σύνοδο του Νορβηγικού Κοινοβουλίου, του Storting, για να αναθεωρήσει το Σύνταγμα προκειμένου να επιτραπεί μια προσωπική ένωση με τη Σουηδία. Στις 4 Νοεμβρίου το Storting εξέλεξε τον Κάρολος ΙΓ΄ ως Βασιλιά της Νορβηγίας, επικυρώνοντας έτσι την ένωση. Οι συνεχιζόμενες διαφορές μεταξύ των δύο βσσιλείων κατέληξε σε αδυναμία δημιουργίας ξεχωριστής νορβηγικής προξενικής υπηρεσίας και τέλος, στις 7 Ιουνίου 1905, στη μονομερή διακήρυξη ανεξαρτησίας από το Storting. Η Σουηδία δέχθηκε τη διάλυση της ένωσης στις 26 Οκτωβρίου. Μετά από δημοψήφισμα που επικύρωσε την εκλογή του Πρίγκιπα Κάρολου της Δανίας ως νέου βασιλιά της Νορβηγίας, αυτός αποδέχτηκε την προσφορά του θρόνου από το Storting στις 18 Νοεμβρίου και πήρε το βασιλικό όνομα Χάακον Ζ΄. (el)
- Svedio-Norvegio, aŭ la sved-norvega unio, plennome La Unuiĝintaj Reĝlandoj Svedio kaj Norvegio, svede Förenade konungarikena Sverige och Norge, norvege De forenede Kongeriger Norge og Sverige, estis internacijure fiksita persona unio de la du reĝlandoj Svedio kaj Norvegio en la periodo 1814–1905.La unio ekestis el la Traktato de Kiel la 14-an de januaro 1814 kaj el la posta interkonsento de Moss kaj estis konfirmita per revizio de la norvegia konstitucio en 1814 kaj per sveda leĝo 1815. La unio estis kompromiso inter la norvegia sendependemo, esprimita en la konstitucio de Eidsvoll (de la 17-a de majo 1814, pro kio la 17-a de majo estas norvega nacia tago), kaj la svedia regemo super Norvegio, kiel rekompenco por la perdita Finnlando kaj la al Danio fordonita Sveda Pomerio. La unio ne estis propra ŝtato; Svedio kaj Norvegio restis du apartaj ŝtatoj, kun apartaj leĝaroj, parlamentoj kaj registaroj, sed havis komunan reĝon.Nur pri internaciaj rilatoj decidis sole la sveda registaro, tiel la du ŝtatoj eksterlande impresis kvazaŭ unu sola, pligrandigita sveda ŝtato. (eo)
- Die Schwedisch-Norwegische Union oder Schweden-Norwegen war eine Personalunion der beiden skandinavischen Länder Schweden und Norwegen, die von 1814 bis 1905 existierte. Sie ging aus dem Kieler Frieden infolge der Koalitionskriege sowie der Konvention von Moss hervor. Die beiden Regierungen der Länder hatten ihren Sitz in den Hauptstädten Stockholm und Kristiania (heute Oslo), wobei die norwegische Regierung an die schwedische Regierung in Stockholm gebunden war, mit der Zeit jedoch immer mehr Autonomität erlangte. (de)
- La unión entre Suecia y Noruega fue la unión personal de los reinos de Suecia y Noruega entre 1814 y 1905. Al finalizar las guerras napoleónicas, Noruega intentó alcanzar la independencia. Esto incluyó una breve guerra contra Suecia, que concluyó con el , un acuerdo de unión personal entre Suecia y Noruega, firmado el 14 de agosto de 1814 en la ciudad noruega de Moss. Ese día el Parlamento noruego (Storting) eligió al rey Carlos XIII de Suecia como rey de Noruega. La relación entre los dos reinos fue de conflicto permanente y llegaría en 1905 a una declaración unilateral de independencia de Noruega, que daba por terminado el régimen de unión personal. La situación se resolvió con la aceptación y el reconocimiento de Noruega como reino independiente por parte del rey Óscar II, el 26 de octubre de 1905. Al final, Haakon VII ascendió al trono de Noruega el 22 de julio de 1906. (es)
- L'Union entre la Suède et la Norvège (en suédois : Svensk-norska unionen, en norvégien : Den svensk-norske union), officiellement les Royaumes unis de Suède et de Norvège (en suédois : Förenade konungarikena Sverige och Norge, en norvégien : De forenede Kongeriger Norge og Sverige), couramment appelée Suède-Norvège, est une union personnelle des royaumes de Suède et de Norvège entre 1814 et 1905. L'Union est mise en place par le traité de Kiel par lequel le Danemark cède la Norvège à la Suède. Cependant, les Norvégiens déclarent leur indépendance ; il s'ensuit une courte guerre qui aboutit à la Convention de Moss durant laquelle la Norvège accepte l'union, mais conserve sa Constitution et son administration. (fr)
- Kerajaan Swedia-Norwegia ialah istilah yang kadang-kadang, tetapi secara keliru, digunakan untuk merujuk pada Kerajaan Swedia dan Norwegia antara tahun 1814 dan 1905, saat bersatu di bawah 1 monarki dalam , menyusul , pada tanggal 14 Agustus, dan revisi konstitusi Norwegia 4 November. Pada hari yang sama, parlemen Norwegia mengangkat Karl XIII raja Norwegia. Ibu kota : Oslo (1814-1892), (1892-1905) Didirikan : 1814 Dibubarkan : 1905 Luas : 77.804 km² UU Persatuan, yang diberikan pada tanggal 6 Agustus 1815, diwujudkan secara berbeda di kedua negara. Di Norwegia merupakan bagian hukum konstitusi yang dikenal sebagai "Rigsakten", dan di Swedia merupakan seperangkat ketentuan di bawah hukum reguler dan dikenal sebagai "Riksakten". Kongres Wina, yang mengatur sejumlah perubahan wilayah di Eropa pasca-Napoleon, tak keberatan terhadap persatuan mashkota Norwegia dan Swedia. Swedia dan Norwegia sebelumnya telah bersatu di bawah mahkota yang sama dalam 2 kejadian, dari tahun 1319 sampai 1343, dan secara singkat dari tahun 1449 sampai 1450 dalam penentangan terhadap dari yang oleh orang-orang Denmark diangkat sebagai raja Persatuan Kalmar. Menyusul bertambahnya ketidakpuasan dengan persatuan di Norwegia, parlemen dengan suara bulat menyatakan pembubarannya pada tanggal 7 Juni 1905. Aksi unilateral ini mengalami ancaman perang Swedia. Plebisit 13 Agustus memperkuat ketetapan parlemen oleh mayoritas 368.208 ke 184. Perundingan di Karlstad menimbulkan persetujuan dengan Swedia pada 23 September dan demobilisasi bersama. Kedua parlemen itu mencabut UU Persatuan 16 Oktober, dan raja terguling Oscar II dari Swedia meninggalkan tuntutannya pada tahta Norwegia dan mengakui Norwegia sebagai kerajaan merdeka pada tanggal 26 Oktober. Parlemen Norwegia menawari tahta yang kosong pada Pangeran Carl dari Denmark, yang menerima setelah plebisit lain telah memperkuat monarki. Ia tiba di Norwegia pada tanggal 25 November 1905, mengambil nama . (in)
- Sweden and Norway or Sweden–Norway (Swedish: Svensk-norska unionen; Norwegian: Den svensk-norske union(en)), officially the United Kingdoms of Sweden and Norway, and known as the United Kingdoms, was a personal union of the separate kingdoms of Sweden and Norway under a common monarch and common foreign policy that lasted from 1814 until its peaceful dissolution in 1905. The two states kept separate constitutions, laws, legislatures, administrations, state churches, armed forces, and currencies; the kings mostly resided in Stockholm, where foreign diplomatic representations were located. The Norwegian government was presided over by viceroys: Swedes until 1829, Norwegians until 1856. That office was later vacant and then abolished in 1873. Foreign policy was conducted through the Swedish foreign ministry until the dissolution of the union in 1905. Norway had been in a closer union with Denmark, but Denmark-Norway's alliance with Napoleonic France caused the United Kingdom and Russia to consent to Sweden's annexation of the realm as compensation for the loss of Finland in 1809 and as a reward for joining the alliance against Napoleon. By the 1814 Treaty of Kiel, the King of Denmark-Norway was forced to cede Norway to the King of Sweden, but Norway refused to submit to the treaty provisions, declared independence, and convoked a constituent assembly at Eidsvoll in early 1814. After the adoption of the new Constitution of Norway on 17 May 1814, Prince Christian Frederick was elected king. The ensuing Swedish–Norwegian War (1814) and the Convention of Moss compelled Christian Frederick to abdicate after calling an extraordinary session of the Norwegian Parliament, the Storting, to revise the Constitution in order to allow for a personal union with Sweden. On 4 November the Storting elected Sweden's king, Charles XIII, as the King of Norway, thereby confirming the union. Continuing differences between the two realms led to a failed attempt to create a separate Norwegian consular service and then, on 7 June 1905, to a unilateral declaration of independence by the Storting. Sweden accepted the union's dissolution on 26 October. After a plebiscite confirming the election of Prince Carl of Denmark as the new king of Norway, he accepted the Storting's offer of the throne on 18 November and took the regnal name of Haakon VII. (en)
- Il Regno di Svezia e Norvegia (anche Svezia-Norvegia, Regno Unito di Svezia e Norvegia o semplicemente Regni Uniti) è un termine talvolta usato, seppur erroneamente, per indicare i regni di Svezia e di Norvegia tra il 1814 e il 1905, quando vennero riuniti sotto il casato dei Bernadotte, in un'unione personale. Svezia e Norvegia erano state unite sotto la stessa corona in due occasioni, dal 1319 al 1343, e brevemente dal 1449 al 1450 in opposizione a Cristiano del Casato degli Oldenburg che era stato eletto dai danesi come re dell'Unione di Kalmar. (it)
- スウェーデン＝ノルウェー（スウェーデン語: Svensk-norska unionen, Unionen mellan Sverige och Norge, ノルウェー語: Unionen mellom Norge og Sverige）は、1814年から1905年に存在したスウェーデンとノルウェーの連合王国である。このとき両王国は、キール条約、宣言、、1814年8月14日のモス条約、および11月4日のノルウェー憲法改正を経て、一人の君主のもとでの同君連合として結ばれていた。同じ日にノルウェー議会は国王にスウェーデン王カール13世を選んだ。 (ja)
- 스웨덴-노르웨이(스웨덴어: Svensk-norska unionen, 노르웨이어: Den svensk-norske union), 공식적으로 스웨덴-노르웨이 연합왕국 그리고 연합왕국으로 알려진 왕국은 1814년부터 1905년 평화적으로 해산될 때까지 지속된 공통군주와 공동외교정책에 따라 스웨덴과 노르웨이의 분리된 왕국이 개별적으로 결합한 국가이다. (ko)
- De Unie tussen Zweden en Noorwegen (Zweeds: Svensk-norska unionen, Unionen mellan Sverige och Norge Noors: Unionen mellom Norge og Sverige) was een unie van de hedendaagse staten Zweden en Noorwegen tussen 1814 en 1905. Ze waren verenigd onder één koning in een personele unie. Volgend op de Vrede van Kiel die een einde maakte aan de unie met Denemarken verklaarde Noorwegen zich onafhankelijk maar dat resulteerde in een korte oorlog met Zweden in 1814 die eindigde met de Conventie van Moss op 14 augustus 1814 en een Noorse grondwetsherziening op 4 november 1814. Dezelfde dag werd Karel XIII van Zweden door het Noorse parlement als koning van Noorwegen aanvaard. Geschillen tussen de twee staten leidden tot een onafhankelijkheidsverklaring door het Noorse parlement op 7 juni 1905. Zweden accepteerde het einde van de unie op 26 oktober (zie: Verdrag van Karlstad). Na een volksraadpleging werd prins Karel van Denemarken het koningschap aangeboden, hij regeerde vanaf 18 november 1905 als Haakon VII. (nl)
- Os Reinos Unidos da Suécia e Noruega (em sueco: Förenade Konungarikena Sverige och Norge; em norueguês: De Forenede Kongeriger Norge og Sverige), ou simplesmente Suécia-Noruega, foi uma união pessoal dos reinos separados da Suécia e Noruega sob um monarca em comum e uma única política externa que durou desde 1814 até 1905, quando a Suécia pacificamente aceitou que a Noruega deixasse a união. Os dois estados mantiveram constituições, leis, legislaturas, administradores, igrejas e forças armadas separadas; os reis residiam principalmente em Estocolmo. O governo norueguês era presidido por vice-reis, que foram suecos até 1829 e passaram a ser noruegueses depois de 1856. Esse cargo depois ficou vago e por fim foi abolido em 1873. Políticas externas eram conduzidas pelo Ministério do Exterior da Suécia até a dissolução da união. A Noruega desde o século XVI estava em uma união próxima com a Dinamarca, porém a aliança do Reino da Dinamarca e Noruega com o Império Francês de Napoleão Bonaparte fez com que o Reino Unido e a Rússia aprovassem a anexação do território pela Suécia como uma compensação pela perda da Finlândia em 1809, além de uma recompensa por juntar-se à sua coligação contra os franceses. Pelo Tratado de Kiel de 1814, o rei Frederico VI da Dinamarca foi forçado a ceder a Noruega para o rei Carlos XIII da Suécia. Entretanto, os noruegueses recusaram-se a se submeterem ao tratado e declararam sua independência, convocando uma assembleia constituinte. A nova Constituição da Noruega foi adotada em 17 de maio de 1814 e o príncipe Cristiano Frederico da Dinamarca foi eleito rei. O príncipe herdeiro Carlos João da Suécia rapidamente liderou um exército em uma campanha contra a Noruega que culminou na Convenção de Moss, forçando Cristiano Frederico a abdicar do trono e uma revisão na constituição para que a união com os suecos fosse permitida. O parlamento norueguês elegeu Carlos XIII como rei em 4 de novembro, confirmando a união. As diferenças e tensões entre os dois estados continuaram pelas décadas seguintes, apesar de tentativas dos monarcas de aproximarem os reinos. A Noruega finalmente declarou sua independência unilateral em 7 de junho de 1905. A Suécia e o rei Óscar II aceitaram pacificamente a dissolução em 26 de outubro. Um plebiscito foi organizado e o príncipe Carlos da Dinamarca foi eleito o novo monarca norueguês, aceitando a oferta em 18 de novembro e tornando-se o rei Haakon VII. (pt)
- Unia szwedzko-norweska, oficjalna nazwa połączonego państwa: Zjednoczone Królestwa Szwecji i Norwegii – istniejąca formalnie od 14 stycznia 1814 do 7 czerwca 1905 unia personalna pomiędzy Królestwem Szwecji i Królestwem Norwegii. Kraje te były połączone osobą monarchy. Pierwszym wspólnym królem Szwecji i Norwegii był Karol XIII. Jako że król rezydował w Sztokholmie, był w Norwegii reprezentowany przez wicekróla, którym zostawał zawsze następca obydwu tronów (urząd istniał w latach 1814-1891). Szwecja i Norwegia były już wcześniej w uniach personalnych, np. w unii kalmarskiej. Po jej rozpadzie Norwegia stała się częścią Danii. Norwegia nie od razu zgodziła się z postanowieniami traktatu kilońskiego i wybrała własnego króla – Chrystiana Fryderyka, ogłaszając przy tym powstanie suwerennego Królestwo Norwegii. Szwecja zajęła jednak kraj i doprowadziła tym samym do zawarcia unii. (pl)
- Шведско-норвежская уния, также Объединённые королевства Швеция и Норвегия (швед. Förenade Konungarikena Sverige och Norge, норв. De forenede Kongeriger Norge og Sverige ) — реальная уния Швеции и Норвегии, существовавшая с 1814 по 1905 год. Уния заключена в результате шведско-норвежской войны 1814 года (ранее была предусмотрена Кильским договором, прекратившим Датско-норвежскую унию). Уния была компромиссом между норвежским стремлением к независимости, с одной стороны, и желанием Швеции компенсировать потерю Финляндии в результате войны с Россией и Померании в результате войны с Четвёртой коалицией. Швеция обязалась признать внутреннюю самостоятельность Норвегии и её Эйдсволльскую конституцию 1814 года (с поправками, учитывавшими создание унии). Расторгнута Карлстадскими соглашениями 1905 года, после чего Норвегия обрела полную независимость и собственного короля — Хокона VII. (ru)
- Svensk-norska unionen (formellt Förenade Konungarikena Sverige och Norge eller ibland endast Sverige och Norge) var en statsrättslig förening mellan kungarikena Sverige och Norge under perioden 1814–1905. Unionen uppstod ur Kielfreden den 14 januari 1814 och den följande konventionen i Moss och stadfästes genom en revision av den norska grundlagen den 4 november 1814 och genom riksakten 1815. Unionen var en kompromiss mellan å ena sidan de norska självständighetssträvandena, uttryckta genom Eidsvollförfattningen, och å andra sidan Sveriges anspråk på Norge som en ersättning för det förlorade Finland och det till Danmark avträdda Svenska Pommern. (sv)
- Шведсько-норвезька реальна унія (швед. Svensk-norska unionen, Unionen mellan Sverige och Norge; норв. Unionen mellom Norge og Sverige) або Сполучене королівство Швеції та Норвегії існувало у 1814—1905. Було утворене внаслідок завершення шведсько-норвезької війни 1814 року і підписання союзної угоди між країнами. Швеція зобов'язалася визнати внутрішню самостійність Норвегії і її Ейдсволльську конституцію 1814 року (з поправками, що враховували створення унії). Розірвана Карлстадськими угодами 1905 року, після чого Норвегія здобула повну незалежність і власного короля — Гокона VII. Кожна з країн мала свою власну конституцію, закони, уряд, церкву, армію та валюту. Норвезьким урядом керували віце-королі (до 1829 — шведи, до 1856 — норвежці). (uk)
- 瑞典和挪威聯合王國（瑞典語：Svensk-norska unionen；挪威語：Unionen mellom Sverige og Norge；丹麥語：Förenade Konungarikena Sverige och NorgeDe forenede Kongeriger Norge og Sverige；高地挪威語：Sambandet millom Norig og Sverike），简稱「瑞典-挪威」，是指瑞典和挪威兩個王國於1814年至1905年成立的共主邦聯的聯盟。 在拿破崙戰爭中，瑞典於1813年正式加入反法同盟。根據1814年基爾條約，瑞典可從丹麥手中獲得挪威，但挪威乘機宣布獨立並頒布憲法。瑞典發動了一場短暫的戰爭（此戰亦為瑞典至今參加的最後一場戰爭），挪威投降，被迫作為臣屬國服從於瑞典國王，即由瑞典方主導的「瑞典-挪威聯盟」，該聯盟於1905年解散。 (zh)
|
| rdfs:comment
|
- La Unió entre Suècia i Noruega va ser la unió personal dels regnes de Suècia i Noruega entre 1814 i 1905. Aquesta unició es coneix (en suec: Svensk-norska unionen; noruec: Den svensk-norske union(en)), oficialment el Regne Unit de Suècia i Noruega. Va ser una unió personal dels regnes separats de Suècia i Noruega sota un monarca comú i una política exterior comuna que va durar des de 1814 fins a la seva dissolució pacífica el 1905. (ca)
- Švédsko-norská unie, oficiálním názvem Spojená království Švédska a Norska (švédsky Förenade konungarikena Sverige och Norge; norsky De forenede Kongeriger Norge og Sverige), či krátce Švédsko-Norsko, byla personální unie Švédska a Norska mezi lety 1814–1905. Oficiálně byly obě země pouze spojeny osobou krále, ale ve skutečnosti to byla unie reálná, v níž Švédsko hrálo prim.[zdroj?] Zanikla odtržením Norska, které se tak po dlouhých staletích dočkalo samostatnosti. (cs)
- Die Schwedisch-Norwegische Union oder Schweden-Norwegen war eine Personalunion der beiden skandinavischen Länder Schweden und Norwegen, die von 1814 bis 1905 existierte. Sie ging aus dem Kieler Frieden infolge der Koalitionskriege sowie der Konvention von Moss hervor. Die beiden Regierungen der Länder hatten ihren Sitz in den Hauptstädten Stockholm und Kristiania (heute Oslo), wobei die norwegische Regierung an die schwedische Regierung in Stockholm gebunden war, mit der Zeit jedoch immer mehr Autonomität erlangte. (de)
- Il Regno di Svezia e Norvegia (anche Svezia-Norvegia, Regno Unito di Svezia e Norvegia o semplicemente Regni Uniti) è un termine talvolta usato, seppur erroneamente, per indicare i regni di Svezia e di Norvegia tra il 1814 e il 1905, quando vennero riuniti sotto il casato dei Bernadotte, in un'unione personale. Svezia e Norvegia erano state unite sotto la stessa corona in due occasioni, dal 1319 al 1343, e brevemente dal 1449 al 1450 in opposizione a Cristiano del Casato degli Oldenburg che era stato eletto dai danesi come re dell'Unione di Kalmar. (it)
- スウェーデン＝ノルウェー（スウェーデン語: Svensk-norska unionen, Unionen mellan Sverige och Norge, ノルウェー語: Unionen mellom Norge og Sverige）は、1814年から1905年に存在したスウェーデンとノルウェーの連合王国である。このとき両王国は、キール条約、宣言、、1814年8月14日のモス条約、および11月4日のノルウェー憲法改正を経て、一人の君主のもとでの同君連合として結ばれていた。同じ日にノルウェー議会は国王にスウェーデン王カール13世を選んだ。 (ja)
- 스웨덴-노르웨이(스웨덴어: Svensk-norska unionen, 노르웨이어: Den svensk-norske union), 공식적으로 스웨덴-노르웨이 연합왕국 그리고 연합왕국으로 알려진 왕국은 1814년부터 1905년 평화적으로 해산될 때까지 지속된 공통군주와 공동외교정책에 따라 스웨덴과 노르웨이의 분리된 왕국이 개별적으로 결합한 국가이다. (ko)
- Svensk-norska unionen (formellt Förenade Konungarikena Sverige och Norge eller ibland endast Sverige och Norge) var en statsrättslig förening mellan kungarikena Sverige och Norge under perioden 1814–1905. Unionen uppstod ur Kielfreden den 14 januari 1814 och den följande konventionen i Moss och stadfästes genom en revision av den norska grundlagen den 4 november 1814 och genom riksakten 1815. Unionen var en kompromiss mellan å ena sidan de norska självständighetssträvandena, uttryckta genom Eidsvollförfattningen, och å andra sidan Sveriges anspråk på Norge som en ersättning för det förlorade Finland och det till Danmark avträdda Svenska Pommern. (sv)
- 瑞典和挪威聯合王國（瑞典語：Svensk-norska unionen；挪威語：Unionen mellom Sverige og Norge；丹麥語：Förenade Konungarikena Sverige och NorgeDe forenede Kongeriger Norge og Sverige；高地挪威語：Sambandet millom Norig og Sverike），简稱「瑞典-挪威」，是指瑞典和挪威兩個王國於1814年至1905年成立的共主邦聯的聯盟。 在拿破崙戰爭中，瑞典於1813年正式加入反法同盟。根據1814年基爾條約，瑞典可從丹麥手中獲得挪威，但挪威乘機宣布獨立並頒布憲法。瑞典發動了一場短暫的戰爭（此戰亦為瑞典至今參加的最後一場戰爭），挪威投降，被迫作為臣屬國服從於瑞典國王，即由瑞典方主導的「瑞典-挪威聯盟」，該聯盟於1905年解散。 (zh)
- الاتحاد بين السويد والنرويج (بالنرويجية: Unionen mellom Sverige og Norge، بالسويدية: Svensk-norska unionen, Unionen mellan Norge och Sverige)، رسمياً الممالك المتحدة من السويد والنرويج، يتألف اليوم من السويد والنرويج في الاتحاد الشخصي تحت ملك واحد بين 1814 و1905. في أعقاب أعلن الاستقلال النرويج عن نقابته السابقة مع الدانمارك، أسفرت حرب قصيرة مع السويد في 14 آب/أغسطس، وتنقيح 4 نوفمبر 1814 الدستورية النرويجية اللاحقة. في اليوم نفسه، انتخب البرلمان النرويجي «ملك النرويج». (ar)
- Η Σουηδία και Νορβηγία ή Σουηδία-Νορβηγία (νορβ. Den svensk-norske union, σουηδ. Svensk-norska unionen), επίσημα Ηνωμένα βασίλεια της Σουηδίας και της Νορβηγίας ή ω Ηνωμένα Βασίλεια ήταν μια προσωπική ένωση των ξεχωριστών βασιλείων της Σουηδίας και της Νορβηγίας υπό κοινό μονάρχη και κοινή εξωτερική πολιτική που διήρκεσε από το 1814 ως την ειρηνική διάλυσή της το 1905. (el)
- Svedio-Norvegio, aŭ la sved-norvega unio, plennome La Unuiĝintaj Reĝlandoj Svedio kaj Norvegio, svede Förenade konungarikena Sverige och Norge, norvege De forenede Kongeriger Norge og Sverige, estis internacijure fiksita persona unio de la du reĝlandoj Svedio kaj Norvegio en la periodo 1814–1905.La unio ekestis el la Traktato de Kiel la 14-an de januaro 1814 kaj el la posta interkonsento de Moss kaj estis konfirmita per revizio de la norvegia konstitucio en 1814 kaj per sveda leĝo 1815. La unio estis kompromiso inter la norvegia sendependemo, esprimita en la konstitucio de Eidsvoll (de la 17-a de majo 1814, pro kio la 17-a de majo estas norvega nacia tago), kaj la svedia regemo super Norvegio, kiel rekompenco por la perdita Finnlando kaj la al Danio fordonita Sveda Pomerio. (eo)
- La unión entre Suecia y Noruega fue la unión personal de los reinos de Suecia y Noruega entre 1814 y 1905. Al finalizar las guerras napoleónicas, Noruega intentó alcanzar la independencia. Esto incluyó una breve guerra contra Suecia, que concluyó con el , un acuerdo de unión personal entre Suecia y Noruega, firmado el 14 de agosto de 1814 en la ciudad noruega de Moss. Ese día el Parlamento noruego (Storting) eligió al rey Carlos XIII de Suecia como rey de Noruega. (es)
- L'Union entre la Suède et la Norvège (en suédois : Svensk-norska unionen, en norvégien : Den svensk-norske union), officiellement les Royaumes unis de Suède et de Norvège (en suédois : Förenade konungarikena Sverige och Norge, en norvégien : De forenede Kongeriger Norge og Sverige), couramment appelée Suède-Norvège, est une union personnelle des royaumes de Suède et de Norvège entre 1814 et 1905. (fr)
- Kerajaan Swedia-Norwegia ialah istilah yang kadang-kadang, tetapi secara keliru, digunakan untuk merujuk pada Kerajaan Swedia dan Norwegia antara tahun 1814 dan 1905, saat bersatu di bawah 1 monarki dalam , menyusul , pada tanggal 14 Agustus, dan revisi konstitusi Norwegia 4 November. Pada hari yang sama, parlemen Norwegia mengangkat Karl XIII raja Norwegia. Ibu kota : Oslo (1814-1892), (1892-1905) Didirikan : 1814 Dibubarkan : 1905 Luas : 77.804 km² (in)
- Sweden and Norway or Sweden–Norway (Swedish: Svensk-norska unionen; Norwegian: Den svensk-norske union(en)), officially the United Kingdoms of Sweden and Norway, and known as the United Kingdoms, was a personal union of the separate kingdoms of Sweden and Norway under a common monarch and common foreign policy that lasted from 1814 until its peaceful dissolution in 1905. (en)
- Unia szwedzko-norweska, oficjalna nazwa połączonego państwa: Zjednoczone Królestwa Szwecji i Norwegii – istniejąca formalnie od 14 stycznia 1814 do 7 czerwca 1905 unia personalna pomiędzy Królestwem Szwecji i Królestwem Norwegii. Kraje te były połączone osobą monarchy. Pierwszym wspólnym królem Szwecji i Norwegii był Karol XIII. Jako że król rezydował w Sztokholmie, był w Norwegii reprezentowany przez wicekróla, którym zostawał zawsze następca obydwu tronów (urząd istniał w latach 1814-1891). (pl)
- De Unie tussen Zweden en Noorwegen (Zweeds: Svensk-norska unionen, Unionen mellan Sverige och Norge Noors: Unionen mellom Norge og Sverige) was een unie van de hedendaagse staten Zweden en Noorwegen tussen 1814 en 1905. Ze waren verenigd onder één koning in een personele unie. (nl)
- Os Reinos Unidos da Suécia e Noruega (em sueco: Förenade Konungarikena Sverige och Norge; em norueguês: De Forenede Kongeriger Norge og Sverige), ou simplesmente Suécia-Noruega, foi uma união pessoal dos reinos separados da Suécia e Noruega sob um monarca em comum e uma única política externa que durou desde 1814 até 1905, quando a Suécia pacificamente aceitou que a Noruega deixasse a união. (pt)
- Шведско-норвежская уния, также Объединённые королевства Швеция и Норвегия (швед. Förenade Konungarikena Sverige och Norge, норв. De forenede Kongeriger Norge og Sverige ) — реальная уния Швеции и Норвегии, существовавшая с 1814 по 1905 год. (ru)
- Шведсько-норвезька реальна унія (швед. Svensk-norska unionen, Unionen mellan Sverige och Norge; норв. Unionen mellom Norge og Sverige) або Сполучене королівство Швеції та Норвегії існувало у 1814—1905. Було утворене внаслідок завершення шведсько-норвезької війни 1814 року і підписання союзної угоди між країнами. Швеція зобов'язалася визнати внутрішню самостійність Норвегії і її Ейдсволльську конституцію 1814 року (з поправками, що враховували створення унії). Розірвана Карлстадськими угодами 1905 року, після чого Норвегія здобула повну незалежність і власного короля — Гокона VII. (uk)
|
.jpg){kind=link}
.svg){kind=link}
.svg){kind=link}
.svg){kind=link}
.svg){kind=link}
.svg){kind=link}
.svg){kind=link}
.jpg){kind=link}
.svg){kind=link}
.svg){kind=link}
.svg){kind=link}
