| dbo:abstract
|
- In particle physics, supersymmetry breaking is the process to obtain a seemingly non-supersymmetric physics from a supersymmetric theory which is a necessary step to reconcile supersymmetry with actual experiments. It is an example of spontaneous symmetry breaking. In supergravity, this results in a slightly modified counterpart of the Higgs mechanism where the gravitinos become massive. Supersymmetry breaking occurs at supersymmetry breaking scale. The superpartners, whose mass would otherwise be equal to the mass of the regular particles in the absence of the SUSY breaking, become much heavier. In the domain of applicability of stochastic differential equations including, e.g, classical physics, spontaneous supersymmetry breaking encompasses such nonlinear dynamical phenomena as chaos, turbulence, pink noise, etc. (en)
- La rottura spontanea di supersimmetria è un ipotetico processo di rottura spontanea di simmetria che sarebbe avvenuto nell'immediatezza del Big Bang e che avrebbe avuto come esito l'incremento di massa delle particelle teorizzate dalla supersimmetria. (it)
- 超対称性の破れ（ちょうたいしょうせいのやぶれ、英: Supersymmetry breaking, SUSY breaking）は、素粒子物理学において、超対称性理論から見かけ上は超対称性を持たない物理学が得られる過程であり、超対称性理論と実際の実の間を結びつける上で必須の段階である。自発的対称性の破れの一例である。超重力理論では、結論として、グラビトンが質量を持つようになるヒッグス機構に相当するものをもたらす。 超対称性の破れは、supersymmetry breaking scaleで起きる。超対称性粒子は、超対称性の破れがなければ通常の粒子の質量と等しくなるが、超対称性の破れのためにより質量が大きくなる。 (ja)
- Не существует экспериментальных подтверждений теории суперсимметрии, так как до сих пор не найдены суперпартнёры. Иначе говоря, не обнаружены бозоны и фермионы, которые могут находиться в едином супермультиплете. Потому считается, что в настоящую эпоху эволюции Вселенной суперсимметрия нарушена и суперпартнёров к современным частицам не существует. Однако математическая красота теории суперсимметрии, в которой объединены бозоны и фермионы, а главное её способность уменьшать расчетные квантовые флуктуации заставляют теоретиков предположить два варианта выхода из создавшейся ситуации. Или полная (ненарушенная) суперсимметрия существовала в прошлом и затем была нарушена в ходе эволюции Вселенной, или нарушенная ныне суперсимметрия станет полной в будущем. В первом варианте, предполагается, что на заре рождения Вселенной, когда её возраст составлял не более сек., а температура не менее К, существовало суперсимметричное семейство с суперпартнёрами, которые обеспечивали равенство интенсивности всех фундаментальных взаимодействий. Причём предполагается, что массы этих суперпартнёров были по меньшей мере в тысячи раз больше, чем у протона. Второй вариант предполагает в будущем доминирование, в результате распада протонов, суперсемейств фотонов и гравитонов со стабильными легчайшими суперпартнёрами — LSP (the lightest superpartner), которые и обеспечат торжество суперсимметрии. Обычно на роль LSP предлагаются суперпартнеры Z-бозона, фотона и бозона Хиггса (соответственно: зино, фотино и хиггсино). Считается, что они имеют одинаковые квантовые числа, поэтому смешиваются и образуют собственные состояния массового оператора, называемые нейтралино. Свойства нейтралино зависят от того, какая из составляющих (зино, фотино, хиггсино) доминирует. Оба варианта полной суперсимметрии интенсивно изучаются на теоретическом уровне, но экспериментально вряд ли могут быть подтверждены, поскольку сверхмассивные суперпартнёры не могут быть созданы на ускорителях, а легчайшие — невозможно обнаружить по причине исключительной стабильности протонов. Ни сейчас, ни в обозримом будущем невозможно будет создать условия подобные тем, которые существовали в первые секунды Большого взрыва, а значит никогда не будут созданы суперпартнёры этой эпохи. В то же время до сих пор не найдено ни малейших следов распада протона и, следовательно, нет никаких экспериментальных подтверждений существования LSP. (ru)
- Не існує експериментальних підтверджень теорії суперсиметрії, оскільки дотепер не знайдені суперпартнери. Інакше кажучи, не виявлені бозони і ферміони, які можуть перебувати в єдиному супермультиплеті. Тому вважається, що в теперішню епоху еволюції Всесвіту суперсиметрія порушена і суперпартнерів до сучасних частинок не існує. Однак математична краса теорії суперсиметрії, в якій об'єднані бозони і ферміони, а головне її здатність зменшувати розрахункові квантові флуктуації змушують теоретиків припустити два варіанти виходу з ситуації, що створилася. Або повна (непорушена) суперсиметрія існувала в минулому і потім була порушена в ході еволюції Всесвіту, або порушена нині суперсиметрія стане повною в майбутньому. У першому варіанті, передбачається, що на зорі народження Всесвіту, коли її вік становив не більше сек., а температура не менше К, існувало суперсиметричне сімейство з суперпартнерами, які забезпечували рівність інтенсивності всіх фундаментальних взаємодій. Причому передбачається, що маси цих суперпартнерів були щонайменше в тисячі разів більше, ніж у протона. Другий варіант передбачає в майбутньому домінування, в результаті розпаду протонів, суперсімейства фотонів і гравітонів зі стабільними якнайлегшими суперпартнерами — LSP (the lightest superpartner), які й забезпечать суперсиметрію. Зазвичай на роль LSP пропонуються суперпартнери Z-бозона, фотона і бозона Хіггса (відповідно: зіно, фотино і хіггсіно). Вважається, що вони мають однакові квантові числа, тому змішуються і утворюють власні стани масового оператора, так звані нейтраліно. Властивості нейтраліно залежать від того, яка зі складових (зіно, фотино, хіггсіно) домінує. Обидва варіанти повної суперсиметрії інтенсивно вивчаються на теоретичному рівні, але експериментально навряд чи можуть бути підтверджені, оскільки надмасивні суперпартнери не можуть бути створені на прискорювачах, а найлегші — неможливо виявити унаслідок виняткової стабільності протонів. Ні зараз, ні в доступному для огляду майбутньому неможливо буде створити умови подібні до тих, які існували в перші секунди Великого вибуху, а значить ніколи не будуть створені суперпартнери цієї епохи. Водночас до цього часу не знайдено жодних слідів розпаду протона і, отже, немає ніяких експериментальних підтверджень існування LSP. (uk)
- 超對稱破缺（supersymmetry breaking）是在粒子物理學中為了滿足精確實驗的超對稱所必需的一個理論程序，以從超對稱理論觀看外觀上非超對稱的物理。這是自發對稱破缺的例子。在超引力，這個結果對應於稍加修飾後成為使重力微子帶有質量的希格斯機制。 超對稱破缺發生在。超伴子（超對稱性粒子）應該和其對應的常規粒子有相同的質量；若缺乏超對稱破缺，它的質量就會變得更重。理論上，粒子加速器模擬宇宙大爆炸時的高能，才有可能發現超對稱粒子例如重力微子。 (zh)
|
